Українські лічилки: Українські лічилки – Короткі лічилки українською мовою — MAMABOOK — найкращий український сайт для батьків

Короткі лічилки українською мовою — MAMABOOK — найкращий український сайт для батьків

Советы родителям: как справиться с погодкамиПропонуємо короткі віршики-лічилки для дошкільнят (дітки віком від 3 до 6 років).

***
Раз, два, три, чотири.
Кицю грамоті навчили:
Не читати, не писати,
А за мишками ганяти.

***
Бігли коні під мостами
З золотими копитами,
Дзень-брязь –
Вийшов князь.

***
Біля річки, на лузі,
Першоцвіт розцвіта.
А хто останній, друзі, –
Той з кола виліта!

***
Еники-беники їли вареники.
Еники-беники, квас:
вийшов маленький Тарас.

***
Ішов кіт
Через сто воріт,
До кінця дійшов,
Котеня знайшов –
Няв!

***
Покололо, покотило,
по дорозі волочило.
Сонце, місяць і зірки –
на кілочку вийдеш ти.

***
П’ять зайчаток вийшли з дому.
Спершу стали по одному,
Потiм – в пари, топчуть снiг,
Хто без пари – геть побiг.

***
Сів метелик на травичку,
Пригадав собі дурничку.
Раз, два, три,
Ти, метелику, лети!

***
Сітка,вітка
Сітка, вітка,
дуб, дубки –
поставали козаки,
Шабельками брязь –
вийди, князь.

***
Сорока-ворона
На дубі сиділа,
Боярів лічила:
Калина-малина,
Суниця-чорниця,
В’яз.
Хто буде жмуриться,
Той буде князь.

***
Стоїть верба над потоком,
Похилилась трохи боком,
Похилилась до води –
Ти лови!

***
Тікав заєць через міст,
Довгі вуха, куций хвіст.
А ти далі не тікай,
Рахувати починай.
Раз, два, три – вийди ти.

***
Тут баба ворожила –
кусок сала положила,
Тут воно є,
щастя моє.

***
Ходила квочка
коло кілочка.
Водила діточок
біля квіточок! Квок!

сумочка, сумка, товариНа фото: цікаві та корисні товари для дитячої творчості (Інтернет-магазин Tovarik.com.ua)

Лічилки українською мовою — 30 Жовтня 2011


Котилася торба
З великого горба.
А в тій торбі
Хліб-паляниця.
Кому доведеться,
Той буде жмуритися.

Бігли коні під мостами
З золотими копитами.
Дзень, брязь — вийшов князь!
Тут циганка ворожила,
Шматок сала положила.
Ось воно є — щастя твоє!


Летів рій бджілок
зі ста лічилок.
Зійшлися діти,
давай лічити,
бо кожна бджілка,
немов лічилка:
кого укусить —
жмурити мусить.

Раз і два — росла трава,
три, чотири — покосили,
п’ять — на сонечку сушили,
шість — в копичку поскладали,
сім — корівку годували,
вісім — молочко давала,
дев’ять — діток напувала,
десять — привела телятко,
починаймо все спочатку.

Раз, два, три, чотири, п’ять!
Вийшов зайчик погулять.
Як нам бути, що робити?
Треба зайчика зловити.
Будем знову рахувати:
Раз, два, три, чотири, п’ять.
Зараз я іду шукать!


Качка з річки йшла,
гурт качок вела:
це — качатко сиве,
це — як жовта слива,
це — брудненький квачик,
це — м’якенький м’ячик,
це — як вовни жменька,
це — кривеньке,
це — сніжок побіг…
Скільки ж їх усіх?

Бiля двору — дві Федори,
біля ґанку — дві Тетянки,
а на лузі — дві Ганнусі,
біля річки — дві Марічки.
Ой, дівчаток тих багато.
Порахуйте їх, малята.

Під дубочком — їжачок,
На дубочку — павучок.
Біля заростів лози —
Козенятко й дві кози.

Поспішають до ріки
Два горласті гусаки.
А ще п’ять качок під в’язом…
Полічи-но всіх їх разом.


Гулі, гулі —
такі очі,
як моргулі.
чинки, чинки —
такі очі,
як мисчинки,
чата, чата —
такі очі,
як горщата.

Нашa совонька-сова
позабула всі слова.
На пеньку сидить,
очима лупає,
ногами тупає.
Туп-туп!
Ходила квочка
коло кілочка.
Водила діточок
біля квіточок! Квок!

Сітка, вітка,
дуб, дубки —
поставали козаки,
Шабельками брязь —
вийди, князь.
Ігдики, цигдики,
цигдики де,
Абель, фабель, дурмане,
Ікі, тікі, граматікі,
Оц,
клац,
заєць.

Ходить бусол по болоту
просить хлопців на роботу.
Хлопці кажуть:
— Не піду!
Бусол каже:
— Заплачу.
Котьо, котьо, котьоло
через море їхало,
золото, срібло везло.
Подоляночко, вставай,
свого перстеня шукай.

Сидить жаба під корчем,
зачинає рити,
На кого це слово впаде,
той буде жмурити.
Раз, два —
дерева
три, чотири —
вийшли звірі,
п’ять, шість —
падолист,
сім, вісім —
птахи в лісі,
дев’ять, десять-
це сунички
підвели червоні личка.

— Ласю-Парасю,
Де була?
— У лісі,
— Що їла?
— Горісі,
— Чим кусала?
— Зубами,
— Куди клала?
— До мами.
За горами, за лісами
cтоїть бочка з пирогами.
Раз, два, три —
то жмурити будеш ти!

Стоїть верба над потоком.
Похилилась трохи боком.
Похилилась до води,
Ти лови.
Тікав заєць через міст.
Довгі вуха, куций хвіст,
А ти далі не тікай,
рахувати починай,
раз, два,три — вийди ти.

Бігла лялько
коло ковалька
в семи кожухах,
в трьох капелюхах,
в небо гляділа —
злетіти хотіло.
Раз, два, три,
чотири, п’ять-
п’ять горобчиків летять,
Раз, два, три, п’ять —
йду четвертого шукать.

Лізла баба по драбині
та й упало межи свині.
Не кусайте мене, свині,
буду ваша господиня.
— На чому стоїш?
— На камені,
— Що п’єш?
— Квас
— Ану злови нас. Іде коза рогата,
веде діток, кошлата.
А хто козу туркне,
того коза штурхне.
Федір, Сидір і Каленик
Збудували тут куреник.
У куренику сидять,
По варенику їдять.
В нас вареників немає,
Хто жмуритись починає?

Біг заєць по льоду,
рвав траву лободу
Що набрав — то в пучок,
мій, мій сірячок.
Покололо, покотило,
по дорозі волочило.
Сонце, місяць і зірки —
на кілочку вийдеш ти.

Йшла собака через міст —
чотири лапи,
п’ятий хвіст.
Стоїть півень на току
у червонім чобітку
Будем півника просити:
ходи жито молотити.

Їхав лис через ліс,
поламав сто коліс,
Треба стати, погадати,
скільки йому грошей дати.
Еники-беники їли вареники.
Еники-беники, квас:
вийшов маленький Тарас.

Тут баба ворожила —
кусок сала положила,
Тут воно є,
щастя моє.
Сидить зайчик під липкою,
сіє муку калиткою.
Ведмідь каже:
«На хліб? На хліб?»
Зайчик вушками —
тріп-тріп.

Первінчики, червінчики,
дзвенять, гримлять кремінчики.
По свіжій травиці,
по чистій водиці.
Там ягоди, горішки,
медок, сахарок.
Мовчок.
Мала баба три сини —
були вони русини:
один ходив до школи,
другий робив підкови,
а третій був розпусняк-
вкрав він в баби капусняк.

Попіл, попіл, попільниця,
а де ж наша зозулиця?
Понад морем літала,
сивим оком кивала.
А ти, киве, не кивай,
а ти з города втікай.
Ходила квочка біля кілочка,
Водила діток-одноліток.
Дзень, бом, брязь,
Хто виходить в перший клас?

Стоїть півень на току
У червонім чобітку.
Будем півника просити:
Ходи жито молотити!
Діти, діти, дітвора,
Утікайте із двора.
Хто не заховався,
Хай кричить: «Ура!» Раз, два, три!
Раз, два, три!
Біжимо ми як вітри,
А жмурити будеш ти!
— Де стоїш?
— На калині.
— Що п’єш?
— Квас.
Лови нас!

А Іван-копитан,
Чим ти коні копитав?
Сріблом-золотом — дзень, брязь,
Вийди, князь
— Попіл, попіл, попільниця,
— А де ж твоя зозулиця?
Попід небом літає,
Сивим оком киває.
Хоч кивай, не кивай,
З цього місця утікай!
П’ять зайчаток вийшли з дому.
Спершу стали по одному,
Потiм — в пари, топчуть снiг,
Хто без пари — геть побiг.
— Раз-два. Ну й дива!
— Раз-два-три! Ти диви!
— Три-чотири! Говорили!
— Раз-два-тир-чотири-п’ять!
Зранку вчуся рахувать.
Все зраховано навкруг:
Дерева, ріка і крук,
Що на дереві сидить
І кричить мені: «Ур-ра!
Рраз-два-три-чотири —
Кр-ра».

Літо, спека, бо жнива.
В житі зайчики, аж два.
— Де ми будем, брате, жити,
Як покосять в полі жито?

— Раз, два — та й тікати —
Буде нас стіжок ховати!
Раз, два — та й зима…
В ліс втечемо — нас нема.

Джміль, оса та бджілка —
От і вся лічилка.

Сидить дід на кілку,
Курить люльку табаку,
А бабуля-лебедуха
Незлюбила того духа,
Раз, два, три — жмури!

Летіла лелека,
Летіла здалека,
Та й сіла на хаті
Зірки рахувати.
Не їла, не спала,
Всю ніч рахувала,
А вдосвіта збилась,
Зоря покотилась,
Упала додолу
На піжмурці в колу.

Гулі-гулі-гулі,
Такі очі, як моргулі.
Чинки-чинки-чинки,
Такі очі, як мисчинки.
Чата-чата-чата,
Такі очі, як горнята.

Павлику-равлику
вистав роги
на чотири стоги.
Тобі два, мені два —
поділимось обидва.
Джибанець, воронець,
а хто вийде — молодець.
Їхала карета,
Дзвоном дзвонить.
Вийшла панi,
Лiчить конi:
Раз, два, три, вийди ти.
Якало, тикало, микало, викало,
Хтокало, шокало, кликало, кудикало.
Тобi жмуритись випало.
Ану рукою затулись, не дивись.
Ходить качка на гнiздечко,
Золотi несе яєчка.
Скiльки їх там, вiдгадай.
Раз, два, три — утiкай.
Раз, два, три, чотири —
Вийшли звірі,
П’ять, шість — пада лист,
Сім, вісім — птахи в лісі,
Дев’ять, десять — полуниці:
Хто знайде — тому й жмуритися.

Бігли по снігу пухнастім
Гриць, Віталій, я, дві Насті.
Ковзалися на Сулі
Біля нас три Василі.
Підійшли Роман й Павло.
Скільки нас усіх було?

Летів рій бджілок зі ста лічилок.
Зійшлися діти, давай лічити.
Бо кожна бджілка,
немов лічилка:
кого укусить — жмуритись мусить.

Раз і два.
Раз і два.
В нас лічилка — лісова!
В лісі — дерево дуплисте,
а в дуплі живе сова,
що жовтаві очі має,
Спить — удень. Вночі — літає.
Добрий сну, сові приснись!
Я — ховаюсь! Ти — жмурись!

Під дубочком — їжачок,
На дубочку — павучок.
Біля заростів лози —
Козенятко й дві кози.

Поспішають до ріки
Два горласті гусаки.
А ще п’ять качок під в’язом…
Полічи-но всіх їх разом.

Край поля тополя,
в гаю — барбарис,
а ти не ховайся —
жмурись.

Раз, два, три, чотири, п’ять!
П’ятеро пташат летять!-
Перше, друге, третє… п’яте.
Йду четвертого шукати.

Еники-беники їли вареники.
Еники-беники, квас:
вийшов маленький Тарас.
Раз, два, три!
Раз, два, три!
Біжимо ми як вітри,
А жмурити будеш ти!

 

Федір, Сидір і Каленик
Збудували тут куреник.
У куренику сидять,
По варенику їдять.
В нас вареників немає,
Хто жмуритись починає?

 

Раз, два –
дерева,
три, чотири –
вийшли звірі,
п’ять, шість –
падолист,
сім, вісім –
птахи в лісі,
дев’ять, десять –
це сунички
підвели червоні личка

 

– На чому стоїш?
– На камені,
– Що п’єш?
– Квас
– Ану злови нас!

 

Бiля двору – дві Федори,
біля ґанку – дві Тетянки,
а на лузі – дві Ганнусі,
біля річки – дві Марічки.
Ой, дівчаток тих багато!
Порахуймо їх, друзяки!

 

Тікав заєць через міст.
Довгі вуха, куций хвіст,
А ти далі не тікай,
рахувати починай,
раз, два,три – вийди ти.

 

П’ять зайчаток вийшли з дому.
Спершу стали по одному,
Потiм – в пари, топчуть снiг,
Хто без пари – геть побiг.

Їхав їхав хлоп хлоп
на конику гоп-гоп,
а за хлопом пан пан,
на конику сам сам,
а за паном жаб-жаб,
за коником плиг-плиг,
а за жабом жабенята,
погубили портенята

Дзінь, дзінь, передзінь
По три кидлі,
По шаркидлі
Дарив тобі пане Йване.
Чим ти коні куєш?
Сребром — золотом.
Під копитом брязь
Царський князь.
Ти питуха не вінчана
Не ходи по замках.
В тебе очі долибячі
Кісточка і пявочка
Клюк!

По матеріалам: uti-puti.com.ua

Лічилки для дітей від українських авторів

Василь Заєць, Новорічна лічилкаВасиль Заєць

НОВОРІЧНА ЛІЧИЛКА

Сніговію, снігограю,
Зупини сніжинок зграю,
Щоб морозко не блукав
Та до нас мерщій попав,
Подарунки розділив,
За лічилку похвалив.

 

За матеріалами: Журнал «Варвінок», 1973 рік, №1. Видавництво «Молодь», 1973 рік, стор. 12.

 

************************

 

Володимир Підпалий, віршики для дітей, Кожна бджілка як лічилка, Лічилка

Володимир Підпалий

ЛІЧИЛКА

Летів рій бджілок
зі ста лічилок.

Зійшлися діти,
давай лічити.

Бо кожна бджілка
немов лічилка:

кого укусить —
жмуритись мусить.

 

За матеріалами: Володимир Підпалий. «Кожна бджілка як лічилка». Вірші. Упорядник Неля Підпала. Художник Леся Гармиза. Київ, видавництво «Веселка», 1991.

 

 

****************************

 

 

Сергій Цушко, Котикова лічилка, малюнок Валерія Харченка

Сергій Цушко

КОТИКОВА ЛІЧИЛКА

Коли котик наш не спить, до вікна 
Мерщій біжить, залюбки пташок рахує – 
Так, що і «киць-киць!» не чує.
Він сьогодні налічив 
Трьох синиць, п’ять снігурів, 
Вісім сойок, дві сороки 
І аж сорок горобців!
Але, мабуть, утомився 
Й знову спати умостився.

 

 

************************

 

Людмила Савчук

КОМУ ВОДИТЬ

Захотіли серед хати
Миші в піжмурки пограти.
Поховались по кутках…
Раптом — кіт до хати. Жах!..
Повтікали миші вмить!
Хто не втік, тому водить.

 

************************

 

Лічилки для дітей від українських авторів

Наталя Любиченко

ЛІЧИЛКА

Із самісінького ранку
Умиваються на ґанку:
Курка, півень, цуценя,
Кішка, кізка і ягня.
Хто ж не встигне вмитися — 
Той іде жмуритися.

 

 

За матеріалами: «Вухолапохвіст». Вірші. Редактори Р. Дерев’янченко, Н. Косенко. Малюнки Валерія Харченка. Харків. ВД «Школа», 2014.

 

************************

 

Анатолій Камінчук

 

дитячий фольклор, лічилки для дітей, Анатолій Камінчук, Лічилка
ЛІЧИЛКА

Джміль,
Оса
Та бджілка, 
От і вся 
Лічилка!

 

 

 

ЖАРТ
 
Слухай, як 
Лічити слід:
Я — кульбаба, 

Ти — кульдід.

Я — весна,
А ти — зима. 
Був мороз, 
Тепер нема!

За матеріалами: Анатолій Камінчук, Льодохід. Вірші. Для дошкільного віку. Художник Людмила Постних. Київ, видавництво «Веселка», 1985 рік, 32 с.

 

************************

 

 

Леся Храплива-Щур

ЛІЧИЛКА

На ялинці зірка — раз!
На ялинці два горішки — раз, два!
На ялинці три цукорки — раз, два, три!
І чотири шоколядки — раз, два, три, чотири!
На ялинці яблучко рум’яне —
Хто досягне, той те яблучко дістане!

Ось вертеп ми змайстрували

І ляльки поодягали,
Так, як бурсаки давненько,
Ставимо вертеп гарненько:
Ждуть, замовкли усі люди…
Янгол пастирів ось будить,
Хай візьмуть свої ягнята,
Щоб Месії дарувати.
Розцвіла зоря велика —
Йдуть зі сходу три владики,
Ірод-цар поганий гине.
Йде козак із України,
Циган, чорт і жид з козою,
Навіть смерть прийшла з косою…
От і втіхи дасть багато
Нам вертеп — в Різдвяне Свято!

Сійся-родися,
Жито-пшениця,
Сіємо долю
Із рукавиці,
Із Новим Роком,
Та по звичаю,
Щоб зійшла воля
Рідному Краю!

Поки сніг біленький,
Дома не сидіти!
На ковзи, лещата,
Тебе просять діти!
З школярами, діду
Ходи, не барися!
Коли ж йти не можеш
То хоч усміхнися!

За матеріалами:
http://abetka.ukrlife.org

 

Більше лічилок дивіться на нашому сайті:

Лічилки та жмурилки для дітей

Лічилки та жмурилки для дітей

Дивіться Різдвяну «Лічилку» від Лесі Храпливої-Щур, «Новорічну лічилку Василя Зайця; лічилку від Володимира Підпалого; лічилку, записану Іваном Манжурою; лічилки Варвари Гринько, добірку українських народних лічилок, а також кілька різних збірочок лічилок та жмурилок для дітей.

Считалки — лічилки на украинском языке

Считалки-лічилки на украинском языке

Лето – самое время активных подвижных игр с мячом и других многочисленных развлечений на свежем воздухе. А значит, без большого количества считалок будет сложно определить, кто же будет догоняющим, а кто будет убегать. Многие споры исчезают благодаря ним.

Сегодня мы предлагаем тебе большой выбор считалок-лічилок на украинском языке:

***
Качка з річки йшла, 
гурт качок вела: 
це — качатко сиве, 
це — як жовта слива, 
це — брудненький квачик, 
це — м’якенький м’ячик,
це — як вовни жменька,
це — кривеньке,
це — сніжок побіг… 
Скільки ж їх усіх?

 

***
Раз, два —
дерева
три, чотири —
вийшли звірі,
п’ять, шість —
падолист,
сім, вісім —
птахи в лісі,
дев’ять, десять-
це сунички
підвели червоні личка.

 

***
— Попіл, попіл, попільниця,
— А де ж твоя зозулиця?
Попід небом літає,
Сивим оком киває.
Хоч кивай, не кивай,
З цього місця утікай!

 

***
Раз, два, три, чотири —
Вийшли звірі,
П’ять, шість — пада лист,
Сім, вісім — птахи в лісі,
Дев’ять, десять — полуниці:
Хто знайде — тому й жмуритися.

Считалки - лічилки на украинском языке

***
Сидить дід на кілку,
Курить люльку табаку,
А бабуля-лебедуха
Незлюбила того духа,
Раз, два, три — жмури!

 

***
Раз і два.
Раз і два.
В нас лічилка — лісова!
В лісі — дерево дуплисте,
а в дуплі живе сова,
що жовтаві очі має,
Спить — удень. Вночі — літає.
Добрий сну, сові приснись!
Я — ховаюсь! Ти — жмурись!

 

***
Бігли по снігу пухнастім 
Гриць, Віталій, я, дві Насті. 
Ковзалися на Сулі 
Біля нас три Василі. 
Підійшли Роман й Павло. 
Скільки нас усіх було?

Учите считалки, играйте с удовольствием!

 

фото: depositphotos.com

Лічилки для дітей | Диалоги мам

Котилася торба
З великого горба.
А в тій торбі
Хліб-паляниця.
Кому доведеться,
Той буде жмуритися.

Бігли коні під мостами
З золотими копитами.
Дзень, брязь — вийшов князь!

Тут циганка ворожила,
Шматок сала положила.
Ось воно є — щастя твоє!

Летів рій бджілок
зі ста лічилок.
Зійшлися діти,
давай лічити,
бо кожна бджілка,
немов лічилка:
кого укусить —
жмурити мусить.

Раз, два, три, чотири, п’ять!
Вийшов зайчик погулять.
Як нам бути, що робити?
Треба зайчика зловити.
Будем знову рахувати:
Раз, два, три, чотири, п’ять.
Зараз я іду шукать!

Качка з річки йшла,
гурт качок вела:
це — качатко сиве,
це — як жовта слива,
це — брудненький квачик,
це — м’якенький м’ячик,
це — як вовни жменька,
це — кривеньке,
це — сніжок побіг…
Скільки ж їх усіх?

Бiля двору — дві Федори,
біля ґанку — дві Тетянки,
а на лузі — дві Ганнусі,
біля річки — дві Марічки.
Ой, дівчаток тих багато.
Порахуйте їх, малята.

Гулі, гулі —
такі очі,
як моргулі.
чинки, чинки —
такі очі,
як мисчинки,
чата, чата —
такі очі,
як горщата.

Нашa совонька-сова
позабула всі слова.
На пеньку сидить,
очима лупає,
ногами тупає.
Туп-туп!
Ходила квочка
коло кілочка.
Водила діточок
біля квіточок! Квок!

Сітка, вітка,
дуб, дубки —
поставали козаки,
Шабельками брязь —
вийди, князь.
Ігдики, цигдики,
цигдики де,
Абель, фабель, дурмане,
Ікі, тікі, граматікі,
Оц,
клац,
заєць.

Ходить бусол по болоту
просить хлопців на роботу.
Хлопці кажуть:
— Не піду!
Бусол каже:
— Заплачу.

Котьо, котьо, котьоло
через море їхало,
золото, срібло везло.
Подоляночко, вставай,
свого перстеня шукай.

Сидить жаба під корчем,
зачинає рити,
На кого це слово впаде,
той буде жмурити.

— Ласю-Парасю,
Де була?
— У лісі,
— Що їла?
— Горісі,
— Чим кусала?
— Зубами,
— Куди клала?
— До мами.

Раз, два —
дерева
три, чотири —
вийшли звірі,
п’ять, шість —
падолист,
сім, вісім —
птахи в лісі,
дев’ять, десять-
це сунички
підвели червоні личка.

За горами, за лісами
cтоїть бочка з пирогами.
Раз, два, три —
то жмурити будеш ти!

Стоїть верба над потоком.
Похилилась трохи боком.
Похилилась до води,
Ти лови.

Тікав заєць через міст.
Довгі вуха, куций хвіст,
А ти далі не тікай,
рахувати починай,
раз, два,три — вийди ти.

Бігла лялько
коло ковалька
в семи кожухах,
в трьох капелюхах,
в небо гляділа —
злетіти хотіло.

Раз, два, три,
чотири, п’ять-
п’ять горобчиків летять,
Раз, два, три, п’ять —
йду четвертого шукать.

Лізла баба по драбині
та й упало межи свині.
Не кусайте мене, свині,
буду ваша господиня.

— На чому стоїш?
— На камені,
— Що п’єш?
— Квас
— Ану злови нас.

Іде коза рогата,
веде діток, кошлата.
А хто козу туркне,
того коза штурхне.

Федір, Сидір і Каленик
Збудували тут куреник.
У куренику сидять,
По варенику їдять.
В нас вареників немає,
Хто жмуритись починає?

Біг заєць по льоду,
рвав траву лободу
Що набрав — то в пучок,
мій, мій сірячок.

Покололо, покотило,
по дорозі волочило.
Сонце, місяць і зірки —
на кілочку вийдеш ти.

Йшла собака через міст —
чотири лапи,
п’ятий хвіст.

Стоїть півень на току
у червонім чобітку
Будем півника просити:
ходи жито молотити.

Їхав лис через ліс,
поламав сто коліс,
Треба стати, погадати,
скільки йому грошей дати.

Еники-беники їли вареники.
Еники-беники, квас:
вийшов маленький Тарас.

Тут баба ворожила —
кусок сала положила,
Тут воно є,
щастя моє.

Сидить зайчик під липкою,
сіє муку калиткою.
Ведмідь каже:
«На хліб? На хліб?»
Зайчик вушками —
тріп-тріп.

Первінчики, червінчики,
дзвенять, гримлять кремінчики.
По свіжій травиці,
по чистій водиці.
Там ягоди, горішки,
медок, сахарок.
Мовчок.

Мала баба три сини —
були вони русини:
один ходив до школи,
другий робив підкови,
а третій був розпусняк-
вкрав він в баби капусняк.

Попіл, попіл, попільниця,
а де ж наша зозулиця?
Понад морем літала,
сивим оком кивала.
А ти, киве, не кивай,
а ти з города втікай.

Ходила квочка біля кілочка,
Водила діток-одноліток.
Дзень, бом, брязь,
Хто виходить в перший клас?

Стоїть півень на току
У червонім чобітку.
Будем півника просити:
Ходи жито молотити!

Діти, діти, дітвора,
Утікайте із двора.
Хто не заховався,
Хай кричить: «Ура!» 

Раз, два, три!
Раз, два, три!
Біжимо ми як вітри,
А жмурити будеш ти!

— Де стоїш?
— На калині.
— Що п’єш?
— Квас.
Лови нас!

А Іван-копитан,
Чим ти коні копитав?
Сріблом-золотом — дзень, брязь,
Вийди, князь

— Попіл, попіл, попільниця,
— А де ж твоя зозулиця?
Попід небом літає,
Сивим оком киває.
Хоч кивай, не кивай,
З цього місця утікай!

П’ять зайчаток вийшли з дому.
Спершу стали по одному,
Потiм — в пари, топчуть снiг,
Хто без пари — геть побiг.

— Раз-два. Ну й дива!
— Раз-два-три! Ти диви!
— Три-чотири! Говорили!
— Раз-два-тир-чотири-п’ять!
Зранку вчуся рахувать.
Все зраховано навкруг:
Дерева, ріка і крук,
Що на дереві сидить
І кричить мені: «Ур-ра!
Рраз-два-три-чотири —
Кр-ра».

Павлику-равлику
вистав роги
на чотири стоги.
Тобі два, мені два —
поділимось обидва.

Джибанець, воронець,
а хто вийде — молодець.

Їхала карета,
Дзвоном дзвонить.
Вийшла панi,
Лiчить конi:
Раз, два, три, вийди ти.

Якало, тикало, микало, викало,
Хтокало, шокало, кликало, кудикало.
Тобi жмуритись випало.
Ану рукою затулись, не дивись.

Ходить качка на гнiздечко,
Золотi несе яєчка.
Скiльки їх там, вiдгадай.
Раз, два, три — утiкай.

Раз, два, три, чотири —
Вийшли звірі,
П’ять, шість — пада лист,
Сім, вісім — птахи в лісі,
Дев’ять, десять — полуниці:
Хто знайде — тому й жмуритися.

Лічилки та жмурилки для дітей

дитячий фольклор, лічилки для дітей, лічилки для 2 класу школи. Малюнок Тетяни Юрченко«Котилася торба», «Бігли коні під мостами», «Летів рій бджілок «, «Раз, два, три, чотири, п’ять! Вийшов зайчик погулять», «Качка з річки йшла», «Бiля двору — дві Федори», «Гулі, гулі — такі очі, як моргулі», «Нашa совонька-сова», «Туп-туп! Ходила квочка коло кілочка», «Сітка, вітка, дуб, дубки», «Ігдики, цигдики, цигдики де», «Ходить бусол по болоту «, «Котьо, котьо, котьоло», «Сидить жаба під корчем», «Раз, два — дерева, три, чотири — вийшли звірі», «Ласю-Парасю», «За горами, за лісами», «Стоїть верба над потоком», «Тікав заєць через міст», «Бігла лялько», «Раз, два, три, чотири, п’ять — п’ять горобчиків летять», «Лізла баба по драбині»,  «На чому стоїш?», «Іде коза рогата», «Федір, Сидір і Каленик», «Біг заєць по льоду», «Покололо, покотило», «Йшла собака через міст», «Стоїть півень на току», «Їхав лис через ліс», «Еники-беники їли вареники», «Тут баба ворожила», «Сидить зайчик під липкою», «Первінчики, червінчики», «Мала баба три сини», «Попіл, попіл, попільниця», «Ходила квочка біля кілочка», «Стоїть півень на току», «Діти, діти, дітвора», «Раз, два, три! Біжимо ми як вітри», «Де стоїш? — На калині», «А Іван-копитан», «Попіл, попіл, попільниця», «П’ять зайчаток вийшли з дому».

Дитячі лічилки українською мовою — MAMABOOK — найкращий український сайт для батьків

Математика для детей в возрасте до 3 летЛічилки – веселий, ефективний та простий для дітей спосіб вивчити цифри, навчитися рахувати до 10 та більше. Дітки легко запам’ятовують в ігровій та віршованій формі цю важливу арифметику.

Наш сайт Mamabook підготував підбірку дитчих лічилок на українській мові для діток-дошкільнят.

 
***
Десять, дев’ять,
Вісім, сім –
Замовкає в небі грім.
Линуть хмари де-не-де.
Далі цифра шість іде.
В лузі скошена трава –
П’ять, чотири, три і два.
Після двійки – одиниця.
От і йди тепер жмуриться!

***
Раз, два –
дерева
три, чотири –
вийшли звірі,
п’ять, шість –
падолист,
сім, вісім –
птахи в лісі,
дев’ять, десять-
це сунички
підвели червоні личка.

***
Раз, два, три,
чотири, п’ять-
п’ять горобчиків летять,
Раз, два, три, п’ять –
йду четвертого шукать.

***
– Раз-два. Ну й дива!
– Раз-два-три! Ти диви!
– Три-чотири! Говорили!
– Раз-два-тир-чотири-п’ять!
Зранку вчуся рахувать.
Все зраховано навкруг:
Дерева, ріка і крук,
Що на дереві сидить
І кричить мені: “Ур-ра!
Рраз-два-три-чотири –
Кр-ра”.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дитячі загадки про осінь

***
Раз, два, три, чотири, п’ять!
Вийшов зайчик погулять.
Як нам бути, що робити?
Треба зайчика зловити.
Будем знову рахувати:
Раз, два, три, чотири, п’ять.
Зараз я іду шукать!

***
Раз, два, три, чотири, п’ять!
П’ятеро пташат летять!-
Перше, друге, третє… п’яте.
Йду четвертого шукати.

***
Раз – зайчатко,
Два – курчатко,
Три пухнасті кошенятка
І чотири лисенятка
Разом всі до школи йшли.
По дорозі скарб знайшли:
П’ять цукерок шоколадних,
Шість фігурок мармеладних,
Сім горішків золотих
Вісім ягід лісових
Дев’ять апельсин-цукатів
Десять – я іду шукати!

***
ОДНА — велика диня,
А он ДВА буряки,
ТРИ баклажани сині,
ЧОТИРИ огірки.
А далі теж не пусто:
Червоних П’ЯТЬ перчин,
ШІСТЬ качанів капусти,
Солодких СІМ перчин.
Ще далі поглядімо,
Що осінь принесла,
Анумо полічімо
Останні три числа:
Це — помідорів ВІСІМ
Та ДЕВ’ЯТЬ картоплин,
А у вінку повисли
Аж ДЕСЯТЬ цибулин.

математика, товар

Магнітна математика для дітей 3-6 років (Інтернет-магазин Tovarik.com.ua)


Украинский сайт для родителей и детей Mamabook.com.ua.
Копирование материалов разрешено только с открытой ссылкой на наш портал!

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *