Розповідь про птахів: 30 цікавих фактів про птахів – Птахи — Вікіпедія

30 цікавих фактів про птахів

 

Птахи, дуже цікаві істоти, які освоїли повітряний простір нашої планети, і впевнено в ньому володарюють. Вони бувають дикими і домашніми, деякі з них не вміють літати, маючи інші переваги. У ківі фактично навіть немає крил, а пінгвіни користуються ними як плавниками. Всього вчені нарахували понад 10 000 різновидів птахів, що живуть на всіх материках і безлічі островів.

 

Цікаві факти про птахів:

 Вважається, що птахи походять від динозаврів групи терапод, і археологи дійсно знаходять скелети перших птахів, близькі за будовою до ящірок. І навіть саме пір’я, що покриває пташині тіла, є просто видозміненими лусочками!

 Кожному доводилося бачити курячі яйця з двома жовтками. На практиці ж число жовтків в яйці (взагалі) може досягати 9 штук. Можливо, в курячому вони всі і не помістяться, зате у страусиних цілком. Адже навіть варити страусине яйце потрібно майже 2 години, тільки тоді воно буде повністю готовим. 

 У птахів дуже легкі кістки, зате пір’я важать більше ніж скелет.

 Птахи є соціальними тваринами, які спілкуються між собою за допомогою візуальних і звукових сигналів, і виконують в деякий випадках громадські дії: комунальне гніздування, спільне полювання або захист від хижаків.

 Птахи населяють всі екосистеми земної кулі, включаючи навіть Антарктиду.

 Науці відомо понад 10 000 різновидів нині існуючих птахів. Це робить їх найбільш різноманітною групою тварин.

 Наука, що займається вивченням птахів, називається орнітологією.

 Найменшим видом птахів у світі вважається колібрі-бджілка, довжина тіла якої не перевищує 5,7 см.

 Колібрі є єдиними в світі птахами, які можуть літати назад.

 Згідно з Книгою рекордів Гіннеса, найнебезпечнішим птахом на Землі є казуар. Зазвичай птах досить спокійний, однак якщо його потривожити, він може завдати небезпечного удару своїми потужними ногами. Ноги казуара мають величезні кігті, які здатні вбити людину з одного удару.

 Найбільшим птахом є африканський страус, висота якого сягає 2,7 м, з масою тіла до 156 кілограм.

 Найбільший розмах крил серед нині живих птахів має мандрівний альбатрос до 325 см.

 Сови не можуть рухати очима, замість цього вони повертають голову до 270° без шкоди для здоров’я.

 Ківі, єдиний птах, що має ніздрі на кінці дзьоба. Таке розташування допомагає їм винюхати їжу на землі. Вони часто фиркають, щоб очистити ніздрі від пилу і ґрунту що накопичився в ніздрях.

 Найбільш балакучим птахом вважається жако (сірий папуга). В середньому він може запам’ятати понад 1500 слів.

 За старих часів, рудокопи часто брали клітку з канаркою в шахту і під час роботи стежили за птахом. Якщо вона раптово починала проявляти ознаки занепокоєння або падала, люди поспішно покидали шахту. Річ у тому, що канарки дуже чутливі до газу, і гинуть навіть від його незначної домішки в повітрі.

 Горловий мішок пелікана вміщає до 5 літрів води.

 У зв’язку з тим, що політ вимагає великих витрат м’язової енергії, рівень обміну речовин у птахів надзвичайно високий і потреба в їжі величезна. Її денна норма становить 12-28% від загальної маси тіла птаха.

 Птахи не мають потових залоз. Охолодження тіла досягається за допомогою високорозвиненої дихальної системи.

 Птахом з найбільшою кількістю пір’я є тундровий лебідь (малий лебідь). Їх кількість сягає 25 тисяч.

 Оскільки пір’я вимагають ретельного догляду, птиці щодня витрачають близько 9% часу на їх чистку. Доглядають за ними птиці за допомогою дзьоба. Лише один птах не може цього робити колібрі-мечеклюв володіє настільки довгим дзьобом, що їй доводиться чистити свої пір’я НЕ дзьобом, а лапкою.

 Фламінго, лелеки та інші довгоногі птахи стоять на одній нозі, щоб максимально зменшити втрату тепла при вітрі. Через непокриті пір’ям ноги, втрата тепла досить велика, тому птахи намагаються тримати ноги по черзі в теплі свого оперення.

 Дихальна система птахів вважається однією з найскладніших серед усіх груп тварин, оскільки під час польоту їх організм потребує посиленого газообміну.

 Новокаледонські ворони, один з небагатьох видів, що здатні не тільки використовувати, а й виготовляти знаряддя праці, за допомогою яких птах дістає з-під кори личинок комах.

 Деякі птахи мають особливі методи полювання. Наприклад, зелені квакви кидають у водойму лист, гілочку або перо і слідують за ними за течією, чекаючи, поки «приманкою» не зацікавиться риба.

 У 1958 році, в Китаї була проведена широка кампанія по знищенню горобців як шкідників сільського господарства. За неповною статистикою, було винищено 1,96 млрд горобців. Однак ця боротьба привела до масового поширення комах-шкідників.

 Відомі пам’ятники горобцеві, створені людиною в знак подяки за допомогу з боку цієї птиці в боротьбі проти комах-шкідників. Перший такий пам’ятник був споруджений в середині 19 століття в Бостоні.

 Великі хижі птахи можуть жити до 50 років. Наприклад, мандрівний альбатрос.

 У деяких видів птахів поле зору досягає майже 360°.

 У переважної більшості видів птахів погано розвинений нюх, вони практично не розрізняють запахи.

 У птахів поширені явні анатомічні відмінності між самцями і самицями одного і того ж виду. Це явище називається статевим диморфізмом. 

 Морські птахи можуть пити морську воду завдяки спеціальним залозам, які виводять надлишки солі.

 У птахів дуже розвинена турбота про потомство — крім будівництва гнізда і насиджування кладки, вона також проявляється у вигодовуванні пташенят, зігріванні і захисті їх від погодних умов.

 Існує думка, що при переляку страус закопує голову в пісок. Насправді вони схиляють свою голову до землі і ковтають пісок або гравій. Страуси відбирають із землі тверді камінчики гравію, які покращують їх травний процес. Також страуси просто кидають голову на землю після тривалої погоні за ними, коли у них вже не залишається сил ні бігти ні навіть тримати голову піднятою.

 Морський птах, крячок чорний, може проводити в морі від 3-х до 10-ти років. При цьому крячок практично не відпочиває, оскільки у нього відсутні плавальні перетинки, і він не може відпочивати на воді, як інші крячки. Якщо крячок чорний кудись і сідає, то тільки на випадкові предмети що плавають у морі.

 Кури є найпоширенішою домашньою птицею, чия популяція в світі перевищує 50 мільярдів особин. 

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, залиште свої коментарі або відгуки.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter

Птахи — Вікіпедія

Птахи́ (Aves) — клас теплокровних яйцекладних вищих хребетних тварин, які пересуваються на двох ногах, а їхні передні кінцівки перетворилися на крила. Станом на 2007 рік нараховують від 9 800^[2] до 10 500^[3]видів птахів. Вони населяють усі екосистеми Земної кулі від Арктики до Антарктики. Розміри видів коливаються від 5 см (колібрі) до 2,75 м (страус). Птахи — це спеціалізована гілка хребетних, що виникла від тероподних динозаврів у юрському періоді (близько 160 млн років тому).

Характерними рисами сучасних птахів є наявність пір’я, дзьоба без зубів, відкладання яєць з міцними оболонками, високий рівень метаболізму, чотирикамерне серце, легкий міцний скелет. Усі сучасні птахи мають крила, що розвинулися з передніх кінцівок. Винятком є нещодавно вимерлий птах моа з Нової Зеландії. Більшість птахів здатні до польоту, до нелітаючих належать страусоподібні, пінгвіни та невелика кількість ендемічних острівних видів. Птахи також мають пристосовану до польоту травну і дихальну системи. Деякі види, зокрема воронові та папуги, належать до тварин із найрозвиненішим інтелектом, здатних застосовувати знаряддя для добування їжі. Багато птахів уміють передавати індивідуальний досвід між поколіннями

[4].

Значна частина птахів щороку здійснює дальні міграції, а багато нерегулярно кочують на короткі відстані. Птахи є соціальними тваринами, які застосовують для комунікації візуальні і звукові сигнали, зокрема спів; для них характерна соціальна поведінка, що включає утворення зграй, спільне вигодовування пташенят, полювання та захист від ворогів. Переважна більшість птахів є моногамними — вони утворюють пари зазвичай на один сезон гніздування, інколи на декілька років або на все життя. В інших видів спостерігається полігінія («багато самиць») або, рідко, поліандрія («багато самців»). Яйця здебільшого відкладають в гнізда, зроблені особливим способом, і їх висиджують партнери. Багато птахів тривалий період після вилуплення з яєць пташенят піклуються про них.

Багато видів мають важливе економічне значення для людини, здебільшого як джерело їжі, отриманої в результаті ведення сільського господарства або полювання. Деякі види, особливо співочі птахи і папуги, є популярними хатніми тваринами. Птахи посідають чільне місце в усіх сферах людської культури — від релігії до поезії та музики. Внаслідок антропогенного впливу за період із XVII ст. вимерло близько 120–130 видів птахів. На початку XXI ст. близько 1200 видів перебувають під загрозою зникнення через діяльність людини, попри зусилля щодо їхнього збереження.

В Україні налічують 423^[5] або 424^[6] (425^[7]) види. Серед них 267–270 гніздові, з яких 132–138 зимують; 17 з’являються лише на зимівлі, 129 спостерігають лише у період сезонних міграцій або мають статус залітних.

Науку, що вивчає птахів, називають орнітологією.

Еволюція і систематика[ред. | ред. код]

Походження і еволюція[ред. | ред. код]

Загальновизнано, що птахи походять від Архозаврів — підкласу плазунів, що панував у мезозойську еру^[4]. Теорія еволюції птахів від плазунів виникла після відкриття 1860 року скам’янілих решток археоптерикса — тварини, що існувала близько 150 млн років тому у верхній юрі. Археоптерикс мав одночасно ознаки як плазунів, так і птахів. Спільним з плазунами була особлива будова таза і ребер, зуби, лапи з кігтями та довгий хвостовий відділ хребта. У той же час знайдені скам’янілі рештки продемонстрували добре збережені відбитки крил із пір’ям, подібним до сучасного пташиного. В останнє десятиріччя більшість дослідників не розглядають археоптерикса як спільного предка усіх сучасних птахів, однак вважають його примітивним найдавнішим представником класу Aves, який, імовірно, близько споріднений зі справжнім предком

[8].

На сьогодні найпоширенішою є гіпотеза походження птахів від тероподних динозаврів^[9][10].

Починаючи з 1980-х років кількість знайдених решток мезозойських птахів значно зросла^[11], проте точних предків цих тварин не встановлено. Ситуація ускладнюється тим, що важко визначити ознаки, за якими птахів можна відрізнити від тероподних динозаврів. Якщо раніше однією з найважливіших ознак була наявність пір’яного покриву, то низка знахідок наприкінці ХХ — на початку XXI ст. у провінції Ляонін на північному сході Китаю свідчать, що дрібні тероподи мали пір’я, не пристосоване до польоту

[12].

Нові представники віялохвостих птахів відомі з крейдового періоду. Першою поширеною групою птахів стали енанціорніси, які захопили різноманітні екологічні ніші — від мешканців піщаного морського узбережжя й мисливців за рибою до форм, що мешкали на деревах та живилися насінням^[13]. Більш прогресивно розвиненими були іхтіорніси, які за зовнішнім виглядом були схожі на мартинів, мешкали на морських просторах та живилися рибою. Морські птахи з ряду гесперорнісоподібних із мезозойської ери були добре пристосовані до полювання на рибу, вони втратили здатність до польоту та повністю перейшли до водного способу життя^[14]. У ранньокрейдовому періоді (близько 120 млн років тому) існували також Конфуціусорніси (

Confuciusornis), рештки яких знайдено в Китаї. Це були перші птахи, що мали дзьоб, крім того, вони були беззубими, на відміну від гесперорнісів та іхтіорністів^[15].

Систематика[ред. | ред. код]

Першу спробу побудови системи тварин здійснив у 4 ст. до н. е. грецький вчений Аристотель. У його працях згадується близько 160 видів птахів^[16][17]. Початок наукової систематики було закладено відомою працею шведського натураліста Карла Ліннея «Система природи» (1735–1758)^[18]. Він виділив 6 класів, 65 родів та 554 види птахів. Були введені ієрархічні таксономічні категорії та бінарну номенклатуру для позначення видів, які застосовують і досі. У системі Ліннея птахам був наданий ранг класу.

Основу сучасних уявлень про систему класу було закладено класичними роботами Макса Фюрбрінгера (Furbringer, 1888) та Ганса Гадова (Gadow, 1891–1893). На відміну від своїх попередників, обидва автори для аналізу спорідненості видів використали великий за обсягом порівняльно-анатомічний матеріал. У подальшому багато авторів, по суті удосконалювали цю систему птахів^[19].

Одна з сучасних альтернативних філогенетичних систем розглядає групу «Aves» як кладу тероподних динозаврів (Livezey, Zusi, 2007)^[20].

Деякі відомі фахівці з динозаврів, такі як Жак Готьє, Луїс Кіаппі, під категорією «Aves» розуміють лише сучасних птахів, не включаючи туди групи, відомі лише за викопними рештками — археоптерикса, конфуціосорніса, патагоптерикса та деяких інших. Однак ці вчені ввели нову категорію «Avialae», або «птахів у широкому розумінні», яка об’єднує як сучасні види, так і їх викопних попередників

[21].

Усі сучасні птахи належать до інфракласу віялохвостих птахів (Neornithes), які протиставляються ящірохвостим (Archaeornithes). До останніх належить лише один вид — археоптерикс. Віялохвості, у свою чергу, розділяються на дві групи — Безкілеві (Paleognathae) та Кілегруді (Neognathae). Зазвичай ці групи мають ранг надряду, хоча в роботах Лайвезі та Зусі розглядаються як когорта

[20].

Страус — найбільший серед сучасних птахів

Залежно від класифікації серед сучасних птахів налічують від 9 800 (Clements, 2007^[2]) до 10 500 (Frank, 2006^[3]) видів.

Нижче наведено традиційну класифікацію (так званий порядок Клементса), що включає 29 рядів:

Підклас Віялохвості птахи (Neornithes)

• Надряд Безкілеві (Paleognathae)
• Надряд Кілегруді (Neognathae)
  • Гусеподібні (Anseriformes)
  • Куроподібні (Galliformes)
  • Сивкоподібні (Charadriiformes) — мартини, кулики, алькові
  • Гагароподібні (Gaviiformes)
  • Пірникозоподібні (Podicipediformes)
  • Буревісникоподібні (Procellariiformes) — альбатроси, буревісники
  • Пінгвіноподібні (Sphenisciformes)
  • Пеліканоподібні (Pelecaniformes) — пелікани, баклани, олуші, фрегати
  • Фаетоноподібні (Phaethontiformes)
  • Лелекоподібні (Ciconiiformes) — лелеки, чаплі та інші
  • Американські грифи (Cathartiformes)
  • Фламінгоподібні (Phoeriicopteri)
  • Соколоподібні (Falconiformes) — яструби, соколи та інші
  • Журавлеподібні (Gruiformes) — журавлі, дрохви, пастушки та інші
  • Рябкоподібні (Pteroclidiformes)
  • Голубоподібні (Columbiformes)
  • Папугоподібні (Psittaciformes)
  • Зозулеподібні (Cuculiformes) — зозулі, турако
  • Гоациноподібні (Opisthocomiformes)
  • Совоподібні (Strigiformes)
  • Дрімлюгоподібні (Caprimulgiformes)
  • Серпокрильцеподібні (Apodiformes) — серпокрильці, колібрі
  • Сиворакшеподібні (Coraciiformes)
  • Дятлоподібні (Piciformes)
  • Трогоноподібні (Trogoniformes)
  • Птахи-миші (Coliiformes)
  • Горобцеподібні (Passeriformes) — найрізноманітніший ряд

Існує також докорінно інша класифікація, заснована на молекулярних даних (так звана класифікація Сіблі-Монро або класифікація Сіблі-Алквіста)

[22], яка стала дуже популярною серед орнітологів з Північної Америки, але піддається сумніву з боку європейських дослідників.

Філогенія[ред. | ред. код]

Філогенічна кладограма за Jarvis, E.D. et al. (2014)^[23] та Yury, T. et al. (2013).^[24]

Птахи поширені на Земній кулі практично повсюдно. На Крайній Півночі між 80 та 83° пн. ш. місцями гніздяться біла і тундряна (Lagopus mutus) куріпки, крем’яшник, плоскодзьобий плавунець, полярний крячок, морянка, пуночка та інші птахи. Зальотних пуночок, чистиків, білих мартинів (Pagophila eburnea) та полярних мартинів (Larus glaucoides) спостерігали на 88—89° пн. ш.

Птахи трапляються повсюдно на материках, охоплюючи найбільші безводні пустелі й гори до смуги вічних снігів: на висоті 5500—6500 м гніздяться ягнятники, грифи, крук, клушиця (Pyrrhocorax pyrrhocorax), біла плиска, гімалайська тинівка (Prunella himalayana) та інші, а під час міграцій зграї пролітних гусей, журавлів та навіть горобцеподібних іноді помічали на висотах 7000—8000 м н.р.м. Заселяють птахи також найвіддаленіші від материків океанічні острови.

На краях Антарктичного щита місцями гніздяться пінгвіни (імператорський, Аделі, антарктичний), сніжний і гігантський буревісники (заліт останнього помічено за 80 км від Південного полюса) та інші.

Лише поодинокі види є космополітами — дуже поширені на всіх материках (крім Антарктиди). Це сапсан та скопа. Дещо менший ареал у сипухи, морського зуйка, сільської ластівки та деяких інших птахів. Поширені деякі синантропні види.

Існують види з дуже невеликими ареалами. Деякі види колібрі мешкають лише на окремих горах в Андах. Територією окремих невеликих островів, обмежене поширення частини галапагоських в’юрків, мамоєвих (Drepanididae) та деяких інших птахів.

Ареали окремих видів суттєво змінюються під впливом різноманітних причин.

Найрізноманітнішою фауна птахів є в тропіках — тут зустрічається близько 85% сучасних видів та підвидів, тоді як у помірних та холодних широтах — лише 15%. Більша, ніж на інших континентах, кількість ендемічних видів спостерігається в Південній Америці^[4].

Загальна характеристика птахів[ред. | ред. код]

Зовнішня будова типового птаха: 1 — дзьоб, 2 — голова, 3 — райдужка, 4 — зіниця, 5 — мантія, 6 — малі криючі крила, 7 — крило, 8 — криючі другорядних махових, 9 — криючі першорядних махових, 10 — надхвістя, 11 — першорядні махові, 12 — підхвістя, 13 — стегно, 14 — гомілково-тарзальні зчленування, 15 — цівка, 16 — пальці, 17 — гомілка, 18 — черево, 19 — боки, 20 — груди, 21 — горло, 22 — «вуса»

Однією з головних особливостей птахів порівняно з іншими групами хребетних є здатність до польоту. Існує лише невелика кількість (близько 60 видів) нелітаючих або майже нелітаючих птахів, однак усі вони в процесі еволюції так чи інакше втратили цю функцію, наявну в їхніх предків. Вміння пересуватися в повітрі визначає усю біологію цього класу тварин, у тому числі — будову організму.

Тіло птахів компактне, обтічної форми. Шия в більшості видів тонка та гнучка, що забезпечує рухливість голови. На голові розташовано дзьоб, утворений наддзьобком та піддзьобком. Рух у повітрі здійснюється за допомогою передніх кінцівок, які перетворилися на крила, а також хвоста. Крила слугують як аеродинамічними поверхнями, що утримують птаха в повітрі, так і джерелом тягової сили для руху вперед. Скелет птахів легкий і міцний, завдяки пневматизації кісток та їхнього зростання^[26].

Ноги птахів мають 4 відділи: стегно, гомілку, цівку та пальці, яких зазвичай чотири, хоча інколи буває три або навіть два (африканський страус). У більшості випадків три з чотирьох пальців обернені вперед і один — назад. Ноги птахів приймають усю вагу тіла під час пересуванні на землі, на зльоті та під час посадки, лазіння по деревах. Під час пересування на землі стегнові кістки малорухливі і залишаються в майже горизонтальному положенні. Саме фіксація стегнової кістки дає змогу підтримувати черевний повітряний мішок під час вдиху, що визначає роботу дихальної системи птахів та дає змогу їм літати^[27]. Це одна з головних характеристик птахів, усі інші тварини, що пересуваються на землі, мають рухливий тазостегновий суглоб. Іншою особливістю ніг птахів є добрий розвиток м’язів, що не характерно для інших літаючих тварин.

Іншими важливими пристосуваннями до польоту є виникнення оперення, чотирикамерного серця, подвійного дихання, висока стала температура тіла, високий рівень метаболізму, зникнення зубів та сечового міхура, розмноження шляхом відкладання яєць^[14].

Оперення та роговий покрив[ред. | ред. код]

Будова пташиного пера (на прикладі махового): 1 — опахало, 2 — стовбур, 3 — борідки, 4 — пухова частина, 5 — очин

Шкіра у птахів тонка, суха, практично позбавлена шкіряних залоз. Єдина залоза — куприкова, розташована на хвостових хребцях. Вона виробляє жироподібний секрет, що сприяє еластичності оперення та підвищує його водовідштовхувальні властивості. Куприкова залоза добре розвинена в більшості птахів, що ведуть як водний, так і наземний спосіб життя.

Розростання зроговілого епідермального шару шкіри утворює роговий покрив дзьоба — рамфотеку. Рогові луски, подібні до таких у плазунів, вкривають пальці, цівку, а інколи і частину гомілки. Вони також є похідними епідермісу.

Тіло птахів обтічної форми, вкрите пір’ям. Пера вкривають переважну частину поверхні тіла птаха та формують оперення.

Розрізняють такі види пер: контурні, нитчасті, пухові, пух та щетинки.

До контурних пер належать: махові, що відіграють головну роль в утворенні тримальної поверхні крила; рульові, що утворюють хвіст, та криючі, що вкривають тулуб птаха і значну частину крил.

Контурні пера утворені стрижнем та двома опахалами, розташованими в одній площині. Нижня частина стрижня — так званий очин — порожня та позбавлена опахал, усередині розташовано плівчасте утворення, що називається «дужка». Решта стрижня — «стовбур» — має серцевину, що складається з легкої рогової комірчастої тканини.

Папуга (Eos bornea) чистить оперення

Опахала утворені довгими борідками, від яких відходять менші борідки другого порядку; на них, у свою чергу, розташовані рогові гачки, якими зчіплюються борідки пера. У разі відсутності гачків борідки залишаються незчіпленими, і такий вид пера називається пуховим.

У більшості птахів (за деякими винятками, наприклад, пінгвінів) криючі пера ростуть на тілі не скрізь: ділянки шкіри, де ростуть пера (птерилії) чергуються з ділянками, де пір’я не росте (аптерії). Аптерії вкрито пір’ям із сусідніх птерилій. У птахів, що насиджують кладку, на череві утворюється ділянка, вільна від пір’я — насідна пляма.

У великих за розміром птахів загальна кількість пір’їн може досягати 25 тис. (лебідь). Відносна маса оперення становить 4,6—9,5% від маси тіла^[4].

Призначення оперення різноманітне. Воно забезпечує можливість польоту, утворюючи тримальні поверхні (крила, хвіст) та створюючи обтічність тіла. Виконує теплоізолююче та водовідштовхувальне завдання. Завдяки забарвленню оперення виникає характерний вигляд птаха, що полегшує розпізнавання особин свого виду. У частини видів забарвлення оперення допомагає маскуванню, роблячи птаха малопомітним на фоні субстрату.

Птахи щоденно ретельно доглядають за оперенням, на що витрачають у середньому 9% свого денного часу^[28]. Догляд за оперенням у птахів полягає у змащуванні його секретом куприкової залози або так званою «пудрою», що утворюється зі спеціального пуху. Зміна оперення відбувається внаслідок линяння, у певні пори року. У дорослих птахів майже всіх видів протягом року буває одне повне линяння.

Розміри[ред. | ред. код]

Розміри птахів обмежуються здатністю до польоту, тому варіюють у невеликих межах. Вага найбільших літаючих птахів не перевищує 14—16 кг (лебеді, грифи, дрохви) при розмаху крил до 3—4 м (пелікани, альбатроси). Найдрібніші серед птахів — деякі колібрі з максимальною масою 1,6—2 г. Втрата здатності до польоту частково призводить до збільшення розмірів: вага великих пінгвінів досягає 40 кг, казуарів та страусів — 80—100 кг. Деякі з вимерлих птахів досягали маси 300–400 кг (моа, епіорніси)^[14].

Скелет[ред. | ред. код]

Скелет птаха на прикладі голуба. 1 — череп, 2 — шийні хребці, 3 — вилочка, 4 — коракоїд, 5 — гачкоподібні вирости ребер, 6 — кіль, 7 — колінна чашечка, 8 — цівка, 9 — пальці, 10 — велика гомілкова кістка (тибіотарсус), 11 — мала гомілкова кістка (тибіотарсус) 12 — стегно, 13 — сіднична кістка (тазова кістка), 14 — лобкова кістка (тазова кістка), 15 — клубова кістка (тазова кістка), 16 — хвостові хребці, 17 — пігостиль, 18 — складний криж, 19 — лопатка, 20 — поперекові хребці, 21 — плечова кістка, 22 — ліктьова кістка, 23 — променева кістка, 24 — п’ястно-зап’ястна кістка, 25—27 — пальці.

Основні властивості скелета птахів визначаються пристосуванням до польоту. Це виявляється перш за все в його легкості та міцності. Легкість скелета обумовлена тонкістю та пневматичністю кісток (включаючи кістки черепа). Внаслідок редукції кісткового мозку, більшість кісток трубчасті, заповнені повітрям, що потрапляє з повітряних мішків. Міцність скелета обумовлюється зростанням окремих кісток, їхньою структурою й наявністю в їх складі значної кількості неорганічних солей. Пристосування до польоту призвело також до зменшення загальної кількості кісток внаслідок злиття (на ранніх стадіях розвитку) або редукції окремих кісткових елементів. Відносна вага скелета птахів порівняно менша, ніж у ссавців і дорівнює 7,1—11,7% маси тіла^[4]. Легкість кісток дала змогу птахам різко видовжити передні та задні кінцівки (вони перевищують довжину тулуба в 2—3 рази, а у деяких — і більше), не збільшуючи відносної маси скелета.

Скелет птахів можна поділити на череп, хребет, кінцівки та їх пояси.

Череп птахів схожий на череп плазунів, але відрізняється легкістю; збільшенням об’єму черепної коробки, у зв’язку з сильним розвитком головного мозку; великими очними западинами; розташуванням потиличного отвору на дні черепа. У дорослих птахів усі кістки зливаються до повного зникнення швів і весь череп є суцільною тонкостінною, але міцною кістковою коробкою. Він складається з п’яти головних кісток: лобної (верхня частина голови), тім’яної (задня частина голови), передщелепної та носової (безпосередньо над дзьобом) і нижньощелепної кістки (безпосередньо під дзьобом). Череп сучасних птахів позбавлений зубів, їхню функцію частково виконує дзьоб. Череп більшості птахів важить близько 1% від повної маси тіла.

Кількість хребців у різних птахів коливається в межах 39—63. Хребці є гетероцільними (тобто мають сідлоподібні поверхні сполучення).

Хребет птахів складається з 5 відділів: шийного, грудного, поперекового, крижового і хвостового.

Шийний відділ хребта птахів містить 13—25 хребців, що більше ніж у будь-яких інших тварин, внаслідок чого в більшості з них дуже гнучка шия.

Грудний відділ складається з 3—10 хребців, які зростаються між собою, утворюючи суцільну кістку. До кожного грудного хребця приєднуються пара ребер, які доходять до грудини і рухливо з’єднуються з нею. Кожне ребро складається з рухливо з’єднаних кісткових відділів: спинного і черевного. Спинний відділ має гачкоподібний відросток, який вільно налягає на сусіднє заднє ребро. Грудна кістка у птахів досить масивна, на її середній частині у всіх птахів, крім бігаючих, розташовано великий гребінь, або кіль, до якого прикріплюються міцні м’язи, що рухають крила.

Поперекові, крижові та частина хвостових хребців утворюють характерний для птахів складний криж (лат. synsacrum). Разом з тазовим відділом він надає міцної опори заднім кінцівкам, що вкрай важливо у зв’язку з перенесенням ваги тіла на них під час руху суходолом.

Хвостовий відділ має 6—11 вільних хребців та закінчується куприковою кісткою (пігостиль), яка утворилася внаслідок злиття кількох хвостових хребців.

Передні кінцівки перетворюються на крила. Плечова кістка сполучається з променевою й ліктьовою кістками, що формують передпліччя. Зап’ястя і п’ястя утворені п’ястно-зап’ястною кісткою. Скелет пальців редукується: добре розвинені тільки дві фаланги ІІ пальця та по одній фаланзі від І та ІІІ пальців. Кістки крила дуже легкі, що полегшує політ.

Пояс передніх кінцівок складаються зі зрослих ключиць (так звана вилочка), парних коракоїдів та лопаток.

До складу поясу задніх кінцівок входять тазові кістки: клубова, сіднична і лобкова, злиті в одну безіменну кістку.

Нижня кінцівка складається із стегнової кістки, яка у колінному суглобі сполучається з тибіотарсусом (гомілкою) і малою гомілковою кісткою (на бічній стороні ноги). Злиті плесно і передплесно (плеснопередслесно) формують верхню частину ступні — цівку, до якої прикріплені кістки пальців. Кістки ніг птахів найважчі, що приводить до низького центра маси тіла та допомагає у польоті. Проте загалом скелет становить лише 5% від повної ваги тіла.

Внутрішня будова[ред. | ред. код]

Миготлива перетинка («третя повіка») ока Vanellus miles

презентація для дошкільнят. В’ють гнізда чи перелітні птахи на півдні? Які птахи навесні першими і останніми прилітають, а восени відлітають?

Чудові картинки з перелітними та зимуючими птахами. Які птахи залишаються зимувати на Батьківщині, а які відлітають?

Гуляючи по парку або лісі, ми слухаємо спів птахів і часто просто не замислюємося, яка саме птах так гарно виводить трелі. Є птахи, які живуть в нашій місцевості круглий рік, але є й такі, які восени відлітають у «теплі краї».

Дикі качки в небі

Справа в тому, що взимку птахам дуже складно відшукати собі їжу, адже комах, ягід і зерен стає мало, а коли випадає сніг, то їх взагалі майже неможливо знайти. І різні види пернатих вирішують цю проблему по-різному: перелітні птахи пролітають сотні і навіть тисячі кілометрів до більш теплих країн, а осілі — пристосовуються до наших суворих зим.

Синиця в снігу, яка, мабуть, хоче поласувати насінням

Осілі, зимуючі птахи: список, фото з назвами

Щоб допомогти птахам, які залишилися зимувати, відшукати їжу, вішають годівниці. І цілком можливо, що вони зацікавлять таких відвідувачів:

• Воробей. Галасливі горобчики, які літають зграйками, цілком можуть стати першими відвідувачами годівниці.

Зграйка горобців

• Синиця. Синиці в чому не поступаються горобцях, вони спритно кидаються на корм в годівницях. Але порівняно з горобцями, синиці наділені більш лагідною вдачею. Цікаво, що влітку синиця з’їдає майже стільки корму, скільки важить сама. Часто в годівницях можна спостерігати змішані зграйки, що складаються і з горобців, і синиць.

Синиця з шматочком хлібаГоробці і синиці

• Гаїчка. Близька родичка синиці. Однак грудка у гаички не жовта, а світло-коричнева. Також гаїчка відрізняється від інших синиць тим, що вона робить дупло в дереві, щоб звити в ньому гніздо.

Гаїчка — особливий вид синиць

• Ворона. Ворон часто плутають з граками. Відомо, що в західній частині Росії ворони зустрічаються дуже рідко. Тому якщо ви живете в європейській частині Росії і бачите чорну птицю, яка видає пронизливе каркання то, швидше за все, перед вами — грач.

Чорна ворона

• Голуб. На поширення та спосіб життя голубів значною мірою вплинули люди, які просто привозили їх з собою в різні куточки Землі. Зараз голуби зустрічаються на всіх континентах, за винятком Антарктиди. Голуби з легкістю змінюють скелі, які є природним середовищем їх проживання, на будівлі створені людиною.

Кивающая хода голубів пов’язана з тим, що так їм легше розглянути їх цікавить об’єкт

• Дятел. У теплу пору року дятли живляться переважно комахами, яких вони дістають з-під кори дерев, а в зимову холоднечу, вони можуть харчуватися і рослинною їжею: насінням і горіхами.

Дятли люблять поласувати насінням з соснових і ялинових шишок

•  Сорока. Сорока вважається птахом з високим інтелектом, вона здатна виражати масу емоцій, у тому числі печаль і вміє впізнавати своє відображення в дзеркалі. Цікаво, що на тривожний крик сороки, реагують не тільки її побратими, але і інші птахи, а також дикі тварини, зокрема ведмеді та вовки.

Сорока — зимующая птах

• Сова. Сови бувають різними, великими і маленькими, всього їх налічується понад 200 видів. Ці птахи наділені гострим зором і відмінним слухом, що дозволяє їм вести нічний спосіб життя. Цікаво, що пензлика на голові сови — це не вуха, справжні вуха сов заховані в пір’ї, і одна з них спрямована догори, а інший — донизу, щоб краще чути що відбувається над головою і на землі.

Сова — нічна птах

• Філін. Ця птиця також вважається совою і є близьким родичем інших сов.

Пугач

• Сова. Рідкісна сова, яка живе переважно в гірській місцевості в північних широтах. Назва птиці за різними версіями означає «неїстівні» або «ненаситна».

Сова

• Галка. Зовні галки схожі на граків та ворон, більш того бувають змішані зграї, в яких можна побачити всі три види птахів. Однак за розміром галка менше ворони. А якщо вам пощастить спостерігати за галкою поблизу, то ви зможете без праці розпізнати її сірої забарвленням частини пір’я.

Галкам дуже подобаються блискучі предмети

• Повзик. Ця маленька пташка дуже спритно лазить по стовбурах дерев. Влітку повзики ховають насіння і горішки в кору, а взимку годуються цими припасами.

Повзик на березі

• Шишкар. Як і повзик, ця пташка відмінно лазить по деревах і вміє висіти на гілках вниз головою. Улюблена їжа клеста — насіння з ялинових і соснових шишок. Ця птиця примітна тим, що може виводити пташенят навіть взимку, але тільки в тому випадку, якщо достатньо їжі.

Шишкар на гілках ялини

• Снігур. Яскраве червоне оперення на грудях є лише у самців, самки виглядають набагато скромніше. Снігурів частіше зустрічають взимку, так як із-за нестачі їжі, вони тягнуться до людей. Влітку ж снігурі воліють лісисту місцевість і ведуть себе непомітно, так що побачити їх нелегко.

Пара снігурів

• Свиристель. Пташка з красивим оперенням і співочим голосом. Влітку живиться переважно комахами і любить селитися в хвойних лісах. Взимку свиристель перебирається в більш південні райони країни, її част

Найнеймовірніші і цікаві факти про птахів

Птахи оточують нас. На світі немає жодної країни, де їх би не було. Ми не так вже й часто замислюємося про них, адже вони так звичні, що очі їх просто не помічають. А даремно, адже вони створіння воістину дивні. Нижче ви знайдете добірку цікавих фактів про птахів.

29 цікавих фактів про птахів

1. Людям на даний момент відомі 9800 видів пернатих, які живуть на Землі.
2.  Найбільша кількість жовтків, коли-небудь знайдених в одному яйці, – дев’ять.
3.  Щоб зварити яйце страуса круто його потрібно кип’ятити 2 години!
4. Єдиний в світі птах, у якого взагалі немає крил, це Ківі, який живе в Новій Зеландії.
5. Температура тіла птахів на 7-8 градусів вище ніж у людини. Так як птахи не можуть потіти, три чверті вдихуваного повітря птах використовує для охолодження.
6. Яйце колібрі найменше в світі. Цей птах також є найменшим птахом на всій планеті. Він більше схож на стрекозу, ніж на представника пернатих. Колібрі харчується тільки пилком квітів.
7.  Пір’я птаха важать більше ніж його скелет.
8. Найбільші яйця в світі несли недавно винищені мадагаскарські птиці – епіорніси. Вага одного яйця становила 7,5-8 кг проти страусиного яйця вагою 1,65 кг. Зростання найбільшого виду епіорніси дорівнювало росту дорослого слона.
9. Серце птиці б’ється 400 разів на хвилину під час відпочинку і 1000 разів під час польоту.
10.  Під час полювання сокіл сапсан може досягати швидкості більше 320 км / год.
11.  Найбільший за розмірами птах у світі – страус, який має зріст від 2 м. Вони дуже швидко бігають і розвивають швидкість до 60 км / год. Вага цієї птиці складає більше 130 кг. Страуси розповсюджені в Австралії, Африці та Азії. Вони можуть навіть напасти на людину, якщо відчують загрозу для своїх пташенят.
12. Пінгвіни, страуси, казуари, ківі і додо не можуть літати.
13. Чому птахи літають у V-подібному ключі? Все це для економії енергії. Першою, як правило, летить найдосвідченіший і старший птах, який приймає все навантаження на себе. Позаду першої птиці з боків створюються два повітряні потоки в яких летять наступні члени зграї з меншими енерговитратами.
14.  Всього в усьому світі існує 6 видів отруйних птахів. Більшість з них – п’ять видів – відносяться до дроздових мухоловок. Ще їх називають Пітах. Живуть ці істоти в Новій Гвінеї. Отруйні вони тим, що на тілі містять сильну отруту в світі під назвою батрахотоксин. Однак кількість, яка міститься на птаху, не здатна вбити людину і, при попаданні в дихальні шляхи, може визавть лише гострий напад кашлю.
15. Найбільш поширені птахи на землі це кури.
16. Найважчий по вазі птах з тих, які можуть літати, – це дудак і африканська дрохва. Остання водиться в Африці, дудак ж в Азії і Європі. Дрофа – майже теж, що і дудак. Ці два птахи досягають розмірів в 20 кілограм. Цю масу не просто утримати в повітрі, тому для зльоту їм необхідно розбігтися. Незважаючи на важкий підйом, політ у цих птахів надзвичайно гарний.
17. Найбільший представник пернатих, який вміє літати, – кондор. У нього розмах крил іноді досягає 3х метрів. Вага досить велика – близько 15 кг. Цьому гіганту непросто злетіти. Як і дудак, кондору необхідно добре розбігтися, і лише потім, сильно розмахуючи могутніми крилами, він може злетіти. Піднімається він на гігантські висоти – до 10 кілометрів вгору.
18. Птахи походять від динозаврів.
19. Найбільший розмах крил має мандрівний альбатрос. У 1965 моряки корабля «Елтанін» піймали самця альбатроса, коли пропливали між Австралією і Новою Зеландією. Розмах крила цього птаха склав неймовірну довжину – 3 метри 63 см. Альбатроси все життя харчуються тільки рибою, а їх великі крила дуже заважають при зльоті з води.
20. Птахи мають притуплене почуття смаку в порівнянні з іншими тваринами. Наука досі не може остаточно довести, що всі птахи мають нюх.
21. Форма дзьоба птиці прямо відповідає типу їжі, яку він вживає в дикій природі.
22. Імператорський пінгвін зрідка може голодувати навіть 9 тижнів, поки висиджує майбутнє потомство. Для нього зовсім не страшний холод до 50-60 градусів.
23. Самим «розумним» птахом можна назвати горобця, тому як у нього на 100 грам маси тіла припадає 4,37 грамів мозку, в той час, коли у коня – 0,1 г / кг, а у крокодила – не більше 0,007 г / кг.
24. Виявляється, що рожеві фламінго за своїм окрасом далеко не рожевого кольору. Цей незвичайний відтінок пера надають їм зелені водорості, які стають рожевого кольору під час перетравлювання.
25. Зоб самки і самця голуба виділяє справжнісіньке «пташине молоко».
26. У Південній Америці живуть дивовижні представники пернатого сімейства, що привертають увагу різних вчених ще з минулого сторіччя. Це гоаціани. Їх гнізда розташовані на гілках дерев біля води, пташенята ведуть дивний спосіб життя, який надзвичайно схожий за поведінкою стародавніх птахів. На кінчиках крил у них присутні кігтики, які допомагають їм підійматися на дерево, спираючись при цьому на хвіст. Якщо небезпека на небезпечно близькій відстані, гоаціани кидаються каменем вниз, потім в ширяючому польоті лавірують по лісу і сідають на водну гладь, використовуючи при цьому крила для пірнання, а ноги – в якості весел.
27. Чайки можуть пити солону воду, тому як у них гланди здатні фільтрувати сіль.
28. Качки, індички і кури можуть висиджувати яйця навіть під час транспортування гнізда в інше місце. Однак гуски насиджують тільки там, де побудували гніздо. Після переміщення гнізда в інше місце, гуска швидше за все відмовиться далі висиджувати яйця.
29. Якщо взяти і притиснути голову курки до підлоги і накреслити пряму від дзьоба, то курка впаде в гіпноз, вона буде постійно безперервно дивитися тільки на цю лінію, а час заціпеніння іноді становить до півгодини. Деякі з учених пов’язують саме цю здатність з тим, що курки при наближенні загрози прикидаються мртвими.

Птахи, як і будь-які інші класи живих істот на планеті, мають масу незвичайних здібностей, які надзвичайно зацікавлюють нас, людей. Завдяки цій статті, ми сподіваємося, ви змогли трохи зануритися в цей прекрасний світ пернатих і дізналися багато нового і цікавого.

Цікаві факти про перелітних птахів. Чому відлітають птахи

З настанням холодів птахи залишають місця свого проживання і прагнуть скоріше дістатися в теплі краї. Нам, безкрилим істотам, залишається або заздрити, або захоплюватися можливостями птахів. Їм не потрібні закордонні паспорти, візи та довге очікування в аеропортах, щоб в один прекрасний день піднятися в небо і вирушити в подорож.

Проте пернаті зважуються на далекі вояжі зовсім не з романтичних спонукань. І роблять вони це не тому що мерзнуть. Їхнє пір’я прекрасно зігріває і при низьких температурах (аж до -10, -15 градусів Цельсія).

Річ у тому, що в такий холод, їжа, яку їдять птахи, стає недоступною. Земля промерзає і всі жучки-павучки ховаються, рослини в’януть, а пернаті залишаються голодними. Саме це і стає причиною їх перельотів.

Тримаючись під час перельоту у формі V-подібного ключа, зграя птахів летить майже на 70 відсотків швидше, ніж поодинокий птах. Річ у тому, що у зграї серцебиття у птахів сповільнюється і вони парять більшу частину подорожі, адже кожен птах летить в потоці, створюваному крилами птаха що летить попереду. Ватажок зграї перебуває у найневигіднішому становищі. Коли він втомлюється, то переміщається в середину зграї, а його місце займає інший. 

Під час перельоту зграї не завжди вдається повноцінно харчуватися — можливості для добування їжі дуже обмежені. Звідки взяти сили для такої важкої роботи? Збираючись в довгий шлях, ми, зазвичай, заздалегідь думаємо про своє харчування. Ось і птиці воліють добре підкріпитися на дорогу: готуючись до перельоту, вони їдять дуже щільно для того, щоб накопичити побільше жирових запасів для довгого перельоту.

Лелеки можуть спати протягом 10 хвилин прямо в польоті. Втомлений птах просто переміщається в середину зграї і засинає ненадовго, ширяючи в повітряному потоці, створюваному сусідами. Під час сну у лелек загострюється слух, що допомагає їм зберігати висоту та орієнтуватися в просторі.

Раніше вважалося, що необхідність в міграції формувалася у птахів протягом багатьох століть і закріпилася настільки, що передається у спадок. Нібито вони — як роботи, вже запрограмовані і на місця зимівель, і на самі маршрути. Але дотепні експерименти показали, що це далеко не так. Хороший приклад — осілі качки Англії. Вчені взяли яйця качок-англійців і підклали їх качкам у Фінляндії, де всі вони змушені відлітати на зиму. Народжені у холодній країні качки-іноземки полетіли разом з місцевими без найменших вагань.

Птахи завжди щосили намагаються повернутися додому якнайшвидше — про це красномовно говорять дані кільцювання, згідно з якими, швидкість повернення на батьківщину зазвичай помітно вища ніж швидкість відльоту. Але в будь-якому випадку весняний приліт тісно пов’язаний з приходом тепла в місця розмноження.

1 500 м — на такій висоті зазвичай подорожують перелітні птахи. Але деякі види є справжніми чемпіонами по висоті польотів: гуси, як правило, пролітаючи над Гімалаями, піднімаються на висоту в 8 км над рівнем моря. Для порівняння, авіалайнери летять на висоті 10-11 км.

71000 км — таку відстань долає щорічно полярний крячок. В середньому крячок живе близько 20 років, хоча деякі особини доживають і до 34. Помноживши 20 × 71000 = 1 420 000 км —  таку відстань крячок пролітає протягом всього свого життя. Це цілком можна порівняти з двома польотами на місяць і назад!

Розмах крил мандрівного альбатроса досягає 3,5 м. Цей птах не випадково отримав таке ім’я — більшу частину життя він проводить в польоті, а на землі лише вигодовує пташенят.

1000 ударів за хвилину — такий пульс у більшості птахів у польоті. У спокійному стані пульс знижується до 400 ударів за хвилину.

 Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, залиште свої коментарі або відгуки.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter

Цікаві факти про птахів — короткі повідомлення, цікаве про птахів:)

. В статті приведемо цікаві факти про птахів. Кури сідають на сідала як тільки починає темніти бо в темряві вони погано бачать. В середньому курка відкладає 250 яєць в рік.Птахи переважно не співають знаходячись на землі.Тільки птахи мають пір’я. Якщо якась тварина має пір’я- то це птах.Найкрупніший зі всіх птахів — страус, найменша пташка — колібрі (довжина 5.5 сантиметра, вага 1.5 грам).Колібрі може літати задом наперед і в сторону при цьому робить до 80 змахів крилами за секунду.У сови пір’я адаптоване для безшумного польоту.З усіх видів що вимерли — 90 відсотків птахи. Тільки через дві години яйце страуса звариться на твердо.Через швидкий обмін речовин птах їсть більше їжі порівняно з своєю вагою ніж, наприклад, людина чи кішка.Сови не можуть рухати своїми очима в сторони, тільки повертаючи голову.Око страуса в два рази більше його мозку і важить більше трьох кілограм.Зозуля знищує яйця в чужих гніздах і замінює на свої.Альбатрос може одночасно летіти і спати.Переважно птахи сплять стоячи на лапках.В Новій Зеландії проживає пташка що немає крил, це — ківі. В більшості птахів кістки порожнинні і заповнені повітрям.Маса пір’я птаха складає приблизно 10 відсотків від ваги його тіла.Деякі вчені вважають що багато сучасних видів птахів виникли від динозаврів.Перелітні птахи летять клином щоби зменшити опір повітря.Для того щоби прокормитися деякі папуги в дикій природі пролітають більше 800 кілометрів.Страуси та пінгвіни відносяться до птахів, хоча й не літають.Фламінго мають рожевий колір через те що в їхній їжі ( водорості) багато каротиноїду. Продовжуємо подавати цікавинки про птахів: Сокіл-сапсан є найшвидшою істотою на планеті. При нападі на жертву він розвиває швидкість до 320 кілометрів за годину.Дзьоб пелікана може досягати до 45 сантиметрів в довжину, розмах крил — 3 метри.Папуга Ара з кличкою Чарлі прожив 104 роки. За деякою інформацією належав Вінстону Черчілю.Стерв’ятники можуть літати годинами без жодного змаху крил.Яструб має такий хороший зір, що бачить мишу з відстані кілометра.Ворон та ворона це два різних види птахів, ворон має більші розміри за ворону.Африканський страус розвиває швидкість до 70 кілометрів за годину. Правда він біжить а не летить :).Звичайні гуси та качки можуть витримати морози до -110 градусів, а таких на землі не буває.

Якщо вам сподобались цікаві факти про птахів, то поділіться будь-ласка ними з друзями

Раджу почитати:

Цікаві факти.

Пограти в флеш гру.

Як навчити папужок розмовляти.

**** 

Зимуючі птахи України. Цікаві факти про зимніх птахів, фото зимуючих птахів в Україні

Важко доводиться птахам узимку. Адже страшнішим за люті морози для них є голод. Я розповім Тобі, які птахи зимують в Україні, і як вони добувають собі їжу.

32 211 т.

Синички

Синичка – велика трудівниця. Готуватись до зимового голоду вона починає ще весною або влітку. І до зими ця маленька пташечка може назбирати і сховати до 15 кг насіння і зернят. Проте взимку не завжди їй вдається знайти схованку. Тому доводиться шукати їжу під снігом або харчуватися у годівничках.

Снігурі

Як це не дивно звучить, але чим більші морози, тим спокійнішими виглядають снігурі. Зазвичай вони літають невеликими зграйками до 10 осіб. У люті морози снігурі сидять нерухомо і лише час від часу «оживають», щоб з’їсти яку-небудь ягідку чи насіння. Особливо полюбляють снігурі ягоди горобини.

Горобчики

Хоча горобчики і невибагливі у виборі їжі, проте взимку ці маленькі сірі пташечки потребують допомоги людини. Харчуються горобчики насінням, зерном, хлібними крихтами. Тому варто їх підгодовувати.

Дятли

Цікаво спостерігати за зимівлею дятлів. Дятли можуть як відлітати у теплі краї, так і зимувати у рідних лісах. Зимують вони у дуплах, які самі й видовбують. Зазвичай дятли харчуються комахами, ягодами і насінням, але взимку їхній раціон значно звужується. Їх рятує насіння ялинових і соснових шишок. І попри невелику кількість їжі, дятли є дуже щедрими птахами і з легкістю можуть поділитися їжею з іншими пернатими.

Сойки

Ці красиві птахи теж завчасно готуються до зими. Раціон сойки дуже різноманітний: комахи, ягоди, насіння, зерно, горіхи. Але взимку вони харчуються переважно жолудями. Ще восени сойки шукають жолуді і ховають у дуплах дерев, між корінням, під пеньками. Причому ховають лише відбірні жолуді, тому нерідко весною вони проростають. Завдяки хорошій пам’яті ці птахи з легкістю знаходять свої схованки.

Омелюхи

Ці птахи прилітають до нас в Україну з півночі: тайги та лісотундри. Живуть переважно у лісах. До населених пунктів не прилітають і не неближаються. Тому їх можна побачити лише далеко від «цивілізації». Годуються ягодами та омелею. Прилітаю перші омелюхи до нас наприкінці листопада, на початку грудня. Зимують до середини квітня — початку травня. Потім відлітають назад на північ.

Щиглики

Зимують у яах та на узліссі. Взимку, переважно, харчуються зерном, тому їх часто можна зустріти на подвір’ї будинків, які розташовані близько до лісосмуги. Взимку ці птахи збираються у великі зграї. Так їм легше пережити холод. Харчуються також разом. Щиголь — це співочий птах. Відносять її до сімейства в’юркових загону горобцеподібних.

Зима – важка пора для птахів, тому варто їм допомогти перезимувати. Змайструй годівничку і допоможи пташечкам пережити люті морози.

Читай також:

Помітили орфографічну помилку? Виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter