Життєві цінності рильського: біографія та збірки поезій. Реферат – Освіта.UA

Содержание

біографія та збірки поезій. Реферат – Освіта.UA

Уривок із життєпису. Пейзажна лірика М. Рильського. «Білі двері краса в минуле вміє одчинять і в будуче». Духовність, культура, мистецтво в поезії Рильського. «Ми працю любимо, що в творчість перейшла». Краса й велич рідного слова в поетичній творчості М. Рильського. Інтимна лірика поета

Уривок із життєпису

Максим Рильський – один з найбільших поетів України ХХ ст. Його ім’я утвердилось у свідомості багатьох поколінь як ім’я поета-класика, тобто творця таких цінностей, які не втрачають свого значення з часом, зі зміною епох та ідеологій. Справді, все плинне, але вічним є правда, любов і краса, що стали духовною основою творчості Рильського.

Хтось заперечливо закине: а хто, як не Рильський написав цілий ряд віршів і навіть книжок на догоду комуністичному режиму і тиранові Сталіну. Було й таке: а хто, як не Рильський написав цілий ряд віршів і навіть книжок на догоду комуністичному режиму і тиранові Сталіну. Було й таке…

Навіть пісню про Сталіна, яку пропагували для всенародного співу, написав Рильський. Але маємо зрозуміти, що епоха більшовицької диктатури була ворожа до митців України. І твори на партійну тематику часто захищали їх від репресій та уможливлювали істинну творчість. Не плакатні, обов’язкові вірші (їх називали «паровозами») наших класиків цікаві нам, а ті, що навіки стали золотим надбанням української літератури.

Поет — інтелектуал, учений, перекладач, прекрасний знавець слов’янських літератур, Рильський був людиною чесного серця, чистих помислів і незвичайної доброти. Молодші літератори, яких поет охоче гуртував навколо себе, називали його Вчителем, Батьком.

Максим Тадейович ішов у житті та літературі своїми, надходженими шляхами. В одній з поезій він про це каже так: «На все дивлюся власними очима». Його шляхи були позначені і квітами, і тернами.

Син дворянина, українського інтелігента, який втратив польські родові корені, неписьменної селянської талановитої і співучої дівчини з села Романівки, він увібрав у душу найкращі риси своїх батьків.

Максим (названий своїм батьком на честь Максима Залізняка) виростає в оточенні Лисенків, Страрицьких, Косачів, Ревуцьких. Його дитинство минало серед книжок, музики, мистецтва, з одного боку і романівських краєвидів та сільського оточення – з другого. Змалку, відчуваючи тепло рідної землі і радість спілкування з видатними представниками київської інтелігенції, він ще дитиною почував у собі потяг до поетичного слова. У сім років Максимко написав свій перший вірш «Прошак»:

Ішов прошак обідраний,
Од всіх людей обижений,
Шкода мені прошака,
Що у нього гірка доля така.
Але я проти Бога не йду,
А за старця
Молюсь і ввечері і вранці.

     

Віршик простий, наївний, але з нього видно, яким зростав майбутній поет. Ці незграбні рядки сповнені співчутливості, доброти і людяності.

Навчався Максим у приватній гімназії відомого київського педагога Володимира Науменка, жив у Миколи Лисенка та Олександра Русова. Таке культурне середовище, в якому з повагою ставились до всього українського, сприяло формуванню підлітка в національному дусі, виробленню в нього відповідних поглядів, запитів, смаків.

Хлопець рано починає віршувати, а у 1910р. виходить його дебютна збірка «На білих островах».

З 1915р М. Рильський – студент Київського університету, медичного факультету, через два роки продовжить навчання на історико-філологічному, але революція, громадянська війна змусить його перервати освіту і переїхати на село, де він вчителюватиме у початковій школі; поет пробув в с. Вчорайшому, потім у рідній Романівці аж до осені 1923р Правда, і в Києві, вже набувши голосне літературне ім’я він ще років шість викладатиме мову й літературу в середній школі та на одному з робітфаків інституту освіти, читає курс теорії перекладу в інституті лінгвістичної освіти.

У літературних колах М. Рильський належав до групи «неокласиків» – художньої школи українських поетів, зорієнтованої на античну класику, на продовження гуманістичних традицій європейської поезії нового часу.

Неокласиками називали тих поетів і критиків, які групувалися навколо журналу «Книгар» (1918-1920), а пізніше – біля київського видавництва «Слово». Сюди входили такі письменники, як М. Зеров, П. Филипович, М. Драй-Хмара, Освальд Бургард і, звичайно, М. Рильський, які прагнули підняти престиж художнього слова, з його допомогою вирішувати філософські, історичні, морально-етичні проблеми. Цією обставиною спричинено, що М. Рильського теж не обминули репресії: 1931р він півроку пробув «під слідством» в Лук’янівській в’язниці Києва, доки не був звільнений «за відсутністю достатніх даних для обвинувачення й суду».

Напружена літературна праця М. Рильського тривала й в наступні роки, хоча політичний клімат тоталітарної держави обмежував творчу свободу й в багато чому деформував тематику та ідейний світ його поезії. Тому в 30-х роках не раз виходять з-під його пера плакатні вірші-заклики. Тоталітарній системі були потрібні тільки такі твори, де б вона «оспівувалася»,» підносилася»,» звеличувалася». Правда, часом дозволялося надрукувати й щось «нейтральне», і такі можливості Рильський та інші автори намагалися використовувати.

У роки Великої Вітчизняної війни Рильський перебував в евакуації, спочатку в Уфі, а потім у Москві. Його поезія почала відроджуватися, зазвучала по-новому, справді натхненною мовою. Патріотичні твори М. Рильського «Слово про рідну матір» і багато інших гаряче сприймалися і на фронті і в тилу.

У повоєнні десятиліття в житті поета були трагічні часи. Безжально-несправедлива критика, відкрите політичне гоніння. Але й були роки високого творчого піднесення, які сам поет назвав добою свого «третього цвітіння» – на жаль, останнього, передзимного…

Творче відродження поета припадає на пам’ятну «відлигу» в житті суспільства, що почалася в середині 50-х років. Поетичні збірки цього останнього періоду в житті М. Рильського – «Троянди й виноград», «Далекі небосхили» (1959), «Голосіївська осінь» (1959) та ін. – гідно вивершують його творчу біографію.

За видатні заслуги в розвитку науки і культури Рильського було обрано академіком АН УРСР, а згодом і АН СРСР. Він очолював Спілку письменників України (1943-1946), був директором академічного інституту мистецтва, фольклору й етнографії.

Максим Рильський – один із найвидатніших в українській та світовій літературі майстрів художнього перекладу. Особлива увага віддавалася поезії з переважно трьох літератур: російської, польської, французької.

Вагому спадщину залишив М. Рильський в галузі літературно-художньої критики, літературознавства, та фольклористики. Критичні й наукові праці поета були видані за його життя майже 10-ма окремими книгами.

Помер М. Т. Рильський після тяжкої хвороби 24 липня 1964р. Нещодавно завершене 20-томне наукове видання його творів.

Пейзажна лірика М. Рильського

Рильський, згадуючи чарівну пору дитинства і юності, зізнався, що тоді його особливо захоплювала природа в усьому її розмаїтті – «весняні фіалки, що проростають з-під жовтого й багряного торішнього листя, напружене життя птиці, риби, звіра, таємниче занурювання в воду рибальського білого поплавця, посвист качиних крил». Власні спостереження вічно мінливого світу природи доповнювалися інформацією з прочитаних книжок – не тільки популярно-природничих, а й художніх, в яких той дивовижний світ також поставав у різноманітних, часто незвичних ракурсах.

Світ природи відбивається вже в перших віршах Рильського, зокрема й тих, що склали збірку «На білих островах» (1910). Ця збірка юного поета була збіркою початківця, який, однак, уже вправно володів і віршем і словом. Легко виявити тут наслідування громадянських мотивів народницької поезії, сповнені щирого неспокою роздуми про власне майбутнє, яке автору являлося драматичною дорогою ідеалу. Але було тут чимало нафантазованого, підліткового мінору, меланхолії. Ліричний герой збірки спостерігає земне життя з «білих островів» хмар. Поет створює персоніфікований образ літа, малюючи дівчину «в шатах зелених» з «росами-перлами» в косах. З поезії Рильського постають й інші олюднені образи рідної природи.

Природа рідного краю – головний образ ліричних поезій книжки «ПІД ОСІННІМИ ЗОРЯМИ» (1918) та ідилії «НА УЗЛІССІ» (1918). З’ясовуючи мотиви цих творів, дослідники аргументовано проводили паралельно між ними й лірикою Афанасія Фета, Федора Тютчева, Олександра Блока, показуючи деяку залежність Рильського від них у плані користування прийомами художніх асоціативних зв’язків.

Та впадає в око суто своє, притаманне тільки Рильському –ясність і прозорість поетичного малюнка, щирість в освідченні людини улюбленій природі. Мініатюра «ПОЛЕ ЧОРНІЄ» вражає яскраво вираженим почуттям єдності героя з рідною землею:

Поле чорніє. Проходять хмари.
Гантують небо химерною грою.
Пролісків перших блакитні отари…
Земле! Як тепло нам з тобою!
Глибшає далеч. Річка синіє,
Річка синіє, зітхає, сміється…
Де вас подіти, зелені надії?
Вас так багато – серце порветься.

Чарує в поезії чіткість образів, до щему хвилює емоційність, яку вони виражають. Мав усі підстави Леонід Новиченко, щоб сказати про жагу простого людського щастя, досконало вираженого поетом.

Пейзажні малюнки Рильського передають внутрішню сутність взаємин людини з природою. У цьому переконує поезія «Яблука доспіли, яблука червоні». Про що цей твір? Про благодатну пору осіннього достигання й достатку? Так, у вірші «Яблука доспіли…» поет милується садом, де гілля вгинається під вагою плодів, налитих соками, зір митця тішиться красою осінніх барв:

Гей, поля жовтіють і синіє небо
Плугатар у полі ледве маячить…

У вірші йдеться про красу, душевну повноту, гармонію людських почуттів, про мужність юних сердець. Образ спілих, червоних яблук асоціативно відтінює і розвиток почуття («Вже й любов доспіла під промінням теплим, і її зірвали радісні вуста»). Однак, ліричний герой прощається і, може, назавжди зі своєю коханою.

Щирою людяністю віє від останнього рядка, який давно став крилатим висловом: «Вміє розставатись той, хто вмів любить». Біль розлуки. Проте жодного слова докору не вимовляють вуста героя, хоч жаль стискає груди. Ці його почуття поет передає розгорнутим порівнянням: «а тепер на серці щось тремтить і грає, як тремтить на сонці гілка золота».

Завершується вірш, зворушливо, і в цьому його світла печаль:
Гей, поля жовтіють і синіє небо,
Плугатар у полі ледве маячить…
Поцілуй востаннє, обніми востаннє.
Вміє розставатись той, хто вмів любить…

Ліричні твори пишуться здебільшого від першої особи, ніби від авторського я. Проте не слід ототожнювати поета і персонажа, від якого ведеться розповідь у вірші, — ліричного героя. Ліричний герой висловлює думки і почуття багатьох людей, а часом і всього суспільства. В ліричному творі, звичайно, можуть виступати й автобіографічні мотиви, але завжди поет за допомогою художнього вимислу, через своє Я типізує найістотніші життєві явища, думки про почуття людини.

Максим – герой ідилії «НА УЗЛІССІ» – захоплено сприймає багатство й красу природи, йому приносять насолоду полювання і рибальство, праця в саду. І хоч герой живе в хатині лісовій, проте він не відірваний від світу, від культури. В хатині є гарна книгозбірня творів класиків, що сприяє морально-духовному оздоровленню людини, яку втомили жахливі катаклізми епохи:

Софокл –і Гамсун, Едгар По – і Гете,
Толстой глибокий, і Гюго буйний,
Петрарчині шліфовані сонети –
І Достоєвський грішний та святий –
Усі книжки, усі земні поети,
Усі зрідні душі його живій:
Бо всі вони – лиш відблиски одного,
Одного сонця: Духа Святого!

«Білі двері краса в минуле вміє одчинять і в будуче»

«Білі двері краса в минуле вміє одчинять і в будуче». Таким незвичним, але дуже містким образом Рильський звернув увагу на високу місію художньої творчості у збереженні культурних надбань поколінь, на її можливості використовувати скарби минулого при будівництві теперішнього і підготовки майбутнього.

Так у поезії Рильського стала кристалізуватися його друга магістральна тема – духовність, культура, мистецтво. ЇЇ вияви помітні у віршах 20-х років, позначених поетикою неокласицизму. На противагу пролеткультівцям і футуристам, які закликали традиції минулого і на голому ґрунті починати будівництво «пролетарської культури». Рильський і його однодумці високо підносять класичну спадщину.

В поезіях збірки «Синя далечінь» порушувалися питання взаємин між мистецтвом і дійсністю. Показовим у цьому плані є однойменний триптих, де образом синьої далечіні передається почуття радості, щастя від пізнання світу:

На світі є співучий Лангедок,
Цвіту Шампанню Франція весела,
Де в сонці тане кожен городок
І в виноградах утопають села.
Десь є Марсель і з моря дух п’яний;
Десь є Париж, дух генія й гамена;
Десь жив Доде, гарячий і ясний;
Десь полювали милі Тартарели.

Так проводиться думка про вічність культури, яка єднає покоління, гуртує народи світу, так утверджується неперехідність краси, акцентується і підтексті вагомість внеску кожної нації в загальнолюдську скарбницю.

До речі, Рильський безпосередньо втілить цю тему в циклі «Книга про Францію», що ввійшов до збірки «Далекі небосхили» (1959). Поет у передмові до циклу каже, що і в «Синій далечіні», і пізніше він писав про велику французьку культуру, про прекрасну Францію, виплекану в мріях за читанням творів французької літератури. Рильський з гіркотою відзначив несправедливість оцінок вульгарно-соціологічної критики. Однак, ніякі наклепи не похитнули переконань поета, він міг з честю сказати на схилі літ, звертаючись до Франції: «Кохана моя! Цілую твою натруджену в чесній праці і в битвах за свободу руку!»

Поезія «ШОПЕН» образом вальсу славетного польського композитора – вигнанця підкреслює могутність впливу творчості на людину. «Шопена вальс… Ну хто не грав його і хто не слухав?» – таким риторичним запитанням поет зацікавлює читача. І ми разом з ним входимо в чарівний світ мелодій. Настроєва музика викликає прихильну усмішку слухачів, в їхніх очах зблискує «іскра напівкохання чи напівжурби від звуків тих кокетно-своєвільних, сумних, а вечір золотого дня, жагучих, як нескінченний цілунок».

Легкими натяками у вірші розкривається стан героя, викликаний звуками вальсу. Це ота мить щастя, коли він побачив, звичайно, в уяві, погляд, що «блиснув із-під вій», можна здогадатися, симпатичної йому жінки, яка від’їжджала в санях. Герой, скочивши на коня, чимдуж кидається її наздогнати:

І знову бачу те лице, що ледве
Із хутра виглядає… Що мені?
Невже то сльози на її очах?
То сльози радості – хто теє скаже?
То сльози смутку – хто те розглда?

Завершується твір уявним звертанням героя до композитора, в якому пояснюється, що в його вальсі немає ні вітру, ні саней, ні коня. Однак, обізнаний з життям Шопена, який до смерті тужив за своєю Польщею і пережив розрив з коханою – відомою французькою письменницею Жорж Занд (псевдонім Аврори Дюпен), Рильський обґрунтовує можливість змальованої у вірші картини. Нехай ті «коханки дві, однаково жорстокі», навіяли «той ніжний вихор звуків», але ліричний герой має право на «свій сон», свою уявну картину. За це він висловлює композиторові свою вдячність і любов.

У поезії «Шопен» немає рим. Такий вірш називається білим. Найчастіше білий вірш застосовується в п’єсах, де він наближає діалоги до живої розмовної мови, зберігаючи властивості виразної, емоційної мови поезії.

Вільніше дихнулося поетові під час короткочасної «хрущовської відлиги». У книжках другої половини 50 –початку 60-х років читачі зустрілись знову із справжнім Рильським – поетом Добра і Краси, великим життєлюбом і гуманістом.

Збірка «ТРОЯНДИ І ВИНОГРАД» (1957) була однією з тих поетичних книжок, які відкривали новий період у розвитку всієї української літератури. Вся вона осяяла світлом, що характеризувало лірику «Синьої далечіні», кращі твори Рильського неокласицистичного стану і його творчості. Через символічні образи троянд і винограду глибоко й поетично розкрито радість повнокровного буття людини, мудро показано, в чому полягає смисл, глибина її щастя. Збірка «Троянди і виноград» сприймається як натхненна пісня про красу мистецтва і природи, про творчу працю. Праця не з примусу, а за покликом серця приносить моральне задоволення і щастя в житті, робить його цілеспрямованим:

Ми працю любимо, що в творчість перейшла,
І музику палку, що ніжне серце тисне.
У щастя людського два крила:
Троянди й виноград – красиве і корисне.

Образом поезії «Третє цвітіння» дослідники характеризували творчість поета на схилі літ. Рильський ось як розкриває сутність цього образу: «Так лагідний той час садівники зовуть, коли збираються у понадморську путь лелеки й ластівки». І далі, як притаманно поетові, виділяються й інші подробиці осені: золотяться на ниві «сузір’я кін», «ллється дзвін коси серед густих отав». Саме в цю пору зацвітають втретє троянди. Ці деталі готують філософський, правда, не позбавлений і світлої іронії, висновок поета:

Отак подивишся – і серце аж замре,
А надто як воно уже, на жаль, старе –
Чи то підтоптане… держімо у секреті,
Чому ми, друже мій, цвітне любим третє!

М. Рильський надавав мови великого значення впродовж усієї творчості. Він був надзвичайно вимогливий до мови власних творів, невтомно працював над збагаченням свого поетичного словника. Поет закликав своїх сучасників боротися за чистоту і збагачення української мови. Прикладом такого звернення є вірш «Мова», в якому поет з великою ніжністю і любов’ю говорить про мову. Вона звучить для поета як пісня океану. Мова рідного народу глибока у своїй мудрості.

Як тонкий знавець мовних проблем, М. Рильський вважає, що у народу, його поезії, розмовній мові треба шукати джерела нового наповнення літературної мови:

…Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово – це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.

Мова українського народу – самобутнє і неповторне явище. Обов’язок кожного митця турбуватися про її долю, удосконалювати й збагачувати:

Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур’ян. Чистіша від сльози. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.

Своєю творчість М. Рильський подав гідний приклад турботи про удосконалення мови. І в оригінальній поезії, і у перекладах численних зарубіжних авторів, він збагачував українську мову власними новаторствами, розширював її синтаксичні можливості.

Вагомий внесок поета у словникову справу української мови. Словники та довідники, видані за участю М. Рильського, не втратили свого значення й сьогодні. Як згадують друзі поета, праця над словниками і зі словниками була найулюбленішим його заняттям.

У вірші «Мова» поет закликає і своїх сучасників частіше «заглядати у словник». На його переконання – «це теплий яр, а не сумне провалля». Високу оцінку дає автор вірша словникові Грінченка й Даля.

Вірш «мова» написаний у 1956р. На той час українська мова зазнала деформацій у зв’язку з відведенням їй більшовицькими ідеологіями другорядної ролі у суспільстві. Після ХХ з’їзду партії, на якому було підданю критиці культ особи Сталіна, в якійсь мірі вже можна було говорити про національні утиски і насамперед про занепад національних мов. В Україні одним з перших на захист мови виступив М. Рильський. Його поезія «Мова» – яскраве свідчення цьому.

У 1959 р. на четвертому з’їзді письменників України М. Рильський прочитав вірш «Рідна Мова». Своїм незвичайним вступом на письменницькому форумі поет ще більше загострив увагу на потребі повноцінного функціонування української мови. Для цього українська мова мала всі підстави.

У мові знайшли відгук історія народу, бурхливе, неспокійне його життя, яке поет прирівнює до «гулу віків», «шуму століть». У ньому – «бурі подих», неволі стогін», «волі спів», «сурма походу світанкова.

В умовах російського царського гноблення українська мова зазнала жорсткого переслідування, нищення. Вдаючись до засобу персоніфікації, поет з болем згадує страшні знущання блазнів російського царя над її «велично-гідним духом»:

В ярмо хотіли запрягти
Її, як дух степів гарячу,
І поспішати і повести
На чорні торжища, незрячу.

Немає сумніву, що підставою для таких поетичних узагальнень М. Рильського були всі ті ганебні документи, які забороняли українське слово в офіційно-діловому мовлені. Це був горезвісний Валуєвський циркуляр, Емський указ та численні неопубліковані заборони у радянські часи. Про всі ці знущання над словом М. Рильського писав з особливим болем:

Хотіли вирвати язик,
Хотіли ноги поламати,
Топтали під шалений крик,
В’язнили, кидали за грати.
Зробить калікою з калік
Тебе хотіла рідна мати.

Кожен рядок наведеної строфи узагальнює гірку правду поневолення, спрямованого на те, щоб зникла, вмерла наша мова, щоб не розходилася її слава по світу. За спробу протистояти імперській сваволі не раз доводилося платити власною волею. І це вже стосувалося не тільки минулого століття, а й 20-30х –кінця 40-х років ХХ століття. Навіть під час Хрущовської «відлиги» М. Рильський не міг відверто виступити на захист рідної мови. Саме на такі асоціації наводить його поезія «Рідна мова».

Тому у другій частині вірша поет так багато уваги приділяє російсько-українським культурним зв’язкам та вільному розвитку української мови. Зрозуміло, що говорити про «вільне слово» українського народу у колі братніх мов доводилося більше з огляду на те, щоб не накликати біди на себе особисто та й на спроби відродження української культури у післявоєнні часи.

Поет прийшов у літератури не зрілою, збагаченою досвідом людиною, а 15-річним гімназистом, видавши у 1910р свою першу збірку віршів «На білих островах». У цій збірці поезій на тему кохання чимало. Правда, образ коханої, якій адресує свої вірші, абстрактний. Це вимріяна підлітком чарівна дівчина, витвір його фантазій, як ось у вірші «Очі»

На лоні ночі
Зірки сновійні –
Я все за очі
Оддав би мрійні.
Як очі сяють
У тебе, мила,
Як їх кохаю –
Сказать несила.

У всіх восьми розділах першої книги поета вірші про кохання мають сумну тональність, бо оспівана любов, як правило, не взаємна, дівчина його байдужа до закоханого ліричного героя, або зраджує його надії

Я все ж тебе люблю. Ти з мене глузувала,
Стоптала ти любов мою,
Ти серце без жалю усе пошматувала, —
Я все ж тебе люблю.

Закоханість юнака така сильна, що позбутися він її не може, і не хоче:

В пісні я буду виливати
Любов і розпач мій тяжкий.

В окремих віршах, яких небагато, жевріє іскра надії, що може, колись мила відповість на палкі почуття:

Якби мила усміхнулась
То в душі моїй
Пронеслися б, стрепенулись
Зграї ніжних мрій.

Однак не могли не сприяти появі творів про любов і власні почуття автора-підлітка. А вони були. Як світлі зірки на захмареному життєвому небі, згадує вже сивий поет дочок сусіда Альшевського з Романівки. До обох в юного Максима була таємна залюбленість.

Через усе життя проніс Максим Тадейович пам’ять і про іншу землячку – дівчину Ганю, почуття до якої назве «першим на віку незграбним дещо мавпованим коханням».

В окремих віршах, яких небагато, жевріє іскра надії, що, може колись мила відповість на такі почуття, поет навіть робив важкий філософський висновок:

Не винна та, не винен я,
Що так тебе кохаю

Як бачимо, Білецький мав усі підстави говорити про ранні поезії Рильського, як літературні ремінісценції. Свої поеми-сповіді «Мандрівка в молодість» Рильський пише: «Були й ревнощі, і муки, і докори, і вірші, розпачем налиті до країв». Сивий поет згадує двох дочок сусіда Ольшевського, він навіть дав тим сестричкам романтичні імена Мінна і Бренда.

Через усе життя проніс Максим Тадейович пам’ять і про іншу землячку – дівчину Ганю, почуття до якої назве «першим на віку незграбним дещо змавпованим коханням». Саме їй він і присвячує свої перші любовні вірші.

Пізніше, коли Максим разом з братом Іваном жив у родині Миколи Лисенка на Маріїнанській-Благовіщенській вулиці, ходить до гімназії і письменникові поезії ввійшли до збірки «На білих островах», він був таємно закоханий у дівчину, що жила по-сусідству. Молодий поет спостерігав, як вона щодня поливала в садку квіти, і створив у своїй уяві чарівний образ. Йому тоді здавалося, що то прийшла справжня любов, яка супроводжується безсонними ночами, тривожними думами. Згодом, згадує ці юнацькі переживання, Рильський напише такі рядки:

О славна дівчино в брунатнім убранні,
На Благовіщенській, в сусіднім подвір’ї!
Хвала тобі за все: за стрічі мовчазні
За губки в ніжному розтулені довір’ї,
Що так хотілося поцілувати мені,
За відрухи легкі, як лебедине пір’я.
До поцілунків ми з тобою не дійшли,
Бо навіть, як на те, знайомі не були.

Значне місце займають вірші на тему кохання і в наступних збірках «Синя далечінь», «Крізь бурю і сніг», а особливо у збірці «Під осінніми зорями», яка побачила світ у 1918році коли на важких терезах вже хиталася доля Вкраїни».

Ця збірка, як і перша складається в основному з ліричних віршів. Поет навіть назвав її «Лірики книга друга» і в першому ж вірші передав свій душевний стан:

Ходжу, броджу по городу
Великому, великому.
Розкрив би я своє серце,
Та нікому, та нікому.

Значна частина віршів, що увійшли до цієї збірки, була написана в дореволюційні роки. Серед них чимало на тему кохання. Але це вже були зрілі поезії, бо писала їх молода людина, яка пізнала справжню любов.

Я так тебе люблю, що не втримаю сліз,
В молитві хиляться натомлені коліна.
Я так тебе люблю, що білий шум беріз
І небо голубе для мене домовина.
Або ось такі рядки:
Тебе любить, усе забуть!
Ти зрозуміла?
Єднає нас єдина путь,
Єдина сила.

Варто зауважити, що тема кохання найменше цікавила дослідників творчості Рильського, хоча для характеристики його особистості, захоплень, естетичний ідеалів, а інколи й поглядів на суспільне життя з його катаклізмами саме вірші про кохання можуть дати вагомий матеріал.

Поет прийшов у літературу незрілою, збагачену досвідом людиною, а 15-річним гімназистом, видавши в 1910р. свою першу збірку віршів «На білих островах». На думку критиків в кожному вірші відчувався і неабиякий талант того, хто наслідував відомий російських модерністів. «Іскру Божу» помітила в поета-початківця і Леся Українка, пророкуючи йому «роль свого поетичного спадкоємця».

У збірці «На білих островах» поезій на тему кохання чимало. Правда, образ коханої, якій адресує автор свої вірші, абстрактний. Це вимріяна підлітком чарівна дівчина, витвір його фантазії, як ось у вірші «Очі»:

На лоні ночі зірки сновійні –
Я все за очі оддав би мрійні.
Як очі сяють у тебе мила,
Як їх кохаю – сказать несила.

Поет оспівує очі, руки коханої, чоло у темному відтінку, порівнює красу своєї вимріяної обраниці з красою природи.

Як ранком зими кришталевим
Весь сніг видається рожевим, —
Такі твої рожево-білі руки.
Як вечором майським прекрасним
Все сяйвом вкривається ясним,
Такі твої прекрасно-ніжні очі.

У своїх восьми розділах першої книжки поета вірші про кохання мають сумну тональність, бо оспівана любов, як правило, не взаємна, дівчина або байдужа до ліричного героя, або зраджує його надії:

Я все ж тебе люблю. Ти з мене глузувала,
Стоптала ти любов мою,
Ти серце без жалю усе пошматувала, —
Я все ж тебе люблю.

Закоханість юнака така сильна, що позбутися він її не може, і не хоче.

Про перше справжнє кохання 19-річного юнака згадуватиме Рильський і перед Великою Вітчизняною війною, і в роки війни. Пам’ять про почуття до дівчини на ім’я Ліда з берегів Росії, з міста Корсуня, він зберіг на все життя. У жовтні 1939році поет присвятив їй вірш «Лист до адресатки». А в поемі «Мандрівка в молодість» дає оцінку тому щастю, тому справжньому першому коханню.

Лише старіючи, якогось дня у Львові,
В готелі тихому я раптом зрозумів,
Що той гарячий плуг далекої любові
Навіки борозку в душі моїй провів.

Однак в трагічні роки революції, погляди на кохання у молодого Рильського змінюються. З-під почали з’являтися вірші про любов легку і короткочасну, коли розлука для закоханих не є трагедія, і вона не приносить не сліз, і навіть смутку.

Якщо це був раніше болючий процес, то тепер без особливого трепету ліричний герой говорить коханій: «Я піду, і може більше на прийду», «поцілуй востаннє, обійми востаннє, вміє розставатись той, хто вмів любить».

Детальна частина кінця кохання поєднується з кінцем буяння природи.

Майже постійно йдеться про розлуку, про кінець любові.

Тихше, тій. Не говори.
Прощавай востаннє.

На життєвому шляху поета почастішали зустрічі з випадковими жінками, навіть продажними. Слова повія і кокетка перестають бути образливими. Так воно було в ті роки, коли політичні діячі «вправлялися в програмах і промовах, коли мішалося «ура» з парадними «калавур», коли з’явилися повії «в бантиках багрових». Поет сумує за чистотою і в коханні, і в стосунках між людьми.

У вірші «Фінал» він прощається зі святим і чистим почуттям:

Прощай кохання білокриле,
І сум нічний, і сяйво днів!
Моє поламане вітрило
Жадає волі і вітрів.

Нема вже в поета віри в чистоту людських почуттів. В зв’язку із «сірим» життям поступився своїм принципам і обдурений у своїх чистих намірах, почав оспівувати повій:

Я чистий голос Беатріси
На сміх гетери проміняв

У тузі за чарами земного, а може, навіть неземного кохання поет створює фантастичний образ жінки-царівни, яка поєднує в собі риси його ідеалу. Хоч існувала вона лише в мріях поета, їй він присвячує сонет «Моя царівна» і не закінчив одноіменну поему.

У поемі «Царівна» Рильський якоюсь мірою пов’язує образ вимріяної ним жінки з ресторанною повією. Спочатку, йому здалося, що за столик сіла прекрасна та загадкова чарівна особа, з якою він повів мову провів високе почуття, а коли «сон» чи «чар» пройшов, то виявилося, що то кокотка край столу сиділа, де тільки що ввижалася царівна».

Ліричний герой сонета «Моїй Леонорі» – теж повія, який має підзаголовок «П’яний сонет». Героїня твору з’явилася на шляху поета випадково, побула з ним одну ніч, щоб «збудити, блиснуть і розвіятися тінню». Поет не осуджає її, як і кокотку з драматичного малюнка «Банкет», написаного в 1918 році. Навпаки, вона картає поета за те, що не став оспівувати революцію, а вихваляє тих, хто пішов воювати, бродити по коліна у крові, і готових убивати та вішати всіх, хто не з повстанців, хто втік від боротьби. Поет залишився зі своїм ідеалом вічної любові. Він вважав, що краще сприйняти смерть, випити отруту, втратити його.

Цей ідеал «Вічного кохання» був для Рильського порятунком, коли він «впав», заблудився, загубив дорогу».

Після того, як у 1919році Рильський почав вчителювати, тема кохання в його творах відступає на другий план. Народжується поет-філософ, поет-політик. Він прагне рятувати тодішню українську поезію від примітивізму.

У цей час поет починає частково звертатися в своїй творчості до класичної спадщини. У його сонетах на тему кохання з’являється образ богині любові Афродіти, описується її пристрасть до смертного Анхіза. Запозичені образи, чужі почуття.

Майже зовсім з палітри Рильського зникли вірші про кохання у тривожні 30-ті роки переслідувань і репресій української інтелігенції, коли й саме Рильському довелося пізнати, що таке в’язниця.

Пізніше закохана приходить до ліричного героя лише в мріях та снах. Так у вірші «Шопен» (1934) чарівні звуки вальсу викликають в уяві образ прекрасної жінки, жінки мрії, символу недосяжного щастя. Ліричний герой у мріях кидається в погоню за тим щастям, але…не наздоганяє.

Тільки… вітер віти клонить і співає
Мені в ушах…Це щастя! Це любов!
Це безнадія!

Почуття композитора було співзвучне почуттю поета, який закохався у Жорж Занд. Чарівні звуки вальсу Шопена викликають у його уяві знову той неосяжний ідеал, те нездійсненне щастя, поет виносить подяку композиторові:

А сьогодні я
Люблю свій сон, і вас люблю за нього,
Примхливий худорлявий музикант

Коли поет наблизився до полудня життя, він знову звернений до теми кохання – з’явилося 9 поезій про любов, об’єднані в цикли «Остання весна».

Ліричний герой цього циклу тверезо оцінює свої почуття, в якому значне місце займають сумніви. Але, мабуть, тому, що це почуття останнє, поет ставить його поряд з такими філософськими категоріями, як життя і смерть.

…Не тільки друг і не лиш кохана, —
Життя ти й смерть.
Коли до Дон-Жуана
Із тьми камінний командор прийшов,
Він обезсмертив смертію любов.
Одне і це, кохання має свій кінець.
Я образив тебе. Я сказав
Ті слова, що не кажуть ніде і нікому, і сльоза пропекла мій рукав,
По обличчю скотились твойому.

Поет — філософ має мудрість з гумором та іронією завершити свій спів про пізній спалах страсті також з’являються рядки, в який він високо оцінив звичайне, земне, надійне, перевірене роками почуття до дружини. У сонетах, написаних восени 1945 року і об’єднаних спільною назвою «Вірність», будучи, як завжди, щирим Максим Тадейович оцінив свою «останню весну». А потім, зазирнувши в минуле, де всього було – «й трутизни і весна», звертається до дружини:

Дай рученьку. Спрацьована худа!
Волосся дай мені поцілувати, —
Ця сивина прекрасна й молода.
Ти друг, ти вірність, ти жона і мати, —
О бачиш! Син наш під вікном біжить.
…Люблю тебе, не можу розлюбить.

Ознайомившись з поезією Максима Рильського на тему кохання, можна зробити висновок: поет завжди зупинився тонким ліриком, мудрим філософом, надзвичайно чесна людина і якщо питанні політики, перебуваючи під остійним наглядом НКВС та його посіпак, митцеві часто доводилося писати твори на замовлення, «йти в ногу» з вимогами, які ставила тоталітарна більшовицька система, то у віршах на тему кохання він завжди залишався самим собою і, як сказав Тарас Шевченко, «не мав зерна неправди за собою».

Література

Храпко П. Українська література: Підручник для 10кл., К., 1994. –С. 438-450.

Непорожній О., Семенчцк У. Українська література: Підручник для 11кл. – К., 1995. –с. 165-183.

Історія української літератури ХХст. Кн. 1/за ред. В. Г. Дончика. -К., 1993. -с. 124-230.


18.09.2011

«Коли усе в тумані життєвому» аналіз

Автор J. G. (Джей Джи) На читання 2 хв

Аналіз вірша «Коли усе в тумані життєвому» – жанр, рік написання, тема, ідея, художні засоби

«Коли усе в тумані життєвому» аналіз

Автор – Максим Рильський

Рік написання – 1911-1918

Вид лірики: філософська

Жанр : сонет

Тема: показ безсмертя і сили мистецтва у боротьбі з життєвими негараздами.

Ідея: уславлення вічності мистецтва, хвала мистецтву як вічній цінності.

Віршовий розмір: ямб

Римування: перехресне

«Коли усе в тумані життєвому» художні засоби
  • Епітети: небесний перелив, найясніший квіт
  • Звертання : в тобі, мистецтво, у тобі одному…
  • Повтори: в тобі, мистецтво…
  • Метафора: і ти між квітів найясніший квіт
  • Гіпербола: в тобі, мистецтво, — у малій картині, Що більша над увесь безмежний світ!
  • Алегорія: в тумані життєвому.

«Коли усе в тумані життєвому» вірш

Коли усе в тумані життєвому
Загубиться і не лишить слідів,
Не хочеться ні з дому, ні додому,
Бо й там, і там огонь давно згорів, —

В тобі, мистецтво, у тобі одному
Є захист: у красі незнаних слів,
У музиці, що вроду, всім знайому,
Втіляє у небесний перелив;

В тобі, мистецтво, — у малій картині.
Що більша над увесь безмежний світ!
Тобі, мистецтво, і твоїй країні
Я шлю поклін і дружній свій привіт.

Твої діла — вони одні нетлінні,
І ти між квітів найясніший квіт.

У цьому вірші «Коли усе в тумані життєвому…» М. Рильський віддає хвалу мистецтву як вічній цінності: музиці, красі поетичного слова, картині. Саме в них може втілитися увесь безмежний світ, це «між квітів найясніший квіт». Усе може загубитися «і не лишить слідів», можуть бути різні негаразди, коли «не хочеться ні з дому, ні додому», тоді єдиний захист і розрада людини — це прекрасне мистецтво. Твір написаний у формі сонета.

Гуманістичний пафос твору М. Рильського “Синові”

Максим Тадейович Рильський був надзвичайно обдарованою, талановитою людиною. Відомий поет і учений-академік, літературознавець і літературний критик, фольклорист і етнограф, мистецтвознавець і лінгвіст.

І все ж багатогранний талант Рильського виявився передусім у поезії. М. Рильський – поет-ерудит, людина великої загальної культури. Є у нього й своя улюблена тематика: упродовж усього творчого життя світлим акордом звучить мотив любові до Вітчизни, до свого народу, його культури й мови. Торкався М. Рильський і моральних проблем людини,

сенсу її життя і місця на землі. Великим гуманізмом пройнятий вірш поета “Синові”, у якому М. Т. Рильський передає розмову батька з маленьким сином. “Чим хочеш бути, хлопчику, в житті?” – запитали малюка. І той, трошки подумавши, поважно відповів: “Людиною”. Ясно, коротко й влучно. Дійсно, що може бути кращим і важливішим? І як точно зумів відчути це малий хлопчина. Стати і бути людиною – найголовніше, найважливіше в житті. Стати лікарем, вчителем, агрономом, інженером можна за п’ять-шість років. А щоб стати людиною, необхідно вчитися все життя. Усі батьки, звичайно, бажають цього своїм дітям. Прагнуть виростити їх справжніми людьми, яких усі поважають, люблять, шанують, прагнуть наслідувати. Добре, якщо в людини є вірні, щирі друзі, які її оточують, улюблена робота і любов, але найголовніше – самому бути людиною, Людиною з великої букви, залишити після себе помітний слід на землі, добру пам’ять, бо саме в цьому сенс людського життя.

Будь вірний слову, що усім словам

Із ним одним ніколи не зрівняться!

Хай веселить тебе любов і праця,

Хай дружби непогаслої крило

Гірке від тебе відганяє зло,

І хай у час останній свій про сина

Спокійно я подумаю: Людина!

Людина, людяність, любов, гуманність у ставленні до інших. Одвічні, непересічні цінності. Хай вічними і нетлінними залишаються вони – наші життєві ідеали. Цьому навчає нас видатний поет М. Т. Рильський. Його точку зору я цілком поділяю.

Проблема прекрасного в поезії Максима Рильського періоду «третього цвітіння» — Українська література — 9 клас — Методичний каталог

Мета уроку: поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях поета, через процес роботи над поезіями збагнути патріотизм М.Рильського, учити виразно читати поезію, з’ясовувати її ідейно-художню цінність; виховувати в учнів працелюбність, відчуття краси художнього слова, утверджувати в дитячих душах доброту, милосердя і цінність почуттів. 
Тип уроку: комбінований, урок духовності 
КМЗ уроку: таблиця творчості М.Рильського, мультимедійна дошка, презентація « Проблема 
прекрасного в поезії М.Рильського»( слайди), аудіо запис віршів поета « Яблука 
доспіли», «Троянди й виноград», « Мова», епіграфи, збірка творів поета, виставка 
творів М.Рильського, портрет 
Методи навчання: бесіда, розповідь, демонстрація слайдів, робота зі збіркою поета, презентація, 
завдання для самоконтролю гра « Найуважніший читач» 
Міжпредметні зв’язки: літературознавство, 

Епіграф. У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне. 

Максим Тадейович Рильський 

Хід уроку 
І. Організаційний момент 
— Доброго дня, діти, гості! 
Запрошуємо Вас на гостини в поезію прекрасного відомого поета М.Т. Рильського 
ІІ. Актуалізація опорних знань 
— Зараз ми з вами проведемо невеличку гру знань 
Літературна гра « Найуважніший читач» 
— Назвіть поезію автора за уривком поезії 
1. Гей, поля жовтіють, і синіє небо, 
Плугатар у полі ледве маячить- 
Поцілуй востаннє, обніми востаннє; 
Вміє розставатись той, хто вмів любить. ( «Яблука доспіли, яблука червоні») 
2. Клянусь тобі, веселий світе, 
Клянусь тобі, моє дитя, 
Що буду жити, поки жити 
Мені дозволить дух життя! ( « Молюсь і вірю») 
3. Чи янголи нам свічі засвітили 
По довгих муках безсердечних літ, 
Чи ми самі прозріли й зрозуміли 
Солодкий світ? ( « Солодкий світ») 
4. Яблука доспіли, яблука червоні! 
Ми з тобою йдемо стежкою в саду. 
Ти мене, кохана, проведеш до поля, 
Я піду — і, може, більше не прийду. ( « Яблука доспіли, яблука червоні») 
5. Я на гору круту крем’яную 
Буду камінь важкий підіймать 
І, несучи вагу ту страшную, 
Буду пісню веселу співать. ( « Contra spem spero» Л.Українка) 
( До кожної поезії на мультимедійній дошці проектуються ілюстрації картин ) 

ІІІ. Перевірка домашнього завдання 
1. Виразне читання поезії яка до вподоби ( за вибором учня) 
2. Аналіз поезії « яблука доспіли…» 
3. Виразне читання поезії « Яблука доспіли… » учнями. 
ІV. Повідомлення теми та мети уроку 
Сьогодні на уроці ми продовжуємо вивчати творчість М.Рильського – « співця правди, краси, добра», познайомимося з розмаїттям тем поета, витонченістю образів, поглибимо розуміння суті поетичного мистецтва. 
( Огляд творів поета М.Рильського на виставковій таблиці, таблиці творчості ) 

V. Мотивація навчальної діяльності 
Сьогоднішній урок Вам дуже потрібний, адже ,ми з Вами поринемо у світ поезії, її красу, витонченість. 

VІ. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу 
Слово вчителя. 
— Робота в зошитах .(Записуємо сьогоднішню дату, класна робота та тему нашого уроку ) 
— Діти , пригадайте ,які ви знаєте збірки М.Рильського ? 
— Презентація міні-проекту 
1910 – « На білих островах»; 
1918 – « Під осінніми зорями» 
1922 – « Синя далечінь» 
1925 – « Крізь бурю й сніг» 
1926 – « Тринадцята весна»; 
1929 – « Гомін і відгомін» 
« Де сходяться дороги»; 
1932 – « Знак терезів». 
Любов до життя, до співвітчизників відображено в останніх збірках поета: 
1957 – « Троянди й виноград» 
1959 – « Голосіївська осінь»; 
1960 – « Зграя веселиків»; 
1961 – « Зимові записи»; 
1965 – « Іскри вогню великого» — посмертне видання, яке не друкувалося за життя поета. 
Вчитель. Творче життя М.Рильського останніх літ – найвищий розквіт його таланту. Це сходження на мистецькі верховини стало можливим завдяки глибокому проникненню співця в сутність народного життя. Рильського хвилювали проблеми загальнолюдського розвитку, морально-етичні питання, що стосуються життя людини в добу сучасну й прийдешню. Поет роздумує над проблемами краси праці і краси природи, дійовості мистецтва і ставлення людини до поезії й науки. 
« Ми працю любимо, що в творчість перейшла» 
Вільніше дихалося поетові під час короткочасної « хрущовської відлиги». У книжках другої половини 50-х – початку 60-х років читачі знову зустрілися зі справжнім Рильським – поетом Добра і Краси. Великим життєлюбом-гуманістом. 
Останнє десятиліття у житті Рильського можна без перебільшення назвати порою 
« третього цвітіння», коли поет здійснив творчий подвиг. Відчуття кревної єдності з народом, сприйняття усім серцем і розумом життєдайних ідей, величезний життєвий досвід, здобутий на головних магістралях епохи, підготували новий злет творчості Рильського. Видатний поет, що завоював всенародне визнання і любов, він безупинно підіймається до нових висот поезії. Це виявляється не тільки у проблематиці і тематиці його творів, а й у їх художньому вдосконаленні, у багатстві й оригінальності засобів вираження. 
У центрі тематичних обширів Рильського – людина-творець, її місце серед інших людей, серед природи, її багатий духовний світ. Однією з кращих книжок поета цього періоду є « Троянди й виноград». 
Збірка « Троянди й виноград » не безпідставно вважається поетичним маніфестом. 
Новаторську сутність поезії відзначив О.Фадєєв, написавши листа до М.Рильського. 
— Надаємо слово О.Фадєєву. 
— Фадєєв О.« Ви належите до тієї чудової плеяди поетів, яким випало щастя першими висловити почуття людей нового суспільства… Ваш великий талант, розквітнувши на рідному грунті України – її народу, її мови, її поезії, сприйняв кращі класичні традиції світової, і висунув Вас в ряди кращих поетів нашої Вітчизни». 
Літературознавець1. Збірка « Троянди й виноград» ( 1957) сприймається як натхненна пісня про красу людського буття, красу мистецтва і природи, про творчу працю. Водночас поет гнівно виступає проти такого мистецтва, поборники якого, заперечуючи реалістичну творчість, вигадують всілякі формалістичні « безглузді сплети ліній, все бездумне і пусте». 
Літературознавець 2. Академік О.Білецький назвав « Троянди й виноград » « однією з найбільших умиротворених і водночас найсвітліших і найрадісніших книг про нашу сучасність». 
Розуміння нашим суспільством прекрасного, виражено найкраще у вірші « Троянди й виноград», що й дав назву вій збірці « Троянди й виноград». 

VІІ. Опрацювання навчального матеріалу. 

— Розгорніть збірку поета на сторінці… 
1. Виразне читання поезії « Троянди й виноград». 
2. Словникова робота 
Мільдью – хвороба винограда. Термін М.Рильського. 
3. Аналіз поезії « Троянди й виноград». 
4. Бесіда 
— 1. Хто є героями поезії? ( У поезії « Троянди й виноград» виступають герої: сільська дівчина колгоспниця, виснажений машиніст локомотива та молодий агроном). 
Вчитель .Для них праця стала не лише творчою потребою , а й творчістю. 
— 2. Як герої поезії « Троянди й виноград» Максима Тадейовича творять працю власних рук? 
( Ця думка розкривається в образах дівчини-колгоспниці, яка у вільну годину плекає свій квітник, « де рожа розцвіла, де кучерявиться кущі любистку й м’яти », укритого порохом, пропахлого димом машиніста, що , повернувшись із далекої путі, поспішає до виноградника, майбутнього агронома, допитливого юнака, який замилувався чудовою квіткою маку, що над чорним грунтом « переливається, як полум’я червоне» ). 
— 3. Що поєднує цих трьох героїв? ( Їм властиве захоплення природою, красою світу, неповторністю у роботі. Праця дає поетичне натхнення, сповнює серця відчуттям радості, буття ). 
— 4. Які наявні художні засоби у поезії « Троянди й виноград»? 
— ( Поет майстерно користується зоровими й слуховими образами: троянди, виноград, мак, грунт – зорові, музика, серце – слухові. 
— Гама кольорів: чорних і червоних у рядках: 
… так же хороше над чорним грунтом мак 
Переливається, мов полум’я червоне! 
Вчитель. А останні два рядки вірша « Троянди й виноград» уже давно стали афоризмами: 

Ми працю любимо, що в творчість перейшла, 
І музику палку, що ніжно серце тисне, 
У щастя людського два рівних є крила: 
Троянди й виноград, красиве і корисне. 
Ці рядки, в яких висловлена основна думка поезії, – щастя людини в красі творчої праці, – якнайкраще характеризують духовний світ наших сучасників. 
Епіграф. « Треба доглядати наш сад» Вольтер 
Вчитель. Мова – це найдивовижніший і найчарівніший скарб, що людина створила за всю свою історію. Скільки нерозгаданих таємниць, яка неповторна краса і могутня сила криється, здавалося б, у найпростіших словах, які здатні зворушити людські серця. Недаром відомий український письменник Панас Мирний писав, що « найбільше і найдороще добро в кожного народу- це його мова…» 
У своїй творчості Максим Рильський надав великого значення мові. Він був надзвичайно вимогливий до мови власних творів, невтомно працював над її збагаченням. Поет закликав своїх сучасників боротися за чистоту і збагачення української мови. 
Прикладом такого звернення є вірш « Мова», в якому поет з великою ніжністю і любов’ю говорить про мову, яка звучить як пісня океану. Мова рідного народу глибока у мудрості. 
Вірш « Мова » написаний у 1956 році. На той час більшовицька ідеологія відвела українській мові другорядну роль у суспільстві. Після ХХ з’їзду партії, на якому було піддано критиці культ особи Сталіна, в якійсь мірі вже можна було говорити про національні утиски і занепад національних мов. В Україні одним з перших на захист мови виступив М.Рильський. Його поезія « Мова» –яскраве свідчення цьому. 
1.Виразне читання поезії « Мова». 
2. Аналіз поезії. 
3. Бесіда. 
— Чи сподобався Вам вірш М.Рильського? Якщо так, то які рядки найбільше 
запам’ятались і припали до серця? 
— До чого закликає нас поет? 
( Не бійтесь заглядати у словник …) 
— Поясніть образні вислови з твору: 
… Немає 
Мудріших, ніж народ, учителів; 
У нього кожне слово – це перлина… 
( Як тонкий знавець мовних проблем, М.Рильський вважав, що джерелом нового наповнення літературної мови є народ, його поезія). 
— До чого закликає нас поет? Прочитайте такі рядки з поезії. 
( У вірші поет закликає своїх сучасників частіше « заглядати у словник». На його переконання – « це теплий яр , а не сумне провалля ». Високу оцінку дає автор словникові Грінченка й Даля.) 
— Які порівняння вживає автор для характеристики мови народу? 
( Автор знаходить зворушливі слова, образні порівняння, щоб змалювати красу народної мови:
Прислухайтесь, як океан співає – 
Народ говорить. І любов, і гнів 
У тому гомоні морськім . 
М.Рильський порівнює слово з виноградною лозою, чистою сльозою. ) 
— Знайдіть рядки в поезії, які можна вважати крилатими фразами, афоризмами. Поясніть їх смисл. 
( Як парость виноградної лози, плекайте мову. 
Немає мудріших, ніж народ учителів. 
Не бійтесь заглядати у словник. ) 
— Визначте віршований розмір поезії « Мова». 
— Які ви знаєте рядки з поезії чи висловлювання відомих культурних діячів про слово, рідну мову? 
— Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається. 
Птицю пізнати по пір’ю, а людину по мові. 
Рідна мова — не полова: її за вітром не розвієш. 
— Презентація слайдів « Вислови про мову» 

— Учні зачитують вислови про мову. 
— Вчитель . Від усього вірша віє доброзичливістю, тактовним умінням переконувати, допомагати читачеві самому зробити відповідний висновок. Вдало використавши епіграф до свого вірша 
« Мова» рядки про мово-сад відомого французького письменника Вольтера, він закликає своїх читачів: 
Не майте гніву до моїх порад 
І не лінуйтесь доглядать свій сад. 
VІІІ. Закріплення знань 
Опитування учнів 
1. У яких рядках висловлено основну думку поезії « Троянди й виноград» ( Ми працю любимо , що в творчість перейшла…) 
2. Чи актуальний вірш « Мова» в нас час? ( Треба вдосконалювати свою мову і збагачувати свій словник, а при потребі звертатися до різних словників, які потрібні будуть , коли підемо працювати. ) 
3. Чим цікавий вам був урок? 
ІХ. Підсумок уроку 
Вчитель. 
— Отже, сьогодні ми на уроці з Вами дізналися більше про творчий шлях М.Рильського, познайомилася з поезіями « Троянди й виноград», « Мова», вчилися розвивати своє виразне читання, аналізували твори поета, зіставляли з реальним життям. 
Багатюща творчість Рильського – це цілий мистецький світ, де, за словами Д.Павличка, « вічно сяє сонце людяності, де течуть ріки філософського спокою, де шумлять водоспади пристрастей, де гудуть автостради дружби, де жевріють зорі кохання, де стоять пам’ятники народним геніям, де все зрозуміле й дитині, де треба замислитись над простотою форми і над прозорою глибиною змісту». 
На схилі літ поет, мовби, вдруге розквітнувши, явив нам новий творчий злет, явив народові прощальний спалах душі – душі, яка в слові мудрому і прекрасному відкрила справжні глибини життя, його філософські гуманістичні цінності. 
Таких це масштабів людина. 
Слава йому і його великій творчій праці! 
Х. Оцінювання навчальних досягнень учнів 
ХІ. Домашнє завдання: 1. Взяти участь у всеукраїнському поетичному вернісажі « Троянди й 
виноград», який носить назву славнозвісного вірша М.Рильського. 
Вернісаж триватиме до 1.09.2013 року й завершиться запрошенням 
лауреатів до Києва на літературно-мистецький вечір. 
2. Підготувати повідомлення про … 
3. Опрацювати теоретичний матеріал С. 345-347 

Вчитель . Дякую всім за увагу! 

Автор: Коваленко Людмила Анатоліївна

Нові дослідження Віри Агеєвої про творчість Максима Рильського

Видавництво «Книга» нещодавно порадувало всіх шанувальників творчості класика української літератури Максима Тадейовича Рильського, випустивши об’ємне науково-популярне видання «Мистецтво рівноваги: Максим Рильський на тлі епохи» відомого літературознавця, критика, професора Національного університету «Києво-Могилянська Академія» Віри Агеєвої. Книга в експериментальній палітурці вийшла у серії «Бібліотека Шевченківського комітету» в рамках бюджетної програми «Українська книга-2012».

Як зазначено у видавничій анотації, у науково-популярному виданні простежується історія шляхетського роду Рильських, розглядається художня еволюція від символізму до неокласицизму цього самобутнього лірика, аналізується вплив сталінського соцреалізму на поетичну творчість письменника.

Книга обсягом понад триста сторінок складається з восьми розділів, що мають назву: «Між Бодлером і Гомером: визначення естетичних орієнтирів», «Символізм десятих років: криза релігійної свідомості, гріховність краси і «святиня мовчання», «Неокласична рівновага», «ArsPoetica», «Співіснування з соцреалізмом» та ін.

Віра Агеєва, досліджуючи багатогранну поетичну спадщину Максима Рильського 20-х, 30-х, 40-х років минулого століття, приходить до парадоксального висновку: поет у ці періоди життя прагнув постійно усамітнитися, сховатися від соціальних катаклізмів, суспільних збурень, що зруйнували російську імперію, а з нею віковічні сподівання українського народу на державну самостійність. Як пише науковець в одному з розділів книги: «Мистецтво й доблесть на полі бою для Рильського непоєднувані. Поезія не може творитися «під жорстокий барабан» казарменого регламенту, поет не повинен бути учасником життєвих перегонів».

Мабуть тому Рильський в умах прийдешніх поколінь сприймається здебільшого не як трибун чи глашатай «революційних перетворень», а скоріше тонким і вразливим ліриком, для якого існують зовсім інші цінності й уподобання у повсякденному житті. Його талант був високо поцінований одним з найталановитіших поетів минулого століття Євгеном Маланюком, якого Віра Агеєва неодноразово згадує у книзі. Саме Євген Маланюк, попри ідейні розходження з Максимом Рильським, визнавав його творчі здобутки, називаючи останнього «архіймайстром нашої поезії, великим сеніором нашої мистецької культури».

Додамо, що вихід у світ книги «Мистецтво рівноваги: Максим Рильський на тлі епохи» стало своєрідним продовженням досліджень пластів вітчизняної літератури лауреатом Шевченківської премії Вірою Агеєвою. У попередні десятиліття вона була автором таких фундаментальних літературознавчих праць як «Олекса Слісаренко» (1991 рік), «Українська імпресіоністична проза» (1994 рік), «Поетеса зламу століть. Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації» (1999-2000 роки), «Поетика парадокса: інтелектуальна проза Віктора Петрова-Домонтовича». 

Обучение ребёнка — Глазастик

Твір «Осінній парк»

Прогулянка осіннім міським парком Нещодавно ми з мамою гуляли в міському парку. Я щойно повернулася зі школи, коли мама запропонувала піти подивитися, яка гарна осінь у місті. Стояв сонячний, але досить вітряний і прохолодний день. Осінній парк виглядав чудово. Заходячи до нього, я звернула увагу на листя. Воно усипало алеї й стежинки та переливалося золотими, червоними, бордовими барвами. Вітер легенько піднімав цю красу з землі та плавно кидав під ноги. …>>

Твір-опис на тему «Про що шумить осінній ліс?»

Осінь — сумна пора. Але який гарний восени ліс! Серед золотих беріз палає червоне листя кленів і горобин. Коли кружляє і падає з дерев жовте листя, ти не чуєш шереху. Тільки бачиш його божевільний політ. Тиша й безмовність навколо. Ледве чутно, як на віддалі співають дзвінку пісеньку струмки. Птахи виростили пташенят і збираються летіти на південь. На галявинах цвітуть останні квіти: ромашки, фіолетова конюшина, різнобарвні лілові рослини. Але кущі ліщини …>>

Твір «Зимовий пейзаж»

Зимовий пейзаж та його вплив на творчість Стоїть чарівна зима. Холодне сонце не гріє, але яскраво світить, з’являючись на блакитному небі. Сліпучі відблиски змушують очі сльозитися. Погляду відкривається чудовий зимовий пейзаж. Нещодавно був снігопад, тож всі околиці білі. Ліс скутий довгим міцним сном. Природа наче занурена у казку. Зимовий пейзаж не полишав байдужими відомих поетів та письменників. Тож не дивно, що дивовижна краса зимової казки стала натхненням для їхньої творчості. У …>>

Твір на тему «Осінній пейзаж»

Пейзажний етюд осені Вже давно скінчилося літо, майже з усіх дерев обсипалося листя, полетіли в теплі країни перелітні птахи, осінь повністю вступила в свої права. Осінь — це чудова пора, яку оспівували найкращі поети, красу якої переносили на полотна прекрасні художники, якій присвячували свої твори великі композитори. Вона зачаровує нас щедрим урожаєм, золотим нарядом дерев, останніми теплими днями. Думаючи про осінь, уявляєш себе серед осіннього парку… Який він гарний! На …>>

Твір-роздум на тему «Бережіть природу»

Якщо ви отримали завдання написати твір на тему «Бережіть природу», можливо, вам будуть корисні нижченаведені тексти.  Бережіть рідну природу! Ми часто згадуємо в розмові слово «природа». І у кожної людини це слово викликає тільки приємні асоціації та спогади: луки з польовими квітами, білокорі берізки, чисті струмочки й озера, ліси з передзвоном пташиних голосів. Дійсно, спілкуючись з живою природою, людина відпочиває душею. Міські жителі, відвідуючи музеї та виставки картин, милуються насамперед …>>

Твір «Моя майбутня професія — вчитель»

Чому я обрала професію вчителя початкових класів? Ким я хочу стати у майбутньому? Вчителем початкових класів. Можливо, в наш час комусь мій вибір здасться дивним, але я можу навести переконливі аргументи, які все пояснять. Споглядаючи нинішню молодь, звичаї та виховання, мені боляче усвідомлювати, що я перебуваю в їх числі. Звичайно ж, це стосується не всіх, але більшої частини. Аморальність, жадібність, лихослів’я, розбещеність і аморальність — ось стандартний набір нашого покоління. …>>

Твір-опис за картиною «Стежка над Стугною» В. Кравченка

Вправа 38 підручника з української мови для 8 класу під редакцією О. В. Заболотного передбачає складення твору-опису за картиною В. Кравченка «Стежка над Стугною». Наведемо приклад виконання вказаного завдання. «Стежка над Стугною»: опис картини Я уважно вдивляюся у репродукцію картини «Стежка над Стугною» українського художника Володимира Кравченка. Відразу визначаю, що це пейзаж — мій улюблений жанр образотворчого мистецтва. Композицію картини побудовано таким чином, що на передньому плані зображені осінні дерева: …>>

План до тексту «Хліб на столі»

Завдання скласти складний (розгорнутий) план до тексту «Хліб на столі» В. Скуратівського у рамках вивчення теми «Письмовий стислий переказ розповідного тексту про виконання певних дій у художньому стилі» відповідає вправі 605 підручника з української мови для 7 класу під редакцією О. В. Заболотного. Нижче наведено варіант виконання вказаного завдання. Хліб на столі План I. На світанку Пробудження матері Приготування до випічки хліба II. Як робити хліб Помахи рук та занурення їх у …>>

Птахи — наші друзі. Твори про птахів

Бережіть птахів! Що ми знаємо про птахів? Це, в першу чергу, наші друзі. Якщо поглянути з іншого боку, вони приносять користь, тобто вони — наші помічники. Завдяки птахам на городах набагато менше шкідливих комах. Поговоримо про птахів як помічників для городника. Птахи дуже люблять поїдати насіння. Цим вони спрощують працю людей, що мають свої земельні ділянки. Також вони допомагають деяким деревам, покращують їх родючість, поїдаючи плоди таких дерев, як вишня, горобина …>>

Твір на тему «Вплив природи на людину»

Цілющий вплив природи Хто з нас не полюбляє бувати на природі?! Вдихати ароматний запах свіжого листя, насолоджуватися легким бризом з моря. Гуляти осіннім парком, збираючи яскраве листя. Або кататися на лижах по засніженій лісовій трасі. Все це, без сумніву, дуже приємно та завжди піднімає настрій, сприяє припливу сил і відновленню життєвої енергії. Те, що природа життєдайно впливає не тільки на наш душевний стан, але й на фізичне здоров’я, відомо з …>>

Твір «Вплив людини на природу та його наслідки»

Як діяльність людини впливає на довкілля? Взаємодія природи й людини почалася з незапам’ятних часів. Саме вона давала притулок та їжу нашим прапрадідам. Завдяки природі людина з’явилася й змогла існувати. По суті, людина є часткою природи, а тому з дитинства повинна навчитися любити природу, охороняти й захищати від руйнування. Вплив людини на природу величезний. Саме людина несе відповідальність за все, що відбувається в світі: як добре, так і погане. Людські пороки …>>

Твір-розповідь, оповідання, текст про квіти

Квіти — очі природи Квіти вважаються прикрасою нашого життя. Вони всі прекрасні, без винятку, за що їх називають очима природи. Дуже часто людей з гарною зовнішністю порівнюють з квітами. Кажуть жінці, що вона гарна, мов троянда, або розцвіла, наче квітка. Завжди приємно отримувати квіти у дар, з будь-якої нагоди. Люди вирощують квіти на дачних ділянках, в оранжереях, а також у будинку на підвіконнях. Це роблять для того, щоб захоплюватися ними, …>>

Твір на тему «Подорож до осіннього лісу»

Розповідь про враження від цікавої мандрівки до лісу Ми вирушили до осіннього лісу Спекотне літо добігло кінця. Кермо влади природою взяла в свої руки красуня-осінь. З приходом осінньої пори в природі відбуваються зміни, не звернути увагу на які просто неможливо. Щоб помилуватися красою осені, ми вирушили до лісу, що розташовується одразу за містом. Наша невелика подорож із класом і вчителем почалася вранці. В цей час природа тільки-но прокидається і готується …>>

Твір «Мелодії осіннього лісу»

Здається, що ліс, готуючись до зими, завмирає. Але це не так. Якщо прислухатися, можна вловити деякі звуки. Це мелодії осіннього лісу. Передусім, хруст ламких гілок. Те, напевно, якийсь великий звір шукає собі місце для відпочинку. А ось заверещав якийсь невидимий птах, сполоханий мисливцем. Десь вдалині заохала сова. Мелодії лісу ніжні та зворушливі для будь-кого, хто забреде до осіннього лісу. Особливо привабливий восени звук осіннього дощу. Спочатку невеликий, ледь відчутний. А …>>

Твір «Краса осіннього парку»

У парк прийшла золота осінь. Листя на деревах стало різнобарвним. Переважають теплі відтінки: червоний, помаранчевий, жовтий. Дні стоять сонячні, лагідні. Дивовижна краса осіннього парку вражає. Хочеться повертатися сюди й милуватися цим чарівним видовищем знов і знов. Підніжжя дерев вкриті строкатим жовтогарячим килимом. Навіть на стежках де-не-де можна побачити яскраве листя. Воно приємно шарудить під ногами, чим покращує настрій перехожим. Шалений осінній листопад у самому розпалі! Мине ще кілька тижнів і …>>

Твір-опис осіннього лісу

Художній опис осіннього лісу Прогулюючись осіннім лісом, неможливо не захоплюватися його дивовижною красою. Все навколо буяє яскравими, веселими барвами. У повітрі пахне грибами й осінніми квітами. Дерева стоять гарні, немов у казці. Вони переодяглися в осінній наряд і стоять, красуючись і тріумфуючи. Листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір, повільно кружляє й падає на землю. Головний колір осені — золотий. Недарма цю пору року звуть золотою. Але не всі зміни …>>

Сочинение «Что можно делать в осеннем лесу?»

Мало ли что можно делать в осеннем лесу! Прогуливаясь по осеннему лесу, можно собирать грибы. С наступлением грибного сезона сюда устремляется много желающих набрать полные корзины ароматных белых грибов, лисичек, сыроежек, маслят или рыжиков. Очень приятно и просто бродить среди деревьев, без конкретной цели: слушать звуки природы, созерцать её сезонные метаморфозы, вдыхать неповторимый аромат цветов и наслаждаться чарующей красотой осеннего леса. Можно собирать листья, цветы, шишки, веточки. Всё это послужит …>>

Твір «Моя майбутня професія — медична сестра»

Професія медсестра — мій вибір У світі не існує неважливих професій. Кожна корисна праця приносить якийсь результат. Для мене однією з найбільш значущих є саме ремесло медика. Лікар, медсестра — це ті благородні люди, які допомагають іншим. Часом саме від їхніх компетентних дій залежить здоров’я або навіть життя. Беручи все це до уваги, я хочу зробити найважливіший вибір у своєму житті — вибір свого покликання в цьому світі. Так чи …>>

Твір на тему «Щастя»

Щастя: яке воно? Що таке щастя? Яке воно для вас? У чому воно полягає? Хтось вдається в це питання все своє життя, копаючись в собі, шукаючи шляхи його досягнення. Хтось зовсім пливе за течією, не замислюючись про різні поняття і сенс життя. Скільки людей на нашій планеті, стільки й думок. І щастя у кожного своє. Для маленьких дітей щастя — це мама й тато поруч, які їх люблять, майже не …>>

Твір про спорт

Спорт в житті людини Сучасний світ розвивається стрімко. Всі постійно поспішають, затримуються на роботі, проводять час в автомобільних пробках. І, звичайно, не знаходять в собі сил на заняття спортом. Можна списати це на брак часу, зайнятість, втому. Але причина частіше одна — лінь. Хіба спорт в житті людини — непотрібне й даремне проведення часу? Навпаки. Заняття спортом дуже важливі для здоровʼя. Тим більше, що для зарядки достатньо виділити пʼятнадцять-двадцять хвилин …>>

Бібліотечні події — Ірпінська міська публічна бібліотека ім. Максима Рильського


З Днем народження, Україно!

З нагоди святкування 30-річчя Незалежності України міська бібліотека для дітей взяла участь у національно — патріотичній панорамі «Україна Незалежна: від витоків до сьогодення»,яку організувала Ірпінська міська публічна бібліотека ім. М. Рильського.

На площі перед бібліотекою, для дітей була оформлена книжкова виставка «Моя незалежна країна — вільна, сильна Україна», проведений патріотичний квест «Пізнавай Україну з книгою» та всі бажаючі писали вітання та побажання на карту бажань «Я бажаю рідній Україні”.

15 липня 2021 року
17 липня в рамках проєкту «”Ше.Fest” мандрує Україною».

Шановні читачі! О 17 годині запрошуємо всіх бажаючих до міської бібліотеки для дітей, де на дитячій локації вас чекає зустріч з Марією Морозенко — українською дитячою письменницею, членкинею Національної спілки письменників України (з 2006), літературним редактором, філологом, лауреатом багатьох літературних премій.

Також візьмете участь у цікавих інтелектуальних завданнях, пізнавальних відеопрезентаціях, творчих майстер-класах.


28 червня 2021 року
Нашій Конституції 25!

Кожна людина приходить на цей світ із правами. Заледве ти сповістив про своє народження, а вже маєш право на життя, право на повагу до себе, право на розвиток, право на однакове ставлення.

Права і свободи даровані кожному й кожній із нас, і нікому не дано позбавляти цих прав чи їх порушувати. Саме Конституція встановлює наші права і обов`язки.

Конституція захищає наші права і свободи, отже — дозволяє почуватися вільно в своїй країні, в своїй родині, серед інших людей. Почуватися у безпеці. Здійснювати свої мрії.


19 травня 2021 року

У культурі практично будь-якого народу є речі, які яскраво відображають його особливу національну традицію. В Україні таким символом є вишиванка — своєрідний унікальний код українського народу з зашифрованими оберегами, символами та знаками.

День вишиванки — народне свято, покликане сприянню єдності і культурного відродження всього багатонаціонального українського народу.

Воно відзначається в третій четвер травня.


8 травня 2021 року

Вже вкотре ми відзначаємо 8 травня — День пам’яті та примирення — разом зі всіма країнами Європи.

Цей пам’ятний день започатковано задля вшанування подвигу українського народу у Другій світовій війні. День, коли потрібно віддати шану та повагу усім борцям проти нацизму, увічнити пам’ять тих, хто загинув на фронтах, в окопах, і тих, хто загинув під час бомбардувань, побував у полоні, концтаборах, чи просто зник безвісти у вихорі воєнного лихоліття.

А 9 травня весь наш український народ святкує 76 – річницю перемоги над нацизмом.

Страшна війна минулого століття, пекуча невиліковна рана, яка болить досі чи не в кожній родині в Україні.

Друга світова — це зламані долі, втрачене дитинство, розірвані сім’ї. Це військові злочини: тортури та знущання, досліди над живими людьми у багаточисленних концтаборах. Це спалені міста та села, знищена економіка, заміновані поля, переорані снарядами родючі землі.

Наші батьки, діди проявили чудеса героїзму, стійкості, мужності, билися за кожен клаптик рідної землі до останнього подиху, до останньої краплі крові, вистояли і перемогли. Для України ціна перемоги жахлива – мільйони людських життів. Кожен другий воїн поліг у боях, кожен другий з тих, хто залишився у живих, був поранений.

Гоїлися рани, зростали повоєнні покоління… 76 років тому земля наша нині незалежної держави була звільнена від завойовників. І все менше залишається учасників війни…

Честь їм і шана, живим!
Вічна слава полеглим! Їх подвиг залишиться у віках!
Хай не згасне пам’ять про героїв!


8 травня 2021 року

З давніх часів в Україні існувала традиція шанувати матір, як хранительку родини, домівки та сімейного затишку . Жінка споконвіку вважалася берегинею домашнього вогнища.

Із самих давніх-давен людство в піснях і молитвах, віршах і поемах зверталися до своєї берегині — до матері, уславлюючи її благословенне ім’я. Мати дарує людині життя, надихає на добрі справи, віддає все, що має: тепло своєї душі, своє серце і безмежну любов. Її колискові супроводжують нас протягом всього життя, а мудре слово, порада — допомагають долати нам життєві труднощі.

Перше слово і перший крок, перша радість і перший біль, перші сльози і перша любов — усе починається з мами. Все наше життя починається з мами, кожна хвилина у ньому увінчана її бережливим та чистим почуттям любові і турботи. Мама – найдорожча та найрідніша за усіх…

І байдуже, скільки нам років, – поки живі наші батьки, – ми діти.

Мамі небайдужий кожен наш крок, важливий кожен наш вчинок. Материнське серце переживає наші злети і падіння гостріше, ніж свої власні. Мама живе заради дітей і бачить своє майбутнє у власних дітях, у їх добробуті, щасті, радості та успішності. А потім так само віддано і ніжно любить своїх онуків, віддаючи їм своє тепло і ласку.

Обов’язок кожної дитини – любити, поважати і величати свою матусю, бо вона дала нам життя, яке цінувала і цінує вдвічі більше за своє!

В сучасній Україні Указом Президента від 1999 року, встановлено офіційне свято – День Матері, який святкують у другу неділю травня. Цього року День матері святкуватимуть 9 травня.

Це свято є приємним приводом для того, щоб зайвий раз привітати, подякувати, підтримати найріднішу людину – маму.




29 квітня 2021 року

Чудової весняної пори до нас приходить Великдень.

Великдень – одне з найбільших християнських свят. В Україні його святкують з Х століття. Свято пов’язане з воскресінням Ісуса Христа, тому й має назву Великий день, або Великдень.

Одним з яскравих символів великодних свят – є писанка.

Писанка – своєрідний символ народного живопису. Розписані різнокольоровими візерунками пташині яйця. Писанкарство – давня українська традиція розписувати (розфарбовувати) курячі яйця на Великдень.

Історія писанок, як символу весняного відродження природи, сягає у далеке минуле і повязана з ритуалом весняного відродження на землі. Наші предки вважали, що все на світі почалося з яйця. У ньому – минуле, теперішнє і майбутнє, воно – символ відродження природи. Кожна писанка – це ніби маленький світ. Тут і зоряне небо, і вода з рибами, і дерева життя з птахами, і засіяне поле, і трибанні церкви – усе це вималюване у певному порядку, аби підтримати лад та рівновагу в нашому світі.


23 квітня 2021 року

Щорічно 23 квітня, починаючи з 1996 року, весь світ відзначає День Книги та авторського права

Книги – це найпростіший доступ до світу інформації. Вони дарують нам, читачам, не тільки знання, а й нові ідеї, формують моральні і духовні цінності, знайомлять нас з творчими досягненнями та пробуджують емоції і надихають на нові звершення.

У світі багато культурних досягнень, але саме книга є справжнім вікном у просторі і часі, що відкриває перед нами різні світи і культури, історичні звершення і неминучий поступ вперед.

Бажаємо всім, хто долучається до творення книги, творчого натхнення і легкого пера!


08 квітня 2021 рік

Увага конкурс!

30 років тому Україна стала незалежною суверенною державою. День незалежності виборювався століттями, упродовж яких формувалася українська нація зі своєю культурою та народом.

З нагоди 30-річчя від Дня проголошення незалежності України Національна бібліотека України для дітей розпочинає Всеукраїнський конкурс дитячої творчості
«Незалежна і єдина — моя Україна!».

До участі запрошується кожна дитина з України, яка може проявити свій талант в одній із трьох категорій: малюнок; вишивка; аплікації.

Деталі проведення Конкурсу читайте у Положенні на сайті бібліотеки.

Запрошуємо до участі! На переможців чекають призи!

http://chl.kiev.ua/Default.aspx?id=9511

Кiлькiсть переглядiв: 234

Рилиан | Хроники Нарнии вики

Рилиан

Вид

не определено; Человек/Звезда

» Я заклинаю вас освободить меня. Всеми страхами и всей любовью, ярким небом Сухопутья, великим Львом, самим Асланом, я заклинаю вас — »
―Рилиан [источник]

Король Рилиан (год правления: 2356 год Нарнии — неизвестно) был сыном легендарного короля Нарнии Каспиана X и королевы Лилиандил, которому суждено было стать королем, и он родился в 2325 году Нарнии.

Описание

Рилиана описывали как очень красивого молодого человека со светлыми волосами, который выглядел смелым и добрым.

Однако в годы, проведенные с Леди Зеленого Киртла, он был описан как выглядящий не совсем правильно, и не носил ничего, кроме черной одежды и доспехов, что, по-видимому, делало его немного похожим на шекспировского персонажа, Гамлета.

Биография

Когда Рилиану было около двадцати лет, его мать, Лиллиандил, во время сна в северных землях была атакована и убита гигантской зеленой змеей.С тех пор он всегда возвращался в то место, надеясь отомстить за смерть матери.

Однако, оказавшись в этих северных землях, Рилиан был поражен появлением красивой женщины, одетой в зеленое. Он не знал, кто она такая, но как только он увидел ее, он забыл о змее и мести за смерть своей матери. Было ли это связано с красотой женщины или с каким-то очарованием, неизвестно.

Самым доверенным лицом Рилиана был старый друг его отца, Дриниан, который когда-то был капитаном его отца на борту Покорителя Зари .Он рассказал ему о незнакомой даме и привел его к ней. Хотя она действительно была прекрасной красавицей, в ней было что-то такое, что Дриниан инстинктивно понял как зло, но ради Рилиан он ничего не сказал.

Некоторое время спустя Рилиан исчез, как и многие рыцари, посланные его отцом Каспианом на его поиски.

Шесть лет спустя Юстас Скрабб и Джилл Поул были перенесены в Царство Нарнии и вместе с Болотным Виглом Хмурым, отправились на поиски и спасение пропавшего Принца.

Рилиан в исполнении Полины Бэйнс.

Когда они нашли вход в Подземелье, подземную страну под Разрушенным городом великанов, Юстас и Джилл со своим спутником столкнулись с высокомерным рыцарем, который заявил, что его королева сделает его королем страны, и они был бы женат.

Однако, говорят, что рыцарь каждую ночь сходил с ума, а затем превращался в змея, и поэтому его привязывали к заколдованному серебряному стулу, чтобы удержать его от освобождения.

Заключение Рилиан.

Увидев начало трансформации рыцаря, рыцарь закричал: «Я заклинаю вас освободить меня. Всеми страхами и всей любовью, ясными небесами Сухопутья, Великим Львом, самим Асланом, я зарядить тебя!»

Это был четвертый знак, установленный Асланом для трех искателей приключений, и им было приказано подчиняться ему, несмотря ни на что.

Трое освободили его, и рыцарь вернулся к своему обычному состоянию, которое, как оказалось, было никем иным, как потерянным принцем Рилианом.Затем освобожденный принц схватил свой меч и разрубил серебряный стул на куски.

В обычном состоянии Рилиан и другие столкнулись с Королевой-Ведьмой Подземья, которая сначала пыталась очаровать их, но затем превратилась в ужасного Великого Змея и напала на Рилиан. Юстас и Паддлеглум обезглавили ее и освободили гномов-рабов Подземья, которые также находились под ее магическим контролем, что заставляло их выполнять неустанную работу, не восставая. После освобождения они вернулись на родину.

Четверо героев, в том числе Рилиан (очевидно, 31 год в то время), поднялись на поверхность верхом на лошадях Углечерном и Снежинке, что неожиданно оказалось на территории страны Нарния, где жил старый отец Рилиан, Каспиан X. , умер в течение следующих нескольких часов, оставив Рилиан стать следующим правителем Нарнии.

Хотя известно, что правление Рилиан было успешным, некоторые даты и факты (некоторые из Последняя битва ) указывают на то, что правление Рилиан длилось ровно «минус один» год, что, конечно же, невозможно.Во время своего правления он сделал Подземелье территорией Нарнийской империи.

Черный рыцарь

Пока он был под чарами Леди Зеленого Киртла, благородная и властная личность Рилиана была подчинена еще одной полезной для ведьмы личности. Эта личность, известная только как Черный рыцарь , поклонялась ведьме, считая ее спасшей ему жизнь.

Он не был умен, да и вообще не очень умен, так как следовал за ведьмой, как влюбленный щенок, и ехал с ней на своем коне Угольном Блэке.Именно с этой личностью ведьма использовала Рилиан, чтобы захватить власть в Нарнии.

Зачарование не было совершенным, так как каждый вечер личность Черного рыцаря ненадолго угасала. Только Серебряный стул мог восстановить чары, и, таким образом, Рилиан была привязана к нему в то время, когда заклинание начало исчезать. Со временем, в конце концов, чары станут постоянными, и истинная личность Рилиан полностью поглотится личностью Черных Рыцарей. Когда Риллиан был спасен, а Леди Зеленого Киртла убита, личность Черного Рыцаря была уничтожена.

Мелочи

рилиан | Гражданин Анварда

Прежде чем приступить к перечитыванию Хроник, я очень хотел заново открыть для себя Серебряный стул. Я вспоминал ее с теплотой и часто перечитывал. Я вспомнил, что нашел книгу захватывающей, а местами даже пугающей. Так как же я отреагировал на это как взрослый? Некоторые аспекты книги полностью соответствовали моим воспоминаниям; другие были не совсем такими, как я ожидал.

Я вспомнил, что в детстве очень любил Джилл и отождествлял себя с ней.Читая книгу во взрослом возрасте, я нашел ее менее сочувствующей. Может быть, это потому, что моя версия памяти о ней также учитывала ее поведение и действия в «Последней битве». Однако, основываясь исключительно на этой книге, не так уж много теплых мыслей. Она смелая и хороший друг, но я не чувствую, что знаю ее так хорошо, как мне казалось. Временами я даже злился на нее, например, когда она пренебрегала знаками. (Это несколько несправедливо с моей стороны, так как ее поведение вполне человеческое и вполне понятное.)

Юстас мне запомнился как еще один любимый персонаж. Однако, опять же, я подозреваю, что эта глубина привязанности была создана благодаря чтению трех книг, в которых он фигурирует. В этой книге мы видим меньше его мыслей, чем в VDT, поскольку мы обычно смотрим на вещи с точки зрения Джилл. Он не представлен нам подробно в больших частях истории.

До сих пор я никогда особо не задумывался о принце Рилиане. В моем воображении он не был полностью раскрытым персонажем. Вместо этого он появился скорее как сюжетный ход, причина, по которой главные герои приступили к своим поискам.Перечитав книгу, я нашел двух очень похожих рилийцев. Очарованный принц высокомерный, невежливый и эгоистичный. Он говорит, как персонаж из романа о короле Артуре, черта, о которой я никогда не задумывался в детстве, но которая контрастирует с речью и действиями его отца в других местах Хроник. «Разочарованный» Принц снова похож на рыцаря Круглого Стола в действиях и речи, но явно гораздо более симпатичен.

Молодой меня любил Аслан. Очень, очень любил Аслана.Однако Аслан из «Серебряного кресла» кажется более далеким и суровым, чем торжественный, но «радостный» персонаж более ранних книг. Например, сказочный опыт Джилл с Асланом в Харфанге пугает и расстраивает, оставляя ее в слезах. Сказочный опыт Люси с Асланом на ПК был наполнен огромным счастьем, комфортом и радостью. Даже в его собственной стране есть несколько ключей к этому более теплому аспекту характера, кроме «диких поцелуев», которые он дарит воскресшему Каспиану.

Сама история была мрачнее, чем я помнил.Путешественники сталкиваются с опасностями не только в виде различных врагов, но и от физических невзгод. Они устали, голодны, промокли и большую часть времени мерзнут; бродить по враждебной вересковой пустоши под проливным дождем и снегом не очень весело. Им также приходится столкнуться со своими страхами: высоты, замкнутого пространства и неудачи в задании, которое им дали. Ностальгия превратила книгу в своего рода веселую прогулку по Нарнии в моем воображении, поэтому «мрачность» книги меня удивила.

Однако, несмотря на то, что некоторые аспекты оказались не совсем такими, как я ожидал, многое соответствовало моим воспоминаниям или превзошло их.

Мне очень понравился эпизод про Харфанг. На самом деле, наслаждался, наверное, неправильное слово. Я оценил зловещее ощущение этих глав, неприятные подробности и чувство предчувствия и страха, которое их пронизывает. Великан, облизывающий губы, грубо сделанная игрушечная лошадка, поваренная книга: эти образы навсегда остались со мной.

Идеи сомнения, веры, доверия и правды, к которым возвращаются на протяжении всей истории, были более очевидны для меня как для взрослого читателя, и мне очень понравился этот аспект книги.Мне также понравились «слои» книги, о которых я не знал в детстве, например, отсылки к квестовым историям или «лунный» символизм, обнаруженный Майклом Уордом.

Однако, помимо всего прочего, для меня Лужавка — абсолютная изюминка этой книги. Он совершенно не осознает, насколько он забавен, что очень мило. (Я думаю, что из всех персонажей «Нарниады» у него самые забавные «линии» — хотя дневники «пре-дракона» Юстаса из ВДТ уступают ему второе место.) Он невероятно храбр, не будучи сознательно «героическим» или «благородным». Он верен и мудр без малейшего высокомерия. Он настолько негероичен по внешнему виду и поведению, что его хорошие качества кажутся неожиданными и как-то более впечатляющими. Я думаю, что его тихий героизм значит для меня, как для взрослой, еще больше. Он похож на повседневных героев в реальном мире: люди «обычные» и непритязательные, но демонстрирующие удивительную храбрость, когда того требуют обстоятельства. В любой момент я возьму Хмуря над любым шумным, драматичным, застенчивым героем.

 

 

 

 

 

Нравится:

Нравится Загрузка…

Нарния перечитана. Серебряный стул Глава четырнадцатая. Нижняя часть мира.

Описание: Голг рассказывает о Бизме и жизни гномов. Группа решает не посещать Бизм и пытается найти выход.

В другом мире имя Голг не звучало бы неуместно среди орков Мордора.(Толкин часто использовал жесткую букву «г» для орочьих имен.)

Серебряный стул снова фокусируется на точке зрения: что реально? Что правда? Для героев они находятся в стране, которую не любят, потому что она находится ниже их настоящего дома, без неба и свежего воздуха. Для гномов одно и то же место слишком высоко, и они боятся звука мира без крыши. Кроме того, гномы казались скучными, серьезными, серыми существами. Однако это было связано с их очарованием. Теперь они освобождены, мы видим, что это веселый, бойкий народ.Они крутят колеса и запускают фейерверки, а их настоящий дом — это сияние света и цвета. В свою очередь, гномы боялись Рилиан и остальных, считая их врагами, хотя на самом деле у них был общий враг и не было причин для разногласий. То, как все выглядит — ваша «реальность» — не обязательно является действительной «реальностью». Истина субъективна.

Что произошло раньше: ведьма, поработившая гномов, или ее чарующая Рилиан? Мы знаем, что оба были в Underland в течение многих лет. Как именно ведьма вызвала гномов из Бисма? Был ли ранее раскол в земле? Им пришлось копать себе дорогу? И как она вообще узнала, что они там? Кто-нибудь еще в «Оверленде» знает об их присутствии? Был ли раньше контакт между двумя мирами? Если да, то как? Будет ли снова? Говоря о гномах, были ли они созданы одновременно с другими существами Нарнии?

Слово «бизм» в переводе с греческого означает «глубокая яма», поэтому идеально подходит для этого подземного мира.(Это также происхождение слова «бездна», имеющего аналогичное значение.)

Мне бы очень хотелось увидеть качественные иллюстрации с изображением Бизма. Я никогда не видел ни одного (даже на Deviantart, где обычно есть что-то. ). Описание мира, наполненного цветами, такими яркими, что ослепляет глаза, действительно привлекательно. Особенно хотелось бы увидеть живые драгоценные камни и драгоценные металлы. (Хотя алмазный сок, вероятно, выглядит лучше, чем на вкус.)

Саламандры часто фигурируют в мифах и легендах.Говорят, что они «рождены из пламени», а также обладают способностью тушить огонь. Этому есть очень хорошее объяснение по адресу: https://ztevetevans.wordpress.com/2014/04/02/mythical-beasts-the-salamander/ (Этот блог полон интересных, хорошо изученных постов о мифах и легендах. Стоит посмотреть.)

Искушение Рилиана исследовать крайние глубины мира перекликается с попыткой его отца отречься от престола, чтобы исследовать крайний край мира. Оба были захвачены волнением, славой, идеей сделать или увидеть что-то, что большинство смертных никогда бы не сделало.Оба забыли – хотя и ненадолго – о своих обязанностях и ответственности, Каспиан перед своими подданными, Рилиан перед отцом. Рипичип был бы удивлен, увидев, что его старый друг Юстас цитирует свое мнение о ценности приключений и встает на сторону Рилиан, а не Джилл, которая на самом деле не хотела посещать Бисм.

 

 

 

 

 

 

Нравится:

Нравится Загрузка…

Связанные

Терапия и методы управления жизнью/симптомами по методу Рилиана