Глобальні проблеми людства та їх прояв в Україні
Під час вивчення географії України ви ознайомилися з її екологічними, демографічними, економічними і соціальними проблемами. За територією, масштабами і наслідками ці проблеми поділяються на глобальні (планетарні), що стосуються всього людства, всієї землі, і локальні, які проявляються тільки в окремих районах (країнах, частинах країн).
Важливою глобальною проблемою, що охоплює практично всі країни світу, в тому числі й Україну, є екологічна, актуальність якої в зв’язку з розвитком науково-технічного прогресу і далі зростатиме. Вона стосується охорони багатьох елементів довкілля: атмосферного повітря, мінерально-сировинних ресурсів, поверхневих і підземних вод, морських басейнів, ґрунтів, рослинності і тваринного світу, тобто всього середовища життя і праці людини.
Охорона навколишнього середовища в Україні має винятково важливе значення. Це пояснюється насамперед тим, що техногенне навантаження на її природу майже в п’ять разів перевищує такий показник в інших країнах Європи. Саме в Україні відбулась найбільша в історії людства техногенна катастрофа — вибух на Чорнобильській АЕС. Розораність земель в нашій країні досягла майже 80% сільськогосподарських угідь і близько 60% усієї площі країни. Це найвищі показники в Європі. Великих масштабів і високої територіальної концентрації набули екологічно шкідливі виробництва теплової та атомної енергетики, чорної металургії, хімії і нафтохімії та вугільної галузі в Донбасі, Придніпров’ї, Передкарпатті, на півночі Криму і в деяких інших регіонах, у великих містах. На підприємства цих галузей припадає близько 80% усіх шкідливих викидів в атмосферне повітря України.
В Україні нині дуже несприятлива демографічна ситуація. Лише за вісім років (1993-2000 pp.) чисельність населення в країні скоротилося на 2,5 млн чоловік. Це відбулося головним чином за рахунок зниження його природного приросту, хоч на цей процес впливає і механічний рух населення — виїзд з країни людей перевищує в’їзд.
Відомо, що розв’язати проблему можна тільки тоді, коли з’ясовано причини її виникнення. Часто одним із чинників демографічної кризи вважають погіршення якості життя українців. Але ж у більшості бідних африканських країн природний приріст населення є досить високим. Отже, рівень життя людей не є визначальним чинником у демографічній кризі. Певно, подібних чинників багато. Не можна не враховувати з-поміж них і глобального — тенденції в усьому світі до зниження природного приросту населення, яке спостерігається починаючи з 50-х років.
Для успішного виходу України з економічної і соціальної кризи дуже важливими є консолідація (згуртування, об’єднання) українського народу в єдину націю. Треба, щоб усі громадяни країни, незалежно від їхнього етнічного походження, місцепроживання, партійної приналежності, мови, якою розмовляють, віросповідання, усвідомили себе українцями — патріотами своєї Батьківщини. Без національно свідомих громадян годі думати про побудову міцної держави, яка б забезпечила гідний людини добробут. Ніхто нам не побудує багату країну, крім нас самих. Європейці, хоч і об’єднуються в союзи, твердо відстоюють національні інтереси саме своєї держави. Тому й досягли економічних успіхів. Так само й українці мають поважати і дорожити своєю державою, а держава — своїми громадянами.
Україна та глобальні проблеми людства. Взаємозв’язок глобальних проблем. Сталий розвиток » mozok.click
Ви дізнаєтесь:
• про поширення глобальних проблем та їх прояв на території України
• чому глобальні проблеми неможливо розв’язати країнам поодинці
• для чого країнам необхідний сталий розвиток
Пригадайте:
• причини виникнення локальних конфліктів
• особливості демографічної ситуації в україні
• чим обумовлена екологічна криза в україні
Уже не одне покоління людей живе в умовах поглиблення та загострення глобальних проблем. Вони дуже різні за своїм змістом та географічним поширенням. Однак ефективне розв’язання глобальних проблем вимагає постійної та наполегливої взаємодії всіх народів планети.
Прояв глобальних проблем на території України.
Значна кількість глобальних проблем, які постали перед людством, тією чи іншою мірою стосуються України.
Із моменту здобуття незалежності Україна брала активну участь у миротворчих місіях та врегулюванні міжнародних конфліктів. У 2014 р. вона сама стала об’єктом збройної агресії.
Унаслідок військового конфлікту на сході та окупації Криму Україна зазнала величезних економічних збитків. Не працюють підприємства в Донецьку, Луганську, Алчевську, Кадіївці (Стаханові), пошкоджені промислові та житлові будівлі, школи, лінії електропередач, газопроводи, водопроводи, залізничні та автомобільні шляхи.
Досягнення миру стало першочерговою справою для всіх українців. Події 2014 р. позначилися суттєвим зростанням кількості громадян України, залучених до благочинної та волонтерської діяльності. Коло їхньої діяльності дуже широке: допомога українській армії, пораненим, переселенцям, визволення полонених, благоустрій громадського простору (мал. 1).
До врегулювання конфлікту в Україні задіяні представники багатьох міжнародних організацій, зокрема ООН, ОБСЄ, ЄС, НАТО (мал. 2). Питання про мирне врегулювання ситуації на сході України обговорювалися на засіданнях Ради Безпеки ООН та Ради Європи.
Тому на сьогодні нагальною проблемою для України є встановлення миру, збереження територіальної цілісності, відновлення економіки постраждалих територій.
Велике антропогенне навантаження спричиняє прояв в Україні низки екологічних проблем, таких як забруднення повітря та води, зміни клімату, необхідність утилізації побутових, токсичних промислових і радіаційних відходів, знищення лісів, деградація земельних ресурсів. Значно ускладнює екологічну ситуацію Чорнобильська трагедія. Наслідки цієї глобальної аварії для здоров’я нашого народу залишатимуться важким тягарем і для наступних поколінь.
До вже існуючих екологічних проблем додалися й ті, що пов’язані з воєнними діями. Найнебезпечнішими їх наслідками є забруднення природного середовища при аварійному порушенні роботи великих промислових підприємств, викиди та злив шкідливих речовин, накопичення бойових снарядів та мін у ґрунті. Степові та лісові масиви на сході потерпають від численних пожеж.
Демографічна проблема в Україні насамперед обумовлена перевищенням смертності над народжуваністю, що призводить до депопуляції — зменшення кількості населення. Зниження природного приросту спричиняє деформацію вікової структури. «Старіння» нації збільшує економічне навантаження на працездатних, створює труднощі у формуванні трудових ресурсів, забезпеченні національного господарства робочою силою.
Залишається актуальною для України проблема раціонального використання мінеральних та енергетичних ресурсів. Зменшення енерго-залежності України та підвищення енергоефективності є стратегічною метою економічного розвитку нашої країни.
Взаємозв’язок глобальних проблем.
Перелік глобальних проблем, які загрожують людству, дуже великий. Важко навіть точно відповісти, скільки їх загалом. Окрім вищеназваних, які стали вже традиційними глобальними проблемами, останніми роками до цього переліку додалися такі, як поширення наркотиків, злочинність, проблема біженців, тендерне насильство, стихійні лиха, проблеми корупції та бюрократії тощо. Деякі фахівці вважають, що сучасному людству загрожує близько трьох десятків глобальних проблем, інші налічують їх близько сотні. Однак усі науковці єдині в тому, що глобальні проблеми загрожують людському існуванню.
Проте, по суті, існує лише одна глобальна проблема: підтримання умов для подальшого розвитку людської цивілізації. Ця ідея якнайкраще демонструє єдність усіх без винятку найгостріших проблем. Так, наприклад, вивільнення величезних коштів, що сьогодні витрачаються на виробництво та продаж зброї, надало б можливість використати їх на захист навколишнього середовища, подолання смертельних хвороб, розгортання досліджень у сфері енерго- та ресурсозбереження. Від того, чи навчиться населення найбідніших країн світу планувати сім’ю, залежать можливості цих країн у забезпеченні людей продуктами харчування. Ліквідація голоду допоможе подолати злидні та хвороби. Раціональне освоєння ресурсів Світового океану надасть можливість розв’язати енергетичну, сировинну та продовольчу проблеми. Усі глобальні проблеми тією чи іншою мірою впливають на екологічну ситуацію.
Оскільки глобальні проблеми тісно пов’язані між собою, їх неможливо розв’язати на рівні окремих країн та регіонів. Потрібні єдиний міжнародний механізм їх розв’язання і регулювання, визначення міжнародних правових та економічних норм. Велике значення у вирішенні глобальних проблем мають міжнародні, регіональні та вузько-спеціалізовані організації, які мають значний досвід координації міжнародних зусиль.
Сталий розвиток — стратегія людства на XXI ст.
Осмислення та дослідження глобальних загроз привели до створення й закріплення в документах ООН нової моделі збалансованого розвитку людства — концепції сталого розвитку.
Сталий розвиток — це такий розвиток суспільства, який задовольняє потреби нинішнього покоління, не ставлячи під загрозу здатність наступних поколінь задовольняти їхні власні потреби.
Головна мета концепції сталого розвитку суспільства полягає в забезпеченні нескінченного існування людської цивілізації та її прогресивного розвитку. Виникає слушне питання, чи можна це зробити та як саме. З огляду на зростання кількості населення та обмеженість ресурсів для забезпечення сталого розвитку можливі два шляхи: припинити зростання кількості населення Землі або постійно й дуже суттєво зменшувати споживання природних ресурсів. це означає, що люди мають навчитися узгоджувати свої потреби з можливостями довкілля.
Основними стратегічними принципами концепції сталого розвитку є такі:
усі люди мають абсолютне право на безпечне та якісне життя в гармонії з природою;
охорона довкілля є невід’ємною складовою процесу розвитку; усі держави й народи мають співпрацювати для ліквідації бідності й злиднів;
необхідно обмежити й вилучити ті моделі виробництва, які не відповідають принципам сталого розвитку; слід проводити відповідну демографічну політику; мир, розвиток і захист довкілля тісно пов’язані між собою та невіддільні.
Сьогодні майже всі держави світу, у тому числі й Україна, приєдналися до міжнародних ініціатив, узявши до уваги основні ідеї та принципи, задекларовані в концепції сталого розвитку.
Головне
Сьогодні найактуальнішою для України є проблема війни та миру. Серед інших глобальних проблем, що безпосередньо несуть загрози для України, є екологічна, демографічна, енергетична та сировинна.
• Глобальні проблеми тісно пов’язані між собою, тому збереження людської цивілізації потребує міжнародних зусиль.
• Альтернативою сучасному незбалансованому розвитку суспільства є концепція сталого розвитку. Спільна мета на майбутнє для всіх країн світу — задоволення потреб сьогодення без загрози для майбутніх поколінь.
Запитання та завдання для самоперевірки
1. Які глобальні проблеми людства проявляються на території України? Назвіть та коротко охарактеризуйте причини виникнення кожної з них. 2. На конкретних прикладах доведіть взаємозв’язок глобальних проблем. 3. Навіщо потрібні глобальні прогнози та моделювання подальшого розвитку людського суспільства?
4. Чим обумовлена поява концепції сталого розвитку? Коротко охарактеризуйте її основну мету та зміст.
Поміркуйте
1. Який внесок ви можете зробити в подолання глобальних проблем в україні?
2. Яку глобальну проблему слід додати до списку найактуальніших для україни? Поясність свою думку.
Працюємо самостійно
За допомогою мережі Інтернет докладно дізнайтеся про діяльність «Римського клубу» (можна скористатися відомостями із сайта http://www.ipiend.gov.ua). Доведіть, що рекомендації діячів організації враховують при складанні міжнародних та національних стратегій у боротьбі з глобальними проблемами.
Це матеріал з підручника Географія 9 клас Довгань, Стадник
Глобальні проблеми людства та їх прояв на території України
Глобальні проблеми людства та їх прояв на території України
Глобальна проблема — природне, природно-антропогенне, частково антропогенне явище, що стосується світу в цілому. Наприклад, ядерна загроза, глобальне потепління, кислотні дощі та ін.
Екологічна проблема
Проблема взаємовідносин суспільства та природи, збереження навколишнього середовища. Актуальними екологічними проблемами сучасного світу є зміна складу атмосфери, порушення балансу CO2 у природі та зменшення озонового шару; глобальне потепління клімату, вирубування лісів, випадіння кислотних дощів, забруднення Світового океану, процес спустелення земель, водно-ресурсні проблеми, забруднення навколоземного космічного простору, погіршення умов життя людей у великих містах, агломераціях.
В Україні склалася складна екологічна ситуація, особливо в зоні ЧАЕС.
Проблема війни та миру
Найважливіша проблема людства. В армії різних країн залучено понад 26 млн. чоловік. За оцінками ЮНЕСКО, на створення військової продукції та послуг працюють понад 50 млн. осіб. Арсенали ядерного озброєння мають 5 країн: США, Росія, Китай, Великобританія, Франція (Україна добровільно від нього відмовилась). Проблема збереження миру є першочерговою у сучасному світі, оскільки від її рішення залежить існування життя на Землі.
Демографічна проблема
Сукупність соціально-демографічних проблем сучасності, що стосуються інтересів усього людства: підвищення чисельності населення в країнах Африки, Азії, Латинської Америки, що розвиваються; стихійні міграції між країнами; загроза депопуляції в розвинутих країнах. Для України та інших країн Європи, де смертність перевищує народжуваність, характерне природне зменшення населення, або депопуляція.
Середня тривалість життя в Україні в 2000 p. становила 65 років.
Продовольча проблема
Полягає в дефіциті продуктів харчування, значному територіальному розриві між основними районами виробництва та споживання, де населення страждає від голоду. За даними ООН, на планеті голодує близько 1 млрд. чоловік, в основному населення країн Африки та Азії.
У цей час економіка України на 12 % залежить від імпорту продуктів харчування.
Енергетична проблема
Забезпечення людства паливом. Ця проблема викликана збільшенням енергоспоживання у світі, негативним впливом енергетики на навколишнє середовище, впливом атомної енергетики на людину та довкілля.
Україна залежить від імпорту нафти й газу на 43 %.
Важливим завданням є проблема використання ресурсів Світового океану.
Глобальні проблеми людства — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Глоба́льні пробле́ми лю́дства (глобальні проблеми, глобальні проблеми сучасності) — комплекс проблем і ситуацій, що зачіпають життєві інтереси всіх народів світу, характеризуються динамізмом і вимагають для свого розв’язання колективних зусиль світової громадськості (екологічні проблеми, перегони озброєнь, хвороби і т. д.), від вирішення яких залежить подальший прогрес людства і збереження цивілізації.
Глобальні проблеми людства взаємопов’язані, охоплюють всі сторони життя людей, стосуються всіх країн і народів та верств населення, стосуються як поверхні Землі, так і Світового океану, атмосфери планети, навколоземного та космічного простору. Вони призводять до великих економічних та соціальних збитків.
Поняття глобалізації[ред. | ред. код]
Глобалізація як процес не вкладається в рамки однозначності. Це — глибоко діалектичне явище, в якому переплітаються стимули інтеграції й взаємовідштовхування, виникають і нові транснаціональні соціальні зв’язки й простори, і нові різновиди локальних культур[1].
Постановка (історія) питання[ред. | ред. код]
Більшість дослідників схильні вважати, що 60-ті роки ХХ століття, це умовна дата кінця індустріальної ери і початку нової епохи, для визначення якої вживають багато різноманітних назв. Найбільш вживаними є : «постіндустріальна епоха» (Д. Белл)[2]. У зв’язку з цим, перелік та диференціацію проблем сучасної доби, можна відраховувати від цього часу, хоча мисленнєво-філософські розробки планетарного мислення та передбачення могли передувати цим часовим рамкам і вони вказуватимуться у контексті теми (мальтузіанство, ноосфера у концепції Вернадського, енергія прогресу у контексті Руденка тощо).
Певним чином і ще до загострення проблем ситуація контролювалася Ялтинсько-Постдамськими домовленостями[3][4], що постулювали рівність народів і рас, обмеження права держав на ведення війни, а також рівність великих і малих країн. У Віденському або Версальсько-Вашингтонському порядках вважалися нормальними стан війни і права одних народів вирішувати свої проблеми за рахунок інших. Але Ялтинсько-Постдамський уклад втратив чинність з розпадом СРСР в 1991 році[5]
Глобальні проблеми людства на сучасному етапі розвитку[ред. | ред. код]
Спочатку спроба показати загальний стан проблем Людства — через філософське осмислення історично сформованої ситуації Людства, охоплення вузла викликів сучасності з точки зору нинішніх знань про розвиток людини, цивілізації і накопичених наукових даних про загрози життю на Планеті[6][7].
Проблематика[ред. | ред. код]
Глобальні проблеми людства є наслідком протистояння з одного боку природи, а з іншого — людської практики, культури людства, а також невідповідності або несумісності різноспрямованих тенденцій в ході розвитку самої людської культури. Природа існує за принципом негативного зворотного зв’язку (див. біотична регуляція довкілля), тоді як людська культура — за принципом позитивного зворотного зв’язку.
Геоглобалістика — міждисциплінарний науковий підхід, спрямований на комплексний розгляд глобальних проблем людства та пошук шляхів їх вирішення.
Філософські концепції[ред. | ред. код]
- Глобальні проблеми //Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х. : Право, 2015
- Економіка зарубіжних країн: Підручник. — 2-ге вид. А. С. Філіпенко, В. А. Вергун, І. В. Бураківський та ін. — К.: Либідь, 1998. — 416 с. ISBN 966-06-0071-2
- О. А. Швиданенко Сучасна парадигмальна конструкція глобальної конкурентоспроможності
- Encyclopedia of World Problems and Human Potential (англ.)
- Глобальні проблеми людства[неавторитетне джерело]
- Global problems of the world
- Scientific, social and political aspects of fighting aging
- Ростошинский Е. Н. Культурология и глобальные проблемы современности
- Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України І-IV рівнів акредитації/За ред. Є. П. Желібо і В. М. Пічі. — Львів: Піча Ю. В., К.: «Каравелла», Львів: «Новий Світ-2000», 2002—328 с.
Глобалізація — Вікіпедія
Глобаліза́ція (англ. globalization) — процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. У ширшому розумінні — перетворення певного явища на планетарне, таке, що стосується всієї Землі. Основними наслідками глобалізації є міжнародний поділ праці, міграція в масштабах усієї планети капіталу, людських та виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних та технічних процесів, а також зближення культур різних країн. Це об’єктивний процес, зумовлений розвитком транспорту та засобів зв’язку, він носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства. В результаті глобалізації світ стає більш зв’язаним і залежним від усіх його суб’єктів. Відбувається збільшення як кількості спільних для груп держав проблем, так і кількості та типів інтегрованих суб’єктів.
Економічно глобалізуються виробництво, послуги та капітал, технологія й дані[1][2]. Паровоз, пароплав, реактивний літак, контейнерні морські судна є приладами поступу в галузі транспорту, а телеграф і його сучасні потомки Інтернет та мобільний телефон є прикладами розвитку інфраструктури телекомунікацій. Усі ці винаходи стали важливими чинниками глобалізації й зумовлюють дедалі більшу взаємозалежність економіки й культурного життя[3][4][5].
У 2000 році Міжнародний валютний фонд ідентифікував чотири базові аспекти глобалізації: торгівлю й фінансові транзакції, рух капіталу та інвестицій, міграцію людей та розповсюдження знань[6]. З глобалізацією пов’язують також проблеми довкілля, наприклад глобальне потепління, забруднення вод за межами кордонів, забруднення повітря та надмірний вилов риби в океанах[7]. Процеси глобалізації впливають на бізнес та зайнятість, економіку, соціо-культурні ресурси та на природне довкілля. В академічній літературі глобалізацію зазвичай розбивають на три основні області: економічну, культурну та політичну глобалізацію[8].
Провісником глобалізації стала поява Великого шовкового шляху, що з’єднав Китай і Римську імперію. Утворення власне глобального ринку почалось із Великих географічних відкриттів європейцями і підштовхувалось їх військово-політичною та економічною експансією по планеті. Глобалізація, зокрема утворення планетарного ринку, дещо призупинялася в періоди поділу людства на ворожі табори (Семирічна війна, Війна за незалежність США, Велика французька революція і Наполеонівські війни, світові війни) та холодної війни, коли економічний і культурний розвиток окремих суспільств планети, таких як СРСР та КНР, відбувався відособлено від розвитку решти людського співтовариства.
Діаграма підводних телеграфних кабелів компанії Eastern Telegraph Company 1901 року як приклад технології початку ХХ-го ст., що несла з собою модернізацію та глобалізацію.Особливих темпів глобалізація набрала в останні десятиліття XX століття і на почату XXI століття. З одного боку це пов’язано з падінням залізної завіси та інтеграцією Китаю в світову економіку, з іншого — із швидким розвитком інформаційних технологій, завдяки яким зросли можливості доступу до будь-якої інформації у світі.
Хоча глобалізація — об’єктивний процес, оцінки його ходу і наслідків тривалий час викликають активну політичну дискусію, а ставлення до змін, спричинених нею в локальних і національних спільнотах, активізує політичну боротьбу в різних державах. Глобалізація на сучасному етапі (початок 21 століття), має як палких прихильників, так і опонентів.
Слово запозичене з англійської мови та походить від лат. globus — куля, земна куля, глобус. Від цього слова було утворено прикметник «глобальний» англ. global — той, який має відношення до земної кулі: світовий, планетарний. Від слова global було утворено дієслово globalize — перетворювати певне явище на глобальне, «глобалізувати», — а також іменник globalization — перетворення певного явища на світове, на таке, яке стосується всієї земної кулі.
Спочатку ці слова почали вживатися у суспільних науках, але в 1961 слово globalization уперше зафіксовано в англомовному словнику. В 1983 році Теодор Левітт (англ. Theodore Levitt), професор Гарвардської школи бізнесу опублікував статтю «Глобалізація ринків», тому сучасну популярність і широкий вжиток терміну часто приписують йому[9].
Прискорення темпів глобалізації призвело до виникнення у світі опозиційного до неї політичного руху антиглобалізму. Антиглобалісти звинувачують глобалізацію в збільшенні соціальної нерівності, зниканні традиційного суспільного устрою (зокрема доморобництва) й деградації довкілля. Невдоволення глобалізацією характерне як у розвиткових, так і в економічно розвинених країнах. Перенесення виробництва з країн Заходу в Третій світ через дешевшу робочу силу призводить до ліквідації робочих місць і безробіття у світі Першому. Наприклад, на Середньому Заході США глобалізація виробництв і їхня оптимізація спричинила зниження конкурентоспроможності місцевих підприємств промисловості та сільського господарства, знижуючи цим якість життя їхніх працівників.
Дехто також вбачає зростаючу загрозу у впливі глобалізації на культуру. Рівнобіжно з глобалізацією економіки та торгівлі, культура імпортується та експортується також. Проблема в тому, що більш імпералістичні і держави, як-от РФ або США, можуть підбити культури слабших, призводячи до того, що їхні традиції та цінності зникнуть.
Глобалізація, зумовлена доцентровими тенденціями світових інтеграційних процесів, покликана консолідувати планетарне співтовариство на ґрунті єдиного в глобальному масштабі економічного простору. В геометричній прогресії всеохопна економічна інтеграція в період XXI століття, формує єдину транснаціональну систему господарства — глобальний економічний моноліт. Процес інтернаціоналізації виробництва настільки втягує народи, країни, регіони у єдиний світовий мегасоціум, що це само собою, треба сподіватись, нівелює в майбутньому суть і обрис національно-державних утворень. Державні структури з часом почнуть розчинятися, їх військово-політичні потенції — самоанулюватися, міждержавні кордони — руйнуватися. Загальна економічна інтеграція, усуваючи міжнаціональні бар’єри, руйнуючи міждержавні кордони, розчиняючи власне самі національно-державні утворення, об’єктивно покликана трансформувати ці утворення в єдину, цілісну, неподільну міжнаціональну спільність — глобальний соціомоноліт — з єдиним наднаціональним центром координації, управління, контролю…
Доцентровий вектор інтеграційних процесів однозначно диктує формування моноцілісного світового устрою.
Перспектива формування цілісного, неподільного світу в процесі глобальної економічної інтеграції — об’єктивна неминучість, зумовлена природною ходою суспільної еволюції. Отже, — вона виправдана. Насамперед тому, що в міру формування соціально-економічного в глобальному вимірі моноліту зникнуть будь-які підстави для міжнаціонального суперництва, ворожнечі і конфліктів. Цілісний, неподільний світ на ґрунті єдиного економічного простору тим хороший, що він виключить з життя людського можливість зіткнення у вигляді руйнівних війн. Відтак доцентрова тенденція глобалізаційних процесів об’єктивно покликана забезпечити самовиживання людської цивілізації і її прогрес.
Дослідники виділяють три ракурси глобалізації як соціального явища: соціально-політичний, соціально-економічний, соціокультурний. Термін «глобалізація» має багато змістовних значень, теорій та підходів. На думку Яна Нєдєрвіна, в соціальних науках існує стільки концепцій глобалізації, скільки дисциплін: «Якщо ми розглядаємо глобалізацію як багатовимірний процес, то всі ці підходи до теми достатньо релевантні. Глобалізацію можна розуміти, як нескінченний синтез багатьох дисциплінарних підходів»[джерело?]. Наприклад, дослідниця В. Воронкова сутність глобалізації бачить в «перетворенні людства на єдину структурно-функціональну систему, організовану за універсальними принципами»[джерело?]. На думку західного соціолога В. Бека, «глобалізація — це ідеологія панування світового ринку, ідеологія неолібералізму»[джерело?]. Далі в дослідженні наводяться приклади визначення процесів глобалізації західних авторів. Але існуюча полісемантичність поглядів вказує, на думку М. Чешкова, на кризу глобалізації як науки, що не встановила ні предмет, ні суб’єкт власного дослідження, у зв’язку з цим залишається відкритим питання про сутність глобалізації.
Економічна глобалізація[ред. | ред. код]
Сингапур очолює список країн за показником сприяння торгівлі (станом на 2016 рік)
Торговий баланс США та політика області торгівлі (1895—2015) 
Число країн із банківською кризою кожного року, починаючи з 1800[10]. Враховано тільки 70 країн. Загальну тенденцію до зростання можна пояснити багатьма факторами. Один із них поступове зростання числа людей, що отримують гроші за працю. Особливою рисою графіку є практична відсутність банківських криз у період дії Бреттон-Вудської угоди (з 1945 по 1971).Економічна глобалізація означає збільшення взаємозалежності національних економік усього світу, зумовлене швидким зростанням руху через кордони товарів, послуг, технології та капіталу[11]. Тоді як глобалізація бізнесу зосереджена навколо зменшення регуляції міжнародної торгівлі й тарифів, податків та інших перешкод глобальній торгівлі, економічна глобалізація є процесом збільшення економічної інтеграції між країнами, що веде до формування глобального або світового ринку[12]. Залежно від парадигми економічну глобалізацію можна розглядати і як позитивне, і як негативне явище. Економічна глобалізація включає глобалізацію виробництва, тобто отримання товарів і послуг з різних місць у світі з метою виграшу в затратах та якості. Аналогічно, вона включає глобалізацію ринків, тобто формування об’єднання окремих ринків у величезний глобальний. Економічна глобалізація також включає[13] глобальну конкуренцію, технологію, корпорації та індустрії[11].
На сучасному етапі, тобто на початку 21 століття, переважає тенденція інтегрування економік розвинених країн із економіками країн, що відстали в розвитку, шляхом прямих інвестицій, зниження торгових бар’єрів та інші економічні реформи, а також, у багатьох випадках, імміграцію населення. При цьому слід враховувати, що спеціалізація всіх багатих країн, заснована на порівняльних перевагах, які створюються зусиллями громадян, а бідні країни ідуть за сценарієм порівняльних переваг природного походження.[14]
Міжнародні стандарти збільшили ефективність торгівлі товарами та послугами. Як приклад такого стандарту можна навести контейнер. Контейнеризація радикально зменшила вартість транспортування й була значним чинником у післявоєнному розквіті міжнародної торгівлі[15], тобто була елементом глобалізації. Міжнародна організація зі стандартизації є міжнародним органом, до складу якого входять представники різних національних організацій зі стандартів.
Транснаціональна корпорація або світове підприємство[16] є організацією, що або володіє виробництвом товарів та послуг у багатьох країнах, або контролює його[17]. Про таку корпорацію можна сказати, що вона не належить жодній країні[18].
Зони вільної торгівлі виникає при утворенні торгового блоку, члени якого підписали угоду про вільну торгівлю. Такі угоди передбачають співробітництво між принаймні двома країнами з метою зменшення торгових бар’єрів, квот на імпорт та тарифів[19]. Якщо при цьому люди можуть вільно рухатися між країнами, тоді говорять про відкриті кордони. Мабуть, найважливішою зоною вільної торгівлі у світі є Європейський Союз. ЄС розвинув спільний ринок завдяки стандартизації законів, що діють у країнах-членах. Політика ЄС переслідує мету забезпечення вільного руху людей, товарів, послуг і капіталу у просторі внутрішнього ринку[20].
Спрощення процедур торгівлі переслідує мету покращення умов руху товарів через кордони для забезпечення зменшення витрат і збільшення ефективності, водночас зберігаючи легальні регулятивні функції.
Велике значення має також глобальна торгівля послугами. Наприклад, у Індії аутсорсинг бізнес-процесів проголошений «основним двигуном розвитку країни в наступні десятиліття, забезпечуючи ріст ВВП, зайнятості та зменшення бідності»[21][22]
Культурна глобалізація[ред. | ред. код]
Колумбійська багатомовна співачка Шакіра виступає на чужині.Коли говорять про культурну глобалізацію, мають на увазі поширення ідей, значень та ціностей у світі з розширенням та збагаченням культурних стосунків[23]. Цей процес відзначається спільним споживанням культурних продуктів поширених через Інтернет, засоби популярної культури та завдяки міжнародному туризму. Він доповнює процеси обміну товарами й колонізації, що вже давно сприяли обміну культурними цінностями на планеті. Циркуляція культурних продуктів дозволяє індивідами брати участь у соціальних стосунках, що виходять за межі країн та регіонів. Утворення та збагачення соціальних стосунків спостерігається не тільки на матеріальному рівні. Культурна глобалізація означає формування спільних норм і знання, які люди асоціюють зі своїми індивідуальними й колективними ідентичностями. Вона призводить до зростання взаємозв’язанності між різними народами й культурами[24]. Те, як спілкуються між собою люди з різними культурними традиціями вивчає область міжкультурної комунікації.
Термін дифузія культури означає поширення у світі культурних сутностей: ідей, моди, релігій, технологій, мов тощо. Культурна глобалізація збільшила контаки між культурами, але може супроводжуватися зменшенням унікальності колись ізольованих спільнот.
Наприклад, суші можна купити не тільки в Японії, а й у Німеччині, але паризький Діснейленд приваблює людей із міста, зменшуючи попит на автентичні паризькі тістечка[25][26][27]. Внесок глобалізації у відчудження індивіда від його традицій можливо скромний у порівнянні зі змінами, пов’язаними з модернізацією самого життя, як стверджували екзистенціалісти на зразок Жана-Поля Сартра та Альбера Камю. Глобалізація розширила можливості розважитися, поширивши поп-культуру, особливо через Інтернет та супутникове телебачення.
Серед культурних елементів одними з перших глобалізувалися релігії, їх поширювали силою, через міграцію, євангілізм, імперіалізм та торгівлю. Християнство, іслам, буддизм, а останні часом такі секти як мормонізм, вкорінилися й стали чинити вплив на культуру в краях, далеких від місць свого зародження[28]. Глобалізація сильно вплинула на спорт[29]. Нариклад, в Олімпійських іграх сучасності беруть участь спортсмени з понад 200 країн[30]. Чемпіонат світу з футболу збирає біля телеекранів найбільше глядачів, більше навіть, ніж Олімпіади; дев’ята частина усього населення планети дивилася фінал чемпіонату світу 2006 року[31][32][33][34].
Глобалізація означає зміни. Традиційна для культури музика може бути втрачена або злитися з музикою інших стилів. Унаслідок глобалізація може скластися ситуація, в якій пріоритетом стає збереження музичної спадщини. Окремі активісти намагаються зібрати й записати репертуар, перш ніж мелодії асимілюють або зазнають змін, а місцевим музикантам іноді буває важко зберегти автентичність й місцеві музичні традиції. Глобалізація може змусити виконавців відмовитися від традиційних інструментів. Іноді виникає сплав стилів, що може бути цікавим полем аналізу[35].
Музика відіграє важливу роль в економічному й культурному розвитку під час глобалізації. Такі музичні жанри як джаз та регі зародилися місцево, але згодом стали міжнародним явищем. Завдяки глобалізації етнічна музика країн, що розвиваються, досягає ширшої аудиторії[36]. Хоча спочатку термін музика світу означав специфічно етнічну музику, але зараз його розуміють ширше, включаючи такі гібридні піджанри як світовий ф’южн, гобальний ф’южн, етнічний ф’южн[37] та світовий-біт[38][39].
Вживання в їжу перцю чилі проникло з Америки в кухні багатьох країн, зокрема: Таїланду, Кореї, Китаю та Італії[40].П’єр Бурдьє стверджував, що сприйняття споживання можна розглядати як самоідентифікацію та формування особистості. У музиці це означає, що кожна людина має свою особисту музичну ідентичність, залежно від уподобань та смаків. На ці вподобання на смаки значно впливає культура, й це основна причина бажань та поведінки особи. Концепція власної культури тепер, через глобалізацію, проходить через період зміни. Крім того, глобалізація збільшила взаємну залежність політичних, особистих, культурних та економічних чинників[41].
Доповідь ЮНЕСКО 2005 року[42] свідчить, що культурний обмін із країн Східної Азії зростає, але основними експортерами культурних продуктів залишаються країни Заходу. У 2002 році Китай був третім найбільшим експортером культурної продукції після Великої Британії та США. Між 1994 та 2002 роками частка як Північної Америки. так і Європейського Союзу в культурному експорті впала, тоді як культурний експорт із Азії збільшився й перевищив експорт із Північної Америки. Пов’язаним чинником є те, що населення та площа країн Азії у кілька разів більші за відповідні показники Північної Америки. Американізація відноситься до періоду, коли США були дуже сильними політично, і американські крамниці, ринки та предмети заполонили інші країни.
Критики глобалізації закидають їй те, що вона шкодить різноманітності культур. Завдяки глобалізації культура могутньої країни проникає в культуру слабких країн і шкодить їхній окремості. Зазначається, що глобалізація може привести до вестернізації та американізації культур світу.
Сутність та етапи глобалізації[ред. | ред. код]
Глобалізація охоплює практично всі сфери суспільної діяльності, включаючи політику, ідеологію, культуру, спосіб життя, самі умови існування людства. Глобалізація виражається в таких процесах:
- зміцнення зв’язків між найвіддаленішими куточками планети, небувале поширення по всій планеті ідей та інформації, технологій, культури, ціннісних орієнтацій, способу життя, поведінки;
- зростання інтенсивності взаємозв’язків у сфері торгівлі, фінансів, міграції населення в наслідок розвитку всеосяжних систем транспорту та комунікацій;
- виникнення спільних для світового співтовариства проблем, процес зростання загальнолюдських інтересів у всіх сферах людського буття, стертя граней між місцевими й всепланетарними подіями.
Процеси глобалізації інтенсифікувалися після 1945 року. Друга світова війна була глобальною війною, у яку тією чи іншою мірою були залучені всі континенти. У 1945-му була створена ООН, виникли могутні наддержавні фінансові установи — Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк. Науково-технічна революція стала впливовим суспільним явищем.
Другий період 1970-их —1990-их років тривав на тлі розвалу радянського блоку, а згодом і самого СРСР, завершення «холодної війни». У цей період людство усвідомило наявність глобальних проблем і здійснило спроби їхнього розв’язання.
З початку XXI ст. розпочався третій період глобалізації: Після атак на США глобального характеру набула боротьба проти світового тероризму; у 2007 році свідченням глобального характеру економіки стали спільні дії центробанків провідних держав та початок світової фінансової кризи.
Потогінне виробництво[ред. | ред. код]
У багатьох бідніших країнах глобалізація є результатом діяльності закордонного бізнесу, що експлуатує працівників цих країн, з метою отримати перевагу над конкурентами завдяки нижчій заробітній платні працівників.
Прикладом таких потогінних виробництв є підприємства, що виробляють спортивне взуття, зокрема — компанія Nike. У бідних країнах будуються фабрики де працівники згодні працювати за низьку платню. Потім, якщо закони праці у таких країнах змінюються на користь працівників, то фабрики закриваються і переїжджають до інших країн з привабливішими умовами для ведення бізнесу.
Оптимальні шляхи подолання світових глобальних проблем[ред. | ред. код]
Вирішення головних питань, що передують в світі глобальних інтересів. В першу чергу, позбавитись «кореня» проблеми, а вже потім вирішувати наслідки. В ідеальному варіанті, глобалізація має принести позитивні результати для всього людства, але тільки в тому випадку якщо швидко і надійно вирішити проблему «мінусів», таких як Макдональдизація. Основна проблема стоїть в тому, що усунення недоліків потрібно вирішувати зараз. Але це не знаходить чинного місця в списку проблем, яке вирішує людство. Велика увага приділяється питанню «миру», «голоду» африканських народів, «глобального потепління» і. т.д. Безперечно, це великі проблеми, які потребують негайного рішення. Але в цей же час, ми повинні, ще в зародку вирішити проблему мінусів глобалізації. Людство намагається прибрати вже результат, в той час як повинно усунути саму проблему.
Україна в контексті глобалізації[ред. | ред. код]
Визначний норвезький економіст Ерік Райнерт, говорячи про шлях України, зазначав, що секрет багатих країн простий — кожна з них, перш ніж перейти до вільного ринку, пройшла шлях державного регулювання, захисту внутрішнього ринку та нарощування виробництва. Політику МВФ і Світового банку до кризових економік Райнерт порівнює з ліками, які знімають тимчасовий біль, але не лікують власне хворобу.
Україна —– вже точно не «третій світ», вважає Райнерт. Для України найнагальніша проблема – конфлікт кількох ідеологій управління країною та груп, які їх обстоюють; між залишками радянської економіки та неоліберальними концепціями, що їх пропонують західні країни. Важливо самим дійти думки, як розбудовувати країну функціонально, яке місце України в світі. Радянська і західна капіталістичні системи пріоритетним визначали виробництво. Після розвалу Союзу більшість пострадянських держав, зокрема й Україна, обрали неолібералізм, якому властиво продавати будь-що, а не виробляти.
«Не можна легковажити із набутками минулого», —- зауважує Райнерт. Україні варто і надалі розвивати наукомісткий виробничий сектор, дорожити людськими ресурсами. Адже багато недавніх членів ЄС допустили відтік фахівців на користь Західної Європи. Людей треба залишати, навіть якщо виробництво буде невигідне. Серед пріоритетів України – відбудова свого внутрішнього ринку, який дасть бізнесу можливість інвестувати в економіку. Райнерт стверджує, що голод буває тільки в тих країнах, які спеціалізуються на сільському господарстві. У державах Західної Європи і США лише 3% населення залучено до сільського господарства, водночас така частка забезпечує потреби своїх країн і навіть дозволяє торгувати сільськогосподарською продукцією. Дуже важливо досягти синергії між сільським господарством і промисловістю. Що обробленішим буде сільськогосподарський продукт, то краще країна буде захищена. [43]
- ↑ Albrow, Martin and Elizabeth King (eds.) (1990). Globalization, Knowledge and Society London: Sage. ISBN 9780803983236
- ↑ Albrow, Martin; King, Elizabeth (1990). Globalization, knowledge, and society: readings from International sociology. Sage Publications. ISBN 978-0-8039-8323-6.
- ↑ Imagining the Internet. History of Information Technologies. Elon University School of Communications. Архів оригіналу за 23 March 2009. Процитовано 17 August 2009.
- ↑ Stever, H. Guyford (1972). Science, Systems, and Society. Journal of Cybernetics 2 (3): 1–3. doi:10.1080/01969727208542909.
- ↑ Wolf, Martin (2014). Shaping Globalization. Finance & Development 51 (3): 22–25. Архів оригіналу за 22 September 2018. Процитовано 7 April 2018.
- ↑ International Monetary Fund . (2000). «Globalization: Threats or Opportunity.» 12 April 2000: IMF Publications. Архівовано 26 March 2018 у Wayback Machine.
- ↑ Bridges, G. (2002). Grounding Globalization: The Prospects and Perils of Linking Economic Processes of Globalization to Environmental Outcomes. Economic Geography 78 (3): 361–86. JSTOR 4140814. doi:10.2307/4140814.
- ↑ Babones, Salvatore (15 April 2008). Studying Globalization: Methodological Issues. У Ritzer, George. The Blackwell Companion to Globalization. John Wiley & Sons. с. 146. ISBN 978-0-470-76642-2.
- ↑ «The Globalization of Markets» Архівовано 29 December 2009 у Wayback Machine..
- ↑ Works, Anchor Media. This Time is Different — A Book by Carmen M. Reinhart and Kenneth S. Rogoff. reinhartandrogoff.com. Архів оригіналу за 4 January 2019. Процитовано 11 March 2019.
- ↑ а б Joshi, Rakesh Mohan, (2009) International Business, Oxford University Press, New Delhi and New York ISBN 0-19-568909-7.
- ↑ Riley, T: «Year 12 Economics», p. 9. Tim Riley Publications, 2005
- ↑ Hill, Charles W. L. (2014). International business: competing in the global marketplace (вид. 10th). New York, NY: McGraw-Hill. ISBN 9780078112775. OCLC 864808614.
- ↑ Ігор Шаров. Від мрії – до дії! – К.: Арт Економі, 2016. – С. 118. ISBN 978-617-7289-19-6
- ↑ Levinson, Marc.
Глобальні проблеми сучасності
Люди, що живуть в XXI столітті, зв’язані необхідністю вирішення спільних завдань, які стоять перед людством. Сьогодні суспільство зіткнулося з проблемами, які становлять загрозу для його існування та подальшого розвитку. Такі проблеми отримали назву глобальних (від французького слова global – всесвітній, загальний).
Радимо запам’ятати!
Глобальні проблеми людства – проблеми, характерні для всього людства, які становлять загрозу для його існування та подальшого розвитку. Глобальні проблеми можуть бути подолані тільки зусиллями всього людства.
Вчені та фахівці називають цілий ряд основних глобальних проблем, такі, як збереження навколишнього середовища, загроза воєн і розповсюдження ядерної зброї, міжнародного тероризму, зростання протиріч між економічно розвиненими і країнами, що розвиваються, соціальна нерівність, бідність, неграмотність, безробіття і злочинність (особливо в слабо розвинених країнах), конфлікти в суспільстві. Все більшого значення набувають проблеми охорони здоров’я, запобігання поширення СНІДу та наркоманії.
Забруднення навколишнього середовища і брак природних ресурсів
Деякі проблеми виникли в глибоку давнину, поступово накопичувалися і до теперішнього часу досягли катастрофічних розмірів.
Помітний збиток природі стали наносити вже первісні люди, використовуючи вогонь для загону тварин, випалювання рослинності для обробки грунту. Соціальний прогрес не тільки удосконалював засоби задоволення людських потреб, а й приводив до постійного зростання кількості нових потреб, людина все більш інтенсивно впливав на природу. Саме в наш час накопичилися місцеві проблеми перетворилися в глобальні.
Чим комфортніше ставала людське життя і успіхи медицини, тим більше додавалося на планеті людей, а в суспільстві збільшувалася кількість потреб, які треба задовольняти. Для цього необхідно зміцнювати індустрію, витягати корисні копалини, які не безмежні. Як наслідок, людина забруднив планету настільки, що на ній стало небезпечно жити і людям, і тваринам, і рослинам.
додаткове читання
Деякі зміни, викликані людською діяльністю, уже необоротні. Наприклад, греблі, які перегороджують річки, порти в гирлах річок змінюють характер руху потоку води. Забруднення води призводить до розмноження малярійних комарів, через що щорічно вмирає близько 2 млн осіб.
Як ви думаєте, які ще наслідки діяльності людини наносять незворотної шкоди навколишньому середовищу?
Забруднення грунту призводить до того, що отруйні речовини поглинаються людиною разом з їжею і водою. Забруднення повітря отруйними викидами викликає різні захворювання.
Демографічні проблеми і протиріччя між багатими і бідними країнами
Вивченням складу населення займається спеціальна наука – демографія.
Прискорене зростання населення планети, чисельність якого складає 7 млрд, привів світ до глобальної демографічної проблеми. Її суть – у неконтрольованому зростанні населення Землі, з одного боку, і постійному зменшенні частки населення економічно розвинених країн у загальному населенні світу – з іншого. Це означає, що населення розвинених країн старіє. Тобто зростання чисельності населення світу відбувається за рахунок бідних країн (наприклад, Індія, Бангладеш, Пакистан, Ефіопія, Конго та ін.), Де проживає більшість населення Землі. У них багато проблем: нестача продовольства, зростаючий розрив у рівні життя між бідними і багатими, періодично виникає масовий голод, регулярні збройні конфлікти, спалахи хвороб і епідемій, злочинність і тероризм.
цікаві факти
У розвиваються, найбільш бідних країнах світу 1,5 млрд чоловік позбавлені елементарної медичної допомоги. Близько 2 млрд людей не мають можливості користуватися безпечною для здоров’я водою. Від голоду щороку помирають мільйони людей, у тому числі – діти. Організація Об’єднаний Націй визнала, що проблему голоду повністю не вдасться вирішити протягом найближчих 50-60 років.
Загроза воєн і розповсюдження ядерної зброї
Чим більше ставало людей на Землі, чим більше у них зростали потреби, тим частіше вони воювали один з одним. За останні 5 тис. Років у світі відбулося 14,5 тис. Воєн. Причому від століття до століття збільшувалася кількість людських жертв, так, у Першу світову (1914-1918) і Другу світову (1939-1945) війни загинули вже десятки мільйонів чоловік. У підсумку проблема війни і миру, цікавила раніше окремі племена і народи, сьогодні перетворилася на глобальну проблему. Військові дії охоплюють величезні території, на яких руйнується природне середовище, гинуть люди (наприклад, за роки війни в Конго на рубежі XX-XXI століть загинуло близько 4 млн африканців, в основному від епідемій і голоду).
Сьогодні одного тільки ядерної зброї накопичено стільки, що його вибухова сила в кілька тисяч разів перевищує міць боєприпасів, використаних у всіх війнах, які велися раніше. Цією зброєю можна багато десятків разів знищити життя на Землі.
цікаві факти
Найбільше ядерних зарядів накопичено в США та Росії. Крім того, ядерна зброя є у Великобританії, Франції та Китаю. Ці п’ять держав складають «ядерний клуб» держав, яким світове співтовариство в особі ООН дозволяє мати ядерну зброю. Але крім них ядерну зброю створили Індія, Пакистан, Ізраїль та Корейська Народно-Демократична Республіка. Чим більше держав володіють ядерною зброєю, тим більша небезпека його застосування.
Міжнародний тероризм
Однією з найнебезпечніших проблем людства можна назвати міжнародний тероризм.
Акти міжнародного тероризму включають жорстокість, безглузді вбивства, взяття заручників, вибухи на вулицях міст, захоплення літаків, вимагання, застосування тортур чи загрози їх застосування з політичними цілями.
Радимо запам’ятати!
Тероризм (від латинського terror – страх) – насильницькі дії (переслідування, руйнування, захоплення заручників, вбивства та ін.) Або загроза їх застосування в політичних чи економічних цілях.
Хвиля терористичних актів, що прокотилася останнім часом по планеті, підтвердила, що тероризм не має кордонів (атака на будівлі Всесвітнього торгового центру в Нью-Йорку, захоплення школи в Беслані, вибухи в московському метро, теракти в Норвегії, на Україні та ін.) . Крім того, стає все більш очевидним, що боротьба з тероризмом – це проблема не якогось окремо взятого держави, а всього світового співтовариства. Адже терористи, продовжуючи здійснювати свої злодіяння в різних куточках планети, не просто кидають виклик людству. По суті, вони розв’язали війну проти всього світового співтовариства. Війну без правил, жорстоку, жертвами в якої стають мирні громадяни, у тому числі – жінки, діти, старі. На міжнародному рівні прийнято ряд документів, спрямованих на боротьбу з міжнародним тероризмом, в їх числі – «Декларація про заходи з ліквідації міжнародного тероризму» (1994), Рада Безпеки ООН заснувала Конртеррорістіческій комітет.
Сьогодні відомі понад 300 терористичних організацій, що діють в різних країнах світу.
Підіб’ємо підсумки
Глобальні проблеми сучасного суспільства – збереження навколишнього середовища, брак природних ресурсів, поширення ядерної зброї, протидія міжнародному тероризму та ін. – Можуть бути вирішені тільки зусиллями всього людства.
Основні терміни і поняття
Глобальні проблеми людства, тероризм.
Глобальні проблеми людства, причини їхнього виникнення » mozok.click
Як людство впливає на географічне середовище? Чи завжди людська діяльність сприяє виживанню людини як виду? Які небезпеки найбільше загрожують людству та планеті в цілому?
ПОНЯТТЯ ПРО ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА, ПРИЧИНИ ЇХНЬОГО ВИНИКНЕННЯ. У ході розвитку цивілізації перед людством неодноразово виникали складні проблеми, навіть планетарного масштабу. Повною мірою ці проблеми проявилися в другій половині XX ст. Вони викликані цілим комплексом причин.
Ніколи раніше чисельність населення планети не зростала так стрімко — у 2,5 раза за життя лише одного покоління, нарощуючи цим силу «демографічного пресу». Ніколи до цього людство не вступало в постіндустріальний етап розвитку. Ніколи раніше для його життєзабез
печення не було потрібно такої кількості природних ресурсів. Ніколи до цього не виникало такої глобалізації світової економіки, єдиної світової інформаційної системи.
КЛАСИФІКАЦІЯ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ. До головних глобальних проблем належать проблеми:
■ війни і миру;
■ тероризму;
■ екологічна;
■ сировинна й енергетична;
■ демографічна та продовольча;
■ подолання відсталості країн, що розвиваються.
Усі ці проблеми можна назвати пріоритетними, оскільки вони стосуються виживання людства. Вони породжені різними чинниками, поява яких пов’язана з інтернаціоналізацією господарського життя. Глобальні проблеми людства стали важливим об’єктом міждисциплінарних досліджень, у яких беруть участь різні науки.
Чи погоджуєтеся ви з твердженням: «Глобальні проблеми людства не здатна самостійно розв’язати жодна, навіть наймогутніша країна світу»?
ПРОБЛЕМА ВІЙНИ І МИРУ. Збереження миру й усунення загрози смертельної для людства ядерної війни залишається однією з найважливіших. На початку ХХІ ст. налічується кілька десятків конфліктонебезпечних регіонів на планеті, де велись бойові дії. У світі нині майже 50 локальних конфліктів, де ведуть бойові дії (наприклад, Сирія).
Особливу небезпеку становить неконтрольоване розширення «клубу ядерних держав». Офіційно у світі існує сім таких країн: США, Росія, Велика Британія, Франція, Китай, Індія, Пакистан. Близькі до створення ядерних військ Ізраїль, Іран, КНДР.
ПРОБЛЕМА ТЕРОРИЗМУ. Міжнародний тероризм є однією з найго-стріших глобальних проблем сучасності. Суть тероризму — насильство з метою залякування для досягнення певних політичних цілей.
Міжнародний тероризм набуває поширення на планеті. Він проявляється як у регіонах традиційних міжнародних конфліктів (наприклад, Близький Схід), так і в найрозвиненіших країнах світу (наприклад теракт, у Парижі у
2016 р.).
У XXI ст. тероризм став частиною політичних процесів світу.
Подолання міжнародного тероризму як глобальної проблеми потребує колективних зусиль усієї світової спільноти.
ЕКОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА. Людство дедалі більше турбує стан навколишнього середовища. Із часу появи індустріального суспільства
небезпечне втручання людини в природу різко посилилося, що загрожує глобальною небезпекою для людства.
Екологічна проблема — це зміна природного середовища в результаті антропогенного впливу, що веде до порушення структури й функціонування ландшафтів і призводить до негативних наслідків. Сучасна екологічна ситуація у світі — це вже не проблема, а справжня криза. Екологічна криза сьогодні проявляється в невідповідності потреб суспільства можливостям біосфери.
Сучасні екологічні проблеми проявляються по-різному, проте можна виділити такі найважливіші їхні аспекти (мал. 151):
■ критичне забруднення майже кожної сфери природи;
■ погіршення стану й деградація компонентів навколишнього середовища;
■ виснаження природних ресурсів;
■ погіршення комфортності проживання людини в природному середовищі.
Основною причиною виникнення глобальних екологічних проблем є нераціональне природокористування. Проблема виснаження природних ресурсів посилюється тим, що країни з низьким рівнем розвитку намагаються подолати своє економічне відставання за рахунок посиленої експлуатації власних природних ресурсів, і як результат — різке погіршення стану довкілля.
Загострена екологічна ситуація — це результат тривалого й неконтро-льованого господарського розвитку, а також швидкої урбанізації. Однак в їхній основі лежать також й інші чинники (мал. 152).
Серед основних шляхів розв’язання екологічних проблем виділяють такі:
■ перехід до матеріало- й енергоощадних технологій, а в перспективі
— до замкнених циклів використання ресурсів, що дасть змогу перейти до безвідходного виробництва;
■ використання нагромадженого за тисячоліття людської діяльності досвіду традиційного раціонального природокористування;
■ розосередження екологічно шкідливих виробництв, які не можна закрити;
■ розширення природно-заповідних територій, особливо в тундрі, тропічних пустелях, вологих екваторіальних лісах;
■ екологічна освіта, просвіта та виховання.
СИРОВИННА Й ЕНЕРГЕТИЧНА ПРОБЛЕМИ. Глобальна енергетична проблема — це насамперед проблема надійного забезпечення людства паливом та енергією. Уперше вона проявилась у 70-х роках XX ст., коли вибухнула енергетична криза, яка ознаменувала кінець ери дешевої нафти. Ця криза вплинула на всю світову економіку.
Головною причиною виникнення глобальних енергетичної та сировинної проблем вважають постійне зростання обсягів видобування мінеральної сировини. Як наслідок — виснаження багатьох басейнів і родовищ мінерального палива, збіднення багатьох покладів руд, зростання кількості вилученої з надр пустої породи. Це зумовлює освоєння родовищ у віддалених районах, що призводить до помітного збільшення територіального розриву між центрами видобування й споживання та впливає на збільшення витрат на перевезення видобутої мінеральної сировини. Тому зростає залежність країн Західної Європи, Японії, США від імпорту багатьох важливих видів мінеральної сировини.
Шляхи розв’язання сировинної та енергетичної проблем мають багато спільного (мал. 153).
Розв’язання сировинної та енергетичної проблем є пріоритетним для людства. Для забезпечення сталого розвитку країнам слід знайти шляхи, які забезпечують економічне зростання
і процвітання при одночасному зменшенні витрат енергії та сировини (мал. 153).
Енергозбереження можливе за рахунок удосконалення устаткування, випуску більш економічної техніки тощо.
Найбільших успіхів на шляху енергозбереження домоглись розвинені країни світу. Натомість у СНД економіка залишається ще дуже енергоємною. Це характерно і для більшості країн, що розвиваються. Наприклад, у цих країнах втрати попутного природного газу, що видобувається разом з нафтою, становлять майже 80 %.
Розв’язання енергетичної проблеми, крім економії енергії та вдосконалення енергетики, передбачає широке використання альтернативних джерел енергії, передусім вітрової, сонячної, геотермальної.
ДЕМОГРАФІЧНА ТА ПРОДОВОЛЬЧА ПРОБЛЕМИ. Суть демографічної проблеми полягає в стрімкому зростанні населення Землі. Його можна простежити, аналізуючи періоди часу, через які населення планети досягало кожного наступного мільярда жителів (мал. 154). У другій половині XX ст. розпочався демографічний бум, що характеризує надзвичайно швидке зростання населення планети. Причини глобальної демографічної проблеми подано на малюнку 155.
Демографічні проблеми — складні й мають суттєві географічні відмінності. Якщо країни, що розвиваються, відчувають демографічний вибух, то для низки країн світу (у т.ч. для України) характерна демографічна криза. Зниження чисельності населення внаслідок перевищення смертності над народжуваністю спричиняє природне зменшення населення. Таке явище притаманне багатьом країнам світу.
Відповідно до прогнозу ООН до 2025 р. населення Землі зросте до 7,8 млрд осіб. При цьому частка економічно розвинених країн у загальній
чисельності людства знизиться, а країн, що розвиваються — зросте.
Для розв’язання демографічної проблеми ООН ухвалила «Всесвітній план дій щодо народонаселення». Однієї демографічної політики недостатньо.
Вона має супроводжуватись поліпшенням економічних і соціальних умов життя людей.
Демографічна проблема тісно пов’язана з продовольчою. До середини ХХІ ст. для забезпечення постійно зростаючого населення Землі продовольством обсяги сільськогосподарського виробництва необхідно збільшити в п’ять разів. У країнах, що розвиваються, поширені голод і хронічне недоїдання, а в розвинених країнах — навпаки, ожиріння й надмірна вага. Для подолання продовольчої проблеми людство має повною мірою використовувати ресурси рослинництва, тваринництва та рибальства, надавати перевагу інтенсивному шляху ведення сільського господарства.
ПРОБЛЕМА ПОДОЛАННЯ ВІДСТАЛОСТІ КРАЇН, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ. Соціально-економічна нерівність окремих країн світу сягає своїм корінням далекого минулого: багаті й бідні країни, як і багаті й бідні люди, існували в усі часи. Поляризація багатства в сучасному світі не зменшується, а навпаки — зростає.
На початок XXI ст. у світі існує 1,2 млрд бідних людей (ті, хто живе менше ніж на 1 дол. США на день). Більшість бідних людей — це жителі країн, що розвиваються, наприклад Гаїті, Мадагаскара, Зімбабве та ін.
Успіх руху країн на шляху подолання відсталості визначають такі чинники:
■ витрати на освіту та підготовку кадрів;
■ реалізація досягнень науково-технічного прогресу;
■ інтеграція у світове господарство.
Відсталість найменш розвинених країн пояснюється цілим комплексом причин: високі темпи зростання населення, слабкий розвиток ринкового механізму (перевага надається торгівлі), несформованість громадянського суспільства, висока частка неписьменного населення, монокультурність в експорті, відсталість сільського господарства, де частка зайнятих становить понад 80 % усього працюючого населення цих країн, велика зовнішня заборгованість.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: СТИСЛО ПРО ГОЛОВНЕ
Глобальні проблеми охоплюють увесь світ, усе людство та створюють загрозу для його сьогодення й майбутнього.
До головних проблем належать: 1) проблема війни і миру, 2) тероризму, 3) екологічна, 4) сировинна та енергетична, 5) демографічна та продовольча, 6) подолання відсталості країн, що розвиваються.
Глобальність проблем потребує таких самих глобальних дій. Жодна проблема не може бути розв’язана індивідуально, адже всі проблеми взаємопов’язані й потребують об’єднаних зусиль, спільних дій усіх держав і народів.
Знаю і вмію обґрунтувати
1. Назвіть глобальні проблеми світу. Які з них стосуються особисто вас?
2. Коли, на вашу думку, виникли глобальні проблеми людства?
3. Назвіть географічні аспекти енергетичної та сировинної проблем. Вкажіть шляхи їхньої подолання.
4. Підготуйте доповідь на тему «Нетрадиційні джерела енергії».
5. Назвіть енергоощадні технології, які впровадили у вас удома (школі).
6. Уявіть, що на Землі зникли запаси нафти. Які зміни стануться в повсякденному житті людей?
Використовуючи інтернет-ресурси:
проаналізуйте показник ІРЛ країн світу. Яке місце посідає Україна в цьому рейтингу? Які пріоритетні напрями в розв’язанні проблем в Україні дозволять піднятись нашій державі в рейтингу за показником ІРЛ?
Підготуйте повідомлення про найяскравіші приклади енергозбереження та економії ресурсів.
Генерую ідеї
Прочитайте уривок зі статті «Ідеальна температура для економіки». Пригадайте з курсу фізичної географії України, яка середня річна температура в нашій державі. Встановіть, як зміниться економічна продуктивність у ній у результаті глобального потепління.
«Відповідно до дослідження, проведеного командою науковців зі Стенфорд-ського університету (США), глобальна економічна продуктивність сягає свого піка за середньої річної температури близько 13 °С. На основі аналізу економічних показників 166 країн за період між 1960 і 2010 рр. було встановлено, що зі зростанням температури продуктивність швидко падає… Проблема: якщо підтвердиться, що глобальне потепління триватиме і надалі на всій планеті (температура підвищиться на 4,3 °С у 2100 р.), середні глобальні прибутки можуть скоротитись на 23 %. Лише кілька регіонів, у яких нині холодний клімат, такі як північ Європи чи Росія, можливо, економічно покращать свій стан зі зростанням температури».
Із журналу L’OBS (2015 р., № 2660, с. 20)
Це матеріал з підручника Географія 9 клас Гільберг