Художні тексти: Тексти художнього стилю — 9 клас – ХУДОЖНІЙ ТЕКСТ ЯК ОБ’ЄКТ ЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ – Науковий блоґ

Тексти художнього стилю — 9 клас

 Урок №57

Тема. Р.м. Письмовий вибірковий переказ текстів художнього стилю

(на основі декількох джерел)

Мета:  удосконалити знання учнів про особливості вибіркового  переказу  текстів  художнього  стилю  на  основі декількох джерел; формувати вміння й навички виділяти  в  текстах  художнього  стилю  основну  інформацію  та  відтворювати  її  відповідно  до  стильових вимог текстів, добирати потрібний мовний матеріал; розвивати вміння письмово будувати висловлювання, передаючи  основну  інформацію  прочитаних  текстів художнього  стилю.

Тип уроку:  урок розвитку комунікативних умінь.

ХІД УРОКУ

 

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення з темою і метою роботи

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Бесіда за запитаннями
1. Які ознаки характерні художньому  стилю?

2. Чим відрізняється художній  стиль від  інших  стилів?
3. Який  переказ  називається  вибірковим? Аргументувати  свою думку.

ІV. Підготовча робота до письмового вибіркового переказу

Колективна робота з текстами
  Прочитати тексти. Визначити стиль, тип, жанр, тему й основну думку  кожного. Що  об’єднує  їх?  З  якою  метою  автор  увів у перший  текст  пряму  мову  і  діалог? Як  можна  їх  передати в переказі?
  Назвати мовні і стилістичні особливості поданих уривків. Навести  приклади  рядками  з  текстів. Висловити  свою  позицію щодо композиції кожного висловлювання. Виділити з текстів головну інформацію для розкриття теми вибіркового переказу й усно виголосити  її.

Текст № 1
Коли  забув  ти рідну мову,
Біднієш духом  ти щодня;
Ти втратив корінь  і основу,

Ти обчухрав  себе до пня.
Коли в дорогу  ти  збирався,
Казала мати, як прощавсь,
Щоб  і чужого научався,
И  свого ніколи не цуравсь.
Ти ж повернувсь, відступник  сущий,
Прийшов під рідний небозвід,
Немов  Іван, не пам’ятущий,
Хто  твій народ  і де  твій рід.
Ти втратив корінь  і основу,
Душею вигорів дотла,
Бо  ти  зневажив рідну мову,
Ту, що  земля  тобі дала.
Ту, що не вбили царські  трони,
Ту, що пройшла крізь бурі всі,
Крізь  глузи й дикі  заборони
И постала нам в усій красі.
Для  тебе й Київ напіврідний,
І Мінськ піврідний,  і Москва…
Бо хто  ти  є?  Іван Безрідний,
Іван, «не помнящий родства»!
                                  Д. Білоус

Текст № 2
    Дід —  це  жива  мудрість,  неписана  історія  нашого  народу. На  своїх  зігнутих  плечах  несуть  діди  стільки краси й  ніжності, що може позаздрити  їм будь-хто.

    І коли в автобусі я бачу сідоглавого предка мого  з в’язанкою бубликів,  я  чомусь  думаю:  зараз  прийде  в  хату,  добуде  свій  нехитрий  гостинець  і  скаже  своєму  Іванкові: «А  глянь, що я приніс  від  зайця…» Він  посадить  своє  чорняве  чи  біляве  онучатко, і воно, роззявивши ротика, слухатиме його простодушні оповіді, у яких переплететься  дійсність  і фантазія.  І колись  обов’язково прокинеться  в  його  душі  дідова  краса,  і  живитиме  його  дідова мудрість  і дідова мова  (За В. Симоненком).
Текст № 3
   Досвід,  отриманий  у  спадок  від  своїх  бабусь,  залишається золотим  набутком  на  все життя. Ще  змалечку  ці  мудрі  вчителі виховували в дітей любов до рукодільництва,  господарських навичок. Споконвіків  у  нашого  народу  це  було  традицією,  сталим неписаним  законом.

   Нерідко бабусі є творцями легенд, казок, прислів’їв та приповідок.  «Тисячі  речей,—  писав  Іван Франко,—  у житті  забудете, а  тих  хвилин,  коли  вам  люба  мама  чи  бабуся  оповідали  байки, не  забудете до  смерті».
  Один  із  сучасних народознавців писав, що після проспіваної пісні,  розказаного  оповідання  чи  казки  виконавці  уточнювали:
«То  мене  бабуся  навчили».  Те  саме  стосується  і  найрізноманітніших  видів  виробничих  занять,  і художніх промислів. Від  бабці навчилась онучка прясти й  ткати, плести, шити й вишивати, садити й вирощувати квіти, білити хату, працювати в городі, виховувати немовлят.
   Часто  бабуся  заміняла  неньку  й  батька,  особливо  в  повоєнні  роки,  коли  чимало  дітей  залишилося  без  рідних  (За  В.  Скуратівським).


Текст № 4
   Кожна людина  і кожний народ має свої святині. До цих святощів зараховуємо і пошану до матері. Вона дала нам життя, виростила й виховала.
   Коротке це слово — мама, але які надлюдські глибини скарбів містить воно в собі! Усе її життя з серця б’є великим невичерпним джерелом безкорислива любов до своїх дітей. Усе  її життя — це терпіння, безмежна  самопожертва, пробачення провини.
   Мати… Це перше слово, яке з радістю та усмішкою вимовляє дитина. Мама —  це  те  слово,  яке  найчастіше  повторює  людина в хвилини  страждання й  горя.
   Поняття про щастя, добро  і ласку нерозривно пов’язані в нас з образом найдорожчої людини — Матері.
   А  мамина  колискова  звучить  найніжнішою  музикою  і  тоді, коли посрібляться наші  скроні. Вона  з нами  завжди,  з  тієї миті, коли ми починаємо відчувати себе. Слово «матір» є символом усіх людських вартостей. Не мав би світ стільки геніїв, стільки великих мужів, якби над  їхнім дитинством не тремтіло б  серце матері.
    Благословенна  ж  будь,  Українська  мати,  усюди  й  завжди! (За Н.Дмитровською).

Текст № 5
    В  особі  батька  народ  оспівав  вірного  захисника.  Довгі  й  виснажливі війни за свободу та незалежність рідної землі, свого народу вимагали постійної відсутності. А при поверненні чоловіки вимушені були обробляти ниви, чумакувати, ходити в найми. Отже, у традиційному понятті батько уособлювався насамперед як захисник,  годувальник.

   Одначе батьків приклад, батькове слово, наказ були законом, нормою  виховання.  Не  випадково  казали:  «Не  навчив  батько, не навчить  і дядько».
   Ці  давні  традиції  перейшли  і  на  пізніші  часи.  Якщо  мати за своєю природою є втіленням ласки, ніжності, надмірної доброти,  то  з  батьком  асоціюються  значно  вимогливіші, практичніші означення. Це відбилося  і в прислів’ях: «Батькова лайка дужча за  материну  бійку»;  «Батько  не  мати,  не  поцілує  і  не  приголубить»; «З батьком  суд коротенький».

   Батьків приклад у родині має особливе  значення,  адже діти, особливо хлопці, намагаються «робити з нього життя». Особливо це  стосується навичок працелюбності  (За В. Скуратівським).
  Виділити мікротеми й самостійно сформулювати пункти складного плану. Записати його.
Опрацювання пам’ятки
  Розглянути пам’ятку «Як готуватися до вибіркового переказу текстів  художнього  стилю  (на  основі  кількох  джерел)».  Запам’ятати особливості побудови вибіркового переказу текстів художнього  стилю  (на основі кількох джерел).

                       ПАМ’ЯТКА 

«Як  готуватися до вибіркового переказу  текстів 

художнього  стилю  (на основі кількох джерел)»

1. Прочитати  тексти.

2. Визначити  стиль,  тип  і жанр мовлення кожного  тексту.

3. Скласти складний план відповідно до теми  і змісту висловлювання.

4. Виділити  найважливішу  інформацію  в  текстах,  необхідну для переказу.

5. Подумки відкинути другорядне.

6. Викладати матеріал послідовно.

7. Не  скорочувати  текст надмірно.

8. Слід пам’ятати про причиново-наслідкові  зв’язки та  зображувально-виражальні особливості висловлювання.

  Підготувати вибірковий переказ текстів художнього стилю (на основі кількох джерел) на тему «Твій родовід». Скористатися пам’яткою.

VІ. Підсумок уроку

VІІ. Домашнє завдання

  Оформити письмовий вибірковий переказ текстів художнього стилю  (на основі кількох джерел), опрацьованого на уроці.

Тема. Твір-опис природи в художньому стилі за картиною.

Урок № 90-91 укр. мова 6 клас

Тема. Твір-опис природи в художньому стилі на основі особистих вражень або за картиною.

Мета: навчити школярів створювати тексти-описи природи за картиною;

розвивати вміння осягати зміст живописного твору,помічати всі важливі і

другорядні деталі,сприяти збагаченню словникового запасу учнів;

виховувати отримувати естетичну і моральну насолоду від прочитання

художнього полотна,а також бережне ставлення до природи рідного краю.

Обладнання: репродукція картини Федора Манайла «Золота осінь»

Тип уроку: урок мовленнєвого розвитку.

Епіграф:

Ліс і поле, річка й гай,

І квітучий сад – розмай,

І небес блакить

Просять: «Збережіть!»

В. Сухар

ХІД УРОКУ

І. Уведення в тему.

1. Прочитайте текст. Чи можна назвати автора поданого нижче тексту

художником слова?

Пречудовий літній ранок. У холоднім легенькім вітрі ледве-ледве леліється

широкий лан жита. Жито, мов золото. Колосся, наче праники, аж похилилось під

вагою зерна та перлових крапель роси, що позвисали з кожної стеблинки. Стоять

стебла високі та рівні, жовті і гладкі під зеленим листям повійки, осету та іншого

бур’яну, що стелиться сподом. Де-не-де видніється з-посеред того золотого,

шумливого та пахучого моря синє, чаруюче око блавату, або квітка куколю, або

дівоче паленіюче лице польового маку.

(За І. Франком)

— Який опис називається пейзажем?

— Як називаються художники, які малюють пейзажі?

— Які жанри живопису ви знаєте?

— Художники досягають потрібного ефекту, використовуючи різні фарби та

їх відтінки.

— Чим користуються письменники для того, щоб живо зобразити картину

природи?

2. Робота з епіграфом: прочитайте епіграф до уроку, прокоментуйте.

ІІ. Оголошення теми і мети уроку.

Запишіть у зошити цілі уроки. Додайте до запропонованого переліку кілька

пунктів, висловлюючи свої очікування від вивченого матеріалу.

Знати:

— визначення і жанрові особливості тексту-опису природи за картиною;

— типові мовні засоби, що використовуються в описах цього типу;

— стильові ознаки різновидів описів;

— функції окремих предметних описів у художніх текстах.

Уміти:

— вирізняти тексти-описи природи з-поміж інших видів описів;

— визначати стильову належність опису природи;

— аналізувати будову і мовні засоби текстів цього типу;

— створювати усний і письмовий опис природи за картиною.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

  1. Пригадайте вивчене в попередніх класах про типи мовлення. Заповніть

відповідні комірки таблиці.

Тип мовлення

На яке питання

дається відповідь

Про що йдеться в

тексті

Розповідь

Опис

Роздум

  1. Опрацювання пам’ятки опису картини.

Щоб описати картину, зображену художником, необхідно знати ряд

особливостей такого опису

1) Визначити жанр картини.

2) Розповісти про задум автора.

3. Дати словесний опис побаченого:

а) що зображено в центрі картини;

б)що намальовано на задньому плані картини;

в) які художні деталі використовує митець для підсилення враження від

картини;

г) як зображено предмети на картині.

4. Висловити своє ставлення до картини.

1 художник-оповідач

Пейзажем називається твір живопису, у якому головним предметом

зображення є природа. Для деяких видів пейзажів існують свої назви.

Скажімо, картина, на якій зображено море, називається марина; а та, на якій

зображено міські краєвиди, називається ведута (у мистецтві XX століття

міські пейзажі стали називати урбаністичними). А ще пейзаж називають

ландшафтом.

2 художник-оповідач

Як же працює художник над картиною? Розглядає, обдумує, відчуває настрій

того, що збирається описати. Ваше завдання — відчути настрій картини, побачити

неповторність саме цього ландшафту, саме цієї миті, зображеної художником.

Потім треба з’ясувати, за допомогою яких засобів художник досягнув мети.

Отже, вам необхідно буде знати значення таких мистецтвознавчих термінів, як

композиція картини, світлотінь, фон, перспектива, палітра (або колорит).

3 художник-оповідач (висвітлено на мультимедійні дошці)

Композиція картини — розміщення предметів і фігур у просторі;

співвідношення об’ємів, світла і тіні.

Фон — та частина поверхні полотна, на якій вималювано головні елементи

композиції.

Перспектива — відтворення на малюнку уявної зміни розміру, форми об’ємних

предметів; об’ємність зображення.

Світлотінь — розподіл світлих і тіньових штрихів, плям як засіб передачі в

живописі об’ємності зображуваного.

Малюнок — зображення предмета на площині, зроблене олівцем, пером, фарбами

тощо.

живопису, друкованого тексту, малюнків, карт та інше.

ІV. Опрацювання нового матеріалу.

1.Відомості про художника (на мультимедійні дошці портрет художника)

Федір Манайло (1910-1978) — народний художник України. Народився і проживав на Закарпатті. Картини митця — це мальовнича візитна картка рідних Карпат з їхніми піднебесними вершинами, зі своєрідним укладом життя і побуту, звичаїв, фольклору.

  1. Осмислення картини за запитаннями. Дайте відповіді на запитання й виконайте

завдання.

1. Про що ця картина? Яке враження створює полотно? Що відчуваєте, коли дивитеся на нього?

2. Доведіть, що на картині зображено пейзаж.

3. Яку пору року зображено? Це її початок чи кінець?

4. Які барви переважають на полотні? Зверніть увагу, як один колір змінює інший, починаючи з правого боку.

5. Що ми бачимо на передньому плані картини, а що — на задньому? На чому художник прагне зосередити нашу увагу.

6. У яке вбрання одягнені дерева? Чи однакове воно? Про що це говорить?

7. Золото листя художник протиставляє осінньому небу. Яке воно в нього?

8. Як митець передає стан спокою в природі? (Зверніть увагу, чи є на картині вітер, чи видно птахів, чи спокійна річка)

3.Добір робочого матеріалу.

— Доберіть епітети до слів осінь, дерева, річка, трава, гора, небо.

— Доберіть синоніми до слів природа, краєвид, вершина.

ДОВІДКА. Милуватися, розстилатися, простягатися, зачаровувати, золоте сяяння, різнокольоровий одяг, тиха річка, білокорі берізки, сонні береги, сільські хатинки, краса життя, свято краси, краса прощання, чарівна пора, відчуття спокою.

Кольори — жовтогарячий, багряний, вогненно-золотий, вогненно-червоний.

4.Прочитання картини (на мультимедійні дошці картина).

Опис картини Федора Манайла «Золота осінь»

Осінь. Напевно, немає жодної людини, яка б не любила таку прекрасну пору. З року в рік приходить золотоволоса красуня на зміну теплому літечку. Бере свої пензлі й хутко починає розфарбовувати кожен листочок. Бачили? Багряний, золотий, помаранчевий, жовтий – яких тільки кольорів не шкодує пані Осінь. З особливою ніжністю ставляться до осені художники. Ось, наприклад, взяти відому картину народного художника Федора Манайла «Золота осінь». Яка ж вона прекрасна ця осінь на полотні. Красується собі різними барвами, випромінює світло та спокій. На картині зображено могутній ліс, який вже давно встиг увібрати всі яскраві кольори. За лісом заховалися височенні карпатські гори. Видно, як снігом трохи притрусило схили. То нагадування, що вже скоро повіє холодом. А ось, в центрі картини, тече кудись вузький струмок. Вода в ньому також уже давно холодна-холодна. Тільки берізки не бояться того холоду.  Пускають свої листочки на воду. Пливуть ті листочки, схожі на кораблики, за швидкоплинною течією. Ген біля лісу ледь визирають хатки. Вони також відчули подих осені. Стоять собі одна біля одної, туляться, доповнюючи загальний образ. А над лісом легенький вітерець приніс важкі сіруваті хмари. От-от піде рясний дощ.

V. Творче завдання.

Скласти усний твір-опис природи за картиною Федора Манайла «Золота осінь»

VІ. Домашнє завдання: записати, складений на уроці опис природи за картиною,

передати своє власне ставлення, використовуючи відповідні художні засоби.

Художній твір — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Худо́жній твір — термін, яким позначають твір, що має передусім естетичну або розважальну цінність. Здебільшого цей термін використовується, коли мова йде про твори літератури й кіно, тоді як картини, статуї тощо частіше називають витворами мистецтва. Художний твір — явище художньої літератури, тобто гетерогенного за походженням мистецтва, яке має самодостатню естетичну цінність, що може бути по-різному трактована, інтерпретована залежно від мети і досвіду читачів, літературних критиків.

Літературно-художній твір — основна форма існування літератури як мистецтва слова.

Маючи передусім естетичну цінність, художні твори протиставляються творам науковим і документальним, для яких основною є пізнавальна цінність. Специфіка творів, які називають художніми, така, що вони часто використовують вигадку: можуть розповідати про події, що начебто відбувалися у вигаданому світі, країні чи місті, з вигаданими людьми. Іноді твір художньої літератури чи художній фільм розповідає про людей, що існували реально, але водночас автор такого твору збагачує реальні біографії вигаданими деталями чи сконструйованими розмовами.У таких творах автор використовує багато художніх засобів, наприклад: епітети, порівняння, алегорії,рефрени, гіперболи, літоти, метафори, іронії, риторичні запитання та звертання, що робить твір цікавішим для читача. Художня історична література й художнє історичне кіно часто дещо відхиляються від ходу подій, зафіксованих в науковій історичній літературі.

Проблема сприйняття літературного твору[ред. | ред. код]

Письменник як фізична особа, стаючи автором твору, перевтілюється у таку особистість, яка добирає образи, творить предметний світ за власним, іманентним законом, згідно з яким представляє адресатові ідеальне послання-висловлювання. Художній твір виникає як результат співтворчості творця і читача, що ведуть між собою уявний діалог. І цей об’єктивований результат співтворчості фіксується у тексті засобами писемної мови, яка є формою мовлення автора, оповідача, персонажів. Цілісний художній світ, створений уявою сприйняття, викликає цілісний читацький образ (щоправда, його ізоморфність до образу, створеного митцем, залишається проблематичною). Тому твір художньої літератури не стільки відтворює дійсність, скільки моделює її авторське сприйняття, письменницьку візію.

У цьому відношенні, художній твір є результатом творчості, засобом вислову, своєрідною мовною структурою, яка конкретизується в читацькому сприйнятті і певною мірою відбиває об’єктивну дійсність крізь призму суб’єктивного світу. Це — своєрідна фікція (fiction). Проте міра об’єктивного і суб’єктивного, відображеного й уявного, відтвореного й деформованого, буде щоразу іншою, залежною від мети суб’єкта художнього процесу, того літературного напряму і стильової течії, в річищі яких автор, приймаючи їх канони чи деформуючи їх, творить.

Художнє слово – це засіб впливу на людини за допомогою образних виразів та персоніфікованих героїв. Це своєрідний інструмент, яким автор створює справжній образний мікросвіт з метою певного естетичного впливу на читача (за Х. І. Кайбідою).

Виховна та художня цінність цього виду мистецтва обумовлена специфікою засобів втілення в ньому художнього образу, насамперед, мовних засобів виразності, адже мова літературного твору є найкращою, найвищою формою літературного мовлення.

Текст наукового стилю — 9 клас

Тема. Р.м. Письмовий переказ тексту наукового стилю (на основі декількох джерел)

Мета: удосконалювати  мовленнєво-мислительні  вміння учнів  усвідомлювати  тему  й  основну  думку,  логіку викладу, тип і стиль мовлення, запам’ятовувати конкретні факти, послідовність викладу матеріалу; розвивати мовленнєво-комунікативні вміння здійснювати  змістово-композиційний  і  мовний  аналіз  текстів наукового стилю, сприймати кілька текстів, розуміти їх, вибирати інформацію відповідно до комунікативного завдання й відтворювати зміст прочитаного або почутого;  виховувати розуміння краси  і  значущості декоративно-ужиткового мистецтва в Україні.

Тип уроку:  урок розвитку комунікативних умінь.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення з темою, метою і завданнями уроку

ІІІ. Колективна робота з текстами наукового стилю

Читання текстів
  Прочитати тексти. Дослідити, чи одній темі вони присвячені. Визначити основну думку та стильову належність. Дібрати заголовки до кожного  тексту. Порівняти  їх  із  заголовками, дібраними однокласниками.

Текст № 1

     В історичних і краєзнавчих музеях України зберігається багато прикрас, предметів розкоші та домашнього вжитку, які відображають побут і художні смаки стародавніх слов’ян — від початку заселення  території України до утворення Київської Русі.
     Розвиток українського народного мистецтва поділяють на три основні етапи. У перший період (ХІV — перша половина ХVІ ст.) відчувається вплив давньоруських традицій, а другий  (друга половина ХVІ — перша половина ХVІІ  ст.)   характеризується розквітом ремесел і заснуванням ремісницьких цехів. На цих етапах декоративно-ужиткове мистецтво було селянським та родинним.
    Речі виготовлялися для домашнього вжитку. Третій період  (друга  половина ХVІІ–ХХ ст.)   —  час  найвищого  розквіту  художніх промислів. Саме тоді було створено найвидатніші пам’ятки декоративно-ужиткового мистецтва.
   Серед  багатьох  видів  народного  мистецтва  значне  місце  належить  різьбярству. Різьблення  по  дереву  було  поширене  в  усій Україні, особливо в лісовій смузі. Ним прикрашалися найважливіші деталі житла: різні дерев’яні півні сиділи на дахах, квіти оплітали одвірки й вікна. Різьбленими були й полиці-мисники. Особливо вражала багатством різьблених прикрас народна архітектура карпатських  сіл.  Гуцульські  майстри  використовували  геометричні орнаменти, на лемківських витворах оживали виноградне, дубове й калинове листя, квіти  соняшника  (За В. Скляренко).

Текст № 2

    Кераміка — один із давніх видів декоративно-ужиткового мистецтва  України.  Археологічні  розкопки  показують, що  гончарний посуд на території України виготовлявся ще в період неоліту. У давньому Києві в Х–ХІІ ст. працювали талановиті гончарі, що створювали  поливну  кераміку  й  керамічні  вироби,  прикрашені кольоровими емалями. Створенню й розвитку гончарних промислів  сприяла велика кількість місцевих  глин.
     Перший фаянсовий завод в Україні було створено в 1799році у Міжгір’ї  під Києвом. Пізніше фаянсові  вироби  стали  виготовляти  у Будах. У ХІХ  столітті  відкриваються  приватні  порцелянові заводи в Чернігівській губернії, де виготовляють з місцевого каоліну вироби, прикрашені ліпленням  та живописом.
    Косовські  виробничо-художні  майстерні  Художнього  фонду України виробляють кухонний посуд. Для прикрас  інтер’єру гуцульські  майстри  випускають  панно  й  анімалістичну  скульптуру. У  місті Косове  виготовляють  кахель  для  печей,  розписаний гуцульським  орнаментом. Матеріалом  для  майолікових  виробів є місцеві червоні глини. Для оздоблення використовують ангоби і  глазурі  (За Р. Бардіною).

Текст № 3

     Початок  скловиробництва  на  українських  землях  припадає на Х  століття. У цей час основною продукцією  скловарних майстерень  були  браслети,  намиста  та  персні,  які  виготовляли  способом ліплення, витягування, розкачування. Найбільш поширеним  виробництво  скла  і  виробів  з  нього  стало  на  Чернігівщині (у  ХVІІІ  столітті  тут  працювало  понад  120  скловарних  майстерень), Київщини, Волині,  де  були  для  цього  всі  необхідні матеріали — кварцовий пісок, вапно, крейда, деревина і запаси води. Ремісники-склярі виготовляли різні сорти «простого», зеленого, синього, димчастого скла, а також кришталь, віконне й лампове скло, свічники, люстри, кухонний та горілчаний посуд (пляшки, баклажки, штофи, чарки, стакани). Стародавній український фігурний посуд,  у  якому насамперед має  значення його  ужиткова роль, не має аналогів у  світі.
     З  ХVІІ  ст.  склодуви  прикрашали  свої  вироби  густим  декором  (скляними  джгутами,  стрічками,  бризками),  розмальовували емалями та золотом. У наш час раз на три роки Міжнародний симпозіум гутного скла, що проходить у Львові, називає кращих майстрів,  серед яких чимало українців  (З  енц.).
Колективне опрацювання фотоілюстрацій
  Розглянути фотоілюстрації «Смачного», «Кріпак», «Баклага», «По  гриби»  (див. додаток до посібника).
  Якому виду мистецтва відповідають фотоілюстрації? Довести свою думку.

Актуалізація мовленнєвознавчих понять (робота в парах)
  Пригадати  у  формі  діалогу  (12–14  реплік)  вивчений  у  попередніх класах матеріал  про  переказ. Розпитати  товариша по парті: що таке переказ? які бувають види переказів? чим вони відрізняються? що  спільного? які мають особливості? тексти якого  стилю переказувати легше? чому?
Матеріал для вчителя. Переказ — це сприйняття й відтворення змісту висловлювання та складання тексту за готовим матеріалом.
    Основним критерієм, що визначає цінність переказу, є повнота  відтворення  висловлювання.  Саме  на  цій  основі  розрізняють докладні,  стислі, вибіркові, творчі перекази  тощо.
    Переказ, який передбачає передачу якоїсь окремої теми тексту або окремої інформації відповідно до комунікативного завдання, називають вибірковим.

Мовностилістичний аналіз висловлювань.  Лексико-стилістична робота
  Попрацювати  над  лексикою  поданих  текстів:  назвати  слова, що належать  до наукової  термінології  та  з’ясувати  їхнє лексичне  значення.
  Виписати ключові слова і словосполучення, що стосуються декоративно-ужиткового мистецтва різних промислів. Усно виділити основну  інформацію  і  стисло переказати кожний текст.
  Скласти самостійно складний план вибіркового переказу наукового тексту (на основі декількох джерел) на тему «Розвиток декоративно-ужиткового мистецтва в Україні». Записати його.
  Продумати  композицію  переказу.  Яким  типом  мовлення  ви скористаєтеся? Довести правильність  свого вибору.

ІV. Складання вибіркового переказу

  Попрацювати з пам’яткою і написати вибірковий переказ текстів наукового стилю (на основі кількох джерел) на визначену тему.

ПАМ’ЯТКА

«Як  готуватися до вибіркового переказу  тексту

наукового  стилю»  (на основі кількох джерел)

1. Прочитати тексти, з яких потрібно вибрати матеріал для переказу.

2. Визначити основну думку опрацьованих  текстів.

3. Вибрати  з  текстів  лише  той матеріал,  який  необхідний  для повного розкриття пропонованої  теми.

4. Визначити основну думку переказу (вона може збігатися і не збігатися  з основною думкою  текстів).

5. Продумати  композицію  переказу,  визначити  тип  мовлення (розповідь, опис, роздум).

6. Виписати  слова-терміни.

7. Скласти  складний план вибіркового переказу.

8. Продумати  слова  та речення для  зв’язку частин  тексту.

9. Написати  вибірковий  переказ  тексту  наукового  стилю  (на основі кількох джерел).

V. Підсумок уроку
VІ. Домашнє завдання

  Написати стислий переказ текстів наукового стилю (на основі кількох джерел), опрацьованих на уроці.

  Дібрати з художніх творів кілька текстів з описами природи.
Написати  вибірковий  переказ  текстів  художнього  стилю  (на основі кількох джерел).

Усний докладний переказ тексту художнього стилю з творчим завданням

Урок розвитку комунікативних умінь. Усний докладний переказ тексту художнього стилю з творчим завданням, українська мова, 10 клас

Мета: удосконалювати вміння відтворювати усне висловлювання художнього стилю, доповнювати його своїми міркуваннями; розвивати зв’язне мовлення, творчі здібності, аналітико-синтетичне мислення, збагачувати словниковий запас; виховувати духовність, пошану до оберегів роду.

Тип уроку: урок розвитку мовленнєвих умінь і навичок (урок навчального переказу). 

І. Вступна бесіда

Прочитайте слова Максима Рильського. Як ви їх розумієте?

ХТО НЕ ШАНУЄ СВОЄ МИНУЛЕ, ТОЙ НЕ ГОДЕН СВОГО МАЙБУТНЬОГО

Напевно, у кожній родині є сімейні реліквії, святині, що передаються з покоління в покоління. Це ніби пам’ять роду. Серед них і «живописне, мозаїчне або рельєфне зображення Бога чи святого, якому поклоняються». Назвіть цю реліквію за поданим тлумаченням (ікона). Чи є у вашій родині образи-обереги? Як ви до них ставитеся? (Стратегія «Обмін думками»)

Про що може бути текст, що має назву«Ікона»? (прогнозування змісту тексту за його назвою)

Послухайте текст і порівняйте його зміст з вашими уявленнями. Чи справдилися ваші очікування?

 

ІІ. Читання тексту

ІКОНА

Роман стрімко переступив поріг бабусиної кімнати. На підвіконні затишно буркотіло радіо. Бабусі й не видно було за ковдрами, подушками. Коли вона й не спить, однаково лежить із заплющеними очима, піднімається дуже рідко. Лице акуратне, дрібненьке, схоже на квіточку.

Роман підступив до столу з гарною, святково-легенькою скатеркою. На столі пишалась дешева, темно-синього скла ваза, лежав псалтир, якісь ліки. Стояла прикрита рушником ікона. Роман узяв її, задерев’яніло засунув за полу і, не глянувши на стару з її подушками, рвучко направився геть.

Увечері Роман відніс ікону Павлуші Ханенку. Отому, що в Канаду до родичів виїхав, як тільки стало відомо, що вже можна і нічого за це не буде. А тепер от погостювати приїхав. Каже, що в тамтешніх українців така туга за батьківщиною, що мати якийсь сувенір з рідної України — їм за велике щастя. Хоч рушник вишиваний. Хоч ікону. І гроші вони за це ладні заплатити.

Роздивившись принесену Романом ікону, «канадець» Ханенко поклав її на стіл.

— Чи ти мене хочеш одурити, чи хто тебе кинув? — верес-кнув він.— Дивись.

Ханенко поклав бабусину святиню на стіл, піддів ікону зі зворотного боку ножичком, і на темному дереві забілів папірець із рівними рядками друкованих літер. «.під впливом інженери. згідно з якими архітектурний стиль.»

— Хтось узяв рівненьку дощечку,— пояснював Ханенко,— наклеїв репродукцію з журналу, а потім лаком покрив. Вийшло непогано,— хмикнув,— але на продаж не йде. Тобто,— поправився,— на сувенір не згодиться.

Коли увечері повернувся брат Антон, Роман підійшов до нього:

— Ікону давно продав?

Антон вперся поглядом у темні очі Романа.

— Давно. З рік тому, у місті.

— Нікому не скажу. Половину грошей мені оддаси,— мовив похолоділим голосом Роман і пішов до хати.

— Розказуй хоч усьому кутку, хоч на все село кричи,— насмішкувато крикнув йому в спину Антон.— Грошей тих давно немає. Гроші ті на випускний вечір пішли.

Брати встали один проти одного напружені, як покручі. Якось дивно покликала до хати мати. Бабуся напівсиділа в ліжку. Крилом голубки виглядало з-під хустинки срібне пасмо. Поруч згорбився на стільці батько. Хлопці виструнчились, між ними стала смутна мати з вологим блиском в очах.

— Діти. мої. мабуть, до ранку не доживу.— з натугою вилітали з побілілих уст слова.— Довго я. ходила. по цій землі. Живіть і ви. довго. Ікону бережіть. І вона. вас. оберігатиме. (362 сл.)(За С. Соловйовим).

III. Бесіда за змістом прочитаного

Орієнтовні питання бесіди

1. Коли відбуваються події, описувані в тексті, і де?

2. Навіщо Роман узяв ікону зі стола?

3. Чому хлопець не зміг її продати?

4. Кого підозрював Роман у крадіжці справжньої ікони? Чому?

5. На що онук витратив гроші, виручені за продаж украденої у бабусі ікони? Як це його характеризує?

6. Що відчув Антон, коли був викритий у крадіжці ікони? Які слова парубка на це вказують?

7. Як умираюча бабуся ставилася до ікони? Які слова це підтверджують?

8. Якою автор зображує бабусю? З чим порівнює її лице? Про що свідчить опис кімнати бабусі?

9. Які риси вдачі виявили обоє братів через свою готовність продати родинну реліквію. Як автор ставиться до хлопців? А ви?

10. Назва тексту відображає тему чи основну думку?

11. Як ви розумієте значення слова «духовність»?

12. До якого стилю мовлення належить текст?

 

IV. Складання плану

Орієнтовний план

І. Бабусина ікона за полою.

II. Невдала спроба.

1. У «канадця» Павлуші Ханенка.

2. На сувенір з рідної України не згодиться.

3. Розмова братів.

III. Передсмертне напуття.

 

V. Мовний аналіз тексту

Словникова робота

1. Тлумачення слів.

Пола — край кожної з половини одягу (пальта, піджака), що розгортається спереду.

З-під поли — таємно щось робити.

Сувенір — подарунок на згадку; річ, пов’язана зі спогадами про когось, що-небудь.

Репродукція — фотографічне або поліграфічне відтворення зображень друкованого тексту, творів живопису, карт, фотознімків.

Куток — (розм.) місце проживання, житло; частина якої-небудь території, місцевості.

Покруч — (перен., зневажл.) нікчемна людина, що має негативні риси характеру й викликає відразу; виродок.

2. Добір синонімів.

Стрімко — швидко, стрімливо, скоро, хутко, бистро, прудко, шпарко, гінко, мерщій, стрілою, вихорем, вихорцем, поривно.

Задерев’яніло — нерухомо, непорушно, незрушно рідше, недвижимо рідше, недвижно рідше, завмерло підсил,, застигло підсил., мертво підсил.; заклякло, закам’яніло [закаменіло рідше], скам’яніло [скаменіло рідше], окам’яніло рідше, задерев’яніло, одерев’яніло, дерев’яно, заціпеніло, закостеніло, помертвіло; задубіло.

Верескнув — закричав, скричав, прокричав, крикнув, криконув підсил. зарепетував, прорепетував, загорлав, загорланив, залементував, виснув [вискнув], завищав, вереснув [верескнув], заверещав, скрикнув.

Ладні — згодні, готові.

З натугою — напружено, з напругою, напруженістю, зусиллям, силкуванням рідше, натугою підсил., потугою підсил., надривом.

Виструнчились — витягнулися, витяглися, випрямилися, підтяглися, підтягнулися.

Насмішкувато — глузливо, посмішкувато розм., смішкувато розм.; іронічно; глумливо, знущально; єхидно, саркастично.

3. Робота над засобами художньої виразності.

Крилом голубки виглядало з-під хустинки срібне пасмо. Лице акуратне, дрібненьке, схоже на квіточку. Затишно буркотіло радіо. Пишалась дешева, темно-синього скла ваза. Похолоділим голосом. Вперся поглядом.

 

VI. Повторне читання тексту

Слухання тексту і зіставлення його з планом, записаним на дошці; спостереження за мовою тексту.

 

VII. Усний переказ тексту

Творче завдання (можливі варіанти)

1. Висловіть власне ставлення до описаних подій. Доповніть текст своїми міркуваннями.

2. Що могло статися далі? Який кінець може бути в цієї історії? Продовжте текст, по можливості зберігаючи авторський стиль викладу подій.

3. Якими ви уявляєте братів? Доповніть текст описом зовнішності хлопців.

4. Чи стосується епіграф уроку головних персонажів твору? Чому ви так вважаєте?

 

VIII. Домашнє завдання (на вибір)

За словником з’ясуйте значення слів «реліквія», «меркантильність», «духовність».

Напишіть есе «Хто не шанує своє минуле, той не годен свого майбутнього».

Доберіть з художньої літератури тексти подібної проблематики (про бездуховність, черствість, меркантильність, моральну порожнечу). Порівняйте їх.

Правила української мови — Стилістика

СТИЛІСТИКА

Стилістика — це розділ мовознавства, що вивчає стилі літературної мови та мовні засоби, які створюють їх особливості.

Назва стилістика (лат.stilus, stylus, від гр. stylos- паличка) утворилася від слова стиль, яким у стародавні часи та середні віки називали загострений стрижень з кісті, метала чи дерева, що ним писали на воскових дощечках або берестині.

МОВНІ СТИЛІ

Мовні стилі— це різновиди літературної мови, які використовуються за різних обставин спілкування.

У сучасній українській мові розрізняють такі стилі:

РОЗМОВНО-ПОБУТОВИЙ СТИЛЬ

Розмовно- побутовий стиль перш за все використовується у побуті, в усному спілкуванні.

Для розмовно- побутового стилю характерне:

Розмовно-побутові діалоги складаються з реплік і нерідко супроводжуються мімікою, жестами, часто бувають емоційно забарвленими.

Зразок розмовно- побутового стилю

Пішли горі селом. Батько нічого і Гриць нічого. Аж прийшли перед просторий старий будинок під соломою, з комином наверха. До того будинку йшло багато хлопців, таких як Гриць, або й більших. Поза будинком по городі ходив пан у камізельці.

ХУДОЖНІЙ СТИЛЬ

Художній стиль— це переважно стиль художньої літератури, де слово не тільки щось називає, а ще й часто, будучи художнім засобом, є знаряддям естетичного впливу на читача чи слухача.

Зразок художнього стилю

Жили собі дід та баба. Вже й старі стали, а дітей нема. Журяться дід та баба: «Хто нашої й смерті догляне, що в нас дітей нема?»

От баба й просить діда:

— Поїдь, діду, в ліс, вирубай там мені деревинку, та зробимо колисочку, то я положу деревинку в колисочку та й буду колихати; от буде мені хоч забавка! (Нар.тв.)

ОФІЦІЙНО — ДІЛОВИЙ СТИЛЬ

Офіційно- діловий стиль вживається в указах, резолюціях, текстах законів, заяв, постанов та інших офіційних документах.

Особливості офіційно- ділового стиля:

Зразок офіційно- ділового стилю

Стаття 383. Порядок розглядання касаційною інстанцією приватних скарг та протестів.

Приватні скарги та протести розглядаються в такому ж порядку, як і касаційні скарги та протести.

НАУКОВИЙ СТИЛЬ

Науковий стиль існує у двох формах:

Для наукового стилю характерні:

Зразком наукового стилю є формулювання різноманітних теорем, хімічних та фізичних законів, визначення термінів, різноманітні довідкові тексти тощо.

Зразок наукового стилю

Податки — одна з найважливіших фінансових категорій. Історично це найдавніша форма фінансових відношень між державою та членами суспільства.

Саме виникнення держави призвело до появи платежів і внесків до державної казни для фінансового забезпечення виконання державою її функцій.

Основою всієї господарчо-фінансової діяльності підприємства є отримання прибутку.

Прибуток — це економічна категорія госпрозрахункового підприємства та його структурних одиниць. Він є самим головним джерелом обов’язкових відрахувань у бюджет, джерелом формування фондів підприємства, його госпрозрахункових одиниць.

ПУБЛІЦИСТИЧНИЙ СТИЛЬ

Публіцистичний стиль також має дві форми:

Для публіцистичного стилю характерне широке вживання суспільно- політичних термінів (закон, перспектива, держава та ін.).

Зразок публіцистичного стилю

Результати загальнонаціонального соціального дослідження «Земельна реформа», проведеного Центром соціальних експертиз Інституту соціології Національної академії наук, були несподіваними.

При досить консервативній суспільній свідомості (всього 20 відсотків селян хочуть господарювати на своїй землі) кількість прихильників земельної реформи з позаторішніх 22 відсотків зросла до 38 у минулому році.

 

Текст (від лат. textum- тканина, сплетіння, з’єднання)- максимальна одиниця мови.

Для тексту характерні такі ознаки:

У тексті завжди про щось повідомляється. Це його тема.

СКЛАД ТЕКСТУ

Текст складається з інших мовленнєвих одиниць, об’єднаних смисловим зв’язком: речень, висловлювань, абзаців, розділів.

АБЗАЦ

Текст ділиться на абзаци. Абзац включає в себе одне або декілька речнь, зв’язаних між собою за змістом.

Абзаци також зв’язані між собою за змістом. Кожний абзац починається з нового рядка.

ОСНОВНІ ЧАСТИНИ ТЕКСТУ

Будь-який текст умовно можна поділити три логічні частини:

ВИДИ ТЕКСТІВ

Тексти бувають:

ПОДІЛ ТЕКСТІВ ЗА СТИЛІСТИЧНИМИМ ОЗНАКАМИ

За стилістичними ознаками тексти поділяються на розмовно-побутові, художні, наукові, офіційно- ділові та публіцистичні.

ПОДІЛ ТЕКСТІВ ЗА МОВЛЕННЯМ

За мовленням тексти поділяються на усні і писемні.

За типом мовлення (або формою реалізації інформації) тексти поділяються на
тексти-розповіді, тексти-описи і тексти-роздуми.

ТЕКСТ-РОЗПОВІДЬ

Текст-розповідь подає інформацію про події, явища, вчинки людей (або персонажів, якщо текст художній).

Розповідь є основним елементом прозового художнього твору.

До тексту-розповіді належить також переказ.

Напр.:

І ось що він мені розповів.

Начебто сто років тому у цьому будинку жив привід. І не просто якийсь там звичайний, а… Як би його краще назвати? Своєрідний, чи що?..

Річ у тім, що кожного дня народження одного із членів родини (будь-кого!) робив цей привід ювілярові «подарунок», власноручно з’являючись перед усіма мешканцями цього будинку одночасно.

ТЕКСТ-ОПИС

Текст-опис- це текст, у якому послідовно подіються ознаки, характерні для людини, явища, зображуваного предмета або історичної епохи.

Описи дуже часто використовуються у художніх творах.

Напр.:

У давніх слов’ян Новий рік пов’язувався із землеробним календарем.

З 10 століття вже християнська Русь святкувала його 1 березня, розпочинаючи сільськогосподарчі роботи, а через п’ять століть Новий рік перенесли на 1 вересня, знаменуючи кінець збору врожаю.

І лише з 1700 року за наказом Петра Першого християнське літосчислення ведеться з 1січня.

ТЕКСТ- РОЗДУМ

Текст-роздум — найчастіше це міркування героя (або автора) над тим чи іншим явищем, з обгрунтуванням, розкриттям причиново-наслідкових зв’язків.

Часто у зачині (початку) текста ставиться питання, на яке далі в логічній послідовності. доказово дається відповідь.

Тексти — роздуми найчастіше зустрічаються в науковому (зокрема, в науково-популярному) та публіцистичному текстах.

Напр.:

Вважається, що коли у людини немає друзів, вона починає вести себе агресивно.

Свідки стверджують, що саме це й привело Володимира до злочину.

Можливо, так воно і було, але є, мені здається, ще якась причина, яка спричинила цьому лиху.

ПОДІЛ ТЕКСТІВ ЗА ЗВ’ЯЗКОМ

За зв’язком розрізняються тексти з ланцюговим зв’язком і тексти з паралельним зв’язком.

ТЕКСТ З ЛАНЦЮГОВИМ ЗВ’ЯЗКОМ

У тексті з ланцюговим зв’язком кожне наступне речення за смислом і будовою об’єднується з попереднім, поступово розвиваючи думку.

Напр.;

Мерщій кинулась Харитя до печі, одставила горщик, доглянула страву й насипала в полив’яну миску гарячого кулешу. Мати виїла ложок зо дві та й поклала ложку. Страва здалась їй несмачною, противною. Харита їла чи не їла, швиденько помила посуд, поскладала його на мисник, засунула сінешні двері і стала навкролішки перед образами молитися богу. (М.Коцюбинський).

ТЕКСТ З ПАРАЛЕЛЬНИМ ЗВ’ЯЗКОМ

У тексті з паралельним зв’язком події розвиваються паралельно (відбуваючись одночасно), або чергують одна одну.

Напр.:

У голдалці біля вікна сидів рудий, неголений, неохайний чоловік. Він щойно закурив люльку й задоволено випускав сизі клуби диму…

В сусідній кімнаті жінка готувала вечерю.Запахи смаженої грудинки й гарячої кави змагалися з запахом тютюну…

Надворі було повно дітлахів, вони танцювали, бігали, гралися…

До чоловіка, що читав біля вікна, несміливо підійшла дванадцятилітня дівчинка і сказала:

— Тату, давай пограємо в шашки, якщо ти не дуже втомився. (Із О.Генрі)

СТИЛІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ТЕКСТУ

  1. Прочитайте текст. Доведіть, що це саме текст, а не просто набір речень.
  2. Визначте вид тексту: розповідь, опис чи роздум (а може, їх поєднання).
  3. Вкажіть, ознаки якого функціонального стилю в ньому найбільш виразні (підкрепіть свої міркування прикладами).
  4. Знайдіть в тексті зачин, основну частину і кінцівку.
  5. Якщо текст художній, голосно прочитайте його, намагаючись засобами інтонації, словесного та логічного наголосу передати основну думку (ідею) тексту.
  6. Знайдіть в художньому тексті слова, які мають образне значення і є стрижневими щодо ідеї тексту.
  7. Сформулюйте, який вплив на вас справив художній текст.
Порадити наш сайт
Статистика

Онлайн всього: 3

Гостей: 3

Користувачів: 0

Що таке художній текст

На уроках російської мови і літератури доситьчасто доводиться стикатися з таким поняттям, як художній текст. Але що це таке? Які його основні ознаки, і будь-який чи текст можна вважати художнім? Давайте спробуємо знайти відповіді на ці питання разом.

Отже, кажучи простою мовою, художній текст — це текст, написаний людиною і показує його ставлення до того чи іншого явища або до навколишнього світу.

Наприклад, таким може вважатися будь-яка розповідь,вірш, роман або поема. Досить часто, коли ми чуємо визначення «художній текст», ми згадуємо Пушкіна, Чехова, Лермонтова та інших класиків російської літератури.

Але які його особливості? Що відрізняє його від інших текстів? По-перше, він відноситься до художнього стилю. З цього випливає ряд таких ознак.

Художній текст багатий епітетами, метафорами,порівняннями. Саме на цих засобах будується образ того чи іншого поняття, про яке йдеться в творі. У кожного автора ці кошти свої. Саме завдяки їм можна дізнатися, хто написав той чи інший твір.

Крім того, художній текст, в першучергу, емоційний. Він не тільки передає емоції свого творця, але і викликає їх у читача. Досить часто різні опису в творі використовуються для того, щоб передати настрій автора.

У тексті виражається фантазія літератора, йоговміння подати ту чи іншу інформацію, свої почуття і відчуття, чого не можна побачити в сухому нехудожньої тексті, наприклад, в науковій статті або в діловому документі, будь то заява, розписка або автобіографія.

Варто відзначити, що художнього тексту такожвластива категорія цілісності. Тобто, все елементи тісно пов’язані між собою і утворюють єдину цілісну структуру. Крім того, він має свою ідею і головну думку. Досить часто неможливо викинути з нього навіть одне речення. В такому випадку втрачаються внутрішні зв’язки між його частинами.

Що ще потрібно сказати про художньому тексті? Напевно, те, що він завжди комусь адресоване і несе певну інформацію. Правда, тут варто відзначити один важливий момент. Досить часто така інформація може сприйматися спотворено. Причиною тому може бути відсутність певного життєвого досвіду у читача, наявність іншої точки зору і інші фактори.

Аналізом художнього тексту займається таканаука, як стилістика. Чимало уваги приділяє йому і літературознавство. Завдяки стилістичному і літературознавчому аналізу можна більш точно зрозуміти, що саме хотів донести до читача автор, навіщо він використовував ті чи інші мовні засоби і що, власне кажучи, підштовхнуло його до написання того чи іншого тексту.

Отже, ми розібралися з тим, що такехудожній текст. Визначення, яке можна вивести з усього вищесказаного свідчить, що це — складна, багатогранна текстова структура, яка відображає бачення автором навколишнього світу і направлена ​​до читача.

P>

Отправить ответ

avatar
  Подписаться  
Уведомление о