Стилi мовлення: Стилі мовлення

Таблиця для вивчення розділу «Стилі мовлення»

Назви

стилів

Жанри,

в яких стиль реалізується

Основні ознаки жанрів і стилів мовлення

Мета мовлення

Сфера спілкування

Форма реалізації стилю

Мовні особливості стилів

Розмовний

спілкування

обмін інформацією, думками, враженнями; прохання чи подання допомоги, виховний вплив

Побутові стосунки з родичами, друзями, знайомими

діалог

широко використовуються побутова лексика, фразеологізми, емоційно-забарвлені і просторічні слова, звертання, вставні слова, вигуки, неповні речення тощо

Науковий

дисертація, монографія, стаття, підручник, лекція, відгук, анотація, рецензія

повідомлення про результати наукових досліджень, систематичний виклад певних знань

наука, техніка, освіта

монолог

характерні мовні засоби: терміни, спеціальна фразеологія, складні синтаксичні конструкції; повні речення; логічність, точність, обґрунтованість викладу

Офіційно-діловий

закон, кодекс, статут, наказ, оголошення, доручення, розписка, протокол, акт, інструкція, лист тощо

регулювання офіційно-ділових стосунків

офіційно-ділові стосунки

монолог (діалог)

переважають стилістично нейтральні мовні засоби, стандартна канцелярська лексика, складні речення; відсутні емоційно забарвлені слова; виклад гранично точний

Публіци-стичний

виступ, нарис, публіцистична стаття, памфлет, фейлетон, дискусія

обговорення, відстоювання і пропаганда важливих суспільно-політичних ідей, сприяння суспільному розвитку

громадсько-політичне життя

монолог (діалог)

використовуються: суспільно-політична лексика, емоційно забарвлені слова, риторичні запитання, вигуки, повтори; тон мовлення пристрасний, оцінний (іронія, сарказм, захоплення, гнів)

Художній

трагедія, комедія, драма, водевіль, роман, повість, оповідання, поема, вірш, байка, епіграма

різнобічний вплив на думки і почуття людей за допомогою художніх образів

мистецтво слова

монолог

застосовуються всі мовні засоби, особливо широко – слова в переносному значенні

Поняття про стилі мовлення, сфери їх уживання (повторення) – Освіта.UA

Рейтинг
66

Урок української мови у 5 класі

Оцініть публікацію

Рейтинг статті: 4.4 з 5 на основі 15 оцінок.

Мета: розвивати культуру усного і писемного мовлення, спілкування; поглибити знання учнів про стилі мовлення, сфери вживання кожного з них, навчити учнів розрізняти функціональні стилі; виховувати свідоме ставлення до власного здоров’я, бережливе ставлення до води.

Перебіг уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Перевірка домашнього завдання

(Учні зачитують тексти, вказують тип мовлення, доводять)

2. Бесіда

  • Назвіть ознаки типів мовлення?
  • Які питання можна задати до різних типів мовлення?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

1. Колективна робота

Прочитайте текст. У чому помилковість висловлювання?

Вода — найпоширеніша речовина на Землі. Вона займає три чверті планети, точніше 71% поверхні Землі. Без води людина не проживе більше 10 днів. Дивовижно, але тіло людини теж на 70% складається з води.

Сину, принеси водички з криниці, бо вже ні вмитися, ні обід приготувати. Біжу, мамо, я скоро!

Покропив Сірий Вовк Івана-царевича мертвою водою — загоїлися рани, покропив живою — ожив царевич і став ще кращим, ніж був.

Усе, що відбувається в нашому організмі, пов’язане з водою. Вона супроводжує нас всюди з першої і до останньої миті нашого життя.

Учні відповідають.

ІV. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу

1.Слово вчителя

Різні висловлювання, навіть бездоганні у мовному плані, можуть істотно відрізнятися один від одного загальним колоритом і тоном викладу. Зумовлене це не тільки змістом висловлювань, але й комунікативною настановою автора, тим, з якою метою створено текст, яку функцію він покликаний виконати. Залежно від призначення тексту — спілкування, повідомлення чи впливу на адресата — добираються й мовні засоби, здатні забезпечити досягнення мети. Так виникають різновиди висловлювань, які обслуговують різні сторони суспільного життя. Їх називають

стилями, а науку, що їх вивчає, — стилістикою.

Кожен стиль відрізняється від інших характерними для нього мовними засобами.

Для публіцистичного стилю, що покликаний формувати громадську думку, впливати на слухача або читача в соціально-політичному плані, найхарактернішим є вживання суспільно-політичної лексики.

Для наукового стилю (підстилі — науково-популярний і науково-навчальний), мета якого — виклад наукової інформації, найхарактернішими ознаками є вживання термінів, логічність, аргументованість викладу.

Для офіційно-ділового стилю характерна точність, повна відсутність емоційно забарвлених засобів, особлива (більша чи менша в різних жанрах) стандартність оформлення та розміщення частин тексту.

У розмовно-побутовому стилі вживаються мовні засоби з емоційним забарвленням, допускаються просторічна лексика, жаргонізми.

Відмінність художнього стилю полягає передусім в образності, емоційності мовлення, розрахованій на естетичний вплив на адресата. Із цією метою можуть вживатися засоби, властиві будь-якому стилю. Вибір мовних засобів залежить і від індивідуальних уподобань письменника.

2. Опрацювання теоретичного матеріалу за міні-підручником.

Розповідь учителя з опорою на міні-підручник та таблицю.

Назва стилю

Сфера застосування

Мета спілкування

Основні види висловлювань

Розмовний

Побут, сімейні, дружні стосунки

Обмін інформацією, думками, встановлення стосунків

Діалоги, записки, особисті листи

Науковий

 

Наука, техніка, освіта

Виклад наукової інформації, пояснення явищ

Виступи, доповіді, лекції, монографії, підручники

Офіційно-діловий

 

Офіційні стосунки

Регулювання стосунків між людьми, підприємствами, установами

Договори, угоди, постанови, закони, ділові папери

Публіцистичний

 

Суспільне життя

Формування ставлення людей до суспільно важливих справ

Виступи, доповіді, лекції, статті, брошури

Художній

 

Мистецтво слова (фольклор, художня література)

Естетичний вплив через образне відтворення дійсності

Оповідання, повісті, романи, п’єси, вірші, казки, легенди тощо

Церковний

Церква, релігія

Регулювання стосунків між людьми та церквою

Молитви, проповіді тощо


До яких стилів належать дані уривки. Свою думку обґрунтуйте, спираючись на таблицю.

3. Фізхвилинка

4. Робота за міні-підручником. Прочитайте подані уривки та заповніть таблицю

Текст

Стиль

Обставини мовлення

Стильові ознаки

Мовні засоби

Текст 1

 

 

 

 

Текст 2

 

 

 

 

Текст 3

 

 

 

 


Текст 1. Вибирай, що тобі до душі, не гаючи часу. Мабуть, не хочеш бути схожим на тих лежнів, що човгають ногами, як старезні діди, не можуть висидіти й десяти хвилин , щоб не підпертися рукою

Текст 2. Треба привчати свій організм не боятися холоду. Для цього і влітку, і взимку роби зарядку в самих трусах.

Текст 3.  — Я хочу бути сильним, — якось сказав Славко. — Для цього мені треба багато їсти.

— Ти, мабуть, переплутав. Для того, щоб бути сильним, необхідно щодня робити зарядку, їсти здорову їжу, дотримуватися режиму дня, — відповів Андрій.

— Так всього багато треба? — здивувався Славко, — я вже не хочу бути сильним.

— Ні, це добре, що ти захотів бути ним, запевнив Андрій, — я тобі допоможу.

V. Домашнє завдання. 12. Скласти розповідний текст художнього стилю за темою «У воді  — людське життя».

Автор: Стецюк Тетяна Михайлівна, спеціаліст вищої категорії, Артемівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 10

Посилання за темою:

Освіта.ua
06.08.2009

Стилі мовлення — українська мова — Предмети — ГОЛОВНА

загрузка…

Таблиця «Основні ознаки стилів мовлення»

Стилі
мовлення
Мета
мовлення
Сфера
використання
Види
висловлювань
Мовні
особливості
РозмовнийОбмін інфор-
мацією, дум-
ками, вражен-
нями, прохан-
ня чи надання
допомоги
Побут, осо-
бисте листу-
вання
Розмови,
особисті
листи
Побутова лек-
сика, емоційно
забарвлені слова,
звертання, вигу-
ки, вставні слова
НауковийПовідомлен-
ня про науко-
ві дослідження;
передача науко-
вої інформації
Наука, осві-
та, техніка
Науко-
ва лекція,
доповідь,
наукова
стаття, під-
ручник
Терміни, складні
речення, логіч-
ність, послідов-
ність, точність
ХудожнійВплив на дум-
ки і почуття
людей за допо-
могою художніх
образів
Художня
література
Казка,
легенда,
вірш, опо-
відання,
повість,
роман,
п’єса
Слова в перенос-
ному значенні,
образні вислови
Публіцис-
тичний
Обговорення,
відстоювання,
популярний
виклад фактів,
подій
Суспільне
або політич-
не життя
Промо-
ва, виступ,
газетна
чи журналь-
на стаття
Емоційно
забарвлені слова,
риторичні запи-
тання, вигуки,
повтори
Офіційно-
діловий
Регулювання
офіційно-діло-
вих стосунків
Офіцій-
ні, службові
стосунки
Закони,
постанови,
угоди, ого-
лошення,
протоколи
Однозначність
формулювань,
стандартна лек-
сика, точність,
відсутність емо-
ційно забарвле-
них слів

Стиль мовлення — це своєрідна сукупність мовних засобів, що свідомо використовуються мовцем за певних умов спілкування.
Розрізнення стилів залежить від основних функцій мови — спілкування, повідомлення — і діяльності, впливу. Основна функція офіційно-ділового стилю — повідомлення фактів державного чи приватного значення.
В офіційно-діловому стилі написані протоколи, звіти, плани, програми, закони (в т. ч. Основний закон — Конституція України).
Тексти офіційно-ділового стилю повинні бути особливо точними, однозначними, не допускати різного тлумачення. Ці якості досягаються вживанням стандартних складових частин, усталених зворотів, специфічної ділової лексики, чіткістю побудови. В офіційно-діловому стилі неприпустимі образність, емоційність, переносне вживання слів.

 

Художній стиль

Художній стиль є складним сплавом, у якому відображається все багатство національної мови. Тут можливе поєднання елементів усіх стилів літературної мови. Засобами художнього слова через систему образів художній стиль впливає на розум, почуття та волю читачів, формує їхні ідейні переконання, моральні якості й естетичні смаки.

Образність відрізняє художній стиль від решти стилів. Використання мовних засобів зумовлено його призначенням — образно відтворити дійсність. Мова художньої літератури характеризується виключним багатством лексики і фразеології. У художні твори вводяться історизми, архаїзми, діалектизми, елементи просторіччя, навіть жаргонізми. Приклад архаїзмів: Німим отверзуться уста.

Приклад діалектизмів: «В Яремчі, неподалік від водоспаду, сидів гуцул у кептарику, в брилку, у вишитій сорочці і палив люльку. Поряд лежали полотняні бесаги з якимось кадібком, купленим у Яремчі на ярмарку, біля бесагів витяглись ноги у білих гачах».

У художньому стилі широко використовується емоційно-експресивна лексика: синоніми, антоніми, омоніми, пароніми, фразеологізми. Для передачі думки використовуються різноманітні художні засоби (епітети, метафори, порівняння, символи тощо).

Науковий стиль

Основна функція наукового стилю — повідомлення. Твори, написані в цьому стилі, містять наукову інформацію, тому до нього ставляться жорсткі вимоги в дотриманні норм.

Сфера застосування наукового стилю — наукові й науково-технічні праці, призначені для спеціалістів, підручники для вищих шкіл.

Основні ознаки наукового стилю: ясність і предметність тлумачень, логічна послідовність і доказовість викладу, узагальненість понять і явищ, об’єктивний аналіз, точність і лаконічність висловлювань, аргументація та переконливість тверджень.

Головна ознака наукового стилю — термінологічність.

Твори в науковому стилі насичені абстрактною лексикою. Загальновживані слова використовуються, як правило, лише в одному зі своїх значень.

У науковому стилі допускається повторення тих самих слів у невеликому за розмірами тексті. Це обумовлено необхідністю точно й однозначно виражати думку.

У науковій мові переважають складні речення.

Публіцистичний стиль

Основна функція публіцистичного стилю — формування громадської думки. У публіцистичному творі потрібно не тільки подати інформацію, а й пояснити її з певних позицій, переконати читача в правильності цих позицій. Поєднання логічності викладу матеріалу з емоційно-експресивним забарвленням є важливою особливістю публіцистичного стилю.

Публіцистичному стилю властиві короткі прості речення, часто питальні або окличні, звертання, вигуки. Лексика його носить переважно суспільно-політичний характер. Часто публіцистичні тексти мають форму діалогу. «Проблеми із самоврядуванням часто криються на рівнях, про які й не підозрюємо. Чи ними нехтуємо, намагаючись розв’язати проблему одномоментно. Новітні традиції, закладені в суспільну свідомість впродовж сімдесяти років історії, яка передувала нинішнім часам нашої незалежності, не минули безслідно. Нас привчили до словесної еквілібристики настільки, що… Хіба не тавтологія — «самоврядування» і «врядування», якщо обидва означають уміння давати собі лад? Було тільки бажання, аби в житті окремої людини виникло розуміння, що не треба все перекладати на плечі держави…»

Офіційно-діловий стиль

Офіційно-діловий стиль — це стиль документів. Він використовується для спілкування в державному, громадському, політичному і господарському житті; у ділових стосунках між державами, установами та окремими громадянами суспільства. Офіційно-діловий стиль відрізняється від інших наявністю стандартизованості, тобто використанням сталих зворотів, однотипових виразів та вживанням спеціальної офіційно-ділової термінології. Текст, складений в офіційно-діловому стилі, має бути змістовним, точним, стандартним та інформативним.

Побудова речень відзначається лаконізмом, речення структурно чіткі.

«Предметом застави не можуть бути об’єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації. Крім того, не можуть бути предметом застави цілісні майнові комплекси та їх структурні підрозділи підприємств, майно та кошти благодійних організацій». (Закон України «Про заставу»)

Розмовний стиль

Розмовний стиль виконує функцію спілкування. Він характеризується невимушеністю і простотою форм. Розмовним стилем люди користуються в усіх сферах життя: у побуті, у сім’ї, на виробництві. Основне призначення цього стилю — бути засобом впливу й невимушеного спілкування, жвавого обміну думками, судженнями, оцінками, почуттями, з’ясування виробничих і побутових стосунків.

Лексику розмовного стилю представлено великою кількістю експресивних та емоційно-забарвлених слів, зокрема метафор, порівнянь, синонімів, фразеологізмів, фольклоризмів, діалектизмів, просторічних та скорочених слів, вигуків тощо.

У розмовному мовленні широко використовуються прості речення, переважно короткі (неповні, обірвані, односкладні). Розмовне мовлення здебільш спонтанне, непідготовлене, тому його компонентами є позамовні елементи: міміка, жести, поширена ситуація.

— «Грицю! — сказав батько.

— Га! — сказав Гриць.

— Видиш оту хату?

— Видзу.

— Пам’ятай собі, се школа.

— Ба, — сказав Гриць.

— Сюди будеш ходити вчитися.

— Ба, — сказав Гриць.

Зразки стилів

Діловий

Генпідрядчик зобов’язується виконати передбачені договором буді­ вельно‑монтажні роботи відповідно до затвердженої в установленому поряд­ ку проектно-кошторисної документації і здати Замовникові в обумовлені договором терміни ці роботи, підготовлене до комплексного випробуван­­ня устаткування і до введення в дію закінчені будівництвом об’єкти. (З тексту Договору).

Художній

От стеляться розложисті, як скатерть, зелені левади. Густа, як руно, трава й дрібненька, тонісінька осока доходить до самої води. Подекуди по жовто-зеленій скатерті розкидані темно-зелені кущі верболозу, то круг­ ленькі, наче м’ячики, то гостроверхі, неначе топольки. (Нечуй-Левицький, «Микола Джеря»).

Розмовний

— Вже й знайшов красуню! Та в неї лице, як тріска, стан, наче ко­ пистка, руки, як кочерги, сама, як дошка, а як іде, то аж кістки торох­тять! — Але ж ти і вередливий! То сватай Хотину Корчаківну. — Чи ти здурів? Хотина як вигляне в вікно, то на вікно три дні со­ баки брешуть, а на виду в неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив. (Нечуй-Левицкий, «Кайдашева сім’я»).

Науковий

Есеїстичний ракурс бачення світу сполучений з виходом у сферу трансфізичного, спробою оцінити реальність із позицій макрокосму. Се­ мантика молодіжної есеїстичної прози визначається умовами менталь­ності, яка змінилась, зламом аксіологічної парадигми, розриванням зв’яз­ ків між позначаючим й позначуваним. (З літературнознавчої статті)

Розмовний стиль мовлення — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Розмо́вний стиль мо́влення — це стиль, який використовується в усному повсякденному спілкуванні у побуті, у родині.

Основне призначення розмовного стилю  — бути засобом невимушеного спілкування, живого обміну думками, з’ясування побутових стосунків.

У розмовному стилі відсутній попередній відбір мовного матеріалу. Вживаються разом із нейтральною лексикою, стилістично знижені мовні засоби: фразеологізми, діалектизми, жаргонізми тощо. Часто вживаються в розмовній мові вигуки, частки, вставні слова, неповні речення, повтори, неузгоджені словосполучення тощо[джерело?].

У розмовній мові велику роль відіграють невербальні засоби спілкування: міміка та жестикуляція.

Сфера використання розмовного стилю — усне повсякденне спілкування в побуті, у родині.

Основне призначення — бути засобом впливу й невимушеного спілкування, жвавого обміну думками, судженнями, оцінками, почуттями, з’ясування виробничих[джерело?] і побутових стосунків.

Слід розрізняти неформальне й формальне спілкування. Перше — нерегламентоване, його мета і зміст значним чином визначаються особистими (суб’єктивними) стосунками мовців. Друге — зумовлене соціальними функціями мовців, отже, регламентоване формою і змістом.

Якщо звичайне спілкування попередньо не планують, не визначають його мету і зміст, то ділові контакти передбачають їх попередню ретельну підготовку, визначення змісту, мети, прогнозування можливих висновків, результатів.

У повсякденній розмові мовці можуть зачіпати різні, здебільше не пов’язані теми, отже, їхнє спілкування має довільний інформативний характер.

Особливості розмовного стилю[ред. | ред. код]

Основні ознаки:

  • безпосередня участь у спілкуванні,
  • усна форма спілкування,
  • неофіційність стосунків (неформальна),
  • невимушеність спілкування,
  • непідготовленість до спілкування (неформальна),
  • уживання несловесних засобів (логічних наголосів, тембру, паузи, інтонації),
  • уживання позамовних чинників (ситуація, поза, рухи, жести, міміка),
  • емоційні реакції,
  • потенційна можливість відразу уточнити незрозуміле, закцентувати головне.

Основні мовні засоби:

  • емоційно-експресивне забарвлення (метафори, порівняння, синоніми тощо.),
  • суфікси суб’єктивного оцінювання (зменшено-пестливого забарвлення, зниженості),
  • прості, переважно короткі речення (неповні, обірвані, односкладові),
  • часте вживання різноманітних займенників, дієслів із двома префіксами (попо-, пона-, поза-),
  • специфічні фразеологізми, фольклоризми, діалектизми, просторічна лексика, скорочені слова, вигуки тощо,
  • заміна термінів розмовними словами (електропотяг — електричка, бетонна дорога — бетонка, залікова книжка — заліковка).


Розмовний стиль має два підстилі:

  • розмовно-побутовий,
  • розмовно-офіційний.

Типові форми мовлення — усні діалоги та полілоги.

Норми розмовного стилю встановлюються не граматиками, як у книжних стилях, а звичаєм, національною традицією — їх відчуває і спонтанно обирає кожен мовець.

  • (укр.) Рецензенти: Тельпуховська Ю. М. Каширіна Т. Г., укладач Попко О. Г. Українська мова. Практичний довідник. — Харків: ФОП Співак Т. К., 2008. ISBN 978-966-8896-85-9
  • (укр.) Іванова І. Б., Дейнека Н. П., Кондрашенко Г. П. Українська мова. Навчальний посібник для школярів, абітурієнтів та студентів. Шанс. — Харків: Парус, 2005. ISBN 966-8482-12-3
  • (укр.) Микола Зубков Сучасне ділове мовлення. — Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2007. ISBN 978-966-343-728-6

Офіційно-діловий стиль мовлення — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Офіці́йно-ділови́й стиль (ОДС) — функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Належить до виразно-об’єктивних стилів; виділяється найвищою мірою літературності.

  1. Законодавчий — використовується в законотворчій сфері у вигляді Конституції, законів, указів, статутів, постанов тощо.
  2. Дипломатичний — використовується в сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у вигляді договорів, конвенцій, протоколів, заяв тощо.
  3. Юридичний — використовується в юриспруденції у вигляді актів, позовних заяв, протоколів, постанов, запитів, повідомлень тощо.
  4. Адміністративно-канцелярський — використовується в професійно-виробничій сфері, правових взаєминах і діловодстві у вигляді офіційної кореспонденції, договорів, контрактів, заяв, автобіографій, доручень тощо.

Як і сам офіційно-діловий мовний стиль, його підстилі мають власну сферу застосування, межі якої визначаються метою й умовами ділового спілкування. Вони виступають засобом функціонування взаємозв’язаних між собою систем документації — цілісних утворень із певними специфічними рисами (система управлінських, адміністративних документів та спеціалізовані (галузеві) документаційні системи (банківська, юридична тощо).

  • Ділова документація Гетьманщини XVIII ст.: [зб. документів / АН України. Ін-т української археографії та ін.; упоряд., автор передмови та комент. В. Й. Горобець; відпов. Ред. Л. А. Дубровіна]. — К.: Наук. думка, 1993. — 392 с. – (Пам’ятки політично-правової культури України).
  • Ділова і народно-розмовна мова XVIII ст.: матеріали сотенних канцелярій і ратуш Лівобережної України. — К.: Наук. думка, 1976. — 416 с.
План-конспект по украинскому языку «Стилі мовлення»

План-конспект уроку з української мови

2 курс.

Тема: Стилі мовлення: розмовний, науковий, офіційно-діловий, художній і публіцистичний.

Мета: поглибити знання учнів про стилі мовлення, сферу вживання кожного з них, навчити визначати стилі мовлення; розвивати вміння самим складати висловлювання у різних стилях мовлення; виховувати шанобливе ставлення до мови, шанобливе ставлення до етнічного вишитого одягу.

Обладнання: презентація, уривки з твору І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я», вислови відомих людей про моду і стиль, світлини різних стилів одягу, фото костюмів різних народів, репродукції картин Надії Старовойтової, міні-підручник, таблиця «Стилістичний тренажер».

Міжпредметні зв’язки: українська література, зарубіжна література,світова художня культура.

Інтерактивні методи: «Мозковий штурм», «Гронування», «Капелюх Бонно», робота в групах.

Перебіг уроку

Епіграф

Стиль – це людина (Г. Флобер)

Стиль – одяг думки (Д. Честерфільд)

Цитати

1.Жіночий одяг — живопис, чоловічий одяг — скульптура. (Барнетт Ньюмен).

2. Вбрання — передмова до жінки, а іноді й вся книга. (Себастьян-Рош Нікола де Шамфор).

3.Зневажати моду так само нерозумно, як занадто завзято її дотримуватися. (Жан де Лабрюйер).

І. Актуалізація опорних знань

Метод «Гронування»

Вправа «Поєднай стилі»

Учням запропоновано фотографії, на яких представлені різні стилі одягу. Їх завдання: поєднати стилі одягу зі стилями мовлення. Презентуючи роботи, аргументувати свій вибір, називаючи спільне між стилем одягу і стилем мовлення.

(Представлення робіт)

Малюнки для 1 групи

hello_html_m6788b991.jpghello_html_6f4da0d5.jpg

hello_html_m304662d4.jpghello_html_5198bbbc.jpghello_html_3292e5fb.jpg

Малюнки для 2 групи

hello_html_283982a.jpghello_html_650b65b8.jpg

hello_html_m2701b3e7.jpghello_html_21d5740f.jpghello_html_m6b0fe339.jpg

Метод «Мозковий штурм»

Перед учнями постає проблемне питання, на яке вони повинні знайти відповіді.

Проблемне питання:З чим у вас асоціюється слово «стиль», або що ви думаєте, коли чуєте це слово?

(Стиль — це манера письма, стиль художника, бароко, стиль виховання, не мій стиль, французький стиль, стиль роботи, стиль брас, стильно одягатись, манера говорити, за новим стилем, стиль письменника…).

ІІ. Повідомлення теми, мети уроку


Тема нашого уроку: «Стилі мовлення». Наше завдання — поглибити знання про стилі мовлення, сферу вживання кожного з них, навчитися визначати стилі мовлення; розвивати вміння самим складати висловлювання у різних стилях мовлення; виховувати в собі шанобливе ставлення до мови. Особливість нашого уроку полягає в тому, що весь урок буде супроводжуватися певним стилем. Це дасть змогу не лише добре розбиратися у функціональних стилях, а й прищепити любов до одягу багатьох народів.

ІІІ. Засвоєння нового матеріалу

Слово вчителя: Щодня стиль одягу набуває все більшої популярності в усьому світі. Гарне популярне вбрання продовжує завойовувати серця модниць, які носять їх не тільки у свята, а й у повсякденному житті. Підтримують модний тренд у всьому світі. Отже, ключове слово нашого уроку – «стиль». Давайте з’ясуємо його значення.

Учень: Слово стиль походить від латинського stilos – так називається паличка із загостреним кінцем для писання на навощених дощечках. Звідси й пішло значення слова.

Слова вчителя:А зараз, давайте з вами трохи поміркуємо над тим, що ж все-таки «митці» розуміють під такими поняттями як стиль, образ, імідж. І в цьому розібратися нам на допомогу прийдуть наступні питання:

— Що означав у давнину вислів повернути стиль?

— Що є предметом вивчення стилістики? Назвіть відомі вам стилі мовлення.

— Вдома ви повинні були відшукати і записати якомога більше значень слова стиль.Давайте познайомимося з вашими знахідками.

— Доведіть, що слово стиліст багатозначне. Якими якостями має володіти письменник чи журналіст, щоб відповідати характеристиці «гарний стиліст»?

— Порівняйте поняття стиль, образ та імідж. У чому їх подібність і відмінність?

Учні дають аргументуючи відповіді,тим самим влучаючись в процес дискусії один з одним.

Слова вчителя:А тепер ми переходимо до наступного етапу нашого заняття. Для виконання цієї вправи вам необхідно роздивітися репродукції малюнків сучасної української художниці Надії Старовойтової, які знаходяться перед вами і поміркувати над тим, в чому ж виявляються ознаки українського стилю в цих зображеннях? Як ви розумієте поняття український стиль?

hello_html_m4daae874.jpghello_html_6fa3ded.jpghello_html_m25acc069.jpghello_html_m3d90d1c6.jpg

Учні уважно роздивляються картини Надії Старовойтової та колективно розмірковують над поставленими питаннями.

Вправа «Впізнай стиль»

Визначити стиль запропонованих уривків, підготувати тезове представлення даного стилю, виписати окремі слова, словосполучення, що стануть доказом використаного стилю.

Завдання для 1 групи (художній стиль)

Специфіка одягу Мотрі з «Кайдашевої сім’ї» (український національний одяг).

«В неділю вранці перед службою Мотря Довбишів на прибиралась до церки. Вона принесла з хижки зав’язані в хустці квітки та стрічки і розсипала їх по столі, застеленому білою скатертю; принесла й поставила на лаві червоні сап’янці. Довбишів на сіла на круглому дзиґликові коло стола, а подруга-сусіда наділа Мотрі на голову кибалку, вирізану з товстого паперу, схожу на вінок; на кибалку, над самим лобом, поклала вузеньку стрічку з золотої парчі, а потім клала стрічки одну вище од другої так, щоб над лобом було видко пружок од кожної стрічки. Всю кибалку кругом і всі коси вона обтикала квітками з червоних, зелених, синіх і жовтих вузеньких стьожок. За вуха вона позатикала пучки дрібненького барвінку, качурині кучері та павині пера і потім розстелила по спині двадцять довгих кінців стрічок до самого пояса…

Мотря вбралася в зелену спідницю, в червону запаску, підперезалась довгим червоним поясом і попускала кінці трохи не до самого долу, одяглась в зелений з червоними квіточками горсет, взулась в червоні чоботи, наділа добре намитсто, взяла в руки білу хусточку та й пішла до церкви. Вся її голова аж ніби горіла квітами проти сонця…»

hello_html_6c42564e.jpghello_html_m1a4d7384.jpghello_html_m3573439c.jpg

Завдання для 2 групи (художній стиль)

Специфіка російського національного вбрання.

Основным отличием национального костюма была многосоставность/ многослойность, богатство отделки и простой, прямой или слегка расклешенный силуэт. Талия не подчёркивалась. Цвета в основном были яркими, радостными.

При всём обилии различной одежды, на Руси выделялись несколько основных комплектов русского женского костюма. Это сарафанный комплект (северно-русский) и понёвный комплект (южнорусский, более древний). При этом издавна рубаха всегда была основой женского наряда. Как правило, рубахи были изо льна или хлопка, а более дорогие — из шёлка.

Подол, рукава и ворот рубах украшались вышивкой, тесьмой, пуговицами, блёстками, аппликациями и различными узорными вставками. Иногда плотный орнамент украшал всю нагрудную часть рубахи. Узоры, орнамент, детали и цветовая гамма в различных губерниях были особенными. Например, рубахи Воронежской губернии, как правило, были украшены вышивкой чёрного цвета, что добавляло наряду строгость и изысканность. А вот в рубахах центральных и северных губерний можно в основном отметить вышивку золотыми нитями — шёлковыми или хлопчатобумажными. В северных и центральных губерниях преобладали красный, синий и чёрный цвета, а также двустороннее шитьё. Для южнорусских рубах (например, Тульская и Курская губернии) были характерны различные узоры и плотная красная вышивка.

hello_html_111c47d3.jpghello_html_ma8ab318.jpghello_html_m4608bdfa.jpg

Завдання для 3 групи.

Специфіка кримськотатарського національного вбрання.

Особливу увагу кримські татарки приділяли прикрасам голови. Волосся дівчини зазвичай заплітало в дві кіски, які відкидали на спину. Щоб оберегтися від лихого ока (назар) до кінців кіс був прикріплений красиво оброблений прямокутний талісман, усередині якого знаходилася священна молитва (сач дувасы). Головним убором вважалася оксамитова, зазвичай бордового кольору шапочку (фес), вишита золотом або сріблом, іноді прикрашена дрібними монетами і покрита круглою з візерунками обробкою золотого кольору (фес къалпагьы). Поверх фески одягався тонкий довгий шарф білого кольору (баш марама) з самотканной серпанку, вишитий по краях. Налічується величезна кількість жіночих головних уборів, їх різноманітність вражає. Окрім фески і марамы поширеними були велика вовняна хустка (шал), легка тонка хустка (чембер), кольорова візерунчаста хустка (баш явлукъ). Одяг жінок, незважаючи на місцеві відмінності, мав багато спільного. З широких і довгих, нижче колін, бавовняних або полотняних сорочок (кетен-кольмек), довгих суконь (антер) з широкими рукавами, кольорових шароваров (шалвар або думан, дон), що досягають ступні і зав’язуваних навколо щиколотки на шнурок, полягав гардероб кримської татарки. Верхній одяг складався з каптана (къафтан або зыбын), що щільно обтягує увесь стан, звичайно яскравого, найчастіше в рожевому иии малиновому кольорі, із золотим або срібним галуном на комірі і грудях. Цей каптан має розріз в усю довжину спереду, а також вузькі рукави і застібається у кисті рук на декілька гудзиків, обов’язково шиється на ваті для надання стану повноти. На груди, починаючи від шиї до пояса, а іноді і нижче, підшивається нагрудник (кокюслик), на який густо нанизуються згори дрібні, а далі все більш і більш великі золоті монети (алтин). Потім йде навколо талії широкий плисовий пояс (йипши къушакъ), шитий сріблом або золотом з великими срібними бляхами з рельєфними візерунками (копан). Іноді пояс підв’язували вовняною в’язаною хусткою (бель явлукъ), таким чином, що позаду утворювався трикутник, який мало не досягав ніг. Поверх каптана надівали коротку шубу (джуббе), переважно з червоного або зеленого матеріалу, оббитого по краях хутром і широкими позументами по усіх швах.

hello_html_456f8054.jpghello_html_m7de0375e.jpg

hello_html_5dfb32e.jpg

Учитель: Отже, мода минає, стиль залишається. Ми зараз з вами проаналізували специфіку національного стилю різних народів. Дуже багато різних елементів є в одязі цих народів, але є одна схожість у вбранні цих народів – це вишивка, одяг з вишивкою. Зараз досить модно одягатися у таке вбрання, і з кожним днем такий стиль стає все популярнішим.

Пропоную подивитися на дошку і ознайомитися з висловами відомих людей про моду і стиль, які допоможуть нам зробити певні висновки: що ж є незмінним та вічним, а що швидкоплинно змінюється, тобто, що важливіше стиль чи мода?

Мода минає, стиль залишається

Вислови відомих

Добре одягнена людина – та, на чий одяг ви не звертаєте уваги. (Сомерсет Моем, англійський письменник).

Людина або сама має бути витвором мистецтва, або ж бути одягненою у витвір мистецтва. (Оскар Уайльд, англійський філософ, письменник, поет, драматург).

Жінка була б у відчаї, якби природа створила її такою, якою її робить мода. (П’єр Буаст, французький поет, лексикограф).

Найбільшим доказом жіночої прихильності буває жертвування модою. (П’єр Буаст, французький поет, лексикограф).

Нехтувати модою так само нерозумно, як і занадто їй наслідувати. (Жан де Лабрюйєр, французький мораліст).

Учитель: Подивіться на фото сучасних моделей одягу з використанням національних елементів. Уявіть, що ви дизайнери цих моделей. Вам необхідно власноруч написати оголошення-запрошення на ваш показ. Але, першій групі пропонується написати оголошення в художньому стилі, другій – в офіційно-діловому, а третій – в публіцистичному.

Учням дається 5-7 хвилин на підготовку.

hello_html_m76da4aa3.jpghello_html_m57d1738e.jpghello_html_734184ae.jpg

Відповіді учнів.

Учитель: Наближаючись до фіналу нашого уроку, хотілося б запропонувати вам не менш цікаве завдання. Отже,1 група створює проект на тему: «Зірки у національних костюмах».

hello_html_m35e94357.jpghello_html_1f71c3fb.jpghello_html_m121ef392.jpg

2 група яскраво презентує цей проект, використовуючи художній та публіцистичний стилі мовлення.

3 група журналістів — вони беруть інтерв’ю, використовуючи різні стилі в своїй діяльності.

Таємниці української вишивки

— Вишиту сорочку навмисне залишали недошитою, щоб не зашити долю.

— Дитячі сорочки також не дошивали, аби не зашити ріст.

— Не можна було запозичувати узори з чужих сорочок, щоб не забрати чужу долю.

— Взагалі вишивка на одязі здавна відігравала роль оберега від тем­них сил. Уважалось, що вишивка на грудях захищає душу людини від руйнування, занепаду. Вишивка на плечах, особли­во в чоловічому одязі, додавала сили і захищала від ворогів.

Заключне слово учителя: Таким чином, хочу підвести підсумок нашого нестандартного уроку. Стиль одягу, на відміну від функціональних стилів мовлення, пасує кожній людині без винятку, незважаючи на національність, соціальний статус, посади, колір шкіри. Національний стиль буде доречним для усіх заходів: як офіційних так і неофіційних. Отже, етнічний вишитий одяг – це завжди модно. Сьогодні ми ознайомилися не тільки з національним колоритом російського, українського та кримськотатарського одягу, але й навчилися одягати свої думки відповідно до вимог функціональних стилів мовлення. Переглянуті на уроці фотографії доводять те, що національний стиль до лиця усім без виключення – високопосадовцям, представникам різних національностей, а стилі мовлення властиві лише певним жанрам. Народна мудрість стверджує, що зустрічають по одежі, а проводжають по розуму. Сподіваюсь, що сьогоднішній незвичайний урок допоможе нам відновити гармонію між тим та іншим.

V. Підсумки уроку

Інтерактивна технологія «Капелюхи Бонно»

Червона – колір почуттів. Що ви відчули під час сьогоднішнього уроку?

Зелений – колір нового. Що нового ви дізналися на уроці?

Синій – колір знань. Які знання сьогодні стануть вам у пригоді?

Жовтий – колір переваг. Які переваги має сьогоднішній урок порівняно з попередніми?

Блакитний – колір досягнень. Чого ви досягли сьогодні на уроці?

VІ. Оцінювання відповідей учнів.

VІІ. Домашнє завдання.

Виконайте проект «Сучасна молодь і національний стиль», дотримуючись ознак публіцистичного стилю.

Стилі мовлення. Характеристика ділового стилю і вимоги до мови документів

Визначення стилю. Загальна характеристика жанрів і мовних засобів розмовного, публіцистичного, конфесійного, художнього, наукового та ділового стилів залежно від складності, мети мовця й характеру впливу на аудиторію. Визначення ділового стилю та вимоги до його мови: об’єктивність, логічна послідовність, переконливість, доказовість, уніфікація і стандартизація, ясність викладу і точність опису. Практичне значення знань про походження і специфіку стилів у сучасному суспільстві.

Як зазначено вище, мова – це ідеальна система, якою володіють усі представники певного мовного колективу і завдяки якій відбувається спілкування. Але на практиці можливі ситуації, коли люди, користуючись однією мовою, не розуміють одне одного і не вступають у спільний контакт. Справа в тому, що різні мовні засоби функціонують залежно від того, в якому середовищі і з якою метою відбувається спілкування, а неадекватність їх використання призводить до непорозуміння або комічного чи драматичного ефекту. Отже, природа стилів соціальна –правильне їх використання стає невід’ємною ознакою сучасної людини, яка більшу частину свого життя проводить у діловому і професійному контексті.

Стилі – це функціональні різновиди загальнонаціональної мови, які різняться типовими мовними засобами залежно від сфери людського спілкування.

У мовній практиці виділяють, як правило, п’ять стилів: розмовний (або розмовно-побутовий), публіцистичний, науковий, діловий (або офіційно-діловий) і художній (або художньої літератури). Щоправда, сьогодні все більшу вагу набуває і конфесійний стиль, який був усунутий разом із секуризацією релігійного життя з кінця 20-х до майже 80-х років минулого століття. Для останнього характерними рисами є вживання старослов’янізмів, застарілих слів, реалій потойбічного світу, використання метафор, символів, порівнянь, алегорій, а також непрямого порядку слів у реченні, повторів слів і синтаксичних конструкцій.

Зразок конфесійного стилю

  1. Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог.

  2. З Богом було воно споконвіку.

  3. Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього.

  4. У ньому було життя, і життя було – світло людей.

  5. І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява.

  6. Був чоловік, посланий Богом, ім’я йому – Іоан.

  7. Прийшов він свідком – свідчити світло, щоб усі з-за нього увірували.

  8. Не був він світло – був лише, щоб свідчити світло.

Євангеліє від Іоанна, 1, 1-8

Усі стилі, крім розмовного, функціонують здебільшого у сфері книжного (або писемного) мовлення. Проте сучасний стан розвитку культури дозволяє говорити про взаємопроникнення кожного зі стилів у межах як усної, так і писемної форм мовлення. Так, у діловому, науковому і публіцистичному стилях значну вагу набуває сьогодні усне мовлення: доповідь, мітинґова промова, переговори, телефонна розмова, теледебати, телевізійні інформативні передачі тощо.

У такому разі результат впливу на аудиторію або особу залежить від того, чи правильно мовець визначив стиль спілкування у конкретній ситуації, яку мету у зв’язку з цим поставив і чи вміло використовував типові мовні засоби для досягнення цієї мети.

Розмовний стиль реалізує здебільшого комунікативну функцію мови і поділяється на підстилі: розмовно-побутовий, світський, ораторський і підстиль усної народної творчості. Перший є власне розмовним, решта об’єднує ознаки розмовного стилю з елементами ділового і наукового (світський підстиль), ділового, наукового і публіцистичного (ораторський підстиль) розмовно-побутового і художнього стилів (підстиль усної народної творчості).

Оскільки комунікація в розмовному стилі здійснюється шляхом безпосереднього діалогу, головною метою мовця є встановлення психологічного контакту із співрозмовником (співрозмовниками), без якого адекватне спілкування залишається на рівні побажання. Виходячи з цього, мовні засоби, які б сприяли досягненню мети, мають бути максимально простими і зрозумілими.

Так, у найдавнішому і найпоширенішому розмовно-побутовому підстилі, що пояснюється виконанням ним найголовнішої функції мови – комунікативної, цій меті підпорядковані і вимова, і синтаксис, і лексичні засоби.

Вимовадозволяє вживати фонетичні різновиди, які не завжди співпадають з літературними нормами, але не виходять за межі національної мови. Інтонаційні барви (паузи, темп, ритм, наголос) охоплюють широкий діапазон і разом із позамовними засобами (жестами, мімікою) увиразнюють спілкування.

Синтаксисхарактеризується неповними реченнями, простими синтаксичними конструкціями з вільним порядком слів, активними зворотами, великою кількістю вставних слів і конструкцій. Психологічну напруженість діалогу підтримують питальні й окличні речення.

Лексикапобутового спілкування, як правило, розмовно-побутова, загальновживана, без використання спеціальної термінології. Для неї характерне вживання професіоналізмів, емоційно забарвлених слів, діалектизмів і жарґонізмів.

Якщо побутова розмова переходить у межі світської або ділової бесіди (світський підстиль), то мовець вимушений стримувати свої почуття, а отже, обмежувати вживання емоційно забарвлених слів, уникати жестикуляції. Проте доцільним стає використання урочистих слів, фразеологізмів, загальновживаної наукової і громадсько-політичної термінології, ускладнених синтаксичних конструкцій, вишуканих і ввічливих звертань.

Ораторський підстильнайповніше функціонує у сфері політичного життя і використовується на мітинґах, зборах, засіданнях, у дебатах, дискусіях, доповідях, лекціях тощо, збігаючись за своїми мовними ознаками з публіцистичним стилем. Він стає у нагоді тоді, коли треба вплинути на слухача, спонукати його мислити або діяти так, як того хоче оратор. Ось чому тут слід уникати шаблонних виразів, складних синтаксичних конструкцій, незрозумілої термінології і підсилювати можливості впливу вживанням фразеологізмів і крилатих висловів, активною жестикуляцією та мімікою, риторичними запитаннями й імперативами.

Підстиль усної народної творчостівідображає художнє й фразеологічне багатство національної мови, тому тут повною мірою вживаються епітети, порівняння, метонімія, гіперболи, зменшувально-пестливі суфікси, різноманітні синтаксичні конструкції з використанням синтаксичного паралелізму, однорідних членів речення, повторів, апостр`офів (звертань до відсутніх осіб, тварин, рослин, явищ природи) тощо.

в стиле модерн | История, характеристики, художники и факты

Art Nouveau , орнаментальный стиль искусства, который процветал между 1890 и 1910 годами в Европе и Соединенных Штатах. Стиль модерн характеризуется использованием длинной, извилистой, органической линии и чаще всего использовался в архитектуре, дизайне интерьера, ювелирном и стеклянном дизайне, афишах и иллюстрации. Это была преднамеренная попытка создать новый стиль, свободный от подражательного историзма, который доминировал над большей частью искусства и дизайна 19-го века.Примерно в это же время термин «Модерн» был введен в Бельгии периодическим изданием L’Art Moderne для описания работы группы художников Les Vingt и в Париже С. Бинга, который назвал свою галерею L’Art Nouveau. Стиль назывался югендстиль в Германии, Sezessionstil в Австрии, Stile Floreale (или Stile Liberty) в Италии и Modernismo (или Modernista) в Испании.

Лестница в Hôtel Tassel Лестница в Hôtel Tassel, Брюссель, спроектированная Виктором Ортой в стиле модерн, 1892–93. Генри Таунсенд

Британика Викторина

Все в искусстве и дизайне (часть первая) Викторина

Какой английский пейзажист популяризировал лимерик?

В Англии непосредственными предшественниками стиля были эстетизм иллюстратора Обри Бердсли, который сильно зависел от выразительного качества органической линии, и движение искусств и ремесел Уильяма Морриса, который доказал важность жизненного стиля в прикладном искусстве.На европейском континенте на модерн повлияли эксперименты с выразительной линией живописцев Поля Гогена и Анри де Тулуз-Лотрека. Движение также было частично вдохновлено модой на линейные узоры японских гравюр (укиё-э).

Бердсли, Обри: иллюстрация для Le Morte Darthur Иллюстрация в стиле модерн Обри Бердсли для издания 18000 года Le Morte Darthur сэра Томаса Малори. Ann Ronan Picture Library / Heritage-Images

Отличительной орнаментальной характеристикой стиля модерн является его волнистая асимметричная линия, часто принимающая форму цветочных стеблей и бутонов, усиков винограда, крыльев насекомых и других деликатных и извилистых природных объектов; линия может быть изящной и грациозной или наполненной мощной ритмичной и кнутообразной силой.В графике линия подчиняет все другие графические элементы — форму, текстуру, пространство и цвет — своему собственному декоративному эффекту. В архитектуре и других пластических искусствах вся трехмерная форма поглощается органическим, линейным ритмом, создавая слияние структуры и орнамента. Архитектура особенно показывает этот синтез орнамента и структуры; либеральная комбинация материалов — металлоконструкций, стекла, керамики и кирпичной кладки — использовалась, например, при создании унифицированных интерьеров, в которых колонны и балки становились толстыми лозами с растягивающимися усиками, а окна становились как отверстиями для света и воздуха, так и перепонками. органического целого.Этот подход был прямо противоположен традиционным архитектурным ценностям разума и ясности структуры.

Рене Лалик: корсажное украшение стрекозы корсажное украшение стрекозы, выполненное из золота, эмали, хризопраза, лунных камней и бриллиантов, по проекту Рене Лалика, 1897–98; в музее Гулбенкяна, Лиссабон. © Art Media — Heritage-Images / Imagestate

Было много художников и дизайнеров, которые работали в стиле модерн. Некоторыми из наиболее известных были шотландский архитектор и дизайнер Чарльз Ренни Макинтош, который специализировался на преимущественно геометрической линии и особенно влиял на австрийский Sezessionstil; бельгийские архитекторы Генри ван де Вельде и Виктор Орта, чьи чрезвычайно извилистые и деликатные структуры оказали влияние на французского архитектора Гектора Гимара, еще одну важную фигуру; американский стеклодув Луи Комфорт Тиффани; французский дизайнер мебели и металлоконструкций Луи Мажорель; чехословацкий графический дизайнер-художник Альфонс Муха; французский дизайнер стекла и ювелирных украшений Рене Лалик; американский архитектор Луи Генри Салливан, который использовал похожее на растения железное изделие ар-нуво, чтобы украсить свои традиционно структурированные здания; и испанский архитектор и скульптор Антонио Гауди, пожалуй, самый оригинальный художник движения, который вышел за пределы зависимости от линии, чтобы превратить здания в изогнутые, выпуклые, яркие, органические конструкции.

Получите эксклюзивный доступ к контенту из нашего первого издания 1768 года с вашей подпиской. Подпишитесь сегодня

После 1910 года стиль модерн выглядел старомодным и ограниченным, и его вообще отбросили как особый декоративный стиль. Однако в 1960-е годы этот стиль был частично реабилитирован крупными выставками, организованными в Музее современного искусства в Нью-Йорке (1959 г.) и в Национальном музее современного искусства (1960 г.), а также крупным масштабная ретроспектива Бердсли состоялась в музее Виктории и Альберта в Лондоне в 1966 году.Выставки подняли статус движения, которое часто рассматривалось критиками как преходящая тенденция, до уровня других основных движений современного искусства конца 19-го века. Потоки движения были затем оживлены в поп и оп-арт. В популярной сфере цветочные органические линии стиля модерн были возрождены как новый психоделический стиль в моде и в типографии, используемой на обложках рок и поп-альбомов и в коммерческой рекламе.

Гауди, Антони: Дом Мила Дом Мила, Барселона, Антони Гауди, 1905–10. © Исмаэль Монтеро Верду / Shutterstock.com .
Экспрессионизм | Определение, характеристики, исполнители и факты

Экспрессионизм , художественный стиль, в котором художник стремится изобразить не объективную реальность, а скорее субъективные эмоции и реакции, которые объекты и события вызывают в человеке. Художник достигает этой цели с помощью искажения, преувеличения, примитивизма и фантазии, а также с помощью яркого, резкого, насильственного или динамичного применения формальных элементов. В более широком смысле экспрессионизм является одним из основных течений искусства в конце 19-го и 20-го веков, и его свойства очень субъективного, личного, спонтанного самовыражения типичны для широкого круга современных художников и художественных движений.Экспрессионизм также можно рассматривать как постоянную тенденцию в германском и скандинавском искусстве, по крайней мере, из европейского средневековья, особенно во времена социальных перемен или духовного кризиса, и в этом смысле он формирует противоположность рационалистическим и классифицирующим тенденциям Италии и позже Франции.

Крик , темпера и казеин на картоне, Эдвард Мунк, 1893; в Национальной галерее, Осло. Национальная галерея, Осло, Норвегия / Художественная библиотека Bridgeman, Лондон / SuperStock

Британика Викторина

Киношкола: факт или вымысел?

Фильмы, снятые на Диком Западе Америки, иногда называют «конными операми».»

Более конкретно, экспрессионизм как особый стиль или движение относится к ряду немецких художников, а также австрийских, французских и русских, которые стали активными в годы до Первой мировой войны и оставались таковыми в течение большей части межвоенного периода.

Рождение и развитие

Корни немецкой экспрессионистской школы лежат в работах Винсента Ван Гога, Эдварда Мунка и Джеймса Энсора, каждый из которых в период 1885–1900 гг. Развивал очень личный стиль живописи.Эти художники использовали выразительные возможности цвета и линии, чтобы исследовать драматические и наполненные эмоциями темы, передать качества страха, ужаса и гротеска или просто праздновать природу с галлюцинаторной интенсивностью. Они оторвались от буквального представления природы, чтобы выразить более субъективные взгляды или состояния ума.

Вторая и главная волна экспрессионизма началась примерно в 1905 году, когда группа немецких художников во главе с Эрнстом Людвигом Киршнером сформировала свободную ассоциацию под названием Die Brücke («Мост»).В группу входили Эрих Хеккель, Карл Шмидт-Роттлафф и Фриц Блейл. Эти художники восстали против того, что они считали поверхностным натурализмом академического импрессионизма. Они хотели объединить немецкое искусство с духовной энергией, которой, по их мнению, ему не хватало, и стремились сделать это с помощью элементарного, примитивного, очень личного и спонтанного выражения. К первоначальным членам Die Brücke вскоре присоединились немцы Эмиль Нольде, Макс Пехштайн и Отто Мюллер. Экспрессионисты находились под влиянием своих предшественников 1890-х годов, а также интересовались африканской резьбой по дереву и работами таких североевропейских мастеров средневековья и Ренессанса, как Альбрехт Дюрер, Матиас Грюневальд и Альбрехт Альтдорфер.Они также знали о неоимпрессионизме, фовизме и других недавних движениях.

Танец вокруг золотого тельца , картина маслом Эмиля Нольде, 1910; в Bayerische Staatsgemaldesammlungen, Мюнхен. Предоставлено Фондом Нольде; фотография, Bayerische Staatsgemaldesammlungen, Мюнхен Получите эксклюзивный доступ к контенту из нашего первого издания 1768 года с вашей подпиской. Подпишитесь сегодня

Немецкие экспрессионисты вскоре разработали стиль, отличающийся резкостью, смелостью и визуальной интенсивностью.Они использовали неровные, искаженные линии; грубый, быстрый мазок; и резкие цвета, чтобы изобразить городские уличные сцены и другие современные предметы в переполненных, взволнованных составах, отличающихся их нестабильностью и их эмоционально заряженной атмосферой. Многие из их работ выражают разочарование, тревогу, отвращение, недовольство, насилие и вообще какую-то неистовую интенсивность чувства в ответ на безобразие, грубую банальность, а также возможности и противоречия, которые они обнаружили в современной жизни.Ксилография с толстыми зубчатыми линиями и резкими контрастами в тональности была одним из любимых средств массовой информации немецких экспрессионистов.

Индеец и женщина , холст, масло. Макс Печштейн, 1910; в Художественном музее Сент-Луиса, Сент-Луис, Миссури. Музей искусств Сент-Луиса, завещание Мортона Д. Май

Работы художников Die Brücke стимулировали экспрессионизм в других частях Европы. Оскар Кокошка и Эгон Шиле из Австрии переняли свою измученную кисть и угловатые линии, а Жорж Руо и Хаим Сутин во Франции разработали стили живописи, отмеченные интенсивным эмоциональным выражением и насильственным искажением фигуральной тематики.Художник Макс Бекманн, художник-график Кэт Кольвиц и скульпторы Эрнст Барлах и Вильгельм Лембрюк, все из Германии, также работали в экспрессионистских стилях. Художники, принадлежащие к группе, известной как Der Blaue Reiter («Голубой всадник»), иногда рассматриваются как экспрессионисты, хотя их искусство обычно лирическое и абстрактное, менее явно эмоциональное, более гармоничное и больше озабоченное формальными и живописными проблемами, чем это. художников Die Brücke.

Лежащая молодая женщина с черными чулками Эгон Шиле, 1913, бумага, гуашь, акварель и карандаш.30,8 см × 48,4 см. В частной коллекции

Экспрессионизм был доминирующим стилем в Германии сразу после Первой мировой войны, где он соответствовал послевоенной атмосфере цинизма, отчуждения и разочарования. Некоторые из более поздних практикующих движения, такие как Джордж Гросс и Отто Дикс, разработали более острую, социально критическую смесь экспрессионизма и реализма, известную как Neue Sachlichkeit («Новая объективность»). Как видно из таких ярлыков, как «Абстрактный экспрессионизм» и «Неоэкспрессионизм», спонтанные, инстинктивные и очень эмоциональные качества экспрессионизма были общими для нескольких последующих художественных движений в 20-м веке.

Говяжья сторона , холст, масло Хаим Сутин, в. 1925; в художественной галерее Олбрайт-Нокс, Буффало. Предоставлено Галереей искусств Олбрайт-Нокс, Буффало, Зал Фонда современного искусства; фотография, Sandak, Inc. ,

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *