Звичаї скарби українського народу переказ 10 клас: ТРАДИЦІЇ ТА ЗВИЧАЇ — СКАРБ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Контрольний переказ тексту розповідного характеру з елементами роздуму

Тема: РЗМ. Усний докладний переказ художнього тексту розповідного характеру з елементами роздуму. (для дистанційного навчання)

Мета: удосконалити вміння усвідомлювати тему й основну думку, логіку викладу, тип і стиль мовлення, послідовність викладу матеріалу; інтелектуальні вміння ділити текст на смислові частини, зіставляти план і первинне висловлювання; розвивати мовленнєво-комунікативні вміння здійснювати змістово-композиційний і мовний аналіз художнього тексту розповідного характеру з урахуванням типологічної і стильової характеристики, сприймати текст, розуміти його, письмово докладно відтворювати почуте.

Хід уроку

I. Організаційний момент.

II. Ознайомлення п’ятикласників з темою, метою й завданнями уроку.

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Запитання до учнів.

  • Які ви знаєте типи мовлення? (розповідь, опис, роздум)
  • Про що йдеться у роздумі? (про причинно-наслідкові зв’язки між явищами, діями, ознаками)
  • Яке питання можна поставити до роздуму? (чому?)
  • Яких видів буває роздум? (розгорнутий і стягнений)
  • Із яких частин складається розгорнутий роздум? (з трьох частин: теза, докази, висновок)

IV. Опрацювання нового матеріалу.

  1. Прослуховування тексту

 

Звичаї-скарб народу

Кожен народ має свої звичаї, що вироблялися протягом багатьох століть і освячені віками.

Але звичаї не відокремлене явище в житті народу, а втілені в рухи і дію світовідчуття та взаємини між окремими людьми, які, у свою чергу, впливають на духовну культуру нації.

Звичаї — це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших  всенаціональних справах.

Звичаї і мова — ось ті найміцніші елементи, що об’єднують окремих людей в один народ, в одну націю.

 В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Наш великий поет Тарас Шевченко, звертаючись до України, як до матері, що вічно страждає, питається:

Чи ти рано до схід-сонця

Богу не молилась?

Чи ти діточок непевних

Звичаю не вчила?

Як бачимо з цих слів Шевченка, не вчити своїх дітей звичаїв — то такий же великий гріх для матері, як і гріх — не молитися Богові.

(За О. Воропаєм; 145 слів).

 

  1. Мовний аналіз тексту

Словникова робота

1.З’ясуйте лексичне значення слів:

звичаї-правила достойної поведінки, прийняті в певному середовищі

нація-конкретно-історична форма спільності людей, об’єднаних єдиною мовою і територією, глибокими внутрішніми економічними зв’язками, певними рисами культури і характеру

елемент-неподільна складова частина чого-небудь

повір’я-перекази, легенди, в основі яких лежать своєрідні народні уявлення про зв’язки між явищами навколишнього світу і долею людини.

2. Доберіть синоніми до слова скарб-коштовності, цінні речі ,статки, гроші

Орієнтовний план тексту

1. Звичаї освячені віками.

2. Духовна культура нації.

3. Неписані закони, якими керуються люди.

4. Що об’єднує людей в один народ?

5. Народне повір’я про звичаї.

6. Звернення Тараса Шевченка до України.

7. Не вчити дітей звичаїв-то великий гріх

 

  1. Усне переказування тексту.

Прочитайте текст та перекажіть самому собі, що запам’ятали.

4. Повторне читання тексту

5. Самостійна робота:

1. Підготовка чорнового  варіанту переказу

2. Редагування тексту та переписування начисто

V. Підсумки уроку

Відкритий мікрофон (рефлексія)

“Що нового ви дізналися на уроці…”

“Сьогодні на уроці для мене найбільшим відкриттям було…”

“Якими думками про цей урок ти поділишся з батьками, товаришами…”

 

 

Тексти диктантів для зрізу знань з української мови. 5-11 кл.


 

5 клас, І семестр

Диктант

Снігове мовчання

Увечері вітер затих. Уночі повалив сніг, тоді все навколо повеселішало. Степ уже не гомонів вітрами. Міста й села лежали в білому мовчанні.

Сніг сліпив очі і людям, і птиці. Щиглики крутили голівками в жокейських шапочках. Стрибали синички в чорних фартушках і жовтеньких светрах. Горобчики піднімали хвостики козирком і мережали хрестиками сніжок.

Усе раділо зимі: природа, птиця, люди. А зима бралася, давила, шаленіла. Сніг не скрипів під ногами, а вищав.

Орися зупинилася біля малесенької ополоночки. Чорна жменя показувала на темному дні дива: голубі тіні, риб’ячі очі. До великої ополонки, без сумніву, наближатися було небезпечно.

За Григорієм Тютюнником; 95 сл.

Зріз знань з української мови

5 клас, ІІ семестр

Диктант

Весна

Земля розтягнулася й дихала вогким віддихом. Легка сіра мряка здіймалася над нею, і земля визирала з сивого серпанку. Деякі місця вже прибралися в ніжну зелень озимини.

Небо було чисте й блакитне. У його висоті щебетали жайворонки. Їхні голоси були немов придавлені повітрям.

Батько й син вирушили в поле орати. Михайло запряг препишні воли до плуга й поганяв їх. Блискучий леміш пірнув глибоко в землю. Великі кусні землі розсипалися хвилею. Часом срібний леміш ховався глибоко у крихкій масі, а часом вискакував і полискував у раннім сонці, пишався рівними борознами за собою.

За О.Кобилянською, 90 сл.

Зріз знань з української мови

6 клас, І семестр

Диктант

Часто в душі моїй звучить голос матері, що читає мені чудові рядки Тараса Григоровича Шевченка про сонечко, веселку, сокорину. Мені пригадується передвечірня година, коли я сидів на руках материнських. Пам’ятається, як на квітці трепетав великий барвистий метелик, шелестіло листя на тополі. На зеленій галявині під тополею стояв півень з червоним гребінцем, а в блакитному небі пливла біла хмаринка. Заходило сонце, від ставка пливла хвиля прохолоди. Мати заспівала пісню.

Така прекрасна була та пісня, що, здавалося, і листочки на тополі перестали шелестіти, прислухаючись до материнського співу. Та хвилина запам’яталася на все життя. Мабуть, із неї починається моє життя в казковому світі слова.

За В.Сухомлинським, 101 сл.

Зріз знань з української мови

6 клас, ІІ семестр

Диктант

Любисток

З’явився любисток у нашому краю дуже давно. Розкішне зелене листя, приємний запах зробили цю рослину улюбленою в народі. З нею пов’язане повір’я, що можна цим зіллям причарувати когось. Тому любисток має ще й кілька народних назв: любчик, любець, приворотне зілля. Він оспіваний у піснях про нещасливе кохання. У багатьох районах України любисток шанують як оберіг садиби, чаклунське зілля.

Любисток використовують для приготування народних ліків від головного болю. Здавна українські дівчата мили любистком голову, щоб волосся було гарним, щоб не боліла голова.

Деякі народи Кавказу споживають любисток як приправу до м’ясних страв.

Любисток охоче живе на різних грунтах, любить вологу. Та найчастіше його садять у квітниках.

106 сл.

Зріз знань з української мови

7 клас, І семестр

Диктант

Лебеді

З давніх-давен через село Медвин полягає лебединий шлях.

Коли запахне відталою землею і березовим соком, птиці, розколихуючи повітря, приносили на святкових крилах вологе тепло. Іноді лебеді падали недалеко від села на прибутну воду, близько підпускали до себе дітвору й дорослих. Потім птиця, струшуючи живі краплини, розгонисто підіймалася вгору, а людина, роняючи піт, хилилася в роботі низько до землі. Проте їй ще довго-довго ввижались оті сонцем перемиті віщуни тепла, що на крилах приносять весну.

У таку пору дівчата-підлітки виводили веснянки. А в небі все тягнулись лебеді, зрідка гублячи на землю притерте в дорозі пір’я. По землі розбризкувались підсніжники, а над нею дзвеніла урочиста лебедина пісня. Птахи низько пролітали над хатами, що біліли між деревами і, здавалося, теж збиралися кудись летіти.

За Михайлом Стельмахом; 120 сл.

Зріз знань з української мови

7 клас, ІІ семестр

Диктант

Андрій чекав: ось-ось поїзд одірветься од річки й помчить кудись убік, через гори й ліси. Хай би отак ішов і йшов, вистукуючи колесами, погойдуючись, ніде не зупиняючись. Хай би віз його аж до краю війни.

Але війна не мала ні кінця, ні краю. Вона була скрізь: у селах і містах, у небі й на землі, у душах і в серцях. Від війни не втікали – з нею боролись. Андрій не відмовлявся від боротьби. Він став на цей шлях без примусу, добровільно. Однак відпочити від цього запеклого поєдинку він би не відмовився. Дев’ятнадцять років – це ж так небагато. У дев’ятнадцять люди мають милуватися сонцем, а не битися за право глянути на нього бодай одним оком. У дев’ятнадцять років люди повинні мати право на життя, а не вмирати, як квіти, збиті безжальними ударами сліпої палиці перехожого.

За Павлом Загребельним; 133 сл.

Зріз знань з української мови

7 клас, ІІ семестр

Диктант

Гомін неспинної води

Відходили все далі й далі зрадливі вітряні дні, і вже з другого ранку вони їхали царством весни – адже був кінець квітня!

Весна гомоніла навколо них, вода гоготіла, гурчала струмками по ярках і пагорках, неспокійно ворушилися ріки, немов ремствували на береги, і, набираючи сили, раптом долали їх, свої кордони, і розливалися на всю міць, на всю широчінь, ген-ген заливаючи луки. Дерева і кущі стояли по коліна в воді, і де-не-де поодинокі рибалки плавали на своїх маленьких човниках між тими деревами, вибираючи місце для ловів.

З дитячих років найдужче вона любила весну з її гомоном неспинної води, цвіріньканням перших пташок, жадобою цвіту, росту кожного дерева, кожного кущика, кожної билинки. І її також особливо охоплювала жадоба росту, життя.

За Олександром Довженком; 118 сл.

Зріз знань з української мови

7 клас, ІІ семестр

Диктант

Джерело

Отам, де червоніє пеньок, із-під землі б’є джерело. Б’є з джерела вода не проста, як по інших криницях, а цілюща, життєдайна. З того джерела влітку випадало не раз і напитись, тамуючи спрагу. Ви пили, відчуваючи, як нездоланна сила вливається у ваші груди, відчуваючи, що й самі сповнюєтесь віри у своє безсмертя! Добре вам було і водночас страшнувато, що прилучаєтесь до чогось незбагненно вічного, до таємничого, що можна сягнути лише серцем, більше нічим.

А зараз, мандруючи по мерзлу калину, ви йдете через Кістяне поле. І чудно відчувати, що цілюще джерело, що Кістяне поле існують не тільки в розповідях старих людей, а є насправді.

Чудно, та й годі. І чомусь не віриться, хоч страшенно кортить вірити, що саме так було, що нічого не вигадано!

123 сл.

Зріз знань з української мови

8 клас, І семестр

Диктант

Країна смутку і краси

Україна… В одному вже тільки цьому слові і для нашого вуха, і навіть для вуха чужинців бринить ціла музика смутку й жалю. Україна – країна смутку і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше мають її, країна гарячої любові до народу і чорної його зради, довгої, вікової, героїчної боротьби за волю, у результаті якої – велетенське кладовище. Високі в степу могили та прекрасна на весь світ, безіменна, невідомо коли і ким складена пісня… Тяжкий сон, подвійна неволя і темна ніч, як ворон.

Україна – це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медовії та молочнії ріки. Україна – це змарнілі, обшарпані, голодні люди. Ідуть на панщину, чорні і німі. Ідуть, дітей ведуть… Україна – це царське та панське безмежне свавілля… Праця до сьомого поту…

Україна – розкішний вінок із рути й барвінку, що над ним світять заплакані золоті зорі. Поема жалю і смутку, краси і недолі.

За С.Васильченком, 150 сл.

Зріз знань з української мови

8 клас, І семестр

Диктант

Звичаї – скарб українського народу

Кожен народ має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. Але звичаї – не відокремлене явище в житті народу, а втілені в рухи і дію світовідчуття та взаємини між окремими людьми, які в свою чергу впливають на духовну культуру нації.

Звичаї – це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах. Звичаї і мова – ось ті найміцніші елементи, що об’єднують окремих людей в один народ, в одну націю.

В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Наш великий поет Тарас Шевченко, звертаючись до України, як до матері, що вічно страждає, питається:

Чи ти рано до схід-сонця

Богу не молилась?

Чи ти діточок непевних

Звичаю не вчила?

Як бачимо з цих слів Шевченка, не вчити свої дітей звичаїв – то такий же великий гріх для матері, як і гріх не молитися Богові!

За О. Воропаєм, 148 сл.

Зріз знань з української мови

8 клас, ІІ семестр

Диктант

Служба інформації давніх часів

У далекі-далекі часи поширення інформації між державами, звичайно, було на дуже низькому рівні.

Повільно скрипіли гусячі пера, ретельно виводячи накази повелителів держав. Схилялися над пергаментом літописці-самітники в чернечих келіях і записували всі події, що відбувалися в їхній землі. Скакали гінці в далекі краї, щоб оповістити тамтешній люд про похід на ворога чи про нові закони в державі. Новини тоді, як ви розумієте, з великим запізненням доходили до людей, а багатьох і взагалі обминали. Кожна велика держава жила мовби на окремій планеті, на яку лише вряди-годи з’являлися посланці з інших світів, привозячи з собою дивні новини.

І з’являлися заморські купці з крамом, і розказували про свої краї та звичаї і, безумовно, про ті землі, через які пролягав їхній шлях.

Отака, друзі, тоді була служба інформації. Мов старі немічні черепахи, повзли землею новини. Вони, як кажуть у такому випадку, обростали довгими бородами.

За Михайлом Слабошпицьким; 140 сл.

Зріз знань з української мови

9 клас, І семестр

Диктант

Бабине літо

Жовтогаряча осінь стоїть над селом, розкинувши високо над землею блакитні небеса. По садах загуляли молоді падолисти, та ще срібне павутиння літає в повітрі, снує свою дивну пряжу над перелазами.

Настала лагідна пора бабиного літа. Останні сонячні дні такі ласкаві, оповиті сріблястим мереживом, мрійним смутком, прощальним ячанням журавлів, що відлітають у вирій.

На городах уже зібрано гарбузи, викопано картоплю, зрізано капусту на грядках. Тільки де-не-де стоїть сухе соняшничиння й тихо шурхотить, нагадуючи про гарячі дні літа, коли воно цвіло жовтими решетами на городах, просіваючи сонячний пил. Зів’яли, поникли від нічних приморозків квіти біля хат, тільки одні високі синенькі стоять. Їх у народі називають «мороз», може, через їхню стійкість до холоду, а може, через цвітіння, що нагадує голубуватий іній раннього приморозку.

Під стріхами хат дбайливі господині розвішали золотаві качани кукурудзи, жовті гвоздики й кетяги червоної калини. Здалеку, коли глянеш, стоїть така хатина, як молода в осінньому вінку. Стоїть і жде весілля. Може, і справді завітають до такої старости, адже осінь – то найкраща пора для сватання. Щонеділі прокочуються по селу весільною перезвою дружки й бояри, гудуть бубни, лунає весільна музика.

За І.Цюпою, 177 сл.

Зріз знань з української мови

9 клас, ІІ семестр

Диктант

Весна – свято природи

Кучеряві діброви, смарагдові левади й змолоділі поля мліють від радісних симфоній і веселих барв великого свята природи. У густих верболозах поміж плакучих верб, що замріяно полощуть у тихих плесах довгі віти, удень і вночі не втихають закохані соловейки. Мирно воркують лагідні горлиці, тривожно голосять одинокі зозулі. На тоненькій галузці крислатого осокора легенько гойдається округла ремезова колисочка.

Із-за темно-зелених стіжків гордовитого рогозу тихо випливає щаслива качина сімейка. Неповороткий сазан виринув з обжитої ями і вимальовує широкі кола на воді. Метушаться легкокрилі берегові ластівки. З-під похилого куща розлогої шелюги випурхнула блакитна пташка, плавно торкнулася водяного дзеркала – і вже в її довгому дзьобі тріпочеться срібляста верховодка.

У тінистому вільшанику, у вінку крислато-ажурної папороті, яскраво-жовтим букетом пишається болотяне верболіззя. Пишні левади пропахли медовим ароматом. Барвляться на них у веселому танку білі, салатові й голубенькі метелики, з досвітку й до смеркання заклопотано гудуть огрядні джмелі й трудівниці бджоли. Кому не хочеться поласувати духмяним медом з розмаїтого левадного травопілля!

Не скласти ціни скарбам, щедро розсипаним на річкових левадах!

М. Яценко, 162 сл.

Зріз знань з української мови

10 клас, І семестр

Диктант

Чорна нічна вись, означена зірками, така ж сама бездонна, як і вдень. Вона потонула поміж зоряного ластовиння, серед нечутного звучання, яким долинають до твого слуху місячні промені.

Повітря туге, мало не порипує. Тиша навколо іскриться чи то морозними іскрами, чи то місячним промінням, але варто тобі ступити крок, як вона сахається по боках, відскакує в гущавину. Станеш – і тиша теж зупиниться, повернеться до тебе й стоятиме поруч настороженою, чутливою сарною. Здається, варто простягнути руку, й ти погладиш її ніжну тремтячу шкірку.

Чорний ліс, біла дорога, жовтий місяць. Хтось, либонь, іде слідом за тобою, і ти виразно чуєш якийсь кістлявий звук ходи, од якого починає тупо ломити в зубах, од якого болісно судомить душу.

А може, то лише ввижається? Ні, таки йде! Можна не тільки почути, а й побачити, як воно непевно біліє ззаду на дорозі. Це – зима. І стає спокійніше, що в місячному лісі ти не сам, а наодинці з зимою; тобі спокійніше від того, що ти йдеш, не криючись ні від кого, а зима ховається, ніби злякавшись лісової тиші.

За Євгеном Гуцалом; 170 сл.

Зріз знань з української мови

10 клас, ІІ семестр

Диктант

Можна сотні разів читати про те, що таке епос і лірика, наводити хрестоматійні зразки і самому залишатись холодним. І ось раптом тобі перевернула душу пісня, за нею стали віки, в ній обізвались голоси предків, на тебе повіяло безсмертям народного генія – і вже спокійно не можна ні думати, ні говорити, ні писати. І серце твоє, пориваючись до нових просторів, стало тією струною, яка любов’ю бринить до людей.

Так було недавно на Камчатці, коли він, їдучи на нартах, уночі, в сніговому безмір’ї, під фантастичною чашею північного сяйва, несподівано почув: «Козака несуть і коня ведуть…». Чи думав колись у дні Запорозької Січі невідомий співець-нетяга, припадаючи осліплим видом до кобзи, що його пісня від п’янких південних степів дійде до напівзабутої землі холоду і снігу? Але і це не край, а початок її дороги: усе сутнє кожного народу рано чи пізно приб’ється до інших народів і оживе іншим життям на всіх материках! Невідомий співаче, твої вільнолюбні очі вибрав залізом хижий ординець, але не той помер, кого спіткала смерть, а той, хто несе свою душу на торг чи поклін.

Боже мій, що може зробити з людиною геніальне поєднання звука і слова!

За М.Стельмахом, 185 сл.

Зріз знань з української мови

11 клас, І семестр

Диктант

Рідне слово

Коли зникає народна мова, народу нема більше! Ось чому, наприклад, наші західні брати, витерпівши всі різноманітні насильства від іноплемінників, коли це насильство нарешті торкнулося мови, зрозуміли, що йдеться тепер уже про життя чи смерть самого народу. Поки жива мова в устах народу, до того часу живий і народ. І нема насильства більш нестерпного, як те, що хоче відібрати в народу спадщину, створену незчисленними поколіннями його віджилих предків. Відберіть у народу все – і він усе може повернути, але відберіть мову – і він ніколи більше вже не створить її. Нову батьківщину навіть зможе створити народ, але мови – ніколи: вимерла мова в устах народу – вимер і народ. Але якщо людська душа здригається перед убивством однієї недовговічної людини, то що ж повинна б почувати вона, зазіхаючи на життя багатовікової історичної особистості народу – цього найбільшого з усіх створінь Божих на землі?

Не умовних звуків тільки вчиться дитина, вивчаючи рідну мову, а п’є духовне життя й силу з рідної груді рідного слова. Воно пояснює їй природу, як не міг би пояснити жоден її жоден природознавець. Воно знайомить її з характером людей, що її оточують, із суспільством, серед якого вона живе, з його історією та його прагненнями, як не міг би ознайомити жоден історик. Воно, нарешті, дає такі логічні поняття й філософські погляди, яких, звичайно, не міг би дати дитині жоден філософ.

За К.Ушинським, 272 сл.

Творчість маркеса презентація — teosof.ru

Скачать творчість маркеса презентація EPUB

Габріє́ль Хосе́ де ла Конкордія Гарсі́я Ма́ркес (ісп. Gabriel José de la Concordia García Márquez, МФА: [ɡaˈβɾjel ɣarˈsi. a ˈmarkes]; прізвисько: Габо; 6 березня , Аракатака, Колумбія — 17 квітня , Мехіко, Мексика) — колумбійський письменник-прозаїк, журналіст, видавець і політичний діяч; лауреат Нейштадтської літературної премії року, лауреат Нобелівської премії з літератури року.

Представник літературного напрямку «магічного реалізму». Габрієль Гарсія Маркес народився в старовинному провінційному містечку Аракатака, провінція Магдалена, Колумбія, надалі жив у Мексиці та Європі, перед смертю — переважно у Мехіко. Батько був телеграфістом, працював у дві зміни і вдома бував рідко й дуже рідко спілкувався та опікувався дітьми.

Маму Габрієль обожнював, але у неї було крім нього ще десять дітей, і хлопчикові завжди не вистачало її уваги. У дитинстві його виховували батьки матері. Тема: Творчість Габріеля Гарсіа Маркеса. (нар. р.) Гарсіа Маркес. «Незвичайна і сумна історія про довірливу Ерендиру та її жорсто ку бабцю».

«Генерал у лабіринті. «Осінь патріарха».  Творчість Габріеля Гарсіа Маркеса. [ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати. ТЕМА: Життєвий і творчий шлях відомого колумбійського письменника Ґабріеля Ґарсії Маркеса МЕТА: ознайомити і зацікавити учнів подробицями життя і творчості  ТЕМА: Життєвий і творчий шлях відомого колумбійського письменника Ґабріеля Ґарсії Маркеса.

Презентація книги відбулася на цьогорічному Книжковому форумі у Мистецькому Арсеналі.  See more of Творчеству Габриэля Гарсиа Маркеса посвящается on Facebook. Log In. or. Create New Account. See more of Творчеству Габриэля Гарсиа Маркеса посвящается on Facebook. Log In. Forgotten account?.

Г.Г. Маркес. Ґабріє́ль Хосе́ де ла Конкордія Ґарсі́я Ма́ркес (повне ім’я: ісп. Gabriel José de la Concordia García Márquez, шанувальники доброзичливо називають його Ґабо— колумбійський письменник-прозаїк, журналіст, видавець і політичний діяч; лауреат Нобелівської премії з літератури року.

Представник літературного напрямку «магічного реалізму». Народився в місті Аракатака, провінція Магдалена, Колумбія, жив в Мехіко і Європі, тепер переважно живе в Мехіко.

Інформація для української нації. Новини, онлайн телебачення, гумор, література, історія, спорт, кулінарія, карта України — все для вас!. Как сделать презентацию. Литература. Презентация на тему «Габриэль Гарсиа Маркес. «Скачать презентацию ( Мб). загрузки. оценка.  Презентация для школьников на тему «Габриэль Гарсиа Маркес » по литературе. teosof.ru — удобный каталог с возможностью скачать powerpoint презентацию бесплатно. Формат. pptx (powerpoint).

rtf, doc, fb2, doc

Похожее:

  • Повторення і узагальнення вивченого про займенник 4 клас
  • Решебник природознавство 2 клас робочий зошит відповіді гільберг сак
  • Переклад текстів з англійської 7 клас карпюк
  • Гдз 6 клас української мови єрмоленко
  • Світова література 10 клас матюшкіна
  • Архитектурным сокровищам Украины грозит уничтожение

    Российское вторжение в Украину принесло свидетелям всего мира жгучие картины человеческой трагедии: тысячи мирных жителей убиты и ранены; разбитые семьи, когда матери и дети уходят в поисках убежища, а отцы и другие мужчины остаются, чтобы защищать свою страну; и миллионы беженцев уже бежали в соседние страны всего после двух недель войны.

    В дополнение к этим человеческим страданиям в центре внимания оказывается вторая трагедия: уничтожение самой культуры страны.По всей Украине десятки исторических зданий, бесценных произведений искусства и общественных площадей превращаются в руины российскими ракетами, ракетами, бомбами и артиллерийским огнем.

    В 2010 году я воочию увидел яркую — и, к сожалению, часто упускаемую из виду — культуру Украины, когда писал путевую статью о красивых многовековых деревянных церквях в западной части Закарпатья. В то время в этом районе было очень мало инфраструктуры для туристов, несмотря на привлекательность потрясающих зданий, таких как церковь Успения Пресвятой Богородицы, огромное деревянное сооружение 1619 года, которое я посетил в деревне. Новоселицы.Однако несколько лет спустя деревянные церкви — или церкви — в Карпатах на Украине и в близлежащей Польше были добавлены в Список всемирного наследия ЮНЕСКО, целью которого является выделение «культурного и природного наследия во всем мире, которое считается имеющим выдающуюся ценность для человечества».

    В этот список в настоящее время входят семь объектов, разбросанных по всей Украине, и все они явно находятся в серьезной опасности, в то время как многие другие важные объекты уже повреждены, если не полностью уничтожены.Всемирно признанный мемориал в Бабьем Яру — овраге под Киевом, где нацисты уничтожили более 33 000 евреев за два дня в 1941 году, а затем, по оценкам, от 100 000 до 150 000 других евреев в последующие годы, — находился рядом с российским ракетным обстрелом 1 марта, который, по данным президенту Украины Владимиру Зеленскому погибло не менее пяти человек.

    В северо-восточном Харькове российские нападавшие нанесли удар по нескольким достопримечательностям, в том числе по обширной городской площади Свободы, где находится Госпром, или Промышленному дворцу, сногсшибательному конструктивистскому зданию 1928 года, которое в настоящее время находится в «предварительном» списке ЮНЕСКО. список для рассмотрения в качестве объекта всемирного наследия в будущем.Соседние Харьковский государственный академический театр оперы и балета и соседняя Харьковская филармония превратились в руины.

    В телеобращении к Европарламенту президент Зеленский особо отметил разрушение одной из крупнейших общественных площадей Европы.

    «Вы представляете, сегодня утром на площадь Свободы попали две крылатые ракеты? Десятки были убиты. Это цена свободы. Мы боремся только за нашу землю и за нашу свободу», — сказал он. «Каждая площадь после сегодняшнего дня, как бы она ни называлась, будет называться площадью Свободы в каждом городе нашей страны.

    По всей Украине команды мчатся на защиту важных памятников. Статуя Иисуса Христа, относящаяся к средневековью, была удалена из Армянского собора Львова, как считается, впервые со времен Второй мировой войны, и бережно перевезена в бомбоубежище на хранение.

    К сожалению, другие флагманы украинской культуры были повреждены до того, как удалось обеспечить их безопасность. 28 февраля Министерство иностранных дел Украины сообщило об уничтожении музея в Иванкове, городе к северо-западу от Киева, в том числе около 25 картин знаменитой художницы Марии Пиримаченко. Через неделю сильно пострадала Вознесенская церковь в селе Бобрик под Киевом. Обстрел еще одной церкви и обстрел пекарни упоминается в видео, опубликованном президентом Зеленским 7 марта, в котором он сказал, что Украина будет мстить «за каждый уничтоженный гражданский объект».

    «Подумайте об этом: поджечь хлебозавод. Кем вы должны быть, чтобы сделать это?» он спросил. «Или разрушить другую церковь, на Житомирщине, церковь Рождества Пресвятой Богородицы, построенную в 1862 году.

    Тем из нас, кто наблюдает за разрушением, остается только гадать, что будет дальше. Попадет ли следующая волна ракет на Большую хоральную синагогу в Одессе, община которой уже вынуждена бежать? Удастся ли выжить Жовквской синагоге XVII века, которая уже находится под угрозой исчезновения? Подвергнется ли критике богато украшенная резиденция буковинских и далматинских митрополитов в Черновцах в стиле Габсбургов и Византии? Продержатся ли еще год деревянные церковки Карпат?

    Для украинцев разрушение культурных ценностей вторгшейся армией ранит до глубины души. Оксана Пеленская, журналист украинской службы радио «Свободная Европа», назвала утрату картин Приймаченко «художественным геноцидом». По ее словам, такие атаки равносильны попытке стереть саму украинскую культуру.

    «А как еще его назвать?» спросила она. «Это уничтожение истории и памяти украинского народа. Вот как мы это воспринимаем. Так на это смотрят жители Украины».

    Среди культурных объектов, по ее словам, больше всего она опасалась за безопасность церкви Св.Софии в Киеве.

    «Это память народа почти на 10 веков», — сказала она. «В нем хранится история Украины. Он хранит историю нашего искусства. И он хранит историю того, как он выжил. Софийский собор уцелел, как уцелел украинский народ».

    Многие комментируют нехарактерно единый ответ Европы на нападение России на Украину. Это может быть связано с природой страны как плавильного котла. Благодаря своему расположению в верхней части насыщенного торговлей Черного моря, зажатого между Европейским Союзом и Россией, Украина является домом для ряда этнических групп, в том числе одного из крупнейших еврейских поселений в Европе. В Закарпатье, где я побывал, проживает значительная венгерская община, хотя большая часть региона когда-то была частью Чехословакии, что сегодня создает мосты с близлежащими Словакией и Чехией. Мариуполь и другие города славятся своим греческим населением, а в Донецке и других регионах проживают значительные армянские общины. Хотя эти культурные связи часто имеют древнее происхождение, они создают и поддерживают отношения между Украиной и другими странами и помогают объяснить, почему так много людей во всем мире тронуты тем, что происходит с украинцами и ее памятниками.

    Или, как выразился мэр Новоселицы, когда я почти 12 лет назад похвалил его замечательную 400-летнюю деревянную церковь в его деревне: «Это не наша культура. Это культура каждого. Он принадлежит миру».


    Подписаться на New York Times Travel на Instagram , Twitter и Facebook И подпишитесь на нашу еженедельную рассылку Travel Dispatch , чтобы получать советы экспертов о том, как путешествовать разумнее, и вдохновение для вашего следующего отпуска. Мечтаете о будущем отпуске или просто путешествуете в кресле? Ознакомьтесь с нашим списком мест 52 на 2022 год .

    украинцев в гонке за сохранение культурного наследия | Украина

    Стоя перед Латинским собором Львова, Лиля Онищенко представила свой взгляд на вторгшихся русских. «Они варвары. Им все равно, что они разрушат», — сказала она. «Я не встречался с Гитлером. Я думаю, что Путин хуже. Он дьявол, а не человек», — добавила она, стоя в историческом центре одного из самых культурно важных городов Европы.

    Позади нее строители возводили леса вокруг часовни эпохи Возрождения. Фризы, изображающие Иисуса в Гефсиманском саду, арестованного римскими солдатами, собирались завернуть. За углом команда на гигантском подъемном кране заколочивала витражи собора.

    Латинский собор Львова заколочен. Фото: Люк Хардинг/The Guardian

    «Если мы теряем нашу культуру, мы теряем нашу идентичность», — сказал Онищенко, глава управления охраны наследия Львовского городского совета. «Львов всегда был мультикультурным. Его построили поляки, немцы, евреи, армяне и венгры. Он внесен в список ЮНЕСКО». Она сказала, что она и ее коллеги прорабатывают длинный список объектов, которые необходимо защитить.

    Война России с Украиной обернулась всесторонней катастрофой. Его армия обстреляла густонаселенные города, в результате чего погибли сотни человек. Более 2 миллионов беженцев бежали за границу, что стало самым большим исходом в Европе со времен Второй мировой войны. В осажденном Мариуполе семьи уже более недели живут в отчаянных условиях без тепла, воды и электричества.

    Наряду с этой гуманитарной катастрофой культурные ценности подверглись бомбардировкам и были повреждены. Среди них музей в городе Иванкове, к северо-западу от Киева, в котором хранятся десятки произведений украинской народной художницы Марии Примаченко, некоторые из которых сейчас утеряны навсегда. На прошлой неделе российские войска обстреляли Успенский собор в Харькове, забросав его обломками.

    На видео, записанном рано утром во вторник, президент Украины Владимир Зеленский заявил, что Москва снесла деревянную церковь XIX века в селе Вязовка на западе Житомирщины.«Акт геноцида украинского народа», — написала в Facebook член ассоциации защиты памятников Ольга Рутковская.

    Многие украинцы считают этот акт вандализма не случайным. В эссе прошлым летом Путин заявил, что Украина и Россия — «один народ», а Зеленский утверждал, что конечная цель Кремля — «стереть» Украину как независимое суверенное государство. Это включает в себя его язык, народ и культуру, подавленные в предыдущие эпохи русификации.

    «СССР был одним большим тоталитарным режимом, — сказала Guardian директор Львовского музея Ольга Гончар. «Они старались сделать все одинаково. У них был один вид памятника и один вид художественного стиля с соцреализмом. Москва хочет искоренить украинскую культуру. Это то, что определяет нас и нашу личность. Это память о том, кто мы есть».

    Гончар, который руководит городским мемориальным музеем тоталитарных режимов, сказал, что украинские художники сопротивлялись господству Москвы в коммунистические времена и сегодня. Певцы, актеры и музыканты присоединились к силам самообороны Украины и воевали против России. Кинозвезда Паша Ли погиб в воскресенье в результате обстрела в Ирпене под Киевом.

    Группа директоров музеев выступила с инициативой по отправке средств деятелям культуры по всей стране. Среди них были сотрудники музеев и библиотек, проживающие в южных городах, таких как Херсон, который сейчас находится под российской оккупацией. По словам Гончара, никто не был выплачен, а стипендии от Европейской комиссии и других доноров использовались для покупки продуктов.

    «Россияне привыкли жить в тоталитарной системе. Их зомбировали. Мы, украинцы, ценим критическое мышление», — сказала она. «Идея о том, что Россия и Украина — это одно и то же, — это тоталитарный миф, придуманный в Москве. Ленин нас не изобретал. Мы разные.» Ее музей, построенный на месте львовского еврейского гетто, закрыт для посетителей, а артефакты спрятаны.

    На этой неделе было спрятано несколько других сокровищ города. Среди них был драгоценный деревянный алтарь с изображением Иисуса, Марии и Марии Магдалины.Его сняли с львовской армянской церкви XIV века и перевезли в бункер. В последний раз скульптуру убирали со своего двора незадолго до того, как нацисты ворвались в город в 1941 году. Примечательно, что историческая архитектура Львова пережила Вторую мировую войну.

    Во вторник работники горсовета в синих комбинезонах спасли четыре известняковых фонтана, украшенных мифическими скульптурами. Фото: Люк Хардинг/The Guardian

    Во вторник работники городского совета в синих комбинезонах спасли четыре известняковых фонтана, украшенных мифическими скульптурами.Каждый занимает угол старой рыночной площади Львова. Нептун и его трезубец исчезли под огнеупорной обшивкой. Так же как и Амфитрита, жена Нептуна, и Диана и Адонис – работы немецкого скульптора-неоклассика Хартмана Витвера.

    В Киеве ситуация более опасная. За несколько недель до войны министр культуры Александр Ткаченко предпринял несколько шагов для сохранения столичного наследия. Правительство Зеленского не хотело убирать экспонаты, опасаясь, что это будет способствовать панике.Некоторые работы сейчас изымаются из галерей, в том числе из киевского художественного музея с его русскими шедеврами XIX века.

    Мария Глазунова, работающая в Киевском национальном киноархиве, рассказала, что городские власти начали показывать часть своей коллекции на станциях метро, ​​которые местные жители используют как укрытие от российской артиллерии. Показывали немые фильмы и мультфильмы, в том числе популярный мультфильм с Петриком Пяточкиным в главной роли, поставленный на станции Дорогожичи.

    В других странах картина мрачная.Высказывались опасения по поводу судьбы небольшого музея, посвященного Антону Чехову, в Сумах, на северо-востоке Украины, где русский драматург провел время в юности в конце 1880-х годов. Сообщалось о боях недалеко от музея. Во вторник в результате авиаудара погибли несколько мирных жителей, в том числе дети.

    Лазар Элунду, глава Центра всемирного наследия ЮНЕСКО, сказал, что культурный орган ООН получает «все больше и больше сообщений об уничтожении культурного наследия в нескольких городах».

    Особое беспокойство вызвали Харьков, который признан ЮНЕСКО творческим городом «с яркой культурной жизнью», и Чернигов, где был поврежден центр города XI века. «Есть много других. Пострадала вся культурная жизнь, и мы серьезно обеспокоены тем, что будет дальше», — сказал Элунду.

    Представители ЮНЕСКО контактировали с профессионалами культуры в Украине, добавил он. «Люди принимают меры для защиты культурного наследия. Мы оказываем ту помощь, которую можем.Мы работаем с нашими международными партнерами, чтобы отслеживать ущерб с помощью спутниковых изображений. Мы продолжим объединять профессионалов в области культурного наследия для составления плана действий», — сказал он.

    Элонду назвал украинское наследие «важным для всего мира». Международное сообщество обязано сделать все возможное для защиты объектов всемирного наследия. Помимо защиты культурного наследия ради самого себя, это также поможет народу Украины оправиться от травмы после этого конфликта», — сказал он.

    Волонтеры собирают и архивируют материалы украинских учреждений культуры, чтобы сохранить их для будущих поколений. Более 1000 библиотекарей, архивариусов и исследователей участвуют в программе «Сохранение украинского культурного наследия онлайн», используя комбинацию технологий для сканирования и архивирования сайтов и контента.

    Вернувшись к Латинскому собору, из нескольких приделов доносились звуки молитвы, а также стук и жужжание сверла рабочих снаружи. Роскошный интерьер в стиле рококо с его позолотой и пурпурным цветом остался нетронутым — пока.«Мир не будет защищать наше воздушное пространство. А пока мы будем охранять наши памятники культуры», — сказал Онищенко.

    Музеи в гонке со временем, чтобы спасти культурные ценности Украины во Львове

    Автор Атика Шуберт, CNNLviv, Украина

    Стены львовского Национального музея стоят голыми. Изысканные золотые лакированные панели, выставленные на обозрение после извлечения из церквей в стиле барокко 17-го века, были собраны и спрятаны в подвале в попытке спасти культурные ценности города от возможного нападения русских.

    «Сегодня мы видим, как Россия обстреливает жилые кварталы (и) даже людей, которые эвакуируются», — говорит директор Львовского национального музея Игорь Кожан. «Они гарантировали, что не будут, но теперь мы не можем им доверять. И нам нужно заботиться о нашем наследии, потому что это наше национальное достояние».

    Российское вторжение в Украину уже уничтожило музей, в котором хранятся работы известной украинской художницы Марии Примаченко, ярким и творческим искусством которой восхищались и Пабло Пикассо, и Марк Шагал.Теперь город Львов, который часто называют культурной столицей Украины, борется за защиту своей богатой коллекции исторического искусства.

    Исторический центр Львова является объектом Всемирного наследия ЮНЕСКО, а в Национальном музее хранится самая полная в стране коллекция сакрального средневекового искусства и редких религиозных рукописей.

    В холле хранятся произведения искусства 17 века, так как в подвале музея закончилось место.

    Стремление спасти свои книги, картины и другие артефакты оставило мало времени для ожидания специализированных упаковочных материалов. Вместо этого волонтеры наспех сбивают ящики из любого доступного дерева.

    В понедельник волонтеры спешно упаковали древние рукописи в картонные коробки, изначально предназначенные для перевозки бананов в супермаркеты. Среди них была украшенная золотой нитью библия тысячелетней давности.

    На религиозных объектах люди тоже готовятся к худшему. Армянский собор Львова убрал средневековую деревянную скульптуру, изображающую распятие Иисуса Христа, на ответственное хранение.Пережив Вторую мировую войну, гигантские витражи львовского Латинского собора теперь заколочены стальными пластинами. Многие из достопримечательностей города теперь завернуты в пузырчатую пленку.

    Ящики, которые когда-то предназначались для перевозки бананов, теперь используются для хранения бесценных артефактов.

    Но простой защиты и хранения произведений искусства и исторических артефактов может быть недостаточно для их спасения. Также разрабатываются планы эвакуации ценных произведений искусства из осажденных городов, таких как Киев и Харьков, в случае необходимости — возможно, в более безопасные города, такие как Львов.

    «Мы готовы помочь всем, чем можем, потому что все музеи страны сейчас в опасности», — сказал Кожан, предупредив, что даже многие охраняемые объекты наследия Львова могут стать целью вторжения.

    Посмотрите видео с полным репортажем CNN из Львова.

    Как украинские кураторы могут защитить сокровища своей страны? : NPR

    Посетитель рассматривает иконы, выставленные в Национальном художественном музее Украины в Киеве в 2014 году. Сергей Супинский/AFP через Getty Images скрыть заголовок

    переключить заголовок Сергей Супинский/AFP через Getty Images

    Посетительница рассматривает иконы, выставленные в Национальном художественном музее Украины в Киеве в 2014 году.

    Сергей Супинский/AFP через Getty Images

    Кураторы украинских музеев сталкиваются с рядом душераздирающих логистических проблем, хорошо знакомых директорам культурных учреждений в таких местах, как Ирак, Сирия и Афганистан: как вы защищаете сокровища своей страны в разгар ужасающих ракетных обстрелов? Какие решения вы принимаете, чтобы спасти искусство, когда ваши сотрудники и ваши близкие в опасности?

    «Сейчас в нашем музее надо готовиться к 11-му ежегодному фестивалю «Книжный Арсенал», который состоится в мае этого года», — написал в пятницу в надрывном артнете генеральный директор киевского Национального музея искусства и культуры «Мистецький Арсенал».ком редакция. » Но вместо этого наша команда должна сосредоточить свои усилия на обеспечении безопасности наших сотрудников и наших семей, а также на охране нашей коллекции и наших музейных предметов: картин, графики и изобразительного искусства. »

    Написав эти слова, Олеся Островская-Люта сказала, что ее беспокоят ночевки коллег на станциях метро и уже имеющиеся жертвы среди мирного населения.Но сохранение картин, являющихся частью наследия ее страны, также было тяжелым бременем для нее. «Работы Казимира Малевича, Василия Ермилова, Александра Богомазова, Анатолия Петрицкого и Виктора Зарецкого, и это лишь некоторые из них», — написала она.

    «Мое сердце сочувствует ей», — говорит Пэтти Герстенблит. Она профессор права в Университете ДеПола, президент-основатель Комитета юристов по сохранению культурного наследия и слишком хорошо знакома с паникой, которую испытывают кураторы в первые муки войны.

    «Я надеюсь, что они, безусловно, в первую очередь сами люди, кураторы и другие профессионалы в области искусства, другие лица, занимающиеся культурным наследием, чувствуют, что они сами, в первую очередь, в безопасности», — сказала она NPR, прежде чем изложить профессиональную вызовы, стоящие перед украинскими кураторами, начиная с самого серьезного: непосредственная опасность ущерба и разрушения, которые нанесли неисчислимый ущерб в Ираке, Афганистане и Сирии.

    «Особенно при беспорядочных бомбардировках», — говорит она.«Насколько я понимаю, Россия применяет крылатые ракеты и другие виды воздушных бомбардировок, в том числе в гражданских районах, что явно запрещено международным правом. Таким образом, музеи и другие культурные учреждения явно находятся в опасности, независимо от того, являются ли они целью [или нет].»

    Мужчина проверяет экспозицию в киевском Музее советской оккупации в 2007 году. В прошлые годы пророссийские социалисты протестовали перед музеем. Сергей Супинский/AFP через Getty Images скрыть заголовок

    переключить заголовок Сергей Супинский/AFP через Getty Images

    Мужчина проверяет экспозицию в киевском Музее советской оккупации в 2007 году. В прошлые годы пророссийские социалисты протестовали перед музеем.

    Сергей Супинский/AFP через Getty Images

    Герстенблит также обеспокоена конкретными украинскими учреждениями и коллекциями, которые она считает особенно уязвимыми. «Я имею в виду, в частности, некоторые древние коллекции, такие как скифские золотые сокровища, которые, вероятно, находятся под угрозой вывоза из Украины в Россию, что также является дополнительным нарушением международного права», — говорит она. «Насколько я понимаю, в Киеве есть как минимум один музей, посвященный восстанию на Майдане, и это то, что, вероятно, находится под угрозой уничтожения, не столько удаления, сколько того, что Россия может на самом деле захотеть уничтожить культурные остатки. сувениры, документация такого рода демократических усилий в Украине.»

    «Украина имеет довольно известную историческую традицию фольклора», — добавляет Брайан Дэниелс, директор по исследованиям и программам Центра культурного наследия Пенсильвании в Музее Пенсильванского университета. «Украинский фольклор в музеях и учреждениях является площадкой антисоветской оппозиции. И знаете, я очень опасаюсь за эти учреждения, тем более, что здесь тоже происходит определенный идеологический конфликт, в котором музеи собираются быть замешанным».

    Директор Украинского музея в Нью-Йорке Мария Шуст говорит, что только что завершила выставку, посвященную независимости Украины, в сотрудничестве с директором киевского Украинского музея Второй мировой войны.«Никто из нас не может поверить, что это произошло. Это так немыслимо», — говорит она. «Директора музеев пытались защитить свои коллекции и поместить их в более безопасные места. Но знаете, у них действительно не было так много времени, чтобы проделать очень тщательную работу. И в таком случае, когда кажется, что Президент Путин пытается уничтожить Украину, знаете ли, ему все равно, уничтожит ли он историю Украины Мы здесь, в Соединенных Штатах, действительно не можем помочь с предметами, которые должны быть физически защищены.

    Тем временем Герстенблит выразила уверенность в том, что художественные учреждения по всему миру должны отменить любые запланированные культурные обмены с Россией. «Я не думаю, что сейчас время для культурных обменов и культурного сотрудничества», — говорит она. «Поэтому музеи на Западе могут быть недовольны этим, но я думаю, что они должны занять определенную позицию». Украинские произведения искусства или награбленные археологические артефакты.

    И Герстенблит, и Дэниелс согласны с тем, что, хотя украинские предприятия, находящиеся в особо опасном положении, должны быть эвакуированы, печальная правда заключается в том, что на данный момент, вероятно, уже слишком поздно переводить большинство из них в более безопасные части страны или за границу. «Мы просто зашли за ту черту, когда это возможно», — говорит Дэниелс, сравнивая призывы украинских кураторов о помощи с обращениями иракских деятелей культуры, когда они столкнулись с приближением ИГИЛ. «И вы знаете, среди них был момент осознания того, что этого просто не произойдет», — сказал он NPR.

    украинцев упаковывают древние артефакты в коробки из-под бананов, чтобы защитить их

    • Украинцы в львовских музеях собирают экспонаты, опасаясь, что древние артефакты могут быть уничтожены.
    • Добровольцы упаковывают вещи в коробки из-под бананов для хранения.
    • Львов до сих пор не сталкивался с ракетными ударами по городам на западе Украины.
    LoadingЧто-то загружается.

    Музеи в Украине изо всех сил пытаются защитить свои древние артефакты любыми возможными средствами на фоне российских военных ударов по городам страны, говорится в сообщении CNN.

    Волонтеры Национального музея во Львове убирают экспонаты с экспозиции, чтобы поместить их на хранение в подвал здания.Древние рукописи, включая тысячелетнюю Библию, украшенную золотыми нитями, упакованы в картонные коробки, которые обычно используются для перевозки бананов.

    Музей также спрятал золотые лакированные панели, которые были извлечены из церквей в стиле барокко 17-го века в его подвале, сообщает CNN. Некоторые предметы хранятся в коридорах, потому что подвал полон, сообщает CNN.

    Агентство ООН по культуре ЮНЕСКО заявило 3 марта, что оно «глубоко обеспокоено событиями в Украине». Генеральный директор организации Одри Азуле призвала «защитить украинское культурное наследие, которое свидетельствует о богатой истории страны и включает семь ее объектов всемирного наследия», в том числе расположенные во Львове и Киеве.

    Львов до сих пор не подвергался российским ракетно-артиллерийским обстрелам, в результате которых были разрушены здания в некоторых городах на востоке страны. Город стал центром для украинцев, бегущих из крупных городов, таких как столица Киев, многие из которых планируют уехать из Украины в соседние страны.

    «Мы должны заботиться о нашем наследии, потому что это наше национальное достояние», сказал CNN Игорь Кожан, директор музея.

    Согласно веб-сайту музея, в музее хранится около 175 000 экспонатов.

    «Сегодня вы видите пустые стены, поэтому становится горько, грустно. Мы до последней минуты не верили, что такое может случиться», — сказал Кожан агентству AP.

    «Музей должен жить. В нем должны быть люди, и в первую очередь дети. Они должны познавать азы своей культуры», — добавил он.

    Во Львове волонтеры также упаковывают исторические предметы, опасаясь, что они будут уничтожены.

    Экспонаты в Музее истории религии были демонтированы, а статуи в Латинском соборе покрыты картоном, пеной и пластиком, согласно AP.

    Волонтеры Львовского фонда охраны памятников архитектуры и истории в среду опубликовали в Facebook серию снимков, на которых волонтеры заклеивают витражи Успенской церкви в центре города.

    Представитель министерства обороны США заявил в понедельник, что Кремль выпустил более 625 ракет по целям в Украине с начала российского вторжения 24 февраля, но его войска по-прежнему застряли к северу от Киева, сообщает Reuters.

    Добавить комментарий

    Ваш адрес email не будет опубликован.