Традиції українців: Традиції та звичаї українського народу: святково-обрядова культура. Тематична виставка Універсального підсобного фонду Відділу комплексного бібліотечного обслуговування

Українські традиції

ечорниці на Андрія (13 грудня)

Українці завжди вміли не тільки добре працювати, але й відпочивати. Особливо взимку, коли обсяг робіт зменшувався. Зимовими вечорами, коли на землі вже ніхто не працював, молодь поєднувала плідну роботу та відпочинок, збираючись на вечорницях. Вечорниці проходили у досить невимушеній атмосфері. Молоді дівчата і хлопці збиралися в хаті, розповідали смішні історії, співали пісень або грали в карти. Досить часто вечорниці проходили на тлі різноманітних домашніх робіт: дівчата займалися пряжею та іншим рукоділлям, а парубки ремонтували різне знаряддя і, звісно, знаходили хвилинку, щоб позалицятися до красунь. Варто відокремити звичайні та святкові вечорниці. Якщо звичайні вечорниці поєднували роботу і відпочинок, то святкові вечорниці відводилися лише гулянням, під час яких дівчата часто ворожили, намагаючись дізнатися свою долю та визначити майбутнього чоловіка. У різних куточках країни до сьогодні існує багато видів ворожіння та різних обрядових ігрищ, покликаних отримати допомогу вищих сил для створення щасливого майбутнього.

День Святого Миколая (19 грудня)

Легендарний святитель Миколай – це не вигадана постать, на кшталт Діда Мороза чи Санта Клауса. Він народився приблизно 275 року в Патарі в Малій Азії (нині – територія Туреччини) і став одним із найвидатніших праведників християнського світу, який надихає багатьох греко-католиків та православних християн на благочестиві діяння. Для більшості простих українців день Святого Миколая став одним із канонічних свят, що святкується 19 грудня (6 грудня за старим стилем).

Ще з дитинства Микола був досить релігійним (завдяки вихованню батьків та дядька-єпископа). З юних літ він вирішив присвятити себе богослужінню. За життя святитель Миколай відзначився багатьма благодійними справами.

У спадщину від батьків йому дісталися досить великі статки, які він витрачав на допомогу нужденним і в першу чергу – дітям. За легендою, більшість своїх справ він намагався робити без розголосу, допомагав анонімно. Саме тому в день Святого Миколая повелося робити подарунки дітям у вигляді сюрпризу, потай, неначебто від Миколая.

В Україну це свято прийшло разом із християнством (переважно через католицьку Польщу) і прижилося. Під час святкування влаштовуються різні повчальні вистави на релігійні теми. Лишень в українсь­ко­му фольклорі разом із біблійними персонажами діють чорти та інші міфічні створіння. Після закінчення вистави за допомогою костюмованого Миколая проходить церемонія вручення подарунків дітям. На Миколая традиційно випікають особливий вид печива – «миколайчики». Його разом з іншими подарунками кладуть дітям уночі під подушку.

Новий рік

Святкування Нового року в ніч з 31 грудня на 1 січня офіційно з’явилося в Україні відносно недавно – у 1918 році. На поширення цього свята, яке прийшло до нас із Західної Європи, суттєво вплинули реформаторські дії Петра І ще на початку XVIII ст. Він мав великий вплив на підконтрольні українські території, що й відобразилося на багатьох суспільних процесах тих часів. Варто підкреслити, що у XVIII ст., зважаючи на календарні розбіжності (у Європі користувалися Григоріанським календарем, а у нас – Юліанським), дата святкування Нового року не співпадала з європейською: у нас вона припадала на 14 січня. Лише 1918 року разом із прийняттям Григоріанського календаря на території України ці розбіжності зникли. Натомість православна церква не перейшла на новий стиль, через що всі церковні свята та Новий рік досі святкуються за Юліанським календарем. Саме так з’явився Старий Новий рік, що святкується 14 січня.

Забігаючи наперед, можна сказати, що традиційне народне святкування Нового року в Україні мало не тільки релігійне, а ще й звичаєве та обрядове підґрунтя. Люди не хотіли позбуватися старовинного обряду пращурів, саме тому святкували і святкують Новий рік донині – між Різдвом та Водохрещем, що припадає не на 1, а на 14 січня.

Святкування Нового року в ніч на 1 січня – це світське дійство, майже не пов’язане з традиційними українськими віруваннями. Завдяки Петру І змінився не тільки час святкування Нового року, але й основ­ні атрибути. Якщо раніше на Новий рік українці прикрашали оселю дідухом (сніп із зернових колосків, доповнений сіном та стилізований під людську фігуру) і проводили різні обряди, пов’язані з плодючістю та здоров’ям, то на зміну йому прийшла ялинка, запозичена з європейської культури святкування Нового року, з усіма сучасними атрибутами. Слід зауважити, що сучасна ялинка встановлюється на підлозі, тоді як раніше її підвішували до стелі.

Свято Нового року стало одним із найпоширеніших у сучасності, воно поєднало традиційні родинні зустрічі та народні гуляння всією громадою з неодмінними привітаннями та обміном подарунками.

—Весняні традиції України—

Весняний цикл свят:

15 лютого — Стрітення

Масляна (Колодій, Масниця)

24 лютого — День святого Власа

4 березня — День преподобного Льва

9 березня — «Обретіння»

Масляна, Сиропуст

Касіянів день

14 березня — «Явдохи» 

18 березня — День святого Конона

22 березня — «Сорок Святих» 

30 березня — «Теплий Олекса»

«Хрестя»

7 квітня — Благовіщення Пресвятої Богородиці 

8 квітня — Благовісника

21 квітня — День святого Руфа

Вербна неділя — 1 квітня 2018 року

«Білий тиждень» — останній тиждень перед Великоднем:
Страсний понеділок
Страсний вівторок
Чиста середа
Навський Великдень
Чистий четвер
Страсна п’ятниця
Великодня субота
Великодня ніч

Великдень — 8 квітня 2018 року

Великодній понеділок (Волочильний, Обливальний, Поливальний, Водяний понеділок)

Разом з пробудженням природи від зимового сну на нашій землі, в Україні, починається цикл народніх весняних свят, пов’язаних з стародавніми мітами та віруванням, супроводжених піснями, іграми та хороводами.
Народ наш у своїх казках створив чудовий образ весни — гарної молодої дівчини з вінком квітів на голові. Вона, ця дівчина-весна — бажаний і довгожданий гість, її закликають дівчата піснями-веснянками, її зустрічають діти з дарами — солодким печивом у вигляді пташок, її уособлює найкраща з дівчат напередодні Святого Юрія, «Ляля» або «Леля», що одягає на себе білу вишиту сорочку, кладе на голову вінок з весняних квітів, оперізується «зеленим» поясом з трави і квітів і роздає дівчатам дари — вінки, що вістять весілля.
Народній образ весни — це образ краси, сили і надії.
Головним святом весняного циклу є Великдень — найбільше християнське свято нашої Батьківщини, коли ми з глибокою вірою в серці висловлюємо слова: «Воскресне Україна!»
Хороводи дівчат, «вулиця» сільської молоді, забави дітей, зустріч птахів, що повертаються з вирію, травневі свята і нарешті «зільник» — чарівна казка нашої старовини. Все це — українська весна, голос предків наших, дорога поезія нашої Батьківщини.
* * *
Наші предки, стародавні слов’яни, подібно до англосаксів, ділили рік на дві частини: зиму і літо або на зимове і літнє сонцестояння — Коляду і Купала. Ось чому в стародавніх народніх казках з зимою бореться не весна, а літо — гарна молода дівчина.
У предків теперішніх німців рік ділився на три частини: зиму, весну і літо.
Ймовірно, що з розвитком сусідських стосунків, слов’яни запозичили від німців тричастинний поділ року, і тільки геть пізніше рік почав у нас ділитися на чотири частини: зиму, весну, літо й осінь.
У старих писаних пам’ятках Руси-України слово «весна» зустрічається часто, як ось:
«Жатву и весну тъ съзьда». (1073 рік.) «Весна убо украшаетъ цвЬты землю». («Слово Данила Заточника»).
Щодо походження слова «весна», то в науковій літературі є кілька більш-менш ймовірних припущень. Так, Карл Рейф у своєму словнику виводить слово «весна» з санскритського «Vasanta» — свято весни. В словнику Крейзбра (Fr. Kreuzbr, «Religions de L’Antiquité. ..», Paris, 1825) слово «весна» пояснюється індійським «Вішну».
Дехто з дослідників вважає слово «весна» співзвучним з гебрейським (старожидівським) «Nisan» — що означає не тільки місяць березень, а й інші весняні місяці, з яких квітень називається «Iаг». («Рус. п. н. празн.», ІІІ, М. 1838)    
В українській мові, як і в мовах інших слов’янських народів, крім слова «весна», вживається і «ярь».  «Ярь — наш отець і мати, хто не посіє, не буде збирати». А звідси і «ярина», «ярове поле», «ярові хліба» і т.д.
Початок і час тривання весни, як відомо, залежать від кліматичних умов чи, краще сказати, від географічного положення країни. Колись було багато спроб визначити межі весни (її початок і кінець) для тієї чи іншої місцевости. Ще лютує зима хуртовинами, ще стоять тріскучі морози і лежать великі сніги, а в повітрі вже пахне весною. Здається, що зима хоче надолужити прогаяний час, а тому й лютує; але дарма, бо вже йде не до Різдва, а до Великодня … 

За матеріалами: Олекса Воропай. «Звичаї нашого народу». Етнографічний нарис. Том 1. «Українське видавництво», 1958, стор. 139- 143.

* * *

Цикл весняних свят завжди супроводжується піснями, іграми та хороводами. До весняного календаря наші прадіди зараховували й свято Стрітення (15 лютого), яке вважалось перехідним містком від зимового до весняного обрядового циклу: це був день першої зустрічі зими з літом. Але справжній прихід весни пов’язувався з появою перших птахів: прилітаючи з вирію, вони на крилах несуть весну-літо, а в образі птахів прилітають душі новонароджених та прабатьків, які охороняють врожай. Приблизним початком весни вважався день преподобної мучениці Євдокії, або Явдохи (14 березня). За старим стилем Євдокії святкували 1 березня, а цей день вважали початком нового року, який приходить із пробудженням природи. Весняний цикл календарних свят мав особливе значення, бо пов’язувався з закладанням майбутнього врожаю. Тому люди за допомогою обрядів та ритуальних дій намагалися всіляко прискорити прихід весни, тепла, дощу. Вони вірили, що весна принесе щедрі дари, коли її шанувати, співати їй хвалу, закликати її. Так як цей період пов’язувався ще й із пробудженням людських почуттів, то весняна обрядовість багата розмаїтими молодіжними розвагами та поетичними народними співами — веснянками, що пронизували не одне свято та обрядове дійство. Головним святом весняного циклу є  Великдень (Воскресіння Господнє) — найбільше християнське свято, яке органічно поєднує язичницькі ритуали та церковні обряди, а завершується весняний обрядовий цикл Вознесінням Господнім на сороковий день після Великодня, щорічно у четвер.

—Літні традиції України—

Літній цикл свят, як і весняний, був заповнений хліборобськими турботами, доглядом за посівами, але не мав чітко окреслених меж. За народними прикметами, його початок визначали останніми днями квітня. За іншими спостереженнями, початок літа пов’язували з періодом, коли на дубах з’являлося листя. Якщо до дня Теодора (29 травня) дуби добре зазеленіли, то й літо мало бути врожайним.
В основі літнього обрядового циклу лежить культ рослинності та магія заклинання майбутнього врожаю, культ сонця та культ померлих. Він включає такі основні свята: Зелені свята (Трійцю), Купайла (Івана Купала), Петрів День (Петра та Павла) та призабуті нині свята Лади, Ярила, Громові свята.
З-поміж урочистостей літнього обрядового циклу найважливішими були Зелені свята, які не мають точно визначеної дати, а випадають через сім тижнів після Великодня.
Закінчувався літній цикл днем святої Мокрини, у народі ще кажуть: «Свята Мокрина осінь приносить». У рештках обрядових дійств, розпорошених по «громових святах», годі дійти первісної суті давніх святкувань наших предків, і лише в Зелених святах і купальському торжестві збережено ядро прадавньої обрядовості літнього циклу.

(Наталя Карпенко)

 

 

 

 

Дев’ятнадцятого серпня за новим стилем є свято Преображення Господне, або Спаса. В цей день у церкві святять груші, яблука, мед і обжинкові вінки, або жмут колосся жита й пшениці.  Повернувшися з церкви, родина, звичайно, врочисто сідала за стіл і розпалялася: їли яблука з медом і запивали виноградним або яблуневим вином, — «щоб садовина родила». В середній смузі України від цього дня вже можуть починатися приморозки, а тому й кажуть: «Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!»(Василь Скуратівський)

Маковія — одне з найулюбленіших у народі свят. Відзначають його 14 серпня. Цього дня у церквах святили воду, квіти й мак. Так звану маковійську квітку переважно робили з городніх квітів, але додавали в букет і лісові квіти. Пишний букет складався з чебрецю, чорнобривців, м’яти, васильків, нагідок, польових сокирок тощо. Додавали інколи й голівку невеличкого соняшника, і все це обв’язували червоною стрічкою. Свято Маковія називають іще Першим Спасом, Спасом на воді, Медовим Спасом. Воду, освячену на Маковія, вважають цілющою. Цього дня хворі на пропасницю купалися в річці. А в давнину ще й святили колодязі та воду в річках. Медовим його називають тому, що вулики до того часу наповнюються медом і традиційно пасічники починали медозбір. Тільки після освячення першого меду в церкві на Маковія можна було розговлятися.

Згідно із народними віруваннями, Святий Ілля є наступником громовика Перуна, повелителя блискавки та грози. Святий Ілля їздить небом у вогняній колісниці і б’є чортів блискавками. Громові стріли — кам’яні, після удару вони на сім сажень уганяються в землю, а через сім років виходять на поверхню. Хто знайде таку стрілу — щасливий, бо вона лікує від усіх хвороб.

Петра і Павла — особливе свято,
Що хліборобства сутність розкрива:
І боязко, і любо зустрічати
Найбажанішу пору цю — ЖНИВА!

За свій врожай молися, хліборобе!
Бо ж зараз ти й природа — сам на сам
І чи твоя молитва до вподоби
І полю, і серпу, і небесам?

Дванадцятого липня за новим стилем — день святих Первоверховних Апостолів Петра і Павла, або, як кажуть наші селяни, «Петра». В цей час у багатьох районах України починаються жнива, а звідси й походить народне вірування про те, що справа святого Петра — «жито зажинати».

Івана Купала — це день літнього сонцевороту, що є одним з найдавніших свят нашого народу. Символізує він єднання сонця і води, і головними його атрибутами є купальне дерево і опудало Марени. Купальне дерево дівчата прикрашають квітами, ягодами, стрічками і водять навколо нього хороводи. В інших селищах замість дерева роблять солом ‘яне опудало — Марену. Одягають у жіночу сорочку, прикрашають. Після всіх веселощів і танців Марену кидають у воду. Якщо Марена — символ води, то палаюче колесо — символ сонця. 

Культура і традиції — Любосвіт

Традиції та звичаї українців

Повсякденне життя українського народу, а також святкування часто супроводжуються цікавими звичаями, які пройшли через століття. Як правило, українська молодь, із задоволенням шанує ці традиції, зберігаючи духовну спадкоємність  разом з їх предками. Крім того, у всіх цих звичаях можна ясно помітити, як язичницькі і християнські вірування переплетені між собою, і як вони наповнюють святковістю обряди.  Гості країни мають унікальну можливість поринути в світ української культури,  взяти участь у святкуванні Різдва, Масляної, Великодня і Івана Купала; насолоджуючись таємничим обрядом весілля; слухати колядки – «kolyadki» і «gaivki», дегустацією смачної ритуальної їжі, такої як кутя (солодке зерно), пасха і навіть приєднатися до магічного писанкарства великодніх яєць.

Різдво

 Під час різдвяних свят в Україні, співають колядки, діти виконують різдвяні пісні йдучи від хати до хати і бажають господарям цих будинків миру і процвітання . При цьому посівають пшеницею або ячменем ,які, як вважають, принесуть добробут і щастя в дім. За це господарі дякують дітям , дарують  їм цукерки і монети, які приносять удачу протягом всього року. На Святвечір люди строго дотримуються традиції сервірування .12 пісних страв – рівне число апостолів. Традиційно він включає в себе кутю, узвар, свіжоспечений хліб і вареники. Той, хто знаходить монетку всередині вареника -буде щасливим в новому році. Особливе місце в будинку приділяється Дідуху, його роблять із стебел різних злаків: пшениці, вівсу, жита і прикрашають м’яким запашним сіном. Співають різдвяні пісні за столом, згадуючи все добре, що сталося протягом останнього року і бажають один одному здоров’я і щастя.

Великдень

Головне православне свято. У цей день душі віруючих переповнені радістю, випромінюють щастя, природа також сприяє цьому. Віздступають ознаки зимового сну ,весняним теплом наповнюється природа та душі людей. Прийнято не спати в ніч перед Великоднем, напередодні всі йдуть до церкви. Люди приносять різноманітні страви в кошику для освячення до церкви і коли повертаються додому, наступає пора перервати піст на насолодитися смаколиками. Незалежно від того що на столі може бути  кулінарне розмаїття прийнято почати свято пасхальним хлібом. В цей день кожен православний християнин вітає інших словами: Христос воскрес! І отримує підтвердження у відповідь : Воістину Воскрес!

Івани Купала

Стародавнє слов’янське свято Івана Купала організовують на честь сонця  і відзначають день літнього сонцестояння. Свято наповнено ритуалами, пов’язаними з водою, вогнем і травами.  У цей день сміливці стрибають через вогонь, а опівночі люди шукають  квітку папороті, щоб отримати можливість зазирнути в майбутнє і знайти незлічені багатства. Дівчата роблять вінки з польових квітів. Пускають їх на воду і  спостерігають : якщо вінок попливе- дівчина вийде заміж в цьому році, якщо потоне – ні.

Весільні традиції

Сім’я має велике значення для українців, тому за  весільними традиціями, звичаями шлюбу та хрещення стежать з особливою увагою. Весільні церемонії починаються з обряду сватання: наречений посилає старших, шановних людей, які пропонують батькам нареченої видати ії дочку заміж. У випадку позитивної відповіді дівчина передає вишитий рушник, у випадку відмови старші отримують гарбуз. За кілька днів до весілля печеться ритуальний хліб – коровай. У день весілля наречений заходить в будинок нареченої, щоб забрати її до церкви, але перед цим має заплатити викуп. Після традиційного шлюбу святкування продовжується в будинку чоловіка.Після обіду молода дружина розплетає косу  і покриває голову хустиною як знак, того що вона стала заміжньою жінкою. Свята, ігри та пісні, часто продовжуються наступного дня.

Із покоління в покоління — Українські традиції

День святого Михайла, або Собор святого архистратига Михаїла, відзначають 21 листопада.

Починаючи від Мономаховичів (1125 р.), київські князі вважали Михаїла своїм патроном, зображали його на стародавніх гербах Києва. Символ Михаїла присутній і на головній хоругві часів Богдана Хмельницького та на численних козацьких прапорах.

Образ святого Михайла уособлює перемогу добра над темними силами: гримить грім — значить, святий Михайло бореться з чортами.

Існує дуже поширений переказ про чорта, який намагався сховатися від архистратига Михаїла. Щоб урятувати, чорт почав називати предмети, за якими Михайло не дістав би його. Серед можливих варіантів він називав навіть людину, але архистратиг Михайло сказав, що в цьому разі людину він уб’є та дасть їй царство небесне, а чортові все одно — непереливки! Так чорт перелічив геть усі предмети, під якими міг би сховатися, аби Бог його не дістав, а про кущ ліщини забув.

Тож мисливці радять під час бурі в лісі ховатися під ліщиною, оскільки там грім не вб’є.

Детальніше…

Восьмого листопада відзначаємо день святого Великомученика Димитрія, або в народі «святого Дмитра» чи просто «Дмитра».

Свято встановлено на честь Дмитра Солунського, який за християнську віру 8 листопада 306 року був пронизаний списами римських воїнів. Димитрій одержав християнське виховання. Повнолітнім його призначають на місце батька проконсулом Фессалонікійської області. Та замість того, щоб переслідувати християн, він став відкрито навчати мешканців міста християнській вірі та викорінювати поганські звичаї. Геройську віру св. Димитрія прославив Господь різними чудами після його смерті та нетлінністю тіла і мироточивістю, яка зціляла недужих.

Вшанування великомученика  в Україні почалось відразу після прийняття хрещення Київської Русі. 

Детальніше. ..

Чотирнадцятого жовтня відзначається одне з найбільш шанованих свят в Україні — свято Покрови Пресвятої Богородиці

, або, як зазвичай кажуть, «Покрови» чи «Святої Покрови».

За легендою, у цей день військо давніх русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу Константинополь. Мешканці міста в гарячій молитві звернулись до Божої Матері з проханням про порятунок. Богородиця з’явилася перед людьми та вкрила їх своєю покровою (омофором). Після цього вороги вже не могли побачити цих людей. Як вказують деякі джерела, вражений Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення і стали християнами.

На території України найдавнішою церквою, присвяченою святу, є церква в селі Сутківці Хмельницької області, зведена у 1467 році як фортеця. 

Для козаків Покрова була найбільшим святом. Цього дня відбувалися вибори нового отамана.

Детальніше. ..

Дев’ятнадцятого серпня є свято Преображення Господнього, або Спаса. Це народне свято східних слов’ян відоме з давньоруських часів. Святкування Преображення триває 9 днів, з 18 до 26 серпня. У це свято за древнім церковним звичаєм  святять груші, яблука, мед і об­жинкові вінки або жмут колосся жита й пше­ниці. Тому в народі цей день називають Другим, або Яблучним, Спасом.

Свято Преображення обрано для благословення плодів, бо в Єрусалимі саме в ту пору дозрівав виноград, який і прийнято освячувати в цей день. Церква, благословляючи принесені плоди, утверджує думку про те, що все — від людини до рослини — повинно бути присвячене Богу як Його творіння.

Детальніше…

14 серпня за новим стилем в народі святкують свято Маковея, яке в церковному календарі називається днем семи мучеників Маковеїв. З цього дня розпочинається «Спасівка» — піст, який триває два тижні. В цей день у церквах святять воду, квіти і мак.

 

Серед квітів у  букеті обов’язково присутні великі достиглі голівки маку. Такий букет називається «маковійчик», або «маковейка». До нього кладуть і чорнобривці, і жоржини, і айстри, і гвоздики, і барвінок, а також різні трави (які в народі називають зіллям, зіллячком): васильки, м’яту, чебрець, любисток, петрові батоги, полин, деревій, будяк-пристрітник.

Детальніше…

Найколоритніше та найцікавіше свято, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят – це свято молоді – Купало, або Купайло, що з часом, після прийняття християнства, деякою мірою трансформувалося в церковне свято.

Йдеться про народження Івана Хрестителя, яке святкується церквою 7 липня, або 24 червня за старим календарем. Після поширення християнства давнє народне свято Купала в результаті «християнського нашарування» почало називатися святом Івана Купала, а в окремих місцевостях побутували навіть такі назви, як Іванець, на Буковині – Іван Лопушник.

Детальніше…

Двадцять п’ятого червня відзначаємо день Преподобного Онуфрія Великого.

Легенди, що побутують в Україні про цього святого, пов’язані із пізніми приморозками, що де-не-де ще трапляються в цю пору. Одна із легенд розповідає, що давним-давно польові квіти дізналися, що злий Мороз хоче їх поморозити, і поскаржилися Онуфрієві Великому. Святий пошкодував квіточки і пішов до Мороза з проханням не губити рослин. Мороз до того виявився невблаганним, що Онуфрій страшенно розсердився і вдарив Мороза обухом сокири по голові. Мороз захворів і від того часу раніше Спаса не з’являється влітку на світ Божий. А квіти собі цвітуть.

У цей день дівчата збирають сині польові волошки й червоні маки і несуть додому квітчати ними образи. Ті ж, хто піклується про красу, на Онуфрія,

вмиваючись, натирають щоки пелюстками маку — «щоб завжди були червоні лиця». Маком дівчата залюбки й заквітчуються.

 На Онуфрія день літнього сонцестояння.

Детальніше…

У перший понеділок Петрівського посту відзначаємо Заговини на Петрівку, або ж Похорони Ярила.

Похорони Ярила символізують спадання плодючості землі й сонця, що спостерігається навесні й раннього літа. Ярило уособлював собою родючу силу весняного сонця і зображувався як парубок, що ходить ночами полями в білому покривалі з маково-хмелевим вінком, а в руках носить серп і дозрілі колоски жита й пшениці.

Жінки відзначають похорони Ярила веселими забавами, що мають назву «гонити шуліку». «Ганяли» їх, зазвичай, у шинку, де жінки гуляли, танцювали, співали сороміцьких пісень, але тільки цього дня. «На шуліку» не допускалися молоді дівчата, самотні чи овдовілі жінки, лише одружені.

Дівчата ж цього дня пускають на воду клечальні вінки, що їх виплели у перший день Зелених свят.

Детальніше…

23 травня — День святого апостола Симона Зілота, в народі «Симонове зело» («Симонове зило»).

 У цей день жінки йдуть до лісу збирати зілля, яке, вважається, отримує від Симона цілющу силу лікувати будь-які хвороби. 

Рвати таке зілля потрібно було так: підійшовши до рослини, стати до схід сонця, перехреститися з молитвою, повернутися на захід і вирвати рослину зі словами:

Детальніше…

22 травня відзначається як день перенесення мощей святого Миколая Чудотворця, в народі ж кажуть — «літнього» Миколи.

Вперше це свято було встановлено папою Урбаном ІІ в ХІ столітті. До українського церковного колендаря день Миколая у травні увів митрополит Єфрем при кінці ХІ ст., тож в Україні цей день святкувався.

Колись у цей день господарі виводили коней у поле на першу пашу і священики служили посеред села молебні та кропили коней свяченою водою. У цей час в полі вершники їздили верхи — «щоб нечиста сила коней не мучила». В народі уклалося декілька приповідок з цієї нагоди:

«Прийшов Миколай — коней випасай», «Юрій з теплом, а Микола з кормом», «Святий Юрій пасе корів, а Микола — коней».

Від цього дня починали стригти овець і сіяти гречку, тож склалася приповідка: «До Миколи не сій гречки і не стрижи овечки!»

Детальніше…

Традиції новорічного святкування. Коли українці святкували Новий Рік?

Новий рік – одне з найпопулярніших календарних свят. Цей день протягом століть щорічно відзначають, знають, люблять і чекають люди, різні у своїх етно-національних традиціях і релігійних переконаннях.

Про давні традиції зустрічі Нового року в Україні розповідає портал Стожари.

«В  Україні традиція новорічного святкування має особливо непросту та тривалу історію: наші прадіди у різний час святкували новий рік і в березні, і у вересні, і у січні – та й тепер 2 рази», — йдеться у розповіді.  

Традиції новорічного святкування

Серед українського селянства аж до початку XX ст. зберігалися новорічні традиції змішаного язичницько-християнського походження. Новорічні свята вважалися чарівним часом, коли пробуджувалася й ставала небезпечною всіляка нечиста сила. Вірили, що на святках присутні душі померлих родичів, яких також боялися і намагалися умилостивити. Побутувало уявлення про те, що у новорічну ніч відкривається небо і в Бога можна попросити що завгодно. До цієї ночі, як і до свята Івана Купала, приурочені перекази про палаючі гроші та скарби. Дуже довго жила віра в те, що характер новорічного свята впливає на долю всього року. На цьому грунті сформувалися звичаї, обряди, заборони та обмеження, в яких яскраво відбився світогляд хлібороба, його невпевненість у завтрашньому дні, страх перед стихійними силами природи.

Традиційна новорічна обрядовісгь українців – це ціла низка зимових свят, серед яких виділяється період дванадцятидення з кульмінаційними точками 25 грудня (Різдво), 1 січня (Новий рік) і 6 січня (Хрещення) за старим стилем. Навколо цих дат церковного та громадянського календаря протягом віків склався надзвичайно багатий комплекс звичаєвості. Останній день старого і перший день нового року українці відзначали як свята Меланки (Маланки) і Василя. На відміну від Різдва і Хрещення, ці дні не мали важливого значення в релігійному календарі, тому в їхній обрядовості майже не помітно церковних мотивів.

Вечір 31 грудня називали щедрим, або багатим, до нього готували багатий святковий стіл. Тоді ж вдавалися до різноманітних магічних ритуалів. Наприклад, господар підходив з сокирою до дерева, звертаючись до нього: «Як уродиш – не зрубаю, як не вродиш – зрубаю» – і тричі легенько торкався сокирою стовбура. Наслідком цих дій мав бути рясний урожай фруктів. Щоб улітку позбутися гусені, тричі оббігали садок босоніж тощо.

Побутували численні новорічні прикмети й ворожіння. На Полтавщині у новорічну ніч дивилися на хмари: якщо вони йшли з півдня, вірили, що буде врожай на ярину, якщо з півночі – на озимину. Тієї ж ночі намагалися дізнатися, які зернові будуть найбільш урожайними наступного року. Для цього надворі лишали пучечки пшениці, жита, ячменю, вівса та ін. Вважалося, що краще вродить та культура, на яку впав іній. Яскраво ігровий характер мали ворожіння про шлюб.

Специфічними складовими традиційного українського новоріччя були величальні обходи й поздоровлення (щедрування, засівання), рітуальний обмін вечерею, обряди та ігри з масками («Маланка», «Коза») та ін. Деякі з них широко побутують й донині.

В Україні традиційним святковим символом на Новий рік тривалий час була не зелена ялинка, а «дідух». Виготовляли його з кулів або з першого зажинкового снопа. Кільканадцять пучків, окремо обплетених соломинками, ув’язували в пишний вінок. Знизу робили розгалуження, щоб «дідух» міг стояти. Верхівка новорічного вінка нагадувала конусоподібний сніп з колоссям. Гілки «дідуха» — за них правили зібрані докупи пучки, що зверху відповідно розгалужувались, — обрамлювали кольоровими стрічками, паперовими чи засушеними квітами, кожен на свій смак. У світлиці його ставили напередодні багатої куті. Свою обрядову роль він виконував протягом усіх різдвяних свят. Дідух символізував спільного предка.

Коли українці святкували Новий Рік?

Спочатку Новий рік для наших предків був цілком весняним святом. Оскільки у всіх стародавніх народів святкування Нового року зазвичай співпадало з початком відродження природи і в основному було приурочене до березня — початку землеробських робіт, то й давні слов’яни початок нового року асоціювали з приходом весни. Зима втекла – отже, настав новий рік. Точно сказати, як святкували Новий рік в язичницькі часи на теренах Київської Русі, не можуть жодні історичні джерела, але найімовірніше його пов’язували з появою нового місяця та святкували в переддень весняного рівнодення, називаючи „Новим Літом”. Про те, що березень символізував початок нового року та нового життя, говорить і давній язичницький звичай у березні влаштовувати врочистий обід — «тризну» — на честь померлих родичів.

Під час тризни наші предки оспівували кінець зими і при цьому палили солом’яне опудало, що символізувало зв’язок навколишньої природи з життям людини. В Україні така тризна відбувається досі, і теж навесні, але не завжди в березні, бо цей звичай пов’язаний у нас з Великодніми святами.

Березневе святкування нового року підтверджують і назви місяців, які до сьогодні збереглися в романських та деяких слов’янських мовах. Деякі місяці успадкували свої латинські назви з порядку свого слідування: наприклад, «September» (вересень) у перекладі означає сьомий, «October» (жовтень, від лат. octo) — восьмий, «November» (листопад, від лат. novem) — дев’ятий, «Decеmber» (грудень, від лат. decem) — десятий. Російська мова також відображає десятимісячний річний цикл, запозичивши латинські назви місяців. Такі назви збереглися тому, що у Стародавньому Римі рік мав 304 дні і поділявся лише на десять місяців, першим з яких був березень. Згодом імператор Нума Помпілій додав ще два місяці – «Ianuarius» (січень) на честь бога світла Януса та «Februarius» (лютий) на честь бога сонця Феба, а Юлій Цезар ввів новий календар (нині він називається юліанським), за яким датою зустрічі Нового року стає перший день січня — місяця, названого на честь дволикого Януса, одна частина обличчя якого була ніби звернена назад до минулого року, інша — уперед до нового.

У Древньому Римі бере свій початок і традиція новорічних привітань та віра у те, що перший день нового року віщує новий початок, яка міцно вкоренилася в культурі західних народів, а Пертом I була принесена на наші землі. Перший новорічний день римляни вважали дуже важливим, тому починали у ньому нові великі справи. Цього ж дня було прийнято вітати одне одного та робити подарунки. Спочатку дарували овочі та фрукти, обклеєні позолотою, фініками і виноградом, потім — мідними монетами і навіть цінними подарунками! (Можна собі уявити римську капусту, обклеєну грішми).

За однією з легенд, Юлій Цезар у новорічний вечір звільнив одного зі своїх рабів за те, що той побажав йому пожити в новому році довше, ніж у старому. “Це найкурйозніше побажання щастя за всі роки існування людства!” — вигукнув Цезар. А імператор Калігула в перший день нового року виходив на площу перед палацом і приймав подарунки від підданих, записуючи, хто, скільки і що саме подарував.

1 березня в Київській Русі

З приходом християнства на руські землі та впровадженням юліанського календаря 1 березня  на наших землях офіційно встановлюється днем Нового року, що, за церковними переказами, відповідає даті творення світу. У народі цей день відомий як день преподобної мучениці Євдокії або, як селяни кажуть, «Явдохи» (тепер це 14 березня). Згідно з народною традицією — це перший день весни, перший день нового року.

В цей день бабак прокидається від зимової сплячки, виходить «на світ» і свище три рази. Свиснувши, він знову ховається в свою нірку, лягає на другий бік і буде спати аж до Благовіщення. В цей день повертаються з вирію ластівки. «Якщо побачиш ластівку, — повчала колись мати свого маленького сина, — то візьми жменю землі, кинь за нею і скажи: «На тобі, ластівко, на гніздо!» — це щоб швидше весна приходила. Ластівка на своїх крилах нам весну з вирію несе».

Особливих святкувань цього дня не було, але вся діяльність людини була пов’язана із закликанням достатку на рік. «Під Явдоху» городники сіють розсаду капусти, вірячи, що вона вже не буде боятися морозів. Господарі вгадують урожай, садівники зрізують сухе верховіття овочевих дерев, щоб дерева краще родили і щоб на них нечисть не заводилась.

1 вересня у XV столітті

Таке літочислення зберігалося доти, доки у XV столітті руська церква не прийняла греко-візантійський церковний обряд, разом з яким початком церковного та громадянською року стало вважатися 1 вересня. Візантійська православна церква, згідно з рішенням Нікейського собору, офіційним днем святкування нового року проголошувала 1 вересня. Таке рішення мотивується тим, що в цей час Ісус Христос після хрещення та спокус дияволом в пустелі почав проповідування Царства Господнього, засвідчивши цим виконання всіх пророцтв Старого Заповіту та початок Нового. Дата ж вибрана через те, що перша проповідь Ісуса відбулась під час іудейського свята жнив, яке відзначається з 1 до 8 вересня.

З того часу 1 вересня (14 за новим стилем) наші предки святкували день Преподобного Симеона Стовпника — «Семена», який символізував прихід нового року. Цього дня ще в козацькій Україні на Семена справляли пострижини молодих хлопців і вперше садовили їх на коня. Також у цей день ткачі встановлювали свої верстати і починали ткати килими; бралися за роботу й усі інші сільські майстри: столярі, стельмахи, ковалі. «Семена» знаменує собою також початок копання картоплі.

У той же час на українських землях, що входили до складу Великого князівства Литовського, а пізніше — Речі Посполитої, початок Нового року святкували 1 січня і літочислення велося «від Різдва Христового».

Із впровадженням папою Григорієм XIII нової календарної системи, що одержала назву григоріанської, або «нового стилю», всі європейські народи переходять на святкування Нового року 1 січня. Натомість Православна церква хоча й визнала неточність юліанського календаря, однак відмовилася переходити на григоріанський через те, що за новим стилем християнський Великдень іноді збігається з єврейським або наступає раніше, що заборонено «Апостольськими правилами».

1 січня після 1700 року

На терени Київської Русі традицію святкування Нового року 1 січня  приніс цар Петро І у 1700 році, запозичивши її в Голландії та інших країнах Західної Європи. Причому, як і раніше, літочислення продовжувало вестися за юліанським календарем, який зберігався на всій території Російської імперії до 1918 року. Через це тривалий час Новий рік на землях, що входили до її складу, не збігався із західноєвропейським.

Відповідно до історичних згадок, Петро І увів традицію прикрашати ялинки, активно впроваджуючи також святкові привітання, феєрверки, новорічні кумедні костюми з масками. згідно з царським указом, прикраси на ялинках мали висіти до 7 січня. Першого ж січня, на знак свята, люди мали вітати однин одного з Новим роком, а всі, у кого є невеликі гармати або рушниці, також опівночі мали стріляти в небо у своєму дворі. На великих ж вулицях з 1 до 7 січня вночі треба було запалювати багаття з дров або соломи. Ось що раніше використовували замість бенгальських вогників.  У той час люди вірили, що, прикрашаючи новорічну ялинку, вони роблять злі сили добрішими. Вже давно про це забуто наступними поколіннями, але ялинка — як і раніше залишається символом новорічного свята.

Лише у 1918 році на землях України впроваджується григоріанський календар, а Новий рік знову починає збігатися з європейським. Натомість православна церква відмовилась переходити на новий стиль, через що усі нерухомі церковні свята та Новий рік продовжують святкуватися за юліанським календарем.

Оскільки традиційне народне святкування Нового року в Україні мало під собою глибоке релігійне та звичаєве підґрунтя, то люди не могли відмовитися від старовинного обряду прадідів та продовжували святкувати Новий рік між Різдвом та Водохрещам, тепер не 1, а 14 січня. Саме це свято зберегло усю традиційну обрядовість та релігійно-культовий зміст, які передавалися з покоління в покоління. Так з’явився в Україні Старий Новий рік.

Натомість свято 1 січня стало для українців веселим світським святом, яке об’єднало нас з рештою світу: не лише однією спільною датою, а й традицією святкування. У свою чергу, Новий рік 14 січня залишається невід’ємною складовою річного обрядового циклу українців та найповніше відображає традицію українського новорічного святкування, яке перекликається з міфічними та релігійними уявленнями поколінь предків та несе у собі глибокий символічний зміст.

освітній курс про традиції українців

Курс про традиції українців

Музей Івана Гончара, Благодійний фонд «Коло» та студія онлайн-освіти EdEra планують зняти онлайн-курс із традиційної української культури «Знай свою Україну».

За допомогою курсу про традиції українців можна дізнатись не лише про традиційні обряди, страви, одяг, народне мистецтво, а й про символи, причини та значення традицій у повсякденному житті українців.

Курс про традиції українців:

• складається з чотирьох модулів, що відповідають чотирьом порам року і календарним святковим циклам — Різдвяний, Великодній, Івана Купала і Покрови;

• легко адаптується для використання у загальноосвітніх закладах в рамках інтегрованих уроків з історії, літератури, музики та мистецтва;
• зручний для персонального користування та ознайомлення у родині

Як зазначила співініціаторка проєкту Мирослава Вертюк, на ідею онлайн-курсу про традиції українців вплинули дві речі:

Перше — власний досвід і мої пережиття, отримані в дитинстві, друге — моя особиста риса: все цінне, що я знаю, хочу ним ділитися. Багато моїх друзів поруч зі мною почали цікавитись традиційною культурою. Традиція і життя в традиції дає мені відчуття щастя, в ній почуваю себе дуже гармонійно і цілісно. Мені важливо передавати це саме дітям, бо в ранньому віці такі знання залягають досить глибоко, формують світогляд і культурну матрицю особистості

Мирослава Вертюк, співініціаторка проєкту, заступниця генерального директора Музею Івана Гончара з питань нематеріальної культурної спадщини

Наразі проєкт перебуває в процесі краудфандингу на платформі Спільнокошт — за три місяці ініціатори постановили зібрати 250 000 грн. Серія відео, знята за меценатської підтримки Надії Ратке, покликана сприяти пожвавленню інтересу до майбутнього онлайн-курсу та залучити якнайбільше людей до краудфандингу на Спільнокошті. Підтримати проєкт можна за посиланням.

📱 Читайте Na chasi у Facebook і Twitter, підписуйтесь на канал у Telegram.

Звичаї, вірування та традиції українців, пов’язані з вінчанням та шлюбом

Однією із найважливіших подій в житті кожної людини є весілля. До цієї події українці ще з давніх часів ставились дуже відповідально, адже  створення нової сім’ї містило в собі складний комплекс різноманітних ініціацій, народних звичаїв та традицій. Давайте детальніше розглянемо українську весільну обрядовість.

В українській культурі окрім самого процесу проведення весілля існували також і передвесільні ритуали: знайомство, сватання, залицяння, заручини і т.д. Зазвичай парубки та дівчата обирали майбутню пару в своєму селі або місті, але траплялись такі випадки, коли одружувались пари з різних місцевостей. Місцями, де традиційно молоді люди знайомились і зустрічались  були  вечорниці з різноманітними іграми та веселощами, або ж толока (групова робота в селі, де збиралися всі мешканці). На вечорниці допускалися лише молоді люди, адже ця подія була організована спеціально для пошуку та вибору свого майбутнього чоловіка та дружини…

До того, як вечорниці стали поширеним явищем, всі рішення, пов’язані з вибором пари та весіллям вирішували та організовували батьки, від бажання та волі їхніх дітей зазвичай мало що залежало.

Для того, щоб шлюб мав юридичну силу, великий вплив мали не лише батьки та родичі, але й знайомі, друзі, дівочі та парубоцькі громади. У XVI-XVII століттях в Україні юридичною фіксацією шлюбу слугували «змовини», що укладалися між батьками та рідними молодих у присутності сватів (так звана «згода») в усному порядку. А вже з XVII століття шлюб почали укладати в письмовій формі за допомогою шлюбних або виновних листів. Вінчання в церкві входило в традиційний обряд поступово, з XVI-XVII століття, в деяких місцевостях у XVIII столітті.

Сватання було першим етапом у шлюбній обрядовості. Наречений запрошував старост (сватів) з кола близьких родичів, вони в свою чергу брали обрядовий хліб і йшли до батьків майбутньої дружини для отримання дозволу на цей союз. Найчастіше цей обряд виконувався пізно ввечері або вночі, аби зберегти таємничість, особливо в разі відмови. Під час сватання проголошувався традиційний діалог, де зазначалися біблійні персонажі, купці і товар, куниця-красна молодиця та мисливець. Якщо відповідь батьків була позитивною,  наречена пов’язувала рушники через плече старостам, і цей жест означав згоду на проведення весілля. У випадку, якщо батьки і рідні  не погоджувались, наречена могла повернути старостам обрядовий хліб і подати нареченому гарбуза або макогін, що теж слугувало традиційним знаком відмови.

Якщо сватання пройшло успішно, і обидві сторони погодились на проведення весілля, наступним етапом ставали «оглядини» майбутньої жінки та її оселі (своєрідна перевірка на хазяйновитість), а також огляд хати молодого та його достатку. Деякі родини намагалися обманути своїх сватів і позичали у сусідів зерно, коней та інші предмети, які б характеризували їх високий рівень достатку.

Після оглядин відбувались «заручини», де офіційно скріплювався договір про шлюб. Відмова від одруження після заручин осуджувалась громадою або навіть тягнула за собою велике грошове покарання.

Наступним кроком була підготовка до самого весілля. Традиційно весілля грали восени зі свята Покрови і до Пилипівського посту, тобто в період з 1 жовтня до 14 листопада, або взимку в період від Хрещення і до Масниці.

Передвесільний обряд починався із «запросин», коли приходили всі сусіди та рідні. Наречена і дружка заходили до будинку зі словами «Просили мамо i тато на хлiб-сiль, i я прошу на весiлля» та клали на стіл «шишку» (обрядовий хліб).

Невід’ємною складовою весільного обряду була традиція прощання із вільним, незаміжнім життям. Особливо вирізнявся обряд проведення дівич-вечору. Подружки нареченої плели для неї весільний вінок – гільце вишень, сосен, черешні, яке обплітали тістом і оздоблювали калиною та різнокольоровими стрічками. Після закінчення дівич-вечору, наречена відламувала і  роздавала своїм подругам гілочки від весільного вінка.

На вечорі у нареченого замість весільного вінка виготовляли шаблю, яку також яскраво прикрашали або ж весільне знамено — прапор. Коли у молодих закінчувався традиційний вечір прощання зі свободою, батьки влаштовували «посад» молодих в хатах і благословляли їх на спільне щасливе життя.

Обряд вінчання було запроваджено набагато пізніше за сам процес прийняття шлюбу, тому не в усіх сім’ях це було обов’язковою традицією. Його проводили одночасно із весільним процесом, або ж заздалегідь. Для вінчального обряду батьківський дозвіл теж був необхідною складовою. Щоб молодих не зурочили, наречена могла покласти собі в кишеню макове насіння або якийсь металевий предмет (ножиці, ніж або ключ). Також у шви одягу встромляли шпильки, голки, у взуття клали горобину, вдягали бурштинові намиста і прикраси.

На Правобережній Україні окрім вінчання існував і обряд церковних оповідей. За три тижні до проведення шлюбної церемонії, священик в церкві оголошував про намір та згоду молодих одружитись усій громаді міста чи села. Це надавало події офіційного статусу і давало змогу виявити парафіянам своє ставлення до молодих і до їхнього майбутнього союзу.

Після обряду вінчання молоді приїжджали до будинку нареченої, де їх чекали батьки, які підносили їм хліб-сіль. Зазвичай одночасно з цим, посаг нареченої відвозили в будинок нареченого (скриня, де зберігались речі, які наречена збирала з дитинства: одяг, різні прикраси, рушники). Посаг не дозволялося бачити нікому, окрім самої нареченої. В момент перевезення посагу і самих молодят до будинку, їх супроводжував «весільний поїзд» у супроводі бояр та дружок. Перевезення супроводжувалось також кількома зупинками («переймами») та викупом нареченої. Провідну роль у всій весільній обрядовості відігравали і хресні батьки.

Більшість обрядів упродовж всього весілля стосувались ідей родючості і достатку: переступання через кожух, обсипання зерном та монетами тощо. На весілля молоді навіть запрошували чаклуна, якого вважали дуже поважним гостем. Чаклун здійснював ритуал, який захищав молодих від злих очей та нарікань і забезпечував здоров’я та злагоду майбутньої родини. Він розкидав шматки соленого хліба, оглядав кутки і насипав в них жито, золу і траву.

Обов’язковим звичаєм українців були весільні гуляння, в яких присутні були кілька важливих обрядів: дарування та поділ весільного короваю, розплітання коси молодої та покриття її голови очіпком. Це було своєрідним символом переходу дівчини до заміжнього життя. З того моменту жінка не мала права виходити з хати із неприкритою головою, адже це вважалось великим гріхом, і могло провокувати поганий врожай, хвороби та злидні родини.

Коли молода заходила до оселі свого чоловіка, проводилось традиційне об’єднання рук чоловіка та дружини рушником або поясом. Існували різні варіації цього об’єднання: весільне гільце і шабля, дві перев’язані ложки тощо.

Останнім етапом весільної церемонії була шлюбна ніч, до якого входило перевдягання молодої та вихід до гостей. Одягання нареченої відбувалося в коморі під супровід народних пісень. Для того, щоб показати приналежність жінки до нової родини, вона розпалювала піч, готувала обід та показувала свої навички господарювання свекрусі. Другий день після весілля супроводжувався «рядженням», де всі гості та рідні проводили театралізоване дійство, перевдягались у різних тварин, персонажів і з танцями та піснями вирушали до батьків на млинці. Цікавою традицією є театральна постановка «фальшивої нареченої» (зазвичай її грав дружба нареченого), яка доводила свекрусі, що вона є справжньою невісткою, аж поки не виходила справжня молода.

Офіційним завершенням весілля та початком шлюбу був обряд «дякування», де сім’ї молодих ходили один до одного в гості і частували їх різними дарунками. Цей обряд означав створення нової спільної родини.

У різних етнографічних районах України ці звичаї і традиції впродовж часу змінювались і доповнювались новими обрядами.

 Під час весільних гостин і донині зберігаються обряди з ігровими елементами, піснями, а в сучасності вони доповнились традицією викрадання взуття молодої та ряду інших. Тому можна зробити висновок, що весільна обрядовість яскраво відтворює етнічні особливості кожного регіону України  та їх ставлення до шлюбу, і показує розмаїття та багатогранність українських традицій. Шлюбна обрядовість посідала важливе місце в звичаях українців, адже була тісно пов’язана із створенням нової сім’ї, санкціонувала молодятам спільне життя та право на продовження роду.

Читайте також:

Обрядовість українців, повязана із смертю і похованням

українські народні традиції та звичаї

5 січня 2018 року

6 січня – Святий вечір (Свят-вечір) або Багата кутя (вечір перед Різдвом Христовим)

Це одне з найбільш важливих родинних свят, один із найбільш магічних днів, коли кожна сім’я і словом, і ділом створювала у своїй оселі атмосферу затишку, багатства, щастя й миру. За традицією, весь день перед Різдвом нічого не їдять – чекають на першу зірку, що сповіщає про народження Ісуса Христа. І тільки після настання вечора родина збиралася на урочисту вечерю.

 

На стіл подавали 12 пісних страв: варений горох, смажену капусту, рибу, квасолю, вареники, картоплю, гриби, гречану кашу, голубці, коржі, головними стравами є кутя та узвар.

 

Господар в цей день також не байдикував – поїв і годував худобу, прибрав у хліві, ретельно оглядав двір, дім – усе своє господарство.

Обов’язковою умовою було повернення до господи все, що було де-небудь забуте або кимось позичене. Важливо також у цей день пробачити всі кривди, що були заподіяні, щоб не брати образи й поганий настрій із собою до майбутнього року.

 

Коли ж починало вечоріти, господар дому готував символ урожаю – Дідуха – сьогодні це ялинка. До речі, в західній Україні до сьогодні ялинку ставлять і прикрашають не на 1, а на 6 січня. 

 

На Свят-вечір родина обов’язково згадує своїх померлих родичів, припрошує їх взяти участь у вечері. Після всіх ритуалів господар передавав господині миску з кутею і тільки після цього родина починала вечеряти, скуштувавши першою кутю. Після вечері зі столу не прибирали, посуд не мили а усі ложки складали до миски з кутею (щоб уночі душі предків могли почастуватися).

 

Гість на Свят-вечір приносив щастя до оселі. Важлива подія цього вечора – діти носять кутю до близьких родичів та хрещених батьків і просто сторонніх людей, яких хочеться привітати зі святом.

 

У деяких регіонах України вже на Свят-вечір, в інших тільки з 7 січня, на Різдво Христове, після того, як у церкві скінчиться Богослужіння, починали колядувати, прославляючи Ісуса Христа. Колядники з колядницькою зіркою (Звіздою) ходили від оселі до оселі, співали колядки, бажали урожаю, багатства, усіляких гараздів. У відповідь господарі нагороджували колядників солодощами та грошима. Колядували протягом усіх Різдвяних свят аж до Водохреща.

 

7 січня – Різдво Христове.

Це свято народження Ісуса Христа у Вифлеємі (Ісус у перекладі з єврейської означає «Спасіння»). Різдво – одне з 12 найбільших християнських свят.

 

Після святкової літургії завершується Різдвяний піст і починається Коляда. Коляда – це бог свята й миру давніх слов’ян. В язичницькі часи на свято Коляди вшановували день зимового сонцестояння. А нині Колядою називають період, коли співаються різдвяних пісень, бажаючи господарям щастя й злагоди.

 

Колядники заходили до кожної хати, а в церквах ставили вертепи – виставу на євангельський сюжет, що розповідала про народження Ісуса Христа, чудесне з’явлення ангелів пастушкам, відвідини трьох царів зі сходу і порятунок Немовлятка від страшного царя Ірода. 

Від цього дня і аж до Стрітення (15 лютого) вітають одне одного словами: «Христос народився!» – «Славімо його!».

 

13 січня – Щедрий вечір (свято Меланки).

Це свято об’єднало дохристиянські звичаї та відзначення православною церквою дня преподобної Меланії. Вечір перед старим Новим роком має й третю назву – Щедра Кутя. Бо ж, на відміну від постового Свят-вечора, його стіл дуже багатий – м’ясний.  

 

Що готували в цей день: холодець, ковбасу, печеню, пироги й кутю та інші страви.

Цього дня водили «козу» (хлопчик у вивернутому вовною назовні кожуху). Та головним дійством на Щедрий вечір є щедрування – співані побажання щастя господарю та всій його родині! У давнину щедрівки співали в основному дівчата та жінки, рідше хлопці, а от чоловіки майже ніколи. Щедрівників, як і колядників, теж заведено обдаровувати солодощами та грошима. До цього вечора господарі спішили розрахуватися з усіма боргами, помиритися з тим, з ким сварилися. На щедрий вечір не можна було лаятися, щоб тихо і спокійно жилося весь рік.

 

 

14 січня – святого Василя (Новий рік за старим стилем).

Головний обряд цього свята – засівання. Зерно є символом нового життя, тому, заходячи в хату, її обсипали зерном. Засівали хлопці, дівчатам цього робити було не можна. Традиційні примовляння: «Сієм, сієм, засіваєм, з Новим роком вас вітаєм! Сійся, родися жито, пшениця, усяка пашниця!». За повір’ям, якщо на Василя першим у хату завітає гість чоловічої статі, весь рік буде щасливим й багатим. Тож зранку хлопчики до 14 років засівали власну оселю житом-пшеницею (символами родючості й добробуту), а потім ходили посівати до сусідів, вітаючи їх «із Новим роком, з Василем!». Господарі ж у свою чергу обдаровували посівальників пирогами, горіхами, цукерками й дрібними грошима. Зерно після посівальника збирали і віддавали курам – «щоб добре неслися». Неродючі дерева «страшали»: стукали сокирою по стовбуру та погрожували зрубати, якщо і далі не будуть родити. Після такого «страшення» дерево перев’язували перевеслом. Іноді дерево злегка надрубували.

 

18 січня – Голодна кутя.

Головні страви – кутя, узвар і декілька пісних страв: смажену рибу, гречані млинці, вареники з капустою.

Також традиційно в цей вечір спалювали Дідуха – зробити це було потрібно обов’язково, щоб душі предків відлетіти і не залишилися у нашому світі. Попіл зі згорілого Дідуха зазвичай розкидали по городу – на добрий урожай.

 

Уранці на Водохреща відбувалася церковна служба, а потім хресний хід до річки чи ставка, де священик святив воду в ополонці. Ополонку часто вирубували у формі хреста і поруч ставили льодовий хрест – цей звичай зберігся ще з дохристиянських часів, коли хрест символізував Сонце. Сміливці купалися в ополонках.

 

Біля льодового хреста відбувалося ще одне нетривале святкове богослужіння. Священик святив воду в ополонці, занурюючи туди хрест під спів хору.

Освячену воду набирали додому, вірили, що вона зберігала свої властивості упродовж усього року. Свяченою водою господар дому окропляв всіх, хто був присутнім в оселі. 

 

На Богоявлення закінчували колядувати і влаштовували «розколяду» або «розщедрування» чи «розмеланки» – святкові вечорниці всіх колядників, де вони згадували, як святкували, грали, танцювали. Застілля організовували на гроші, що залишились від колядування.

 

19 січня – Богоявлення (Водохреща або Йордан).

Це одне з 12 найбільших християнських свят різдвяно-новорічного циклу, яке нагадує про хрещення Ісуса Христа в річці Йордан. Коли Ісусу Христу виповнилося тридцять років, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя на річці Йордан. Християнські перекази оповідають, що коли Син Божий виходив із води, небеса розкрилися, і в цю саму мить на плече його опустився голуб. Це був Святий Дух. Звідси й пішла традиція хрещення у воді, а свято називають Богоявлення. 

 

Наші предки цього дня вшановували богиню річок Дану. Вважалося, що вода цього дня стає чарівною, нею умивалися дівчата, щоб бути вродливими, нею лікували хвороби і захищалися від нечистої сили.

 

Святкувати Водохреща починають напередодні. 18 січня всі віруючі люди дотримуються суворого посту – нічого не їдять. Сідати вечеряти можна, коли зійде вечірня зоря.

 

 

15 лютого – Стрітення Господнє.

Це одне з 12 найбільших християнських свят, яке завершує Різдвяний цикл. За народними віруваннями воно знаменує стрітення зими з весною. Та насправді сутність свята інша. 15 лютого Ісус Христос у віці сорока днів від народження був принесений батьками до Єрусалимського храму, де відбулась дивовижна зустріч праведного старця Симеона з Немовлятком Ісусом Христом.

 

За традицією, у церкві на Стрітення святять «стрітенську воду» і «громничну свічку», яку зберігали удома і запалювали під час грози, аби уберегтися від блискавок, від пожеж, від війни, під час пологів і вкладали померлим до рук. Коли святили в церкві воду, селяни набирали тієї води в нову – ще не вживану – посудину, приносили додому і пильно берегли. Цій воді приписувалась магічна сила. Її вважали цілющою водою. Нею натирали хворі місця і вірили, що допоможе, вірили й у те, що вона допомагає проти «лихого ока» та інших злих чар. Не тільки людей можна лікувати цією водою, але й худобу, птицю, бджіл. Пасічники берегли цю воду весь рік і кропили нею вулики кожну «першу» неділю – першу на молодий місяць. 

 

Культ вогню – неодмінна ознака свята. Хлопці розпалювали багаття, закликаючи таким чином весну, а дівчата співали перші веснянки. На Стрітення починали писати писанки. Це дуже давня традиція, пов’язана з ритуалом весняного пробудження природи.

 

Стрітенням закінчувався Зимовий цикл святкувань. Український хлібороб починав підготовку до нового сезону.

 

Олена Кропивко

доцент кафедри історії і політології

 

 

10 таможен, которые поймут только украинцы

Украинское село | © SofiLayla / Pixabay

Корни украинских обычаев уходят в глубь веков, но в то же время остаются не менее популярными и сегодня. Большинство из них уходят корнями в христианскую религию или исторические обстоятельства, которые резко отличают восточноевропейскую культуру от западной. Украинцы уделяют большое внимание соблюдению обычаев, поскольку они уникальны и чрезвычайно своеобразны, иногда даже абсурдны.

Масленица — праздник, который отмечается в последнюю неделю перед Великим постом. Народ прощается с зимой и встречает весну, печет блины и устраивает праздники. Этот обычай появился во времена Киевской Руси, так как блины считались символом солнца (румяного и круглого). Каждый день в течение масленичной недели проводится определенный ритуал. Например, в понедельник все готовятся к празднику; в будни пора полакомиться блинами (особенно популярны начинки из сметаны и красной икры).Между тем, воскресенье называют Днем прощения — днем, когда люди просят прощения у родственников и друзей.

Блины | © RitaE / Pixabay

Купала Ночь — праздник, связанный с периодом летнего солнцестояния. Отмечается в ночь на 7 июля. За это время, согласно легендам, растет множество волшебных растений; Поэтому украинцы верят, что тот, кто найдет в лесу цветущий папоротник, будет богат и счастлив на всю оставшуюся жизнь. Девушки бросают венки в воду, и тот, кто быстрее всех путешествует, скоро выйдет замуж.Еще один важный ритуал — сжигание костров. Считается, что эти огни обладают целительной силой; вы очиститесь от грехов и вылечитесь от болезней.

Ивана Купала ночь | © Борис Максименко / WikiCommons

Сочельник Колядки (колядки) — один из самых красивых обычаев Украины и неотъемлемая часть праздника. Колядники (колядники) ходят во дворы и дома соседей, поют колядки, желают благополучия и здоровья всем членам семьи.Раньше особое внимание уделялось костюмам: шубам наизнанку, маскам животных, сумкам для сбора подарков. Но сегодня костюмы уже не так важны. Среди украинцев бытует мнение, что чем больше колядников придет к вам в жилище, тем лучше и плодотворнее будет год. В свою очередь, хозяева должны отдавать колядителям деньги или хотя бы угощать их сладостями.

Ежегодно 19 января, в день христианизации Киевской Руси, украинские христиане прыгают в прорубь.Ночью люди пробивают лед и проделывают дыру в виде креста, а затем трижды ныряют в воду. Они верят, что вода обладает целебными свойствами и, окунувшись в ледяную реку, можно излечить все грехи и болезни. Это событие происходит каждый год, и местные жители выстраиваются в очередь, чтобы нырнуть в него.

Ледяная река | © serzgej58 / Pixabay

Украинцы очень ориентированы на семью. По этой причине большинство обычаев связано с семейными праздниками или событиями. Одно из них пришло из периода Киевской Руси, когда самых почетных гостей встречали хлебом-солью.Оказывается, если хозяева предложили такое сочетание благ, они пожелали богатства (хлеб — символ богатства) и изгнали злых духов (соль — символ чистоты души). Сейчас украинцы упростили этот обычай; однако хлеб-соль всегда кладут на стол, когда приходят гости.

Хлеб-соль на заказ | © strecosa / Pixabay

Учебный год в Украине начинается 1 сентября. Этот день еще с советских времен известен как День знаний. Это разновидность школьной развлекательной программы, в которой учащиеся ставят различные спектакли, поздравляют учителей и преподавателей в начале учебного года и делятся знаниями.Это один из самых почетных обычаев Украины, который существует уже несколько десятилетий.

1 сентября | © M-and-Q / WikiCommons

Начать празднование Пасхи яйцом ( писанка, ) — обычай, который существует в Украине с давних времен, так как он символизировал зародыш новой жизни. Люди раскрашивают скорлупу яйца в яркие цвета с помощью восковых красок, причем каждый цвет имеет разное значение (красный — радость жизни; желтый — солнечный свет; синий — здоровье). Получив свои красочные украшения, они считаются священными вместе с куличем (куличем) в церкви.Потом дома все едят национальные праздничные блюда — голодец, (замороженный свиной бульон), домашние колбаски и многое другое. Дети обычно играют в игру, называемую битами; они бьют друг друга по яйцу. Кто бы ни разбил яйцо, тот проиграл.

Крашеные яйца | © Mizikar / Pixabay

Памятные дни следуют за Пасхой в Украине. Хотя церковь не рекомендует это делать, местные жители приносят еду на кладбище и едят за столом или на скамейке возле могилы. Считается, что это дни, когда души умерших спускаются на землю.Таким образом, пища освящается и только после этого делится на кладбище с бедными, а также между собой. Приносят куличи, яйца ( писанок, ), сало (свиной жир), пироги.

Цементный завод | © SofiLayla / Pixabay

14 января Украина и другие постсоветские страны отмечают самый необычный и странный праздник — Старый Новый год. Праздник возник в результате перехода от одной системы хронологии к другой. Поскольку разница между календарями (старым и новым стилем) составляет 13 дней, люди решили встретить Новый год дважды — один раз по-новому, а другой по старинке.

Новый год | © Hans / Pixabay

В Ивовое воскресенье, которое в Украине называется Verbna Nedilya , люди отмечают дату въезда Иисуса в город Иерусалим. В западных странах этот день называют Вербным воскресеньем, но поскольку в Украине нет пальмы, местные жители заменили его ветвью ивы. Таким образом, существует древний обычай, который предлагает ударить членов вашей семьи кучей ив, поскольку освященная ива обладает очищающей силой и исцеляет все болезни и злых духов.

Ветки вербы | © g-g-b / Pixabay

Пять странных украинских традиций, которые вам обязательно понравятся — UaPost

украинцев любят праздновать. Нет, украинцы любят праздновать! Честно говоря, я не думаю, что есть другая нация, способная победить нас в конкурсе «у кого больше праздников». Особенно зимой. Бьюсь об заклад, нашим предкам действительно было нечего делать в холодные снежные декабрьские дни, и отдых оказался простым логическим решением, позволяющим оставаться в здравом уме.

Не поймите неправильно: большая часть страны работает зимой — банки остаются открытыми, магазины по-прежнему продают продукты, а школы пытаются преподавать.Городская жизнь редко останавливается. Однако, если вы немного отойдете от главных магистралей и попадете в настоящую — сельскую — Украину с селами, домашним хлебом, гуцулами (горными карпатами) и повозками, то здесь вас познакомят с бесконечными Святыми и другие традиционные фестивали.

Но оставим задачу обуздания праздничного безумия правительству. Вместо этого позвольте миру получить уникальный взгляд на культурную самобытность, которая чудом сохранилась на окраинах современной Европы.От погружения в ледяной колодец до празднования двух Новых Годов — познакомьтесь с пятью странными украинскими праздничными традициями, которые все еще можно увидеть, — и участвуйте в них! — в сотнях украинских сел.

1 — Бросьте сапоги в День святой Екатерины (7 декабря)

Этот преимущественно женский праздник посвящен Святой Екатерине Александрийской — христианской святой, которая умерла в начале IV века от рук язычников. император. Традиционно незамужние девушки собираются вместе на так называемые «вечерницы» — особые вечера, посвященные хорошей еде, обилию девичьих сплетен и забавным обычаям гадания.Если вам повезет и у вас появится шанс присоединиться к одной из таких встреч, не пугайтесь всех свечей, брелков и кукол.

Действительно, мы серьезно относимся к гаданию. Вместо этого снимите ботинки и примите участие в известной традиции модельного ряда обуви: кто бы ни подошел к двери первым, та девушка выйдет замуж первой. Или, если вы хотите знать, откуда приедет ваша возлюбленная, попробуйте удачу, закинув сапог за спину: если исцеление выходит на запад, ждите мужа с той стороны.

Если вы парень, не удивляйтесь, если случайная девушка подойдет к вам на улице и спросит ваше имя: она только пытается узнать имя своего жениха! И неважно, верите ли вы в хорошие или не очень хорошие результаты своего личного гадания, приготовьтесь к праздничному вечеру, наполненному аппетитными борщами и вкусными пельменями, давно минувшими обычаями и народными песнями, которые связывают украинских женщин с их самками. предки веков назад.

2 — Плохое поведение на ул.Андреевский день (13 декабря)

Представьте, что вы просыпаетесь прекрасным свежим холодным утром Святого Андрея и обнаруживаете, что забор вашего дома исчез. У вас уходит пара дней на лихорадочные поиски, пока вы наконец не сдадитесь. Затем, два месяца спустя, когда в городе бьет весна, вы видите, как ваш давно забытый забор чудесным образом вновь появился во дворе вашего соседа, тщательно спрятанный под кучами талого снега. Что ж, вздохните — по крайней мере, в этот Андреевский день ваша телега с лошадьми не появилась на крыше вашего сарая, в отличие от ваших несчастных соседей двумя улицами ниже!

Что ж, если у девочек зимой есть отдых, то и у парней тоже.День святого Андрея традиционно отмечается обоими полами, когда девушки гадут повторно. Однако все самое интересное получают мужчины! Однажды в году все наконец дают им послабление, поскольку парням официально разрешено создавать проблемы. От невинных шуток до того, что прячут заборы и расписывают сараи на фермах — они действительно наслаждаются своим Андреевским правом!

3 — Откажитесь от Деда Мороза на Рождество (7 января)

Рождество — безусловно, самый любимый праздник украинцев. Но даже на Рождество нам удается ввести столько древних ритуалов, что порой граница между религиозным и языческим становится довольно размытой, и трудно отличить, что произошло после общенационального крещения 9 века, а что — раньше. Прежде всего, большинство украинцев принадлежат к православному обряду христианства и по-прежнему придерживаются юлианского календаря. Это означает, что все праздники в Украине (а также в Сербии, России и других восточно-православных странах) отстают ровно на 13 дней.Ваше второе украинское Рождество будет в доме 7 января. Это дает вам прекрасную возможность дважды поймать рождественские каникулы!

Однако, приехав отмечать его в Украину, не стоит ожидать увидеть Деда Мороза, красноносых оленей или висящих носков. Украинское Рождество избежало коммерциализации праздника и до сих пор сосредотачивает празднование вокруг фигуры Иисуса Христа. Первоначальная цель праздника полностью возвращается. Магазины заполнены яслями, гимны поют о религиозных историях, а каждая традиционная рождественская вечеря так или иначе связана с рождением Иисуса и его апостолов. Меняется даже ежедневное украинское приветствие! Вместо обычных «прощаний» и «привет» люди приветствуют «Христос родился» и отвечают «Прославьте Его».

4 — Му под рождественским обеденным столом

Не ждите подарков или елки в этом отношении. Традиционно центральным элементом дома является «дидух», сноп пшеницы, что буквально означает «дух деда» и символизирует посох жизни. Рождественский ужин обычно состоит из 12 веганских блюд, главным угощением праздника является кутья — вареная пшеница, смешанная с маком, медом и изюмом.Традиции колядования от дома к дому также сохраняются, но даже самые известные из них представляют собой сложную смесь язычества и христианства. На самом деле всемирно известная «Колокольня» — это изначально… украинская народная песня, тексты которой никак не связаны с Рождеством.

Помимо колядования, украинцы любят наряжаться и участвовать в импровизированных рождественских представлениях. Прогуляйтесь по улицам Львова 7 января, и вы обязательно встретите Дьявола, Смерть, трех Королей и саму Марию. Некоторые из этих персонажей могут подозрительно напоминать вам известных украинских политиков: что ж, поскольку мы очень серьезно относимся ко всем нашим празднованиям, мы можем немного отойти от сценария и добавить немного сарказма и юмора, чтобы оживить все импровизации!

А если вам посчастливится присоединиться к Рождественскому ужину с украинской семьей, не удивляйтесь, если почетный выход кутьи будет сопровождаться вдохновенным мычанием, плачем и лаем из-под стола. Домашние дети просто стараются собрать хороший урожай и богатые стада животных.Итак — присоединяйтесь!

5 — Нарядитесь для второго празднования Нового года за один год (14 января)

Мы так любим праздновать, что даже позаботились о двух новогодних праздниках. Да, первый следует по григорианскому календарю и выпадает на 1 января, когда мы вместе с остальным миром погружаемся в сумасшествие рождественских елок, фейерверков и полуночных вечеринок. Второй идет по юлианскому календарю и, таким образом (если вы читали предыдущий абзац, вы легко можете сделать некоторые забавные вычисления) выпадает на 14 января, у нас остается достаточно времени для отдыха после ночных танцев первого Нового года Ева и… имейте это снова!

На этот раз, однако, мы добавим немного больше наших странных древних обычаев и проведем яркое празднование «Маланки» в «Старый Новый год» (да, мы буквально так называем это). Этой ночью вы присоединитесь к толпе молодых людей, которые гуляют по домам, колядуют, разыгрывают и разыгрывают небольшие рождественские пьесы. Один из холостяков одет в женскую одежду и ведет отряд как так называемая «бабушка Маланка». Если вы не поклонник радикального маскарада, попробуйте более мужские роли Козы или Дедушки. В любом случае не забывайте, что канун Старого Нового года — это один из ваших последних шансов развлечься и развлечься перед 40-дневным постом.

А теперь, внимательные читатели, спросят — а где же обещанный прыжок в прорубь? Что ж, не ожидайте, что 1500 слов хватит, чтобы перечислить все веселые традиции зимних праздников, которые любят делать украинцы. Лучше сесть на поезд на восток, проехать через большие города и прийти в наши уютные и укромные деревни в одиночку. Приготовьте вместе с нами свой борщ, сядьте на рождественский ужин, присоединитесь к нам в колядовании и погрузитесь в чудесные, удивительные и аутентичные обычаи, которые история и богатая культура Украины оставили вам. И хотя некоторые из этих традиций могут показаться странными и причудливыми, именно они помогают нам понять нашу беспокойную историю, соединиться с наследием предков и оставаться верными своей идентичности в этом быстро меняющемся мире.

Оксана Архипчук

Язык, культура, обычаи и этикет

Добро пожаловать в этот путеводитель по украинской культуре!

Чему вы научитесь?

Вы получите представление о ряде ключевых областей, включая:

• Язык
• Религия и верования
• Культура и общество
• Социальный этикет и обычаи
• Деловой протокол и культура работы

Прибыль Понимание эксперта

После того, как вы прочтете это руководство, обеспечьте успех своего предприятия в Украине:

• Приняв участие в двухчасовом вебинаре в режиме реального времени, адаптированном для удовлетворения ваших уникальных потребностей, с одним из наших культурных принципов обучающих экспертов или;
  , связавшись с нами по поводу наших консультационных услуг.

---

Факты и статистика

Расположение: Восточная Европа, у побережья Черного моря, между Польшей, Румынией и Молдовой на западе и Россией на востоке

Столица: Киев (Киев)

Климат : умеренно-континентальный; Средиземное море только на южном побережье Крыма; осадки распределены непропорционально, больше всего на западе и севере, меньше на востоке и юго-востоке; зимы варьируются от прохладных на Черном море до холодных в глубине страны; лето теплое на большей части страны, жаркое на юге

Население: 44 миллиона (оценка 2019 г.)

Этнический состав: Украинский 77,8%, русский 17,3%, белорусский 0,6%, молдавский 0,5%, крымскотатарский 0,5%, болгарский 0,4%, венгерский 0,3%, румынский 0,3%, польский 0,3%, еврейский 0,2% , другие 1,8%

Религии: Украинские православные — Киевский патриархат 19%, православные (без определенной юрисдикции) 16%, украинские православные — Московский патриархат 9%, украинские греко-католики 6%, украинские автокефальные православные 1,7%, протестанты, евреи , нет 38%

---

Язык в Украине

Украинский — государственный язык; это язык восточнославянской подгруппы славянских языков. Этот язык имеет общий словарный запас с языками соседних славянских народов, в первую очередь с белорусским, польским, русским и словацким.

Украинский язык восходит к древневосточному славянскому языку раннесредневекового государства Киевская Русь. Раньше он назывался русином. Язык сохранился, несмотря на несколько периодов запретов и / или разочарований на протяжении веков, поскольку он всегда, тем не менее, всегда поддерживал достаточную базу среди народа Украины, его фольклорных песен, странствующих музыкантов и известных авторов.

---

Украинское общество и культура

Народ

Украинцы славянского происхождения. Около 75% населения составляют этнические украинцы. Самая большая группа меньшинств — это русские — около 20%. Белорусы, болгары, поляки, венгры и румыны составляют другие основные группы меньшинств.

Религия

Примерно 40% населения Украины называют себя атеистами. Из тех, кто придерживается той или иной формы религии, 37% принадлежат к одной из трех основных ортодоксальных конфессий, присутствующих в стране. Есть также значительное и постоянно растущее число евреев, протестантов и мусульман.

Несмотря на то, что многие называют себя атеистами, украинцы крайне суеверны. Если вы делаете что-то, что, по их мнению, может причинить вред, например сидите на каменных ступенях, кто-то, несомненно, скажет вам, что вы рискуете нанести себе большой вред в результате своих действий. Суеверия происходят из народной мудрости сельских общин.

Fatalistic

Украинцы живут в стране, где повседневная жизнь часто непредсказуема и нестабильна, и они научились приспосабливаться к постоянно меняющимся правилам и законам.Влияние Русской Православной Церкви плюс долгая история неспокойных экономических времен, нестабильного правительства и неблагоприятных климатических условий создают довольно фаталистический подход к жизни.

Щедрость

Украинцы необычайно щедры и гостеприимны. Все общественные мероприятия включают еду. Посетителям всегда предлагают что-нибудь перекусить и выпить. Считается верхом грубости поесть в присутствии другого человека и не предложить ему что-нибудь.

---

Этикет и обычаи

Встреча и приветствие

• Типичное приветствие — это теплое, крепкое рукопожатие, поддержание прямого зрительного контакта и повторение вашего имени.
• При встрече подруги целуют в щеку три раза, начиная с левой и затем попеременно, в то время как близкие друзья-мужчины могут похлопать друг друга по спине и обнять.
• Украинские имена состоят из:
• Имя, которое является именем человека.
• Отчество, которое представляет собой отчество или версию имени отца, образованного добавлением «-вич» или «-ович» для мужского пола и «-авна», «-овна» или «ивна» для женского пола. .Сын
• Алексий будет иметь отчество Алексивич, а отчество дочери — Алексивина.
• Фамилия, которая является семьей или фамилией.
• В формальных ситуациях люди используют все три имени.
• Друзья и близкие знакомые могут обращаться друг к другу по имени и отчеству.

Этикет дарения подарков

• Украинцы обмениваются подарками с семьей и близкими друзьями в дни рождения и православное Рождество.
• Именины (день рождения святого, в честь которого был назван человек) также отмечаются некоторыми, а не дни рождения.
• Подарки не должны быть дорогими. Сам акт вручения подарка важен, поскольку он символизирует дружбу.
• Если вас пригласили к украинцу на обед, вежливо принести что-нибудь; торт, цветы или бутылка импортного спиртного.
• Цветы следует давать только в нечетных числах и избегать желтых цветов.
• Подарки обычно не открываются при получении.

Этикет в обеденном зале

• За столом, как правило, непринужденно.
• Чем формальнее повод, тем строже протокол.
• Если сомневаетесь, наблюдайте за тем, что делают другие, и подражайте их поведению.
• Правила поведения за столом — континентальные, т. Е. Во время еды держите вилку в левой руке, а нож в правой.
• Не начинайте есть, пока хозяин не предложит вам начать.
• Всегда держите руки на виду во время еды.Держите запястья на краю стола.
• Самый старый или самый почетный гость обслуживается первым.
• Все попробуй. Отказ от блюда считается очень грубым.
• Вас часто просят принять вторую порцию.
• Поджаривание тостов является частью культуры и обычно происходит, когда три или более человек разделяют трапезу.
• Украинцы с подозрением относятся к людям, которые не пьют. Сказав это, лучше предложить какое-то заболевание в качестве оправдания, чем начать пить и не успевать за вашими украинскими коллегами.
• Обычный тост — «за ваше здоровье», что означает «за ваше здоровье».
• Хозяин произносит первый тост, обычно за почетного гостя, который может вернуть тост позже во время еды.
• Большинство тостов подаются с водкой. Стакан допивать не нужно, но нужно сделать глоток.
• Не чокнитесь бокалом с другими во время тоста, если вы не пьете алкогольный напиток.
• Стаканы заполнены не более чем на две трети.
• Никогда не наполняйте свой собственный стакан.
• Не наливайте вино обратной стороной.
• Открытая бутылка должна быть закончена.
• На столе не оставляют пустых бутылок. Они сразу удаляются.

---

Деловой этикет и протокол

Встречи и приветствия

• Украинские бизнесмены обычно менее формальны, чем во многих других странах.
• Пожать руки всем по прибытии и уходе.
• Рукопожатия довольно крепкие.
• Поддерживайте зрительный контакт во время приветствия.
• При рукопожатии принято повторять свое имя.
• Вместе с фамилией обычно используются академические и профессиональные звания.
• Если кто-то не имеет ученого или профессионального звания, используйте почетное «пан» для мужчины и «пани» для женщины с фамилией.
• Большинство коллег по бизнесу обращаются друг к другу по имени и отчеству. (Отчество, которое является версией имени отца, образованного добавлением «-вич» или «-ович» для мужского пола
• и «-авна», «-овна» или «ивна» для женщины. )
• При использовании чьего-либо полного имени, включая отчество, почетный титул не используется.
• То, как к кому-то обращаются, часто зависит от ситуации. На собраниях используются титулы и фамилии, которые в социальных ситуациях могут уступать место именам или уменьшительным существам.
• Обмен визитками осуществляется без ритуала.
• Переведите одну сторону вашей визитки на украинский язык.
• Укажите на своей визитной карточке ученую степень.
• Предъявите карту украинской стороной к получателю.
• Если у кого-то нет визитной карточки, запишите информацию в своей записной книжке или портфолио.

Стиль общения

Хотя прямое общение ценится в Украине, особое внимание уделяется доставке информации конфиденциальным образом. Часто уровень отношений определяет, насколько человек прямой. Очевидно, что чем новее отношения, тем осторожнее будут люди.Когда отношения наладятся, людям будет удобнее говорить откровенно.

Деловые встречи

График встреч в Украине не очень жесткий. Может быть повестка дня, но она служит ориентиром для обсуждения и служит трамплином для других связанных бизнес-идей. Поскольку отношения очень важны в этой культуре, на встрече может быть некоторое время, посвященное неделовым обсуждениям. Вступите в светскую беседу и подождите, пока другая сторона сменит тему разговора на дело.

Менеджмент

Прочтите наш путеводитель по украинской культуре менеджмента для получения более подробной информации по этой теме.

---

Нужно ли цитировать эту страницу для исследования в школе или университете?

См. Примеры ниже.

Просто измените название страны в зависимости от того, на какое руководство вы ссылаетесь.

MLA Формат:

Commisceo Global Consulting Ltd. Афганистан — язык, культура, обычаи и этикет.www.commisceo-global.com. 1 января 2020 г. https://commisceo-global. com/resources/country-guides/afghanistan-guide

Формат APA:

Commisceo Global Consulting Ltd. (2020 г., 1 января) Афганистан — язык, культура, обычаи и этикет . Получено с https://commisceo-global.com/resources/country-guides/afghanistan-guide

Гарвардский формат:

Commisceo Global Consulting Ltd. (2020). Афганистан — язык, культура, обычаи и этикет. [онлайн] Доступно по адресу: https: // commisceo-global.com / resources / country-guides / afghanistan-guide [дата обращения: ВВЕДИТЕ ДАТУ].

10 удивительных украинских свадебных традиций

* Этот пост может содержать партнерские ссылки, в результате мы можем получить небольшую комиссию (без каких-либо дополнительных затрат для вас) за любые бронирования / покупки, которые вы совершаете по ссылкам в этом сообщении. Как партнер Amazon, я зарабатываю на соответствующих покупках. Прочтите наше полное раскрытие.

В сентябре прошлого года по пути из Австралии в Коста-Рику мы сделали долгожданную остановку в Украине, чтобы, наконец, познакомить Макса с моей большой семьей и присутствовать на свадьбе моей кузины. Несмотря на то, что я вырос в Украине (моя семья переехала в Канаду, когда мне было 15 лет), я никогда раньше не был на традиционной украинской свадьбе и понятия не имел, чего ожидать. Я догадывалась, что будет интимная церковная церемония, за которой последует прием на заднем дворе в деревне невесты.

Планируете поездку во время COVID?

Имейте в виду, что на информацию, содержащуюся в этой статье, могли повлиять ограничения на поездки и другие закрытия. Перед отъездом проверьте часы работы, информацию о поставщиках услуг и статус отеля.И не выходите из дома без туристической страховки! Если вы ищете страховую компанию , которая покрывает COVID-19 , мы рекомендуем Safety Wing . Получите медицинскую страховку и страховку путешествия всего от 40 долларов в месяц, и вы можете зарегистрироваться, даже если ваша поездка уже началась!

К нашему большому удивлению, свадьба сильно отличалась от той. Там была гражданская свадебная церемония, белое украинское свадебное платье и костюм, банкетный зал, люстры, много еды и немного танцев.

Со стороны свадьба была похожа на то, что вы обычно ожидаете увидеть в Северной Америке. Но в традиционную украинскую свадьбу вплетено множество необычных деталей, украинских свадебных традиций, игр и сюрпризов, которые сделали ее одной из самых уникальных и запоминающихся свадеб, которые мы когда-либо посещали.

Ассортимент блюд на свадьбе кузена в Хмельницком, Украина

1. Выплата выкупа

Утром в день свадьбы мы впервые попробовали украинские свадебные обычаи.Жениху (моему двоюродному брату) пришлось пойти в дом родителей невесты, чтобы заплатить выкуп за невесту. Его шафер и его ближайшие родственники (в том числе моя семья, Макс и я) получили разрешение прийти за моральной поддержкой.

Он прибыл в дом с двумя буханками хлеба, чтобы подарить их семье невесты. Но вместо того, чтобы сразу попасть внутрь, его встретили подружки невесты, в обязанности которых входило защитить невесту от «похищения» без соответствующего выкупа.

Девушки тяжело работали, чтобы поднять цену на выкуп по топала моих кузенов на вопросы о своей невесте (каждый неправильный ответ требуется, чтобы он заплатил больше), заставляя его осыпать ее комплиментами и делать все, что еще нужно было, чтобы заставить его упасть больше денег. Примерно через 15 минут смеха и солидного развлечения для всех моего двоюродного брата разрешили забрать свою девушку.

Платишь выкуп!

В некоторых вариантах этой украинской свадебной традиции родители невесты на самом деле вызывают другую женщину или мужчину, одетых как невеста и покрытых вуалью, чтобы жених не видел ее лица, чтобы обмануть жениха.Говорят, что когда жених понимает, что это не его невеста, его просят заплатить за невесту, которая намного дороже.

Также говорят, что если родители невесты встречают жениха у дверей с тыквой, это означает, что его предложение руки и сердца не было принято ни невестой, ни ее семьей. Тыкву ему нужно носить с собой, чтобы он не ушел с пустыми руками.

Мой двоюродный брат (справа) и я (слева) провожем жениха в дом невесты. Он прибыл в ее дом с двумя буханками хлеба и двумя одинокими женщинами и вышел из дома со своей прекрасной невестой!

К счастью для нас, на свадьбе моей кузины тыквы не обменивались.

Мой двоюродный брат (жених) выходит из дома со своей невестой

2. Благословение

Благословение — это ритуал, который обычно проводится незадолго до церемонии и вовлекает родителей, бабушек и дедушек, благословляющих пару. В случае моей кузины ритуал проводился сразу после внесения выкупа в доме родителей невесты. Пара и обе пары родителей обменялись поклонами, а родители передали жениху и невесте свои лучшие украинские свадебные пожелания и благословения на счастливый и процветающий брак.

Ритуал Благословения в доме невесты

3. Наступить на Рушник (вышитую ткань)

Практически на каждой украинской свадебной церемонии пара наступает на традиционную вышитую ткань (называемую рушником) перед тем, как принести клятву. Традиционно человек, который первым наступит на украинский свадебный рушник, будет носить брюки в семье, так сказать, и говорить последнее слово на протяжении всего брака. Кажется, что жених почти всегда позволяет невесте первой наступить на украинский свадебный рушник — жест во время церемонии бракосочетания одновременно и уважительный, и ласковый.

Жених и невеста на традиционном рушнике

4. Украинское обручальное кольцо на пальце

Во время церемонии бракосочетания Макс был удивлен, увидев, что мой кузен надел обручальное кольцо на правую руку этой невесты. Это потому, что в отличие от Северной Америки, где обручальные кольца традиционно носят на левом безымянном пальце, украинский обручальный безымянный палец находится на правой руке.

Невеста будет носить кольцо на одном пальце всю свою жизнь, если ее муж не умрет раньше нее.В этом случае она поменяется руками, показывая, что она вдова.

5. Украинский свадебный хлеб Коровай

Коровай известен как украинский свадебный торт. Это большой круглый плетеный хлеб из пшеничной муки, часто украшенный различными символами и статуэтками, который дарят жениху и невесте в качестве благословения на брак. Это вкусный, слегка сладковатый заменитель хлеба.

Хотя пара может попробовать его кусочки во время свадьбы, гораздо более вероятно, что украинский свадебный торт будет съеден через неделю (недели) после свадьбы. Мой двоюродный брат и его жена получили по крайней мере 3-4 украинских свадебных корова хлеба в свой большой день. Слишком много, чтобы потреблять самостоятельно. К счастью, Макс, я и остальная часть нашей семьи были там, чтобы протянуть им руку помощи.

Типичный украинский рецепт свадебного хлеба включает сгущенное молоко, сахар, пшеничную муку, масло, яйца и ваниль. Однако в некоторых есть экстракт рома, цедра лимона и другие ингредиенты, которые часто передаются из поколения в поколение по семейному украинскому свадебному рецепту хлеба.

Хлеб очень символичен на свадьбах в Уркрии. Традиционно невеста переезжала в дом жениха сразу после свадебной церемонии, без приема, как у моего двоюродного брата, и поэтому там их встречали хлебом-солью.

Из украинских свадебных традиций хлеб и соль имеют наибольшее значение. Хлеб — символ украинской свадьбы, благословение на богатство и удачу. В то время соль считалась защитником от злых духов. Их нужно было есть вместе.

Иногда на современных традиционных украинских свадьбах пара все равно ест Коровай с солью. Однако мой двоюродный брат и его невеста отказались от этой неприятной свадебной традиции дегустации.

Коровай и западный свадебный торт сидели бок о бок на свадебном приеме моей кузины

6. Похищение невесты

Одна из украинских традиций свадебных приемов — «похищение невесты». Много раз в течение ночи невеста пропадала из банкетного зала и находилась в плену у своих подружек невесты, пока жених не выполнял какие-то действия.Я думаю, что идея похищения заключалась в том, чтобы заставить жениха сделать то, что ему не нравится, но в случае свадьбы моего кузена все отваги были связаны с водкой.

В первый раз пропала невеста. Ему пришлось выпить рюмку водки из ее туфельки (в стиле Золушки). Но с наступлением ночи символизм уступил место практичности. Невеста сбегала с девушками, оставив моего кузена и его друзей пить водку. Конечно, Макс присоединился.

Мужчины, пользующиеся традицией похищения невест

7. Hirko! Украинский свадебный тост

Украинские свадьбы славятся тостами. Иногда казалось, что кто-то произносит тост каждый раз, когда мы тянулись за еще одним глотком. Родители, бабушки и дедушки, дяди, тети, троюродные братья и сестры дважды удалялись, казалось, каждому есть что сказать. И каждый тост заканчивался известной украинской фразой «Hirko!», Что означает «горький», что означало, что жених и невеста должны были поцеловаться.

По традиции украинских свадебных тостов, если что-то «горькое», поцелуи подсластят его.Гости любили выкрикивать «хирко!» всякий раз, когда они могли, и пара выглядела так усталой от поцелуев, что нам почти стало их жалко.

Гирко!

8. Свадебные игры и мероприятия

Ночью было множество игр и мероприятий. Для нас это показалось слишком большим (где были все танцы?), Но это имело смысл, когда мы позже узнали, что украинские свадьбы — это все для развлечения.

Гости ожидают, что их будут развлекать всю ночь, и жених и невеста вместе со своим MC (который в Украине называют «томода») будут поддерживать настроение всю ночь.

Игра «Угадай пол ребенка» была одной из самых простых для понимания игр. Шафер и фрейлина каждый ходили по комнате, прося толпу проголосовать за пол первого ребенка пары. Голосовавшие за девушку должны были бросать деньги в ведро шафера, а те, кто надеялся на мальчика, клали деньги в ведро фрейлины. Голосование было проведено, и, согласно мнению друзей и семьи, у них будет мальчик!

Подружка невесты запрашивает цену на мальчика

9.Одиночный женский танец

Во время торжества все незамужние девушки (незамужние, в том числе и я на тот момент) были приглашены на танцпол для украинского свадебного танца. Мы выстраивались в очередь, чтобы танцевать с невестой, и после неудобного 15-секундного танца невеста крутила каждого из нас и усаживала на стул.

Идея заключалась в том, чтобы как можно быстрее вскочить со стула (чем дольше вы сидите, тем больше вероятность, что вы просидите в одиночестве всю оставшуюся жизнь) и вытащить из шляпы листок бумаги.Бумага даст вам пророчество о личной жизни. Моя сказала, что я выйду замуж за голливудского актера. Вместо этого я женился на путешественнице.

Дамы на свадьбе балуют

10. Любимая часть Body Dance Off

Этот украинский свадебный танец был самым неприятным занятием, в котором я участвовал за весь вечер! Несколько девушек были вручную выбраны невестой («Ты должен сыграть эту», — сказала жена моего двоюродного брата, потянув меня к танцполу, «она такая забавная»), чтобы выстроились в линию перед лучший мужчина.

Один за другим мы должны были устроить небольшой танец на подиуме для шафера. Это поможет ему определить наиболее привлекательную часть тела каждой девушки. К счастью, лучший человек знал, что в его выборе есть загвоздка. Он выбрал самые непонятные части, такие как локоть, колено и палец ноги. Когда танцы на подиуме закончились, ему было приказано поцеловать любимую часть тела каждой девушки. Я поцеловал бровь и в ужасе поплелся обратно на свое место. Больше никогда!

Смотрим очередную свадебную игру за нашим столом.В этот раз мы решили не участвовать!

Игры продолжались всю ночь, и Макс тоже смог поучаствовать в некоторых. Вместе с моим братом в качестве официального переводчика он сблизился с остальными парнями на свадьбе из-за водки, нелепых танцев, украинских свадебных песен, ужасного пения и свадебных традиций.

Часто задаваемые вопросы

Есть ли у украинцев брак по расчету?

Нет, свидания в Украине очень похожи на свидания в Северной Америке.Однако гендерные роли несколько более определены.

Когда дело доходит до того, кто будет платить за свадебную церемонию, в любых брачных традициях написано, что любая из сторон будет платить за церемонию. Иногда это сами супруги, а иногда им помогают семьи.

Как выглядит традиционное украинское свадебное платье?

До советской власти традиция заключалась в том, что невесты надевали вышитые платья и украинские свадебные короны на свои брачные церемонии.Традиционное украинское свадебное платье будет красочным, ярким, с множеством узоров, вышивок и орнаментов. Дополняла бы его украинская свадебная корона, сотканная вручную, как венок. В то время как мужчины на свадьбе носили рубашки с такой же вышивкой и простые брюки.

Сегодня традиции свадебных платьев аналогичны традициям Северной Америки. Как и мой двоюродный брат и его невеста, большинство пар для свадьбы носят стандартное белое свадебное платье и черный костюм. Тем не менее, иногда на платье или фате могут быть следы вышивки.Некоторые невесты будут носить украинскую свадебную корону из цветов.

Какие традиционные украинские свадебные подарки?

Самый популярный украинский свадебный подарок — запечатанные конверты с деньгами. На большинстве украинских свадеб жених и невеста выстраиваются в очередь, и гости по очереди приветствуют счастливую супружескую пару с запечатанным конвертом в качестве подарка.

Что такое украинская свадебная музыка?

Это смесь традиционных народных и украинских свадебных песен с современными мелодиями.Однако в какой-то момент вы обязательно услышите на приеме украинский свадебный марш, олицетворяющий живость торжества.

Жених и невеста

Это была незабываемая ночь! Мы были благодарны за возможность стать свидетелями такого удивительного праздника! Это была самая запоминающаяся и уникальная свадьба, на которой мы когда-либо были.

Сталкивались ли вы с какими-либо уникальными свадебными традициями и ритуалами во время своих путешествий?

Рождественских традиций в Украине

Традиционно Украина является восточно-православной страной, что означает, что они исповедуют обычаи и традиции православной католической церкви.Софийский собор с золотым куполом, украшенный мозаикой и фресками XI века, привлекает посетителей Киева, а христианские праздники, такие как Рождество и Пасха, отмечаются по старинным традициям.

Украина празднует Рождество 7 января в соответствии с восточно-православным религиозным календарем, хотя канун Нового года, как правило, является более важным праздником, и, по сути, новогодняя елка, которую украшают на Майдане Независимости в Киеве, выполняет роль новогодней елки. Во время советской власти количество Рождества в Украине сократилось, поэтому теперь многие семьи возвращаются к традиции, и праздник с каждым годом становится все более праздничным.

Святой вечер

Святой вечер , или Святой вечер, — это украинский сочельник, который проходит 6 января. Свеча в окне приглашает тех, у кого нет семьи, присоединиться к празднованию этого особого времени, а рождественский ужин не подается до На небе появляется первая звезда, означающая путешествие трех королей.

Семьи отмечают праздничные блюда, приготовленные специально для этого события. Они не содержат мяса, молочных продуктов или животных жиров, хотя можно подавать рыбу, например сельдь.Двенадцать блюд символизируют 12 апостолов. Одно из блюд — это традиционно кутья , старинное блюдо из пшеницы, мака и орехов, блюдо, которое разделяют все члены семьи. Можно добавить дополнительное место, чтобы вспомнить кого-то, кто умер. Сено можно было принести в дом, чтобы напомнить собравшимся о яслях, в которых родился Христос, и верующие могут посещать церковные службы этой ночью или ранним рождественским утром.

Пшеница и Каролинг

Интересным аспектом Рождества в Украине является принесение снопа пшеницы в дом как напоминание о предках и давних традициях земледелия в Украине.Пачка называется дидух . Те, кто знаком с украинской культурой, понимают важность зерна для Украины — даже украинский флаг с его синими и желтыми цветами представляет собой золотое зерно под голубым небом.

Колядование — тоже часть украинских рождественских традиций. Хотя многие гимны по своей природе христианские, некоторые содержат языческие элементы или напоминают историю и легенды Украины. Традиционное колядование включает в себя целый набор персонажей, в том числе человека, одетого как лохматое животное, и человека, который несет сумку, наполненную наградами, собранными в обмен на песни, которые поет группа колядующих.Также может быть кто-то, кто несет шест, увенчанный звездой, символизирующей Вифлеемскую звезду — рождественский обычай, который встречается и в других странах.

Украина Дед Мороз

Украинский Дед Мороз называется Дид Мороз (Дед Мороз) или Святой Николай (Святой Николай). Украина имеет особую связь со Святым Николаем, и фигуры Святых Николая и Дида Мороза тесно связаны — когда вы посетите Украину, вы можете заметить, сколько церквей названо в честь этого святого, связанного с дарением подарков.

Некоторым детям могут вручить подарки 19 декабря, в украинский День Святого Николая, а другим придется ждать до Сочельника, чтобы открыть праздничный подарок.

Спасибо, что сообщили нам!

Праздничных традиций по Европе: Украина | AEGEEan — онлайн-журнал AEGEE

«Камин горит ярко, сияет вдоль меня
Я вижу подарки под старой доброй елкой
И жду всю ночь, пока Санта не разбудит меня от моих снов
А почему? «Потому что это Рождество для меня» ~ Pentatonix

Праздники не за горами, и AEGEEan решил взглянуть на праздничные традиции в разных частях Европы.Несомненно, Европа, страна разнообразных красочных культур, имеет интересные праздничные традиции и истории. Так что пристегнитесь и, как сказал Фрэнк Синатра: « Лети со мной, мы полетим, мы улетим ». Следующая остановка; Украина!

Новый год и особенно Рождество — самые популярные праздники в Украине, оба имеют долгую историю и особый набор традиций, которые позволяют нам познакомиться с уникальной украинской культурой. Но когда мы говорим о зимних праздниках, мы имеем в виду не только Рождество и Новый год, но и множество других праздников, которые длятся больше месяца, и мы в шутку называем этот период «украинским Рамаданом».Все начинается 1 декабря, когда мы празднуем день Святого Рима, а затем наступает день Святого Андрея 13 декабря. Этот день считается праздником юношей, потому что в Андреевскую ночь им было разрешено вести себя безобразно. Считалось, что девочки могут узнать свою судьбу по ночам, поэтому накануне вечером девушки собирались вместе, чтобы гадать и предсказывать своих будущих мужей. Тем временем мальчики разыгрывали свою возлюбленную, самое веселое — ставить плуг на крышу дома или снимать ворота с петель и где-то прятать.Звучит забавно, но в деревнях и небольших городках эта традиция сохраняется.

В конце декабря пора украсить елку и купить подарки, чтобы подарить друг другу. В Украине подарки дарит не Дед Мороз или Дед Мороз, а Святой Николай. В некоторых странах Европы этот день отмечается в рамках культурных и религиозных традиций 5 или 6 декабря, в Западной Украине День Святого Николая — 19 декабря.

Новый год 1 января знаменует начало нового года по григорианскому календарю.Хотя 1 января Новый год является государственным праздником, многие украинцы по-прежнему отмечают «Старый Новый год», который приходится на 14 января по старому григорианскому календарю. Украинцы любят встречать Новый год в кругу друзей и семьи, часто встречают Новый год на природе возле елки с искрами салютов. Те, кто остаются дома, слушают президентскую речь и собираются за столом, чтобы угостить особенными блюдами, такими как салат оливье и шампанское.

Празднование Рождества Христова в Украине имеет долгую историю и яркий набор традиций и обрядов.Интересный факт: Украина отмечает два Рождества. Как это спросите вы? Некоторые украинцы (в основном в Западной Украине) празднуют Рождество 25 декабря по римско-католической традиции (григорианскому календарю), но все же большая часть Украины празднует Рождество 7 января по юлианскому календарю. Традиционные украинские рождественские гуляния начинаются в канун Рождества и заканчиваются в праздник Богоявления. Рождественский ужин или святая вечеря (Sviata Vecheria) объединяет семью, чтобы отведать особые блюда, и начинается праздник с множества обычаев и традиций, восходящих к древним временам.

Ритуалы в Сочельник посвящены Богу, благополучию семьи и поминанию предков. Вы не можете начинать есть, пока на небе не появится первая звезда. Поэтому люди выходят на улицу, как только начинает темнеть днем, чтобы попытаться найти первую звезду. Звезда представляет собой путешествие мудрецов к Иисусу, и Иисус должен родиться, чтобы началось Рождество. В обед обычно входят 12 блюд, которые представляют 12 учеников Иисуса. Кутя — самое главное рождественское блюдо в Украине, это вареная пшеничная каша, смешанная с маком, медом, изюмом, а иногда и курагой или цукатами.Другие блюда — борщ (традиционный свекольный суп), вареники (пельмени) с картофелем и сыром, грибами, соленая сельдь и колач (особый рождественский хлеб) и пампухи на десерт — пончики из сладкого теста с вареньем или маком. засыпка семян.

Пение гимнов — интересная и аутентичная украинская традиция, сохранившаяся до наших дней. Дети по-прежнему часто ходят из дома в дом и поют гимны семье, друзьям и даже незнакомцам. Мировую известность получили некоторые традиционные украинские колядки, например, украинский «Щедрик» — основа рождественской колядки «Колокольня».Украинский рождественский театр «Вертеп» — это группа одетых людей, которые ходят от дома к дому, демонстрируют короткие сцены и поют колядки, следуя старинным украинским традициям. Обычно это сцены на библейскую тематику, и самые популярные из них — о рождении Христа, но некоторые из них могут быть действительно забавными или даже иметь политический подтекст. Вертеп всегда несет большую, украшенную вручную звезду, которая представляет звезду, возвестившую рождение Иисуса.

Накануне Крещения Господня Украина празднует второй Святой вечер, называемый Щедрым.Стол в этот день должен быть действительно щедрым, согласно убеждению, что чем щедрее и богаче будет стол, тем счастливее и успешнее будет следующий год. В праздничном меню обязательно должны быть блюда из свинины, чтобы скот рос, а в семье царили мир и взаимопонимание. Крещение, или праздник Йордана , случается 19 января и завершает цикл зимних праздников. Это празднование крещения Христа, во всех церквях по утрам проходят долгие службы, а после службы священники освящают воду.В этот день существует традиция окунуться в воду, поэтому многие купаются в холодной воде. Поскольку этот день считается самым холодным, озера и реки обычно замерзают. Утром волонтеры вырезают во льду отверстие, в которое люди могут погрузиться. Вода освящается священником, и участники церемонии купаются в ледяной воде. Поразительно, но люди почти никогда не заболевают после такого пугающего опыта. Некоторые считают, что это очищение от грехов, и вы можете исцелить многие болезни, купаясь в реке в этот особо священный день.

Украина имеет долгую и сложную историю подчинения иностранным державам. Это объясняет, почему традиции и обычаи во всех частях страны могут отличаться. Во времена Советского Союза были запрещены любые религиозные и даже традиционные праздники. Тем не менее, нашим предкам удалось запомнить и сохранить это важное культурное наследие в целости и сохранности, и через все украинские традиции мы можем получить представление об уникальной культурной самобытности, которая чудом сохранилась на протяжении многих веков.

ТРАДИЦИИ УКРАИНСКОЙ ПАСХИ

Одно из самых приятных воспоминаний о моем детстве в Украине — это празднование Пасхи.

У нас не было ни конфет, ни охоты за яйцами, ни огромных корзин с огромными кроликами, ни наполненных подарками.

Но все же это был очень волнующий праздник, потому что украинских празднований Пасхи — это прекрасное сочетание традиционных христианских обычаев, фольклора и древней языческой символики. Некоторые традиции будут знакомы христианам всего мира, а другие — исключительно украинские.

Мой сын наслаждается Пасхой в Украине со своим дорогим другом.

Самая большая радость Eater Sunday для многих людей — это просто наслаждение едой — яйцами, сладким хлебом и мясом — которые они не ели в течение последних 6 недель во время поста. Пост — период поста перед Пасхой — практикуется в Украине так же, как и везде. Религиозные соблюдающие воздерживаются от употребления продуктов животного происхождения: мяса, яиц и молочных продуктов. А теперь представьте, как вы были бы рады пиршеству после нескольких недель очень умеренной диеты?

Вся неделя перед Эстер Воскресенье посвящена подготовке к собственно празднованию Пасхи

Страстная неделя — как ее еще называют — начинается с Willow Sunday .В большинстве стран это празднование входа Христа в Иерусалим называется Вербным воскресеньем, но сочетание дохристианской языческой символики и отсутствия местных пальм привело к тому, что украинцы сделали ивовые веники своими символическими ветвями.

Уиллоу Сандей

Понедельник, вторник и среда уходит на приготовление пищи к Пасхе: крашение яиц, выпечку восточного хлеба Паска и жарку мяса . Вся еда должна быть приготовлена ​​в так называемый «Чистый четверг », «», потому что в этот день у нас другая рутинная работа — уборка дома и себя. Моя бабушка будила меня и мою сестру и отводила к ближайшему ручью. При восходе солнца нам приходилось ополаскивать лицо ледяной водой. Это было действительно освежающе, и мы проснулись после раннего мытья! Также она верила, что эта процедура подарит нам красоту, когда мы вырастем барышнями.

Страстную пятницу также называют траурной пятницей, потому что это день смерти Христа. Людям нельзя ничего есть и проводить день на службе в церкви.Никакой работы тоже не допускается.

Суббота — выходной день, потому что впереди целая ночная служба, и вам нужно бодрствовать.

А теперь перейдем к самой вкусной части Пасхи и этой статье.

Самым известным культурным продуктом Украины являются ярко окрашенные яйца.

Писанка (от украинского слова «писать») не расписана; вместо этого рисунок наносится пчелиным воском, а затем яйцо окунается в краситель. Краска окрашивает яйцо там, где оно голое, но оставляет его белым там, где его защищает воск.Затем процесс повторяется столько раз, сколько нужно (работая от самого светлого красителя до самого темного), чтобы создать сложный многослойный узор.

Большинство людей в наши дни называют любое украинское пасхальное яйцо с рисунком «писанкой», но существуют десятки терминов, относящихся к конкретным методам приготовления. Самое важное отличие, которое следует знать, заключается в том, что «писанка» — это сырые яйца (иногда сливаемые через крошечное просверленное отверстие, чтобы их можно было сохранить), а «крашанки» — окрашенные вкрутую яйца, обычно одного простого цвета, предназначенные для еды Пасхальный пир.

Украинские пасхальные яйца «Писанки». Фото предоставлено RTLibrary.

«Писанка» — произведение искусства, на создание которого нужно много времени. Поэтому большинство красит пару десятков «крашанок». Традиционно украинцы использовали натуральные красители, такие как луковая кожура для насыщенного красного дерева и корень свеклы для красных и розовых оттенков. В настоящее время вы можете найти широкий ассортимент пищевых красителей для окрашивания яиц на основе сложных эфиров.

Символика яиц как религиозных объектов восходит к дохристианскому прошлому Украины, и украшенные яйца всегда были частью религиозных праздников.Украшение яиц на Пасху было запрещено при советской власти как религиозная практика, но многие мастера работали тайно.

«Крашанки»

Существует много небиблейских религиозных легенд об яйцах в Украине, в том числе корзина с яйцами, которую Мария Магдалина принесла в пищу, когда она пошла к гробу, чтобы помазать тело Христа. Согласно легенде, когда она обнаружила яйца в гробнице, белые раковины чудесным образом окрасились во все цвета радуги.

Традиционная украинская «Паска» — пасхальный хлеб.

Моя бабушка испекла весь свой восточный хлеб Паска по старинке «пич» — украинская печь. Я любил просыпаться от небесного аромата и прекрасного вида дюжины паск в жестяных банках, поднимающихся в печи. Традиционные хлебцы паска бывают высокими и цилиндрическими, с символами, сделанными из раскатанного теста или посыпанными мукой наверху.

Изготовление паски традиционно было церемониальным мероприятием, во время которого домочадцы должны были оставаться тихими и неподвижными.У нас действительно могут быть проблемы с моей сестрой, если мы хлопаем дверью, входя в комнату, где поднимается тесто! Рецепты Паски варьируются от региона к региону. В мамином городе всегда пекли очень сладкие и пушистые паски, а у папы они были более пикантными и густыми. Женщинам, готовившим хлеб, было сказано сохранять чистоту мыслей, пока они замешивают его. Иногда мужчины стояли на страже возле дома, чтобы отразить злых духов во время приготовления паски (и не подпускать соседей, чтобы дом оставался тихим).

В таком камине моя бабушка пекла хлеб и готовила другую еду.

Хлеб паска, крашеные яйца крашанки и непостные продукты, такие как колбаса, сыр, сало и ветчина, кладут в корзину с зажженными свечами и приносят в церковь на мессу на пасхальное утро. (Полуночные мессы являются традиционными, но в некоторых современных церквях в настоящее время проводится дневная месса по утрам.)

Службы часто включают крестный ход вокруг церкви. Во многих церквях в Страстную пятницу устанавливают имитацию гробницы или черную драпировку, которые прихожане снимают во время процессии.

Пасхальные корзины освящаются священником как часть мессы, и семьи приносят домой утром, чтобы поесть.

Моя дочь ждет, когда придет священник и благословит корзины с едой.

После мессы (а иногда и после того, как снова засыпают), семьи отмечают пасхальное утро пиршеством из пасхальных корзин. Паска, мясо, сыр и другие «праздничные» продукты употребляются, нарушая постный пост.

Во многих домах праздник начинается с крашеных крашанских яиц. Детское любимое времяпрепровождение — это игра под названием «битва яиц» или «выбивание яиц»: два человека вместе стучат по яйцам, и если чья-то яичная скорлупа треснет, этот человек выбывает из игры (или должен отказаться от яйца. , или съесть, в зависимости от семейной традиции).

В Украине нет концепции «пасхального кролика» или охоты за пасхальными яйцами, а шоколад и конфеты не играют традиционной роли. В наши дни в пасхальную корзину может входить немного шоколада, но острые угощения по-прежнему остаются в центре внимания утреннего обеда.

«Битва яиц» — это действительно развлечение для детей.

Празднование Пасхи в Украине традиционно переносится на следующую неделю.

Неделя после Пасхи — также время поминовения умерших в Украине. Семьи приносят на кладбища корзины с продуктами и небольшие подарки и оставляют их предкам. Часто это религиозный обряд, сопровождаемый священником, который освящает могилы. В каждом регионе и деревне есть свой день для этой церемонии, но обычно он остается в пределах 1 недели после пасхального воскресенья.К счастью, благодаря этой традиции я узнал о своих великих и великих родственниках, об их жизнях и о том, откуда я родом.

Вспоминая предков. В этот день холодные «Гробки».

Украинская Пасха от начала и до конца — это долгий курортный сезон: от Вербного воскресенья за неделю до Пасхи до посещения кладбища через неделю! Конечно, в современной жизни для многих семей пасхальные традиции — это не более чем субботняя поездка на ближайший рынок за паской, мясом и крашанками.Годы советского времени не помогли передать настоящие традиции молодежи, но благодаря нашим дорогим украинским «бабушкам» сохранились все протяженные обычаи. Многие традиции уникальны для Украины и, надеюсь, будут процветать еще много поколений.

.