Українська мова рідна мова: Неприпустима назва — Вікіпедія

Содержание

Вікторина для знавців рідної мови

Гра-подорож «У КРАЇНІ РІДНОЇ МОВИ»

Мета: показати учням красу та багатство ук­раїнської мови за допомогою народної творчості, творів письменників та поетів; викликати бажан­ня вивчати рідну мову, милуватися її красою; розвивати мовленнєві здібності учнів; виховува­ти любов до рідної землі, свого народу та рідної мови.

Обладнання: малюнки до казок, слова

ХІД ГРИ

Учитель.   Різні в світі є країни,

                    Різні мови є на світі,

                    Різні гори, полонини,

                    Різні трави, різні квіти…

                    Є з усіх одна країна,

                    Найрідніша нам усім,

                    То — прекрасна Україна,

                     Нашого   народу   дім.

Учитель. Щасливі  ми, що народилися і живемо в такій чудовій мальовничій землі — нашій  славній   Україні.

Тут жили наші діди й прадіди, тут    живуть наші   батьки, і де б ми не були, куди б не закину­ла нас доля, скрізь відчуваємо  поклик   рідної   землі. Хвилюємось   до сліз, почувши   рідне   слово…

Учень

Вимовляємо кожне   слово,

Кожне слово — наче спів.

Найдорожча — рідна мова,

Мова діда і батьків.

 1 -й ведучий

Запрошуємо вас

У найправдивішу казку.

До неї відкривається

 Вихід через мить.

2-й

ведучий

 Із серцем відкритим,

З обличчям без маски

У світ цей чарівний

Сміливо ступіть.

1-й ведучий

 .. Господарка казки

Красуня чудова

 Вийшла вітати

Гостей дорогих.

2й ведучий. А хто ж вона?

1-й ведучий. Та це ж наша мова!

 Входить дівчина в українському костюмі.

 Мова

 Я — наука непроста, хоча і цікава ;

В королівстві я живу слова і забави.

І в свою майстерну мовну,

Доки ви зі мною,

Мовних скарбів пребагато

Візьмете з собою.

В подорож усіх вас кличу,

До складних завдань.

Тож не зрадьте, любі діти,

Моїх сподівань.

То нарешті здогадались, хто я?

Звать мене звичайно…

Діти. Українська мова!

Учитель.Як ви вже здогадалися, напевно, сьогодні ми поговоримо про  Україну і нашу рідну українську мову

Учень

 Рідна мова в рідній школі…

Що бринить нам чарівніш?

Що нам ближче і миліш?

Рідна мова. Рідна мова,—

Скаже кожен з нас.

Учитель.

  У кожного народу є те, що виділяє його з-поміж інших народів. Це мова народу. Для нас, українців, найдорожча наша українська мова. «Рід­на мова дорога людині, як саме життя», — говорить народна мудрість. Без мови не може існувати народ, його культура. Мова — це один із найдивовижніших скарбів, які людина створила за свою історію.

Отже, наша подорож чарівним світом мови по­чинається!

Зупинка І. «Висло­ви  про 

мову».

Склади речення

Нашу, любимо, Україну, ми. Українкою, пишаюся, і, тим, звуся, іменем.     Учитель.

Молодці, діти. Ви гарно впорались із цим завданням. Подорожуємо далі.

1- й учень. Мова — то краса нашого життя,— наше майбутнє.

2- й учень. Рідне слово — невмируще джерело, з якого ми пізнаємо навко-                              лишній світ, свою родину, свій народ.

3- й учень. Бережіть чистоту мови, як святиню (І. Тургенєв).

4- й учень. Мова — втілення думки: що багатша думка, то багатша   мова                  (М. Рильський).

5- й учень

Мужай, прекрасна наша мово,

Серед прекрасних братніх мов.

                                       М. Рильський

6- й учень

Мова рідна, слово рідне,

хто вас забуває,

 той у грудях не серденько,—

тільки камінь має.

                                            Т. Шевченко

 Зупинка 2 — — «Ігро­ва».

Доведіть, діти, що  ви   знаєте   українську мову, відгадайте   мовні загадки-шаради.

Люблять нас усі збирати

Після дощику в ліску,

А як букву Г відняти,

 Будем плавать у ставку.

(Гриби — риби)

З «В» росте на голові.

 З «К» — у полі на землі.

(Волосся — колосся)

З «Р» траву вмиває,

З «К» її стинає.

(Роса — коса)

З «Й» я плаваю у морі,

З «І» — ловлю мишей в коморі.

(Кит — кіт)

З «Т» — скрізь тихо,

З «М» — для їжі лихо,

 Погризе та й ще у нору унесе. 

(Тиша — миша)

З «Н» — частина доби,

З «П» — нас гріє щозими. (Ніч — піч)

5- й учень

Я мислю мовою цією, я нею змалку говорю,

Зву рідною її, своєю, це де завгодно повторю.

Моя чарівна, дивна мова!

Хто перелічить в ній слова?

 Вона прекрасна і казкова,

Весела, щира і жива.

Ведучий. Ми є носіями української мови, усього того багатства, що дісталось нам від попередніх поко­лінь. Наше   завдання — берегти   цей    неоціненний скарб, примножувати його, не засмічувати чужими і   брудними   словами, не забувати і щиро любити.

Зупинка 3 —   «Мамина   пісня».

1- й учень. Народні   колискові    пісні  зачаровують  усіх,  хто  їх  чує, над-звичайною ніжністю і простотою. У них — материнська ласка і любов, світ добра, краси і справедливості, щира віра в магічну силу слова.

2- й учень

Звучи, рідна мово,

По землі рідній лийся!

Мово моя українська!

Мово моя материнська!

3- й учень

Ти постаєш в ясній обнові,

 Як пісня мами, рідне слово,

 Ти — наше диво калинове,

Кохана материнська мова!

 

Зупинка 4

Учитель. Наступна наша зупинка буде казко­вою. Я думаю, що всі ви любите казочки. І зараз ми зупинимось в чарівному світі казки.

  •        Демонстрація малюнка «Казкова плутанка». Художник переплутав героїв казок. Знайди, хто кому підходить. Розфарбуй однаково кожну пару.
  •        А хто із ва с не знайомий із відомою українською казкою «Ріпка»? Можливо, є бажаючі розповісти цю казочку. (Діти розповідають казку «Ріпка».)
    Тепер послухайте завдання до цієї казки. Вам необхідно з’єднати стрілочками героїв казки з їхніми іменами. (Демонстрація малюнків.)

Багато   українських   поетів  у   своїх  творах   оспівують    красу української мови, красу рідного слова. Давайте послухаємо ці твори. Вашій увазі пропонується  

Зупинка «Поетична».

2 — й учень

Розквітай, прекрасно Україно,

Рідна земле, матінко моя,

 Хай лунає мова солов’їна,

Пісня неповторная твоя.

 

Любіть Україну, як сонце, любіть,

Як вітер, як трави, як води.

В годину щасливу, і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

 

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно живу і нову,

Імову її солов’їну.

 

3- й учень

Земля   Шевченкова, земля Франкова,

Ниво, засіяна щастям-добром.

Вічна твоя соловейкова мова,

 Вічна розмова Дніпра із Дністром.

Її, незміряно багату,

Дзвінку, і ніжну, і завзяту,

Як день сьогоднішній, чудовий,

Ми любимо вкраїнську мову.

Розквітай же, слово,

 І в родині, і у школі,

На заводі, і у полі.

Пречудесно, пречудово —

Розквітай же, слово!

 

Ведучий. У чому ж виявляється багатство україн­ської мови? У тому, що нею можна  висловлюва­ти   будь-яку  думку, найніжніші  почуття  людини, її   захоплення, викладати думки про складні наукові дослідження, писати наукові праці, художні твори. Для того щоб уміти висловлювати свої думки, потрібно знати  рідну мову, а отже, необхідно постійно  вчитися.

4- й учень

Ой, яка ж чудова українська мова,

Де береться все це, звідкіля і як?,

Є в ній ліс, лісочок, пуща, гай, діброва.

Бір, перелісок, чорноліс та іще й байрак.

І така ж розкішна і гнучка, як мрія,

 «Звідкіля» і «звідки», можна і «звідкіль».

Є у ній хурделиця, віхола, завія,

Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль.

Та не в тому справа, що така багата,

Помагало слово нам у боротьбі.

Кликало на битву проти супостата,

То звучало сміхом на полях плаката,

 І за все це, мово, дякуєм тобі.

Вчитель. — Не шкодуйте часу і зусиль для вивчення мови. Мова — наш вірний друг і помічник протягом усього життя. Про мову поети і письменники склали бага­то віршів і пісень. А зараз давайте послухаємо, які вірші про мову ви знаєте.

Виходять по черзі учні й читають напам’ять вірші.

1 й уч е н ь

Наша мова — кетяг калиновий,

 Наша мова — зелень смерекова,

Наша мова — чародій-живиця.

Хто живе в нас — хай ЇЇ навчиться.

 

2-й учень

Не принижу інших мов основу,

Та кохаю українську мову,

Інші вчитиму я гідно,

Та найперше вивчу мову рідну.

3-й учень

Не пасує їсти хліб Вкраїни,

І не знати мову солов’їну,

Бо не личить воду пити з криниці

І не знати мовоньки землиці.

4-й учень

Тарасова тут зійшла зоря.

Як не знати мови Кобзаря?

Якщо хочеш жити на Вкраїні

 — Не цурайся мови, побратиме.

5-й учень

Солов’їну, барвінкову,

Колосисту — на віки —

Українську рідну мову

В дар дали мені батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди, повсякчас, —

Бо єдина ж, — так, як мати, —

Мова кожного із нас.

6-й учень

 Батько мені скаже:

 З книжкою дружи

 Рідну мову, синку,

Завжди бережи..

 Мову ту, що люди

Рідною зовуть,

Ти ніде й ніколи,

Сину, не забудь,

 Рідне слово й пісню

Завжди серцем чуй.

Як Вітчизну й матір,

їх люби й шануй.

Учитель.

         Дякую вам за чудову подорож, за те, що ви були такі уважні, кмітливі. Бажаю вам успіхів у подальшому опануванні мовної грамоти, щоб у ваших устах українська мова була і багатою, і красивою, і мелодійною.

Доведіть, діти, що  ви   знаєте   українську мову, відгадайте   мовні загадки-шаради.

Люблять нас усі збирати

Після дощику в ліску,

А як букву Г відняти,

 Будем плавать у ставку.

(Гриби — риби)

З «В» росте на голові.

 З «К» — у полі на землі.

(Волосся — колосся)

З «Р» траву вмиває,

З «К» її стинає.

(Роса — коса)

З «Й» я плаваю у морі,

З «І» — ловлю мишей в коморі.

(Кит — кіт)

З «Т» — скрізь тихо,

З «М» — для їжі лихо,

 Погризе та й ще у нору унесе. (Тиша — миша)

З «Н» — частина доби,

З «П» — нас гріє щозими. (Ніч — піч)

5- й учень

Я мислю мовою цією, я нею змалку говорю,

Зву рідною її, своєю, це де завгодно повторю.

Моя чарівна, дивна мова!

Хто перелічить в ній слова?

 Вона прекрасна і казкова,

Весела, щира і жива.

Ведучий. Ми є носіями української мови, усього того багатства, що дісталось нам від попередніх поко­лінь. Наше   завдання — берегти   цей    неоціненний скарб, примножувати його, не засмічувати чужими і   брудними   словами, не забувати і щиро любити.

Зупинка 3 —   «Мамина   пісня».

1- й учень. Народні   колискові    пісні  зачаровують  усіх,  хто  їх  чує, над-звичайною ніжністю і простотою. У них — материнська ласка і любов, світ добра, краси і справедливості, щира віра в магічну силу слова.

2- й учень

Звучи, рідна мово,

По землі рідній лийся!

Мово моя українська!

Мово моя материнська!

3- й учень

Ти постаєш в ясній обнові,

 Як пісня мами, рідне слово,

 Ти — наше диво калинове,

Кохана материнська мова!

 

Зупинка 4

Учитель. Наступна наша зупинка буде казко­вою. Я думаю, що всі ви любите казочки. І зараз ми зупинимось в чарівному світі казки.

  • Демонстрація малюнка «Казкова плутанка». Художник переплутав героїв казок. Знайди, хто кому підходить. Розфарбуй однаково кожну пару.
  • А хто із ва с не знайомий із відомою українською казкою «Ріпка»? Можливо, є бажаючі розповісти цю казочку. (Дітирозповідають казку «Ріпка».) Тепер послухайте завдання до цієї казки. Вам необхідно з’єднати стрілочками героїв казки з їхніми іменами. (Демонстрація малюнків.)

Багато   українських   поетів  у   своїх  творах   оспівують    красу української мови, красу рідного слова. Давайте послухаємо ці твори. Вашій увазі пропонується  Зупинка «Поетична».

2 — й учень

Розквітай, прекрасно Україно,

Рідна земле, матінко моя,

 Хай лунає мова солов’їна,

Пісня неповторная твоя.

 

Любіть Україну, як сонце, любіть,

Як вітер, як трави, як води.

В годину щасливу, і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

 

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно живу і нову,

Імову її солов’їну.

 

3- й учень

Земля   Шевченкова, земля Франкова,

Ниво, засіяна щастям-добром.

Вічна твоя соловейкова мова,

 Вічна розмова Дніпра із Дністром.

Її, незміряно багату,

Дзвінку, і ніжну, і завзяту,

Як день сьогоднішній, чудовий,

Ми любимо вкраїнську мову.

Розквітай же, слово,

 І в родині, і у школі,

На заводі, і у полі.

Пречудесно, пречудово —

Розквітай же, слово!

 

Ведучий. У чому ж виявляється багатство україн­ської мови? У тому, що нею можна  висловлюва­ти   будь-яку  думку, найніжніші  почуття  людини, її   захоплення, викладати думки про складні наукові дослідження, писати наукові праці, художні твори. Для того щоб уміти висловлювати свої думки, потрібно знати  рідну мову, а отже, необхідно постійно  вчитися.

4- й учень

Ой, яка ж чудова українська мова,

Де береться все це, звідкіля і як?,

Є в ній ліс, лісочок, пуща, гай, діброва.

Бір, перелісок, чорноліс та іще й байрак.

І така ж розкішна і гнучка, як мрія,

 «Звідкіля» і «звідки», можна і «звідкіль».

Є у ній хурделиця, віхола, завія,

Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль.

Та не в тому справа, що така багата,

Помагало слово нам у боротьбі.

Кликало на битву проти супостата,

То звучало сміхом на полях плаката,

 І за все це, мово, дякуєм тобі.

Вчитель. — Не шкодуйте часу і зусиль для вивчення мови. Мова — наш вірний друг і помічник протягом усього життя. Про мову поети і письменники склали бага­то віршів і пісень. А зараз давайте послухаємо, які вірші про мову ви знаєте.

Виходять по черзі учні й читають напам’ять вірші.

1 й уч е н ь

Наша мова — кетяг калиновий,

 Наша мова — зелень смерекова,

Наша мова — чародій-живиця.

Хто живе в нас — хай ЇЇ навчиться.

 

2-й учень

Не принижу інших мов основу,

Та кохаю українську мову,

Інші вчитиму я гідно,

Та найперше вивчу мову рідну.

3-й учень

Не пасує їсти хліб Вкраїни,

І не знати мову солов’їну,

Бо не личить воду пити з криниці

І не знати мовоньки землиці.

4-й учень

Тарасова тут зійшла зоря.

Як не знати мови Кобзаря?

Якщо хочеш жити на Вкраїні

 — Не цурайся мови, побратиме.

5-й учень

Солов’їну, барвінкову,

Колосисту — на віки —

Українську рідну мову

В дар дали мені батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди, повсякчас, —

Бо єдина ж, — так, як мати, —

Мова кожного із нас.

6-й учень

 Батько мені скаже:

 З книжкою дружи

 Рідну мову, синку,

Завжди бережи..

 Мову ту, що люди

Рідною зовуть,

Ти ніде й ніколи,

Сину, не забудь,

 Рідне слово й пісню

Завжди серцем чуй.

Як Вітчизну й матір,

їх люби й шануй.

Учитель.

         Дякую вам за чудову подорож, за те, що ви були такі уважні, кмітливі. Бажаю вам успіхів у подальшому опануванні мовної грамоти, щоб у ваших устах українська мова була і багатою, і красивою, і мелодійною.

 

                      

Багата українська мова

1. Рідна мова.

Рідною мовою належить уважати мову своєї нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з поперед – німи поколіннями, їх духовними надбаннями. «До основних кваліфікаційних якостей громадянина входить активне володіння рідною мовою» (У. Аммон).

Нормальним є, коли рідну мову діти засвоюють від батьків. Однак специфічні умови існування нашого народу і породжувані ними фактори страху і холуйства часто руйнують цей природний у цивілізованому суспільстві процес, а тому в історії України звичні випадки, коли до рідної мови значна частина українців повертається лише у зрілому віці – якщо взагалі повертається…

Що ж до двох «рідних мов», ідея яких так інтенсивно донедавна насаджувалась серед неросійських народів, то друга «рідна» мова – явище таке ж природне, як друга голова в чорнобильських телят-мутантів.

Про дві рідні мови можна говорити хіба що стосовно окремих змішаних сімей, однак наукою зафіксовано, що вже в третьому поколінні тут залишаеться одна мова.

Існують нації, складові частини яких користуються різними мовами (наприклад, швейцарці – німецькою, французькою, італійською, рстороманською), є також різні нації, що послуговуються однією мовою (наприклад, іспанською користуються, крім іспанців, чілійці, кубинці, аргентинці, мексиканці та ін. ). Однак це не більше, як виняток, що підтверджує правило: назва народу і його мови мають той самий корінь.

Українська мова є мовою українською народу, отже, вона і тільки вона повинна буги рідною для кожного, хто вважає себе приналежним до української нації. «Без мови нашої, юначе, й народу нашого нема» (В.Сосюра).

Історія розпорядилася так, що чимала кількість українців як в Україні, так і поза їі межами, зберігаючи свою духовну спорідненість з українською нацією, не мала можливості опанувати рідну мову. Щоб уникнуги повної денаціоналізації – власної і своїх дітей, – ці люди перш за все мають оволодіти українською мовою як найголовнішим каналом зв’язку з рідним народом, його культурою та устремліннями.

Рівень розвитку рідної мови відображає рівень духовного розвитку нації: словник – це те, що нація знає про світ, а граматика це те, як вона про цей світ говорить.



               

2. Мова – це серце нації.

Мова – це серце нації, а нація – це особистість, вона має обличчя, свій характер, темперамент, свою культуру, мораль, честь і гідність, свої святощі, своє минуле, теперішнє і майбутнє. Мова – це невичерпна духовна скарбниця, в яку народ безперервно вносить свій досвід, всю гаму свого розуму і почуття. Мова – це канва, на якій людина вишиває узори свого життя.

Із сивої глибини віків бере початок наша мова. Шлях її розвитку – це тернистий шлях боротьби. Багато, дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша рідна, наша невмируща мова, мужньо витерпівши наругу і найлютніших царських сатрапів та посіпак шляхетно-панських, і своїх панів та підпанків. Перетерпіла вона і дикунський циркуляр царського міністра Валуєва, який заборонив друкувати книги українською мовою, окрім творів художніх, і ганебний із най ганебніших Емський указ 1876 року, який зовсім заборонив друкувати книги українською мовою.

Українська мова невіддільна від українського народу, від його історичного розвитку, від самої держави, від рідної землі.

Українська мова – мова української нації. В ній тисячолітня історія нашого народу – історія тяжка, кривава, із злетами і падіннями, осяяна духом свободи та незалежності Української держави, бо ж український народ віками змушений був із зброєю в руках оборонятися і відстоювати своє право на вільне життя. Тому в українській мові ми відчуваємо брязкіт схрещених шабель уславлених на весь світ козаків запорожців , незламних опришків і гайдамаків, заповзятих січових стрільців, феноменально мужніх юнаків-лицарів, які смертю хоробрих загинули під Крутами, відчайдушних воїнів УПА.

Нашою мовою Маруся Чурай складала пісні, які додавали козакам снаги, нею звучали накази славнозвісного полководця і гетьмана П.Сагайдачного, який вів на бій козацькі полки. Це мова запорізьких козаків.

Українська мова – це мова великого народу, великої культури, нашої історії. Українською мовою написані невмирущі твори Котляревського і Шевченка, Франка і Лесі Українки, Нечуя-Левицького і Коцюбинського.

Любов до Батьківщини не можлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягти своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, хто збагнув відтінки і пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як колискою, як добрим іменем своєї родини. Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово – це людина без роду і племені.

Українська мова ввібрала в себе все найкраще, найніжніше, найвеличніше, наймудріше, найблагородніше, найпоетичніше і найболючіше – перший голос немовляти, яким воно сповістило про свою появу на світ, і останній розпачливий зойк прощання людини з білим світом, голосний сміх щасливої дитини і зворушливий плач сироти, невимовний біль чумака в далекій дорозі і тягар каторжника на важкій підневільній праці, солодке задоволення від творчої праці та побратимської вірності і велике розчарування від холодної людської байдужості, блакить високого неба і золотого сонця пшеничних ланів, сяйво світлого місяця і ясних зір, багрянець світанкових заграв і срібло цілющо-перлистих рос, могутність бурхливого Дніпра і оспіваного в піснях тихого Дунаю, міць столітніх дубів, що символізують силу української нації і мінливо-веселкові переливи хвиль Чорного моря, тихий шепіт шовкових трав і таємний шум замріяних смерек, красоту опоетизованої червоної калини та хрещатого зеленого барвінку, гіркоту поневіряння на чужині і відчуття піднесеності в молитві до Бога за рід свій, за Україну, за мир, добро і спокій на всій планеті.

Розмаїте і щедре наше українське слово. Мабуть, не всім відомо, що на міжнародному конкурсі в Парижі в 1934 році воно зайняло третє місце після французької та перської мов. За барвистістю наша мова посіла друге місце.

Слово надто багато важить у людському житті. Воно вмить змінює настрій, робить щасливим або нещасливим, радісним чи пригніченим.

Слово – найтонше доторкання до серця, воно може стати і ніжною запашною квіткою і живою водою, що повертає віру і добро, і гострим ножем, і розжареним залізом, і брудом. Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне – приносить біду. Словом можна вбити і оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу і безнадію , одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози, породити віру в людину і заронити зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі. Зле, невдале, нетактовне, просто кажучи, нерозумне слово може образити, приголомшити людину.

Про українську мову і українське слово можна говорити безкінечно. Століттями гнана і переслідувана все ж існувала вона в піснях і думках, казках і переказах, гострилася і виточувалася в переказах і прислів’ях.

А ось ще одне підтвердження багатства української мови: це твір


3. Мова про мову

Було це давно – ще за старої Австрії. В купе швидкого потягу Львів – Відень їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць і наш українець. Говорили про різне і нарешті почали – про мови: чия мова краща, багатша, котрій належить світове майбутнє. Самозрозуміло – кожний вихваляв свою мову!

Англієць заявив, що Англія – це країна завойовників і великих мандрівників, які славу її мови рознесли по всьому світу. Англійська мова – це мова Шекспіра, Байрона, Діккенса, Ньютона, Дарвіна та інших великих письменників і науковців. Очевидно – англійська мова – це світова мова!

Гордовитий німець відразу заперечив, бо німецька мова – це мова двох імперій: Великонімеччини та Австрії. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова славетних Шіллера, Канга, Вагнера, Гете і Гейне. І тому тільки німецькій мові належить світове майбутнє.

А італієць, посміхаючись, сказав: «Ви обидва не маєте рації. Моя мова – мова сонячної Італії – це мова музики, мова кохання – а про кохання мріє кожен. Італійською мовою написані славетні твори Данте, Боккаччо, Петрарки, лібрето знаменитих опер Верді, Пуччіні, Россіні та інших великих італійців. Ні, тільки італійська мова може стати провідною мовою в світі!»

А наш українець – по довшій мовчанці сказав: «Я міг би, панове, як і Ви, хвалитись, що моя рідна мова – це мова незрівнянного сатирика Котляревського, безсмертного генія Тараса Шевченка, неперевершеного в світі лірика Лесі Українки, великого титана Франка. Я міг би назвати багато славних імен свого народу, але не тому суть! Ви ж нічого не сказали про саме багатство і можливості Ваших мов. А це найважливіше! От, скажімо, чи могли б ви у своїх мовах написати невелике оповідання, в якому би всі слова починалися з тієї самої літери?!»

– О ні! Це неможливо – заявили всі.

– Ось, на ваших мовах це неможливе, а в нашій – це зовсім просто! Назвіть якусь букву, — звернувся він до німця.

– Хай буде «П», — сказав той.

– Добре. Оповідання буде називатися «Перший поцілунок»

Перший поцілунок

Популярному перемишльському поету Павлу Петровичу Подільчаку прийшло по пошті приємне повідомлення:

– Приїздіть, Павле Петровичу, – писав поважний правитель Підгорецького повіту Полікарп Пантелеймонович Паскевич, – погостюєте, повеселитись! Павло Петрович поспішив, прибувши першим потягом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім під’їхали поважні персони – приятелі Паскевичів.

Посадили Павла Петровича поряд панночки – премилої Поліни Полікарпівни. Поговорили про політику, погоду, Павло Петрович прочитав підібрані пречудові поезії. Поліна Полікарпівна програла прекрасні полонези, прелюдії. Поспівали пісень, потанцювали падеспан, польку…

Прийшла пора – попросили пообідати. Поставили повні підноси пляшок портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пільзнерського пива. Принесли печених поросят, приправлених перцем півників, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливою, пироги, присмажені пляцки…

Потім прислуга подала пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок.

Почувши приємну повноту, Павло Петрович подумав про панночку.

Поліна Полікарпівна попросила прогулятися по Підгорецькому парку, полюбуватись природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла підхмеленому поету. Походили, погуляли…Порослий папороттю прадавній парк подарував парі приємну прохолоду…Повітря п,янило принадними пасовищами…Посиділи, помріяли, позітхали, пошептали, пригорнулися. Прозвучав перший поцілунок…

— прощай, парубоче привілля! Прийдеться поету приймакувати.

Висновок

Мова народу – показнник його свідомості. Вона дзвінкова криниця на середохресній дорозі нашої свідомості. Її джерела б’ють десь від магми, тому й вогняна така. Читаю літературні твори і бачу всю історію рідного краю, осмислюю всі історичні віхи. Скільки ж довелося пережити страхіть, принижень і загроз! А мова знону розцвітає. У ній одухотворюється весь народ, вся Батьківщина, втілюється творчою силою в описі природи, криниці, червоної калини, білої берези. І хоча тепер не легкі для простого народу часи, держава не завжди стоїть на його захисті, однак продовжує лунати рідна пісня, звучать рідні серцю мелодії. Все це можна назвати духовністю.

Окрім того, мова – це саме життя. Не буде мови – не буде народу; не буде народу – не буде нації, не буде нації – не буде держави. Відповідно, поки є мова, народ живе, зникає мова – народу немає. Мудрість гласить: відберіть у народу все, і він все може повернути, відберіть мову – і він ніколи вже не зможе створити її.

Мова – засіб пізнання світу. Киньте у душу дитини, крім слова, його красу, і ви створите те середовище, у якому проростає свідомість. Кожен з нас п’є духовне життя і силу з груді рідного слова, бо словом можна пояснити все, що нас оточує.

Але якось так дивно склалася наша історія: то ми відроджували мову, то знову забували її. Здавалось би, є підґрунтя, воно споруджене бсзсмертними І.П. Котляревським і Т. Г. Шевченком, а як часто в житті все йде наперекіс.

Мені хочеться стати на коліна перед мовою рідною і благати її повернугися до рідної хати, возродитися, забуяти віщим і вічним Словом від лісів – до моря, від гір – до степів…

Чому Українська мова важлива?

Рідна мова — це невід’ємна частина рідного краю. Це душа народу. Звуки рідної мови чує й сприймає дитина ще з колисковою, яку співає їй мати, і супроводжує мова дитину протягом усього життя. Ніжна й співуча, вона звучить у серці кожного з нас. І хоч протягом усієї нашої історії вона зазнала чимало утисків, все ж неухильно пробивала собі шлях до визнання. Але скільки негод довелося їй витримати! Закривалися школи з українською мовою навчання, її було практично витіснено з Галузі науки і техніки, вищих і середніх навчальних закладів, з багатьох державних установ, вона майже перестала звучати в містах. Довгий час українська мова вважалася «мужицькою», «непрестижною». Усі ці деформації суспільно-політичного життя привели до падіння всього українського, передусім мови. А багато хто з українців, будучи лакеями за натурою, відмовлявся від рідної мови. Але забути рідну мову — це все одно, що забути рідну матір, яка виростила й викохала тебе.  Кожен знає, до чого веде руйнування чи заперечення рідної мови. Це деградація, виродження, занепад. Тому люди завжди берегли цю живильну криницю — мову, з якої черпали силу для духовного здоров’я і наснаги.

І спасе того в недолі

Наша мрія золота

Наше гасло і мета:

Рідна мова — писав відомий поет Олександр Олесь.

Зникне мова — зникне й народ. Тому мову треба оберігати як найцінніший, найдорожчий скарб. Втрата мови веде до зникнення самої нації.

Тож станемо перед Богом на коліна,

Схилимо у шані голови свої,

Щоб наша мова, рідна, солов’їна

Цвіла, як весняні гаї —  зауважує поет

С. Воробкевич.

Культура мови. 

Культура мови — це правильна вимова, знання всіх норм і правил слововживання, вміння користуватися виразними засобами мови. Культура спілкування містить в собі набагато більший і глибший зміст, це одна з найважливіших складових частин у загальній культурі людини. Володіння всіма багатствами мови — важливий показник культурного рівня розвитку будь-якої людини незалежно від її віку, національності, професії. Уміння чітко, точно і ясно висловлювати свої думки допоможе бути правильно зрозумілим навколишніми. У цьому полягає естетична сторона людської особистості, тому що вміле володіння рідною мовою відображає в цілому культуру не тільки окремої людини, але і всього народу, суспільства.

Мова – диво культури.

Мова — велике диво культури, створене народом, примножене кращими письменниками та публіцистами, духовна цінність суспільства, тому наше суспільство має повне право називатися багатим духовно. Сумно, що останнім часом ми все менше уваги приділяємо розвитку своєї мови — чудесного, красивого, чарівного. Інформація українською та російською мовами написано безліч шедеврів літератури. Скільки цінного можна почерпнути, як можна збагатити і відродити свою мову, спираючись на велике надбання народу!

 

78% українців вважають своєю рідною мовою українську

78% українців вважають своєю рідною мовою українську, а 18% — російську, свідчать результати опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова з 29 липня до 4 серпня 2021 року.

За даними дослідження, на заході та в центрі країни майже абсолютна більшість зазначає, що українська є їхньою рідною мовою. У південному регіоні 56% назвали рідною українську та 41% — російську. На сході 59% рідною вважають українську і 34% — російську.

Зазначається, що вікові відмінності полягають у тому, що молоді люди дещо частіше вважають своєю рідною мовою українську. Серед молоді віком18-29 років українську вважають рідною 83%, а серед старшої групи (респонденти, яким за 60) — 74%. Така сама динаміка спостерігається, якщо аналізувати окремо південь та схід: 64% молоді півдня та сходу вважають рідною українську, а серед старшого покоління — 53%.

Сприйняття рідної мови також залежить від типу поселення. Серед мешканців міст-мільйонників найбільше (55%) рідною вважають українську, 40% — російську. Серед мешканців менших міст та сіл українську називають рідною значно частіше.

Російську мову найчастіше вважають рідною у містах-мільйонниках півдня та сходу України (55% — російська, 36% — українська). У менших містах та селах півдня та сходу українську називають рідною приблизно дві третини населення, а російську — приблизно третина.

Так, у масштабах країни з тих, для кого рідною є російська, 95% спілкуються нею ж і вдома. Серед тих, для кого рідна українська, вдома нею спілкуються 77% (тобто приблизно 20%, незважаючи на те, що вважають рідною мовою українську, вдома усе-таки говорять російською).

Опитування свідчить, що на заході та в центрі переважно люди вдома спілкуються тією мовою, яка для них рідна. Однак на сході та півдні майже половина респондентів, для яких українська рідна, вдома переважно спілкуються російською.

Крім того, дослідження показало, що 59% українців зазначають, що за останні півроку використання української мови у сфері обслуговування та торгівлі побільшало (26% сказали, що трохи більше, а 33%, що суттєво більше).

Майже третина громадян (31%) не помітила жодних змін у частоті вживання української мови. Збільшення частоти використання державної мови було помічено у всіх регіонах. При цьому на сході найчастіше (44%) говорили, що використання української суттєво зросло (і ще 20% зазначали, що трохи збільшилося). Однак на півдні найчастіше зазначалося, що з використанням мов нічого не змінилося (41%).

При цьому 55% українців підтримують норму «мовного закону» про обслуговування українською мовою за умови збереження можливості обслуговування клієнтів іншими мовами на їхнє прохання. 21% такої норми не підтримує і ще майже для 18% українців це не має значення.

Найбільше тих, хто підтримує обов’язкове обслуговування державною мовою, у західному та центральному регіонах — 74% та 62% (натомість не підтримують 11% та 14% відповідно). На півдні та сході України приблизно однакові частини тих, хто підтримує та не підтримує цю норму закону: на півдні 33% підтримують, а 37% — ні, на сході 38% підтримують, а майже 33% — ні. В обох цих регіонах також приблизно 30% тих, хто не визначився зі своїм ставленням або для кого це не має значення.

Опитування було проведено методом особистого інтерв’ю за місцем проживання респондентів. Загалом опитано 2019 респондентів віком від 18 років у всіх регіонах України за винятком Автономної Республіки Крим та тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей.

Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%. Фінансування опитування здійснювалось у рамках проекту МАТРА посольства Королівства Нідерландів.

День української мови та писемності

Знати, берегти і примножувати рідну мову – це обов’язок кожної людини.

Згадаймо слова В. Сосюри:

“Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема”.

Міжнаро́дний день рі́дної мо́ви, також Міжнародний день материнської мови (англ. International Mother Language Day) — день, який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 року в Парижі.

Оскільки з 6 000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи. Окрім того, організація вважає, що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.

Щорічне відзначення цього дня використовується для скерування уваги на меншини з менш аніж 10 тисяч осіб, які активно розмовляють рідною мовою. Часто ці мови не передаються наступному поколінню і потрапляють у забуття. Багато мов, котрими розмовляють менше 100 осіб, не задокументовані.

1952 року тогочасна влада Пакистану проголосила урду єдиною державною мовою, рідною вона була лише для 3 % населення. Це було негативно сприйнято, особливо на сході, де майже винятково розмовляли бенґальською мовою. 21 лютого 1952 року, під час демонстрації протесту в Дацці, поліція та військові вбили кількох студентів-демонстрантів. Після проголошення незалежності Східного Пакистану (Банґладеш) 1971 року, цей день відзначають в країні як день мучеників. За пропозицією Бангладеш ЮНЕСКО проголосило 21 лютого 2000 першим міжнародним днем рідної мови.

Без мови — не створити нам держави,
Доріг тернистих — не перебрести!
Хай вороги жорстокі і лукаві —
Стіною стань і мову захисти!

“Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову.”
(Ліна Костенко)

Як нема без зірок небозводу,
Як блакиті без сонця нема,
Так і мови нема без народу,
І народу без мови нема.

Моя прекрасна українська мово, Найкраща пісне в стоголоссі трав, Кохане слово, наше рідне слово, Що з небуття Шевченко підійняв. Ти все знесла: насмішки і зневаги, Бездушну гру ворожих лжеідей, Та сповнена любові і відваги З-за грат летіла птахом до людей. Ти наш вогонь на темнім полі битви, Священна кров, пролита в боротьбі, Тебе вкладаєм тихо до молитви І за спасіння дякуєм тобі.

Слова росли із ґрунту, мов жита.
Добірним зерном колосилась мова.
Вона як хліб. Вона мені свята.
І кров’ю предків тяжко пурпурова.
 Ліна Костенко.

Нам потрібно боротися за українську мову в кожній сім’ї, в кожній родині. Це має стати нормою. Це вирішується на рівні людини. Жоден закон не погубить мови.
(Євген Сверстюк)

Мова зникає не тому, що її не вчать інші, а тому, що нею не говорять ті, хто її знають.
Хосе-Марія Арце.

                                                     Розмовляйте українською

Я за єдину державну мову!
Тобі рідна російська – розмовляй
Нею, я завжди тебе зрозумію, бо
Я поважаю тебе!
Відповідай і ти мені та нашій з
тобою державі взаємністю –
люби і поважай
душу України – її мову!

«Шануймо мову над усі боги, якщо ми хочем зватися народом!»

Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу.

А на москалiв не вважайте, нехай вони собi пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У ïх народ i слово, i у нас народ i слово. А чиє краще, нехай судять люди (“Передмова до нездійсненного видання “Кобзаря”).
Вислови Тараса Шевченка про мову.

У всіх народів мова – це засіб спілкування, у нас це – фактор відчуження. Не інтелектуальне надбання століть, не код порозуміння, не першоелемент літератури, а з важкої руки Імперії ще й досі для багатьох – це ознака націоналізму, сепаратизму, причина конфліктів і моральних травм. Людина розмовляє рідною мовою, а на неї озираються
(…) Ліна Костенко

Яке прекрасне рідне слово!
Воно — не світ, а всі світи
(Володимир Сосюра).

Раби – це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистить себе
(Оксана Пахльовська)

Народ, що не усвідомлює значення рідної мови для свого вищого духовного життя і сам її покидає й відрікається, виконує над собою самовбивство (Шафраник).

Мов поганих не існує в світі, є лише погані язики (А. Бортняк).

Ми не дозволимо перетворити Україну на смітник інших культур і цивілізацій. Не уподібнюйтесь відомій тьоті Моті з комедії Миколи Куліша “Мина Мазайло”, яка вважала, що “гораздо пріятнєє бить ізнасілованной, чем украінізірованной”
Лесь Танюк.

Збережи Україну – говори українською!

З повагою педагог-організатор Ланик.У.А.

21 лютого – Міжнародний День рідної мови — ЧДТУ

Рідна мова є важливим елементом культурної та національної свідомості людини. Вона не просто засіб спілкування, а історія народу, його світогляд. Вона є найсильнішим інструментом збереження і розвитку нашого матеріального й духовного спадку.

Міжнародний День рідної мови (International Mother Language Day) – подія, яку відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Міжнародний день рідної мови був проголошений Генеральною конференцією ЮНЕСКО 17 листопада 1999 року. Запроваджено його було з метою сприяння мовній і культурній різноманітності й багатомовності.

Дата для Дня рідної мови була вибрана на згадку про трагічних події, що сталися в Бангладеш 21 лютого 1952 року. Тоді від куль поліцейських загинули студенти, котрі вийшли на демонстрацію на захист своєї рідної мови бенгалі, вимагаючи визнати її однією з державних мов країни. Відтоді ця дата у Бангладеш стала днем полеглих за рідну мову, а весь світ відзначає День рідної мови.

Рішенням про впровадження Дня рідної мови ЮНЕСКО прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи, адже близько половин із 6000 розмовних мов світу нині загрожує зникнення. Також організація певна, що це є важливим кроком до визнання необхідності захистити різноманіття культур і зберігати повагу до мови як показника культури.

В Україні рідній мові присвячене ще одне свято – День української писемності та мови. Відзначається воно щороку 9 листопада, в день вшанування пам’яті преподобного Нестора Літописця, який був послідовником творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія.

Цікаві факти про українську мову

Українська мова належить до слов’янської групи індоєвропейської мовної родини. Вчені запевняють, що найближчою генеалогічно до української мови є білоруська. Ці дві мови мають 84% спільної лексики. Далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно) і лише потім – російська (62%).

В українській мові, на відміну від решти східнослов’янських мов, іменник має 7 відмінків, один із яких – кличний.

Українська мова багата на синоніми та зменшувальні форми. Найбільша кількість слів в ній розпочинається на літеру «П», а найменш уживаною є буква «Ф».

Понад те, українська мова – одна із найбільш вокальних та милозвучних у світі, вона є однією із найдавніших на нашому континенті й має чимало говірок.

 

21 лютого — День рідної мови

У Виноградівському ЗПЗСО ім. О.М.Соценка з 19 по 23 лютого відзначали Міжнародний день рідної мови.

У стінах школи проходили різні заходи. До святкування долучилася вся шкільна родина.

Головною метою відзначення цього свята є зміцнення державотворчої функції української мови.

У ці дні в закладі учителями української мови й літератури та учнями проведено флешмоб, диспути, вікторини, ігри, виразне читання поезії, написання диктантів, акції, подорожі.

Учитель Подлєсна С.Л. провела загальношкільний флешмоб серед учнів 5-11 класів. Діти визначали чим є для них рідна мова, ділилися фактами та промовляли висловами українських письменників про рідну мову, складали сенкан. У 5-Б класі вчитель провела гру «Українська — це моя мова», у 6-А — вікторину «Мова — духовне багатство народу». Для учнів 8-А класу Подлєсна С.Л. підготувала гру «Я люблю українську мову». Учні висловлювали слова пошани до рідної мови, наводили цікаві факти, з уст дітей звучали слова гордості за те, що українська займає ІІ місце за милозвучністю серед мов світу. У 10-А проведено настільну гру » Люби і шануй рідну мову».

 

Вчитель Меркотан В.І. провела диспут «Мова — духовне багатство народу» з учнями 10-Б класу. Діти активно висловлювали думки про любов до рідної мови, гордості за неї і за те, що вони спілкуються рідною державною мовою.

У 6-Б класі Меркотан В.І. провела гру «Буду я навчатись мови золотої». Учні підготували вислови українських письменників про мову, виразно читали уривки з поезій про мову українських письменників, грали в лото, працювали в групах.

Учні 10-Б класу на уроці мови написали диктант «Не бійтесь заглядати у словник». Проаналізувавши написане, діти зробили висновок, що мову треба вивчати, любити, берегти.

У 7-Б класі вчителем Меркотан В.І. проведено інформаційну годину «Десь по світу». У класі лунали вірші, цікаві факти, зізнання у любові до рідної мови.

 

Вчитель Колосова В.М. провела у 5-А класі урок-подорож «Тернистий шлях мови». Діти подорожували шляхами від створення нової української літературної мови до сьогодення.

У 9-Б класі відбувся круглий стіл » Шляхами століть», під час якого учні поринули в історію української мови, пригадали видатних українських мовознавців, укази, якими забороняли видавати книжки, ставити п’єси, навчатися у школі…

 

Вчитель Пастернак А.Д. запросила учнів 11-Б класу до «Мовознавчої кав’ярні» і запропонувала пригостити один одного розмовою українською мовою. Протягом уроку учні «скуштували» чимало корисних страв і отримали багато «інтелектуальних калорій», поглиблюючи свої знання з української мови.

У 7-А, 7-Б та 8-Б класі було проведено інформаційні хвилинки «Цікаві факти про українську мову».

В 11-А класі Пастернак А.Д. провела урок-практикум «Мовні цікавинки». Учні визначали найбільш поширені помилки , яких припускаються у повсякденному спілкуванні. Опрацьовували фрагменти серіалу «Школа» з метою виявлення й редагування помилок, які зустрічалися у мовленні героїв.

Учні 7-Б класу запропонували загальношкільну акцію «Спалимо суржик». Протягом кількох днів на І поверсі нашої школи здобувачі освіти мали змогу «позбутися» його, «викинути у смітник». До участі долучилися 6-Б, 7-Б, 8-Б, 10-Б, 11-А класи. Акцію завершили учні 7-Б класу, які спалили «суржик» на шкільному подвір’ї. Діти пообіцяли намагатися спілкуватись без слів, що забруднюють нашу мову.

Отже, бажаємо всім українцям, що бережуть українське слово, — добра, щастя, натхнення, миру, світлого майбутнього. Любіть, шануйте, бережіть рідну мову — вона наш генетичний код.

 

 

Задолго до выстрелов в Украине разыгралась языковая борьба за власть | Новости ПФР

Женщина держит плакат со словами «язык — это оружие», написанный на украинском языке, во время акции протеста 2020 года против законопроекта, направленного на расширение использования русского языка в украинском государственном образовании. Евгений Котенко/Укринформ/Future Publishing via Getty Images

Филипп М. Картер, Международный университет Флориды

Какое отношение российское вторжение в Украину имеет к языку?

Если вы спросите российского лидера Владимира Путина, политика украинского правительства, поощряющая использование украинского языка, является свидетельством «геноцида» этнических русских на русскоязычном востоке и, таким образом, частично объясняет вторжение.

Если оставить в стороне подобную пропаганду, то еще кое-что связывает войну с языком: власть.

Задолго до того, как раздались выстрелы, в регионе развернулась борьба за власть вокруг языка, в частности, за то, является ли украинский языком. Ни у профессиональных лингвистов, ни у украинцев нет проблем с тем, чтобы рассматривать украинский как отдельный язык — он, наверное, так же отличается от русского, как испанский от португальского. Тем не менее русские националисты давно пытались классифицировать его как диалект русского языка.

Статус России как влиятельного языка

Оказывается, классифицировать ту или иную языковую разновидность как «язык» не так однозначно, как можно было бы подумать, а популярные представления о «языке» и «диалекте» обычно больше основаны на политических критериях. чем лингвистические. Как лаконично выразился социолингвист Макс Вайнрайх, «язык — это диалект с армией и флотом».

Русский, язык Толстого и Достоевского, является одним из немногих языков силы в мире.Наряду с такими языками, как китайский, испанский и английский, русский язык тесно переплетен с мировой политикой, бизнесом и поп-культурой.

Из 260 миллионов носителей русского языка примерно 40% — 103 миллиона — говорят на нем как на втором языке, что свидетельствует о том, что люди видят ценность в его изучении. Это лингва-франка в Центральной Азии и на Кавказе, и на нем широко говорят в странах Балтии. В Украине — крупнейшем европейском соседе России и месте развернувшейся войны — русским языком пользуется около трети населения, что составляет около 13 миллионов человек. Однако «количество носителей» не является определяющей характеристикой языка власти — например, на бенгальском говорят 265 миллионов человек — больше, чем на русском, — но по большей части люди не стремятся его учить.

Русский, с другой стороны, уникален среди славянских языков тем, что его преподают в самых престижных университетах Европы, Азии и США. Со всеми этими носителями, всем этим влиянием и всем этим культурным производством статус русского как языка власти выглядит так же естественно, как свекла в борще.

Но это не так.

Властные языки получают свой статус не от чего-то, что присуще лингвистической системе, а вместо этого от исторических механизмов власти, которые придают их носителям — и культуре — воспринимаемый статус и ценность.

Русский язык подхватил носителей — и вытеснил другие языки — благодаря своей замечательной истории экспансионизма: москвичи, жители Великого княжества Московского, предшествовавшего Российской империи, двинулись на восток и север, захватив Казань и Сибирь во время 16 век. К концу 19 века русские завоевали Среднюю Азию вплоть до границы с Китаем. После Второй мировой войны Советский Союз расширил сферу своего влияния на Восточную Европу.

Украина вошла в состав Советского Союза в 1922 году. В 1991 году она обрела независимость, когда Советский Союз распался.

Хотя никто не знает наверняка, похоже, что Путин стремится снова сделать всю Украину или ее части частью России.

Две ветки на одной лингвистической ветви

Итак, если русский — «властный язык», то что такое украинский?

Если спросить некоторых русских националистов, украинский язык вообще не язык.В 1863 году министр внутренних дел России Петр Валуев заявил, что «отдельного украинского языка («малороссийского») никогда не было, нет и не будет». Согласно другой цитате, приписываемой царю Николаю II, «украинского языка нет, есть только малограмотные крестьяне, говорящие по-малорусски».

Сообщается, что царь Николай II однажды называл украинский язык «малороссийским». D. 500, который лингвисты называют «праславянским».

Славянские языки имеют не только грамматические и фонологические лингвистические сходства. У них тоже есть общая родина, и этой родиной была, скорее всего, Западная Украина.
По причинам, которые до сих пор обсуждают лингвисты, археологи и другие ученые, носители праславянского языка расходились веером со своей родины, двигаясь на север, запад и юг.

По мере их перемещения праславянский постепенно породил языковые разновидности, которые впоследствии стали современными славянскими языками, включая польский, сербский, русский и украинский.К IX веку некоторые славяне, которые оставались недалеко от дома, соединились с русами — группой, которая была либо сама славянами, либо ассимилировала скандинавов — и создали первую заслуживающую внимания восточнославянскую федерацию, известную как Киевская Русь, расположенную, как следует из названия, в Киеве. . Киевскую Русь можно рассматривать как предшественницу современных украинской, белорусской и русской наций.

Сопротивление русскому языку

Поскольку язык стал столь важным элементом национальной идентичности, неудивительно, что превращение украинского языка в диалект русского является неотъемлемой частью путинской дискурсивной кампании, как это было при царе Николае II 200 лет назад.Оказывается, частью удержания власти является способность формировать дискурс, и название эссе Путина «Об историческом единстве русских и украинцев», которое он опубликовал в июле 2021 года, не оставляет сомнений в его позиции. Если все украинское, в том числе и язык, — это просто производные от всего русского, то вторжение выглядит не столько как акт агрессии, сколько как реинтеграция.

Украинцы, конечно, возмущаются этой характеристикой не потому, что в Украине не говорят по-русски — Владимир Зеленский сам говорит по-русски, — а потому, что для многих украинская идентичность предполагает двуязычие.Многие украинцы говорят и на украинском, и на русском, и даже смешивают их в форме, которую люди называют «суржик» — восточнославянская версия «испанглиша».

В украинской общественной жизни опасения по поводу главенства русского или украинского языка и раньше приводили к конфликтам. В 2020 году были жаркие дебаты и протесты по поводу законопроекта, отменяющего положение, требующее, чтобы 80% школьного обучения проходило на украинском языке. В 2012 году в украинском парламенте произошла драка из-за законопроекта, который сделал бы русский язык официальным, наряду с украинским, в некоторых частях страны.

В мае 2012 года в Верховной Раде Украины вспыхнула драка из-за законопроекта, согласно которому русский язык должен был стать официальным в некоторых частях страны. AP Photo/Maks Levin

Совсем недавно появились сообщения о том, что на востоке Украины некоторые русскоязычные украинцы отказываются от русского языка, чтобы не использовать «язык оккупантов».

Конечно, носители во всем мире постоянно отказываются от своих родных языков в пользу языков, которые они считают более ценными, но обычно это происходит постепенно и в направлении сильных языков.За исключением обстоятельств крайнего принуждения — внешнего захватчика или принудительного подчинения со стороны доминирующей группы — для говорящих несколько необычно отказываться от своего родного языка в одночасье.

В Сальвадоре носители языков ленка и какапоэра сделали это в 1930-х годах, чтобы не быть убитыми испаноязычными сальвадорскими войсками. Но в Украине некоторые носители не перенимают язык захватчиков; они отказываются от этого.

Атака Путина почти наверняка ускорит эту тенденцию. Хотя статус русского как основного языка, вероятно, не пострадает, он может начать терять носителей.И при всем внимании к Украине, возможно, мир начнет ценить ее как славянскую родину, где люди, похоже, предпочитают говорить по-украински, а не по-русски.

[ Редакторы The Conversation’s Politics + Society выбирают важные истории. Подпишитесь на Politics Weekly.]

Филипп М. Картер, адъюнкт-профессор лингвистики, Международный университет Флориды

Эта статья переиздана из The Conversation под лицензией Creative Commons.Прочитайте оригинальную статью.

Украинский язык: потеря голоса — Carnegie Europe

Долгое время я отказывался писать о языковом вопросе в Украине. Я просто не видел смысла. Для украинца, родившегося в киевской русскоязычной семье, линия была ясна. Я жил в Украине, где единственным официальным языком был украинский. В течение многих лет я наслаждался терпимостью своего общества — я мог говорить по-русски с друзьями и семьей. Однако с детского сада до работы я говорила по-украински.

Я знал, что украинский будет самым важным языком в моей жизни, и я хотел, чтобы это было так. Как и многие мои сограждане, я наслаждался молчаливой украинизацией конца 1990-х, когда государственные службы начали переходить на официальный язык страны. Как и у многих русскоязычных, украинский стал частью моей идентичности, особенно после Оранжевой революции 2004-2005 годов.

Так что же пошло не так? Почему я пишу об этом вопросе именно сейчас? Потому что украинский язык может в конечном итоге перестать существовать.Это не произойдет в одночасье, но вполне может произойти всего за десятилетие. Новый закон о языке, принятый парламентом и подписанный президентом этим летом, может ограничить использование украинского языка на западе страны и на кухнях некоторых в центре и на востоке. Это также может усилить раскол между востоком и западом страны.

Эта бомба замедленного действия против украинского языка вчера не была заложена. Действия предыдущей администрации — в первую очередь президента Ющенко — нажимали не на те кнопки.Хотя у них были правильные цели, администрация использовала неправильные методы и продвигала довольно агрессивную украинизацию. Увеличение числа украиноязычных произошло не благодаря этим методам, а вопреки им.

Нынешняя администрация просто качнула маятник в другую сторону. Он принял закон, который в течение длительного времени спровоцирует серьезный упадок украинского языка. Закон напрямую не нападает на язык. Однако это позволяет группам меньшинств вводить свои языки в регионах, где они составляют более 10 процентов населения.Это будет означать принятие региональных языков примерно в 13 из 27 областей Украины. Учитывая, что в Украине насчитывается примерно два десятка групп национальных меньшинств, это потребует значительных затрат на перевод, а также необходимо будет внести изменения в систему образования, что может еще больше снизить уровень изучения украинского языка в значительной части страны.

Сегодня существуют различные объяснения логики этого закона. Президент и его партия утверждают, что просто хотели следовать европейским принципам, защищая права меньшинств.Противники закона видят в нем усиление русского языка, а значит, нападение на украинский. Некоторые говорят, что это была попытка Киева угодить России, чтобы получить более дешевый газ, в то время как другие видят в этом выполнение президентом как минимум одного предвыборного обещания перед октябрьскими парламентскими выборами.

Хотя защита прав меньшинств является важной задачей правительства, не менее важной остается защита официального языка страны. Новый закон, однако, в первую очередь направлен на радикализацию страны перед выборами путем противопоставления украиноязычных на западе и в центре страны преимущественно русскоязычному населению на востоке и юге.К счастью, президенту и его команде не удалось этого добиться.

Однако некоторые первоначальные результаты вызывают опасения. Ряд южных и восточных городов Украины — Запорожье, Донецк, Харьков, Одесса, Севастополь и Луганск — уже признали русский язык региональным. Другие города на востоке, вероятно, последуют этому примеру, несмотря на то, что это не обязательно отражает потребности их населения. Экономическое выживание их семей, а не языковой вопрос, является самой большой проблемой, с которой сталкиваются эти люди.

Закон вызвал хаос на западе Украины, при этом ряд областей, контролируемых оппозиционной партией, отказались его выполнять. Кроме того, становится очевидным явный перекос в пользу русского языка, поскольку, по словам администрации, многие другие языки меньшинств, такие как венгерский, не будут рассматриваться для региональной реализации.

Это только начало языковой саги. Многое может измениться после парламентских выборов в октябре. Если нынешняя администрация получит достаточно голосов в следующем парламенте, языковой вопрос вполне может быть отложен на полку.Если выборы не принесут ожидаемого результата, вопрос может быть отодвинут дальше. Однако ущерб нанесен, и завтрашней Украине придется с ним справляться.

Почему новый закон Украины о языке будет иметь долгосрочные последствия

Если российская демократия заканчивается там, где начинается Украина, как гласит народная поговорка, то украинская демократия заканчивается там, где начинается разговор о языке. «Языковая проблема» может заставить всех возненавидеть друг друга и привести к дополнительным трениям в обществе.

Новый Закон Украины «Об обеспечении функционирования украинского языка как государственного» появился на основе законопроекта 5670-Д, одного из четырех языковых законов, зарегистрированных в Верховной Раде Украины.Все эти законопроекты были подготовлены в ответ на признание неконституционным «Закона Кивалова-Колесниченко» 2012 года (также известного как «Закон об основах государственной политики»). Этот закон, разработанный при режиме Виктора Януковича, был разработан для расширения прав региональных языков в Украине, но украинская оппозиция раскритиковала его как часть кампании по «русификации».

Сразу после победы Евромайдана в 2014 году депутаты попытались отменить «Закон Кивалова-Колесниченко», 23 февраля.Но исполняющий обязанности президента Александр Турчинов решил не подписывать решение парламента. Сама попытка отменить закон возмутила людей самых разных политических взглядов. Через два дня представители львовской интеллигенции выступили в защиту русского языка. Решение парламента было воспринято как посягательство на права русскоязычных украинцев и стало очередным триггером пророссийского сепаратизма на востоке страны.

В июне 2014 года новоизбранный президент Петр Порошенко назвал действия парламента ошибкой.Придя к власти на идее «единой страны», Порошенко не мог позволить себе еще больше разделить украинское общество. А в своей инаугурационной речи он выступил с отдельным обращением к жителям Донецкой и Луганской областей на русском языке.

Получите нашу бесплатную ежедневную электронную почту

Получайте по одной целой истории прямо на свой почтовый ящик каждый будний день.

Войти Сейчас

Пять лет спустя Владимир Зеленский повторил это обращение к русскоязычным во время своей инаугурации — и получил в ответ несколько гневных выкриков парламента.Времена, похоже, изменились.

Армия, вера, язык

На президентских выборах 2019 года Порошенко баллотировался на второй срок с лозунгом «Армия, вера, язык». Законопроект 5670-Д был принят в первом чтении 4 октября 2018 года. Далее последовал процесс внесения поправок (их около 3000), и 25 апреля 2019 года парламент принял закон во втором чтении. бесполезен с точки зрения помощи Порошенко на выборах — он проиграл первый тур за несколько дней до этого.

Но закон о языке может еще пригодиться бывшему президенту на парламентских выборах в этом году. По мнению представителей партии, Блок Петра Порошенко трансформируется в идеологическую правую партию. Оживление «языкового вопроса» могло бы быть для них очень полезным.

Для русскоязычных в Украине, кандидат, говорящий на их языке

Дата выдачи:

В своем поразительном стремлении стать следующим президентом Украины комик Владимир Зеленский пользовался ключевым преимуществом перед своими соперниками: сильной поддержкой со стороны русскоязычных регионов страны.

Несмотря на обещание сохранить прозападный курс Украины, Зеленский показал особенно хорошие результаты в тех районах страны, где русскоязычные составляют значительную часть населения.

Сам носитель русского языка из Кривого Рога, Зеленский, похоже, находится на пути к досадному поражению действующего президента Петра Порошенко во втором туре голосования в воскресенье.

Политический новичок столкнется с множеством проблем, от экономического спада до продолжающегося конфликта с поддерживаемыми Москвой сепаратистами на востоке.

Но для сторонников в его родном городе, таких как Владимир Тигнян — учитель средней школы, который около 25 лет назад преподавал Зеленскому физику, — комик представляет реальный шанс на перемены.

«Я надеюсь, что когда он придет к власти, все изменится к лучшему», — сказал 64-летний мужчина AFP.

По словам Тигняна, Зеленский был «добросовестным, преданным и ответственным» учеником, и эти качества должны сослужить ему хорошую службу, если он действительно станет следующим лидером Украины.

41-летний актер, единственный предыдущий политический опыт которого — роль президента в телешоу, в основном избегал вопросов национальной идентичности.

Это отличало его от Порошенко, который использовал патриотические лозунги и высмеивал украинскую речь Зеленского.

Согласно последнему опросу, Зеленский набрал 60 процентов голосов в воскресенье против 25 процентов у Порошенко.

Две недели назад в первом туре голосования комик набрал около 30 процентов голосов по всей стране, намного опередив своих ближайших соперников.

Этот разрыв был больше в русскоязычных регионах страны, где Зеленский набрал 45% голосов в Кривом Роге.

Большинство людей в стране говорят как на украинском, так и на русском языках, хотя регионы на юге и востоке, а также некоторые центральные районы преимущественно русскоязычны и традиционно поддерживают прокремлевских кандидатов.

Народное восстание на Украине вынудило поддерживаемый Москвой режим покинуть свой пост в 2014 году.

С тех пор Москва аннексировала Крым, а киевские силы вовлечены в конфликт с поддерживаемыми Россией сепаратистами на востоке Украины. Бои там унесли около 13 000 жизней.

Заявка Зеленского на пост лидера началась с большого расстояния, но он обошел кандидатов от истеблишмента на фоне общественного недовольства продолжающимся конфликтом, а также коррупцией и трудной экономикой.

— Невыполненные обещания —

«Те, кто сейчас у власти, на меня просто не работают, надо их менять», — сказала 42-летняя продавщица Ольга Шулятьева на кухне своей криворожской квартиры .

«Обещания, которые они дали, не были выполнены.»

Мать троих детей обвинила Порошенко в «бедности и падении уровня жизни» в стране с населением около 45 миллионов человек.

Она сказала, что хочет «нормальной жизни» для своих детей, чтобы они могли работать и учиться в своей стране. Муж Шулятьевой работает в Бразилии, а одна из дочерей готовится учиться в Польше.

Андрей Быченко, аналитик аналитического центра Центра Разумкова в Киеве, сказал, что тот факт, что Зеленский является носителем русского языка, играет роль в этих регионах, но не является ключевым фактором.

«Есть люди (в русскоязычных регионах), которые не хотят сближения с Россией, но чувствуют себя ближе к Зеленскому, потому что он русскоязычный», — сказал он.

Согласно недавнему опросу, сторонники Зеленского являются поклонниками его личности, а не его политических позиций.

Он остается неясным в отношении того, как он справится с самым серьезным кризисом, поразившим Украину с момента обретения ею независимости в 1991 году.

Шулятьева сказала, что отсутствие у него политического опыта не помешает ей проголосовать за него.

«Он наберется всего этого опыта за год. Вокруг него будет группа людей, которые будут его поддерживать.»

? 2019 AFP

78% украинцев считают украинский своим родным языком — Spiritual Front

Недавний опрос показывает, что 78% украинцев считают украинский своим родным языком, а 18% считают его русским.

Об этом сообщает Фонд демократических инициатив имени Илька Кучерива, который провел опрос совместно с социологической службой Центра Разумкова, сообщает «Радыё Свобода».

По данным опроса, на западе и в центре Украины почти абсолютное большинство отмечает, что украинский является их родным языком. В южном регионе 56% назвали родным языком украинский, а 41% — русский. На востоке страны 59% заявили, что их родным языком является украинский, а 34% сообщили, что это русский язык.

Молодые респонденты чаще называют украинский родным языком. Среди более молодого населения в возрасте 18–29 лет 83% считают украинский родным языком, а среди старшей группы (респонденты старше 60 лет) этот показатель составляет 74%.

Кроме того, 55% опрошенных украинцев поддерживают норму «закона о языке» об оказании услуг на украинском языке при сохранении возможности обслуживать клиентов на других языках по их запросу. Еще 21% не поддерживают такую ​​норму и почти 18% украинцев говорят, что им безразличен этот закон.

Большинство сторонников обязательности государственного языка в сфере услуг проживает в западном и центральном регионах (74% и 62% соответственно), а 11% и 14% думают наоборот.

На юге и востоке Украины доли поддерживающих и не поддерживающих данную норму закона примерно одинаковы: на юге поддерживают 33%, не поддерживают — 37%, на востоке – 38% поддерживают и почти 33% не поддерживают. В обоих этих регионах также около 30% тех, кто не определился в вопросе или кому наплевать на норму.

Всеукраинский опрос проводился с 29 июля по 4 августа 2021 года во всех регионах Украины, кроме Автономной Республики Крым и оккупированных территорий Донецкой и Луганской областей.

Опрос проводился путем личных бесед на дому у респондентов. Всего было опрошено 2019 респондентов в возрасте от 18 лет и старше. Теоретическая ошибка выборки не превышает 2,3%.

украинцев и их язык. Закон о государственном языке Украины

25 апреля Верховная Рада Украины приняла закон, гарантирующий роль украинского языка как государственного.Закон был принят значительным большинством голосов (278 за, 38 против) и 15 мая был подписан президентом Петром Порошенко. Это не акт о языковой политике государства, а роль государственного языка в жизни страны. Закон явно направлен на устранение русского языка из как можно большего количества сфер общественной жизни в Украине, особенно из образования и СМИ. Другая, не менее важная задача — обеспечить развитие, стандартизацию и модернизацию украинского языка там, где в настоящее время есть недостатки.

Акт, изначально задуманный как инструмент президентской кампании Петра Порошенко, будет использован в предвыборной кампании по досрочным парламентским выборам 21 июля партией экс-президента и другими группировками, входящими в широкий антироссийский лагерь. Противники нового закона, вероятно, будут оспаривать его в Конституционном суде, но до выборов не следует ожидать решений.

На данный момент неясно, какую позицию займет президент Владимир Зеленский в отношении нового закона.Не исключено, что он пожелает внести поправки в некоторые положения. С одной стороны, во время президентской кампании он часто заявлял, что права русскоязычного населения должны быть гарантированы, а с другой среди его сторонников большое количество сторонников радикальной украинизации, чья поддержка будет важна Зеленскому в парламентские выборы.

 

Законы Украины о языке

Арт. 10 Конституции Украины 1996 года гласит, что «украинский язык является государственным языком Украины, и государство обеспечивает всестороннее развитие и функционирование украинского языка во всех сферах общественной жизни, (…) свободное развитие, использование и защиту русского языка. и другие языки национальных меньшинств должны быть гарантированы».Хотя Конституция предусматривает принятие отдельного закона «Об использовании языков в Украине», долгое время государственная языковая политика определялась Законом о языках в Украинской Социалистической Советской Республике, принятым в 1989 году. Этот закон сделал государственный язык Украинской Социалистической Советской Республики украинским, но гарантировал русскому статус «языка общения национальностей» и гарантировал использование двуязычной системы во всех сферах общественной жизни (что на практике означало, что русский был преобладающим языком в государственных учреждениях и правительстве; во многих областях он был единственным языком).

Неоднократно велась работа над законами, регулирующими языковые вопросы, был внесен ряд законодательных предложений. Одни из них были направлены на вытеснение русского языка как языка, используемого в государственных делах и даже в общественной жизни, другие были направлены на обеспечение максимального присутствия русского языка в государственной и общественной жизни или на введение двуязычия де-факто (Конституция однозначно запрещает двуязычную систему de iure ).Поскольку общих законов на этот счет не существует, отдельные аспекты государственной языковой политики (например, язык, используемый в образовании, в судебных процессах, канцелярских процедурах и т. д.) регулировались в подробных законах и нормативных актах более низкого статуса; большая часть из них привела к ограничению использования русского языка.

Новый закон направлен на устранение русского языка из жизни страны и сокращение его использования в жизни общества, а также призван обеспечить развитие, стандартизацию и модернизацию украинского языка.

Только в 2012 году, когда Виктор Янукович был у власти, был успешно протолкнут новый закон о языке, позволяющий, среди прочего, ввести официальное двуязычие в отдельных районах и низовых административных единицах. Этот закон вступил в силу только формально и обычно рассматривался как санкция статус-кво . В частности, не было предпринято никаких попыток ввести двуязычную систему на региональном уровне. Когда Януковича отстранили от должности, Верховная Рада Украины отменила акт 2012 года в разгар патриотического подъема, но это решение не вступило в законную силу.Только в 2018 году Конституционный суд Украины отменил этот акт, и Верховный Совет начал работу над новым законодательством. В свою очередь, в 2017 году был принят новый Закон об образовании, ограничивающий использование русского языка и языков национальных меньшинств в качестве языка обучения. В конце 2018 года был предложен и принят в первом чтении новый законопроект, определяющий роль официального языка в жизни государства и общества.

Внесено 2082 изменения в данный акт. Некоторые исправили серьезные недостатки в законопроекте, в то время как большинство из них были направлены на то, чтобы не допустить принятия законопроекта до президентских выборов.Верховный Совет отклонил все предложенные изменения, вынудив архитекторов пойти на в лучшем случае сомнительную с формальной точки зрения меру: сразу после отклонения последней из поправок представитель парламентского комитета Николай Княжицкий подал ходатайство о 56 изменениях. поправки должны быть поставлены на повторное голосование из-за того, что они были «ошибочно» отклонены, поскольку это противоречило рекомендациям комитета. Формулировка изменений не обсуждалась — представитель парламентского комитета лишь перечислил цифры.Было проведено голосование, на котором были одобрены изменения в блоке , а затем акт был принят полностью, «включая исправления, внесенные в протокол».

После очередных попыток противников остановить его (был внесен ряд предложений по постановлениям, отменяющим голосование 25 апреля), 14 мая спикер Верховного Совета смог подписать законопроект и представить его президенту (он был подписан Петр Порошенко, 15 мая). Сам закон, на который распространяются многочисленные vacatio legis , некоторые из которых длятся до трех лет, вступит в силу 16 июля этого года.

 

Основная цель нового закона

Новый закон о языке имеет две цели: исключить русский язык из официальных государственных дел и ограничить его использование в общественной жизни, а также гарантировать развитие, стандартизацию и модернизацию украинского языка там, где есть недостатки. Последнее из них должно быть достигнуто путем создания нового центрального органа — Национального комитета по статусу государственного языка. Комитет будет нести ответственность, среди прочего, за вынесение решений по вопросам правильного использования и правописания (аналогично полномочиям Совета по польскому языку).

Несмотря на то, что в преамбуле речь идет о людях, «колонизирующих и оккупирующих» (используя форму множественного числа) Украину, закон явно направлен в сторону России и русского языка, поскольку позволяет практически во всех сферах параллельно использовать украинский и « официальные языки ЕС», что означает, что сюда входят польский, венгерский, словацкий и румынский языки. Закон прямо запрещает взаимозаменяемую двуязычную систему, то есть использование русского языка вместо украинского, и разрешает только параллельную двуязычную систему, т.е.е. использование двух равноправных языков на вывесках и в текстах и ​​т. д.

Закон составлен плохо, содержит много лазеек и неясностей, требует официальных интерпретаций и поправок. В то же время он необычайно подробен и казуистичен. Хуже того, он прямо запрещает выпуск вторичного имплементационного законодательства.

Правила, указанные в акте, не распространяются на частные контакты, религиозные обряды, культурные мероприятия с определенным числом участников (нечеткое выражение), а также язык, используемый при исполнении песен, оперных постановок и т.п.В законах о культурных учреждениях упоминаются только государственные и муниципальные учреждения, а частные учреждения не подпадают под действие соответствующих правил. Закон подтверждает действующие на сегодняшний день положения в судебно-процессуальных кодексах относительно использования языков, отличных от государственного. В отношениях с потребителями, пациентами и т. д. (но не с истцами) допускается использование «удобного для обеих сторон» языка, что дает некоторую свободу действий не только русскоязычным, но и венграм, составляющим большинство в части Закарпатья. область, край.

Закон запрещает показ фильмов (независимо от формы их показа) без дубляжа и озвучивания. Субтитры относятся к особой форме (что является устоявшейся практикой в ​​Украине). В необычайно подробных положениях об использовании государственного языка в СМИ, культуре, спорте, рекламе и т. д. многое остается неясным. Украинизация СМИ в настоящее время во многом обеспечена прежними отраслевыми нормами.

Уголовные положения закона предусматривают только административную ответственность; акт не вносит никаких дополнений в УК РФ.Вступление в силу этих положений отложено на три года, поскольку большинство норм, в отношении которых предусмотрены меры наказания, должны вступить в силу гораздо позже.

Закон составлен плохо, содержит много лазеек и неясностей, требует официальных интерпретаций и поправок. В то же время он необычайно подробен и казуистичен. Хуже того, он не только не делегирует полномочий по изданию подзаконных актов, но и запрещает такие действия – статус государственного языка должен регулироваться исключительно в законах, вплоть до мельчайших деталей.По качеству и казуистике акт ничем не отличается от законов Украины.

 

Статус украинского языка

Закон обязывает граждан Украины владеть государственным языком. Для людей, которые являются гражданами Украины, это не имеет никакого значения, а для лиц, подающих на гражданство, будет введен соответствующий экзамен (система, используемая во многих странах). Это вступит в силу только через два года после вступления закона в силу в связи с необходимостью определения стандартов владения языком и разработки тестов на знание языка.Из-за этой последней необходимости аналогичный vacatio legis был введен для многих других положений, включая требование к государственным должностным лицам владеть языком[1].

Многие положения закона призваны обеспечить надлежащее качество украинского языка, его развитие и нормализацию, борьбу с заимствованиями из других языков и вульгаризмами (большая часть украинских вульгаризмов заимствованы из русского), а также сохранить диалекты. Заметное внимание в законе уделено развитию украинского жестового языка.

Закон дает лицам иностранного происхождения право требовать признания особого национального написания их имен (например, Kowalski, а не Kowalśkyj). Он также прямо запрещает перевод имен и фамилий. Что касается фамилий, то это происходило в прошлом, например, русская фамилия Скворков была записана в государственных реестрах как Шпаков (оба имени произошли от слова «скворец»). Напротив, в официальных документах, в которых используется латиница, фамилии такого рода следует транскрибировать с украинского, а не оставлять в исходной латинской форме.

Закон разрешает обучение на языках национальных меньшинств только в начальных школах, и это должно быть в дополнение к обучению на украинском языке. Этот плохо составленный закон приведет к спорам и конфликтам.

Закон о языках коренных народов и меньшинств должен быть принят в дополнение к этому закону. На сегодняшний день законопроект не внесен, и его невозможно будет принять на этой парламентской сессии[2]. Примечательно, что ничего не говорится о действующем в настоящее время Законе о национальных меньшинствах Украины 1992 года; в ссылке на закон о «мерах по реализации прав коренных народов и национальных меньшинств», вставленной во время последних изменений, неясно, имеется ли в виду закон 1992 года или новое, готовящееся законодательство.

 

Языки меньшинств в образовании

Арт. 21 Закона, которая является единственной статьей, касающейся вопросов образования, гласит, что «лицам, принадлежащим к национальным меньшинствам в Украине, гарантируется право обучаться в муниципальных учебных заведениях для получения дошкольного и начального школьного образования в дополнение к государственному язык на языке соответствующего национального меньшинства в Украине. Это право реализуется путем создания в порядке, предусмотренном законом [Законом о системе образования и, при необходимости, специальными актами в будущем — ОСВ] отдельных классов (групп) с обучением на языке соответствующего национального меньшинства Украины. вместе с государственным языком, и это не распространяется на классы (группы), в которых обучение ведется на государственном языке».Это плохо составленное положение следует рассматривать как разрешающее в дошкольных и начальных школах (но не в средних школах) двуязычные классы с обучением как на официальном языке, так и на языке меньшинства. Опыт показывает (например, в Польше в период между первой и второй мировыми войнами, когда это было очень распространено), что двуязычное обучение порождает многочисленные конфликты относительно доли двух языков в обучении и делает необходимым вмешательство государственных органов в процесс обучения. учебный процесс.Для коренных народов это право распространяется на среднюю школу, но и им не разрешается давать образование исключительно на языке меньшинства.

Далее эта статья гарантирует лицам, принадлежащим к коренным народам и национальным меньшинствам, право на изучение своего языка «в муниципальных общеобразовательных учебных заведениях или через национально-культурные общества». В этом положении не упоминается преподавание конкретных предметов на языке меньшинства, а упоминается только преподавание этого языка в качестве предмета.Это можно рассматривать как запрет на преподавание истории и культуры меньшинства как отдельного предмета или требование преподавания этого предмета на украинском языке. В этом положении есть некоторая свобода действий, позволяющая органам местного самоуправления перекладывать ответственность за преподавание языков меньшинств на общества национальных меньшинств.

Общая цель этого образовательного законодательства состоит в том, чтобы как можно быстрее упразднить школы с обучением на русском языке, максимально ограничить преподавание русского языка как предмета и смягчить критику со стороны Венгрии, Польши и Румынии путем отсрочки дата окончательной украинизации средних школ, в которых обучение ведется на языке этих народов.

В статье также указывается, что «образовательные учреждения, в том числе профессионально-технические, довузовские и высшие профессионально-технические учреждения, обеспечивают обязательное обучение государственному языку в объеме, позволяющем работать по специальности в определенной отрасли с использованием государственном языке». Чуть далее в статье говорится: «По желанию лиц, проходящих профессиональное (профессионально-техническое) образование, довузовское и высшее профессиональное образование, образовательные учреждения должны предоставлять им возможность изучения языка своего коренного населения». нация или язык национального меньшинства Украины как отдельный субъект».Хотя это и двусмысленная формулировка, несомненно, что право на изучение языка меньшинства в этих школах защищено не так хорошо, как в начальных и средних общеобразовательных школах: речь не идет о гарантиях, только о создании возможностей.

Пункт 5(21) гласит, что «в образовательных учреждениях согласно учебной программе один или несколько предметов могут преподаваться на двух и более языках: на государственном, английском и других официальных языках Европейского Союза». .Это положение допускает существование школ, в которых обучение ведется частично по двуязычной системе (как правило, это средние школы, находящиеся в ведении иностранных фирм), а также дает возможность национальным меньшинствам сохранять или создавать двуязычные частные школы и бороться за сохранение существующего в настоящее время метода обучения. преподавание в государственных школах «меньшинств». Это положение распространяется также на все образовательные учреждения независимо от формы собственности.

Закон отменяет требование сдачи аттестата зрелости (внешнего, независимого оценивания) и вступительных экзаменов в вузы на других языках, кроме украинского, за исключением экзаменов по иностранному языку.Подробные правила использования различных языков в образовании должны быть указаны в специальных актах, а не в Законе о системе образования.

Арт. 21 вступит в силу через два месяца после подписания закона, но промежуточные положения откладывают введение поправки о выпускных экзаменах до 2030 года (согласно первоначальному законопроекту – до 2025 года). Учащиеся общеобразовательных общеобразовательных школ, принадлежащие к национальным меньшинствам, начавшие обучение на языке меньшинств не позднее 1 сентября 2018 года, продолжают обучение по настоящим правилам не позднее 1 сентября 2020 года, но «с постепенным повышением количество предметов, преподаваемых на украинском языке».Однако, если определенный язык меньшинства также является официальным языком Европейского Союза, этот срок будет продлен до 1 сентября 2023 года.

Это явное противоречие: с одной стороны, нынешние правила должны оставаться в силе до 2020/2023 года, а с другой стороны, количество предметов, преподаваемых на языке меньшинства, должно быть уменьшено, а это означает, что правила должны быть изменены. В законе не указывается, какие предметы могут преподаваться исключительно на языке меньшинства (обычно это сам язык меньшинства, история и культура, а также изучение религии в школе, где это предусмотрено).В то же время тот факт, что министр образования не может дать толкование акта, означает, что задача разрешения этих сомнений ложится на органы местного самоуправления (как органы-учредители), если не непосредственно на директоров школ. Это означает, что в этом отношении не может быть сформирована единая государственная политика, что приведет к многочисленным локальным конфликтам.

На протяжении последних пяти лет молодое поколение центральной и восточной Украины твердо высказывалось за сохранение целостности и конституционного управления страной, в том числе и за роль государственного языка.

Общая цель этого положения ясна: как можно быстрее упразднить школы, в которых ведется обучение на русском языке, максимально ограничить преподавание русского языка как предмета, не допустить затруднения этих процессов в случае изменения правительства, а также смягчить критику со стороны Венгрии, Польши и Румынии, отсрочив дату окончательной украинизации средних школ, в которых обучение ведется на языке этих народов.

 

Социальный контекст действия

Новый закон о языке вводится в действие в обществе, существенно отличающемся от общества 1989 и даже 2012 года. Существует мнение, что население Украины делится на две большие группы, украиноязычную (предположительно владеющую русским языком) и русскоязычную ( предположительно не говорит по-украински) уже не соответствует действительности. После почти тридцати лет функционирования государства, которое в основном использует (и во все возрастающей степени) украинский язык, а также системы образования, которая дает всем учащимся хотя бы элементарное владение украинским языком, теперь практически нет никого, кто не понимал государственный язык.

Хотя достоверных статистических данных о текущем проценте людей, говорящих на украинском и русском дома и в социальной и профессиональной жизни, а также о способности читать и писать на этих языках, нет, обычное наблюдение свидетельствует о значительном повышении роли украинского и русского языков. украинский язык в жизни граждан Украины.

Одним из важнейших аспектов борьбы за украинизацию общинной жизни являются меры по превращению украинского языка в доминирующий, если не единственный язык, используемый в средствах массовой информации, от прессы и книжного рынка через кино, сцену и телевидение, до рекламы. .Это не только вопрос доминирования в политических и культурных делах: здесь затрагиваются интересы артистов и медиа-компаний, и это выливается в большие суммы денег. Вот почему предыдущие попытки украинизации этих секторов так противоречивы. Изменения, внесенные в этом отношении в закон, не являются новаторскими; они только ужесточают ранее существовавшие требования.

За последние пять лет молодое поколение центральной и восточной Украины твердо высказалось за сохранение целостности страны, в том числе и за роль государственного языка.Есть заметное желание выучить этот язык и использовать его в официальных ситуациях. Даже те, кто не согласен с западноукраинским мнением о том, что украинский язык служит самой жемчужиной национальной идентичности, признают, что владение языком является важным элементом гражданской идентичности.

С другой стороны, продолжает снижаться роль в жизни общества старшего поколения и слоев наименее образованных людей (среди которых значителен процент не говорящих и не способных выучить украинский язык).С потерей контроля над Крымом и частью Донбасса количество активных граждан Украины, отказывающихся говорить по-украински по идеологическим (политическим) причинам, значительно сократилось. Все это в совокупности будет означать, что новый языковой акт должен быть принят без особого сопротивления.

 

Политические последствия

Замысел сделать новый язык движущей силой предвыборной кампании Порошенко не увенчался успехом.Это связано не только с препятствиями в парламенте, вынуждающими принять законопроект после президентских выборов. Это также связано с тем, что Порошенко слишком сильно потерял популярность. С другой стороны, доведение дела до конца станет для него и его сторонников, а также соперников в патриотическом лагере, в парламентской кампании атрибутом, который определит не только политическое будущее экс-президента, но и это премьер-министр Владимир Гройсман и спикер парламента Андрей Парубий и их сторонники.

Перед своей инаугурацией Президент Владимир Зеленский не занял однозначной позиции по поводу акта, предположив лишь, что необходимо определить, является ли он конституционным. Его приоритетом и приоритетом его окружения теперь является победа на досрочных парламентских выборах, что будет означать очаровать все элементы его разнообразного электората. Зеленский также должен осознавать, что его впечатляющий успех в центральной и западной частях страны был обусловлен массивной поддержкой, которую он также получил от сторонников доминирующей роли украинского языка.

Ошибка лиц, занимающих руководящие посты в Верховном Совете, заключавшаяся в том, что он не объявил одновременно с Законом о государственном языке Закон о языках национальных меньшинств, может дать новому президенту возможность совершение других действий. Законопроект о языках меньшинств, который будет подготовлен его ведомством, может существенно изменить некоторые ключевые принципы новой языковой политики и даже внести поправки в майский закон. Не исключено, что он захочет использовать этот вопрос в предвыборной кампании своей партии.Однако все будет зависеть от того, какие политические группы получат решающее влияние на нового президента, кто и как будет формулировать его взгляды.

Международные последствия принятия нового закона о языке будут губительны для Киева. Понятно, что Венгрия не перестанет бороться за сохранение нынешних прав своего меньшинства в Украине и будет блокировать сотрудничество Киева с НАТО. Румыния и Болгария также скептически отнесутся к новому закону. Россия обязательно воспользуется этим актом, чтобы подорвать «демократический авторитет» Украины.


[1] Примечательно сокращение окончательных изменений требований к этим офицерам: от них требуется только «владеть государственным языком», а не использовать его легко/бегло, как в первоначальном предложении.

[2] Название, данное этому законопроекту, содержит искажение, которое сейчас широко используется в Украине. Это не вопрос коренных языков (т.е. языков, на которых нет носителей, в том числе где-либо, кроме Украины) во множественном числе.Это касается только крымскотатарского языка. На двух других языках коренных народов (караимском и крымчакском языках) в 1989 г. (по последним имеющимся данным) говорили 114 и 150 человек соответственно

человек.

 

Украинский язык: что в нем хорошего

Если вы изучали какой-либо из основных языков мира, вы, вероятно, нашли то же, что и мы. Мы обнаружили, что каждый язык имеет интересную историю и удивительную историю.Недавно мы взглянули на украинский язык и нашли следующие интересные факты:

  •  43 миллиона человек считают украинский своим родным языком. Большинство из них живут на Украине, но есть и жители 26 стран, включая Россию, Беларусь, Грузию, Казахстан, Польшу, Венгрию, Португалию, США, Аргентину, Китай и так далее.

  • Украинский язык входит в число 20 самых распространенных языков мира.

  • Украинский язык ведет свое происхождение от древневосточнославянского языка раннесредневекового государства Киевская Русь.На ранних стадиях его называли русинским.

  • Украинский язык сохранился, несмотря на несколько периодов запретов и/или обескураживания на протяжении столетий, потому что он всегда сохранял достаточную базу среди жителей Украины, ее фольклорных песен, странствующих музыкантов и выдающихся авторов.

  • Украинский язык стал официальным государственным языком Украины 28 октября 1989 года, после вступления в силу Закона Украины о статусе украинского языка.

  • Украинский язык является одним из официальных языков Молдовы и Сербии.

  • Украинский, наряду с русским и белорусским, относится к восточнославянской группе славянского подсемейства индоевропейской семьи языков.

  • Украинский, русский, белорусский и русинский языки имеют высокую степень взаимной понятности. Лексически ближе всего к украинскому белорусский (84% общеупотребительной лексики), за ним следуют польский (70%), сербохорватский (68%), словацкий (66%) и русский (62%).

  • Украинский алфавит основан на кириллице.

  • Современный украинский литературный язык сформировался в конце 18-начале 19 века. Основателями считаются Иван Котляревский и Тарас Шевченко.

  • Первые украинские грамматические книги и словари были изданы между 1820 и 1840 годами.

  • С 1804 года до русской революции 1917 года украинский язык был запрещен в Российской империи.

  • С 1930 по 1980 год украинский язык прошел «русификацию». Украинские слова были заменены русскими словами. Правила украинской грамматики также были адаптированы к русской грамматике.

  • В январе 2010 года Кабинет Министров Украины (КМУ) утвердил новое руководство по транслитерации украинского языка латинскими буквами. Текст Постановления КМУ и таблица транслитерации (укр.) .

  • Современный украинский язык насчитывает 256 000+ слов согласно украинскому словарю, созданному Украинским лингвоинформационным фондом Национальной академии наук Украины.

  • Первая известная украинская газета «Газет де Леополь» вышла в печати во Львове в 1776 году. Это была еженедельная газета, издававшаяся на французском языке.

  • Украина провозгласила независимость в 1991 году. С тех пор многие украинские эмигранты вернулись в Украину, особенно из Средней Азии и Сибири.

Спасибо language-translation-help.com и Omniglot за большую часть приведенной здесь информации.

О компании Interpreters and Translators, Inc.

Специализированная и опытная команда iTi предлагает широкий спектр многоязычных решений для отечественных и международных корпораций в различных отраслях. Нужны ли вам услуги переводчика для улучшения ваших глобальных инициатив в области маркетинга и продаж или услуги переводчика для общения на разных языках? Мы специализируемся на индивидуальных языковых решениях и работаем с более чем 200 языками, поэтому независимо от барьера, с которым вы сталкиваетесь, мы будем работать вместе, чтобы преодолеть разрыв и обеспечить успех.Пожалуйста, не стесняйтесь обращаться к нам через сообщение или по телефону 860-362-0812 . Наши офисы открыты 24 часа в сутки, 7 дней в неделю, 365 дней в неделю, поэтому мы можем немедленно отреагировать на ваши потребности в устном или письменном переводе в любое время и в любом месте.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.

2022 © Все права защищены.