Щоб зберегти рідну мову я: Зберегти рідну мову public group

Содержание

Як захистити українську мову? 9 простих правил | Гуртом

Мовним «законом» Колесніченка-Ківалова влада ліквідувала всі державні механізми захисту української мови. Розпочато стрімку русифікацію найважливіших сфер життя. Під загрозою не лише наша мова, а незалежність і цілісність України.  Зупинити нищення України ми можемо лише з власної доброї волі.  Рано чи пізно антиукраїнський режим впаде. Але до того часу дуже важливо зберегти нашу мову й національну ідентичність.

ДЕВ’ЯТЬ ПРОСТИХ ПРАВИЛ

Це може зробити кожен. Потрібно лише здолати стереотипи й байдужість і дотримуватися дев’яти простих, але дуже важливих правил.

1. ПРОСТО ГОВОРИ УКРАЇНСЬКОЮ

  • Завжди розмовляй українською. Роби це в усіх середовищах, де ти живеш, працюєш чи буваєш. Не бійся помилятися чи виглядати диваком – це лише стереотипи, яких можна швидко позбутися.
  • Якщо чомусь не можеш говорити українською всюди, роби це хоча б у публічних місцях – роблячи покупки в магазині чи замовлення в кафе, просячи про зупинку в маршрутці чи розпитуючи дорогу на вулиці.
  • Ніколи не переходь з української мови на іншу. Дивне уявлення, що з російськомовними співвітчизниками «культурно» переходити на російську –шлях до тотальної русифікації. Культурно в Україні говорити українською. Якщо співрозмовник цього не робить – це його справа, але не привід тобі підлаштовуватися під нього. Насправді «культурно» й логічно переходити на чужу мову лише з іноземцями, які не розуміють української.

2. НАЛАШТУЙ МОВУ САЙТІВ ТА ТЕХНІКИ

  •  Встанови українську мову в налаштуваннях електронної пошти, у соціальних мережах та налаштуваннях пошуку google.
  • Обери і встанови українську мову на мобільному телефоні. 
  • Кожного разу, користуючись платіжним терміналом чи банкоматом, обирай українську мову.
  • На кожному сайті, де є українська версія чи вибір мови, обирай українську, навіть якщо тобі все одно.

Ці прості дії дадуть реальний ефект. Зміна мови google автоматично полегшує пошук українських текстів і піднімає їх рейтинг. Вибір української мови на технічних пристроях чи сайтах є чітким сигналом бізнесу: на цьому ринку слід працювати українською.

3. ПИШИ УКРАЇНСЬКОЮ

  • Пиши українською електронні листи, смс, повідомлення в соцмережах чи блогах
  • Завжди пиши українською письмові заяви, угоди та інші документи, навіть якщо тобі підсовують російськомовний бланк

4. ШУКАЙ УКРАЇНСЬКОЮ 

  • Завжди набирай пошукові запити в google чи інших пошуковиках українською. І лише якщо не знайдеш те, що шукаєш, переходь на іншу мову
  • У Вікіпедії користуйся українською версією. Якщо інформації за якоюсь темою тобі буде замало, перейти на іншомовну версію завжди встигнеш. 

 Ці прості дії сприятимуть поширенню україномовних текстів у мережі і легшому доступу до них для всіх користувачів

5. СПІЛКУЙСЯ УКРАЇНСЬКОЮ З ВЛАДОЮ ТА СЕРВІСНИМИ СЛУЖБАМИ

  • Спілкуйся з представниками влади, комунальних та сервісних служб лише українською. Люди, які живуть з наших грошей, мають поважати нашу мову.
  • Говори українською, коли викликаєш таксі, телефонуєш мобільному оператору чи в будь-який call-центр 

 6. ПІДТРИМАЙ УКРАЇНСЬКУ КУЛЬТУРУ ТА МЕДІА

  •  Купуй книги та пресу українською мовою, запитуй їх у книгарнях, кіосках та розкладках.
  • Не купуй книгу іншою мовою, якщо така ж є українською, а вітчизняні не україномовні журнали й газети не купуй зовсім.
  • Дивися в кінотеатрах і купуй лише фільми, дубльовані (або субтитровані з оригінальної версії) українською
  • Якщо купуєш сувеніри з написами, то краще щоб вони були українською
  • Поширюй інформацію про українське мистецтво й культуру

 7. ВБЕРЕЖИ ДІТЕЙ ВІД РУСИФІКАЦІЇ

  •  Завжди говори з дітьми українською 
  • Маленькі діти мають чути пісні, казки, вірші, ігри лише українською
  • Купуй дітям лише україномовні книги та дитячі журнали
  • Мультики в кінотеатрі, на телебаченню чи на диску дитина має дивитися лише українською
  • Якщо дитину піддають русифікації в садку чи школі, вимагай від педагогів спілкуватися і давати матеріал українською.
    Русифікація не має нічого спільного зі «знанням багатьох мов». У відповідному віці дитині корисно вчити англійську, російську та інші мови, але вони не мають витісняти рідну мову зі спілкування в сім’ї чи школі. 

 8. ТВОРИ  УКРАЇНСЬКИЙ ПРОСТІР

  • Час від часу роби щось від себе для поширення української мови – встанови українську пісню на телефон, чемно повісь українське оголошення замість російського у під’їзді чи офісі, замов українську музику на радіо, зміни щось на користь української мови на роботі, удома чи в колі друзів.

 

9. ЗАПРОСИ ІНШИХ РОБИТИ ТЕ САМЕ 

  •  Пошир цю інформацію серед якомога більшого числа людей. Не лінуйся! Без тебе багато хто не дізнається, як захистити нашу мову, і не почне діяти.
  • При нагоді запрошуй інших перейти на українську. Цю думку слід пропонувати, але не нав’язувати – кожна людина вільна робити власний вибір.

 ПОЧИНАЙ ПРЯМО ЗАРАЗ! Знай, що у тебе багато однодумців, разом з якими ти зможеш захистити і змінити на краще свою Україну.

via Рух добровольців «Простір свободи»

Категорії: Новини | Теги: захист, культура, мова, український проект | Постійне посилання | Переглядів:

Як держава захищає українську мову – Центр громадського моніторингу та контролю

Українська мова

11 Червня 2018

Як держава захищає українську мову

Мова нації – це не лише її культура, а й елемент державності. Українська – єдина державна мова в Україні. Згідно з опитуванням, вона є рідною для майже 70% громадян. Втім, цифри свідчать, що лише половина населення країни розмовляє українською у повсякденному житті. Яка ситуація із захистом державної мови сьогодні, дослідили експерти Центру громадського моніторингу та контролю.

Язик чи мова?

Згідно з опитуванням Центру ім. Разумкова, 68% громадян нашої держави вважають рідною мовою українську, 14% – російську, 17% – обидві однаковою мірою. В основному українською розмовляють на заході (97,2%) і південному заході (91,6%) країни. За словами соціолінгвіста Лариси Масенко, на значній частині території українська перебуває у слабшій позиції, ніж російська, а тому потребує державного захисту.

Водночас дослідження, проведене 2017 року за сприяння німецького Фонду Volkswagen Stiftung, показує, що громадськість недостатньо усвідомлює загрози для української мови. Понад половину респондентів відповіли, що українська і російська «мирно співіснують», лише 32% погодились, що існує загроза цілісності держави через поширення двомовності.

Залежно від регіону та рівня освіти і культури люди по-різному оцінюють вплив Революції Гідності на мовну ситуацію в державі. Доктор політичних наук Володимир Кулик переконаний, що українська стала звучати частіше: «Люди ідентифікують себе з українською мовою як рідною. Зміни в мовній практиці, хоч менш виражені, люди більше говорять чи більше читають, чи більше слухають українською мовою».

Водночас доктор філологічних наук і співробітник Національного інституту стратегічних досліджень Галина Яворська вважає, що українська повинна стати мовою міжетнічного спілкування на території нашої держави і панувати в усіх сферах. Власне,  початок цьому уже покладено: з 2014 року влада ухвалила цілу низку законів, які розширили функціонування української мови. Йдеться, зокрема, про квоти на радіо і телебаченні, підтримку українських книжок, новий закон про освіту тощо. 31 травня цього року Президент Петро Порошенко підписав також указ «Про невідкладні заходи щодо зміцнення державного статусу української мови та сприяння створенню єдиного культурного простору України».

Читати, слухати, дивитись українською

Новий закон «Про освіту» мовні активісти назвали найвагомішим здобутком. Закон визначив українську мовою державної освіти, при цьому залишивши право кримським татарам навчатися рідною мовою, а іншим нацменшинам (болгарам, угорцям, румунам та іншим) гарантувавши вивчення рідної мови і навчання нею поруч із українською.

Перемогою на мовному фронті стало також 35% квота на радіо та 75% — на телебаченні для україномовних продуктів. За даними Нацради з телерадіомовлення, сьогодні всі канали виконують цю вимогу. Більше того, з урахуванням двомовних передач середній фактичний показник складає 86%. Найменше української мови лунає в ефірах «Інтеру» (37%), ТРК «Україна» (66%) та ICTV (74%).

Радіостанції також перевищують встановлену законом квоту в середньому на третину.

«Моніторинг ефіру радіокомпаній показав збільшення частки українського мовлення майже вдвічі, якщо порівнювати з 2015 роком. Якщо до 2016 року частка українських пісень в ефірі мережевих радіостанцій становила не більш ніж 18%, і вони транслювалися переважно вночі, то у 2017 році ця частка зросла до 32% , а пісні державною мовою лунають в ефірі протягом усього дня. Важливо, що вже з листопада 2017 року цей показник зріс ще більше і сьогодні становить 39%. Тобто майже 40%», – заявив голова Нацради з питань теле- і радіомовлення Юрій Артеменко.

Зростання українського продукту фіксується і в книговиданні, де стрімко скоротився друк видань російською, натомість здобули популярність українські переклади та книжки.  Втім, у багатьох сферах, зокрема в громадських закладах, магазинах і навіть державних організаціях, українська досі не домінує.

Десятиліття української мови

Підписаний Петром Порошенком указ передбачає створення цільової програми розвитку української мови на 2018 – 2028 роки, яка охопить усі сфери суспільного життя. Мета цієї програми – підвищити роль української мови як державної, сформувати єдиний культурний простір та зберегти  цілісність української культури.

«До мене звернулися видатні діячі науки для того, щоб я оголосив 2018 рік роком української мови. Я відмовив. Тому, що за один рік ти мову не захистиш. Але я прийняв рішення і підписую указ про те, що з 2018 року ми оголошуємо десятиліття української мови і робимо все можливе для того, щоби мову захистити. Бо головне, що тримає націю, що забезпечує її розвиток – є українська мова», – пояснив Президент, підписуючи цей документ.

Програма передбачає розширення україномовного інформаційного простору в межах країни та за кордоном, а також забезпечення використання української мови працівниками держустанов та служб. Для осіб, які подаватимуть запит на громадянство України, буде розроблений іспит на знання державної мови.

Відповідно до указу, впродовж 10 років повинна бути створена національна словникова база із вільним доступом до неї користувачів, а також розроблене комп’ютерне забезпечення українською мовою.

Також програма передбачає розробку дистанційних та онлайн-курсів із вивчення української мови, запровадження освітніх теле- і радіопрограм, відкритих електронних курсів з української історії та культури. Подальшу підтримку отримає українське книговидавництво. Держава буде сприяти розвитку україномовних медійних продуктів, зокрема інформаційних проектів для дітей, українському кінематографу та якісному дубляжу. Усе це, на думку експертів, повинно підвищити престиж та популярність української мови серед молоді і старшого покоління.

Чому треба врятувати мови, які вимирають

  • Рейчел Нувер
  • BBC Future

Автор фото, Thinkstock

Підпис до фото,

Близько половини населення Землі розмовляє однією з 10 найпоширеніших мов

Том Белт, який народився і виріс в Оклахомі, вперше почув англійську лише тоді, коли пішов у садочок. У його родині всі розмовляли мовою черокі.

Пан Белт із дитинства об’їжджав коней і після коледжу став гастролювати по Америці, виступаючи на родео. Врешті-решт, він опинився в Північній Кароліні, куди приїхав за жінкою, з якою познайомився за 20 років до того.

«Ще тоді, в дитинстві, вона сказала, що я їй сподобався, бо знаю мову черокі. Вона більше не зустрічала молодих людей, які б її знали, – пригадує він. – Я вирішив навідатись до неї і купив квитки в обидва боки, але скористався тільки квитком в один бік».

Пара побралася. Але дружина Тома – теж із племені черокі – не знала цієї мови. Він скоро зрозумів, що належить до меншості серед представників власного народу.

На той час мовою предків говорили лише 400 індіанців з усієї східної групи черокі – частини племені, що проживає на своїй історичній території і до якої належить дружина Том. Діти вже не вивчали своєї мови у школі. «Я усвідомив, яка це нагальна проблема», – каже пан Белт. Він вирішив якось цьому зарадити.

Черокі – далеко не єдина мова, якій загрожує зникнення. Лише за минуле століття вимерли близько 400 мов – приблизно одна на кожні три місяці; більшість лінгвістів прогнозує, що до кінця нинішнього століття зникне 50% із тих 6500 світових мов, які ще живі (дехто навіть вважає, що 90%).

Сьогодні близько половини населення Землі розмовляє однією з десяти найпоширеніших мов. То чи можливо зберегти мовне різноманіття? Чи людство остаточно стало на шлях, що веде до одномовності?

Оскільки так багато мов перебуває під загрозою, неможливо сказати, яка з них найрідкісніша чи найбільше потребує порятунку. Та принаймні 100 мов мають лише по жменьці носіїв – від айнської мови у Японії до яґанської у Чилі.

Власне, носіїв знайти теж непросто. Дехто з них прославився, – наприклад, Мері Сміт Джонс, яка померла на Алясці у 2008 р., забравши з собою еякську мову, – але здебільшого це літні люди, часто немічні, які не вихваляються своєю мовною компетенцією.

«Чим менше лишається носіїв, тим важче їх точно порахувати», – каже Девід Гаррісон, голова лінгвістичного факультету Свортморського коледжу і один із засновників Інституту живих мов – неприбуткової організації, що опікується мовами, які перебувають під загрозою зникнення.

Автор фото, Thinkstock

Підпис до фото,

Якщо останні носії мови живуть далеко один від одного, їхній словниковий запас поступово біднішає

Навіть якщо мовою володіє кілька людей, вони можуть мешкати далеко одне від одного і не спілкуватися – або, як це було мовою з аяпанеко, що походить із доколумбової Мексики, останні два мовці можуть посваритися і роками не розмовляти.

Без практики навіть рідна для людини мова поступово слабшає в її свідомості. Салікоко Муфвене, мовознавець із Чиказького університету, з дитинства розмовляв мовою кіянци, яка належить невеличкій етнічній групі з Демократичної Республіки Конго. За сорок років, прожитих за межами ДРК, пан Муфвене зустрів лише двох носіїв цієї мови. Нещодавно він відвідав рідне село – і відчув, що важко підбирає слова, аби підтримувати розмову.

«Я зрозумів, що кіянци існує радше в моїй уяві, ніж на практиці, – каже він. – Отак мови і вмирають».

Становище мови зазвичай стає критичним, коли в соціальній, політичній і економічній сферах її заступає інша мова, яку лінгвісти називають «домінантною». У такій ситуації більшість людей навколо розмовляють іншою мовою, наприклад англійською, мандаринською, суахілі, і володіння нею стає обов’язковим для навчання, кар’єри та отримання інших переваг. Іноді батьки, особливо іммігранти, свідомо не навчають дитину мови предків, бо бачать у ній потенційну загрозу для успішності дитини.

Носіїв мов меншин здавна переслідували. Ще в середині ХХ ст. у Канаді і США багатьох дітей корінних американців відправляли в інтернати, де їм часто забороняли розмовляти рідною мовою.

Сьогодні багато хто з англомовних американців вороже ставиться до тих, хто говорить іншими мовами, особливо іспанською. Подекуди трапляються і більш екстремальні випадки. Минулого серпня у Китаї заарештували мовознавця, який намагався відкривати школи з вивченням його рідної мови – уйгурської. Відтоді про нього нічого не відомо.

Під загрозою зникнення

З цієї та інших причин мови вмирають по всьому світові. Згідно з «Атласом мов світу, які перебувають в небезпеці», складеним ЮНЕСКО, 576 мов — «у критичному становищі» і ще тисячі – «у групі ризику». Найбільше таких мов – в обох Америках.

«Практично всі мови [меншин] у США і Канаді – під загрозою, – каже Пітер Остін, викладач польової лінгвістики з Лондонського університету. – Навіть така мова, як навахо, в якої є тисячі носіїв, потрапляє у цю категорію, бо дуже мало хто з сьогоднішніх дітей її вивчає».

Якщо ж оцінювати пропорційно до населення, рекордна кількість таких мов – в Австралії. Коли туди прибули перші європейці, на континенті були у вжитку 300 аборигенних мов. З того часу близько сотні вже вимерло, а 95% решти ледь животіє, кажуть лінгвісти. З усіх колишніх 300 мов, лише з десяток досі викладається дітям.

Але хіба це така вже трагедія – зникнення маловідомої мови, якою розмовляли кілька людей десь у віддаленому куточку планети?

Дехто вважає, що втрата мов, як і втрата біологічних видів, – невід’ємний факт життя, адже наша планета не стоїть на місці. Але багато хто має протилежну думку.

«Люди часто посилаються на соціальний дарвінізм як теоретичне підґрунтя своєї байдужості, – каже Марк Турін, антрополог і лінгвіст з Єльського університету. – Але ми витрачаємо шалені гроші на збереження видів і біологічного різноманіття. То хіба ж можна дозволити собі так байдуже ставитись до того, що вирізняє нас як людей – не захищати й не зберігати мови?»

Більше за те, мови – це форма передачі людської спадщини. Письмо – відносно молоде історичне явище (лише близько третини світових мов мають писемність), тому усне мовлення – часто єдиний спосіб увічнити вірші, пісні та оповіді етнічної спільноти. «Іліада» існувала в усній формі, перш ніж була записана; так само і «Одіссея».

«А скільки ще є у світі традицій, про які ми ніколи не дізнаємось, бо ніхто їх не запише, допоки мова не зникне?» – питає пан Остін.

Автор фото, Getty

Підпис до фото,

З часів заселення Австралії європейцями тут зникли понад 100 аборигенних мов

У мові також відбивається унікальність культури. Наприклад, у мові черокі немає слова для прощання назавжди, лише «до побачення». Так само немає і слова «вибач». З іншого боку, вона має свої унікальні вислови. Зокрема, слово «у-ка-гас-ді» означає замилування, яке люди відчувають, дивлячись на немовля чи кошеня – коли губи розтягуються в усмішці, а рука тягнеться потріпати його за щічку.

«Все це передає культуру, власний спосіб тлумачення людських вчинків і почуттів, який у носіїв англійської мови вже інакший», – каже пан Белт. Без мови культура зазнає втрат чи взагалі зникає. «Якщо ми хочемо вижити і далі існувати як окремий народ зі своєю унікальною культурою, – продовжує він, – ми мусимо мати свою мову».

«Англомовній людині важко це зрозуміти, – додає Ленор Ґренобл, лінгвіст з Чиказького університету. – Але носії інших мов раз у раз засвідчують: втрата рідної мови – це особиста трагедія».

Багатство мудрості

Інший аргумент уподібнює захист мови до захисту біологічного розмаїття. Екосистеми служать людству багатьма способами – деякі з них добре відомі, інші ще не відкриті або не визнані. Мови – це також невичерпні джерела користі. Це величезні масиви накопичених знань, зокрема про географію, зоологію, математику, навігацію, астрономію, фармакологію, ботаніку, метеорологію тощо.

Наприклад, мова черокі – плід тисяч років проживання у південних Аппалачах. Вона має назви для кожної ягідки, листочка, корінчика чи гриба в цій місцевості, причому у назвах відбиваються ознаки цих предметів – їстівні вони чи отруйні, чи мають лікувальні властивості.

Автор фото, Thinkstock

Підпис до фото,

Що ви відчуваєте, коли дивитесь на це кошеня? Мова черокі має для цього унікальне слово: «у-ка-гас-ді»

«Жодна культура не має монополії на людський геній, і невідомо, звідки прийде наступна геніальна ідея, – каже пан Гаррісон. – Втрачаючи мови, ми втрачаємо прадавні знання».

Нарешті, мови – це спосіб інтерпретації світу, і жодні дві мови у цьому не збігаються. З них можна багато що дізнатися про фізіологію, психологію і мовні здібності нашого біологічного виду. «Різні мови вказують на різні шляхи думки і вирішення проблем», – пояснює пан Гаррісон.

Знову повернімося до мови черокі: на відміну від англійської, головною частиною мови тут є не іменник, а дієслово; воно підлягає дієвідмінюванню, яке може передавати різну інформацію про суб’єкт і об’єкт дії. А за допомогою суфіксів мовці вказують, чи предмет рухається до них, чи від них, вгору чи вниз, по течії чи проти течії. Це дозволяє набагато точніше взаємодіяти зі світом, ніж за допомогою англійської мови.

«Існує хибна думка, що малі мови – прості, лише тому, що багато з них не мають писемності, – каже пан Турін. – Але в більшості вони мають надзвичайно складну граматичну систему – набагато складнішу, ніж в англійській».

Допоки порятунок ще можливий

Усі ці причини спонукають мовознавців фіксувати і зберігати мовне різноманіття, яке так швидко тане. Вони складають словники, записують історії та традиції, перекладають усні оповідки. «Якщо є якісні записи, існує шанс, що мову вдасться відродити в майбутньому, навіть після того, як нею припинять активно спілкуватись», – каже пан Турін.

Утім, без живих носіїв чи принаймні без тих, хто дуже зацікавлений у такому відродженні, усі ці заходи дозволяють лише «зберегти мову як музейний експонат», – констатує сумний факт пан Муфвене.

Дізнавшися, що його мова от-от зникне, пан Белт та інші ентузіасти зі східної групи черокі почали разом думати, як її врятувати. Зокрема, Белт на добровільній основі почав викладати черокі в місцевій школі, а трохи згодом плем’я створило школу, де цією мовою викладають базові предмети, такі як біологія і математика. Нині цю мову пропонують і в місцевому університеті, де пан Белт також викладає.

«Східна група черокі тихо і віддано працює над відродженням своєї мови, – каже Бернард Перлі, антрополог із Вісконсинського університету, що в місті Мілвокі. – На жаль, про їхні зусилля ніхто не чує».

Автор фото, Thinkstock

Підпис до фото,

Слова можуть нести життєво важливу інформацію. Наприклад, назви ягід можуть повідомляти, чи ці ягоди їстівні

Є кілька прикладів того, як практично мертві мови заново ожили. На початок 1960-х рр. на Середньому Заході США практично не лишилось тих, хто б вільно володів мовою маямі. Але завдяки одному зацікавленому представникові племені, зараз цю мову викладають в Університеті Маямі в штаті Огайо.

«Плем’я маямі задумалося: а що як експерти помиляються? Що як їхня мова лише спить, і можна її розбудити? – розповідає пан Перлі. – Ці люди змінили тон розмови зі смерті на життя».

Технічна підтримка

Успіх цих зусиль значною мірою залежить від технологій. «За допомогою новітніх технологій, багато хто з носіїв малих мов робить цікаві речі, які ще покоління тому видавалися неможливими», – каже пан Турін.

Наприклад, на черокі було перекладено операційну систему Windows 8, а спеціальний мобільний додаток дозволяє набирати текстові повідомлення 85-ма символами цієї мови. Є також багато вебсайтів, присвячених окремим мовам чи мовам певних регіонів; вони об’єднують носіїв цих мов і надають їм мультимедійні освітні ресурси. Серед них – проекти Digital Himalayas, Diyari blog, Arctic Languages Vitality, Enduring Voices.

Автор фото, Thinkstock

Завдяки зусиллям східної групи черокі, сьогодні близько 60 дітей розмовляють мовою своїх предків – це набагато кращий показник, ніж у 1991 році, коли Том Белт переїхав до Північної Кароліни. Він, як і безліч інших носіїв рідкісних мов, не згоден, щоб його мова зникла в безодні історії, навіть якщо її відродження вимагає тяжкої праці.

Як сказав йому старійшина племені багато років тому: «Дуже добре, що ви хочете це зробити. Та пам’ятай, нашу мову знищували не один день. Тож повернути її – також не одноденна справа».

Як змінити мову у Facebook? – ІНСТРУКЦІЯ

Не знаєте, як змінити мову у Facebook? Насправді, це легко і швидко, адже Facebook має практично будь-яку мову – від англійської до іспанської, німецької, французької, арабської, китайської, мандаринської, португальської, восьми індійських мов тощо.

Можливо, трапиться так, що Вам захочеться виправити випадкову зміну мови, або просто внести зміни, щоб спробувати вивчити мову, або допомогти комусь іншому перейти на рідну мову. Якими б не були Ваші причини, це можна зробити за сім або менше кліків.

Як змінити мову в мобільному додатку Facebook (Android або iOS)?
  • Відкрийте програму та натисніть кнопку меню у верхньому правому куті. (Це повинно виглядати як три короткі горизонтальні лінії, складені разом, і відоме як меню гамбургера)
  • Прокрутіть вниз до “Налаштування та конфіденційність (⚙️).
  • Ви побачите список із налаштуваннями, виберіть “Мова”.
  • Виберіть мову Facebook, натиснувши “Редагувати”. Якщо Ви надали доступ до місцезнаходження Facebook, соціальна мережа запропонує Вам загальні мови у Вашому регіоні, а не список мов в алфавітному порядку.

Одним натисканням на мову Ви зміните її. Готово!

Як змінити мову у десктопній версії Facebook?
  1. Відкрийте Facebook і натисніть маленьку кнопку зі стрілкою спадного меню вгорі праворуч (🔽)
  2. Натисніть “Налаштування та конфіденційність” (⚙️).
  3. Ви побачите список із налаштуваннями, виберіть “Мова й регіон”
  4. Виберіть “Мова Facebook”, натисніть “Редагувати”. Мови розташовані в алфавітному порядку.
  5. Виберіть “Зберегти”. Facebook перезавантажиться, і мова інтерфейсу зміниться.

Інші налаштування мови у Facebook

У десктопній версії Facebook також доступні інші налаштування мови. Зокрема, Ви можете відмовитись від перекладу дописів на певній мові.

  1. Зайдіть Відкрийте Facebook і натисніть маленьку кнопку зі стрілкою спадного меню вгорі праворуч (🔽)
  2. Натисніть “Налаштування та конфіденційність” (⚙️).
  3. Виберіть “Мова й регіон”, потім перейдіть до “Пости від друзів та сторінок”.
  4. Знайдіть там “Мови, з яких ви не хочете, щоб вам пропонували перекладати” (Languages that you don’t want to be offered translations for).
  5. Введіть у рядку мову, натисніть “Зберегти”.

Радимо звернути увагу на поради, про які писав Cybercalm, а саме:

Чому варто дотримуватись максимальної приватності Вашого профілю і сторінки у соцмережах

10 кращих застосунків для Android та iOS, які допоможуть Вам у навчанні

Чому слід оновлювати програмне забезпечення? Поради

Як заблокувати небажаний контакт у Facebook? – ІНСТРУКЦІЯ

Як зупинити відстеження небажаними програмами Вашої точної геолокації? ІНСТРУКЦІЯ

Як захистити екаунт TikTok? Поради

Нове сімейство троянських шкідливих програм виявили фахівці з кібербезпеки. Загроза поширюється через шкідливі торенти та використовує численні прийоми, щоб отримати якомога більше криптовалюти від жертв, та при цьому уникнути виявлення.

Також компанії Apple і Google оголосили, що в майбутніх версіях операційних систем iOS і Android буде реалізована система відстеження поширення COVID-19, для використання якої раніше була потрібна установка окремого додатка.

Зверніть увагу, як з’ясували фахівці компанії Palo Alto Networks, найчастіше зловмисники імітують сайти Microsoft, Facebook, Netflix, PayPal, Apple, Royal Bank of Canada, LinkedIn, Google, Apple iCloud, Bank of America, Dropbox, Amazon і Instagram.

До речі, Apple випадково дозволила шкідливій програмі Shlayer працювати на macOS. Шкідливе ПЗ було замасковано під оновлення для Adobe Flash Player і пройшло необхідну верифікацію в Mac App Store.

Співробітники Mozilla провели нове дослідження, яке підтвердило, що історія переглядів браузера дозволяє ідентифікувати користувачів. Вони з’ясували, що більшість користувачів слідують звичними схемами перегляду веб-сторінок, і це дозволяє онлайн-рекламодавцям створювати їх точні профілі.


Як зберегти бажання вчитися учню 5 класу?

Дехто вважає, що рідну мову не потрібно вчити, адже кожна людина знає її з народження. Постійно ми чуємо знайомі слова, речення; іноді здається, що мова існує в нашій душі, адже вона є священним подарунком самої природи. Але насправді вивчання мови має сенс — принаймні коли справа доходить до виконання домашнього завдання з української. Коли виникають труднощі, кожен учень мріє про те, щоб знати рідну мову на дванадцять балів.

Домашня робота швидко та якісно

Для того, щоб допомогти собі, можна скористуватися гдз укр мова 5 клас. По першу чергу, готові відповіді потрібні для якісної самоперевірки. У них ти знайдеш потрібну інформацію, яка має зрозумілу структуру та яку також можна завантажити на телефон. Щоб ґрунтовно засвоїти українську мову, потрібно присвячувати заняттям якомога більше часу — в ідеалі, годину або дві щоденно. Якщо займатися з високою інтенсивністю, вже через декілька тижнів ти побачиш вражаючи результати. Разом з тим, часу на самоперевірку може не залишитися, й саме тоді на допомогу прийдуть готові відповіді.

Чи потрібні готові відповіді учням п’ятого класу

Деякі батьки та вчителя вважають, що школярі повинні присвячувати весь свій час навчанню. Але не треба забувати про те, що відпочинок є важливим елементом повноцінної праці. Саме тому багато відмінників, що отримували гарні оцінки протягом одинадцяти років, після випуску зі школи мають труднощі з навчанням у навчальних закладах вищої освіти. Вони настільки втомлюються у школі, що в них не виникає бажання докладати зусилля в університетах або інститутах. Але рідну мову та фахові предмети потрібно вивчати постійно — не тільки у школі, а й у дорослому житті.

Як знайти час на відпочинок

Тим паче відпочинок потрібен дитині, адже у п’ятому класі хлопці й дівчата переживають численні стреси, що призводить до напруження і, як наслідок, втоми. Учень має не тільки засвоювати навчальний матеріал. Під час перерви його оточує галас та ґва́лт, що є причиною отримання шумового стресу.

Виникає шумова втома, й дитина може навіть не розуміти, що насправді вона хоче лише одного — відпочити у тихому місці. Додайте до цього необхідність декілька разів виходити до дошки, підколи однолітків, докори вчителів. Це не диво, що багатьом учням навіть думка про навчання є неприємною.

Ще однією причиною втоми є те, що більшість шкільних уроків виявляються нецікавими. Учень напружує увагу, щоб вивчити те, що вважає непотрібним, некорисним. Якщо дитина не буде відпочивати від школи, це може стати навіть небезпечним для фізичного й психічного здоров’я. Тому мають рацію ті дорослі, що дозволяють дітям мати вільний час та іноді користуватися готовими відповідями.

У такому випадку дитина не втратить бажання навчатися. Українська мова та інші предмети зостануться для неї цікавими та навіть захопливими — бо школяр буде мати сили до навчання.

Надія Красоткіна

Найбільше щастя і радість у житті — це діти. Їх веселий сміх, життєрадісні обличчя, повсякденні відкриття, безпосередність і цікаві очі не можуть не зворушити душу. Заради них ми готові на все. Але скільки треба мудрості, сили, любові, щирості, терпіння і доброти вкласти в їхні серця, щоб діти виросли справжніми людьми. Адже від того, якими ми їх виховаємо, чому навчимо, залежить не тільки їхнє майбутнє, але й наша з вами старість, зрештою і майбутнє всієї країни. Тому так важливо сьогодні в школі і вдома приділяти велику увагу не тільки навчанню, але й активному вихованню дітей.

Світ змінюється, наука невпинно летить вперед і робить нові відкриття, змінюються погляди людей і влада в країні, але одвічні людські цінності залишаються назавжди — це доброта, милосердя, чуйність, щирість, щедрість і ота свята любов, яка робить людину світлою. Любов до людей, до природи, до всього світу — це так важливо! І так нелегко закласти в кожну дитячу душу, але можливо, треба тільки дуже прагнути цього. Діти вбирають в себе все хороше, як і погане теж, треба лише розкрити перед ними переваги хорошого, прекрасного, світлого і вони зрозуміють, потягнуться до нього, як весняні квіти до сонця. В цьому й полягає щоденна робота вчителя, щоб розкрити дітям дивину природи, чарівність цього світу, красу людських стосунків, заставити їхні серця радісно битися, споглядаючи прекрасне, тягтися до всього доброго і бути не байдужими спостерігачами, а активними будівниками свого майбутнього. Адже доля кожної людини — в її руках. А в учителя дуже важлива місія — вести всіх дітей у світ прекрасного, напоїти кожне дитяче сердечко любов’ю, світлом доброти і людяності, навчити відрізняти добро і зло, вчити мріяти і творити, прагнути бути найкращим.

Робота вчителя важлива, важка, складна і відповідальна, але яка цікава! І хоч сьогодні вона не дуже високо цінується у нашій державі, але в кого з нас не було улюбленого вчителя, від якого ви взяли щось дуже важливе для себе, насправді світле і сокровенне. Тому в школу треба йти тільки тим людям, які всією душею віддані дітям, своїй професії і мають в душі світле сонце любові і доброти.

На цих сторінках ви знайдете багато сценаріїв шкільних свят, бо ж яке життя у школі без свята! Саме на святі, перед великою кількістю глядачів, діти чи не вперше показують свої таланти, вперше відкривають власні здібності, вчаться переборювати страх і скованість, розкриваються як квіти на світанку, а це так важливо для формування характеру кожної дитини, для вироблення того стержня, без якого у житті не обійтись.

Ви ознайомитесь з цікавими бесідами, виховними заняттями, які просто необхідно проводити з дітьми, щоб вони вчилися міркувати і творити, жити за законами совісті і людських цінностей.

До вашої уваги казки, вірші, пісні та оповідання, які написані від щирого серця і з великою любов’ю.

  • Забирайся додому (вірш)
  • Не допускайте в серце зла (вірш)
  • У нас Україна одна (вірш)
  • Росія, геть із нашої землі (вірш)
  • За що нас підлий ворог убиває (вірш)
  • Вперед, до перемоги (вірш)
  • Який це жах, коли іде війна (вірш)
  • Наша правда (вірш)
  • Ви усіх нас знищити готові (вірш)
  • Руйнує ворог села і міста (вірш)
  • Воно наводить й спалює мости (вірш)
  • Куди нам бігти з рідної землі (вірш)
  • Над світом засвітилася весна (вірш)
  • На цій Землі нам миру треба (вірш)
  • Тож припиніть страшну війну (вірш)
  • У рідному краю є й рідна мова (вірш)
  • В житті усе потрібно пережити (вірш)
  • Бережіть свою мову, люди (вірш)
  • Вже котики вербові зацвіли (вірш)
  • Бачити хто вміє (вірш)
  • Кожну мить у небі дивина (вірш)
  • Із добрим серцем (вірш)
  • Життя на повну силу (оповідання)
  • Любов і співчуття, та доброта (вірш)
  • Весна пробуджує у світі все живе (вірш)
  • Сьогодні Стрітення — погожий день (вірш)
  • І буде у житті усе, як слід (вірш)
  • Тож веснонько чарівна, вже світлій (вірш)
  • І це весна таку властивість має (вірш)
  • Вплив на дитину має все довкола (вірш)
  • Але весна уже приходить в сни (вірш)
  • Весна в свій час прийти повинна (вірш)
  • Гілочка мімози (вірш)
  • Весну вже видно й чути (вірш)
  • Весна уміє радість дарувати (вірш)
  • Праця над собою (вірш)
  • А звуки музики чарівні і ясні (вірш)
  • Весною пахне (вірш)
  • Весни вже хочеться (вірш)
  • Весна вже скоро (вірш)
  • Життя, життя — це й є дарунок долі (вірш)
  • Жовтенькі, ніжні, як цілунок сонця (вірш)
Надія Красоткіна — інтерв’ю 2021-02-24 для Радіо «Голос Петрівщини». Інтерв’ю брала Світлана Фесенко.

Це реконкіста | Збруч

 

Активне громадянське суспільство, культуральні середовища присвятили кілька років боротьби для того, щоб Україна отримала достойний мовний закон, – аж тепер перед цією спільнотою постав новий виклик: яким чином заохотити, примусити владу цей закон виконувати. Не кажучи вже й про те, щоби захистити його від ревізії.

 

На Міжнародний день рідної мови у Києві відбувся форум «Мова об’єднує», на котрому обговорили підсумки кількох минулих років боротьби за мову, а також актуальний план дій для обставин, коли «немарізниці».

 

 

Журналістка

Наталка ФЕДЕЧКО:

 

«Наші діти щодня йдуть на боротьбу»

 

– Моя мотивація – це мої діти. Я свої кордони захистити можу. Але в мене з’явилися діти, які захистити свої кордони не можуть. Нещодавно моя донька, їй 6 років, підійшла до мене і сказала: «Мамо, мені здається, що я не витримаю». Я її запитую: «А чому?!» – «Тому що в мене в садочку всі говорять російською. І я не витримаю і теж перейду на російську мову». Щемко було це почути від дитини віком 6 рочків. Ми з чоловіком дійшли висновку, що, фактично, діти наші йдуть щодня на боротьбу – чи мій син у школі, чи донька в дитячому садку. Хотілося б, щоб ця боротьба припинилася на нашому поколінні і щоб ми перемогли.

 

 

Громадська діячка, ексміністерка охорони здоров’я

Уляна СУПРУН:

 

«Мова української медицини – російська»

 

– Назва цього форуму – «Мова об’єднує». І це правда. Російська мова сьогодні об’єднує значну частину медпрацівників в Україні. Не українська, не англійська – а російська.

 

Всі наші посібники кажуть, ніби вкінці XX століття почали перекладати термінологію медицини українською мовою. Я можу розповісти особисто, що відбувалося насправді. Я приїжджала в Україну в 90-му році і робила презентацію українською мовою на медичній конференції. Я не змогла знайти термінології українською мовою про радіологію. Наша організація стала першою, яка створила українсько-англійсько-російськомовну книжку, в якій була вся термінологія про радіологію трьома мовами. Тобто, уявіть собі, лише в 1993 році вийшов перший словник українською мовою про радіологію.

 

Проблема не лише в лікарях. Проблема в тому, що мовою медицини в Україні була російська – у медичних університетах не навчали українською мовою, не було підручників українською мовою.

 

Це є велика проблема, яка починається від міністерства і йде до самих пацієнтів. Ви самі знаєте і чуєте в лікарнях: коли лікар починає розмовляти з українськомовною людиною російською мовою, ця людина переходить на російську. Це є через страх: хтось хворий в нашій родині, ми спілкуємося з лікарями, боїмося – і коли вони переходять на російську, ми переходимо теж…

 

Я ніколи не переходжу на російську.

 

Багато залежить від нас. Маємо зробити свій вибір.

 

 

Член Національної ради з питань телебачення та радіомовлення

Сергій КОСТИНСЬКИЙ:

 

«Маховик запущено, його вже не спинити»

 

– Ми змогли забезпечити перемогу. Ми маємо абсолютну перемогу в тому, що українська мова повернулася у радіоефір, повернулася на телебачення. Нарешті сформовано дискурс, в рамках якого існування телеканалу або радіостанції поза межами українського мовного простору просто неможливе.

 

Згідно з нашими підрахунками – за достовірність цих підрахунків я можу покласти і свою кар’єру, і своє життя – ми маємо повне перевиконання мовних квот. Якщо держава вимагає не менше як 35% пісень українською мовою, то в середньому в ефірі 15 загальнонаціональних радіостанцій ми маємо 56% українськомовних пісень на добу.

 

Щодо мови ведення передач, ми змогли досягнути показника в 90%. Повторюся: це мова ведення передач: спікери здебільшого ще вчать українську мову, але ведучі, журналісти – вони всі вже перевиконують цю квоту і на телебаченні, і на радіо.

 

Для мене є важливим, що ми побачили цей процес скрізь, незалежно від регіону, незалежно від того, чи йдеться про впливову медіагрупу, чи про маленьку селищну радіостанцію: Донецька, Харківська, Одеська, Миколаївська області – вони виконують квоти. Звичайно, лідери – Західна Україна. Абсолютний лідер – Галичина. Але та динаміка, яку демонструють центр, південь і схід – вона є просто феноменальною. Вони вважають, що це нормально, що це ok. І для мене це найбільша винагорода.

 

Я переконаний, що якби Національна рада сьогодні не вимагала дотримання квот, то показники, думаю, сильно би впали. Але українська мова – не зникне. Тому що на кожному телеканалі, на кожній радіостанції вже є люди, для яких є абсолютно нормально вести передачу українською мовою, програмувати ефір таким чином, щоб там були українські пісні. Тобто: ми змінили не показники – ми змінили мислення людей.

 

Думаю, ми досягли певної планки, яка вже буде триматися і надалі не буде збільшуватися так активно. Але що ми отримаємо натомість – ми це вже побачили у цьому році – це більшу якість. Кількість, за яку ми так боролися, нині переростає в якість. З’являються якісніші передачі, якісніші пісні.

 

Нам казали: це неможливо, індустрія впаде, все завалиться, це буде просто катастрофа… Виявилося, що кіноіндустрія рухається вперед, музична індустрія рухається вперед. З’явилося багато ліфтів, виникла велика кількість імен. Я слухаю українську музику з 2016 року: подумав, якщо я борюся за квоти, то, звичайно, маю слухати українськомовну музику. Я взяв собі за звичку регулярно викладати пісні нових авторів щотижня. Так от, нині я їх вже не викладаю, бо просто не встигаю: виникає велика кількість імен – я навіть не встигаю вносити ці імена в iTunes.

 

Маховик запущено, його вже не спинити.

Публіцист

Віталій ПОРТНИКОВ:

 

«Дивно, що ми живемо в державі, яка квотує використання власної мови»

 

Віталій Портников починає свій виступ із вірша білоруського поета Пімена Панчанкі про рідну мову, написаного 1964 року:

 

 

Кажуць, мова мая аджывае

Век свой ціхі: ёй знікнуць пара.

Для мяне ж яна вечна жывая,

Як раса, як сляза, як зара.

 

Гэта ластавак шчабятанне,

Звон світальны палескіх крыніц,

Сінь чабору і барвы зарніц,

І буслінае клекатанне.

Калі ж хто загадае: «Не трэба!» –

Адрачэцца ад мовы народ, –

Папрашу я і сонца, і неба:

Мне не трэба ні славы, ні хлеба,

Асудзіце на безліч нягод.

 

Толькі месяцаў назвы пакіньце,

Назвы родныя роднай зямлі,

Пра якія з маленства ў блакіце

Бор шуміць і пяюць жураўлі:

 

Студзень – з казкамі снежных аблокаў,

Люты – шчодры на сіні мароз,

Сакавік – з сакатаннем і сокам

Непаўторных вясновых бяроз,

 

Красавік – час маланак і ліўняў,

Травень – з першым каханнем, сяўбой,

Чэрвень – з ягаднаю зарой,

Ліпень – з мёдам,

З пшаніцаю – жнівень,

 

Спелы яблычны верасень,

Светлы кастрычнік

У празрыстасці чыстай, крынічнай,

Лістапад – залаты лістапад,

Снежань – першы густы снегапад. ..

 

Ці плачу я, ці пяю?..

Восень. На вуліцы цёмна…

Пакіньце мне мову маю,

Пакіньце жыццё мне!

 

Пімен Панчанка, «Родная мова»

 

– Я вважаю, що в українських аудиторіях потрібно читати вірші не українських поетів, а білоруських. Щоб українці відчули ту трагедію, коли нація прощається з рідною мовою. Коли держава не охороняє рідної мови. Коли до парламенту приходять депутати, а до президентської резиденції – президент-популіст – які знищують рідну мову, тому що «какая разніца»!

 

Білоруси це вже пережили. Не дай Бог, щоб це переживав український народ. Не дай Бог, щоб український народ став здобиччю безвідповідальних популістів, які не розуміють, що таке відродження ідентичності народу, що таке державне будівництво, що таке цінність держави і душі.

 

Маю сказати, що я – не з тих людей, які вимагають від кожного вчити мову, якою вони не розмовляють. Я вимагаю від держави, щоб вона створила українським громадянам можливості повернутися до мови, якої їх позбавила імперія. Я вимагаю від батьків, щоб вони дали можливість своїм дітям вивчити мову, якою на цих землях розмовляли сторіччями.

 

Наші опоненти дуже часто говорять про те, що є країни, в яких мова не є частиною ідентичності і вони прекрасно живуть… В країнах, у яких не вдалося провести національне відродження, громадянин усвідомлює, що відсутність відродження – це трагедія нації. Поговоріть з ірландцями гельською мовою. Так, вони вивчають її в школах, складають іспити; президент Ірландії складає свою присягу гельською мовою в парламенті – але на вулицях ви гельської мови не почуєте. Однак ви не зустрінете ірландця, який скаже, що це дуже добре, що це very good, коли ми розмовляємо англійською мовою.

 

Кожен мусить усвідомити, що частиною нашої національної розбудови є мовне відродження. Звичайно, нам потрібна власна історія, яка має вийти з цієї імперської версії історії. Нам потрібні власні моральні цінності, які будуть відрізнятися від цінностей цієї ординської імперії, з шинелі якої ми вийшли після 1991 року.

 

Однак очевидно: якщо українському народу, дякуючи неймовірним зусиллям подвижників, вдалося цю мову зберегти в умовах, коли її намагалися знищити, то яка ж буде катастрофа, коли цей народ позбудеться мови вже в власній державі!

 

А це насамперед – державна політика. Дивно, що ми живемо в державі, яка квотує використання власної мови в ефірі, а не інших мов, не мов іноземців в ефірі українського радіо і телебачення. Дивно, що ми живемо в державі, яка замість того, щоб створити права для розвитку культури національних меншин – це не тільки росіяни, а й угорці, і болгари, і румуни, і молдавани, і євреї, – вигадує собі якихось «російськомовних», які мають створити власний культурний світ з українськомовними, таким чином знищуючи і велику спадщину російської культури на нашій території, і знищуючи можливості розвитку культури української. Звичайно, це все ідіотизм – ідіотизм імперської спадщини.

 

 

Релігієзнавець, політичний в’язень

Ігор КОЗЛОВСЬКИЙ:

 

«Мова – це не просто простір для спілкування, а й цінність»

 

– Я постійно нагадую, що українська мова – це не тільки мова офіціозу, а мова радості, мова пісень, мова спілкування. Вона дуже різноманітна. Вона настільки різноманітна, що безмежність її не має кінця.

 

Мова дійсно є ознакою нашої ідентичності. Але насамперед вона є початком нашої автентичності, самоусвідомлення. Хто ти? Важливо не тільки те, до кого ти є приналежним, а хто ти є.

 

Автентичність означає, що в тебе є внутрішній простір. Якщо людина просто розмовляє мовою, а думає іншою мовою, то це ще не перемога, це ще не є наша перемога. Українська мова має бути мовою наших рефлексій – внутрішніх розмірковувань, внутрішніх медитацій – для того, щоб і збагачувати її.

 

Для мене українська мова – жива мова. Я згоден: треба говорити про захист і популяризацію… Але «захист» – це щось пасивне. А я б хотів, щоб вона розвивалася, і розвивалася активно.

 

Автентичність полягає також і в тому, що українська мова – це позиція. Це твій вибір.

 

Коли я перебував там, у підвалах, моя дружина почала мене розшукувати. Вона зверталася до так званого «міністерства державної безпеки», і їй пропонували там писати заяви. Вона писала їх винятково українською мовою. Зрозуміло, що це дуже напружувало тих, хто отримував ці листи. Я її спитав: навіщо вона це робила? Це ж небезпечно для життя. Вона сказала, що вона інакше не могла: «Я хотіла хоча б так боротися з ними».

 

Це і проблема національної безпеки. Одна зі загальних проблем того, що там відбувалося зі самого початку на сході, є гуманітарне невігластво. Маю на увазі відсутність історичної пам’яті, нерозуміння своєї ідентичності, відсутність розуміння, що мова – це не просто простір спілкування, а й зброя.

 

Я пам’ятаю, як перебував в камері для «смертників». І там, у цих підвалах, охоронці щодня о 6 ранку вмикали гімн Росії. Це було способом катування. Всі, хто так чи інакше розумів, що це є боротьба, ми піднімалися і співали гімн України. Це була наша позиція, наш виклик!

 

Ми кажемо, що повинні щось змінити… «Повинні» – це означає відповідальність. Зрілість! Наскільки ми є зрілими? На жаль, ми спостерігаємо зараз таку проблему в нашому суспільстві – це інфантилізація. От саме «яка різниця», «какая разніца» – це якраз і є елемент інфантилізації. Люди не розуміють, що мова – це не просто простір для спілкування, а й цінність.

 

 

Музикант, лідер гурту «Хорея Козацька»

Тарас КОМПАНІЧЕНКО:

 

«Це реконкіста!»

 

– Це реконкіста. Безперечно, це реконкіста.

 

Триває війна. Якщо лічити від 1917 року, від окупації Лівобережжя (Стародубщини, Чернігівщини, Слобожанщини), вже після проголошення Третього універсалу Українською Центральною Радою, – ми маємо сторічну війну.

 

Вона триває. І в цій уже більш ніж сторічній війні ми маємо втрати і перемоги, перемоги і втрати.

 

І, безперечно, на цьому шляху ми маємо союзників. І ми маємо легкодухих, легковажних, темних. І теж маємо чистих серцем, тих, хто часто не був свідомим громадянином, не був тим, хто хотів підтримувати і боротися, але за якимсь покликом він став в наші лави і відчув цю шляхетну потребу – попри всі облуди і омани, лицемірні заяви наших ворогів – відстоювати українську мову в Україні.

Людмила Старицька-Черняхівська, донька Михайла Старицького, на похороні крутян в 1918 році  прочитала вірша свого батька, який в добі Української революції і деклямувався, і співався. Там є такий рядок… Власне, сам вірш:

 

На вас, завзятці-юнаки,
Борці за долю України,
Кладу найкращії думки,
Свої сподіванки єдині.

В вас молода ще грає кров,
У вас в думках немає бруду,
Палає в серці ще любов
До обездоленого люду.

Не занехайте ж ви її,
Не розгубіть по світу всує,
Нехай вона ваш дух гартує
В завзятій, чесній, боротьбі!

Бо стоголовий людський кат
Росте і дужчає щоднини. ..
Не можна тратить і хвилини,
Поки ще стогне темний брат.

Поки живий, — мерщій несіть
Сліпому світиво просвіти,
І в серце, мороком повите,
Живу надію закропіть!

Вшануйте рідну його річ,
Назвіть без хитрости своєю
І розженіте над землею
Ви непрозору, глупу ніч…

Хай кат жене, а ви любіть
Свою окрадену родину, —
Й життя за неї до загину
І навіть душу положіть!

 

Оцей рядок, власне, – «без хитрости»… Бо ми багато чуємо про те, чому ще «не час», чому ще треба відтермінувати… Ще от трішки. А може, і не треба відтермінувати – а для того, щоб об’єднати націю, треба білінгвізм. Ви пам’ятаєте заяви Табачника, який нам розказував, що білінгвізм – це велика цінність в Україні, великий здобуток природний такий? І багато іншого лицемірства чуємо ми.

 

Ми, свідомі українські громадяни, чуємо в повітрі – по запаху повітря, по віяннях, по риториці влади – ми чуємо, до чого йдеться. Коли провідний канал говорить вустами своєї менеджерки, що не час знімати фільми українською мовою. Лише комедії, навіть не мельодрами. Знаєте, в Російській імперії мельодрами чи водевілі українською мовою допускались. Зате вони не хотіли, щоб «Гамлет», щоб Шекспір українською мовою був чи якісь інші твори красного письменства. А водевілі – можна було. Тут вже, ба, й водевілі – це таке собі… Лише комедії.

 

Тобто ми дуже виразно чуємо: тим, кому «байдуже» – вони насправді не байдужі: ці люди виразно мислять себе в світі тих імперських чи постімперських, колоніальних чи постколоніальних цінностей.

 

Про культуру. Можна любити мову. Можна деклярувати мову і казати: ми любимо українську мову, ми будемо її відстоювати. Друзі, якщо ти будуєш місток, то тобі потрібні бики, на які ти покладеш ці дошки, щоб могти перейти на інший бік. Тобто потрібні підвалини. За що ти любиш [мову]? Чому ти любиш? Потрібні культурні підвалини.

 

Людина не може любити українську мову, якщо вона не знає української культури. Як можна деклярувати любов до української мови і захист української мови, коли люди не знають культури?! А вивчати українську літературу і пропагувати українську культуру – це ж і пропагувати українську мову.

 

Я думаю, що це велика справа і велике завдання нашої спільноти. Аби в різний спосіб, в тому числі і через правничі важелі, через тиск держави, забезпечити, щоб українці бачили високі взірці української культури, які є українськомовними. І щоб ці українські взірці кореспондувалися з сучасними українцями.

 

Це дуже важливо! Щоби не «барвіночки-віночки»!.. Слухайте, друзі, я займаюся старовиною, Середньовіччям, Ренесансом, бароко. Це все прекрасно! Але достобіса Ренесанс і бароко, я хочу вам сказати! Я готовий відмовитися від Ренесансу і від бароко, але нам треба сучасні речі! Сучасна українська мова, в сучасних формах – аби сучасна молодь бачила, що українська мова актуальна і що українською мовою говорять про те, що їй болить і що є актуальним.

 

 

АПЕЛЯЦІЯ

 

Метою форуму «Мова об’єднує» було формування спільного плану дій для захисту української мови та імплементації закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

 

Як зазначила громадська діячка Анастасія Розлуцька, активістів не задовольняють запевнення частини посадовців про те, начебто закон про мову залишать у спокої. «Не треба нас заспокоювати, шановні можновладці, що ви не будете втручатися в сам закон про мову. Нам не ці заяви зараз потрібні. Нам потрібні заяви про те, що буде зроблено найближчим часом для того, щоб закон про державну мову був імплеметований», – закликала Розлуцька.

 

На форумі очікували Уповноважену з питань захисту української мови Тетяну Монахову, втім, вона не з’явилася. Представники ініціативи скаржаться на те, що Монахова уникає контактів із громадянським суспільством.

 

Участь у дискусії взяли представники Міністерства освіти та науки, котрі запевнили: критика ніяк не може поширюватися на Міносвіти, бо відомство Ганни Новосад усіляко підтримує закон про мову й послідовно утверджує українську мову у сфері освіти.

 

Представник Нацради Сергій Костинський, зі свого боку, висловив побажання: Верховна Рада мусить удосконалити законодавство в частині квот, аби унеможливити маніпуляції з таймінґом: «У нас є і перемоги, і зради».

 

Народна депутат від «Слуги народу» Єлизавета Богуцька образилася через насмішки промовців із намірів Президента поєднати націю. Богуцька стверджує, що вона підтримує посилення позицій української мови й не голосуватиме у ВР за закони, котрі послаблюють державний статус української. Депутатка правлячої партії зізналася, що вона після виїзду з Криму сама неодноразово мусить вимагати в побуті надання сервісу українською мовою.

 

Учасники форуму схвалили спільний план, котрий фокусується на семи стратеґічних пріоритетах у мовній політиці з переліком конкретних завдань: протидія спробам реваншу русифікаторів; сприяння виконанню чинних норм закону; підготовка до набуття чинності норм закону; популяризація; захист мови; перевірка рівня володіння мовою; послідовна мовна політика.

 

 

 

Підготував Володимир СЕМКІВ

27.02.2020

Эссе: Спасти родной язык, не обрезая иностранный — Искусство и культура

Сетионо Сугихарто (The Jakarta Post)

Джакарта   ● пн, 5 марта 2018 г. 2018-03-05 08:26 1458 2c798a31c212039f000dc5df9c854cf5 4 Искусство и культура #эссе,местный-язык,английский,язык,#язык Бесплатно

объявлен ЮНЕСКО февраль. 21 Международный день родного языка в 1999 году, чтобы повысить ценность и уважение языкового разнообразия.

Одновременно с 70 летием Всеобщей декларации прав человека в этом году ЮНЕСКО вновь подтвердила важность верности использованию родного языка и приверженности принципу «не допускается дискриминация на основе языка».

Причиной беспокойства, изложенной в этой декларации, является сама реальность того, что большинству местных языков в мире грозит серьезная угроза исчезновения и даже исчезновения.Использование этих языков коренных народов часто подавляется, поскольку их носители отказываются от них, не передают их своим потомкам или переходят на другие языки, которые они считают более престижными и современными.

В Индонезии, например, как и в других многоязычных странах мира, многие из этих языков находятся на грани исчезновения или в лучшем случае находятся в умирающем состоянии. Есть опасения, что люди больше не говорят на местных языках и вымрут в ближайшие годы.

Отвечая на угрозу языкового разнообразия, Одрэ Азуле, генеральный директор ЮНЕСКО, недавно отметила, что «язык — это гораздо больше, чем средство общения; это само состояние нашей человечности. Наши ценности, наши убеждения и наша идентичность встроены в него. Именно через язык мы передаем наш опыт, наши традиции и наши знания. Разнообразие языков отражает неоспоримое богатство нашего воображения и образа жизни».

Таким образом, язык выходит за рамки идеи средства взаимодействия.Это не просто инструмент, с помощью которого мы общаемся как в устной, так и в письменной форме. Скорее, это идеологическая сущность или конструкция — совокупность верований и традиций, которых придерживается отдельный говорящий. Он нагружен ценностями и интересами и поэтому не свободен от ценностей. Так сказать, претензия на языковую нейтральность становится спорным вопросом.

Тем не менее реальность говорит громче высоких идеалов. Феномен языкового контакта, которому способствуют быстрые потоки людей, товаров и технологий, всегда предполагает языковое соперничество, что в конечном итоге приводит к восприятию превосходства, доминирования и даже языковой гегемонии.

Среди других потоков, упомянутых выше, техно-пространство (если воспользоваться терминологией антрополога Арджуна Аппадураи) неизбежно сильно повлияло на то, как люди используют язык, что ведет либо к языковому очернению, либо к языковому сопротивлению, в зависимости от их отношения к используемому языку.

Позитивное отношение к языку может заставить людей ценить его и восхищаться им. Напротив, негативное отношение обычно делает язык менее престижным, необразованным, примитивным, устаревшим и нестандартным.

У меня была возможность встретиться с коллегой, который сетовал на то, что большинство его учеников больше не хотят говорить на своих родных языках в своих родных городах и переходят либо на индонезийский, либо на английский, статус которых они считают более высоким, чем родной язык.

Это всего лишь несколько примеров того, как пользователи языка отдают предпочтение одному языку над другим. Другой пример можно увидеть в притоке терминологии на иностранном языке, например, на английском языке, заполонившей социальные сети. Действительно, использование на таком сайте слов, звучащих по-английски, может принести пользователям интеллектуальное удовлетворение, поскольку люди, связанные с этим языком, будут восприниматься как более образованные и современные.

С точки зрения языковой экологии, безудержное использование английского и других доминирующих языков может нарушить экологию других языков. Таким образом, языковая защита считается необходимой для защиты определенных языков от этого нарушения.

На фоне угроз языковому разнообразию ЮНЕСКО также поддержала так называемое образование на основе родного языка, цель которого — защитить родные языки людей от разрушения доминирующих языков.Идея состоит в том, чтобы повысить осведомленность людей о важности сохранения и сохранения их родных языков как одного из их культурных наследий.

Анахроническая перспектива понятия глобализации, однако, требует, чтобы лингвистический поток нашел свой эпицентр на Западе, таким образом делая английский язык могущественным lingua franca в мире.

Может показаться естественным наблюдать быстрое распространение английского языка почти во всех сферах жизни, как лесной пожар, потому что этот язык служил не только в качестве лингва-франка, но также в качестве лингва-культуры и лингва-академии.Язык легко проник в местные культурные продукты и сферу образования, поскольку Запад по-прежнему является центром глобализации.

Возьмем, к примеру, наш фетиш по поводу подражания продуктам иностранных брендов в таких областях, как продукты питания, мода, реклама и косметика. Кроме того, наши ученые в значительной степени интеллектуально полагаются на производство знаний из западных стран. Все это, по-видимому, оказывает значительное влияние на английский как язык-гегемон.

Сохранение языка посредством образования на основе родного языка ни в коем случае не должно попасть в ловушку консерватизма или идеологии пуризма, конечной целью которых является одноязычие.Он не должен стремиться привить учащимся ястребиное отношение к преподаванию английского языка в школе.

Скорее, такое образование должно вооружить учащихся способностью ловко переключаться между языками, находящимися в их распоряжении. Многоязычное образование должно повышать осведомленность учащихся об их богатом лингвистическом репертуаре, деятельности и самобытности; что еще более важно, он должен дать учащимся коммуникативные стратегии, которые могут помочь им освоить другие языки в соответствии с их коммуникативными целями.

Представляется, что для уважения языкового разнообразия сохранение и защита родных языков учащихся не обязательно должно подразумевать отказ от использования иностранных языков, на которых говорят учащиеся.

 

— Писатель преподает в Высшей школе прикладной английской лингвистики Школы образования и языка Католического университета Атма Джайя, Джакарта.

Учи свой родной язык, сохрани свою культуру | Ума Абхьянкар

фото кредит — https://unsplash.com/alejandroescamilla

За последние несколько десятилетий значительно увеличилось число людей, живущих за границей. В результате новое поколение воспитывается вдали от родины. В то время как большинство людей пытаются сохранить и передать свою культуру следующему поколению, не предпринимается достаточных усилий для обучения и сохранения наших родных языков. Если так будет продолжаться, все эти прекрасные языки исчезнут из этих домов и окажутся под угрозой исчезновения.Поскольку язык является такой важной частью культуры, очень мучительно думать, что вместе с языком будут утеряны и культурные ценности.

Празднование наших фестивалей, переодевание детей в этническую одежду, приготовление традиционных блюд в домашних условиях — это лишь некоторые примеры того, как люди изо всех сил стараются следовать своим культурным нормам, даже живя вдали от страны происхождения. Я считаю, что обучение детей их родному языку является ключом к пониманию их культуры.

Люди, говорящие на одном родном языке, могут вести гораздо более глубокий и задушевный разговор на своем родном языке, чем на любом другом.Я помню тот день, когда я вместе с семьей сел на круиз «Горничная тумана» по Ниагарскому водопаду. Там член экипажа угадывал родной язык пассажиров круиза и обращался к ним на их языке. Смешанное чувство дружелюбия, веселья и удивления, когда он сказал «Aap Kaise Hain (आप कैसें है?)» («Как дела?»), на хинди, было чрезвычайно приветливым. Причина, я считаю, в том, что общий язык создает некоторую связь. Наш родной язык или язык нашей семьи – это естественно унаследованный бесценный подарок на память.Если наши дети будут изолированы от него, это ослабит семейные узы и заставит их отдалиться от своей корневой культуры.

Наш родной язык позволяет нам наслаждаться фильмами, театром и песнями на нашем языке. Литература, музыка, искусство и театральные постановки — все это отражение традиций, обычаев и обычаев, которые мы унаследовали и которым следуют многие поколения. Удивительно видеть, как дети неосознанно перенимают эти культурные ценности из таких развлекательных источников, и нам не нужно предпринимать никаких преднамеренных или дополнительных усилий для их обучения.Но это возможно только в том случае, если они могут понимать свой родной язык. Поэтому я считаю, что для успешной передачи наших бесценных культурных учений следующему поколению необходимо не только настаивать на изучении их родного языка, но и положить его в основу.

Много раз я видел, как случалось, что страх непонимания местного языка доходил до полного игнорирования и забвения родного языка. Когда это происходит, вот некоторые из последствий:

  • Участие детей в любых семейных дискуссиях резко сокращается, особенно когда в них участвуют родители, бабушки и дедушки.Это потому, что они не могут понять большую часть разговора, который происходит на языке их семьи, и они могут уйти, чувствуя скуку. В долгосрочной перспективе они могут начать считать себя несколько отличными от остальных членов семьи и перестать считать себя ее частью.
  • Разговоры с родственниками в стране происхождения могут стать для детей очень трудными. Они также не могут ясно выражаться на своем языке, и человек с другой стороны не может их очень хорошо понять.Таким образом, время разговора и частота постепенно становятся все меньше и меньше. Итак, в следующий раз дети могут попытаться полностью избежать разговора, чтобы избежать смущения.
  • Удовольствие от простого общения с кузенами и родственниками упускается из-за неспособности хорошо понимать и говорить на родном языке. Опять же, в таких случаях они чувствуют себя оторванными от семьи.

Эксперты программы «Английский как второй язык» (ESL) выяснили, что дети, которые знают и продолжают изучать свой родной язык, могут выучить любой язык намного быстрее и лучше, чем дети, которые не знают своего родного языка.Причина в том, что по мере того, как ребенок растет, он постоянно прислушивается к окружающим его звукам. Стремясь общаться с людьми, она учится распознавать скрытые в этих шумах звуковые узоры и угадывать их значения. Этот когнитивный навык лучше всего приобретается при изучении ее родного языка таким образом. И тот же навык позже используется для легкого изучения любого другого языка. Кроме того, трюк угадывания значения слов по контекстным подсказкам, еще один важный навык понимания, также лучше всего усваивается в процессе изучения родного языка.

Я пишу это, основываясь на своем опыте воспитания троих детей в США. Дома мы всегда разговариваем друг с другом на маратхи (наш родной язык). Когда мой старший сын ходил в детский сад, я немного опасалась, как он справится в школе с такой небольшой практикой разговорной речи на английском языке. Но когда я обсуждал это с его учителями, они сказали, что дети в его возрасте являются экспертами в изучении нескольких языков. Они никогда не советовали мне постоянно переходить на английский. И они были абсолютно правы.Через несколько месяцев он так хорошо говорил по-английски, что я не мог сдержать удивления. Однако дома маратхи продолжался. В конце концов, с двумя другими я не беспокоился. Теперь все трое свободно владеют обоими языками. Помимо устной речи, я также учу их чтению и письму на маратхи, потому что чтение, письмо и устная речь — это все необходимые навыки, необходимые для овладения любым языком. Практика, конечно, важна, и ее лучше всего проводить дома всеми членами семьи.

Цель написания этой статьи — подчеркнуть необходимость сохранения наших родных языков, если мы действительно хотим спасти нашу культуру.Всегда должно быть любопытство к изучению других культур и языков, но прежде всего желание понять нашу собственную семейную культуру и язык должно быть настолько глубоко укоренено, чтобы наши дети могли гордиться тем, что прилагают сознательные усилия по передаче этого богатого наследия следующему поколению. На этом я буду считать свое учение законченным.

Многие родные языки умирают, и мы должны их спасти

Вы когда-нибудь слышали о умирающих или исчезающих языках? Мы обычно ассоциируем слово «находящиеся под угрозой исчезновения» с животными или видами растений, которые вымирают.Но мы никогда не задумываемся о том, как языки, на которых говорят во всем мире, вымирают или уже исчезли.

Так что же такое исчезающие языки?

Исчезающие языки — это языки, которые, вероятно, скоро исчезнут. Эти языки используются реже или заменяются другими языками, более широко используемыми в регионе или стране, такими как английский в США или испанский в Мексике. Если ничего не сделать для спасения этих коренных языков, они вымрут в течение следующего столетия.

ЮНЕСКО заявляет, что любые языки, на которых говорит менее 10 000 человек, находятся под угрозой исчезновения .

По словам языкового активиста, «когда человечество теряет язык, мы также теряем потенциал для большего разнообразия в искусстве, музыке, литературе и устных традициях». В период с 1950 по 2010 год вымерло 230 языков, согласно Атласу языков мира, находящихся под угрозой исчезновения ЮНЕСКО.

Почему эти языки вымирают?

Это потому, что люди подвергают себя цензуре, становясь глобальными и забывая свои корни.

То, как мы говорим, оказывает огромное влияние на нашу личность. Различные акценты, диалекты и языки позволяют людям выражать в мире больше идей и концепций, которые невозможно объяснить на других языках.

21 февраля в мире отмечался Международный день родного языка , посвященный популяризации языковой интеграции. Этот день отмечается, чтобы напомнить людям не забывать свой родной язык.

Но что такое родной язык?

Родные языки стоит сохранить.

«Родной язык» – это родной язык или язык наших этнических корней.

Более 6000 языков по всему миру находятся на грани исчезновения. Носители языка либо забывают их, либо не продолжают говорить на них из-за миграции, урбанизации и различных других факторов. И если нынешние темпы останутся прежними, то к концу этого века половина языков мира будет стерта с лица земли.

Многие языки больше не изучаются новыми поколениями детей или новыми взрослыми, говорящими на них.Эти языки вымрут, когда умрет последний говорящий. Языки, находящиеся под угрозой исчезновения, имеют менее 1000 носителей, и все они поддерживают жизнь языков. Другие языки сохранились в одной деревне. Сегодня для десятков языков жив только один носитель, и смерть этого человека будет означать исчезновение языка. Никто больше не будет говорить или знать его.

Так почему же люди забывают или отказываются говорить на родном языке?

Ответом на этот вопрос является глобализация, колонизация и миграция.Кроме того, такие факторы, как изменение климата и урбанизация, вынуждают различные сельские и прибрежные коренные общины либо мигрировать, либо учиться поглощать новые общины и языки.

Раньше родной язык был синонимом домашнего языка, но сегодня это не так для большинства людей. Именно из-за глобализации люди вступают в брак с людьми с разными родными языками. Кроме того, многие люди мигрируют из одной страны в другую и в конечном итоге изучают и говорят на английском языке, который считается глобальным языком.Эти мигранты пытаются научить своих детей родному языку, на котором они говорят, но из-за страны или региона, в котором они проживают, родителям становится трудно учить своих детей родному языку. В результате они говорят на английском или на языке, на котором говорят в регионе. Некоторые даже решают не учить своих детей родному языку, считая это потенциальным препятствием на пути к их успеху в жизни.

Иногда родители не решаются учить своих детей родным языкам.

Нет никаких сомнений в том, что английский язык стал языком общения во всем мире. Например, оценка говорит, что 12-30% индийцев в той или иной степени владеют английским языком. Даже родители в Индии предпочитают отправлять своих детей в англоязычные средние школы, чтобы изучать все предметы на английском языке и стать глобальными.

Но наука говорит, что родной язык необходим для развития ребенка, что может привести к лучшим результатам в будущем.

Согласно документу ЮНЕСКО (Организация Объединенных Наций по вопросам образования, науки и культуры) « Улучшение обучения детей из разных языковых слоев», исследование показывает, что способность детей понимать дополнительный язык не страдает, когда их родной язык основной язык обучения в начальной школе.

Разнообразие языков приносит миру неизмеримое культурное богатство, но число постоянно говорящих на менее распространенных языках резко сокращается. По оценкам многих лингвистов, разнообразие языков достигло своего пика в 8000 г. до н.э., когда говорили на 20 000 языках. Население каждого из них составляло 5–10 миллионов человек, а средняя община — 500–1000 человек. Но сегодня осталось меньше половины этого числа.

Как погибли некоторые древние языки?

Некоторые древние языки погибли в результате прямого геноцида.Например, когда европейские захватчики истребили тасманийцев, погибли и различные неизвестные языки.

Однако некоторые языки также исчезают, когда сообщество оказывается слабым и интегрируется с другими большими или могущественными сообществами. Иногда люди изучают чужой язык в дополнение к своему собственному. Например, в Гренландии (территория Дании) наряду с датским изучают калааллисутский язык. Но многие общины ощутили на себе необходимость отказаться от родного языка вместе со своей этнической и культурной самобытностью.Например, этническим курдам в Турции законом запрещено печатать или официально преподавать свой язык. Точно так же молодые коренные американцы были наказаны за то, что говорили на своем родном языке в школах-интернатах.

Греческий и латынь давно считались мертвыми, потому что на них не осталось носителей, и они были резко заменены другими языками. Древнегреческий медленно превратился в современный греческий, а латынь медленно превратилась в современный итальянский, испанский, французский, румынский и другие языки.Точно так же современный английский язык произошел от среднеанглийского языка времен Чосера, на котором больше не говорят.

Материнский язык является ключом к нашему развитию

Давайте поговорим о языках в мире:

  • Мир сегодня имеет около 7000 живых языков

  • около 570 языков умерли с 1950

  • больше более 1000 языков будут мертвы или вымрут к концу века.

  • ЮНЕСКО перечисляет в общей сложности 577 языков как находящиеся под угрозой исчезновения

Из этих; на американских континентах говорили на 1000 человек; 2011 человек в Африке; 225 в Европе; и 1320 в Тихом океане, включая Австралию. Только в Азии насчитывается около 2300 разговорных языков, и 38% из них находятся под угрозой. Однако через столетие многие из этих языков могут исчезнуть. Некоторые лингвисты считают, что это число может уменьшиться вдвое. Некоторые говорят, что общее количество может сократиться до нескольких сотен, поскольку большинство языков мира, на большинстве из которых говорит несколько тысяч человек или меньше, уступают место таким языкам, как английский, испанский, португальский, китайский, русский, индонезийский, арабский, суахили. и хинди.

По данным Организации Объединенных Наций, это явление связано с бедностью, миграцией, потерей работы и синтаксисом. Сложные языки имеют более низкую выживаемость.

Языковое разнообразие быстро сокращается.

Другой причиной вымирания языков является языковая политика. Например, в Индии 44% людей говорят на хинди, поэтому некоторые говорят, что хинди должен быть национальным языком Индии. Но поскольку в Индии 22 официальных языка, в стране нет национального языка. Некоторые считают, что стране не нужен национальный язык, поскольку единство не означает единообразия, а единство Индии заключается в ее разнообразии.И идея одной нации, одного языка убивает это разнообразие и родные языки.

Влияние социальных сетей

Еще одним фактором, влияющим на исчезающие языки, являются социальные сети. В социальных сетях используются только некоторые разговорные языки, а многие другие нет.

Платформы социальных сетей используют только некоторые языки.

Уязвимые языки — это языки, на которых дети говорят на языке, но ограничены определенной областью, например, своим домом или семейными обязанностями.Если говорить об Индии, то Департамент развития человеческих ресурсов заявил, что 42 индийских языка находятся под угрозой исчезновения, а это означает, что самыми молодыми говорящими на них являются бабушки и дедушки.

В Индонезии насчитывается 707 языков , половина из которых умирает. В Малайзии около 80% из 137 языков умирают. Языки небольших коренных племенных общин находятся под угрозой исчезновения, потому что они часто игнорируются и никогда не используются в образовании или общественной жизни. Четыре из десяти языков коренных народов, на которых говорят сегодня, находятся под угрозой исчезновения.

Даже в Северной Америке осталось только 194 языка , из которых:

  • 33 языка, на которых говорят и взрослые, и дети,

  • 34 языка, на которых говорят только взрослые и очень мало детей,

  • 4 На

    73 говорят только взрослые старше 50 лет, на

  • 49 говорят очень немногие люди старше 70 лет, а на

  • 5 языки уже вымерли.

33 языка первой группы могут оставаться безопасными, но поскольку их сообщество живет рядом с другими англоязычными сообществами, их дети могут в конечном итоге говорить по-английски.Следовательно, на многие североамериканские группы оказывается давление, чтобы они отказались от своего родного языка и вместо этого использовали английский.

Общество часто заставляет молодое поколение отказаться от своего образа жизни. Такие вещи, как телевидение, социальные сети и фильмы, приглашают их в гламурный и коммерческий мир, который не поддерживает местный образ жизни и традиции.

Каждые две недели исчезает один местный язык.

В Китае 293 языка, 53% из которых находятся под угрозой исчезновения.

По оценкам, в Ирландии более 40 000 человек являются носителями ирландского гэльского языка.На нем говорят в нескольких общинах в Ирландии (называемых Gaeltachts [Pro. Gayle-techt]), где ирландский до сих пор является основным языком. Этот язык теперь классифицируется как уязвимый.

Кримчак (прозвище «Кря-м-чак») также известен как иудео-крымско-татарский язык, на котором говорят жители Крыма, полуострова Украины. На момент проведения исследования в 2007 году в нем было около 200 живых носителей языка.По оценкам, осталось всего около 150 носителей этого языка.

Кроме того, язык оказывается под угрозой исчезновения, поскольку их население проживает на изолированных островах. По состоянию на 2000 год на территории Рапа-Нуи, территории Чили, осталось 3390 носителей языка, и испанский постепенно становится все более доминирующим языком.

В Соединенных Штатах существует десять вымерших языков, которые в основном принадлежали индейским племенам, например:

  • Эяк — на этом языке все еще активно говорили на Аляске до 2008 года.

  • Яна — На этом языке говорил народ Яхи в северо-центральной Калифорнии до 1916 года.

  • Тилламук — На нем говорило одноименное племя из Орегона до 1970-х годов.

  • Susquehannock — Старый язык ирокезов 1640-х годов.

  • Джерси-голландский — разновидность голландского языка, на котором говорили в графствах Нью-Джерси до начала двадцатого века.

  • Восточные абнаки — язык племени пенобскотов в штате Мэн до 1990-х годов.

  • Восточная Атакапа — Всего было записано 287 слов. На этом языке в основном говорили во Франклине, штат Луизиана, в 1800-х годах.

  • Siuslaw — хорошо сохранившийся язык региона Тихоокеанского побережья штата Орегон, хотя с 1970-х годов на нем никто не говорил часто.

  • Язык жестов Мартас-Винъярд — Используется глухим населением Чилмарка, Мартас-Винъярд.Последний глухой человек, свободно владевший этим языком, умер в 1952 году, и никаких письменных свидетельств не существует.

Почему это должно волновать людей?

Когда умирает язык, мы теряем не только средство общения. Мы теряем знания, опыт и важную информацию о растениях и животных и их использовании. Прогресс науки и культуры также зависит от информации на этих языках, которая должна передаваться следующему поколению.

Мы также теряем уникальное мировоззрение.Например, языки коренных народов, такие как чероки, по-разному передают сообщения; в нем нет слова для прощания. Скорее, они используют: «Я увижу тебя снова». Точно так же нет слова или фразы для «извините». У них есть различные специальные выражения для таких слов, как аппетитные, щекотливые, восхитительные переживания при виде очаровательного младенца или котенка, т.е. милый (прим. «oo-Kah-huh-sdee»). Такие выражения передают культурный способ интерпретации человеческого поведения и эмоций, который не передается так же, как в английском языке.Без языка культура споткнется или исчезнет.

Другие причины сохранить родные языки:

  • Способствует включению.

  • Продвижение родных языков поможет нам достичь целей устойчивого развития к

  • , гарантируя, что никто не будет забыт.

  • Спасает умирающую литературу.

  • Сохраняет семейное наследие.

Вы можете помочь защитить родные языки от исчезновения.

Изображение из GDJ с сайта pixabay.com.

Итак, что мы/страны делаем для сохранения родных языков?

Родители, проживающие в любой стране, должны разговаривать со своими детьми на их родном языке. Читайте детям сказки и стишки на их родных языках. Познакомьте их с песнями на родном языке.

Даже учителя могут помочь обойти лингвистически соответствующую учебную программу, особенно в дошкольном образовании. В 1999 году многие страны приняли резолюцию, согласно которой они согласились использовать в образовании как минимум три языка.Вот почему во многих странах обязательно изучение региональных, национальных и международных языков в школе. Но на практике региональные языки сводятся к третьим языкам и отводятся менее 60-90 минут в неделю. Эти уроки часто прекращаются, когда ребенок учится в старших классах, потому что тогда ученик может сосредоточиться на более важных языках. 40% людей не имеют доступа к образованию на языках, на которых они говорят или которые они понимают. В результате группы коренных народов избегают школ, а родители уклоняются от участия в школьных мероприятиях.Это тормозит весь процесс обучения.

Многие исследователи и лингвисты-активисты прилагают дополнительные усилия для возрождения и восстановления языков, но доминирующие языки, такие как английский и испанский, по-прежнему приобретают сотни тысяч новых носителей. Чтобы спасти любой коренной язык, основные усилия должны исходить от носителей языка. Люди должны гордиться своим языком и культурой, что побуждает их сохранять их.

Если вы хотите больше узнать о языках и связанных с ними темах, следите за блогом ReDefiners World Language.ReDefiners World Language — это онлайн-платформа для детей и взрослых, на которой они могут изучать такие языки, как английский, испанский, арабский и китайский. Студенты получают возможность изучать языки и узнавать о языковых культурах и влиянии. Для получения дополнительной информации о классах, пожалуйста, посетите www.redefinerswl.com или напишите нам по адресу [email protected] .

Родной язык имеет значение: спасение многоязычия от исчезновения

В четверг был отмечен Международный день родного языка, который отмечается во всем мире с 2000 года для привлечения внимания к исчезающим языкам, а также для поощрения языкового и культурного разнообразия и многоязычия.Темой этого года была «Языки коренных народов имеют значение для развития, миростроительства и примирения», цель которой — спасти языки коренных народов от исчезновения.

Языки являются наиболее важной частью культурной самобытности людей и являются структурным элементом нации и общества. Тем не менее, в условиях глобализации по крайней мере 43% из примерно 6000 языков, на которых говорят в мире, в настоящее время находятся под угрозой исчезновения, по данным ООН

.

Основная причина исчезновения этих языков, находящихся под угрозой исчезновения, заключается в том, что лишь немногие из них используются в системах образования и являются общественным достоянием, в то время как в цифровом мире используется менее сотни.

Почему умирают языки?

Около 8000 г. до н.э., по оценкам лингвистов, могло существовать более 20 000 языков. Язык погиб, если все люди, говорящие на нем, умерли или перешли на другой язык. Сегодня, по оценкам ООН, язык умирает каждые две недели. Смерть языка означает смерть всех традиций и социальной памяти группы, что также угрожает культурному разнообразию.

Есть много причин смерти языка помимо глобализации.В настоящее время основной проблемой являются продолжающиеся войны и вызванная ими миграция. Когда люди начинают мигрировать в места, далекие от своей родины, они склонны адаптироваться к обществу, в котором они сейчас живут, а это означает, что культурные элементы, которые передаются из поколения в поколение, со временем умрут вместе с их родным языком. По данным ООН, в мире насчитывается 370 миллионов коренных жителей, но они вынуждены покидать свои племена и родину в поисках лучшей жизни, что ведет к ассимиляции.

Кроме того, 40 процентов людей во всем мире не могут получить образование на своем родном языке, что является еще одной угрозой. Катастрофические стихийные бедствия также могут привести к опустошению или уничтожению небольших общин в изолированных районах, что приведет к внезапному и необратимому исчезновению их языка.

Некоторые из языков, находящихся под угрозой исчезновения, включают тамашек (Африка), пикард (Европа), гагаузский (Европа), арбереш (Европа), карачаево-балкарский (Азия), маори (Полинезия) и сванский (Азия).

Информационный бюллетень Daily Sabah

Будьте в курсе того, что происходит в Турции, это регион и мир.

ЗАПИШИТЕ МЕНЯ

Вы можете отписаться в любое время. Регистрируясь, вы соглашаетесь с нашими Условиями использования и Политикой конфиденциальности. Этот сайт защищен reCAPTCHA, и к нему применяются Политика конфиденциальности и Условия обслуживания Google.

Могут ли комиксы на языке коренных народов спасти родной язык?

Этот артикул также доступен на следующих языках: Español

Тлалок — бурное божество: кормилец и хранитель.Бог дождя, он занимает важное место в системе верований народа Нашо*, проживающего на сезонно засушливых плоскогорьях Центральной Мексики. В небесах Тлалок живет в раю с пышной растительностью и бесконечной водой в глиняных горшках. Лишь бы он поделился.

В последние годы комикс Ar Metlaloke , ( The Tlaloques Hunter ) переосмыслил владения Тлалока с изюминкой. Комикс переплетается с традиционной историей мексиканского штата Керетаро о стихийных дождях на горе Пиналь-дель-Саморано.В творческой адаптации убежище Тлалока включает тлалоков, похожих на гоблинов помощников, склонных к шалостям. Они игриво разбивают контейнеры — треск! — и дождь неожиданно проливается на засушливый ландшафт вокруг Саморано.

Эта книга является первой в своем роде, написанной на хшашо, языке народа дашо, а также на испанском и английском языках. Это представляет собой более масштабную, постоянную работу по сохранению культуры народа, которая находится под угрозой по мере того, как количество говорящих уменьшается, а культурные связи размываются из-за столетий колониальной политики.

Язык, который иногда называют отоми, от испанского названия общины, находится под угрозой. Сегодня это один из нескольких региональных диалектов родного языка, на котором говорят менее 300 000 человек, и эта цифра снижается на протяжении десятилетий.

Ограниченное письменное Hñäñho было проблемой для сохранения. Когда 40 лет назад лингвист Эвальд Хеккинг начал исследовать его, он вспоминает: «Я слышал, что существует местный язык под названием отоми, но не мог найти ни одной книги».

Хеккинг с кафедры антропологии Автономного университета Керетаро с тех пор работает над устранением этой проблемы.Уроженец Нидерландов исследователь помог перевести комикс, а совсем недавно он стал соавтором антологии устных традиций и верований Няшо.

Есть надежда, что рассказывание культурных историй сяшо в современном формате поможет сохранить их и язык для будущих поколений.

Хшашо — один из 68 языков предков, на которых до сих пор говорят в Мексике, и седьмой по количеству носителей. Но многие из этих языков находятся под угрозой исчезновения.

Примерно каждый пятый гражданин Мексики идентифицирует себя как коренное население, примерно 26 миллионов человек.Однако, по данным Национального института статистики и географии, с 1930-х годов процент носителей языков коренных народов упал с 16 до 6,2 процента. В то же время были утеряны давние знания, культурные обычаи и сложные детали земли.

Многие факторы способствовали неуклонному сокращению количества говорящих, в том числе давняя политика «испанизации» или требование, чтобы люди использовали испанский язык, которая началась в конце 18 века во время колониального правления Испании.Позднее правительство Мексики приняло эту политику, которая усилилась после окончания мексиканской революции в 1920 году, когда министр народного просвещения Хосе Васконселос увеличил образование в сельских районах, но потребовал, чтобы уроки проводились на испанском языке.

Лингвист Эвальд Хеккинг (второй справа) посещает фестиваль в поддержку языка, искусства и культуры сяшо. У него есть копия его соавторской книги Ár nthanduximhai ya ñâñho , которая содержит устные традиции и верования Нашхо. Эдуардо Руис

В 1980-х годах, когда Хеккинг начал изучать хняшо, в школах предполагалось двуязычное обучение.«[Но] на отоми не было учебников, и этот язык использовался только для объяснения испанской учебной программы», — говорит антрополог и внештатный консультант Лидия ван де Флиерт, которая также работала в общинах ньяшо в Керитаро и задокументировала многие из их устных традиций. .

Упор на испанский язык продолжается в школах и по сей день, несмотря на такие законодательные акты, как Общий закон о языковых правах коренных народов, принятый в 2003 году, который на законных основаниях позволяет гражданам говорить на своем родном языке во всех сферах общественной и частной жизни.

Хеккинг, социолингвист по образованию, впервые столкнулся с хняшо в 1981 году. Он вспоминает, что никогда раньше не слышал таких мелодичных ритмов и носовых тонов, несмотря на то, что уже говорил на шести языках, а также немного на науатле и кечуа, двух наиболее известных языках коренных народов Латинская Америка. Тем не менее, на том первом слушании он ни слова не понимал на хняшо — и уж точно тогда он не знал, что посвятит свою жизнь его сохранению.

Лингвист пришел к ключевому периоду.В то время как асфальтированные дороги только начинали доходить до сельских общин в штатах Керитаро и соседнем Гуанахуато, индустриализация меняла экономику Мексики, и люди на сё переезжали в города в поисках работы. Многие из этих мигрантов столкнулись с дискриминацией и, чтобы избавить своих детей от подобных предубеждений, перестали говорить дома на хшашо.

ЧИТАЙТЕ БОЛЬШЕ ИСТОРИЙ, ПОДОБНЫХ ЭТОЙ

Что осталось недосказанным, когда язык умирает
Как воскресить умирающие языки
Может ли этот язык коренных народов процветать в эпоху цифровых технологий?
Почему стоит сохранять языки?
Может ли приложение для iPhone помочь спасти язык, находящийся под угрозой исчезновения?

Хеккинг начал видеть раздвоение между поколениями.Родители были двуязычными или говорили только на хшашо, а дети говорили только на испанском. Устная передача от взрослых к детям помогла языку выжить, несмотря на ограниченную письменность, но это изменение беспокоило его.

Hñäñho является тональным, как и многие языки, включая китайский, пенджаби, зулу и навахо, и имеет высокий, низкий и восходящий тон. Но без письменных соглашений для этих звуков не было способа задокументировать язык.

Хеккинг понял, что его первой задачей было описать орфографию, или правила письма, и ее грамматику, и фонемы, или звуки языка.Хотя стандарты для хшашо были разработаны Национальным институтом языков коренных народов, они были основаны на варианте хшашо из другого региона.

Дети в школе в Гуанахуато читают комикс Ar Matlaloke . Мария Гамес

Для начала Хеккингу нужно было изучить особенности языка Керетаро. Он начал работать с Севериано Андресом де Хесусом, который родился и вырос в общине Сантьяго-Мескититлан, где проживает преимущественно народность нэшо, и был двуязычным учителем в отделе образования коренных народов в Керитаро.

В своей работе Хеккинг определил слова и фонемы, эксклюзивные для Керетаро, которые в противном случае были бы потеряны. Пара стала соавтором Gramática Hñäñho в 1984 году и первого двуязычного словаря варианта, на котором говорят в Сантьяго Мескититлан в 1989 году, среди других работ.

Они также разработали ресурсы для помощи в классах. В 2014 году они представили трехъязычные курсы на хшашо, испанском и английском языках, которые, как они надеются, будут реализованы в школьной системе.Во время пандемии Хеккинг также работал над виртуальным курсом обучения Хняшо.

Учащиеся, изучающие языки из общин ньяшо в Мексике, Техасе и Калифорнии, с энтузиазмом относятся к курсам и новым книгам, таким как комикс Tlaloques.

Графические романы и книжки с картинками могут быть особенно действенными в связи молодых людей с их наследием. Например, комикс «Тлалокес» стал постоянным чтением на уроках учителя из Гуанахуато Леона Родригеса Гарсии.«Когда мы читали рассказы в классах, — отмечает Хеккинг, — всем ученикам было очень интересно. Они сказали: «Мы хотим читать на языке наших предков!»

«Эти книги — мост, соединяющий разные поколения», — говорит Хорхе Родригес, генеральный директор Eólica Grupo Editorial, издателя комиксов и антологии в Керетаро, Ár nthanduximhai ya ñâñho: Honja da thandi, da ts’a ne da ‘bede ar ximhai (Мировоззрение отоми: способ видеть, чувствовать и описывать мир), соавтором которого является Хеккинг.

Комиксы и другие творческие проекты становятся все более популярными способами передачи знаний о культуре, говорит Джен Шеннон, культурный антрополог из Университета Колорадо в Боулдере и соведущая подкаста SAPIENS. Одна из причин их силы, отмечает Шеннон, заключается в том, что «когда вы говорите о том, откуда исходит точка зрения, в отличие от текста, вы не можете игнорировать того, кто говорит… они представлены на странице».

В комиксе Ar Metlaloke язык народа ньяшо (в центре) соседствует с испанским (вверху) и английским (внизу). Мария Гамес

Для коренных народов, у которых не было более широкой платформы для рассказа собственных историй, комиксы могут быть эффективным средством массовой информации. Шеннон является сопродюсером серии комиксов NAGPRA, созданной в сотрудничестве с коренными жителями Соединенных Штатов, чтобы рассказать об их опыте репатриации.

Визуальные возможности этой формы также обогащают комиксы. Ar Metlaloke , например, использует стиль, напоминающий характерную гравюру Taller de Gráfica Popular, коллектива мексиканских художников, который выпускал прогрессивные политические публикации в 20 веке.Смешивая мексиканские стили с культурами коренных народов, которые охватывают тысячелетия, Ar Metlaloke прославляет современную смешанную идентичность мексиканского народа, говорит Родригес, у которого есть еще два комикса в работах, основанных на традиционных историях из штата Керетаро.

Даже сейчас, когда многие семьи сяшо перестали говорить на хшашо, чтобы ассимилироваться в преимущественно испаноязычных сообществах, а другие эмигрируют в Соединенные Штаты, где они изучают английский язык, эти книги предлагают реальный способ сохранить свой язык с собой и оставаться на связи с их корни.Подобно вожделенным небесным водам Тлалока, устные традиции Нашо были недоступны для тех, кто больше не говорит на хшашо. Но книги, подобно каплям дождя, выпущенным проказливыми тлалоками, могут вызвать новый прилив интереса к народным историям и языку.

 

* Некоторые общины коренных народов в Мексике называют себя народами нашу (некоренные жители часто называют их отоми). Однако название и языковой вариант каждого сообщества различаются в зависимости от региона.В этом произведении используются обозначения народа сяшо и языка хшашо, которые представляют собой представления, характерные для мексиканского штата Керитаро.

Сохранение наших родных языков — Daily Times

Разнообразие языков — это человеческое явление огромной ценности, поэтому смерть языков одновременно и рефлексивна, и трагична; рефлексивным, потому что он показывает интеграцию и растущую однородность обществ и народов, и трагическим, потому что разнообразие является источником споров и творческой мысли.Вот почему Международный день родного языка — достойная инициатива, направленная на то, чтобы подчеркнуть важность родных языков, особенно для детей на этапе раннего обучения. Исследования показывают, что дети, которые в раннем возрасте обучаются на своем родном языке, демонстрируют ускоренные когнитивные способности и большую умственную гибкость, чем дети, которые вынуждены учиться на другом языке на раннем этапе. Детям, знакомым с культурой, будет легче строить ассоциации на языке этой культуры, что поможет им концептуализировать абстрактные идеи.Действительно, такие страны, как Япония, свидетельствуют об изобретательности людей, которые обучались на своем родном языке, а в более позднем возрасте изучали другие языки, хотя там слишком много региональных языков умерло.

В Пакистане родные языки подчинены официальным и национальным языкам. Синдхи сохраняет свое богатое наследие и широко распространен. Пушту и белуджи остаются в живых благодаря позитивным шагам, предпринятым для их сохранения. Пуштуны сильно привязаны к своему языку, и он продолжает оставаться языком поэзии и литературы.Сераики также имеет богатые поэтические и литературные традиции. Белуджи находят академическую эволюцию в таких учреждениях, как Академия белуджей в Кветте, заявленной целью которой является сохранение и обогащение белуджского языка. Все они развиваются благодаря постоянным инновациям и уважению к традициям.

К сожалению, пенджаби, несмотря на то, что он является языком крупнейшей этнической группы страны, рискует превратиться в региональный диалект и потерять свой самобытный характер и историю. По иронии судьбы, это отчасти из-за собственного стремления пенджабских мусульман к отличию и признанию.Негодование, вызванное притеснением в империи сикхов, побудило пенджабских мусульман отказаться от своего исторического письма гурмукхи в пользу шахмукхи, которое не может передать фонетические тонкости пенджаби. Со временем передача панджаби неадекватным шрифтом лишила язык способности к инновациям: поэзия и литература страдали из-за нехватки средств для выражения эмоций. Введение британскими колонизаторами английского языка в качестве языка высшей администрации, а урду — языка низшей администрации еще больше нанесло удар по носителям пенджаби, хотя многие в то время этого не осознавали.Хотя дискуссию о преподавании родных языков лучше оставить экспертам в области образования, тем не менее исторически необходимо, чтобы пенджабцы следовали примеру других этнических групп в стране и систематически работали над сохранением и развитием своего языка, создавая учреждения для изучения его истории и литературы. традиции. *

Молчание — мой родной язык

О книге

  • Автор: Автор: Sulaiman Addonia
  • Отзыв: Richard Scott Larson
  • Издатель
  • Издатель: GREATWOLF PRUST
  • Опубликовано: 2020
  • страницы: 208

Обзор книги

Скупой и точный Сулейман Аддония Молчание — мой родной язык рассказывает историю Сабы и Хагоса, молодой девушки и ее немого старшего брата, которые были перемещены из Эритреи во время долгой Войны за независимость страны.Они вместе со своей матерью теперь живут в лагере беженцев в Судане. Саба и Хагос — эритрейцы-эфиопы — «наполовину из оккупированной страны, а другая половина из оккупирующей», — и большая часть романа тесно связана с парой братьев и сестер, которые ведут личные войны против самих себя, борясь с традиционными ожиданиями гендера и сексуальности, когда он рос в мучительно лиминальных обстоятельствах.

В первой главе рассказывается поставщик кинотеатра «Силенциозо» в лагере беженцев, мальчик по имени Джамал, который с тоской наблюдает за Сабой через экран своего импровизированного театра на вершине холма.Таким образом, роман начинается с обрамления — в буквальном смысле, поскольку Cinema Silenzioso — не обычное кино. Джамал просто повесил большую белую простыню, «привязанную к двум деревянным шестам, вкопанным в землю, с большим квадратом, вырезанным посередине», обрамляя повседневные события в лагере. Он объясняет, что он и многие другие беженцы «купились на иллюзию, что лист был настоящим экраном и что все внутри него было настоящим фильмом — сцена за сценой, снятая в далеком месте». Намеренно создавая ощущение отдаления от собственной реальности, он превращает жизнь в лагере беженцев в искусство и, таким образом, убегает в его истории, даже несмотря на то, что для этого ему приходится игнорировать свидетельства стольких трудностей.

Устройство кинотеатра Джамала — это удачное место для Аддонии, чтобы начать этот увлекательный роман, основанный на его опыте, проведенном в молодости в лагере беженцев, поскольку впоследствии мы вынуждены рассматривать то, что может происходить за пределами кадра. Рассказывая части истории Сабы и Хагоса, которые нельзя почерпнуть из просмотра фильма Джамала, Аддония показывает, что жизнь в лагере бесконечно сложна и пронизана борьбой, как скрытой, так и явной, а устройство экрана служит для того, чтобы подчеркнуть общее. чувство клаустрофобии, которое пронизывает повседневную жизнь — клаустрофобия не только физической близости, но и культурных традиций.

Аддония деликатно относится к исследованиям Сабы и Хагоса гендера и сексуальности, укореняя их эксперименты с гомосексуальностью (на практике, если не как с категорией идентичности), а также с их тихим неповиновением традиционным гендерным ролям в контексте их отношений с одним человеком. другой:

Каждая женщина, как однажды сказала ей бабушка [Сабы], носит в своем сердце идеального мужчину, человека, который облегчил рождение девочки. Хагос был этим человеком для Сабы.Они связали миры друг друга. Он выполнял домашние дела, покупал ей одежду и обувь, ухаживал за ее волосами, пока она занималась учебой.

Но и она чем-то пожертвовала ради Хагоса. Она позволила превратить себя в женщину, которую он носил с собой. Она видела это по тому, как он одевал ее, укладывал ей волосы, подстригал ей ногти, красил ей ногти.

Они совпадали, он и она друг друга.

Ранний сексуальный опыт также связал братьев и сестер в тесный и сложный узел после того, как дядя неоднократно насиловал их в детстве, когда они лежали рядом в постели.— Теперь вы оба немые, — сказал он Сабе и Хагосу. Ты слышишь?» И в этот момент Саба понимает, что «Хагос мог родиться немым, но их общество превратило каждого ребенка в немого». Тем не менее, в то время как невысказанный характер связи между этими двумя персонажами заставляет их молча переносить свои травмы, он также освобождает их от бремени формулирования своих желаний и выражения слов тому, что живет только в теле.

Саба считает не только ценность речи, но и ценность самого языка.Она недоумевает, «как лагерь принял язык, как если бы он был плотью, прикрепленной к костям. Она могла представить, как истекают кровью ее слова, слова каждого». Следовательно, нельзя доверять ни языку, ни тем, кто им владеет. Именно в теле Саба находит утешение — мастурбация становится почти политическим актом: «Как флаг свободной страны, она пальцами водрузила удовольствие на свое изнасилованное тело». Тело Сабы находится под постоянной угрозой нападения на протяжении всего романа, а также является объектом подозрений.Ее собственная мать по совету местной акушерки заставляет Сабу пройти унизительные тесты на девственность и травмирующие медицинские процедуры, ведущие к ее первой менструации, после чего ее быстро выдают замуж за недавно прибывшего в лагерь человека, который также принял Хагос. как любовница.

В «Молчание — мой родной язык» предпочтение отдается тихим страданиям выносливого тела в большей степени, чем объяснению внутреннего конфликта и эмоциональной глубины, как бы для того, чтобы напомнить читателям о том, к чему были сведены эти персонажи: к человеческим существам, просто пытающимся выжить.В творчестве Аддонии есть преднамеренная дистанция в том, как он часто избегает внутреннего в пользу резкой специфики физических деталей и действий, особенно в моменты насилия, которые часто передаются прозаично, подчеркивая как его частоту, так и оцепенение этих персонажей к его действию. последствия. И все же акт насилия, ставший причиной душераздирающего финала романа, на самом деле происходит как за пределами страниц, так и за пределами юрисдикции киноэкрана Джамала, оставляя читателям только остаточное изображение окровавленной ткани и звуки криков о помощи молодой женщины.

Молчание — мой родной язык Таким образом, в конечном счете, это упражнение по обучению тому, где искать — и как по-настоящему увидеть то, что мы находим, когда находим. «Когда они оказались в пределах моего кинотеатра, — объясняет Джамал, — [жители лагеря] не были беженцами, связанными изгнанием; вместо этого они могли говорить или делать все, что хотели. Потому что, повторял я им снова и снова, вы персонажи фильма, снятого на свободе где-то далеко». Рамка, в конце концов, всего лишь фантазия.

О рецензенте

Ричард Скотт Ларсон — стипендиат NYSCA/NYFA в области документальной литературы 2020 года от Нью-Йоркского фонда искусств.Он имеет степень магистра иностранных дел Нью-Йоркского университета, а его творческие и критические работы публиковались на различных площадках, в том числе в журнале Los Angeles Review of Books. Его сочинения также недавно были отмечены как выдающиеся в серии «Лучшие американские эссе ». Он является членом Национального кружка книжных критиков, а также получил стипендии и резиденции от Вермонтского студийного центра, Центра искусств Киммела Хардинга Нельсона и Колонии искусств Миллея.

.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.

2022 © Все права защищены.