Публіцистичний стиль приклад тексту: Приклад аналізу тексту публіцистичного стилю

Стилі мовлення — приклади (Художній, публіцистичний, розмовний)

Художній

Текст № 2
    Дід —  це  жива  мудрість,  неписана  історія  нашого  народу. На  своїх  зігнутих  плечах  несуть  діди  стільки краси й  ніжності, що може позаздрити  їм будь-хто.
    І коли в автобусі я бачу сідоглавого предка мого  з в’язанкою бубликів,  я  чомусь  думаю:  зараз  прийде  в  хату,  добуде  свій  нехитрий  гостинець  і  скаже  своєму  Іванкові: «А  глянь, що я приніс  від  зайця…» Він  посадить  своє  чорняве  чи  біляве  онучатко, і воно, роззявивши ротика, слухатиме його простодушні оповіді, у яких переплететься  дійсність  і фантазія.  І колись  обов’язково прокинеться  в  його  душі  дідова  краса,  і  живитиме  його  дідова мудрість  і дідова мова  (За В. Симоненком).

Публіцистичний

Що означає бути вихованим?

Вихована людина … Якщо про вас скажуть таке, вважайте, що удостоїлися похвали. Так що ж таке вихованість? Це не тільки хороші манери. Це щось глибше в людині. Бути вихованим — означає бути уважним до іншого, делікатним, тактовним, скромним. Мені видається, що таким був артист Художнього театру Василь Іванович Качалов. Він неодмінно запам’ятовував всі імена та по батькові людей, з якими зустрічався. Він поважав людей і завжди цікавився ними. При ньому кожна жінка почувала себе привабливою, гідної турботи. Всі відчували себе в його присутності розумними, дуже потрібними. Одного разу пізно ввечері Василь Іванович побачив дві дивні жіночі фігури. Це виявилися сліпі, які заблукали. Качалов негайно запропонував їм свої послуги, проводив до трамвая, допоміг сісти у вагон. Коріння цього вчинку не просто в знанні хорошого тону, а в щирості і доброті до людей. Значить, вся справа в думках і спонукань. А знання норм поведінки тільки допомагає прояву внутрішньої доброти і людяності. (За С. Гіацинтове)

Розмовний

Розмовний стиль мовлення: текст-приклад

Катю, ти не уявляєш, яка в нас дивна сусідка. Вона живе сама, до того ж дещо недочуває. Вмикає зранку телевізор у вітальні, та ще й на весь куток. Адже вона має обов’язково його почути з кухні, коли сковородка шкварчить! Так він в неї цілий день бубонить: бу-бу-бу та бу-бу-бу.

Дивиться все підряд, а особливо, всілякі політичні виступи. Ми за стінкою почуваємося, неначе в нас тут засідання Верховної Ради та Кабінету міністрів.

Інколи сусідка почує-таки по телевізору якусь важливу політичну інформацію. Наприклад, їй там скажуть, яка партія погана, а яка хороша. Тоді вона спішить надвір агітувати своїх подруг, за кого треба голосувати. Посиденьки ці розтягуються на кілька годин, адже інші сусідки можуть виявитися проти її улюбленого депутата. Отож їх дуже важливо переконати.

А телевізор, Катю, телевізор, вона на цей час вимкнути забуває. Та що там, взагалі не вважає за потрібне його вимикати! Так він і горлає кілька годин, а ми у своїй квартирі його слухаємо. Я б деяким людям взагалі заборонив би користуватися технікою, поки не навчаться зважати на оточуючих.

Публіцистичний стиль

Слово публіцистичний походить від латинського слова, що означає «суспільний, державний». Спільнокореневими зі словом публіцистичний є слово публіцистика (суспільно-політична література на сучасні, актуальні теми).

Етимологічно всі ці слова споріднені зі словом публіка, що має два значення:

1) відвідувачі, слухачі, глядачі;

2) народ, люди.

Мета публіцистичного стилю — інформувати, передавати суспільно значущу інформацію з одночасним впливом на читача, слухача, переконуванням їх у чомусь, уселяти їм певні ідеї, погляди, спонукати до відповідних вчинків та дій.

Сфера використання публіцистичного стилю мовлення — суспільно-економічні, культурні, політичні відносини.

Жанри публіцистики

— стаття в журналі, газеті, нарис, фельєтон, інтерв’ю, репортаж, виступ на радіо, зборах, телебаченні, промова, доповідь.

Для публіцистичного стилю мовлення притаманні логічність, емоційність, образність, оцінність (спонукальність), а також відповідні мовні засоби. У текстах широко вживається суспільно-політична лексика, різноманітні види синтаксичних конструкцій.

Публіцистичний текст будується як наукове міркування: порушується важлива суспільна проблема, аналізуються й оцінюються можливі шляхи її вирішення, формулюються узагальнення й висновки, матеріал розміщується у строгій логічній послідовності, використовується загальнонаукова термінологія. Це дещо наближає його до наукового стилю.

Публіцистичні виступи відзначаються вірогідністю, точністю фактів, строгою обґрунтованістю, конкретністю, що дещо споріднює його з науковим стилем мовлення. З іншого боку, для публіцистичної промови характерні пристрасність, спонукальність. Найважливіша вимога, що ставиться перед публіцистикою, — загальнодоступність: вона розрахована на широку аудиторію і має бути доступною для всіх.

Публіцистичний стиль має багато спільного і з художнім стилем мовлення, оскільки для ефективного впливу на читача (слухача), його чуттєву сферу, уяву, той, хто пише чи виступає, використовує епітети, метафори, порівняння та інші образні художні засоби, вдається до фразеологічних висловів, навіть просторічних слів, що посилюють емоційний вплив мовлення.

Публицистический Стиль: Примеры Из Книг

Публицистический стиль, примеры которого помогут составить мнение о его особенностях, — стиль общественной коммуникации. Это особенный набор языковых средств, формул, с помощью которых средства массовой информации доносят важную информацию до социума. Поскольку люди ежедневно имеют дело с этим стилем, важно знать его особенности.

Публицистический стиль: языковые особенности, сфера использования

Коммуникация усложняется по мере развития человека, общества, в котором он живет. Это приводит к тому, что в языке формируются специальные коммуникационные системы. Это стили речи.

В зависимости от цели их применения формируется комплекс грамматических, лексических стандартов, согласно которым подбираются языковые средства. Их называют функциональные стили речи, поскольку применяются они только в определенной сфере и имеют специфическое предназначение в донесении той или иной информации.

Фото: clipartstation.com

На протяжении жизни человек имеет дело с различными стилевыми направлениями:

  • разговорный стиль используется в повседневной жизни. Человек употребляет простые слова и фразы, добавляет эмоциональные междометия, экспрессивно окрашенную лексику, неполные предложения;
  • к официально-деловому прибегает, когда составляет бюрократические документы (заявления, докладные, приказы). В этом стиле царствует его величество шаблон, строгость и четкость формулировок;
  • научный стиль встречается в учебниках, научных и научно-популярных статьях и книгах;
  • художественный стиль реализует потенциал в литературных произведениях;
  • публицистический раскрывает свою сущность в газетных и журнальных статьях, выступлениях политиков, чиновников и т. д.

Фото: clipartstation.com

Публицистический стиль сопровождает человека ежедневно, поскольку основная сфера его реализации — это средства массовой информации. В течение дня люди контактируют с различными информационными ресурсами:

  • читают новости в газетах и на новостных сайтах в интернете, научно-популярные статьи в журналах и альманахах, рекламу в брошюрах и буклетах, плакатах, репортажи, интервью, отзывы, рецензии;
  • смотрят по телевидению популярные ток-шоу, выпуски последних новостей;
  • слушают выступления политических деятелей и работников культуры.

Этот стиль имеет свои специфические черты. Зная признаки публицистического стиля, легко отличить его от других коммуникационных направлений и самостоятельно использовать для написания текста информационного характера — новости, доклада, выступления, журнальной или газетной статьи, статьи в интернет-блоге.

Фото: fr.freepik.com

Публицистический стиль сочетает свойства нескольких стилей — научного, художественного, официально-делового. Вот какие черты ему присущи:

  • Образность и эмоциональность.

С помощью художественных образов, поэтических сравнений и описаний создается особая атмосфера восприятия информации — трагическая, драматическая, лирическая, романтическая и т. д.

Эмоциональность, которую формируют риторические обращения, вопросы, восклицания, фигуры умолчания, создает переживание. Благодаря ему информация становится составляющей индивидуального опыта человека.

Журналист старается объективно преподнести сведения, однако они обязательно подаются в определенном ключе. Публицистика нацелена на формирование определенной точки зрения, общественного мнения, поэтому без оценки событий, без их всестороннего анализа не обойтись.

  • Достоверность и информативность.

Пост в интернете, статья в журнале, выступление обязательно содержат социально, культурно, общественно значимую информацию. В публицистических текстах царь и бог — информация, сведения и данные о человеке, обществе, культурном, политическом, бытовом пространстве, в котором существуют люди.

Публицистические тексты предоставляют проверенную информацию, поскольку журналисты, блогеры должны пользоваться достоверными, проверенными или официальными источниками, подкреплять свои слова ссылками на документы, факты, фото- и видеофиксацию.

  • Логика изложения.

Публицистический текст представляет собой последовательно изложенные тезисы, подкрепленные фактами или примерами. Между ними должна быть логическая связь, которая помогает читателю/слушателю воспринять информацию и сформировать определенное мнение.

  • Языковая общедоступность.

Аудитория публицистики — общественность — люди различных социальных групп, профессий, возраста, интересов, социального положения и т. д.

Публицистические тексты должны быть понятны массам. Поэтому в них используют общепринятую лексику, простые и сложные предложения, иногда — популярные публицистические штампы. Красочность высказываниям придают фразеологизмы, экспрессивно окрашенные слова, разговорная, а иногда и жаргонная лексика, сленг, диалектизмы.

Выбор лексического материала, грамматические приоритеты определяет автор статьи, заметки, фельетона. Главный критерий выбора — аудитория. Так, рассказ о новых жителях зоопарка, рассчитанный для детской аудитории и взрослой, будет отличаться. Детям автор красочно и эмоционально опишет животных, их привычки, а взрослым, кроме ярких образов, приведет статистические данные — вес, рост особей, опишет их рацион.

Публицистика — неотъемлемая часть нашей жизни, поскольку именно из устных и письменных текстов такого рода состоит информационное пространство, в котором живет общество.

Зная основные черты этого стиля, сможете безошибочно определить публицистические тексты и даже составите их самостоятельно.

Читайте также: Научный стиль: примеры из литературы

Публицистический стиль речи: примеры

Фото: say-hi.me

В понимании любого явления нет ничего лучше, чем наглядность. Ознакомьтесь с примерами публицистических текстов, чтобы оценить особенности этого стиля и его отличия от других функциональных стилей языка:

Чингиз Айтматов «На снегах Манас-ата» (очерк)

«Наш Шекер — большой, крепко укоренившийся кыргызский аил. Триста с лишним дворов. Как ни приеду — то тут, то там — новые дома под новыми крышами. Прибавляются дворы. Растет айл. И стоит он на видном месте, как говорят у нас, у «головы воды» — в предгорье, под самым Таласским хребтом, как раз в створе здешней великой двуглавой вершины напротив пика Манаса. На ту высоченную гору взлетел на коне Манас обозревать местность вокруг — не идут ли откуда враги!… (Не трудно вообразить, какое огромное пространство мог оглядывать Манас с той высоты. Масштабы поистине эпические. Таким хотелось видеть в древности народу своего сына и героя Манаса). Как бы то ни было, оттуда, из-под вечных снегов Манаса, прибегает в долину бурная и студеная Куркуреу, приносящая воду, а стало быть, жизнь всему, что живет на этой земле…».

Фото: moiarussia.ru

Алексей Водовозов «Лучше всего монетизируются страхи» (аналитическая статья)

«В Европе вспышка заболевания корью среди детей: только за первое полугодие зарегистрирована 1 тысяча случаев заражения. Врач-терапевт высшей категории и научный журналист — о роли антипрививочников в том, что мы до сих пор не справились с этим заболеванием.
В первую очередь вспомним, что, по данным ВОЗ, корь — одна из основных причин гибели детей в возрасте до пяти лет. Основной задачей вакцины от этого заболевания всегда было снижение детской смертности. Тот факт, что она способна защищать человека позднее, — это только приятный бонус.
В эффективности вакцины сомневаться не приходится. Обзор нескольких исследований показывает, что вакцинация защитит дошкольника от заболевания как минимум в 95% случаев, подростка или школьника — в 98% случаев, а повторные прививки с вероятностью в 92% для одной дозы и с вероятностью в 95% для двух предотвратят случаи вторичной кори. Австралийские ученые подтвердили результаты коллег — эффективность вакцин от кори составляла больше 95%».

Рецензия на постановку пьесы Бернарда Шоу «Пигмалион» коллектива театра «Современник» (режиссер — Галина Волчек)

«Действие пьесы Бернарда Шоу начинается под портиком церкви св. Павла. Именно там, сидя рядом с одной из колонн, главная героиня бедная цветочница Элиза Дулитл продавала прохожим свои фиалки. Первая ремарка пьесы, по всей видимости, произвела неизгладимое впечатление на художника спектакля Павла Каплевича, выстроившего на сцене настоящую колоннаду и одевшего всех героев в фиолетовые костюмы и платья.
Среди придуманных Каплевичем холодных, безжизненных, монументальных мраморных столбов протекает жизнь профессора Хигинса. Такое впечатление, что выдающийся филолог, истинный джентльмен живет на вокзале. Ни намека на чисто английскую респектабельность и уют домашнего очага (столь вдохновенно описанных драматургом). А от разнообразных оттенков фиалкового цвета, окрасившего костюмы персонажей, уже к середине первого действия начинает кружиться голова».

Публицистика богата и разнообразна. С ее примерами сталкиваемся ежедневно. Зная особенности этого стиля, сможете легко оценить мастерство автора, его владение словом и вниманием аудитории. Возможно, эти познания пробудят желание создать собственный блог, колонку или сделать интересное сообщение в газету, журнал.

Читайте также: Копирайтер: кто это и чем занимается

Поняття про розмовний, науковий, художній, офіційно-діловий та публіцистичний стилі мовлення

Поняття про розмовний, науковий, художній, офіційно-діловий та публіцистичний стилі мовлення

Художній стиль

Художній стиль є складним сплавом, у якому відображається все багатство національної мови. Тут можливе поєднання елементів усіх стилів літературної мови. Засобами художнього слова через систему образів художній стиль впливає на розум, почуття та волю читачів, формує їхні ідейні переконання, моральні якості й естетичні смаки.

Образність відрізняє художній стиль від решти стилів. Використання мовних засобів зумовлено його призначенням — образно відтворити дійсність. Мова художньої літератури характеризується виключним багатством лексики і фразеології. У художні твори вводяться історизми, архаїзми, діалектизми, елементи просторіччя, навіть жаргонізми. Приклад архаїзмів: Німим отверзуться уста.

Приклад діалектизмів: «В Яремчі, неподалік від водоспаду, сидів гуцул у кептарику, в брилку, у вишитій сорочці і палив люльку. Поряд лежали полотняні бесаги з якимось кадібком, купленим у Яремчі на ярмарку, біля бесагів витяглись ноги у білих гачах».

У художньому стилі широко використовується емоційно-експресивна лексика: синоніми, антоніми, омоніми, пароніми, фразеологізми. Для передачі думки використовуються різноманітні художні засоби (епітети, метафори, порівняння, символи тощо).

Науковий стиль

Основна функція наукового стилю — повідомлення. Твори, написані в цьому стилі, містять наукову інформацію, тому до нього ставляться жорсткі вимоги в дотриманні норм.

Сфера застосування наукового стилю — наукові й науково-технічні праці, призначені для спеціалістів, підручники для вищих шкіл.

Основні ознаки наукового стилю: ясність і предметність тлумачень, логічна послідовність і доказовість викладу, узагальненість понять і явищ, об’єктивний аналіз, точність і лаконічність висловлювань, аргументація та переконливість тверджень.

Головна ознака наукового стилю — термінологічність.

Твори в науковому стилі насичені абстрактною лексикою. Загальновживані слова використовуються, як правило, лише в одному зі своїх значень.

У науковому стилі допускається повторення тих самих слів у невеликому за розмірами тексті. Це обумовлено необхідністю точно й однозначно виражати думку.

У науковій мові переважають складні речення.

Публіцистичний стиль

Основна функція публіцистичного стилю — формування громадської думки. У публіцистичному творі потрібно не тільки подати інформацію, а й пояснити її з певних позицій, переконати читача в правильності цих позицій. Поєднання логічності викладу матеріалу з емоційно-експресивним забарвленням є важливою особливістю публіцистичного стилю.

Публіцистичному стилю властиві короткі прості речення, часто питальні або окличні, звертання, вигуки. Лексика його носить переважно суспільно-політичний характер. Часто публіцистичні тексти мають форму діалогу. «Проблеми із самоврядуванням часто криються на рівнях, про які й не підозрюємо. Чи ними нехтуємо, намагаючись розв’язати проблему одномоментно. Новітні традиції, закладені в суспільну свідомість впродовж сімдесяти років історії, яка передувала нинішнім часам нашої незалежності, не минули безслідно. Нас привчили до словесної еквілібристики настільки, що… Хіба не тавтологія — «самоврядування» і «врядування», якщо обидва означають уміння давати собі лад? Було тільки бажання, аби в житті окремої людини виникло розуміння, що не треба все перекладати на плечі держави…»

Офіційно-діловий стиль

Офіційно-діловий стиль — це стиль документів. Він використовується для спілкування в державному, громадському, політичному і господарському житті; у ділових стосунках між державами, установами та окремими громадянами суспільства. Офіційно-діловий стиль відрізняється від інших наявністю стандартизованості, тобто використанням сталих зворотів, однотипових виразів та вживанням спеціальної офіційно-ділової термінології. Текст, складений в офіційно-діловому стилі, має бути змістовним, точним, стандартним та інформативним.

Побудова речень відзначається лаконізмом, речення структурно чіткі.

«Предметом застави не можуть бути об’єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації. Крім того, не можуть бути предметом застави цілісні майнові комплекси та їх структурні підрозділи підприємств, майно та кошти благодійних організацій». (Закон України «Про заставу»)

Розмовний стиль

Розмовний стиль виконує функцію спілкування. Він характеризується невимушеністю і простотою форм. Розмовним стилем люди користуються в усіх сферах життя: у побуті, у сім’ї, на виробництві. Основне призначення цього стилю — бути засобом впливу й невимушеного спілкування, жвавого обміну думками, судженнями, оцінками, почуттями, з’ясування виробничих і побутових стосунків.

Лексику розмовного стилю представлено великою кількістю експресивних та емоційно-забарвлених слів, зокрема метафор, порівнянь, синонімів, фразеологізмів, фольклоризмів, діалектизмів, просторічних та скорочених слів, вигуків тощо.

У розмовному мовленні широко використовуються прості речення, переважно короткі (неповні, обірвані, односкладні). Розмовне мовлення здебільш спонтанне, непідготовлене, тому його компонентами є позамовні елементи: міміка, жести, поширена ситуація.

«Грицю! — сказав батько.

Га! — сказав Гриць.

Видиш оту хату?

Видзу.

Пам’ятай собі, се школа.

Ба, — сказав Гриць.

Сюди будеш ходити вчитися.

Ба, — сказав Гриць.

 

Стилі сучасної української літературної мови

слова за значенням

 

Стиль в сучасній українській мові є різновидом мови з певним набором засобів мовлення для вираження мовлення або передачі вербальної інформації у певних умовах. Стилі мови різняться характером висловлювання, змістом та метою мовлення.

Наразі виділяють 6 основних стилів української мови: розмовний, публіцистичний, науковий, художній, офіційно-діловий та сакральний. Про кожен із них – по порядку.

Розмовний стиль (або його ще називають розмовно-побутовим) – найбільш уживаний у сучасній мові. Він уживається в побутовому усному спілкуванні та слугує для офіційного або неофіційного спілкування людей у повсякденному житті.

Ознаки розмовного стилю:

— широке використання загальновживаних слів;

 — експресивність та емоційне забарвлення мовлення;

— використання невербальної комунікації: міміки та жестикуляції;

— різноманітність ритмів та мелодики;

 — використання жаргонізмів, вульгаризмів та навіть русизмів;

— вживання неповних речень, вставних слів та звертань;

— часте використання слів із суфіксами пестливості чи зневаги.

Публіцистичний стиль – це стиль засобів масової інформації — газет, журналів, телебачення, радіо, громадсько-пропагандистських видань. Без нього не обійтися, коли відбувається формування громадської думки, обговорення суспільно-політичних ідей або дебати, політична пропаганда та сприяння розвитку суспільства. Тобто публіцистичний стиль розрахований відразу на великі маси, а також на кожного громадянина окремо.

Публицистичний стиль має вираз , як у письмовому вигляді – в статтях, нарисах та фейлетонах, так і в усному – в формі публічних виступів, дискусій, але також може бути відображений у формі репортажу.

Публіцистичний стиль поділяється на науково-популярний, телебачення, радіомовлення, газетний та інші підстилі.

Ознаки публіцистичного стилю:

 — широке вживання суспільно-політичних термінів, таких як закон, влада, перспектива тощо;

—  чіткий на суспільно популярний спосіб вираження думок;

— логічне викладення інформації з метою переконання слухачів;

— використання емоційно забарвлених слів;

— риторичні запитання.

Науковий стиль використовується переважно в науковій сфері для інформування про певні результати наукових досліджень. Цей стиль поділяється на власне науковий стиль та науково-популярний залежно від цільової аудиторії, на яку розраховане викладення матеріалу.

Доторкнутися до наукового стилю можна в підручниках, монографіях, лекціях, статтях, дисертаціях, анотаціях, наукових доповідях та науково-популярних періодичних виданнях.

Ознаки наукового стилю:

— широке використання наукових термінів та слів іншомовного походження;

— однозначність уживання слів;

— логічність та аргументованість при викладенні думок;

— чітка структуризація тексту;

— часте використання складних речень з логічним зв’язком, між їхніми частинами.

Художній стиль – це стиль, за допомогою якого створена більшість творів художньої літератури. В рамках стиля виділяють прозаїчні та поетичні твори.

Основними жанрами художнього стилю виступають вірші, оповідання, драматичні твори, романи, поеми, епіграми тощо.

Ознаки художнього стилю:

— слова слугують не тільки засобом вираження думок, але й естетичного впливу на читача;

— широке використання засобів художнього мовлення;

— образність та експресивність мовлення;

— можливе використання фразеологізмів та діалектизмів;

— поєднання всіх лексичних та граматичних стилів.

Офіційно-діловий стиль використовується при оформленні ділових паперів, але він може використовуватися як в усній, так і в письмовій формі.

В письмовій формі офіційно-діловий стиль міститься в законах та підзаконних актах, наказах, постановах розпорядженнях тощо. В усному мовленні цей стиль міститься в офіційних промовах та діловому спілкуванні між приватною особою та установою.

Офіційно-діловий стиль використовується з метою регулювання офіційно-ділових стосунків та поділяється на законодавчий, адміністративний, дипломатичний та канцелярський.

Ознаки офіційно-ділового стилю:

— обов’язкове оформлення документів за зразком;

— широке використання термінів діловодства;

— відсутність художніх засовів літератури;

— використання слів виключно в прямому значенні.

Сакральний (або конфесійний) стиль необхідний для релігійних потреб суспільства.

Ознаки сакрального стилю:

— опис стосунків людини та Бога;

— непрямий порядок слів у реченні;

— повторення ключових слів або словосполучень для вираження важливої думки.

Ділова мова – один із різновидів літературної мови!

Ділову українську мову виділяють в рамках офіційно-ділового стилю, частіше за все в адміністративному та канцелярському різновидах.

Ділова мова може бути як усною, так і письмовою.

Цей стиль зародився ще за давніх-давен у документах часів Київської Русі. Одними з перших офіційних документів на території України були юридичні акти міських урядів та гетьманських канцелярій. Саме тому ділова українська мова відчула на собі вплив російської, австро-угорської та польської культур ділового мовлення та оформлення документів.

Обов’язковою умовою ділового стилю на письмі є оформлення тексту зі збереженням правил використання всіх реквізитів.

Ознаки та вимоги ділового стилю:

— нейтральна нормована лексика, що зрозуміла кожному;

— чітка, «книжна» термінологія;

— зазвичай прості речення з прямим порядком слів;

— використання інфінітивних конструкцій та стійких словосполучень.

Діловий стиль в усному вираженні знаходить своє відображення в різних стилях: у промовах і доповідях, у навчальних лекціях і наукових доповідях. Головна вимова ділового стилю – чітка композиція – має зберігатися: вступ, основних текст та висновки.

Діловий стиль у діалогах проявляється в бесідах та дискусіях, а також у телефонних розмовах офіційного характеру. В таких діалогах обов’язково треба дотримуватися культури ділової комунікації.

Правильне використання слів ділової комунікації перевіряйте за нормативними словниками: тлумачними, термінологічними, енциклопедичними, іншомовних слів тощо.

Пам’ятайте, що правильне спілкування – це запорука вашого професійного успіху!

 

Сподобався матеріал? Поділись ним!
Додати коментар
Стилі української мови Офіційний сайт Української мови
Українська мова, як і будь-яка інша розвинена літературна мова, становить систему функціональних стилів.

Функціональний стиль — це сукупність мовних засобів та прийомів, вибір яких зумовлюється змістом, характером і І метою висловлювання, а також обставинами, у яких воно відбувається.

У сучасній українській мові традиційно виділяють офіцій­но-діловий, науковий, конфесійний, публіцистичний, худож­ній і розмовний стилі.

Офіційно-діловий стиль задовольняє потреби офі­ційного спілкування в державному, громадському, економіч­ному та політичному житті. Цим стилем пишуться закони, укази, статути, розпорядження, ухвали, протоколи, звіти; ве­деться ділове листування.

Для офіційно-ділового стилю характерні такі особливості: виклад логічний, мовні засоби великою мірою стандартизо­вані, широко використовуються усталені штампи, слова вжи­ваються в прямому значенні, речення переважно прості поши­рені, текст чітко ділиться на частини (параграфи, пункти, під­пункти тощо).

Тексти офіційно-ділового стилю вимагають точності фор­мулювань, не допускають двозначності, позбавлені емоцій­ності. Наприклад:

АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворен­
ня в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом 00Н та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет
України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто

ПРОГОЛОШУЄ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ та створення самостійної української держави — УКРАЇНИ. Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України. Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення. Верховна Рада України 24 серпня 1991 року.

 

Науковий стиль обслуговує сферу науки. Для нього властиві такі особливості: мова виключно літературна, наявна велика кількість термінів, речення переважно складнопідрядні, твердження документовані, слова використовуються, як пра­вило, у прямому значенні.

Залежно від конкретних завдань у науковому стилі виділяють різновиди: власне науковий, науково-популярний, науко­во-публіцистичний, науково-навчальний, виробничо-технічний. Кожен із цих різновидів має власні специфічні особливості.

Наведемо приклад власне наукового стилю:

Для стилістики важливо чітко розмежувати поняття за гальнонародна мова та літературна мова. Під загальнонародною мовою розуміємо сукупність усіх граматичних форм, усіх слів, усіх особливостей вимови й наголосу людей, що користуються українською мовою як рідною. Загальнонародна мова охоплює діалекти, просто­річчя, фольклорні елементи, жаргонізми тощо. Одним із складників загальнонародної мови є літературна мова — відшліфована форма національної мови, що має певні нор­ми в граматиці, лексиці, вимові, наголошуванні. Літера­турна мова виникає на підставі писемної, художньо за­кріпленої форми загальнонародної мови і в своєму усному й писемному різновидах обслуговує культурне життя нації. Отже, літературна мова є основою духовної та матеріальної культури людського суспільства, без неї неможливий розвиток літератури, мистецтва, науки, техніки (О. Пономарів).

Конфесійний стиль обслуговує сферу релігійно-церковного життя й використовується в богослужбових книгах, церковних відправах, проповідях, молитвах тощо. Для нього характерна архаїчна лексика піднесеного плану, наявність церковнослов’янізмів, застарілі форми слів, певна побудова ре­чень. Мова, як правило, монологічна, сповнена ораторських прийомів. Наприклад:

Тебе взиваємо, правдивого Бога… Не зсилай на нас ні турбот, ні голоду, ні нагальної смерти, огню, потопи, щоб не відпали від віри нетверді вірою. Мало нас карай, багато милуй, мало рани, а милосердно лікуй; мало сму­ти, скоро звесели, бо не може наша душа довго стерпіти Твого гніву, як стеблина вогню. Вкороти свій гнів, умило-сердися, бо Твоя є сила милувати і спасати. Тому й продовжи ласку Твою для людей Твоїх… Всіх, що в роботі, в полоні, на засланні, в дорозі, у плавбі, в темницях, у го­лоді, і спразі, і наготі, — всіх помилуй, усіх потіш, усіх возрадуй, зсилаючи їм радість тілесну й душевну (Митрополит Іларіон).

Публіцистичний стиль належить до сфери засобів масової інформації. Мова цього стилю повинна бути ясною, точною, виразною. Водночас вона образна, експресивна, емо­ційно забарвлена. Виклад, з одного боку, логічний, з другого — насичений художніми тропами та іншими засобами емоційно­го впливу на читача або слухача. Наприклад:

Про відчуття меншовартості, яке, ніби вірус, вразило ментальність певної — на жаль, значної — частини наших співгромадян, преса писала чимало. Цьому явищу є історичне пояснення: понад 300 років Україна була позбавле­на державності і весь час відчувала на собі важку руку «старшого брата». Будь-який вияв самостійності, будь-який потяг до суверенності придушувався всіма засобами, в тім числі мечем і вогнем. Згадаймо гетьмана Мазепу, який зробив спробу вивернутися з-під московського ярма і на довгі часи був оголошений зрадником, а Батурин — тодішня козацька столиця — був вирізаний до ноги, не жаліли навіть немовлят.

Трьохсотлітня залежність від Москви не минула безслідно для українського народу. Мало того, що постійно грабувалися багатства України — у неї була відібрана історія, перейнята і присвоєна культура, по краплині виціджу­валася сама душа нації — мова. Вся ідеологія як царської, так і комуно-радянської імперії була спрямована на те, щоб русифікувати Україну, притлумити почуття національ­ної гордості в її народу, стерти з його історичної пам’яті саме поняття «українська нація».

Значною мірою це вдалося. Щоб виживати, забезпечу­вати терпиме існування собі, давати освіту дітям, певна частина українців, переважно інтелігенції, змушена була прислужувати і приспівувати північному колонізатору. Та­кий спосіб життя був продиктований жорстокими умовами, і тих, хто намагався зі зброєю в руках відстоювати волю і незалежність, зробили кривавими бандитами і «ворогами народу» (В. Карпенко).

Художній стиль використовує все багатство національ­ної мови, у тому числі діалектизми, жаргонізми тошо. Мова переважно образна, насичена художніми тропами, багата на си­ноніми, антоніми, інші засоби словесного зображення. Важли­ву роль тут відіграють звукові засоби: алітерації (повторення однакових приголосних), асонанси, звуконаслідування, ритмо­мелодика тощо. Однією із суттєвих ознак художнього твору є образ автора, який виявляється як в авторському світобаченні, так і в доборі та організації мовних засобів. Тому художній стиль розпадається на низку індивідуальних, авторських сти­лів. «Але, — зазначає О. Пономарів, — вдаючись до тих чи тих лексико-фразеологічних і морфолого-синтаксичних засобів за­гальнонародної мови, вживаючи фольклорних, говіркових, просторічно-жаргонних елементів, автор мусить завжди орієн­туватися на літературну норму».

Наведемо один із багатьох можливих прикладів художньо­го стилю:

А ці абрикоси і всередині жовті чи тільки зверху?

Хтозна. Я тільки кісточку бачив: гостренька така з
одного боку, а з другого тупіша…

Мені здається, що вони гарячі. Оце ніч, а вони га­
рячі…

По-моєму, вони в пушку, еге ж?

Хтозна… Скоро ось взнаємо.

Вогонь почав пригасати. Тільки жарок ще грав і мі­нився.

— Ану, Па’, сходи ще ти подивися за Штокалом, твоя
черга, — сказав Сипка. Прислухався. — Цсс, наче хтось
іде, — зашепотів. — О, чуєш?

Угорі справді щось наче протупало і зникло. Потім звідти покотилася грудка, упала в наше багаття, і з нього шугнули іскри. Ми посхоплювалися на ноги і задерли голо­ви, але після вогню не бачили й на крок від себе.

— Не бійтеся, це я, — хрипко сказав хтось ізгори.

До наших ніг потекла дрібна глина, а слідом за нею з’їхав… Штокало. Він тримав обома руками біля грудей кепку з абрикосами…

— Нате, їжте та йдіть уже додому, бо мені спать хо­
четься. — Штокало дихнув на нас ядучим тютюновим духом з рота.

— Сідайте, чого ви постовпіли? Хто ж так лагодиться красти? Кричать, балакають, не тільки мені,

— у село чути. Вогонь кладуть! Злодії називається… Тихо треба, якщо вже замірилися красти!

— Та ми, діду, тільки покуштувати хотіли! — вигукнув щиро Чи-це-я-чи-не-я.

— Хіба ми красти?.. (Григір Тютюнник).

Розмовний стиль властивий насамперед усному побутовому мовленню, але його елементи використовуються також у художній літературі та публіцистиці.

Для цього стилю характерна розмаїтість ритміко-мелодій-них варіацій, велика кількість експресивних та емоційно-оцінних слів, неповні, а також складні безсполучникові речення. У ньому досить широко використовуються просторічні елементи тощо. Наприклад:

Ой люди добрі! Що мені на світі Божому робить? Не можна, не можна за лихими сусідами на селі вдержатись. Хоч зараз спродуйся, пакуйся — та вибирайсь на кубанські степи! Дав же мені Господь сусід — нічого казати! Але ніхто мені так не допік аж до живих печінок, як та капосна баба Палажка Солов’їха. Та що й говорить? Хіба ж ви її не знаєте? Чи є ж така — не то що на селі, але й в цілому світі? Боже мій! Так уже її обминаю, обходжу десятою ву­лицею; отже ж зачепить! Якби я під землею лежала, вона б мене, капосна, і там знайшла б. А я, собі на лихо, вдалась добра. І, Господи! Я б її до віку не зачепила, якби вона мене не зачіпала. Ще, на біду, й чоловік мій, Омелько, вдався вже геть-то гнучкий, як батіг з клоччя. Та що й гово­рить! Од такої баби, як Палажка, не тільки я з Омельком,

але навіть дві люті собаки не одгризлись би. На моє безголов’я й хати наші на однім кутку, через улицю, і поле наше поруч (І. Нечуй-Левицький).

Деякі мовознавці виділяють також епістолярний та ора­торський стилі, однак їхні ознаки збігаються з ознаками офі­ційно-ділового, публіцистичного й розмовного стилів.

Стилістичні норми літературної мови відображаються в словниках, граматиках, посібниках зі стилістики, мовних по­радниках. Володіння стильовими засобами мови й уміння доцільно вживати їх свідчить про культурний рівень людини.

Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся 90000 Publicistic Style. :: Anglistika 90001 90002 Publicistic Style 90003 90004 Relations to Other Styles 90005 90006 — developed from the scientific style 90007 90006 — still shares many features with the scientific style: coherent and logical syntactical structure, careful paragraphing, expanded system of connectives 90007 90006 — also shares features with the style of belles-lettres: words with emotive meaning, imagery (x but not fresh or genuine) 90007 90004 Publicistic vs.Newspaper Style 90005 90006 — the goal of the publicistic style: 90015 ‘views’ 90016, i.e. to form the audience, to influence public opinion, to make the audience accept the speaker’s point of view 90007 90006 — the goal of the newspaper style: 90015 ‘news’ 90016, i.e. to inform the audience 90007 90004 Forms 90005 90006 — both impersonal (articles) and more individual varieties (essays, speeches) 90007 90006 — both written (essays, articles) and spoken varieties (speeches) 90007 90004 Substyles 90005 90006 — 90015 oratory 90016: speeches, orations, radio and TV commentaries 90007 90006 — essays 90007 90006 — newspaper and magazine 90015 articles 90016 90007 90004 Syntactical Features 90005 90006 — coherent and logical syntactical structure 90007 90006 — careful 90015 paragraphing 90016 90007 90006 — simple rather than complex sentences 90007 90006 — expanded system of connectives 90007 90006 — 90015 brevity 90016 of expression 90007 90006 — abundant use of 90015 modifiers 90016 (adjectives, adverbs) 90007 90004 Lexical Features 90005 90006 — emphasis on 90015 accessibility 90016 and easy understanding> paraphrases rather than special terms 90007 90006 — only established and generally understood terms (e.g. Cold War) 90007 90006 — 90015 evaluating adjectives 90016 (e.g. the strongest pressure, growing menace, elementary blunder) 90007 90006 — 90015 euphemisms 90016 (e.g. ‘defence’ = war, ‘special purpose weapons’ = mass destruction weapons, ‘development areas’ = poor areas) 90007 90006 — traditional, unoriginal metaphors and similes 90007 90006 — newspaper 90015 clichés 90016 90007 90006 — words with emotive meaning 90007 90006 — numerals, abbreviations, symbols 90007 90006 90007 90002 Oratorical Style 90003 90004 Forms 90005 90006 — 90015 speeches 90016 on political and social problems 90007 90006 — orations on solemn public occasions (public weddings, funerals, jubilees) 90007 90006 — radio and TV commentaries 90007 90006 — political speeches (parliamentary debates; speeches at congresses, meetings, election campaigns) 90007 90006 — speeches in courts of law 90007 90006 — sermons 90007 90004 General Characteristics 90005 90006 — direct 90015 contact 90016 with the audience> uses syntactical, lexical and phonetic devices 90007 90006 — direct address to the audience (e.g. ‘Ladies and gentlemen’, ‘honourable members’; the use of the 2 90113 nd 90114 person pronoun ‘you’) 90007 90006 — special obligatory forms opening (e.g. ‘My Lords’, ‘Mr Chairman’, ‘Your Worship’) and closing an oration ( ‘Thank you for your attention’) 90007 90006 — parallel constructions, anaphoric 90015 repetitions 90016, synonymous phrase repetitions (to enable the audience to follow the speaker and retain the main points of the speech) 90007 90006 — rhetorical 90015 questions 90016, questions-in-the narrative (to promote closer contact with the audience, to break the monotony of the intonation pattern and revive the attention of the audience) 90007 90006 — traditional metaphors, similes and parables (original images are more difficult to grasp and would divert the attention of the audience from the main point) 90007 90006 — sometimes colloquial words and contractions (e.g. I’ll) 90007 90006 — appeals both to the reason and 90015 emotions 90016 of the audience 90007 90006 90007 90002 The Style of Essays 90003 90004 Oratories vs. Essays 90005 90006 — oratories: seek an immediate effect> use simple, 90015 straightforward 90016 devices to communicate the main point to the audience at once 90007 90006 — essays: seek a lasting effect> use 90015 complex 90016, elaborate devices to develop a depth of meaning discernible on close reading or rereading only 90007 90004 Shorter Forms 90005 90006 — on philosophical, social, aesthetic or literary subjects 90007 90006 — no deep examination of the subject, only touches upon the surface 90007 90006 — rather a series of personal and witty comments than a finished argument 90007 90004 Longer Forms 90005 90006 — incl.reviews, memoirs, treatises 90007 90006 — exhaustive studies rather than actual essays 90007 90004 General Characteristics 90005 90006 — 90015 1 90113 st 90114 person singular 90016> personal approach to the subject 90007 90006 — emotive words 90007 90006 — 90015 abstract 90016 words of logical meaning 90007 90006 — connectives (to illustrate the correlation of ideas) 90007 90006 — similes and sustained metaphors (to help the cognitive process of the reader) 90007 90006 — epigrams, paradoxes, aphorisms 90007 90006 — brevity of expression, even epigrammaticalness 90007 90006 90007 90002 The Style of Articles 90003 90006 — articles = compositions of moderate length bringing attractive information with a 90015 commentary 90016 90007 90006 — the use of stylistic devices varies depends on the character of the newspaper (tabloids x quality newspapers) or magazine (popular x scientific) and on the subject 90007 90004 Political Articles 90005 90006 — trong reliance on the 90015 extralinguistic context 90016 90007 90006 — rare and bookish words 90007 90006 — neologisms 90007 90006 — epithets (e.g. Elizabeth I of England, ‘The Virgin Queen’) 90007 90006 — puns (e.g. ‘Pie in the sky is too colourless a phrase to describe his final speech. It was more like caviar in the stratosphere.’) 90007 90006 — alliteration (e.g. ‘the gap between promise and performance’) 90007 90006 — irony 90007 90004 Literary Articles 90005 90006 — abstract words of logical meaning 90007 90006 — 90015 original 90016 expressions 90007 90006 — emotional language 90007 .90000 50 Other Words for Butt 90001 90002 It’s no secret: The whole world has gone butt-wild. Blame it on 90003 Jennifer Lopez 90004 and 90003 Kim Kardashian 90004, but we’re all completely obsessed with behinds-and what better way to celebrate said obsession than with a ton of puns and other words for butt? 90007 90002 We’ve rounded up 50 ass-related terms to master-everything from slang words to medical terms used to describe behinds.You’re welcome. 90007 90002 Trust us when we tell you these are not like those SAT words that never came in handy ever again, these terms are all too essential. After all, you do not want to fall behind (yes, bad pun very much intended). 90007 90002 90003 1. Anal: 90004 Anal sex or anal intercourse is the insertion and thrusting of a penis into a person’s anus, or anus and rectum, for sexual pleasure. 90007 90002 90003 2. Anilingus: 90004 An oral and anal sex act where one person stimulates the anus of another person using their mouth.Rimjob is a common slang term for this sex act. 90007 90002 90003 3. Anus: 90004 The external opening of the rectum. 90007 90002 90003 4. Apple Bottom: 90004 A slang term for a woman with a large, round ass. 90007 90002 90003 5. Ass: 90004 A word used to describe one’s butt. Also a popular swear word. 90007 90002 90003 6. Backdoor: 90004 A slang term for the anus. 90007 90002 90003 7. Back Pack: 90004 A slang term for a woman with a large butt. 90007 90002 90003 8. Badunkadonk: 90004 A slang word for a female butt which is extremely large in comparison to her body.90007 90002 90003 9. Belfie: 90004 A selfie of one’s butt. 90007 90002 90003 10. Bony Ass: 90004 A flat butt. 90007 90002 90003 11. Booty: 90004 American slang for buttocks. 90007 90002 90003 12. Booty Pop: 90004 A dance move in which one shakes their butt but not other part of their body. 90007 90002 90003 13. Booty Shorts: 90004 Very short, shorts, most often worn by women. 90007 90002 90003 14. Bubble Butt: 90004 A person whose rear end is spherical, and protrudes upwards and outwards, usually out of proportion with the rest of their body.90007 90002 90003 15. Bum: 90004 Slang for butt, most commonly used in the U.K. 90007 90002 90003 16. Buns: 90004 The curvy contour of a woman’s butt muscles as seen from behind. 90007 90002 90003 17. Bustle: 90004 An undergarment common in the mid-to-late 19th century used to expand the fullness of a woman’s skirt to give the appearance of her having a bigger butt. 90007 90002 90003 17. Butt Acne: 90004 Acne found on the buttocks region. 90007 90002 90003 18. Buttaholic: 90004 Term for someone who loves to look at and talk about women’s butts.90007 90002 90003 19. Butt Augmentation: 90004 Plastic surgery to change or enhance the butt. 90007 90002 90003 20. Butt Cheeks: 90004 The two sides of the buttocks. 90007 90002 90003 21. Butt Cleavage: 90004 The exposure of the buttocks and the butt crack between them, often because of low-slung or loose pants. 90007 90002 90003 22. Butt Dial: 90004 When someone’s cell phone accidentally makes a call. 90007 90002 90003 23. Butt Dimples: 90004 Slang for cellulite, or fat deposits, right beneath the skin’s surface on one’s butt.90007 90002 90003 24. Butt Plug: 90004 An instrument inserted into ones rectum, usually for sexual pleasure. 90007 90002 90003 25. Callipygian: 90004 Derived from Ancient Greek describing someone with «beautiful buttocks.» 90007 90002 90003 26. Derrière: 90004 Originating from French, this is substitute for the word butt. 90007 90002 90003 27. Donk: 90004 A slang term used to describe a round, attractive, butt. 90007 90002 90003 28. Enema: 90004 The injection of liquid into the rectum and colon by way of the anus.90007 90002 90003 29. Ghetto Booty: 90004 A slang term used to describe a woman with a large butt. 90007 90002 90003 32. Glutes: 90004 Muscles in the butt. 90007 90002 90003 31. Gluteus Maximus: 90004 This muscle is the largest of the gluteal group. Also the largest muscle in the body. 90007 90002 90003 32. Jiggle Butt: 90004 A slang term for a woman with a big butt that shakes when she walks. 90007 90002 90003 33. Mooning: 90004 The act of baring one’s bare butt in public. 90007 90002 90003 34.Money Maker: 90004 A slang term for a woman’s butt. 90007 90002 90003 35. Muffin Butt: 90004 A slang term for a woman wearing tight pants that causes her lower back fat to look like a muffin top, and her actual butt to look like the base of the muffin. 90007 90002 90003 36. Pancake Butt: 90004 Slang for when one’s butt has absolutely no shape to it, and looks flat like a pancake. 90007 90002 90003 37. Pygophilia: 90004 Sexual arousal from seeing or touching the buttocks of another person.90007 90002 90003 38. Patootie: 90004 A word used to substitute for butt with a nice connotation. 90007 90002 90003 40. Plumber’s Crack: 90004 A slang term for butt crack. 90007 90002 90003 41. Proctologist: 90004 A doctor who specializes in intestines and anuses. 90007 90002 90003 42. Rectum: 90004 The final section of the large intestine, terminating at the anus. 90007 90002 90003 43. Sodomy: 90004 Anal intercourse committed by a man with another man or a woman. The term often has a negative connotation.90007 90002 90003 44. Spanking: 90004 The act of repeatedly slapping a butt with one’s open hand. 90007 90002 90003 45. Tail: 90004 A slang term to describe a woman’s butt, as well as sex with a woman. 90007 90002 90003 46. Thong: 90004 Underwear designed to cover a woman from the front while leave most, or all, of her butt uncovered. 90007 90002 90003 47. Tukhus: 90004 A Yiddish word for butt. 90007 90002 90003 48. Twerking: 90004 A type of dancing in which an individual gets into a low squatting stance, while hip thrusting.90007 90002 90003 49. Waist-Hip Ratio: 90004 The ratio of the circumference of the waist to that of the hips (measured at the widest portion of the buttocks). Used as both an indicator of health and attractiveness. 90007 90002 90003 50. Wedgie: 90004 When a person’s underwear is wedged between the buttocks. 90007 90002 90213 Originally published January 2015. Updated May 2017. 90214 90007.90000 Two Types of Stylistic Information 90001 90002 90003 Every style of speech brings about with it some additional information about the conditions and peculiarities of communication. The choice of style may depend 1) on particular relations between the participants of communication (interlocutors) and 2) on a particular attitude of the speaker to what he says. These two types of stylistic information will be used below as the basis for the classification of styles. 90004 90003 From this point of view, functional styles express the first type of information, i.e. the relations between the interlocutors. In some situations these relations may be unrestrained 90006, 90007 friendly, easy-going or intimate, and in that case the speaker chooses the so called 90008 informal 90009 style of speech, viz the colloquial style, which is a lower ‘90010 90006 90007 style of speech, characteristic of oral communication. In other situations the relations between the interlocutors may be restrained 90006, 90007 strictly official, etc., and then the interlocutors try to be deliberately polite 90010 90006, 90007 and they choose the so called 90008 formal 90009 style (The lofty, bookish style), which is generally characteristic of written language.The formal style is used in the genres of official or business documents, of scientific or publicist works. These genres, in their turn, may be further subdivided into more particular varieties of genres; for example, official documents may represent an order, instruction, resolution, proceedings of a meeting 90006, 90007 report, application 90010 90006, 90007 etc. 90004 90003 It is natural for speakers to try to avoid any confusion of formal and informal styles within one text, as such a confusion might give the wrong idea of ​​the relations between the interlocutors: e.g. a letter to a person of higher authority can not begin with words like 90006 ‘Hi, how are you doing? ‘, 90007 which would bear a sense of familiarity. But at the same time it is well worth mentioning that there may be samples of speech (Oral or written) which are not clearly marked by features of any particular style, and which can therefore be regarded as a «neutral» style, suitable for any communicative situations. 90004 90003 Besides the formal and informal functional styles mentioned above (which reflect the relations between interlocutors), there are also stylistic characteristics of speech that reflect the attitude of the speaker to the content of his speech.This second type of stylistic information concerns the emotional character of speech, viz. the presence or absence of emotional or evaluative 90010 90006 90007 elements. In this respect we can distinguish: 90004 90003 1) 90010 an emotionally coloured style of speech 90004 90003 2) a deliberately unemotional 90006, 90007 or «cold» style of speech 90004 90003 3) a neutral style of speech 90004 90003 90045 90004 90003 Emotionally coloured speech maybe characterized, on the one hand, by a lofty emotional colouring 90006, 90007 such as solemn 90006, 90007 passionate 90006, 90007 ironic, wrathful 90006, 90007 sarcastic 90006, 90007 etc., Or, on the other hand, by a lower colouring 90006, 90007 such as jocular / humorous 90006, 90007 derogatory 90006, 90007 rude 90006, 90007 disapproving 90006, 90007 endearing 90006, 90007 etc. 90004 90003 The lofty emotional colouring is characteristic of the publicist / oratory style, while the lower emotional colouring is typical of colloquial style. The deliberately unemotional character of speech is typical of the formal ( ‘cold’) styles, such as scientific, official or business speech, where the speaker tends to make his speech impersonal and avoid any emotional or evaluating elements.90004 90003 Apart from the two directly opposed styles — the emotionally coloured and the deliberately unemotional — there may also be intermediate, stylistically neutral speech, which is neither emotionally coloured nor deliberately devoid of emotion. Thus, there may be samples of speech that are neutral both with respect to the relations between the interlocutors and with respect to the speaker’s attitude toward what he says. 90004 90003 Stylistic differences of any kind can be expressed by various language means: phonetic, lexical or grammatical.One of the most vivid means is, naturally, the choice of vocabulary. 90004 .90000 32_ The publicist style. Taxonomy and general characteristics. stylehelp @: 90001 90002 Publicistic style has spoken varieties, in particular, the oratorical substyle. The new spoken varieties are the radio commentary, the essay and articles. The general aim of publicistic style is to exert a constant and deep influence on public opinion, to convince the reader or the listener that the interpretation given by the writer or the speaker is the only correct one and to cause him to accept the point of view expressed in the speech, essays or article.Due to its characteristic combination of logical argumentation and emotional appeal, publicistic style has features in common with the style of scientific prose, on the one hand, and that of emotive prose, on the other. Its emotional appeal is generally achieved by the use of words with emotive meaning; but the stylistic devices are not fresh or genuine. Publicistic style is also characterized by brevity of expression. 90003 1. Oratory and speeches Oratorical style is the oral subdivision of the publicistic style.90003 Direct contact with the listeners permits the combination of the syntactical, lexical and phonetic peculiarities of both the written and spoken varieties of language. Certain typical features of the spoken variety of speech present in this style are: direct address to the audience (ladies and gentlemen, honorable member (s), the use of the 2nd person pronoun you, etc.), sometimes constractions (Ill, wont , havent, isnt and others) and the use of colloquial words. The stylistic devices employed in oratorical style are determined by the conditions of communication.Repetition can be regarded as the most typical stylistic device of English oratorical style. Almost any piece of oratory will have parallel constructions, antithesis, suspense, climax, rhetorical questions and questions-in-the-narrative. 90003 2. The essay The essay is a literary composition of moderate length on philosophical, social, aesthetic or literary subjects. It never goes deep into the subject, but merely touches upon the surface. Personality in the treatment of theme and naturalness of expression are 2 of the most obvious characteristics of the essay.An essay is rather a series of personal and witty comments than a finished argument or a conclusive examination of any matter. This literary genre has definite linguistic traits which shape the essay as a variety of publicistic style. In the 19th century the essay as a literary term gradually changed into what we now call the journalistic article or feature article which covers all kinds of subjects from politics, philosophy or aesthetics to travel, sport and fashions. Feature articles are generally published in newspapers, especially weeklies and Sunday editions.In comparison with oratorical style, the essay aims at a more lasting, hence at a slower effect. 90003 3. Articles Irrespective of the character of the magazine and the divergence of subject matter whether it is political, literary, popular-scientific or satirical, all the features of publistic style are to be found in any article. The character of the magazine as well as the subject chosen affects the choice and use of stylistic devices. There are popular scientific articles, satirical articles, political magazine articles, newspaper articles, etc.Literary reviews stand closer to essay both by their content and by their linguistic form. More abstract words of logical meaning are used in them, they more often resort to emotional language and less frequently to traditional set expressions. 90007 90002 90009 @: 32. The publicist style. Taxonomy and general characteristics. 90010 90007 .

Отправить ответ

avatar
  Подписаться  
Уведомление о