Оповідання про весну: Твори про весну — Весна чарівна пора року – Оповідання Олександра Копиленка про весну

Содержание

Оповідання Олександра Копиленка про весну

Олександр Копиленко

ВЕСНА ІДЕ

Оповідання

 

Олександр Копиленко. Оповідання про весну та природу. Малюнки Людмили Постних. Весна іде. Сади цвітуть. Найвеселіший місяць.

 

Ще зовсім недавно важко було сонечку пробитися промінням крізь хмари. Вони волохаті, неначе брудні, нависають над землею, а ми поглядаємо на небо, питаємо:

— Коли ж ти, сонечко любе, розтопиш весь сніг і сріблясті ручайки полинуть у річки, в яри?
Та ось повертаєшся з школи і мружиш очі від яскравого світла. Сонце вже бавиться. Ще не припікає як слід, а тільки лагідно доторкається до обличчя.

Це ж березень місяць прийшов — перший місяць весни! А чи ж розвісили ви шпаківні? Десь уже мчать до нас з далеких країв заклопотані, веселі шпаки. їм треба хатину, щоб вивести своїх діток. Спочатку з’являться самці, а через кілька днів і їхні подруги — самички. Так само прилітають по черзі й жайворонки та зяблики. Теж наші перші весняні гості.
Жайворонки поселяються на ланах, на таловинах. Зяблики в лісах, гайках, парках, садах. Незабаром ми почуємо їхні гучні, веселі, весняні пісні. А які чисті голоси в пташок!
На ще вогких пагорках, на схилах, зацвіли наші перші весняні квіти — мати-й-мачуха. В неї квітки яскраво-жовті, ніби краплини вранішнього сонця. З-під торішнього листя соромливо виставить свою фіолетову квітку волохатий сон. Щоб не боятися нічного холоду, сон надів на себе цю пухнасту шубу.
Погляньте, муха вже гріється на сонечку, ще млява, неповоротка, але вже пряде лапками, гладить ними себе по черевцю. Це вона чепуриться.
А по-справжньому сонце почне оживляти все після 21 березня, коли день дорівнює ночі. А далі дні почнуть збільшуватись, а ночі коротшати… Йде справжня весна, щоб враз перемогти зиму.

 


* * *

 

САДИ ЦВІТУТЬ

Оповідання

 

Олександр Копиленко. Оповідання про весну та природу. Малюнки Людмили Постних. Весна іде. Сади цвітуть. Найвеселіший місяць.

Неначе густим молоком облиті фруктові дерева. Ось виструнчились у весняному святковому вбранні вишні, сливи, черешні, груші. І очей від них не одведеш! Тягне до них, підійдеш, милуєшся і не намилуєшся. Очі радіють, душа радіє.
Радість і для невтомних трудівниць — бджіл. Снують вони по квітах, перелазять моторно з однієї квітки на другу, щоб швидше набрати меду. А набравши,— одна, друга зриваються з квітів, і, ніби золоті шнурочки простяглися в повітрі, мчать бджілки до своїх хаток-вуликів. Швидко треба скласти солодкий прозорий мед у стільники і повернутись за новою маленькою порцією меду. Адже це перший весняний взяток. Поспішати треба!
Здається, тихо гудуть розквітлі дерева, коли бджоли, джмелі, якісь мушки кружляють над ними.
А на землі синьоокі проліски, перші фіалки соромливо піднімають голівки і сила-силенна вже справжніх весняних квітів.
Недаром же цей місяць зветься — квітень.
 

 
 
* * *

 

 
НАЙВЕСЕЛІШИЙ МІСЯЦЬ

Оповідання

 

Олександр Копиленко. Оповідання про весну та природу. Малюнки Людмили Постних. Весна іде. Сади цвітуть. Найвеселіший місяць.

Найвеселіший місяць — травень.
Прислухайтесь до пташиного хору в лісах, парках, садках. На різні голоси славлять весну дрозди, коноплянки, вівчарики, щиглики та інше голосисте птаство. А он здалеку озвалася іволга. Десь гучно закувала зозуля.
Та найгучніший голос у соловейка. Серед свіжого листя кущів затаївся цей невтомний співак, і чути його чистий голос далеко- далеко…
Навіть он в озері завзято змагаються в своїх співах жаби.
Буйно піднімаються хліба, трави, а над ними, мов чорні стріли, шугають ластівки. Здається, що вони ніколи й не відпочивають.
А ось при дорозі сховалася в траві кульбабка. Голівка її в біленькій прозорій шапочці. Зірвеш обережно цю шапочку, подмеш на неї — і поніс вітерець малесенькі пухнасті парашутики. А під кожним парашутиком насіннячко висить. Там, де сяде парашутик,— нова кульбабка виросте.
Насувається здалеку темна хмара. Загуркотів перший, весняний, травневий грім. Мабуть, дощ буде! Треба кудись ховатись!

Олександр Копиленко. Оповідання про весну та природу. Малюнки Людмили Постних. Весна іде. Сади цвітуть. Найвеселіший місяць.


За матеріалами: «Весна красна». Вірші, оповідання та казки. Для дошкільного віку. Редактор-упорядник Станіслав Вишенський. Художник Людмила Постних. Київ, «Веселка», 1987, стор. 28 — 31.

 

* * *

 

Олександр Копиленко

ПОКИНУТЕ ГНІЗДО

Оповідання

 

Олександр Копиленко. Оповідання про весну та природу. Малюнки Людмили Постних. Весна іде. Сади цвітуть. Найвеселіший місяць. Покинуте гніздо

 

Скільки з’явилося нових квіток! Уже відцвіли блакитні проліски, а в кущиках свіжої трави між деревами розцвіли фіолетові фіалки. Білі рухливі дзвоники конвалій висять на тонесеньких ніжках. Пахучі, чудові конвалії. Ще багато різних жовтих, рожевих і синіх квітів.

Веселий місяць, цей травень! Збіглися хлопці на вулиці. Куди йти гуляти? Василь каже:

— Ходімо в ліс гуляти, квіток нарвемо.

Микола й собі:

— Уже в лісі хороше, і я вчора ящірку бачив. Зелена і прудка. Втекла в нору. Не наздогнав. Та я в ліс все одно не піду.

— Чому? — спитали діти.

— Тому, що Василь знає гніздо кропив’янки і не хоче нікому показувати.

Закортіло дітям подивитися на гніздо. От цікаво! Почали прохати, щоб Василь показав пташину хатку. Миколка, Яшко і Галя кажуть:

— Ми тільки одним оком глянемо і не будемо нічого чіпати. Подивимося — і зразу назад.

— Не можна знищувати гнізд корисних пташок, бо пташки — наші друзі, — відповів Василь. — Я до гнізда тільки інколи піду, здалека погляну, як мати на яєчках сидить. Батько біля неї співає, розважає її, щоб не нудно було сидіти. А потім вона полетить поїсти на годинку, а він сидить на гнізді, щоб яєчка не захолонули. Скоро виведуться пташенятка, і я буду ходити на них дивитись.

— Покажи й нам, — прохали діти, Василеві товариші.

— Я дам тобі десять разів вистрілити з моєї рогатки, — запропонував Яшко.

— А я подарую тобі цю пружину, — сказала Галя.

— А я подарую тобі заліза на шаблюку. І буде в тебе і пістоль, і шабля. Отоді зіграємо у війну! — промовив Миколка.

Скільки цікавих речей пропонують Василькові! Десять разів вистрілити з рогатки! Пружина! Шаблюка! Не витримав Василь і сказав:

— Ну, давайте зразу всі речі наперед і вистрілити десять разів. Потім я вас поведу.

— А не підманиш? — недовірливо спитали діти.

— Ні, — сказав Василь… Тільки підійдемо, подивимося — і назад. Згодні?

— Згодні!

Василь одержав пружину і заліза на шаблюку. Пішли в ліс. Він дорогою ще вистрілив з рогатки десять разів. А Миколка і всі діти заздрили йому…

Прийшли діти до рівчака, зарослого низькими кущами. Василь пригнувся, принишк. Всі зробили те саме. Василь показав дітям на один кущик, але ніхто нічого не бачив. Пташки-бо вміють так ховати свої гніздечка, що не зразу їх і помітиш. Аж ось із кущика вилетіла сіренька, трохи рудувата пташка, і тоді побачили діти малесеньке гніздечко, сховане в густому листі. Гніздечко трималося на трьох гілках і ловко було виплетене з тоненьких травинок.

Дуже кортіло зазирнути в гніздо, подивитися, які ж там яєчка. Діти підійшли ближче. В гнізді лежало п’ятеро малесеньких блакитно-сірих яєчок.

— Ой, які маленькі яєчка і гарненькі! — не витримала Галя. — Я хочу тіль-тіль пальцем погладити одне яєчко.

Не встиг Василько заборонити їй, як Галя вже тихенько опустила палець в гніздо. За нею Миколка обережно витягнув одне яєчко і розглядав на руці. Воно було тепле, ніжне і майже прозоре.

Навколо них літали дві пташки і тривожно, стурбовано пищали, прохали дітей, щоб вони не чіпали гнізда. Тому діти, надивившись на гніздо, пішли собі геть. Гуляли в лісі, рвали квіти, ловили метеликів.

Минуло кілька днів. Діти потайки одне від одного кілька разів на день ходили до гнізда кропив’янки, розглядали яєчка і турбували пташок. Полохливим пташкам зрештою набридли діти.

Боялися пташки, що виведуться пташенята, а Василеві друзі заберуть їх. Отже, кропив’янки посумували і покинули своє гніздо, хоч як важко було робити їм цю хатку. Всю весну будували, а доводиться покидати. Покинули своє гніздо пташки і полетіли в інше місце, в густий ліс, де їх не знайдуть діти.

Прийшов раз Василь до гнізда. Дивиться, а воно порожнє. Пташок немає коло нього. Попробував яєчка, а вони холодні. Дуже шкода йому стало пташок. Тепер більше ніколи не буде він набридати пташкам і нікому не показуватиме гнізд, навіть за пружину, за шаблюку і за десять пострілів з рогатки.

За матеріалами: http://www.ukrcenter.com/

 

 

Більше творів Олександра Копиленка на «Малій Сторінці»:

Олександр Копиленко. Оповідання для дітей Олександр Копиленко. Оповідання для дітей. Оповідання про природу.Письменник-природолюб, глибокий знавець таємниць природи, майстер літератури для дітей та юнацтва, що залишив десятки книг для дитячого читача – таким постає Олександр Копиленко. Працював він у літературі 35 років, створив більше 40 книг, вклавши в них енергію душі й серця.

Твори на тему «Весна» — Тексти-розповіді, есе про весну

Весна прийшлаВесна прийшлаМіні-твір на тему «Весна»

Весна — чудова пора року. З приходом весни все навколо змінюється на краще. Кожен день сповнений чудових перетворень, що відбуваються на наших очах.

Перші ознаки весни — сонце починає гріти сильніше, повітря стає тепліше, дні довше, а ночі коротше. Дорослі та діти частіше й більше часу намагаються проводити на вулиці. Весна — одна з найпрекрасніших пір року для багатьох людей. У цей період всі з нетерпінням чекають вихідних, щоб відправитися за місто, кудись у ліс, щоб насолодитися красою весняної природи.

Навесні прилітають птахи, розцвітають перші квіти, виповзають різні комахи. Прокидаються бджоли й починають наполегливо та невпинно працювати. З приходом весни все навколо оживає і співає.

Міні-твір на тему «Як приходить весна»

Нещодавно на вулиці стояли кучугури снігу, дув холодний вітер, а дерева стояли голими. А тепер уже все зелено, цвіте й пахне. Це так непомітно відбувається! Ще вчора листочки й травичка були зовсім маленькі, а вже сьогодні через густе листя не розгледіти нічого з вікна. Фруктові дерева прикрашені білими та рожевими ароматними квітами, незабаром і бузок зацвіте.

Стільки дивного можна роздивитися довкола: галявину з жовтими кульбабами, божу корівку на смарагдовій травинці, чарівну веселку після весняного дощику. Навіть дощ радує навесні! Так приємно чути гучний гуркіт грому й засинати під колискову пісеньку дощу!

Безперечно, весна прекрасна, і дочекавшись її, так не хочеться вже відпускати. Але попереду літо, а воно не менш гарне й цікаве!

Твір на тему «Прийшла весна»

План

1. Прихід весни
2. Всюди весняні зміни
3. Природа оживає
4. Довгоочікувана пора року

З землі ще не зійшов сніг, а в душу проситься весна. На ясному небі сяє сліпуче сонце. Бурульки на будинках почали скиглити, плакати: вони не хочуть залишати свої затишні місця. Задзюрчали веселі струмочки. Вони срібляться від сонячних променів. На вулицях почалася метушня. Маленькі діти шукають зручний момент, коли мама відвернеться, — залізти в калюжу.

Весна прийшла в місто. На газонах з-під снігу вже проглянула земля, від якої пахне сирістю. Мостова й тротуар вкриті калюжами, хлопці пускають кораблики й будують греблі.

Дерева голі, але вже живуть, дихають. На кущах, на яблунях та інших деревах незабаром набухнуть бруньки й з’являться маленькі листочки.

Прийшла весна, довгоочікувана й всіма нами улюблена!

Розповідь на тему «Весна прийшла»

Ось уже прийшла весна. Прилетіли птахи з далеких країн. Я скоро одягну легші речі, та з хлопцями з двору ми зможемо пограти в футбол. Коли погода налагодиться, ми з батьками підемо на природу, до лісу. Так ми робимо щороку — смажимо шашлики, граємо в бадмінтон, запускаємо повітряного змія. Багаттям і приготуванням м’яса завжди займається тато, мама готує всілякі соуси.
Моя сестричка Надійка збиратиме перші квіточки й травинки.

Я дуже люблю ходити на природу. Часто ми з татом граємо в футбол, і він завжди показує нові удари. Зазвичай я стою на воротах, в лісі це дві сосни.

Мама полюбляє читати книжки й дихати свіжим повітрям. А іноді ми запрошуємо мамину подругу та вони грають у бадмінтон. Я чекаю з нетерпінням, коли ми нарешті зможемо піти гуляти в ліс.

А ще батько обіцяв подарувати мені великого повітряного змія. Сказав, що ми його запустимо на нашій галявині в лісі, куди ми приходимо відпочити.

У минулому році ми прийшли до лісу дуже рано, на галявині ще цвіли проліски. Було дуже красиво, ми всі сфотографувалися біля них. Надійка хотіла зібрати маленький букетик, але я не дозволив. Ця квітка занесена до Червоної книги, тому її треба берегти.

Твір на тему «Прихід весни»

Згідно з календарем весна приходить першого березня, але якщо подивитися у вікно в цей день, то ніякої весни ми там не побачимо. Справжня весна приходить трохи пізніше.

Після зустрічі Нового року та закінчення зимових канікул люди, втомлені від холоду й хуртовин, починають чекати сонечка та потепління. Однак зима не збирається здаватися, морози тільки міцнішають, а снігу з кожним днем ​​стає все більше й більше. Здається, стільки снігу не розтане ніколи…

Ми вдивляємося в небо в надії серед хмар побачити тепле сонце. Чекаємо прильоту перелітних птахів, поява яких означає, що весна вже близько. Вдихаємо холодне зимове повітря, бажаючи відчути той самий тонкий неповторний запах весни…

І ось, нарешті, ближче до середини березня в повітрі з’являється той самий аромат, аромат теплого вітру й талого снігу, аромат весни. І хоча ночами все ще морозно, вдень вже чути спів птахів. Сніг стає брудним, з’являються перші струмочки. Ходити по тротуарах стає незручно, бо взуття швидко намокає. Але наш настрій все одно підвищується — залишилося зовсім небагато часу, весна вже на порозі.

Тепер весна в самому розпалі, на вулиці сиро та все ще холодно. Починає повільно згасати радісне весняне дзюрчання струмочків. Вони стають маленькими та все більше збираються у великі калюжі з каламутною холодною водою. Зима повністю відступила, забравши з собою свою білу снігову ковдру, запах морозної свіжості та люті хуртовини. Прийшла весна…

Твір на тему «Довгоочікувана весна»

Взимку з’являються різні розваги, але від її злих морозів і хуртовин швидко втомлюєшся. Тому прихід весни — це завжди свято, адже вона приносить радість і тепло. Весну нерідко називають довгоочікуваною. Вже у лютому ми починаємо відчувати її наближення. Все сильніше світить сонечко, починають танути бурульки, дзвенить веселий капіж, що нагадує про швидке настання весни. Ще можуть вдарити морози, пройти сніг, але всі розуміють: весна ось-ось настане, порадує своїм довгоочікуваним теплом.

З настанням весни сонце починає світити дедалі яскравіше. Небо стає блакитним, щосили тане сніг і біжать струмки. Земля ще зовсім холодна, але через залишки снігу вже починають пробиватися перші квіти — прекрасні білі проліски.

Оживає і природа в лісі. Прокидаються від зимової сплячки звірі, повертаються з теплих країв до рідних місць птахи. Всі облаштовують затишні гніздечка й нірки, готуються до виведення дитинчат. Для цього потрібні просторі й надійні будинки, до яких не зможуть дістатися хижаки.

З приходом весни пробуджується природа. Починають набухати й лопатися бруньки, з яких потім з’являється ніжне зелене листячко. Це листячко росте на очах, наче за всіма рослинами доглядає найкращий садівник світу. Лише за тиждень дерева повністю вкривається листям, що шарудить на свіжому весняному повітрі. Куди не кинь оком — всюди відчувається життя.

Твір на тему «Весна у лісі, або Ліс навесні»

Ранньою весняною порою добре прогулятися лісом, що прокидається від сплячки. Після довгої, суворої, холодної зими перші ознаки початку весни викликають радісні почуття. Там, де ясне сонечко не прогріло землю, ще лежить сірий сніг. З’являються перші проталини. Незабаром вони зіллються разом, зійде лід з річок.

У чистому повітрі відчувається пробудження природи. Майже на всіх деревах і чагарниках починають набухати бруньки. Несміливо з’являються найперші квіти — проліски. У густому ялиннику з-під заметів поступово пробивається смарагдовий мох.

Блідо-блакитне небо стає яскравішим, а весняне сонце починає пригрівати. Солодко пахне талим снігом, весело дзюрчать струмки, вмиваючи землю після сну. Дивлячись на те, як ліс скидає з себе зимові кайдани снігу й льоду, легко уявити, що скоро тут і там буде майоріти килим із зеленої ніжної молодої травички та красивих квітів. Дзвінко заспівають на різні голоси птахи, з’являться звірі та комахи, що спали взимку.

Навесні душа співає від веселощів, серце хвилюється через щасливе збудження та передчуття чогось нового, світлого й теплого. Це вже знайоме почуття, але щороку воно дивує і приносить багато радісних хвилин. Хочеться дихати на повні груди, зняти обридлі за зиму куртку й шапку.

Весна — найчудовіша, найжаданіша пора року.

Твір на тему «Чому мені подобається весна?»

Весна — оновлення природи. Для більшості людей, весна — це улюблена пора року. Весна асоціюється зі свіжістю, зародженням нового життя, пробудженням і любов’ю.

Коли тане сніг, з’являються перші проліски, перші бруньки на деревах. Здається, що весь світ навколо молодшає. Неможливо не радіти першій травичці, що з’явилася з-під землі, першим листочкам, які тільки-но розпустилися, першим птахам, які нещодавно прилетіли. Після зими всі запахи землі й трави приголомшують та здаються давно забутими. Навесні неможливо не посміхнутися яскравому сонечку, свіжому ранку, букету конвалій або гілці бузку. Кожна весна приносить лише радість від милування світом, що прокидається від зимової сплячки. Не випадково, що саме навесні в душі пробуджуються світлі почуття, холод і розлуки залишаються в минулому, і так хочеться нових зустрічей і вражень.

Чому мені подобається весна? Навесні всі люди, незалежно від віку, відчувають прилив сил. Неначе разом з сонцем і свіжими квітами весна приносить незвичайну життєдайну енергію, що наповнює все та всіх навколо.

Мені подобається цей стан польоту в душі, коли кожен день приносить радість спілкування з природою і людьми навколо тебе. Коли твої друзі, батьки та просто люди на вулицях теж відчувають себе трохи дітьми. Коли знаєш, що попереду багато теплих днів, багато нових відкриттів і позитивних емоцій.

Опис весни по місяцях року

Весна! Хіба це не чудово? Оживає природа, прокидаючись від зимової сплячки. Все навколо дихає і дзвенить. У повітрі пахне весною. А небо, на яке цілу зиму не піднімалися погляди, високе, яскраве, нескінченне.

Березень

Простий весняний двір зустрічає березень дитячим галасом. Діти в гумових чоботях веселою юрбою висипали у двір. Кораблики в калюжах, літачки, що заплуталися в ще голих гілках…

Бабусі ще не сидять на лавочках, але їм вже так хочеться насолодитися першим сонечком. І прогулюючись по двору, вони вдихають аромат весни.

Господині миють вікна після зимового пилу та ті блищать в перших яскравих променях, пускаючи зайчики по всьому двору.

І двірники, прибираючи залежале під снігом листя, не бурчать, як взимку, коли розчищали замети. Час від часу розгинаючи спини, вони підставляють лагідному сонечку свої втомлені обличчя.

Квітень

Весна квітня кожного року однакова: розпускається листя, виростає трава. Але кожен раз це нове диво. Кожен раз небачене, настільки чарівне й неймовірне диво. Ось маленька тоненька травинка піднялась крізь величезні грудки потрісканого старого асфальту. Звідки стільки сили в цих крихітних зелених листочків? Звідки стільки жаги до життя?

Ось грядка з весняними квітами. Господарочкам приємно покопатися навесні в землі. Ось вона, матінка, жива, пахуча. У квартирі не всидіти. Все співає, кличе. Хлопчаки, футбол, ролики та скейти.

Травень

Так, ще весна, але про захват вже забули. До весни звикли, вона вже звичайна. Школярів долають турботи про закінчення навчального року, але сидячи за уроками — ні-ні, та й поглядають на подвір’я.

Ах, кинути б все та побігати з м’ячем, покататися на велосипеді. Але потрібно вчитися. Все ще буде, адже попереду ціле літо!

Як приходить весна

Ми живемо там, де можна спостерігати за зміною чотирьох пір року. І це прекрасно! Кожна з них вносить велику різноманітність в наше життя. Але ж є люди, які не бачили снігу, не знають, що таке мороз. Їм не доводилося кататися на ковзанах і лижах.

Моєю улюбленою порою року є весна. Щороку чекаю її з нетерпінням. Для мене вона непорівнянна із зимою та осінню. Тільки навесні, з пробудженням природи, починаєш мов би заново жити, мріяти, радіти всьому, що відбувається навколо. Саме в цю пору року відбувається стільки змін у природі!

Весна починається поступово: дні стають довшими, небо голубить, на стежках з’являються проталини, капають бурульки. З кожним днем все теплішає, сонце гріє все яскравіше. Все навколо оживає: дзюрчать струмки, співають птахи, набухають і розпускаються бруньки. З’являються проліски, що пробиваються крізь опале з осені листя. У цей час починають прокидатися дрібні звірки, такі як білки, їжаки та хазяїн лісів — ведмідь.

По небу летять зграї перелітних птахів у свої рідні місця, щоб знову виводити пташенят. Першими прилітають граки та важливо прогулюються по талому снігу. Потім вівсянки, зяблики, шпаки, найпізніше ластівки та стрижі.

Отже, весна — дивовижна пора. З великою радістю зустрічає її жива природа.

Весна — чудова пора року

З приходом весни зовсім непомітно листя на деревах і чагарниках повністю розпускається. Зацвітають білим кольором фруктові дерева та чагарники. Весна — чудова пора року, коли ходиш і вдихаєш ніжні аромати квітучої черемхи, яблунь, вишні, вслухаєшся в спів птахів.

Особливо привертають увагу солов’ї та зозулі. Дуже приємно сидіти ввечері у садочку на лавці. Коли вже починають з’являтися сутінки, здавалося б, все повинно вже спати, аж раптом на високих деревах лунає ніжний спів солов’я. І ​​відразу відчувається спокій на душі.

Навесні все поступово стає яскравішим та різнобарвним. На клумбах розпускаються тюльпани, нарциси та гіацинти. Погода стоїть сонячна, хочеться гуляти, вдихати весняні аромати та радіти життю.

Поступово знову відбувається зміна рослинності: білі пелюстки з яблунь опадають, нагадуючи сніжинки. Земля вкривається пишною зеленню, жовтим килимом кульбаб. Після квітучих садів розпускаються бузок і жасмин. У лісах з’являються зовсім інші квіти. На зміну медунців та рясту зацвітають конвалії.

Отже, весна — це моя улюблена пора року. Вона приваблює сонячною погодою, непомітними оновленнями, яскравими фарбами природи, прильотом птахів і довгими теплими днями.

Есе на тему «Моя улюблена пора року — весна»

Яка б не була погода на вулиці, чи то снігопад, дощ або сонячна погода, вона передає настрій і фарби свого сезону. Якщо подивитися за вікно по-іншому, то не дивлячись на дощ або мокрий сніг, хочеться радіти й цінувати ту можливість, яку нам дарує природа, змінюючись за порами року.

Навесні природа пробуджується після довгого зимового сну. З кожним днем ​​стає тепліше, все навколо зеленіє буквально на очах, а в лісі все частіше можна зустріти тварин і почути радісне щебетання птахів. На початку весни снігу вже мало, але похмурих днів все ж вистачає.

Поява пролісків означає, що весна повністю вступила в свої права. Ось уже поступово теплішає, сонячних днів стає більше. Незабаром дрібний дощик починає поливати квітучі дерева. Всі з великим нетерпінням чекають першої травневої грози, яка сповіщає про те, що настало тепле й сонячне літо.

Я дуже люблю весну, адже це час, коли природа пробуджується від холодного сну. З’являється тепле сонечко, яке дарує життя рослинам, квітам. Весна — мій улюблений час року. Мені подобається прогулюватися вулицею навесні, тому що тільки в цю пору року повітря надзвичайно свіже та чисте.

Твір-розповідь на тему «Весна — моя улюблена пора року»

У кожної людини є особисті вподобання щодо пори року. Хтось чудово й бадьоро відчуває себе в холодну погоду, тому з нетерпінням чекає приходу матінки-зими. А комусь комфортно тільки тоді, коли припікає сонце, та літо — найбажаніша пора для таких людей.

А ось я люблю абсолютно всі пори року, адже весело проводити час можна як влітку, так і взимку. Головне, щоб веселі та вірні друзі завжди були поруч. Але особливу перевагу я все ж віддаю прекрасній весні. Як же я люблю весну, особливо її середину, коли все в природі, не поспішаючи, починає прокидатися після тривалого відпочинку!

Прихід весни означає, що все найкраще й найцікавіше ще попереду. І це правда, адже погода поступово налагоджується. Деньки стають теплими, сонячними та довгими. А найголовніше — ще трохи, та й закінчиться навчальний рік.

Найбільше я люблю спостерігати за пробудженням природи в квітні. Найперше зелене листячко несміливо з’являється на гілках дерев, а молода смарагдова травичка вкриває землю, що поступово прогрівається сонечком. Все частіше зустрічаються різні жучки, які то тут, то там бігають по своїх справах прямо під ногами. Повертаються з заморських країв птахи.

А який аромат витає в повітрі, коли починають цвісти плодові дерева, а трохи пізніше й бузок з черемхою, краса просто! Саме в цей період вчитися стає все складніше, тому що вдома не сидиться зовсім. Хочеться весь час проводити на вулиці, а не в приміщенні, готуючи вже набридлі всім уроки.

Навесні багато різних свят, а значить, і вихідних, а що може бути краще цього! Я також люблю весну тому, що саме в цю пору року я народилася — як раз в середині травня. А це означає, що в мене свят в цю пору на одне більше, ніж в інших.

Твір на тему «Природа навесні»

Весна — це пора, коли все оживає, коли природа прокидається від глибокого зимового сну. Радіють птахи, щебечучи свої веселі дзвінкі пісні, радіють тварини, вилазячи зі своїх норок грітися на сонечку. Всі раді весні.

Я люблю весну. Вона оживляє своїм теплом все навколо. Природа розквітає, радує своєю красою та ароматом трав і квітів. Сонечко гріє так ласкаво й ніжно, як ніби мамина рука гладить мене по голові.

Весна прийшла, розтанули бурульки, та струмочки, дзюркочучи, наспівали прихід весни. З приходом весни все оживає, тане сніг, звільняючи землю від теплого зимового покривала.

На проталинах пробивається молода травичка, вона радіє теплу й світлу. Набухають бруньки на гілках дерев, зародки молодих листочків. На фруктових деревах розпустилися білосніжні квіти. Бджілки-трудівниці вже всі зайняті справою, збирають квітковий пилок, щоб ми могли спробувати запашний травневий мед.

Прилетіли птахи, вони теж всі в турботах. Їм прийшов час вити гнізда, щоб вивести своїх пташенят. Та й тварини готують норки до народження своїх дитинчат.

Отже, весна — період зародження нового життя. Матінка-земля набирається сил перед літом, коли треба зародити й виносити плоди.

Мініатюра про весну

Прийшла молода весна. Де-не-де на галявинці розпускаються перші весняні квіти: проліски, фіалки, нарциси, крокуси та медунка. Аромат, краса й буйство фарб, які радують не тільки око, але й душу. Річки та озера під теплом весняного сонця звільняються від крижаного панцира. Вони вирують, ходять хвилями, радіють роздоллю і звільненню від морозного полону. Ось і дерева прокинулись, вони теж відчули прихід весни. Набухають бруньки, а згодом на їхньому місці з’являться молоді зелені листочки.

Навесні земля перетворюється на диво. Вона виглядає, наче молоденька дівчина в зеленому сарафані з вінком на голові. Але не тільки земля поміняла свій білосніжний наряд. Зайці й білки теж змінили свої зимові шубки. Нарешті вже вони не будуть мерзнути та голодувати.

Всі навколо радіють весні: птахи, звірі, люди. Прощавайте, морозна холоднеча, холодні вітри та довгі студені ночі! Все навколо оживає, у повітрі пахне весною, кипить і вирує всюди життя. Всі раді довгоочікуваному теплу.

Міні-твір на тему «Красуня-весна»

Одного сонячного ранку до дерев у садку доторкнулося щось тепле і лагідне. То летів весняний вітер. Він приніс на своїх крилах теплу весну.

Прокинулися дерева, розправили плечі. Зазеленіли їхні бруньки. З’явилися перші ніжні квіточки. Бо прийшла красуня-весна!

Мініатюра «Скоро весна»

Дуже скоро закінчиться найхолодніша пора року — зима. І, нарешті, настане довгоочікувана весна. Кожен знає, що ця пора року є дуже красивою. Оживає вся природа, все прокидається. Пташки весело співають, пробуджуються після зимової сплячки ведмеді та теж радіють весні. Яка ж прекрасна пора року — весна!

Есе «Незабаром весна»

Незабаром настане весна. Нарешті! Я так люблю цю пору року!

Коли настає весна, з’являються перші квіти: проліски, конвалії, тюльпани. Вони мають такий приємний аромат! Світитиме яскраве сонечко, повернуться з вирію птахи, які відлітали восени. Вони радітимуть та співатимуть свої чарівні пісні.

У березні буде всіма улюблене свято — Міжнародний жіночий день 8 Березня. Всі хлопчики даруватимуть подарунки, гарні квіти.

Я мрію піти до лісу, коли там будуть цвісти проліски. Це незрівнянне, неповторне видовище! Я обожнюю весну, адже вона дарує чудовий настрій!

Рання та пізня весна

Весна — дуже містке поняття. Рання та пізня весна зовсім не схожі одна на одну. Щоб написати твір про весну, найпростіше уявити собі картинку та описувати її.

Найбільше я люблю ранню весну. День стає довшим, тож можна якомога довше гуляти на вулиці. А ще краще — відправитися до лісу. Під променями сонця, що пригріває, природа в лісі прокидається. У тіні ще місцями лежить сірий сніг. А там, де пригріває сонце, з’являється перша зелень. Боязкі травинки пробиваються з-під коричневого покриву торішнього листя та радують око.

У вологому повітрі відчувається клейких запах. Це берези розпускають свої перші молоді листочки. Найбільше я люблю саме цю зелень. Яскравий, красивий салатовий колір на тлі чорно-білих стовбурів — це неймовірно красиво. Коли весна повністю вступить у свої права та все навколо зазеленіє, ніхто не буде звертати увагу на листя, всі будуть милуватися квітами.

А ранньою весною липке листя таке раниме й ніжне, що від нього неможливо відірвати очей.

А ще весняне небо, що вже не таке сіре, як взимку. Воно з кожним днем наповнюється синявою. І хоч його ще затягують іноді сірі хмари, але незабаром почнуться перші грози.

Текст про весну з використанням дієприслівникових зворотів

Рання весна. Струмок біжить і вирує, відображаючи сонце. Воно стоїть високо в небі, заливаючи все яскравим світлом і створюючи химерні візерунки на підталих заметах. Дерева й кущі стоять нерухомо, відкидаючи на сніг дивовижні тіні. Простягаючи назустріч сонячним променям свої гілки, вони прокидаються від довгого кольорового сну.

Про прихід весни свідчить і поява першої зелені. Несміливо пробиваючись крізь ґрунт і шар снігу, вилізли на поверхню молоді соковиті стебла рослин. Виблискуючи на сонці, пухнастий сніг поступово тане.

Весна повільно, але впевнено вступає в свої права.

Розповідь про весну у художньому стилі

Всю зиму ти проспала під сніговою ковдрою. Але ось прийшла твоя черга.

Весна… З дахів, з коротких і довгих бурульок падають вниз прозорі краплі. То тут, то там біжать весняні струмочки. Вони прагнуть до озерець та лісових річок, щоб їх розбудити.

Співають птахи — і перелітні, й ті, що зимують. А ось горобці не співають. Ранньою весною вони підшукують собі пару та розпочинають будівництво гнізда.

Весна… Це танення снігів, перші калюжі, ранні ніжні квіти.

Світловий день весни збільшується, стає помітно тепліше. Життя живої природи помітно активізується.

Що нас вражає навесні? Небокрай. Лазурний, ясний, чистий.

У двадцятих числах березня день починає мірятися з ніччю. Настає весняне рівнодення.

Діти весну чекають. Кличуть її, зазивають. Погано покличеш, так і не прийде вона, серцева. Чи не поборе зиму, не переможе холоду.

Весна прийшла вчасно, всім вітрам на зло. Здрастуй, весно!

Як написати твір про весну?

Щорічно, на початку березня або трохи пізніше, у всіх школах пишуть твір на тему «Весна». Іноді не тільки школярі середньої школи (5-6 класи), а й старшокласники стикаються при цьому з труднощами.

Дійсно, про що можна написати в такому творі? Чи потрібно просто описувати красу цієї улюбленої багатьма пори року, розповівши, що відбувається в природі з приходом весни? Може, треба обрати публіцистичний стиль, написавши замальовку на тему «Весна прийшла»? У будь-якому разі, учні мають зрозуміти алгоритм роботи.

Всім відомо, що твір складається з трьох частин — вступ, основна частина та висновок. Вступ «вводить» в твір. Тут можна поговорити про тему твору, поставити собі питання «Чому я обрав саме цю тему?», розповісти про проблеми, закладені в темі. Основна частина твору розкриває суть самої роботи. Учень, який пише про весну, може наводити як приклади твори класиків і сучасників української літератури.

У разі, якщо вчитель дає завдання учням вибрати вільну тему твору на тему «Весна», школярі можуть просто описати свої відчуття від зміни пір року. Інші школярі, обравши літературні твори сучасних письменників або класиків, можуть на їх прикладі розповісти про почуття людини, що спостерігає за змінами природи, зустрічає весну. Твір не повинен бути суцільним «полотном», перерахуванням ознак приходу весни або емоцій, пов’язаних з цією порою року.

Дивіться також: 

Міні-твори, тексти, речення про весну

Твір-опис на тему «Пробудження весни»

Твір «Початок весни»

Твір-опис на тему «Весняний ліс»

Твір-розповідь, оповідання, текст про квіти

Весняні оповідання для дітей — Мала Сторінка

Ось і ластівки з-за моря повернулися; літають, метушаться, в сараї під дахом глиняне гніздечко ліплять.
Та як акуратно! Грудочку до грудочки приклеюють.
Зліплять гніздечко, неначе кошик, а збоку пролазку залишать.
Через цю пролазку пуху, травинок у гніздо назносять.
Постелить ластівка м’яку підстилку в гнізді, знесе туди яєчка І сяде пташенят висиджувати.

За матеріалами: «Соняшник», ілюстрований місячник для дітей. Редактор — Петро Волиняк. Toronto, Ont., Canada, травень — червень, 1961 р.

 

 

Оповідання «Все в лісі співає» (Василь Сухомлинський)

Василь Сухомлинський. Все в лісі співає. Оповідання. Малюнки І. І. Копєйкіна, Г. С. Бербенець, Н. С. Сінєгіної«Весною ми пішли до лісу. Зійшло сонце, подихнув легенький вітерець, і всі дерева в лісі заспівали. Кожне співало свою пісню. Береза співала ніжну пісню. Слухаючи цю пісню, хотілось підійти до білокорої красуні й обняти її. Дуб співав мужню пісню. Коли ми слухали пісню дуба, нам хотілось бути сильними, відважними…» (Василь Сухомлинський)

 

 

 

Зірка Мензатюк. «Іди, іди, дощику» (казка-оповідання)

Зірка Мензатюк. Іди, іди, дощику. Казка-оповідання. Малюнок Костя Лавра.«Купила мама Василькові гумові чоботи. Тільки взути їх ніяк: сонячно, сухо. У всьому селі жодної калюжі. А Дощ іти не квапиться. Дрімає собі у хмарині, в тій, шо зачепилася за верхівку тополі на вигоні. Пооглядав Василько чоботи, поприміряв та й подався на вигін, до тополі. «Дошику,— гукає,— іди, щоб калюжі були! В мене чоботи нові, хочеться походити». А Дощик ніби не чує. Дрімає та й дрімає. Вернувся Василько додому ні з чим. Нипає по двору, нудьгує. Зазирнув у квітник, а там чорнобривці та петунії, що учора сестра Мирославка пересадила, зовсім головки посхиляли, пов’яли. Знов побіг Василько до тополі…» (Зірка Мензатюк)  

 

Зірка Мензатюк. «Сон весняного лісу» (зі збірки оповідань «Зелені чари»)

Зірка Мензатюк. Сон весняного лісу - зі збірки оповідань Зелені чари. Сон таврійський. Сон розкритий (широколистий). Художники Людмила Остапенко, Олена Бржосніовська, Вікторія Ярош«Щоразу навесні, коли повертаюся з дачі, заходжу в ліс подивитися, як з’являється сон-трава. Серед сухого торішнього бадилля мовби починає куритися димок: то виростають сиві волохаті листочки. Дим здіймається вище, стає густішим — точнісінько так розгоряється вогнище. І ось нарешті пробиваються лілові з золотом язички полум’я — квіти сон-трави. До цього зілля в народі склалося добре, зворушливе ставлення, адже його вважають сиротою. Як і людських сиріток, мачуха будить його дуже рано: „Сон, сон, іди вон, усі квіти зацвіли, тільки тебе нема!”. Сон устає, виходить нагору, а воно ще й сніг, і лід, холодно йому в босі ніжки, а нікому пожаліти…» (Зірка Мензатюк)

 

Зірка Мензатюк. Оповідання «Топчу, топчу ряст» (зі збірки «Зелені чари»)

Зірка Мензатюк. Топчу, топчу ряст. Оповідання зі збірки Зелені чари. Художники Людмила Остапенко, Олена Бржосніовська, Вікторія Ярош.«Що є гарніше, ніж дзвінкий весняний ліс! Ще в ярах сніги лежать, а вже щебету! А вже сонця! А цвіту, цвіту! Ніби під землею справляють феєрверк — так і вибухають білі, сині, лілові, жовті барви. Лісові квіти дуже квапляться. Їм треба вирости, зацвісти, зав’язати насіння — усе це, поки не розкрилося листя на деревах, поки вниз вільно ллється сонячне світло. Найпершими — ще в лютому — зацвітають підсніжники…» (Зірка Мензатюк)

 

Зірка Мензатюк. «По конвалії» (оповідання з книги «Зелені чари»)

Зірка Мензатюк. По конвалії. Оповідання зі збірки оповідань Зелені чари. Художники Людмила Остапенко, Олена Бржосніовська, Вікторія Ярош.«Цей ліс сьогодні мій, бо я його люблю. Я ступаю і в золоту, поцятковану сонцем тінь, у найчудовіші пахощі, у соковиту зелену весну. Я гладжу рукою свіже листя ліщини (бо воно молоде й ніжне, аж хочеться доторкнутися), а коли відхиляю з дороги гілки черемхи, притуляюся до них лицем. Черемха вже перецвітає, її пелюсточки осипаються, і від того земля й трава під черемхою вся покрапала білим. А проте вона ще пахне, ще зоріє суцвіттями, мов далекі гаснучі сузір’я. «Яка ти гарна, — кажу я черемсі. — Добре, що ти для мене цвітеш.» Черемха киває гілкою. Вона рада, що сподобалася. Під сосною красується чорний сон, якого називають лісовим чорнобривцем за його смагляву вроду…» (Зірка Мензатюк)

Олег Буцень. Добірка оповідань про весну.

Олег Буцень

ЯК ПРИХОДИТЬ ВЕСНА

 

Олег Буцень. Оповідання. Як приходить весна. Збірка Наше відкриття. Роздділ Солодкий дощ. Художник Володимир Гончаренко. Як приходить весна, оповіданняЗустрілись якось на кущі глоду дві сойки.
Одна каже:
— Ну й холоднеча! Забарилася весна, не йде до нас.
А друга їй:
— Напевно, десь у снігу загрузла, не добереться ніяк.
І справді, розгулялась наостанку зима. То лютим вітром подме, то віхолу напустить — жбурляє пригорщами снігу. То затягне небо густими хмарами — ясному сонечку годі й пробитися. Сутужно птахам, важко в такий час відшукувати їжу.
Перша сойка каже:
— Щоранку сиджу на верхівці дуба, все весну виглядаю.
— І я,— мовить друга,— вже всі очі видивила. Моя сосна вища за твій дуб. Вона і на пагорку стоїть — однак не видно весни.
— І дарма ви там сидите,— почувся нараз тоненький голосок.
Озирнулися пташки, бачать: коло пенька вистромився з-під снігу пролісок. Зелененький, тендітний такий і киває до них білою голівкою:
— Ви краще на землю подивіться!
Глянули сойки на землю, а воно й справді: проліски на снігу то тут, то там видніють.
Ось як непомітно весна підкралася!
Змахнули весело крилами пташки і полетіли в ліс розповісти подружкам цю радісну новину.

 

* * *

 

СОЛОДКИЙ ДОЩ

 

Олег Буцень. Оповідання. Як приходить весна. Збірка Наше відкриття. Роздділ Солодкий дощ. Художник Володимир Гончаренко. Солодкий дощ, оповіданняЗакінчилася зима. Прокинувся муравлик від довгого сну. Поворушив мляво рудими вусиками, випростав лапки — час за роботу братися. Побіг на розвідку.
Як гарно навколо! Сніг недавно зійшов, приємно парує вогка земля. Заспівали пісень дзвінкоголосі пташки. То там, то тут зеленіє перша травиця. А ось вилізла з моху волохата квітка сон.
— Ой, як ти мене налякала! — зупинився на хвильку перед нею муравлик.— Думав, потвора яка. Зараз і кінець мені буде.— Поворушив невдоволено вусиками і поповз собі далі. Коли це згори щось йому ляп! Краплина. Та яка ж велика! Мало не прибила бідолаху.
Обтрусився муравлик і щодуху додому. Прибіг у мурашник, репетує:
— Закривайте мерщій входи: дощ починається!
І такий галас учинив — уся мурашва позбігалась. Заметушилась. Нумо входи-виходи закривати, щоб вода у мурашник не просякла.
Коли хтось каже:
— Братця! А наш муравлик від дощу солодкий. Ось покуштуйте його.
Кинулась мурашва до нього, обнюхують, смакують—справді солодкий!
— Де ж ти солодкий дощ бачив? — питають.— На небі ні хмаринки не було.
— Не знаю,— ніяковіє муравлик. — Я під березою біг. А мене щось мокре зверху лясь!
— Так то ж не дощ, а берізчині сльози. Сік капає. Ану, веди нас туди.
І побігли за муравликом по березовий сік.
Стоїть береза в лісі. Кап-кап-кап,— на сухе листя скидав великі краплини соку. Кажуть: то береза плаче. Чого? Від тепла, від сонця, від радості, що знову весна прийшла. Тому і сльози солодкі.

 

* * *

 

ПІСНЯ ВЕСНИ

 

Олег Буцень. Оповідання. Як приходить весна. Збірка Наше відкриття. Роздділ Солодкий дощ. Художник Володимир Гончаренко. Пісня весни, оповіданняСидів на сосні дятел. Цюкав, цюкав гіллячку — стомився.
Вирішив перепочити. Коли чує: внизу говорять про нього.
Схилив голову, аж то хлопець і дівчинка. Стоять під деревом,
його розглядають.
— Трудяга цей дятел, — каже хлопець. — Ні влітку, ні взимку нема від нього порятунку комахам і личинкам. Скрізь знайде.
— Корисний птах,— погодилася з ним дівчинка.— Та тільки шкода: співати не вміє. А птах без пісні — що зима без снігу.
Ох і прикро ж стало дятлові від цих слів! Бач, його навіть за птаха не хочуть вважати. Зажурився бідолаха. Хіба він крил не має? Не літає? Не винищує комах? Думав, думав дятел і врешті надумав: «Дай-но і я спробую заспівати».
Вмостився зручніше на гілці, набрав повні груди повітря, розкрив дзьоб… Але замість пісні якийсь противний звук вилетів: квек, квек…
Озирнувся дятел, чи ніхто його не почув. Начебто ні. Знову спробував заспівати. Еге, з такою піснею на люди не поткнешся!
Засумував дятел. А тут ще місяць лютий догулює останні дні. Ось-ось заіскриться снігами березень, заголубіє весняна розлпйвода. Все навколо заспіває, бо на то й весна. Як же дятлові без пісні?
Полетів дятел до синичок-сестричок.
— Навчіть, любі, своєї пісні. Хочу, як усі порядні птахи, співати.
— Що таке? Що таке? — загомоніли вертляві синички.— Невчасно ти, дятле, прилетів. Кому ж бо охота надголодь співів навчати? Прилітай, коли потеплішає. Тоді й навчимо. Покрутився дятел, до повзика подався. Може, він навчить.
— Ні,— відказав йому повзик,— часу нема. Сам знаєш, скільки його треба, щоб яку путящу личинку під корою взимку знайти.
І хоч кого вже дятел просив: і каркату ворону, і нічне страховисько пугача,— всі йому відмовили. Навіть миршаві горобці пожаліли свого розбишацького чивикання.
Ох і розлютився дятел. Змахнув головою, цюкнув спересердя старий сучок на сосні, а той як забринить! На весь ліс луна розляглася.
— Що таке? Сучок співає?! Ану, давай співай!
І заспівав сучок. Цюк — бринить, цюк — бринить. Дивина!
Зрадів дятел. Почав пробувати сухі гілки на сусідніх деревах — теж співають.
На цей незвичайний спів позліталися з усіх усюд птахи. Посідали на гілках — слухають, дивуються. А дятел знай своє: виграє на сучку, наче дріб вибиває на барабані.
— Чуєте, тепер і в мене пісня є! — з гордістю каже дятел.
— Так хто ж таку пісню слухати стане,— засміялися птахи.— Ні голосу, ні мелодії.
— Зате… зате вона — перша пісня весни,— відповів догадливий дятел.— А весну всі з нетерпінням чекають. І такій пісні радітимуть.


За матеріалами: Олег Буцень, «Наше відкриття». Оповідання. Художник Володимир Гончаренко. Київ, видавництво «Веселка», 1977, стор. 8 — 22.

 

 

Більше творів Олега Буценя на нашому сайті:

Олег Буцень, добірка оповідань Олег Буцень, добірка оповіданьДитячі радощі й пустощі, невдачі й перемоги — справжнє життя вирує в оповіданнях та казках Олега Буценя. Творам Буценя притаманні простота й прозорість, сердечність і щирий оптимізм, м’який гумор. І трохи смутку. Бо його твори — це він сам, такий лагідний і привітний, такий душевно сильний… Читайте оповідання для дітей відомого українського автора Олега Буценя: «Пустощі», «Ґуля», «На вулиці», «У новій школі», «Маленькі помічниці», «Горобчик», «Айстри», «Новий м’яч», «Як Льоня чергував»; «Як приходить весна», «Солодкий дощ», «Хитра квітка», «Полохливий гриб», «Хоробрий Муравлик», «Неприємна пригода», «Кмітливий горобець», «Сорочині вигадки», «Пісня весни», «Настуська-вередуська», «Грицькова допомога», «Будильник», «Подарунок школі», «Не варто ображатись», «Хлоп’ята», «Солдатський подарунок», «Ножик», «Проліски», «Наше відкриття», «Жукова таємниця», «Яблучна історія», «Друг», «Бабусині хитрощі», «Перші канікули», «Блакитна косинка», «Не подужав», «Кутька», «В комірчині».

 

Дивіться також:

Весняні оповідання для дітей

«Ось і ластівки з-за моря повернулися; літають, метушаться, в сараї під дахом глиняне гніздечко ліплять. Та як акуратно! Грудочку до грудочки приклеюють. Зліплять гніздечко, неначе кошик, а збоку пролазку залишать. Через цю пролазку пуху, травинок у гніздо назносять. Постелить ластівка м’яку підстилку в гнізді, знесе туди яєчка І сяде пташенят висиджувати.»  (Георгій Скребицький, Віра Чапліна)

Віргілій Ріцко, «Весна» (оповідання) — Мала Сторінка

Віргілій Ріцко

ВЕСНА

 

Коли ще лютує зима, ще стоять сильні морози і лежать великі сніги, в повітрі вже пахне весною.
Весна — це пробудження природи від зимового сну.
Весною Зима — стара баба, а Літо — молода дівчина.
Весна, весна… Щороку весна приносить нам нові надії…
Всі весни не схожі одна на одну, кожна по-своему вибаглива: то безперервно сипле дощем, то дме суховіями, то райдужна і весела, мов юнка. Разом з нею приходять нові сподівання.
Настала справжня весна. Прилетіли вже і чорногузи! Вони привітали мене своїм радісним клекотом: «Ми вже прилетіли! Ми вже вдома!». Вони подарували мені щасливі хвилини зустрічі.
Земля-мати вже проснулася. Вже й трава зазеленіла. З неї ви зирають білі, жовті, сині квіточки.
Білі — то ніжні підсніжники. Поява на світ підсніжника — це велика радість. Перший підсніжник, який підняв свій білий ніжний дзвіночок, якого пестило сонячне проміння. сповіщав прихід весни. Появився він на лісовій сонячній поляні рядом з багатьма своїми братами. Тішився своїм тихим життям, знаючи, що незадовго зів’яне і померкне, як і його побратими, але до того часу щоранку ліниво випростовуеться під сонячним промінням, а потім весь день задумливо розглядає лісову поляну і відчуває себе її хазяїном.
І все це до певного дня, коли почав падати сильний дощ і дути немилостивий вітер. Почув себе немічним і самотнім, дрижачи і, коли думав, що вітер подолає його, маленька тепла рука зірвала його й подарувала любій людині, яка обняла його великою рукою і притулила до теплих ніжних губ.
Жовті квіти-проліски зачаровують погляд. А голубі, як бездомне небо, фіалки — така собі ніжність в голубому одязі.
Всі ці квіти дивляться привітно і всміхаються. Вони перші принесли весну на своїх ніжних пелюстках…
Три метелики — білий, жовтий і червоний, пурхають коло моїх вікон.
З приїздом, любі божі створіння!
— Дуже радий вас бачити! — звернувся я до них.
А вони наче відчувають мій піднесений настрій. Радісно озиваються жайворонки в небі наді мною.
До них приєднюється дрізд на липі. Милий свій голосний спів нагадує соловейка…
Почалося буйне пробудження всього живого, що живе й росте на нашій рідній землі, створене Всевишнім…
 
За матеріалами: «Дзвоник» №36. Журнал для українських дітей Румунії. Місячник Союзу Українців Румунії. 3 рік видання, березень, 2010 рік, стор. 8.

 

 

 

Дивіться також на нашому сайті:

Весняні оповідання для дітей

«Ось і ластівки з-за моря повернулися; літають, метушаться, в сараї під дахом глиняне гніздечко ліплять. Та як акуратно! Грудочку до грудочки приклеюють. Зліплять гніздечко, неначе кошик, а збоку пролазку залишать. Через цю пролазку пуху, травинок у гніздо назносять. Постелить ластівка м’яку підстилку в гнізді, знесе туди яєчка І сяде пташенят висиджувати.»  (Георгій Скребицький, Віра Чапліна)

 

Твір на тему: «Весна» | GDZ4YOU

Toggle navigation GDZ4YOU
  • ГДЗ
    • 1 клас
      • Англійська мова
      • Буквар
      • Математика
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Українська мова
      • Я досліджую світ
    • 2 клас
      • Англійська мова
      • Інформатика
      • Математика
      • Основи здоров’я
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Читання
      • Я досліджую світ
    • 3 клас
      • Англійська мова
      • Інформатика
      • Математика
      • Німецька мова
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Українська мова
      • Я і Україна
      • Я у світі
    • 4 клас
      • Англійська мова
      • ДПА
      • Інформатика
      • Літературне читання
      • Математика
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Французька мова
      • Я і Україна
      • Я у світі
    • 5 клас
      • Англійська мова
      • Інформатика
      • Історія
      • Математика
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Світова література
      • Українська література
      • Українська мова
      • Французька мова
    • 6 клас
      • Англійська мова
      • Біологія
      • Географія
      • Інформатика
      • Історія
      • Математика
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Світова література
      • Українська література
      • Українська мова
      • Французька мова
    • 7 клас
      • Алгебра
      • Англійська мова
      • Біологія
      • Географія
      • Геометрія
      • Інформатика
      • Історія
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Російська мова
      • Світова література
      • Українська література
      • Українська мова
      • Фізика
      • Хімія
    • 8 клас
      • Алгебра
      • Англійська мова
      • Біологія
      • Географія
      • Геометрія
      • Інформатика
      • Історія
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Фізика
      • Хімія
    • 9 клас
      • Алгебра
      • Англійська мова
      • Біологія
      • Географія
      • Геометрія
      • ДПА
      • Інформатика
      • Історія
      • Креслення
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Фізика
      • Хімія
    • 10 клас
      • Алгебра
      • Англійська мова
      • Біологія
      • Географія
      • Геометрія
      • Інформатика
      • Історія
      • Математика
      • Німецька мова
      • Правознавство
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Фізика
      • Французька мова
      • Хімія
    • 11 клас
      • Алгебра
      • Англійська мова
      • Астрономія
      • Біологія
      • Геометрія
      • ДПА
      • Економіка
      • Інформатика
      • Історія
      • Математика
      • Німецька мова
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Фізика
      • Хімія
  • Література
    • Аналізи творів
    • Повні тексти
    • Стислі перекази
    • Шкільні твори
  • Презентації
    • Англійська мова
    • Астрономія
    • Біологія
    • Всесвітня історія
    • Географія
    • Інформатика
    • Інші
    • Історія України
    • Математика
    • Мистецтво
    • Німецька мова

Весеннее настроение!!! рассказы о весне

Добрый день всем заглянувшим!!! перебирая старые книги я наткнулась на сборник рассказов про весну, и не смогла оторваться от книги пока не прочитала ее до конца.Вот и захотелось поделиться с вами этими прекрасными произведениями наших любимых писателей.

Читайте, наслаждайтесь )))

Весна! Весна! И всё ей радо!

Автор: Гоголь Николай Васильевич

Весна, долго задерживаемая холодами, вдруг началась во всей красе своей, и жизнь заиграла повсюду. Уже голубели пролески, и по свежему изумруду первой зелени желтел одуванчик… Рои мошек и кучи насекомых показались на болотах; за ними вдогон бегал уже водяной паук; а за ним и всякая птица в сухие тростники собралась отовсюду. И все собиралось поближе смотреть друг друга. Вдруг населилась земля, проснулись леса, луга. В деревне пошли хороводы. Гулянью был простор. Что яркости в зелени! Что свежести в воздухе! Что птичьего крику в садах!..

Весеннее настроение!!! рассказы о весне, фото № 1

Весна

Автор: Толстой Алексей Николаевич

На солнце нельзя было теперь взглянуть, — лохматыми ослепительными потоками оно лилось с вышины. По синему-синему небу плыли облака, словно кучи снега. Весенние ветерки пахнули свежей травой и птичьими гнездами.

Перед домом лопнули большие почки на душистых тополях, на припеке стонали куры. В саду, из разогретой земли, протыкая зелеными кочетками догнивающие листья, лезла трава, весь луг подернулся белыми и желтыми звездочками. С каждым днем прибывало птиц в саду. Забегали между стволами черные дрозды — ловкачи ходить пешком. В липах завелась иволга, большая птица, зеленая, с желтой, как золото, подпушкой на крыльях, — суетясь, свистела медовым голосом.

Как солнцу вставать, на всех крышах и скворечниках просыпались, заливались разными голосами скворцы, хрипели, насвистывали то соловьем, то жаворонком, то какими-то африканскими птицами, которых они наслушались за зиму за морем, — пересмешничали, фальшивили ужасно. Сереньким платочком сквозь прозрачные березы пролетел дятел, садясь на ствол, оборачивался, дыбом поднимал красный хохолок.

И вот в воскресенье, в солнечное утро, в еше не просохших от росы деревьях, у пруда закуковала кукушка: печальным, одиноким, нежным голосом благословила всех, кто жил в саду, начиная от червяков;

— Живите, любите, будьте счастливы, ку-ку. А я уж одна проживу ни при чем, ку-ку…

Весь сад слушал молча кукушку. Божьи коровки, птицы, всегда всем удивленные лягушки, сидевшие на животе, кто на дорожке, кто на ступеньках балкона, — все загадали судьбу. Кукушка куковала, и еше веселее засвистал весь сад, зашумел листьями… Медовым голосом, точно в дудку с водой, свистит иволга. Окно было раскрыто, в комнате пахло травой и свежестью, свет солнца затенен мокрой листвой. Налетел ветерок, и на подоконник упали капли росы… До того было хорошо, проснувшись, слушать свист иволги, глядеть в окно на мокрые листья.

Пришла весна

Автор: Толстой Лев Николаевич

Пришла весна. По мокрым улицам журчали торопливые ручьи. Все стало ярче, чем зимой: и дома, и заборы, и одежда людей, и небо, и солнышко. От солнца майского жмуришь глаза, так оно ярко. И по-особому оно ласково греет, точно гладит всех.

В садах пухнули почки деревьев. Ветви деревьев покачивались от свежего ветра и чуть слышно шептали свою весеннюю песню.

Шоколадные чешуйки лопаются, как будто выстреливают, и показываются зеленые хвостики. И лес, и сад по-особому пахнут — зеленью, оттаявшей землей, чем-то свежим. Это почки с разных деревьев разными запахами перекликаются. Понюхаешь черемуховую почку — горьковато-вкусный запах напоминает тебе белые кисточки ее цветов. А у березы свой особый аромат, нежный и легкий.

Запахи наполняют весь лес. В весеннем лесу дышится легко и свободно. И уже зазвенела короткая, но такая нежная и радостная песня малиновки. Если прислушаться к ней, то можно разобрать знакомые слова: «Славься, славься все кругом!» Свистит, переливается на все лады молодой, зеленеющий лес.

Радостно, молодо и на небе, и на земле, и в сердце человека.

Весна

Автор: Толстой Лев Николаевич

Весна долго не открывалась. Последние недели стояла ясная морозная погода. Днем на солнце таял снег. Вдруг потянуло теплым ветром. Надвинулся густой серый туман. В тумане полились воды. Затрещали льдины. Двинулись мутные потоки. К вечеру туман ушел. Небо прояснилось. Утром яркое солнце быстро съело тонкий лед. Теплый весенний воздух задрожал от испарений земли. Залились жаворонки над бархатом зелени и жнивьем. Высоко пролетели с весенним гоготаньем журавли и гуси. Заревели на выгонах коровы. Пришла настоящая весна.

Уже совсем весна

(Отрывок)

Автор: Чехов Антон Павлович

На улице совсем весна. Мостовые покрыты бурым месивом, на котором уже начинают обозначаться будущие тропинки; крыши и тротуары сухи; пол заборами сквозь гнилую прошлогоднюю траву пробивается нежная, молодая зелень.

В канавах, весело журча и пенясь, бежит грязная вода… Щепочки, соломинки, скорлупа подсолнухов быстро несутся по воде, кружатся и цепляются за грязную пену. Куда, куда плывут эти щепочки? Очень возможно, что из канавы попадут они в реку, из реки в море, из моря в океан…

Словарь родной природы

Автор: Паустовский Константин Георгиевич

Очень богат русский язык словами, относящимися к временам года и к природным явлениям, с ними связанным.

Возьмем хотя бы раннюю весну. У неё, у этой ещё зябнувшей от последних заморозков девочки-весны, есть в котомке много хороших слов.

Начинаются оттепели, ростепели, капели с крыш. Снег делается зернистым, ноздреватым, оседает и чернеет. Его съедают туманы. Постепенно развозит дороги, наступает распутица, бездорожье. На реках появляются во льду первые промоины с черной водой, а на буграх — проталины и проплешины. По краю слежавшегося снега уже желтеет мать-и-мачеха.

Потом на реках происходит первая подвижка из лунок, продухов и прорубей выступает наружу вода.

Ледоход начинается почему-то чаще всего по темным ночам, после того, как «пойдут овраги» и полая, талая вода, звеня последними льдинками — «черепками», сольется с лугов и полей.

Отправить ответ

avatar
  Подписаться  
Уведомление о