ВИНИКНЕННЯ МОВИ (ТВІР-РОЗДУМ). ТВОРИ З РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ
Виникнення мови (Твір-роздум). Твори з розвитку мовлення
Мова — це засіб спілкування між людьми. Без неї не може розвиватися культура, наука, техніка, неможливі будь-які зв’язки між окремими людьми, людськими колективами, між країнами. Завдяки багатій яскравій мові художньої літератури ми уявляємо те, чого ніколи не бачили і, може, не побачимо: далекі країни, їхню природу, життя та побут інших народів, героїчне минуле нашого народу і навіть майбутнє.
Звідки ж узялася в людей ця чудесна здатність говорити? Коли і як виникла людська мова?
Мова з’явилася тоді, коли виникло людське суспільство. Перша людина відрізнялася від своїх предків — мавполюдей тим, що вона вміла виготовляти знаряддя праці. Тому кажуть: праця створила людину. У процесі трудової діяльності у людей виникла потреба у спілкуванні. Адже боротьба за життя для первісних людей була дуже важкою. Вони могли долати всілякі труднощі лише колективно. Потреба діяти спільно за тяжких умов існування, ділитися трудовим досвідом, сказати, порадити, попросити щось під час праці сприяло виникненню мови.
Звичайно, мова первісних людей була дуже примітивною, але за розвитком суспільства вона вдосконалювалась, збагачувалась.
Мова — це історія народу. Всі попередні покоління від найдавніших часів залишили в мові свої глибокі сліди.
Мова — це пам’ять народу. Але майбутнє виростає з минулого. Всі матеріальні і духовні цінності — гідростанції, будови, наукові відкриття, мистецькі твори тощо — ми створюємо й відкриваємо не тільки для себе, а й для тих, хто житиме згодом.
На земній кулі є близько трьох тисяч мов. Кожен народ розмовляє своєю мовою, створює наукові, культурні, мистецькі цінності. Нашою рідною мовою є мова п’ятдесятимільйонного українського народу, який прославив себе у боротьбі проти загарбників, що вдиралися на його землі, намагалися поневолити людей, пограбувати господарство, знищити культурні надбання.
Передові українські письменники послідовно боролися за українську літературну мову, за її чистоту й розвиток, доводили що українська мова жива і придатна для літературної творчості.
Для нас рідна мова — це дорога спадщина, яка об’єднує в собі народну мудрість. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури. Обов’язок кожного з нас — берегти дорогоцінні скарби рідної мови, її запашні барвисті слова, образи, шліфувати і збагачувати їх, щоб передати прийдешнім поколінням спадщину, гідну нашої великої доби. Пам’ятаймо ж заповіт великого поета Володимира Сосюри:
О, мова рідна! їй гаряче віддав я серце недарма. Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема!
Виникнення мови (Твір-роздум). Твори з розвитку мовлення
Повернутися на сторінку Твори з розвитку мовлення
МОЯ РІДНА МОВА (ТВІР-РОЗДУМ). ТВОРИ З РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ
Моя рідна мова (Твір-роздум). Твори з розвитку мовлення
Думаю, що недарма мову називають душею народу. Як і всяку душу, її треба вміти зберегти чистою і красивою. І вона, як і душа, тільки одна, одна для кожної нації. Хто ж винний у тому, що велика частина населення України розмовляє російською мовою? Хто винний у тому, що дотепер українська мова на вулицях нашого міста сприймається оточуючими як щось надзвичайне? І чи потрібно шукати винних?
1994 року я йшла «перший раз у перший клас». І, до речі, у клас, де викладання велося українською мовою. Не буду приховувати того, що деякі знайомі моїх батьків, довідавшись про це, крутили пальцем біля скроні і називали мене «нещасливою дитиною». А я тим часом жваво читала вірші і розповідала правила з математики найчистішою українською мовою. І зовсім від цього не страждала. Не страждаю і зараз, адже я, як і раніше, навчаюся в класі, де викладають українською. З мамою, батьком і друзями я розмовляю російською мовою, з бабусею і дідусем — українською. Ніяк не можу зрозуміти, яка ж мова мені рідна… Вони обидві мені однаково дорогі. І тією і іншою я відмінно володію. І та і інша мені подобається. Так яка ж для мене рідніша, ближча? Треба розібратися. Отже, за національністю я українка, тобто, за логікою речей, моя рідна мова — українська. Ні, мабуть, без російської я не можу жити. Тоді, напевно, російська і є рідною? Але й українську я люблю і вважаю її зовсім не гіршою за російську. Я не можу відмовитися ні від тієї, ні від іншої. Та й навіщо? Відмовитися від російської тільки через те, що Україна тепер незалежна? Або відмовитися від української через те, що хтось вважає її «непрестижною», чи що? Українська — офіційна мова нашої країни, і це добре. Але багато хто звик розмовляти російською, і це, на мій погляд, зовсім не погано.
Українську мову століттями принижували, придушували і навіть оголошували «неіснуючою». Але вона витримала всі випробування. Знову наш народ знайшов її і тепер вже точно не втратить. «Співуча українська мова» звучить з динаміків магнітофонів і телевізорів уже майже нарівні з російською. Активно зараз розкуповуються і книги українською. І нехай хтось соромиться її. Це проблеми людини, а не мови. А особисто я не хочу кривдити ні тієї, ні іншої. Для мене обидві ці мови рідні.
Моя рідна мова (Твір-роздум). Твори з розвитку мовлення
Повернутися на сторінку Твори з розвитку мовлення
Вас можуть зацікавити:
Без мови в світі нас нема (Твір-роздум).
Бережіть наш безцінний дар — мову! (Твір-міркування).
«Бринить-співає наша мова, чарує, тішить і п’янить» (Твір-роздум).
Мова — душа народу — Твір-роздум, есе
Мова — це голос народу, його душа. Це не просто засіб спілкування та передачі інформації. Практично кожен народ має свою мову. Мова розвивається разом з ним, вбирає його історію, характер і всі його особливості. Народ, який втратив або забув свою мову, найчастіше втрачає і самоідентичність.
Великі поети й письменники складали свої твори рідною мовою. Адже саме нею найлегше передати власні думки й почуття. Перше слово, перше речення дитина вимовляє рідною мовою. Це мова його батьків, бабусь і дідусів, попередніх поколінь. За допомогою слова дитина вчиться пізнавати світ, висловлювати свої потреби та думки.
Кожне покоління привносить у мову щось нове, доповнює та розвиває її. Світ змінюється, з’являються нові поняття, явища та предмети. Таким чином, мова завжди йде «в ногу з часом». Вона завжди готова до змін і доповнень.
Водночас мова зберігає для нас досвід, знання та особливості минулого. Звичайно, багато слів з часом застарівають, а деякі й зовсім йдуть з активного використання. Але все ж основа завжди залишається з нами.
Тому так важливо не тільки любити свою рідну мову, а й намагатися вивчити її якнайкраще. Це, на мій погляд, один зі способів пізнати та зрозуміти себе, свій народ і свою країну, проявити власний патріотизм.
Мова — духовний скарб нації
Рідна мова — це велика цінність кожного народу. Це живий зв’язок часів. Зв’язок між нами й нашими пращурами.
Усвідомити свій зв’язок з рідною мовою легко. Варто тільки на деякий час перестати нею користуватися. Необхідність у спілкуванні, яку складно задовольнити чужою мовою, стає проблемою, а часом і непереборною перешкодою.
Рідну мову потрібно берегти. Адже кожен з нас — не лише її носій, а й охоронець. Коли прийде час, ми обов’язково передамо її своїм дітям. Покоління змінюються, але їхня спадщина, що відбита у мові, залишається нащадкам.
Отже, рідна мова — душа народу, духовний скарб нації. Вона виступає зв’язком між минулим і майбутнім.
Подібні твори:
Короткий твір, есе, речення про українську мову
Твір «Рідна мова — найбільше багатство»
Мова — найважливіший засіб спілкування
Лагідне слово — ключ до серця
«Мова — втілення думки» за висловлюванням М. Рильського
Яке значення має мова у житті людини? Текст-міркування. » Допомога учням
Мова – це засіб спілкування, він властивий тільки людям.
Так словами ми спілкуємося. По-перше, їх дуже багато. До кожного слова наша уява малює його значення. Ніякі звуки не можуть замінити усього багатства слів. По-друге, кожне відкриття можна описати словесно новими словами, збагатити мову. Мова дає змогу читати книги, пізнавати світ. По-третє, як душевно мелодію можуть прикрасити слова. Багато чарівних пісень просто не існувало би без мови.
Мова – це велике досягнення людства. Тому треба знати її.
—————————————————————————
Мова відіграє величезну роль у житті людей. По-перше, нею ми спілкуємося один з одним. Ні жести, ні міміка, ні звуки не можуть замінити повноти відображення світу мовою. По –друге, вона дозволяє заспівати гарну пісню. По-третє, завдяки їй ми можемо читати книги. По-четверте, дізнаватися про те, що накопичило людство. По-п’яте, мова вчить нас образно мислити. Один предмет можна виразити різними синонімами.
Без знання мови не можна бути гарними співрозмовниками, багато читати та знати.
——————————————————————————
Значення мови надзвичайно велике, бо вона допомагає розвиватися людському суспільству, а значить і кожній людині зокрема.
По-перше, мова, на відміну від жестів, здавна дозволяла краще порозумітися людям. По-друге, об’єднувала родами для спільного ведення господарства, так згодом утворилися народи. По-третє, спочатку усно, а потім письмово, зберігався досвід та передавався наступним поколінням, що сприяло розвитку науки та винахідництва, загальному прогресові. По-четверте, завдяки мові з культурних джерел можна дізнатися про історію народу.
Мова вивела первісну людину з печери. Сьогодні дозволяє відчувати себе частиною певного народу, сприяє розвитку особистості.
Значення мови в житті людини та суспільства. Текст-розповідь.
Значення мови у моєму житті. Твір
Рідна мова (Твір-роздум) — Твір на тему
Любов до рідної мови, любов до рідної Батьківщини — невіддільні поняття. Вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. Дійсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. Дійсно, не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій. Так склалося тому, що кожен митець бачив долю свого народу в майбутньому невідривною від долі української мови.
Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.
Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.
Українська мовна традиція сягає до княжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати. Але шлях нашої мови був тернистим. Скільки заборон прийшлося зазнати українській мові, починаючи з часів Петра Першого! У 1863 році один із петербурзьких циркулярів переконував, що «малоросійського язика» взагалі не існує. З ужитку виганялися рідні до болю слова. Російський цар хотів, щоб люди забули, що таке Запорозька Січ, Україна, козак…
XIX століття, означене в історії Європи як століття гуманізму, весни народів, виявилося для українців лютою зимою. Мова вмирала. Діялося це тоді, коли на сторожі духовності народу стояло могутнє слово Тараса Шевченка. Але від народу приховувалися найвищі прояви його духу. До розряду заборонених потрапили твори Івана Франка, Лесі Українки, Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного.
XX століття виявилося ще страшнішим. Українське слово бідувало, вмирало з голоду, плакало над страченим, але відроджувалося. І доки народ мав свою мову, його серце завжди оживало, гоїлося, сміялося.
Сьогодні нашій державній мові потрібні не тільки відповідні законодавчі акти, але й наша духовна міць, любов до знань, справедливість, інтелігентність, наша національна самосвідомість.
Поет схвильовано писав про державну мову України:
Вона, як зоря пурпурова,
Що сяє з небесних висот
І там, де звучить рідна мова,
Живе український народ.
Наша українська мова — це золота скарбниця душі народної, з якої ми виростаємо, якою живемо й завдяки якій маємо величне право й високу гордість іменуватися народом України.
КРАСА І БАГАТСТВО РІДНОЇ МОВИ (ТВІР-РОЗДУМ ПРО МОВУ). ТВОРИ З РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ
Краса і багатство рідної мови (Твір-роздум про мову). Твори з розвитку мовлення
Ой, яка чудова українська мова!
Де береться все це, звідкіля і як?
О. Підсуха
Рідна мова — це мова нації, мова предків, яка пов’язує людину з її народом, водна — найбільший скарб. Існує твердження, що українська мова — одна з найбагатших слов’янських мов. Вона ніби ллється струмочком і звеселяє душу. А іноземці, побувавши в Україні, відзначають її ніжність, витонченість і милозвучність. І це, мабуть, справді так, бо за мелодійністю вона посідає друге місце у світі.
Як душевно і красиво звучать українською мовою слова нашого поета Т. Г. Шевченка:
Зоре моя вечірняя, зійди над горою
Поговорим тихесенько неволі з тобою.
Якою теплотою і водночас сумам пройняті ці слова, з зорею воно так і є, бо Т. Г. Шевченко писав про це на засланні, з зорею він говорив, як з другом.
Українська мова нараховує близько 360 тисяч слів, нею розмовляють 48 мільйонів чоловік.
Мова рідна, як море, — безконечна, могутня, котить свої лексикони, яким немає кінця-краю.
В рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. У ній ми чуємо зойки і відчаї матерів у годину лиху, переможний гук воїнів-хлопців у побідну годину; в ній — пісня дівочого серця в коханні. У мові мого народу — його щирість, радощі й печалі, його труд і піт, кров і сміх, безсмертя його. А як тішить серце гумористичне слово мого народу. Тоді здається, що саме українське слово і є найдужчим і найбагатшим, бо словом іншої мови так не скажеш. Тому-то слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою в годину смутку. А яке слово українське вагоме в годину гніву, воно тоді гримить та клекоче, як блискавка. А ніжне слово «кохана»проймає серце, манить своєю лагідністю та ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, — найкраща, найщасливіша людина на світі. Воно повертає тебе прибудь-якому настрої до життя, до діяння.
С. Плачинда писав: «Єдина печаль проймає, що не вистачить життя переплисти тій мовний океан. Бо ти є Вічність. Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого».
Краса і багатство рідної мови (Твір-роздум про мову). Твори з розвитку мовлення. Українська мова та література. Шкільний твір.
Повернутися на сторінку Твори з розвитку мовлення
Що для мене рідна мова
Мова – це таке поняття, яке для кожної людини є особливим та індивідуальним. В цілому світі не знайдеться така особистість, яка б не мала рідної мови. Зрозуміло, що в кожного народу різні мови, але в цьому нема нічого дивного.
Для мене рідна мова – це мова колискової, яку у дитинстві мені співала матуся. Це мова, якою я спілкуюся кожен день. Це мова, якою розмовлятимуть мої діти та онуки. Рідною для мене є українська і я цим пишаюся, тому що саме ця мова така милозвучна та поетична, багата та співуча!
Українська мова пройшла важкий шлях
свого становлення. Досить довгий час її принижували та гнобили, затоптували в багнюку. Навіть був такий період, коли моя рідна мова вважалася “неіснуючою”. Але вона пройшла через всі перешкоди, вистояла, не зламалася, завдяки цьому ми тепер вільно та без перешкод можемо спілкуватися українською. В наші дні українська мова стає все популярнішою, вважається престижно та модно розмовляти нею.Кожна людина ставиться по-різному до тієї мови, якою вона розмовляє. Дехто пишається нею, хтось соромиться її, а є й такі люди, які ставляться з байдужістю до рідної мови. Але така байдужість не призводить до хорошого фіналу. Отже, треба цінувати, пишатися та оберігати нашу національну святиню – мову. Недарма ж вона пройшла такий важкий шлях, щоб зараз бути забутою та знеславленою.
Для мене українська мова означає дуже багато, адже мої предки розмовляли нею ще з давніх часів. Вона передається з покоління в покоління, наче дорогоцінний скарб. Я б хотіла, щоб українська мова була в пошані кожного з нас, тому що ми – українці, достойні громадяни своєї держави. Маю надію, що через декілька років українська стане ще популярнішою та поширенішою серед нашого населення.