Художні засоби засвіт встали козаченьки: Українська народна пісня «Засвіт встали козаченьки» Аналіз пісні Марії Чурай » Допомога учням – Аналіз твору «Засвіт стали козаченьки» — Маруся Чурай

Українська народна пісня «Засвіт встали козаченьки» Аналіз пісні Марії Чурай » Допомога учням

ЗАСВІТ ВСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ

Засвіт встали козаченьки в похід з полуночі,

Заплакала Марусенька свої ясні очі.

 

Не плач, не плач, Марусенько, не плач, не журися

Та за свого миленького богу помолися.

 

Стоїть місяць над горою, та сонця немає,

Мати сина в доріженьку Слізно проводжає.

 

— Прощай, милий мій синочку, та не забувайся,

Через чотири неділеньки додому вертайся!

 

— Ой рад би я, матусенько, скоріше вернуться,

Та щось кінь мій вороненький в воротях спіткнувся.

 

Ой Бог знає, коли вернусь, у яку годину.

Прийми ж мою Марусеньку, як рідну дитину.

 

Прийми ж її, матусенько, бо все в Божій волі,

Бо хто знає, чи жив вернусь, чи ляжу у полі!

 

— Яка ж би то, мій синочку, година настала,

Щоб чужая дитиночка за рідную стала?

 

Засвіт встали козаченьки в похід з полуночі,

Заплакала Марусенька свої ясні очі…

 

Тема твору: зображення прощання козака з рідними перед походом.

Ідея твору:  уславлення козаків, для яких обов’язок перед Батьківщиною є вищим, ніж сімейне щастя, возвеличення подвигу матерів та дівчат у розлуці з дорогими людьми. 

Основна думка: захоплення патріотизмом козаків й подвигом матерів та коханих у розлуці з дорогими людьми.

Рід літератури: ліро-епічний твір.

Жанр: літературна козацька пісня.

 

Композиція. 

Експозиція: усі «засвіт встали», бо козак вирушає у похід

Зав’язка: козак заспокоює кохану Марусю.

Розвиток дії: мати просить сина повернутися «через чотири неділеньки», говорить про свої недобрі передчуття, бо кінь «вороненький в воротях спіткнувся».

Кульмінація: козак просить матір прийняти Марусю як доньку, мати журиться на таке життя.

Розв’язка: козак поїхав.

 

Художні засоби.

Епітети: «сльозно проводжає»

Постійні епітети: «ясні очі», «кінь вороненький»

Метафора: «ляжу у полі», «кінь спіткнувся»

Персоніфікація: «стоїть місяць», «година настала»

Порівняння: «Прийми ж мою Марусеньку, як рідну дитину»

Паралелізм:  

«Стоїть місяць над горою, та сонця немає,

Мати сина в доріженьку слізно проводжає».

«Ой рад би я, матусенько, скоріше вернуться,

Та щось кінь мій вороненький в воротях спіткнувся».

Пестливі слова: козаченьки, Марусенька, миленького, доріженьку, синочку, неділеньки, матусенько, вороненький, дитиночка.

Звертання: «не плач, Марусенько», «прощай, милий мій синочку», «рад би я, матусенько», «прийми ж її, матусенько», «яка ж би то, мій синочку».

Анафора (єдинопочаток):

Прийми ж мою Марусеньку, як рідну дитину.

Прийми ж її, матусенько, бо все в Божій волі.

Рефрен (приспів): 

«Засвіт встали козаченьки в похід з полуночі,

Заплакала Марусенька свої ясні очі…»

Оклики:

«Прощай, милий мій синочку, та не забувайся,

 Через чотири неділеньки додому вертайся!»

«Прийми ж її, матусенько, бо все в Божій волі,

Бо хто знає, чи жив вернусь, чи ляжу у полі!»

Риторичне запитання: 

«Яка ж би то, мій синочку, година настала,

Щоб чужая дитиночка за рідную стала?»

 

Кількість строф – вісім.

Вид строфи: двовірш.

 

Віршований розмір: семистопний хорей: у рядку сім повних стоп (/), закономірність — наголошений склад з ненаголошеним складом (_U). 

Сто  |їть | мі    |сяць | над  | го| ро   |ю,   | та    |сон  |ця    |не     |ма | є,

Ма   |ти |си     |на   | в до |рі  |жень |ку  | сліз  |но   | про  |вод   |жа |є.

 

Схема ненаголошених (U) й наголошених (_) складів, стоп (/).

UU/ _U/ UU/ _U/ _U/ UU/ _U/

UU/ _U/ UU/ _U/ _U/ UU/ _U/

 

Рими:  полуночі – очі, журися – помолися, немає – проводжає, забувайся – вертайся, вернуться – спіткнувся, годину – дитину, волі – полі, настала – стала. 

 

Римування: паралельне (АА)

Засвіт встали козаченьки в похід з полуночі,

Заплакала Марусенька свої ясні очі.

 

ІІ варіант пісні.

   ЗАСВІТ ВСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ

Засвіт встали козаченьки в похід з полуночі,

Виплакала Марусенька свої ясні очі.

 

Не плач, не плач, Марусенько, не плач, не журися, 

Та за свого миленького Богу помолися!

 

Стоїть місяць над горою, а сонця немає. 

Мати сина в доріженьку слізно проводжає:

 

«Іди, іди, мій синочку, та не забаряйся,

За чотири неділеньки додому вертайся!»

 

«Ой рад би я, матусенько, скоріше вернуться, 

Та щось мій кінь вороненький в воротях спіткнувся.

 

Ой Бог знав, коли вернусь, в якую годину; 

Прийми ж мою Марусеньку, як рідну дитину!»

 

«Ой рада б я Марусеньку за рідну прийняти,

Та чи буде ж вона мене, сину, шанувати?»

 

«Ой не плачте, не журітесь, в тугу не вдавайтесь:

Заграв мій кінь вороненький, назад сподівайтесь!»

 

Аналіз твору «Засвіт стали козаченьки» — Маруся Чурай

Toggle navigation GDZ4YOU
  • ГДЗ
    • 1 клас
      • Англійська мова
      • Буквар
      • Математика
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Українська мова
      • Я досліджую світ
    • 2 клас
      • Англійська мова
      • Інформатика
      • Математика
      • Основи здоров’я
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Читання
      • Я досліджую світ
    • 3 клас
      • Англійська мова
      • Інформатика
      • Математика
      • Німецька мова
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Українська мова
      • Я і Україна
      • Я у світі
    • 4 клас
      • Англійська мова
      • ДПА
      • Інформатика
      • Літературне читання
      • Математика
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Французька мова
      • Я і Україна
      • Я у світі
    • 5 клас
      • Англійська мова
      • Інформатика
      • Історія
      • Математика
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Світова література
      • Українська література
      • Українська мова
      • Французька мова
    • 6 клас
      • Англійська мова
      • Біологія
      • Географія
      • Інформатика
      • Історія
      • Математика
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Світова література
      • Українська література
      • Українська мова
      • Французька мова
    • 7 клас
      • Алгебра
      • Англійська мова
      • Біологія
      • Географія
      • Геометрія
      • Інформатика
      • Історія
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Російська мова
      • Світова література
      • Українська література
      • Українська мова
      • Фізика
      • Хімія
    • 8 клас
      • Алгебра
      • Англійська мова
      • Біологія
      • Географія
      • Геометрія
      • Інформатика
      • Історія
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Фізика
      • Хімія
    • 9 клас
      • Алгебра
      • Англійська мова
      • Біологія
      • Географія
      • Геометрія
      • ДПА
      • Інформатика
      • Історія
      • Креслення
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Фізика
      • Хімія
    • 10 клас
      • Алгебра
      • Англійська мова
      • Біологія
      • Географія
      • Геометрія
      • Інформатика
      • Історія
      • Математика
      • Німецька мова
      • Правознавство
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Фізика
      • Французька мова
      • Хімія
    • 11 клас
      • Алгебра
      • Англійська мова
      • Астрономія
      • Біологія
      • Геометрія
      • ДПА
      • Економіка
      • Інформатика
      • Історія
      • Математика
      • Німецька мова
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Фізика
      • Хімія
  • Література
    • Аналізи творів
    • Повні тексти
    • Стислі перекази
    • Шкільні твори
  • Презентації
    • Англійська мова
    • Астрономія
    • Біологія
    • Всесвітня історія
    • Географія
    • Інформатика
    • Інші
    • Історія України
    • Математика
    • Мистецтво
    • Німецька мова
    • Світова література
    • Українська література
    • Фізика
    • Хімія
  • Підручники
    • 1 клас
      • Англійська мова
      • Буквар
      • Іспанська мова
      • Математика
      • Мистецтво
      • Музичне мистецтво
      • Німецька мова
      • Образотворче мистецтво
      • Основи здоров’я
      • Польська мова
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Румунська мова
      • Трудове навчання
      • Угорська мова
      • Українська мова
      • Французька мова
      • Я досліджую світ
    • 2 клас
      • Англійська мова

Засвистали козаченьки — Википедия

Материал из Википедии — свободной энциклопедии

Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 26 июня 2018; проверки требуют 3 правки. Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 26 июня 2018; проверки требуют 3 правки.

«Засвистали козаченьки»  — украинская народная песня, авторство которой приписывают полулегендарной песнярке из Полтавы Марусе Чурай

[1]. Согласно сюжету, казак, верный своему долгу, отправляется в дорогу — защищать родную землю. Он вынужден покинуть мать и любимую девушку. Казак просит свою мать, когда с ним что-то случится, принять его девушку Марусю, как своего ребёнка.

Песня построена в форме диалога. Есть традиционные для народной песни обращения, уменьшительно-ласкательные слова, постоянные эпитеты.

Известна во множестве вариантов. Иногда исполняется медленно, с выразительным лирическим окрасом, иногда — быстро, в маршово-походном темпе[2][3].

Использование песни в литературе и музыке[править | править код]

Маруся Чурай на украинской марке

Впервые песня была опубликована в Санкт-Петербурге, в сборнике «Молодчик с молодкою на гулянье с песенниками» в разделе «Малороссийские песни»

[4][5], также издавалась в сборнике Михаила Максимовича «Украинскія народныя пѣсни» 1834-го года. Вскоре стала известна широкой общественности благодаря Якову Кухаренко который в 1836 г. включил её в пьесы «Черноморский избит на Кубани»[6]. Впоследствии композитор Николай Лысенко, написав к нему музыку, ввел песню к своей оперы «Черноморцы» (1872). В 1937 г. её использовали композиторы Лев Ревуцкий и Борис Лятошинский, осуществляя новую музыкальную редакцию оперы Н. Лысенко «Тарас Бульба».[7] С. Чернецкий использовал мотив этой мелодии при написании «Украинского марша» № 3 (1938).

В. Чемерис написал историческую повесть «Засвіт встали козаченьки…» (1991)[8], считая, что эта песня — одна из «величайших» песен Маруси Чураивны, ведь её «пройдет лишь немного времени, подхватит и запоет вся Украина — от востока до запада, от юга до севера

». В произведении использовано более 16 отрывков из различных песен Маруси, объясняется, как и при каких обстоятельствах эти песни появлялись[9].

О «ценности» песни говорит такой отрывок:

«Ну й Маруся, ну й Чураївна! — хитав головою війт. — З такою піснею і на смерть підеш.
— Цю пісню вже вся Полтава співає — сказав Махиня.
— А треба — щоб вся Україна. Тож, Петре, кульбач коня і в дорогу хутчіш вирушай. Тільки не закудикуй! Поїдеш на Україну, розшукаєш військо гетьмана... (...) Повезеш козакам пісню Марусі Чурай «Засвіт встали козаченьки». Бо козакам без пісні що без шаблі. Навіть гірше. Стривай! Пісню добре затямив? Не забудеш?
— Таку пісню та забути? — аж обурився Махиня. — Як хто голову мені зітне, тоді лише забуду [10]
»

Первая звукозапись[править | править код]

По данным П. Н. Грюнберга и В. Л. Янина, в России до 1900 года включительно действовала всего одна компания звукозаписи, выпускавшая пластинки на коммерческой основе (сколько-нибудь значительными партиями), именно: «Gramophone Company». В подробнейшем каталоге производителя за 1899—1915 годы песня впервые упоминается под номером 11049 (за 1899 год), под названием «Засвистали козаченьки»; в качестве исполнителя указан Хор Медведевой (по всей видимости, Софьи Медведевой)[11].[12]

Первая строчка песни имеет разночтения. Вариант «Засвистали козаченьки» использовали украинский этнограф Михаил Максимович, поэт Степан Руданский, композитор Николай Лысенко; «Засвіт встали козаченьки» отстаивали советские музыковеды Лидия Архимович, Николай Гордийчук, Л. Кауфман[13][14]; А. Железный[15][16].

Засвистали козаченьки


Засвистали козаченьки
В похід з полуночі,
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі.(2)


Не плач, не плач, Марусенько,
Не плач, не журися,
Та й за свого миленького
Богу помолися!(2)


Зійшов місяць над водою,
А сонця немає.
Мати сина в доріженьку
Слізно проводжає:


«Іди, іди, мій синочку,
Іди, не барися,
За чотири неділеньки
Додому вернися!»(2)


«Ой рад би я, стара мати,
Ще й раніш вернуться,
Та щось кінь мій вороненький
В воротях спіткнувся.»(2)


(Припев — Первый куплет)

Засвіт встали козаченьки


Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі,
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі.
(…)
 — Яка ж бо то, мій синочку,
Година настала,
Щоб чужая дитиночка
За рідную стала?


Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі,
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі…

Засвистали козаченьки


Засвистали козаченьки
В похід з полуночі,
Виплакала Марусенька
Свої ясні очі.
(…)
 — Ой рада б я Марусеньку
За рідну прийняти,
Та чи ж буде вона, сину,
Мене шанувати?

 — Ой не плачте, не журітесь,
В тугу не вдавайтесь:
Заграв кінь мій вороненький —
Назад сподівайтесь!

  • Дівчина з легенди. Маруся Чурай: Пісні / Л. С. Кауфман (упоряд., підгот. текстів та післямова) М.Стельмах (передм.). — К. : Просвіта, 2005. — 120с.
  • Чемерис В. Л. Її звали янголом смерті: Іст. повісті. ;— К.: Укр. письменник, 1999. — 239 с. ISBN 966-579-029-3.
  • Чемерис В. Л Ордер на любов / В. Л. Чемерис. — Харків : Фоліо, 2010. — 443 с.
  1. ↑ Верменич Я.
  2. ↑ Чемерис В. Л. Її звали янголом смерті: Іст. повісті. — К.: Укр. письменник, 1999. — С. 204.
  3. ↑ Іван ЛЕПША, Микола ЧУБУК.
  4. ↑ Перетц В. Н. Малорусские вирши и песни в записях XVI — XVIII вв. Ч. 2. — СПб., 1899. — С. 105.
  5. ↑ Засвистали козаченьки // Молодчик с молодкою на гулянье с песельниками поющими новыя песни городския и деревенския, простыя, ухарския и самыя нежныя. — Спб.: Тип. Богдановича, 1790. — 182 с. — С. 179.
  6. ↑ А.Гнатишин «Наша пісня». Збірка пісень: Мельодії з текстом. друкарня «Союзу визволення України» 1917
  7. ↑ Музыкальная энциклопедия / Ю. В. Келдыш. — Советский композитор; Советская энциклопедия, 1973.
  8. ↑ вперше надрукована у збірці «БОРИСФЕН— 90» [1]
  9. ↑ Антоненко Т.& О. Специфіка розкриття образу Марусі Чурай у повісті В. Чемериса «Засвіт встали козаченьки» // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка 1 (212), 2011 [2]
  10. ↑ Чемерис В. Л. Її звали янголом смерті: Іст. повісті. — К.: Укр. письменник, 1999. — С. 207.
  11. ↑ См. в издании Янина и Грюнберга, стр. 215, 231.
  12. Грюнберг П. Н., Янин В. Л. История начала грамзаписи в России. Каталог вокальных записей Российского отделения компании «Граммофон». — М.: Языки славянской культуры. — С. 217.
  13. ↑ Леонід Кауфман. Маруся Чурай
  14. ↑ Леонід Кауфман. Маруся Чурай [3]
  15. ↑ Глинчак Василь. Нехай Маруся плаче? Навколо однієї вигадки // Львівська пошта. — 2010. —7 серпня. — № 86 (971) (недоступная ссылка)
  16. ↑ Встречается и вариант «За мир встали козаченьки»

Аналіз «Засвіт встали козаченьки»


ТОП 10:

Маруся Чурай

Авторство пісні «Засвіт встали козаченьки» приписують легендарній піснярці з Полтави Марусі Чурай. Донька козацького полковника тяжко переживаючи загибель батька, почала складати пісні, в яких виявився незвичайний поетичний дар. З її піснями козаки ходили в похід, набиралися сили духу й відваги. У пісні «Засвіт встали козаченьки» говориться про те, що козак, вірний своєму обов’язку, вирушає в дорогу — захищати рідну землю. Він змушений покинути матір, кохану дівчину. І просить свою неньку, коли з ним щось трапиться, прийняти його дівчину Марусю як за свою дитину. Пісня по будована у формі діалогу. Є традиційні для народної пісні звертання, зменшувально-пестливі слова, постійні епітети.

Музичну тему пісні «Засвіт встали козаченьки» визначний український композитор Микола Лисенко взяв за основу увертюри до опери «Тарас Бульба».

 

Аналіз «Всякому місту – звичай і права»

Григорій Сковорода

 

У вірші «Всякому місту — звичай і права…» Г. Сковорода розмірковує над тим, що багато людей перебувають у полоні своїх згубних пристрастей, марно витрачають життя, обманюють інших, наживаються за їхній рахунок. У ліричного ж героя поезії є одна турбота, один клопіт -— як прожити життя чесно, по совісті. Але смерть нікого не пощадить — ні царя, ні мужика, і постати перед нею спокійно може лише той, у кого «совість, як чистий кришталь». Кожна строфа вірша закінчується однією думкою — про що має турбуватися людина. У творі багато перелічень, порівнянь, дотепних висловів, які характеризують марнославство людей. Цей вірш виконується як пісня, використаний І. Котляревським у п’єсі «Наталка Полтавка».

 

Аналіз «Гайдамаки»

Тарас Шевченко

 

«Гайдамаки» — вершина ранньої творчості Т. Г. Шевченка. Ця поема знаменує перехідний період у творчості Кобзаря: від маленьких ліричних творів до великого ліро-епічного полотна, у якому поет по-новому осмислює дійсність. Історичною основою поеми є події народного повстання, спричинені жахливими соціальними та національно-релігійними умовами. Польські поміщики ставились до кріпаків як до нижчої раси, у деяких районах панщина складала 5-6 днів на тиждень, до того ж селянин мав сплачувати податки. Українці терпіли не лише соціальне приниження, а навіть релігійне: заборонялась православна віра.

У травні 1768 р. 70 гайдамаків на чолі із запорожцем Максимом Залізняком виступили з Мотронинського монастиря в густозаселені райони Правобережжя, підбурюючи селян на повстання. За лічені тижні повстання охопило Київщину, Брацлавщину, Поділля. На початку червня 1768 р. повстанці оточили місто Умань — один із найкрупніших центрів польського панства в Україні. На бік повсталого люду перейшов уманський сотник Іван Гонта. Наляканий розмахом Коліївщини («колій» — повстанець), російський уряд послав військо на допомогу польській армії (військо повстанців складали більше як ЗО гайдамацьких загонів). Підступні дії російських офіцерів, які запросили в гості ватажків повстання та заарештували їх, призвели до поразки повстання — табір повстанців під Уманню був оточений російськими військами.

Ґонту і 800 його козаків росіяни передали в руки польського уряду. Після тривалих катувань повстанців знищили (Ґонту катували три дні, знімаючи клаптями шкіру, а потім четвертували). Залізняка та інших його прихильників було тавровано і заслано до Сибіру.

У поемі Шевченка надана розгорнута картина гайдамацького руху 1768 року на Правобережній Україні, до того ж тема визвольного руху має подвійну перспективу: перша — священна дія, яка може служити прикладом національної свідомості; друга — неконтрольована сліпа руйнівна сила повсталого народу. З одного боку, автор позитивно ставиться до Коліївщини як каральної сили за злодійства конфедератів, з другого боку засуджує криваву розправу гайдамаків, порівнюючи її з пеклом (Залізняк і Гонта «люльки закурили», але від них запалали «і хатина, і будинок»). Поет стоїть на позиції єднання слов’янських народів, але з болем сприймає забуття онуками історичного минулого України.

Композиційно поема «Гайдамаки» складається з лірично-філософського вступу-присвяти, історичного вступу («Інтродукція») та десяти розділів та епілогу. Важливе значення мають такі складові частини твору, як «Передмова» (насправді — післямова), жартівливе звернення до передплатників поеми («Панове субскрибенти!») та «Примітки», складені самим Шевченком.

Лірично-філософський вступ до поеми являє собою авторські роздуми над швидкоплинністю життя, над нескінченними змінами в природі і людському житті. Поет вважає, що «все йде, все минає…», але вічними залишаються тільки волелюбні прагнення народу. Також він висловив своє ставлення і до можливих нападок реакційної критики на його «Гайдамаків». Таким чином, у вступі до поеми автор визначив власні ідейно-естетичні позиції як співець цілого народу та його представник.

Основна частина поеми починається «Інтродукцією», де автор дає оцінку національному, релігійному та класовому стану тогочасної Польської держави. «Інтродукція» є своєрідною експозицією сюжету поеми. У творі простежуються дві сюжетні лінії: перша, основна, — змалювання підготовки та ходу повстання «Коліївщина»; друга — історія кохання Яреми та Оксани. Кульмінаційним моментом першої сюжетної лінії є розділ «Гонта в Умані», другої — «Червоний бенкет».

Головний герой поеми «Гайдамаки» — повсталий народ. Спираючись на історичну правду, поет показує не лише масовість гайдамацького руху, а й соціальну та національну неоднорідність повстанців, адже до боротьби стали не тільки багаті та бідні українці (просте козацтво, старшина), а й люди інших національностей (молдавани та волохи). Недаремно в пісні Волоха міститься заклик до єднання народів:

Ой волохи, волохи,
Вас осталося трохи;
І ви, молдавани,
Тепер ви не пани;
Ваші господарі —
Наймити татарам,
Турецьким султанам.
В кайданах, в кайданах
Годі ж, не журіться;
Гарно помоліться,
Братайтеся з нами,
З нами, козаками…

Гайдамаки готувались до повстання як до свята. Розділ, у якому розповідалося про освячення повстанцями ножів, так і називається «Свято в Чигирині». Але сам Шевченко зображує Коліївщину не бенкетом (всупереч назві розділів «Червоний бенкет», «Бенкет у Лисянці»), а лихом:

Отаке-то було лихо
По всій Україні
Гірше пекла…
А за віщо,
За що люде гинуть?

Важливу роль у гайдамацькому повстанні відігравали кобзарі, образи яких поет вводить у твір. Так, кобзар Волох не тільки прославляє козацького ватажка Залізняка, а й збуджує маси, закликаючи до боротьби.

Яскраво змальовано образи ватажків повстання. І якщо характеристику Залізняку влучно дає той же Волох, Називаючи його козацьким батьком, орлом сизокрилим, найбільшим багатством якого є «степ і море; скрізь битий шлях…», бо немає я нього «ні оселі, ні саду, ні ставу…», то образ Гонти найповніше відбито в розділі« Гонта в Умані», де розповідається про вбивство Гонтою рідних дітей. У цьому епізоді автор відтворив народні погляди на вірність присязі:

Мої діти — католики…
Щоб ве було зради,
Щоб не було поговору.
Панове громадо!
Я присягав, брав свячений
Різать католика.

Глибоко психологічний епізод вбивства Гонтою дітей розкриває безмежне батьківське горе. Драматизм твору загострюється і в епізоді поховання дітей. Виривши могилу ножем, Гонта ховає дітей так, як ховали козаків, накривши очі червоною китайкою.

Отже, і Залізняк, і Гонта — мужні й рішучі народні ватажки, які завжди разом з народом.

Типовим представником повсталої маси виступає Ярема, образ якого подано в розвитку його особистості. Від жидівського попихача, сироти-безбатченка, що навіть не має прізвища, Ярема зростає до народного месника:

Не знав сіромаха, що виросли крила,
Що неба дістане, коли полетить…

Образ цей доцільніше характеризувати за допомогою «Епілогу», із якого стає відомо про смерть Ґонти й Залізняка. Лише доля Яреми залишається незрозумілою. По-перше, після розгрому повстання він єдиний з героїв твору залишається живим, по-друге, поема закінчується такими рядками:

А в нашого Галайди хата на помості.
Грай, море! добре, море!
Добре буде, Галайда.

«Заключний монолог Яреми містить мотив-тему, що посідає важливе місце в поемі, тему пам’яті, нетлінності національної історії. «Хто-небудь згадає», — мовить герой. Автор-оповідач, який охоплює всі часові площини, стверджує протилежне: «Ніхто не згадає», «Кат панує, їх не згадають». Байдужості онуків гайдамаків протиставляється вірність їхній пам’яті самого автора». У творі діють дві символічні постаті: Яреми, що єдиний залишився живим, і єдиного нащадка, автора-оповідача, який про козацьку славу розповість своїм нащадкам, бо «тими шляхами, де йшли гайдамаки, малими ногами ходив та… плакав». Шевченкознавець С. Валей навіть стверджував: «Ярема се поет сам, а що любов Яреми до Оксани се проекція у поетичний світ його власних любовних бажань і настроїв, се річ, що насувається безпосередньо при читанні поеми…».

Образ Яреми тісно пов’язаний з образом автора-оповідача, оскільки в. ліричних відступах є ряд висловів, які в однаковій мірі можуть належати як Яремі, так і оповідачеві: «О Боже мій милий! Тяжко жить на світі, а хочеться жить…», «Молодеє лихо! Якби ти вернулось, проміняв би долю, що маю тепер», «Серце мліє, як згадаю…».

Зростання особистості Яреми автор показує в динаміці. Спочатку перед нами бідняк, який хоче збагатитися для того, «щоб зрівнятися з багатою коханою дівчиною. Через деякий час перед нами зовсім інший Ярема, здатний на помсту: «А Ярема — страшно глянуть — по три, по чотири так і кладе».

Визволивши Оксану від конфедератів, Ярема відразу повертається до повстанців, так само він чинить і після вінчання, бо інтереси повсталого народу для нього над усе. ‘

Коліївщина набула загальнонародного характеру, бо участь у повстанні взяли навіть жінки та підлітки. Слід зазначити, що «Гайдамаки» — це ліро-епічна поема, у ЇЇ композиції важливу роль відіграють численні ліричні відступи, у яких поет стає співучасником зображуваних подій.

В «Епілозі» образ поля, засіяного житом, є символічним натяком на те, що надалі слов’янські народи брататимуться. При цьому слід враховувати, що на Шевченка великий вплив мала християнська мораль:

З того часу в Україні
Жито зеленіє;
Не чуть плачу, ні гармати…
Все замовкло.
Нехай мовчить;
Така Божа воля.

Літературна критика прийняла появу поеми «Гайдамаки» неоднозначно. Прихильною рецензією відгукнулась 12 квітня 1842 р. «Литературная газета». У ній відзначено прекрасний поетичний талант Тараса Шевченка. Негативну оцінку поемі дав В. Бєлінський, та ця оцінка ґрунтувалася не на майстерності Шевченка, а на власних переконаннях російського критика, який вважав, що українська література не має перспектив розвитку. Але великий Кобзар усією своєю поетичною спадщиною заперечив таке судження.

Аналіз «І мертвим, і живим…»

Тарас Шевченко

 

Жанр: послання.
Вид лірики: патріотична (громадянська).
Провідні мотиви: критика української еліти, яка зневажає український народ, і заклик до соціального примирення заради відродження нації.

Є імена в нашій літературі, які ввібрали до себе живу душу народу, стали часткою його життя. Таким ім’ям для нас, українців, стало ім’я Тараса Григоровича Шевченка, чия поезія ось уже майже понад 150 років викликає у людей почуття захоплення своєю красою, своєю силою і народною мудрістю.

Шевченко Т. Г. прийшов у літературу тоді, коли чаша народного терпіння переповнилася вщерть. Неорганізований народний протест, не виявлений до кінця народний гнів збирався над російською імперією як грандіозна хмара, що насувалася, наливаючись свинцем. Кругом все тихо, Од молдаванина до фіна На всіх язиках все мовчить, Бо благоденствує. І раптом вибух…

Вибух Шевченкової поезії… Прямий, відвертий, нерідко сатиричний. Серед творів поета особливу увагу привертає ліричний твір «І мертвим, і живим…», написаний у грудні 1845 року. Про ідейний зміст твору, ідейну спрямованість послання й досі є різні думки.
Основний пафос — моральний обов’язок людини перед своїм народом, викриття кріпосництва і лібералізму. На це вказував і епіграф, взятий із Біблії:

«А ще кто речет, яко люблю бога, а брата свого ненавидит, ложь єсть».

Даний епіграф, щоправда, сприяє різним судженням. Коли бога тут розуміти як вищу справедливість, правду, то сенс епіграфа полягає в несумісності лібералізму і визискування. Заступ до послання спрямований проти кріпосників: Оглухли, не чують; Кайданами міняються, Правдою торгують… Людей’запрягають В тяжкі ярма.
Шевченко був реалістом і добрим знавцем народного життя. Він розумівся в тому, що в 40-х — 50-х роках демократи і ліберали у визвольному русі ще не розмежувалися. Тому цілком природним є звернення Тараса Григоровича до освіченої дворянської інтелігенції полюбити «велику руїну» — Україну. Чому Шевченко не звертався в своєму посланні до різночинної інтелігенції? Та тому, Що вона ще тільки — тільки зароджувалась.

Звертаючись до представників дворянства і поміщиків, поет хоче збудити їх сумління: виражає надію, Що тільки вони, освічені люди свого часу, допоможуть Покріпаченому селянству, яке залишилося затурканим, Неписьменним, заляканим і здатним лише на стихійний протест.

Заклик «Розкуйтеся, братайтесяі» теж, на мою думку, звернений до прогресивної інтелігенції. «Розкуйтеся», думаю, означає звільнення від монархічних поглядів, а в слові «братайтеся» був заклик наблизитися до широких народних мас, до селянства.

Дворянська освічена інтелігенція мала, як гадав Шевченко, відмовившись традиційних поглядів, виробити нове світобачення, свої філософські і соціально-політичні погляди. Це був її обов’язок перед народом. Широке вивчення в дворянських сім’ях іноземних мов, подорожі за кордон — все це сприяло поверховому засвоєнню модних філософських, політичних питань:

У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько

На чужому полі.

На думку поета, будь-які ідеї повинні випливати з конкретних соціально-політичних обставин. Тому і піддає критиці українських лібералів, які:

… шкуру драли
З братів незрячих.

Поет розкриває перед лібералами картину селянської революції, яка може стати реальністю, якщо пани — ліберали не переглянуть своїх позицій:

Схаменіться, будьте люди,
Бо лихо вам буде.

В посланні поет виступає також проти космополітизму. Розвінчуючи космополітизм, він викриває зверхнє, поверхове, модне «слов’янофільство». Поет доводить, що справжня освіченість, повага й любов до культури інших народів можливі тільки тоді, коли людина залишається на рідному ґрунті, поважає, знає культуру, мову свого власного народу. Він викриває надмірне націоналістичне захоплення, ідеалізацію історії України і закладає основу нової концепції історії України,
Закінчується послання критикою українських поміщиків:

Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої ж діти
її розпинають.

Це викриття поєднується з закликом не цуратися рідного народу, його мови:

Учітеся, читайте,
І чужому научайтесь,
И свого не цурайтесь.

Ідеї послання були прогресивними, їх висували ріалі письменники та вчені. Цінність, виховне значення Його в тому, що письменник був схильний до думки: не все іноземне слід приймати, в кожному окремому випадку треба керуватися інтересами самобутнього національного розвитку.

Національне самовизначення у творі Т. Г. Шевченка «І мертвим, і живим, і ненародженим…»
Шевченко як справжній українець боровся за національне визволення. Його суспільно-політичні погляди з плином часу ставали чіткішими. Він ще більше усвідомлював протиріччя між народом і всім панівним класом, тому викриває тепер не тільки кріпосників, реакціонерів, а й лібералів. У першу чергу проти них і спрямоване послання «І мертвим, і живим, і ненародженим…».

Автор вперше в українській літературі поставив проблему мислячої еліти
і народу як проблему національно-політичну. В благальному звертанні-заклику
він говорить про, братання з простим народом:

Найменшого брата…

Шевченко доводить, що тільки національне єднання, тільки громадянський
мир, просвітлення звільненого народу забезпечить його Батьківщині щасливе
майбутнє:

І забудеться самотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава Україні,
І світ ясний, невечірній
Тихо засіяє…
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!

А щоб це збулося, поет-демократ звертається до дворян, поміщиків, які «святою правдою торгують», «деруть з братів-гречкосіїв» три шкури…

Шевченко викриває абсурдний лібералізм, хижацьке нутро так званих «пат-! ріотів» своєї «неньки України», тобто лжепатріотів, козацьке панство, яких він із сарказмом називає «раби, подножки, грязь Москви, Варшавське сміття»…

Як бачимо, поет спрямовував свій погляд і в минуле, і в сучасне йому життя, а також звернувся і до ще не народжених. Його послання є глибоким філософським роздумом, до речі, і політичним, над долею всієї України. Він звернувся до всіх людей із засторогою:

Схаменіться! Будьте люди,
Бо лихо вам буде.
Розкуються незабаром
Заковані люди,
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших…

Поетові слова виявилися пророчими.
Цим твором Т. Шевченко заперечив думку про політичну незрілість ураїнської нації.

 

 

Аналіз «Заповіт»

Тарас Шевченко

 

Жанр: ліричний вірш.
Вид лірики: громадянська.
Провідний мотив: заклик до повалення експлуататорського ладу й розбудови нового вільного суспільства.
Віршовий розмір: хорей.

Заповіт Т. Шевченка — патріотичний гімн.

«Заповіт» Тараса Шевченка є бойовою програмою для закріпаченого народу, неповторним поетичним заповітом у світовій літературі.

Твір був написаний у грудні 1845 року, коли Шевченко лежав хворий у Переяславі у знайомого лікаря А. Козачковського. Літературознавець Г. Нудько писав, що хоч поштовхом до написання вірша була тяжка хвороба автора, проте «причини, що породили твір, крилися в тій суспільно-політичній дійсності, яку спостерігав і вивчав поет у 30-40-х роках…»

Вірш починається звертанням поета до народу. У ньому висловлюється палка любов до трудящих, до рідної землі, віра в те, що пригноблені повстануть, розірвуть кайдани і побудують нове суспільство. Спочатку автор ніби спокійно висловлює своє бажання бути похованим на могилі, серед широкого українського степу. Він хоче:

Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.

Дніпро тут символізує могутність народу. Автор замість звичайного «реве Дніпро» використовує тавтологію «реве ревучий», щоб надати образові сильнішого звучання, щоб підготувати читача до сприйняття думки про повстання. І одразу ж після змалювання картин природи звучить заклик до повстання:

Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
І Волю окропіте.

Усі дієслова цього уривку стоять у наказовому способі, виражаючи волю автора, який спонукає інших до дій. Висловлюється впевненість у тому, що все це буде здійснено, що народ обов’язково повстане й розірве віковічні кайдани. Наприкінці вірша Т. Шевченко звертається до майбутніх поколінь, він ніби переноситься в нове суспільство, в якому не буде неволі й рабства. Нову сім’ю народів поет називає великою і вільною. У «Заповіті» звучать нотки й суму, й гордості, а найбільше — віри в перемогу, в те, що завтрашній щасливий день неодмінно настане, а щастя прийде тоді, коли Дніпро «…понесе з України у синєє море кров ворожу».

Мріє Т. Шевченко, як і О. Пушкін у поезії «Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний…», прийняти шану від майбутніх поколінь. Він пише:

І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим, тихим словом.

У поезії «Заповіт» відчувається сила народу, віра в його безсмертя, впевненість у неминучій перемозі. Т. Шевченко не тільки висловлює мрію про майбутнє, а й прагне уявити його собі, закликає до революційної боротьби.

 

Аналіз «Гімн»

Іван Франко

 

Усе життя Івана Франка пройшло під знаком любові до рідного народу. Він не тільки вважав за святий обов’язок служити людям, а й благословляв добровіль-но взятий на свої плечі тягар.

Своєю творчістю Іван Франко звершував безнастанний подвиг – вів свій народ до щасливої долі. Вже друга поетична книга “З вершин і низин” (1887) засвід-чила, що у літературу прийшов мужній поет-громадянин, якому боліли кривди свого уярмленого, роздертого ворожими кордонами народу.

У вірші «Гімн» мільйони пригноблених і скривджених покликав голос “вічного революціонера”, що не мириться з неволею. Розійшовшись “по курних хатах мужицьких, по верстатах ремісницьких”, цей голос дає людям наснагу, породжує в них силу й завзяття: “Не ридать, а добувати хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі”.

Важливо, що поет наголошує не на руїнницьких закликах, а на великій перетворюючій силі “науки, думки, волі”. Саме вони протистоять тій “пітьмі”, що з давніх-давен принижувала людину, надломлювала її сили, зводила до становища раба. Енергійний ритм, закличні інтонації, високий гуманістичний пафос твору відбивали визвольні настрої не тільки окремих соціальних верств, а й усього національно «поневоленого народу.

Вірш Івана Франка “Гімн”, як і Шевченків “Заповіт”, був одним із неофіційних гімнів бездержавного народу.

Поезія «Гімн» — один з найкращих зразків революційно-патріотичної лірики в українській літературі. Автор змальовує образ «вічного революціонера» як втілення могутності, нездоланності народу, його одвічних прагнень до свободи та справедливості. Конкретизуючи цей образ, поет акцентує увагу не на закликах до руйнувань, а на великій перетворюючій силі «науки, думки, волі».

Вірш «Гімн» Івана Франка — одна із найсильніших за звучанням, за могутністю думки та заклику поезій громадянської лірики в українській літературі. Завжди в суспільстві будуть знаходитися «вічні революціонери», небайдужі до народного горя, страждань та неволі. Вони прямуватимуть уперед і кликатимуть за собою інших, не боячись переслідувань та покарання з боку офіційної влади. Але поет бачить боротьбу у сфері духовній:

Дух, наука, думка, воля
Не уступить пітьмі поля…

Франко вірить, що розвалиться «зла руїна» і настане новий день, прихід якого ніхто не зможе спинити. Але для цього треба

Не ридать, а добувати
Хоч синам, як не собі
Кращу долю в боротьбі…

Вірш покладений на музику, його ритм експресивний, а художні засоби (анафора, перелічення, метафора) дуже виразні.

 

Аналіз «De libertate»

 

Григорій Сковорода

Тема свободи

Найбільша цінність для ліричного героя (а разом із ним і для автора) — це воля, особиста свобода. Проти волі всі інші принади світу — болото. Взірцем борця за волю народу Г. Сковорода називає Богдана Хмельницького, гетьмана, що очолив національно-визвольну війну українського народу проти польської шляхти. Вірш емоційно багатий, у ньому використані риторичні питальні та окличні речення, звертання.

Сковорода обстоював права людської особистості в кожній людині, а, в перекладі на конкретну політичну мову того часу, це означало сильну демократичну тенденцію, що була поєднана із співчуттям до закріпачених селянських мас, з гострою неприязню до московських гнобителів. В одному своєму вірші, що носив багатозначний заголовок лат. «De libertate» («Про свободу») він писав тодішнім жаргоном, винесеним із Академії:

Что то за вольность? Добро в ней какоє?
Іни говорять, будто золотоє.
Ах, не златоє: єсли сравнить злато
Против вольности, єще оно блато…
Будь славен вовік, о муже ізбранне,
Вольности отче, герою Богдане!

Згадка про Богдана та й самий заголовок вірша не залишають сумніву, про яку саме «вольность» думав тут Сковорода. На особистій моралі, як писав С. Єфремов, він очевидно не спинявся, а зв’язував її з громадським і національним ладом — «сопрагаючи, — як сам висловлювався, — сродную собі частную должность (обов’язок) з общею (загальною)». Такі думки не подобались московській цензурі.

Аналіз «До Основ’яненка»

Тарас Шевченко

 


Тема: відтворення спогадів поета про старожитню Україну, запорозьке козацтво, колишню славу рідного краю.
Ідея: висловлення прохання до Основ’яненка зображувати у своїх творах минуле Батьківщини, Запорозьку Січ, що мало велике значення для пробудження національної свідомості українців.
Основна думка: Т. Шевченко прагне викликати інтерес земляків до героїчного минулого рідного краю, переконати їх, що Україна знову може стати самостійною державою, що її історія не закінчилася, вона продовжиться в майбутньому за справедливого суспільного ладу.
Жанр: вірш-послання, громадянська лірика.
Віршований розмір: ямб.
Композиція.
Експозиція: розповідь про спустошення Запорозької Січі.
Зав’язка: розмірковування над славою, яку здобули козаки, захищаючи рідний край.
Кульмінація: звертання до Основ’яненка, щоб він уславив героїчне минуле, яке варто шанувати і пам’ятати.
Розв’язка: сум Т. Шевченка за рідним краєм під час його перебування на чужині.
Художні засоби:
Метафори: «Б’ють пороги, місяць сходить», «очерети питають у Дніпра», «сонце гріє, вітер віє», «могили стоять та сумують», «тирса шуміла», «жита похилились», «заграло, сказало…море», «не вернеться воля», «не покриють Україну червоні жупани!», «слава не поляже, а розкаже», «наша дума, наша пісня не вмре, не загине…», «виллю сльозами», «позички з’їли», «слава стала…», «море грає», «усміхнеться серце».
Повтори: «сходить… сходить», «Вернітеся!», «Не вернуться!», «правда… правда».
Риторичні запитання: «Де-то наші діти ділись, / Де вони гуляють?», «Де наші панують? / Де панують, бенкетують?», «Де ви забарились?», «Чи так, батьку отамане? / Чи правду співаю? / Та що й казать?».
Порівняння: «Чайка скиглить, літаючи, мов за дітьми плаче», «Мова… голосна та правдива, як Господа слово».
Риторичні оклики: «Вернітеся!», «Не вернуться!», «Не покриють Україну червоні жупани!», «Смійся, лютий враже!», «От де, люде, наша слава! Слава України!», «Ех, якби-то!», «…батьку ти мій, друже!», «Ой не шуми, луже!».
Гіпербола: «Де кров ляха, татарина морем червоніла».
Звертання: «Смійся, лютий враже!», «От де, люде, наша слава», «Чи так, батьку отамане?», «Тяжко, батьку…», «Батьку ти мій, друже!», «Ой не шуми, луже!», «ти батьку…», «Співай же їм, мій голубе», «Утни, батьку, орле сизий!».
Епітети: «мова хитра», «лихо тяжке», «слава козацькая».
Анафори: «Де…», «Не вернуться…», «Без…», «Чи…», «За що…», «Нехай…».

Найбільшим болем Т. Шевченка була поневолена, пригноблена Україна, в минулому — батьківщина славного запорозького козацтва. Поет думає над тим, як наштовхнути народ на думку про активніший опір, про неприпустимість покірного існування у панському ярмі. Тому звертається до свого старшого товариша по перу Г. Квітки-Основ’яненка із закликом писати про минулу славу козацьку, будити серця людей, адже «все гине, — Слава не поляже; Не поляже, а розкаже. Що діялось в світі. Чия правда, чия кривда І чиї ми діти. Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине…» Вірш починається романтичною картиною природи із згадками про колишню Україну, яка протиставляється сучасній, коли країна

Обідрана, сиротою
Понад Дніпром плаче;
Тяжко-важко сиротині,
А ніхто не бачить…

Т. Шевченко називає Основ’яненка отаманом, батьком, орлом сизокрилим, сподіваючись, що до його авторитетного слова люди прислухаються.

 



Засвіт встали козаченьки — Паспорт пісні, аналіз

«Паспорт» будь-якої народної пісні має бути складений за певною структурою. Нижче наведено загальний (універсальний) план, якому він повинен відповідати, а після нього — саме аналіз, тобто «паспорт» пісні «Засвіт встали козаченьки».

Засвіт встали козаченькиЗасвіт встали козаченьки

Універсальний «паспорт» народної пісні

  1. Рід.
  2. Жанр.
  3. Тема (мотив).
  4. Ідея.
  5. Образ ліричного героя, його почуття й переживання, ставлення до подій.
  6. Головний герой (якщо є), його характеристика.
  7. Художні засоби.

Паспортний аналіз пісні «Засвіт встали козаченьки»

  1. Історична народна пісня.
  2. Темою є прощання козака з дівчиною та матір’ю перед походом.
  3. Уславлення козаків, для яких обов’язок перед Батьківщиною є вищим, ніж сімейне щастя.
  4. Ліричний герой — молодий козак, який спочатку відчуває тривогу та має передчуття недоброго, бо його кінь вороненький «в воротях спіткнувся». Він просить матір прийняти його кохану Марусеньку «як рідну дитину». Але наприкінці пісні козак ставиться до майбутніх подій (козацького походу) з оптимізмом:

«Заграв мій кінь вороненький,
Назад сподівайтесь!»

6. Головний герой — мужній парубок, справжній патріот своєї Батьківщини, захисник рідної землі, гордість українського народу.
7. Алегорія, епітети, метафори, повторення, звертання, риторичні оклики, риторичне запитання.

Дивіться також:

Твір на тему «Історичні пісні»

Захист рідної землі та родини — тема та ідея твору «За сестрою»

Твір-опис зовнішності козака за картиною «Запорожець»

Запись была опубликована в Твори, розповіді, перекази з української мови та літератури. Добавить в закладки постоянная Ссылка.

Пісні Марусі Чурай “Засвіт встали козаченьки”…

ЗАСВІТ ВСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ
 
Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі,
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі.

Не плач, не плач, Марусенько,
Не плач, не журися
Та за свого миленького
Богу помолися.

Стоїть місяць над горою,
Та сонця немає,
Мати сина в доріженьку
Сльозно проводжає.

— Прощай, милий мій синочку,
Та не забувайся,
За чотири неділеньки
Додому вертайся!

— Ой рад би я, матусенько,
Скоріше вернуться,
Та щось кінь мій вороненький
В воротях спіткнувся.

Ой Бог знає, коли вернусь,
У яку годину.
Прийми ж мою Марусеньку,
Як рідну дитину.

Прийми ж її, матусеньку,
Бо все в божій волі,
Бо хто знає, чи жив вернусь,
Чи ляжу у полі!

— Яка ж бо то, мій синочку,
Година настала,
Щоб чужая дитиночка
За рідную стала?

Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі,
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі…

 

Аналіз вірша

 

Тема: Зображення походу козаченьків, розлучення хлопця з матінкою і коханою.

 

Ідея: Звернення сина до матері з проханням, щоб вона прийняла його кохану як свою дитину.

 

Основна думка: Для кожної родини є хвилюючим та важким момент, коли її сини, чоловіки вирушають у військовий похід.

Жанр: Літературна козацька пісня.

 

Засвіт встали козаченьки — українська народна пісня, авторство якої приписують напівлегендарній піснярці з Полтави Марусі Чурай. У ній говориться про те, що козак, вірний своєму обов’язку, вирушає в дорогу — захищати рідну землю. Він змушений покинути матір, кохану дівчину. І просить свою неньку, коли з ним щось трапиться, прийняти його дівчину Марусю як за свою дитину. Пісня побудована у формі діалогу. Є традиційні для народної пісні звертання, зменшувально-пестливі слова, постійні епітети. 

 
ВІЮТЬ ВІТРИ, ВІЮТЬ БУЙНІ
 
Віють вітри, віють буйні,
Аж дерева гнуться,
Ой як болить моє серце,
А сльзи не ллються.

Трачу літа в лютім горі
І кінця не бачу.
Тільки тоді і полегша, Як нишком поплачу.

Не поправлять сльози щастя,
Серцю легше буде,
Хто щасливим був часочок,
По смерті не забуде…

Єсть же люди, що і моїй
Завидують долі,
Чи щаслива та билинка,
Що росте на полі?

Що на полі, що на пісках,
Без роси, на сонці?
Тяжко жити без милого
І в своїй сторонці!

Де ти, милий, чорнобривий?
Де ти? Озовися!
Як я, бідна, тут горюю,
Прийди подивися.

Полетіла б я до тебе,
Та крилець не маю,
Щоб побачив, як без тебе
З горя висихаю.

До кого я пригорнуся,
І хто пригoлубить,
Коли тепер того нема,
Який мене любить? ?

 

Аналіз вірша

 

Тема: Відтворення страждань дівчини за своїм милим.


Ідея:
Возвеличення щирого почуття кохання.


Основна думка: 
«Хто щасливий був часочок, про смерть не забуде». 

 

Жанр: Літературна пісня.

 

Пісня «Віють вітри, віють буйні» передає почуття самотньої дівчини, яка страждає в розлуці з «милим чорнобривим». Для неї це — «люте горе», вона себе порівнює з билинкою в полі, що росте на піску, без роси, на спеці. Починається твір поетичним паралелізмом (дерева гнуться — сльози не ллються) і закінчується риторичними питальними та окличними реченнями. Має струнку організацію, дуже мелодійний, і донині користується популярністю.

 
ОЙ НЕ ХОДИ, ГРИЦЮ…
 
Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки — чарівниці.
Котра дівчина чари добре знала,
Вона ж того Гриця та й причарувала.
Інша дівчина чорнобровая,
Та чарівниченька справедливая.
У неділю рано зіллячко копала,
А у понеділок переполоскала,
Як прийшов вівторок — зілля ізварила,
У середу рано Гриця отруїла.
У четвер надвечір Гриценько помер,
А прийшла п’ятниця — поховали Гриця.
— Нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?
— Ой мати, мати, жаль ваги не має:
Нехай же Грицько двоїх не кохає!
Нехай він не буде ні тій, ні мені,
Нехай дістанеться сирій землині.
Оце тобі, Грицю, за теє заплата —
З чотирьох дощок темная хата…
 

Аналіз вірша

 

Тема: Відтворення трагічної долі Гриця через нерозділене кохання.


Ідея:
Возвеличення почуття кохання, які іноді внаслідок ревнощів становить загрозу життю.


Основна думка:
«Нехай же Гриць двох не кохає».


Жанр:
Драматична літературна пісня.

 

Сюжет пісні неодноразово використовувався українськими поетами, прозаїками та драматургами — він ліг в основу близько десяти повістей, романів, кількох драм і поем. Одними з найвідоміших є повість Ольги Кобилянської «В неділю рано зілля копала» та історичний роман у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко (1979, 1983).

 

Пісні Марусі Чурай, що стали народними (8 клас. Українська література) + Презентація

Автор: Дележа Альбіна Ярославівна

Навчальний заклад: гімназія № 290 м.Києва

Тема: Пісні Марусі Чурай, що стали народними

Мета: ознайомити учнів із найважливішими відомостями життєпису легендарної піснярки з Полтавщини – Марусі Чурай, її трагічною долею та пісенною спадщиною; ознайомити з текстами пісень «Засвіт встали козаченьки», «Віють вітри, віють буйні», з’ясувати їх мотиви, образи, жанрову приналежність; дати поняття «лірична пісня», її ознаки; розвивати вміння виразного читання, коментування пісень; висловлювати власне ставлення до Марусі та її пісень, робити висновки, узагальнення, формувати естетичні смаки учнів; виховувати повагу до творчих, обдарованих людей з народу — активних творців духовності; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Хід уроку

  1. Організаційний етап
  1. Актуалізація опорних знань у вигляді відповідей на тестові завдання
1. Історичні пісні належать до:

А) ліричних

Б) епічних

В) ліро-епічних творів

2. Основна відмінність історичних пісень від козацьких полягає в тому, що в історичних піснях:

А) завжди описуються реальні події

Б) завжди описуються лише реальні історичні особи

В) описується не лише козацька доба

3. Прикладом історичної пісні, у якій змальовано боротьбу козаків проти татаро-турецьких нападників є:

А) «Чи не той то хміль»

Б) «Зажурилась Україна»

В) «За Сибіром сонце сходить»

4. Темою пісні «Ой як же крикнув та козак Сірко» є розповідь про:

А) смерть Івана Сірка

Б) боротьба Івана Сірка проти ляхів

В) похід козаків на чолі з Іваном Сірком на кримського хана

5. Який художній засіб використано у назві пісні «Зажурилась Україна»

А) Синекдоха

Б) Персоніфікація

В) Гіпербола

6. Які з поданих пісень належать до пісень періоду Визвольної війни?

А) «Ой як же крикнув та козак Сірко», «Чи не той то хміль»

Б) «Чи не той то хміль», «Ой Морозе, Морозенку»

В) «Чи не той то хміль», «За Сибіром сонце сходить»

7. Хто з перелічених осіб, оспіваних в історичних піснях, був полковником за Хмельницького?

А) Іван Сірко

Б) Нестор Морозенко

В) Устим Кармалюк

8. Який період історії описано у пісні «Максим козак Залізняк»?

А) Період татаро-турецьких нападів

Б) Період Визвольної війни

В) Період Гайдамацького руху

9. Повстання у якому місті зображено у пісні «Максим козак Залізняк»?

А) Жаботин

Б) Богуслав

В) Умань

10. Яка з цих пісень є піснею літературного походження?

А) За Сибіром сонце сходить»

Б) «Максим козак Залізняк»

В) «Ой Морозе, Морозенку»

11. Як звати головного героя пісні «За Сибіром сонце сходить?

А) Богдан Хмельницький

Б) Устим Кармалюк

В) Нестор Морозенко

12. Хто є оповідачем у пісні «За Сибіром сонце сходить»?

А) Устим Кармалюк

Б) Кобзар

В) Козак

  1. Повідомлення теми та мети уроку

Вивчаючи тему історичних пісень, ми з вами дізналися, що не всі вони фольклорного походження, деякі з них мають авторів. І цими авторами не завжди були чоловіки. Сьогодні на уроці ви познайомитесь із життям та творчістю Марусі Чурай – відомої української поетеси та піснярки.

  1. Опрацювання навчального матеріалу

Не є встановленим історичним фактом, що на українській землі в першій половині XVII століття жила народна поетеса і «піснетворка» Маруся, але беззаперечним є той факт, що український народ сприйняв її як цілком реальну особу. Про своє життя Маруся розповіла у піснях, що їх сама склала, або в тих, що їй приписують.

Наукових досліджень про Марусю Чурай нема. Про неї пишуть письменники і поети, ось так про неї написав Михайло Стельмах: «Три віки ходить пісня Марусі Чурай по нашій землі, три віки любові вже подарувала дівчина людям. А попереду — вічність, бо велика любов і велика творчість — невмирущі». І це, безперечно так.

Чому так вражає доля Марусі? Чому про неї можна дізнатися із її пісень?

  1. Перевірка домашнього завдання

Вашим домашнім завданням було написати повідомлення про Марусю Чурай. Пропоную вам їх зачитати.

5.1. Матеріал для вчителя 

За переказами, Маруся Чурай народилася в 1625 (за іншими версіями — у 1628 або 1629) році в сім’ї козацького сотника Гордія, який був одним із провідників антипольського повстання. Після смерті батька, котрий був одним зі старшин під час Повстання Острянина та у 1638 році як бунтівник спалений на багатті у Варшаві, залишилася жити з матір’ю в Полтаві. Їхній будинок стояв на березі Ворскли, неподалік Хрестовоздвиженського монастиря, що зберігся й нині.

Дівчина була надзвичайної вроди і мала багато залицяльників, серед яких був і молодий козак Іскра Іван Якович, але своє серце вона віддала Грицю Бобренку, синові хорунжого Полтавського полку. Зі спалахом Хмельниччини у 1648 році Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутись. Дівчина чекала на нього 4 роки. Проте коли Гриць повернувся до Полтави, він вже не звертав уваги на Марусю, бо покохав іншу дівчину, Ганусю, із заможної полтавської сім’ї. Зраджена Маруся не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, що вона таємно взяла у місцевої бабусі-відьми, але його ненароком випив Гриць.

Улітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її було амністовано універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра. Текст універсалу: «В розумі ніхто не губить, кого щиро любить. Отже, і карати без розуму не доводиться, а тому наказую: зарахувати голову полтавського урядника Гордія Чурая, відрубану ворогами нашими, заради чудових пісень, що вона їх складала. Надалі ж без мого наказу смертних вироків не здійснювати. Марусю Чурай з-під варти звільнити». Для покути дівчина ходила на прощу до Києва, але повернувшись у 1653 році до Полтави померла у віці 28 років, не перенісши смерті коханого.

5.2. Слово вчителя

За що ж пісні Марусі Чурай так полюбилися народові, що через них її  навіть помилували від страти? Давайте з’ясуємо, прочитавши їх.

  1. Робота над змістом твору «Засвіт встали козаченьки» 

6.1. Виразне читання пісні «Засвіт встали козаченьки» учнями

6.2. Бесіда за питаннями

  • Як, на вашу думку, цей твір пов’язаний із життєвою долею Марусі Чурай?
  • Чи наявний у ньому її образ?
  • Яким він постає?
  • Яким зображений козак у творі?
  • Чому молодий козак не вірить, що він швидко повернеться з походу додому?
  • З яким проханням син звертається до матінки? Якою є її реакція на це?
  • Опишіть внутрішній стан матінки, яка проводжала свого сина у далеку дорогу. Чи не марні її хвилювання?
  • Чим починається і завершується твір?
  • Як називається цей літературний прийом і чому яка його роль у творі?
  • Як ви вважаєте, до якого жанру належить цей твір? Чому?

6.3. Літературний аналіз твору 

Тема: зображення походу козаченьків, розлука хлопця з матінкою і коханою.

Ідея: звернення сина до матері, що вона прийняла його кохану як свою дитину.

Жанр: козацька пісня літературного походження

Художні засоби:

Епітети: ясні очі, кінь вороненький

Метафори: стоїть місяць, кінь спіткнувся, година настала

Рефрен: Засвіт встали козаченьки

В похід з полуночі,

Заплакала Марусенька

Свої ясні очі…

  1. Опрацювання навчального матеріалу

До речі, пісні Марусі Чурай надзвичайно любив український композитор Микола Лисенко. Музичну тему пісні «Засвіт встали козаченьки» він узяв за основу увертюри до опери «Тарас Бульба». А також написав музику до іншої пісні – «Віють вітри, віють буйні» до опери «Наталка Полтавка» за Іваном Котляревським. Цю пісню батько української літератури використав як вступну арію Наталки. Пропоную вам ознайомитись з текстом цієї пісні.

  1. Робота над змістом твору «Віють вітри, віють буйні»

8.1. Виразне читання пісні «Віють вітри, віють буйні» учнями

8.2. Бесіда за питаннями

  • Який настрій цього твору?
  • Хто є центральним образом твору?
  • Охарактеризуйте внутрішній стан дівчини.
  • Чому, на вашу думку, в пісні порівнюється доля дівчини із самотньою билиною, що росте на полі?
  • Чому героїня вважає, що її долі завидують люди?
  • Для чого, на ваш погляд, твір завершується риторичним запитанням?
  • Як, на ваш погляд, чи схожа доля героїні твору з долею його авторки? Свої міркування обґрунтуйте.
  • Як би ви охарактеризували жанр цього твору?

8.3. Теорія літератури

Лірична пісняце твір, що віддзеркалює психоемоційну сферу народного життя.

Ознаки ліричної пісні:

  • Монологічна будова (іноді допускаються діалоги)
  • Психологічний паралелізм
  • Наявність образів-символів
  • Висока емоційність
  • Які з поданих ознак наявні у пісні «Віють вітри, віють буйні»?

8.4. Літературний аналіз твору 

Тема: відтворення страждань дівчини за своїм милим.

Ідея: возвеличення щирого почуття кохання, вірності.

Жанр: лірична пісня літературного походження

Художні засоби:

Епітети: буйні вітри, щаслива билинка, люте горе, тяжко жити

Метафори: віють вітри, дерева гнуться.

  1. Підсумки уроку у вигляді творчої рефлексії

Які враження справили на вас пісні Марусі Чурай? Чому вони так полюбилися людям, а сам Богдан Хмельницький через них звільнив Марусю від страти? Свої думки запишіть у вигляді міні-есе. Час для виконання роботи – 5 хвилин.

  1. Зачитування учнівських есе
  1. Домашнє завдання

Вивчити напам’ять пісню Марусі Чурай «Засвіт встали козаченьки»

Завантажити: Пісні Марусі Чурай, що стали народними (8 клас. Українська література) + Презентація + Сертифікат (Розмір: 5.3 MB, Завантажень: 157)

Отправить ответ

avatar
  Подписаться  
Уведомление о