Розповідь про барви українського слова: Твір на тему Барви українського слова твір-роздум

Содержание

Барви українського слова — журнал для школярів Fable.in.ua

Рідне слово – таке ніжне, барвисте, найдорожче. Воно хвилює серце, бо мо­ва українська – це невичерпне джерело, скарбниця народного духу. Вона мелодійна, ласкава, ніжна, багата. Коли чуєш українську мову, здається, що це співа­ють лісові пташки, шумлять бурхливі гірські водоспади. Мова – порадник і вчитель тим, хто її шанує і любить, і суддя тих, хто її зневажає.

Ну що б, здавалося, слова…

Слова та голос – більш нічого.

А серце б’ється, ожива, як їх почує.

Так писав про рідне слово Тарас Шевченко. Не можна не погодитися

з вели­ким поетом. Мова наша така мелодійна, неповторна, бо увібрала в себе гомін полів і лісів, вона зіткана калиною, барвінком і вишневим цвітом. Для кожного українця рідне слово пов’язане з краєвидами, з картинами сільської природи і міськими пейзажами. У ній відбиваються звичаї, традиції, розум і досвід, кра­са і сила українського народу. Ще в дитинстві вона допомагає нам пізнати світ, відкривати для себе таємниці життя. Без мови не може розвиватися жодна нація, бо вона допомагає людям обмінюватися думками, висловлювати почуття, досягати взаєморозуміння, створювати духовні цінності.

Ніжне українське

слово пробуджує в нас людину. Це те найцінніше, що пере­дає наш народ із покоління в покоління як найдорогоцінніший скарб. Доки жи­ва мова, доти живий і народ.

Століттями нашу мову гнали, переслідували, забороняли. У відповідь на приниження, гніт, сваволю український народ творив свою історію, культуру, плекав рідну мову. І мова зацвіла, наче троянда. Ніжна і співуча, вона звучить у сер­ці кожного з нас. Вона звучала раніше з уст українців, вона піснями додавала козакам сили, звучала у народних думах і піснях. Вона приходила з творів І. Котляревського і Т. Шевченка, І. Франка. Саме вони довели існування слів, від яких “серце б’ється, ожива, як їх почує”.

Тільки людина з глибоким почуттям патріотизму здатна зберегти в душі по­шану до рідної мови. Бо слова “мова” і “Батьківщина” духовно споріднені. А той, Хто байдуже ставиться до мови, байдужий і до минулого, теперішнього і майбутнього свого народу.

Мова народу – найчарівніший цвіт, що ніколи не в’яне, а вічно живе, розви­вається. Мова допомагає нам завжди. Є слова, які викликають радість і збуджують душу. Це слова добрі, слова підтримки і співчуття. Найніжнішими словами ми відкриваємо серце коханій людині, щирими розмовами довіряємо таємниці друзям, словами твердими даємо обіцянки. XX століття принесло нашій мові й культурі високі злети й найскладніші випробування. Наше слово вмирало з го­лоду і бідувало, плакало за людьми, кинутими за грати, розстріляними, знищеними морально. Слово українське стало ніби сховком людського духу, скарбни­цею, до якої народ складав і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід.

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно живу і нову,

І мову її солов’їну, –

Писав, незважаючи на заборони, В. Сосюра.

Не можна жити в Україні, не милуючись рідною мовою, не знаючи і не вивча­ючи її. Нашій мові, наче живій людині, потрібна любов і духовна міць. Тож да­вайте пізнавати красу рідного слова, любити Вітчизну, пишатися нашою барвис­тою, чарівною мовою!

lib — Чарівні барви рідного слова

21 лютого 2017

 

О мова вкраїнська!… Хто любить її, Той любить мою Україну.

Володимир Сосюра

Мова — духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Змалечку виховуючи в собі справжню людину, кожен із нас повинен в першу чергу створити в своїй душі світлицю, у якій зберігається найцінніший скарб — МОВА.

Недарма говориться, що без усякої іншої науки ще можна обійтися, а без знання рідної мови обійтися не можна. І це справді так. Людина, яка не хоче знати рідної мови, руйнує те, що повинно стати фундаментом її особистості.

21 лютого ми святкуємо Міжнародний день рідної мови. Цю дату визначено на 30-ій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в жовтні 1999 року, яка наголосила на важливій ролі мови в розвитку освіти, культури, для консолідації суспільства, формування нації і зміцнення держави.

Саме ми, заради прийдешніх поколінь, повинні зберігати і шанувати мову, як це робили наші славні предки. Тож, як писав Максим Рильський: «…Як парость виноградної лози плекаймо мову…». Любімо свою рідну мову, бо з нею наше майбутнє і майбутнє України!

Міжнародний день рідної мови був встановлений з метою вшанування пам’яті загиблих захисників бенгальської мови в Республіці Бангладеш, де 21 лютого 1952 року з нечуваною жорстокістю розстріляли студентів-демонстрантів.

Генеральна конференція ЮНЕСКО проголосила, що щорічно, починаючи з лютого 2000 року, відзначатиметься Міжнародний день рідної мови.

Відзначенням цього дня ЮНЕСКО хотіло привернути світову прогресивну спільноту до безправного становища багатьох поневолених народів, у яких гнобителі намагаються відібрати рідну мову. Проте саме вона є основною ознакою нації, бо формує національний менталітет, є живим свідком історії народу, зберігає його культурні здобутки, є визначальним чинником життя людини і суспільства.

Зараз у світі люди говорять на 6 000 мов, і приблизно половина з них під загрозою зникнення.

Втрата мови — то втрата самобутності. З метою захисту мов та задоволення мовних інтересів національних меншин Рада Європи розробила та прийняла Європейську Хартію регіональних мов або мов національних меншин, яка ратифікована Верховною Радою України 15 травня 2003 року.

В Україні це свято існує з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню російської, інших мов національних меншин України Президент України підписав відповідне розпорядження про відзначення Міжнародного дня рідної мови.

До свята бібліотека підготувала книжкові виставки читальна зала №2 «Чарівні барви рідного слова» і читальна зала №3 «Чому наша мова солов’їна?».

Марія Примаченко. «Барви Марії Примаченко»

Біобібліографічний список джерел до 110-ї річниці від дня народження

української художниці Марії Примаченко

Чарівна казка в музиці злилася…

З картин зійшов чудний мрійливий світ.

Смішні, а інколи – сумні

Всі звірі так на диво схожі.

Пташки прозорі, неземні.

Крізь полотно звучить незрима пісня –

То гімн красі вкраїнської землі.

Її талант – творіння Боже,

Її душа – незвичні кольори

«Присвята Марії Примаченко»

Софія Куць

 

Марія Овксентіївна Примаченко, також Приймаченко – українська народна художниця, творчість якої прекрасне, дивовижне, утаємничене, і до кінця незбагнене явище, – більше століття привертає до себе увагу шанувальників мистецтва, дослідників, художників, культурологів, мистецтвознавців. Жінка з нелегкою долею, малописьменна, була визнана зіркою першої величини у «Всесвітній енциклопедії наївного мистецтва», виданій у Белграді у 1984 році.

2009 рік – рік 100-літнього ювілею художниці — ЮНЕСКО було оголошено Роком Марії Примаченко

У 1937 році картини Марії Примаченко виставлялися в Парижі. Пабло Пікассо, видатний художник, відзначив, що якби Марія Примаченко проживала у Франції, то могла б стати значно відомішою, аніж він сам.

Малюнками Марії Примаченко японці ілюструють свої букварі.

Її син Федір та внуки також стали відомими художниками

12 січня 2019 року виповнюється 110 років від дня народження художниці Марії Примаченко.

Міська молодіжна бібліотека (м. Київ) підготувала до цієї дати тематичний список. Запропонований біобібліографічний список містить цікаві факти з біографії і творчості художниці.

Відкриття виставки «Марія Примаченко. Фантасмагорії»

в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва

20 грудня 2018 року у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва відкрилася виставка «Марія Примаченко. Фантасмагорії», присвячена 110-й річниці від дня народження народного художника України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Марії Оксентіївни Примаченко. Унікальність виставки полягає в тому, що творчість художниці буде показана в ретроспекції, де крім класичних, широковідомих творів із збірки музею вперше значну частину експозиції займуть твори, невідомі раніше широкому загалу.

 

 

 

 

 

 

 

 

На виставці представлено понад 100 робіт М. Примаченко. Міфологічні істоти з легенд краю, в якому зростала художниця, знайшли своє оригінальне відображення на папері. Образи її композицій переносять нас у світ народної фантазії, стародавніх вірувань, переосмислених і заново народжених невгамовною творчою уявою майстрині. Разом з тим вони споріднені з традиційним народним мистецтвом України і, насамперед, її рідного Полісся.

Вперше до уваги глядачів репрезентовані два альбоми з малюнками, створеними мисткинею у 1940-і рр. Експозицію доповнює показ слайд-шоу цих малюнків.

Поруч із роботами подані і написи з оригіналів робіт, виконаних рукою художниці. Унікальні авторські підписи: прислів’я, приказки, притчі, віршовані слова, які з’являються в 1970-ті рр. на зворотах картин, породжували нові й нові живописні перлини творчості Марії Примаченко. І часто саме вони розкривають глибокі філософські узагальнення та смислове значення твору.

У сучасному образотворчому мистецтві неможливо знайти подібне явище, як творчість Марії Примаченко. Безперечно, вона належить до когорти майстрів, які, продовжуючи традиції українського народного живопису, створювали нове, співзвучне часові мистецтво та зробили неоціненний внесок у світову культуру

Марія Примаченко: нотатки з практичного світотворення

Сергій Осока

Мистецтвознавці зауважують, що самобутні художники творять за допомогою методів, геть недоступних професіоналам. Їхнього пензля не стримують жодні канони, дозволи, обмеження, традиції століть, які тяжіють над колегами-фахівцями. Вони пишуть, як бачать. Пишуть, “як Бог на душу покладе”. На думку філософів мистецтва, без наївних художників, які черпають натхнення безпосередньо з природи, з навколишнього світу, світовий живопис спіткала би неминуча стагнація.

Марія Примаченко була художницею-наївісткою, художницею-примітивісткою, мисткинею, мудрими вчителями якої можна називати Бога та природу. Вона створила свій – химерний, загадковий і чарівний світ, черпаючи образи в українському довкіллі та власній уяві. Науковці досі сперечаються про те, чим насправді є роботи Примаченко – графічним живописом чи живописною графікою. Мабуть, це не так уже й важливо, особливо беручи до уваги той факт, що барвистий жіночий світ Марії Примаченко досі неабияк бентежить і полонить уяву численних молодих митців і мисткинь – послідовників, поціновувачів і навіть плагіаторів та епігонів. А значить – сотворений нею світ заслужив право існувати.

Марія Оксентіївна Примаченко народилася 30 грудня 1908 року в селі Болотня на Київщині. Існують розбіжності щодо написання її прізвища. Сама художниця теж не мала єдиної думки щодо цього – залежно від настрою, вона говорила, що Примаченко – це зросійщений варіант від Приймаченко, або навпаки, що в їхньому селі вимовляють “примак”, а не “приймак”, а тому – “примак то й примак, хай буде так”. Спадкоємці мисткині наполягають на варіанті написання – Примаченко, оскільки саме так записано в її свідоцтві про народження.

Якщо взагалі припускати, що талант успадковується, то Марія – дуже доречний приклад. Батько був теслею-віртуозом, майстрував огорожі зі стилізованими “головатими” обрисами. Мати – визнана майстриня-вишивальниця, знана далеко за межами села. Є також відомості про бабусю художниці, яка розмальовувала писанки. Отож, було в кого вдатися.

Маріїне дитинство було затьмарене страшною недугою – поліомієлітом. Через хворобу дівчинка не могла повноцінно працювати в полі, виконувати хатню роботу, допомагати з худобою. А отже – мала час для того, аби споглядати, милуватися, запам’ятовувати. Біль зробив її витривалою, серйозною, вдумливою і спостережливою. Слух і зір ніби загострилися.

Мистецтво прийшло в її життя казково. Пасла на лузі гусей і побачила раптом красиву незнану птицю, дивилася на неї, аж поки та не зникла з очей, скинувши на землю яскраві пера. На місці, де впало пір’я, Марія знайшла барвисті смужки – то був синій глей. Дівчинка набрала його в пелену, принесла додому й розмалювала хату – першими невиданими квітами, що розцвіли на стінах та печі. То були такі квіти, що малий сусідський хлопчик плакав і не хотів іти додому, поки йому не подарують хоч одненьку. Згодом Марія навчилася використовувати й інші яскраві природні фарби. Обійстя Примаченків розцвіло химерними ружами й павами – люди спинялися навпроти двору, усміхалися в замилуванні, запрошували дівчинку принести красу й у їхні, здебільшого вбогі та безрадісні домівки – вона не відмовляла. Так прийшла до неї перша слава.

Ширше визнання Марія Примаченко здобуває в 1936 – її роботами захоплюється знана ткаля й вишивальниця Тетяна Флору. Саме з її легкої руки молода мисткиня потрапляє до експериментальних майстерень при Київському музеї українського мистецтва. Такі майстерні відкривали по всій території СРСР – комуністична партія заперечувала винятковість генія, стверджувала, що в світлому майбутньому всі, хто тільки забажає, стануть митцями, що сцена, полотно й папір легко піддаватимуться будь-кому – буцім для цього не треба особливої підготовки. До майстерень Марію прийняли відразу, щойно побачивши її роботи: “…там дівчата сидять, малюють. Ой, Боже мой! Такі гарні краски. Я і кажу – дайте мені бумаги і красок. А Параска Власенко каже мені: «Як можеш – то берись. А не можеш – не берись». Та мені аби пензля в руки. Взяла і зразу рушник намалювала. Вони листок забрали і дали другий, усі дивляться, а я тільки краски бачу та білу-білу бумагу, такої раніше і не бачила. Підійшов директор, подивився на мої малюнки і каже: “Бачиш, який я високий, а з тобою я ще вище став. Берем її. Ведіть її до кімнати отдихать”, – згадувала мисткиня.

Параска Власенко, теж художниця-наївістка, про яку сьогодні, до жалю, згадують незаслужено мало, неабияк допомагала Марії Примаченко, стала для неї водночас і подругою, і порадницею, і другою матір’ю – до слова, не поодинокий приклад у мистецтві. Згадати тільки історію Катрі Білокур – хтозна, чи почув би про неї світ, аби не Оксана Петрусенко…

Наприкінці тридцятих Марія вийшла заміж за радянського військового, лейтенанта Василя Маринчука. Сімейне щастя тривало зовсім недовго – чоловік загинув на самому початку Другої Світової. Сина Федора Марія піднімала сама – усупереч страшним часам. Не раз згадувала пізніше художниця про те, як у село ввійшли фашисти, як розстріляли її брата Івана і ще вісімдесят людей із села, як знайшли в припічку її малюнки й якісь іще документи й нещадно пошматували…

У дитинстві Марія малювала здебільшого квіти та прекрасних птиць. На початку тридцятих у її роботах з’являються звірі. Звірі не лагідні, не добрі, сказати б – не такі вже й дитячі. У її мистецтві ніби прочиняються двері в середньовічний бестіарій – слон у сталінському кашкеті, потвори з бомбами на боках, де раніше були квіти. “Звірі, які прийдуть і з’їдять нас”, – говорила мисткиня, чи то передчуваючи, чи вже констатуючи. А, може, то була спроба приручити, і цим самим – ніби врятувати світ од грядущого апокаліпсису? Так само середньовічні монахи-відлюдники намагалися приручати вовків і ведмедів… Звірі в роботах Примаченко зникають і з’являються, рівнобіжно ходові історії – періоди квітів чергуються з періодами потвор. Уявні світи теж здатні переживати катаклізми.

– Чому на ваших картинах немає людей? — якось у неї поцікавилися.

– Як це нема? Вони і є люди…

– Де ж там люди?

– Люди там завжди є. Це – я…

Вона дожила своє життя там, де свого часу й народилася – у Болотні. Її роботи вже здобули світову славу, але художниця тією славою переймалася мало. Куди більше цікавили її квіти та звірі. Їх вона малювала навіть тоді, коли вже майже не могла рухатись, ніби хотіла перенести зі своєї багатої уяви на папір якомога більше, ніби хотіла донести, зафіксувати, утвердити свій химерний світ – тут, на землі, нащадкам. Останні роки була прикута до ліжка. Те ліжко з нікельованими кулями здавалося молодим художникам ніби центром, довкола якого рухався Всесвіт. Померти Марія Примаченко не боялася: “За мною не плачте, я не пропаду на тому світі. У мене там теж буде робота”.

Померла Марія Примаченко 18 серпня 1997 року.

А незадовго до смерті побачила сон: “Приснилося мені, неначе я на небі і так там гарно, яскраво, весело. Дивлюсь – стоїть стіл, а на ньому ватман і краски. І голос мені говорить: «Малюй». А я питаю: «А вихідні у вас є?» – мені кажуть: «Нема».

І немає жодних підстав сумніватися, що в раю, створеному нею за життя, завжди знайдеться пильна робота – чи для неї самої, чи для тих, кому вона протоптала стежку. Бо веде та стежка в такі химерні й прекрасні місцини, куди до Марії Примаченко не ступала людська уява.

Хронологія життя та творчості

1909, 12 січня — Марія Примаченко народилася в селі Болотня Іванківського району на Київщині. Від матері — талант до вишивання, батько теж мав художню натуру, робив знамениті ворота з дерев’яними головами за старою язичницькою традицією. В семирічному віці Марія хворіла на поліомієліт (казала, що це був дитячий переляк), після чого все життя їй важко було ходити

1935 — 1937 — навчається в Школі народних майстрів у Києві

1935 — 1941 — створює «Звірину серію», що не має аналогів у нашому й світовому мистецтві

1937 — картини Примаченко показали на Всесвітній виставці в Парижі

1941 — народився син Федір. Його сини Петро й Іван та онуки живуть в Іванкові

1959 — Марію Примаченко прийнято до Спілки художників України

1961 — за допомогою районної влади художниці побудовано нову хату в Болотні

1966 — отримує Шевченківську премію за цикл картин «Людям на радість» (авторська назва «Квіти — радість життя»)

1997, 18 серпня — померла, похована в Болотні. Там поховано й сина Федора — помер у серпні 2008 року.

Бібліогафія статей

(подано у зворотній хронології)

2019

Фантастичні звірі народної майстрині [Текст] = https://ukurier.gov.ua/uk/articles/ukrayinska-rapsodiya-virmenina-iz-gruziyi/: 110 років з дня народження Марії Приймаченко / Авторська рубрика Віктора Шпака // Урядовий кур`єр. — 2019. — 5 січ. (№3). — С. 5. Для тих, хто звик нарікати на провінціалізм українського мистецтва, стане відкриттям, що в урбанізованій і комп’ютеризованій Японії на сторінках тамтешніх букварів зоріють малюнки українки Марії Примаченко як приклад художньої фантазії й досконалої колористики. Уже класикою стала згадка про високу оцінку Пікассо робіт нашої землячки, які експонували 1937 року на Всесвітній художній виставці в Парижі і їх відзначено золотою медаллю.

                                                                                            2018

Марченко, Марина. «Таємничий світ Марії Примаченко» [Електронний ресурс] = https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/tayemnychyy-svit-mariyi-prymachenko: картини української художниці повернулися з Фінляндії, де їх переглянули майже 34 тисяч відвідувачів виставки / Марченко, Марина // День. — 2018. — 12 вер. (№ 164). Більш ніж чотири місяці тривав виставковий проект «Таємничий світ Марії Примаченко» в Музеї історії та сучасного мистецтва Фінляндії. В експозиції було представлено 135 творів, кожен з яких є перлиною золотого фонду Національного музею українського народного декоративного мистецтва. Полотна майстрині вражали і зачаровували жителів далекої скандинавської країни. Це була найбільша виставка славетної художниці за кордоном, яка має свою цікаву історію

2017

Звірі Марії Приймаченко такі ж страшні, як у фільмі «Парк Юрського періоду» [Текст] // Країна. — 2017. — 11 трав. (№ 18). — С. 8-9. «Оммаж Марії Приймаченко» київського художника Арсена Савадова показали у столичному «Мистецькому Арсеналі». Темою став вплив митців-аматорів на сучасних професійних живописців

Поліщук, Тетяна. Фантастичні звірі у… місті [Текст] = https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/fantastychni-zviri-u-misti: Prima Maria Art Boulevard — амбітний проект, присвячений творчості Марії Примаченко / Поліщук, Тетяна // День. — 2017. — 11 серп. (№ 140-141). — С. 23. У Печерському районі столиці на бульварі Марії Примаченко з’явиться Prima Maria Art Boulevard. Він стане своєрідним музеєм просто неба, в якому оселяться персонажі картин видатної української художниці Марії Оксентівни Примаченко. Ім’я цієї майстрині золотими літерами викарбовано у «Всесвітній енциклопедії мистецтва». Як обіцяють організатори, Prima Maria Art Boulevard стане першим культурним проектом великого масштабу, аналогів якого ще не було в Україні. Цей унікальний арт-об’єкт «оживить» образи з полотен видатної художниці. Цей амбітний соціально-культурний проект має на меті відкрити і максимально наблизити творчість видатної української художниці Марії Примаченко для киян та гостей нашої столиці

2016

Константинова, Катерина. Буття і фантазії Марії Примаченко [Текст] = http://gazeta.dt.ua/CULTURE/buttya-i-fantaziyi-mariyi-primachenko-_.html / Константинова, Катерина // Дзеркало тижня. — 2016. — 6-12 лют. (№4). — С. 14. З 9 лютого «Мистецький Арсенал» представляє наймасштабнішу виставку творів Марії Примаченко. Проект так і називається — «Марія Примаченко. Незбагненне». Експозиція об’єднає понад 300 творів легендарної художниці з колекції Національного музею українського народного декоративного мистецтва. Її твори — фантастичний світ, у якому живуть дивні образи, створені геніальною народною художницею

Лебєдєв, О. Барви Марії Примаченко [Текст] / О. Лебєдєв // Чумацький шлях. — 2016. — №1. — С. 8-13. Світ визнав її як геніального художника «наївного» малярства, майстриню з неповторним світобаченням, яка дивовижним чином спромоглася об’єднати у своїй творчості малюнок із живописом

2015

«Закінчиться війна – знову візьмуся за фарби» [Текст] = http://www.day.kiev.ua/uk/article/cuspilstvo/zakinchytsya-viyna-znovu-vizmusya-za-farby: онук Марії Примаченко — про сьогодення, волонтерство та бабусю-художницю / Розмовляв Олена Бережнюк // День. — 2015. — 11-12 вер. (№164-165). — С. 7. Знайомство з Петром Примаченком відбулося у розпал його волонтерської роботи. У рідному Іванкові Петро Примаченко разом з товаришем Сергієм Приходьком (онуком Героя Радянського Союзу Миколи Приходька) організували волонтерську групу «Народний оборонпром». Друзі спочатку вирішили лагодити автівки для фронту, згодом долучилися і до харчового забезпечення. З «Днем» Петро Примаченко поділився розповідями про власну роботу, а також спогадами про бабусю

    2013

Самокиш, Ігор. Марія Примаченко та фінські літаки [Електронний ресурс] = https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/mariya-priymachenko-ta-finski-litaki: плагіатний скандал, який минулого тижня розгорівся у Фінляндії, по-новому відкрив світові українську художницю. «День» з’ясував подробиці в автора матеріалу в Helsingin Sanomat / Самокиш, Ігор // День. — 2013. — 4 черв. (№94). Усесвітньо відому фінську компанію «Марімекко», яка виробляє речі для дому (від текстилю до посуду та одягу) спіймали на плагіаті. Дизайнер компанії Крістіна Ісола створила малюнок, дуже схожий на роботу української художниці Марії Примаченко. «Свою» роботу Ісола представила 2007-го, але про плагіат стало відомо минулого тижня завдяки журналістам авторитетного видання Helsingin Sanomat. «Дню» вдалося поспілкуватися з журналісткою Helsingin Sanomat, автором матеріалу про плагіат Крістіною Маркканен і розпитати її про цю історію і про те, як вона виявила, що авторство цього малюнка належить Марії Примаченко

2012

Константинова, Катерина. Марія Примаченко. У світі тварин [Текст] = https://dt.ua/CULTURE/mariya_primachenko_u_sviti_tvarin.html: тут, у музеї Тараса Шевченка, спілкуючись із мистецтвом великої національної художниці, часом дивуєшся, наскільки ця дивовижна жінка з українського села була глибоко фантазійною й поетичною натурою / Константинова, Катерина // Дзеркало тижня. — 2012. — 22-27 груд. (№47-48). — С. 16. У національному музеї Тараса Шевченка відкрилася виставка «Живопис Марії Примаченко. скульптурні сіноскрипти Олексія Шевчука». В експозиції представлено 50 картин видатної української художниці. Причому десять із них ніколи не виставлялися. Органічне доповнення до шедеврів Примаченко — дев’ять скульптурних сіноскриптів від художника Шевчука. Практично, вся роботи експозиції об’єднує тема братів наших менших. І полотна, і скульптури з сігна представляють фантастичних звірі

2010

Лисенко, Людмила. Марія Примаченко: сотворення світу [Текст]: 100-річчя видатної української художниці світової слави Марії Оксентіївни Примаченко відзначала Україна весь 2009 рік — «Рік Примаченко»: за відповідним Указом Президента розроблено і втілено в життя ряд цікавих і важливих заходів на вшанування духозрячої та міфоепічної постаті вітчизняного мистецтва. Схоже, що суспільство, народ збираються насправді «шукати себе в геніях». / Лисенко, Людмила // Урядовий кур’єр. — 2010. — 9 січ. Я подумки гортаю сторінки дорогих спогадів, пов’язаних із Марією Оксентіївною

2009

Синельников О. Марія Приймаченко постала у бронзі [Текст] / О. Синельников // Урядовий кур’єр. — 2009. — 27 черв.(№114). — С. 9. Пам’ятник видатній українській художниці Марії Примаченко урочисто відкрито у парку скульптур Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури в Києві. Бронзова постать тендітної босоногої дівчинки у великому вінку-соняшнику, на гранітному постаменті — дипломна робота випускника аспірантури академії Федора Багінського

Танюк, Лесь. «Добрі люди і добрі звірі» [Текст] = https://dt.ua/CULTURE/dobri_lyudi_i_dobri_zviri__storichchya_mariyi_priymachenko_bestiariy_hudozhnitsi_yak_fenomen_pershom.html: сторіччя Марії Приймаченко: бестіарій художниці як феномен першомистецтва / Танюк, Лесь // Дзеркало тижня. — 2009. — 28 бер.-3 квіт.(№11). — С. 13. 2009-й — за рішенням ЮНЕСКО — визнано роком Марії Приймаченко — геніальної української майстрині. Рік Приймаченко… А може, «вік Приймаченко»? Вік, який увібрав у себе і її художні пошуки, і її життєві драми. Марія Приймаченко — майстер вигаданого нею особисто жанру. Її зооморфні мотиви — це і наша прадавня поетика, і вплив образного ладу романського мис­тецтва, схильного до бестіарії, і най­модерніша анімалістика сучас­них одкровень. Це її персональна планета, населена саме такими істотами, оживлена саме такою флорою і фауною. І якщо в стрункій готиці звірі й рослинні мотиви відступають перед образом людини, то зоофантастика Марії Приймаченко повертає нас до перших днів творіння всього живого, до Ноєвого ковчегу світотворення

2008

Рожен, Олександр. Птахи гнізда Марії [Електронний ресурс] =https://dt.ua/CULTURE/ptahi_gnizda_mariyi__pro_zemniy_i_nebesniy_ray_mariyi_primachenko,_aktualne_mistetstvo_tibora_silvas.html: про земний і небесний рай Марії Примаченко, актуальне мистецтво Тібора Сильваші і метамову Олега Кришталя / Рожен, Олександр // Дзеркало тижня. — 2008. 21 лист. (№4). Виставка до сторіччя з дня народження Марії Примаченко була організована дуже нетрадиційно для таких заходів в Україні як перформанс. У величезному залі галереї «Лавра» зібралася сила-силенна народу. Люди ходили по залу, щось обговорювали, розглядали картини. На вільну стінку проектувався фільм, заряджений нон-стоп, із життя Марії. На подіумі виступали запрошені. Грав оркестр. Манекенниці низкою виходили на подіум, демонструючи вбрання, навіяні мотивами картин Примаченко. Із їхніх грудей на нас дивилися примаченківські звіролюди-чудовиська… Цікаво, чи сподобалася б така виставка самій Марії?..

Томак, Маша. «Тому що людей люблю…» [Текст] = https://day.kyiv.ua/uk/article/panorama-dnya/tomu-shcho-lyudey-lyublyu: сторіччя Марії Примаченко знову відкриває нам космос української душі / Томак, Маша // День. — 2008. — 14 лист. (№207). — С. 1,18-19. Розповідає «Дню» мистецтвознавець і телекультуролог Людмила Лисенко, намагаючись вкласти в декілька речень 30 років знайомства з Марією Примаченко. Марія Овксентіївна малювала лівою рукою — ближчою до серця, образи схоплювала на льоту. Спершу клала світлі кольори, потім темніші — так, як писанку роблять, казала, що «так мені йде». Вона була дуже працездатна. Немає жодного художника, й у народному, й у професійному мистецтві, який мав би тисячі робіт. Вона дихала — і писала. Це був спосіб життя

Список літератури про життя та творчість Марії Примаченко:

Багряна, Анна. Анна Багряна про Марію Заньковецьку, Олену Телігу, Вангу, Марію Приймаченко, Славу Стецько [Текст]: Оповідання: Літературно-художнє видання / Багряна, Анна; Передм. авт.; Худ. Д.Марцін. — К. : Грані-Т, 2010. — 96 с.

Видатні постаті в історії України XX ст. [Текст]: Короткі біографічні нариси / Авт.-упорядн.: В.І.Гусєв, О.В.Даниленко, Л.В.Іваницька, О.М.Назарчук, Н.В.Терес, В.І.Червінський. — К. : Вища школа, 2011. — 391

Марiя Приймаченко: Альбом / Автор-упорядник: Н.Велiгодська; Худ. оформ. М.М.Єссаулової. — К. : Мистецтво, 1994. — 132 с.

Островский, Григорий. Добрый лев Марии Примаченко / Островский, Григорий ; Рецензент В.П.Цельтнер. — М. : Сов. художник, 1990. — 208 с.

Українки в історії [Текст] / За заг. ред. В.Борисенко. — 2-ге вид., стеріотип. — К. : Либiдь, 2006. — 328 с.

Культурна спадщина Марії Примаченко

Надзвичайно привабливий світ фантастичних образів української самобутньої художниці Марії Приймаченко. Багато мистецтвознавців визнають її роботи явищем світового масштабу.

Марія Примаченко і сучасна мода

Колекція Оксани Караванської весна-літо 2009 створена за мотивами робіт української художниці Марії Примаченко, яка своєю творчістю постійно надихає модельєрів.

Кольори — чисті, життєрадісні, тканини — льон, шовк, батист, мадаполам. Фактури — вишивка ручної роботи, розпис, валяний шовк, об’ємна аплікація.

        Марія Примаченко і Євро-2012

У конкурсі на кращий неофіційний талісман України до Євро-2012 взяли участь близько 250 робіт з усіх куточків України та закордону. Студентка Харківської державної Академії дизайну і мистецтв Маргарита Кабельникова подала на розгляд журі рекордну кількість робіт – 37, однак кращою з них було визначено левеня Левро. За словами Маргарити, це чарівне левеня створене за мотивами творчості відомої української художниці Марії Примаченко. «Маю надію, що Левро стане втіленням не тільки сміливості, але й відобразить світогляд України», — зазначила Кабельникова.

Звірі Марії Примаченко із сіна

Дев’ять фантастичних істот із сіна зробив скульптор Олексій Шевчук. Роботи за мотивами картин народної художниці Марії Примаченко виставили у 2013 році в столичному музеї Шевченка. Автор називає їх «сеноскриптами». Саму Марію Примаченко майстер відтворив у формі скіфської баби в народному костюмі. Свої скульптури Олексій Шевчук виготовляв півроку. Усередині вони порожні. Сіно майстер закріпив на каркасі. Зверху розписав акриловими фарбами.

 

Вшанування памяті

На честь художниці Марії Примаченко названо малу планету 14624, в 2009-му  випущено в обіг поштову марку до 100-річчя з дня її народження.

2009 року бульвар Лихачова в Києві було перейменовано на бульвар Марії Примаченко, а 2015 року на її честь названо вулиці у Броварах та Краматорську.

1 вересня 2017 року на київській площі зірок, аналогічній голлівудській алеї слави, було урочисто відкрито зірку, присвячену Марії Примаченко.

Пам’ятна монета України «Марія Примаченко»

Дата введення в обіг: 26 грудня 2008.

Монета присвячена самобутній художниці народного декоративного живопису — Марії Овксентіївні Примаченко, творчість якої належить до унікальних явищ у світовому мистецтві. Її творчість відіграла важливу роль у розвитку народно-декоративного мистецтва України, а `звірині серії` стали винятковим явищем, якому не було аналогів у світовому мистецтві. Художник: Дем’яненко Анатолій

На аверсі монети вертикально розміщено композицію: угорі — малий Державний Герб України, під яким напис — НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК/ УКРАЇНИ, стилізований твір Марії Примаченко 1983 року `Космічний кінь…`, під яким — номінал і рік карбування монети: 5 ГРИВЕНЬ/2008

 

На реверсі монети зображено портрет Марії Примаченко на тлі її твору 1991 року `Український соняшник…`, над яким розміщено напис півколом МАРІЯ ПРИМАЧЕНКО, ліворуч вертикально роки життя 1908 — 1997.

 

 

WEBліографія

Примаченко Марія Оксентіївна

ukrmystetstvo.blogspot.com/2012/07/blog-post_9.html   — Український живопис: Марія Приймаченко

Марія Примаченко: “Літа мої молодії, прийдіть до мене…”

https://honchar.org.ua/p/mariya-pryjmachenko-lita-moji-molodiji-pryjdit-do-mene/   — Марія Примаченко: “Літа мої молодії, прийдіть до мене…”

http://prostir.museum/ua/event/6460 — Відкриття виставки «Марія Примаченко. Фантасмагорії» в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва

https://www.youtube.com/watch?v=0JpYlJWQpgM — Відеофільм з репродукціями картин Марії Примаченко

http://svit.ukrinform.ua/celebrities.php?page=primachenko.htm  — Біографія художниці та її значний внесок у світ мистецтва.

http://lib.ukrsd.com.ua/index.php?name=Pages&op=page&pid=125  — Вільний дух і вільний світ творчості (до 100-річчя з дня народження Марії Примаченко)

http://www.bondarev.com.ua/pages/view/422  — Живопис з приватної колекції Костянтина Бондарєва

https://povaha.org.ua/mariya-prymachenko-notatky-z-praktychnoho-svitotvorennya/  — Вступна стаття

http://mariyaprymachenko.blogspot.com/p/blog-page_89.html — Цікаві факти про Марію Приймаченко

Інтернет-ресурси

https://day.kyiv.ua  —   сайт газети «День»       

https://dt.ua  — сайт газети «Дзеркало тижня»

https://ukurier.gov.ua  — сайт газети «Урядовий кур’єр»

Бібліографи укладачі: Мілашенко Т.І, Фоміна Н.І.

 

Барви літа: чотири книжки про канікули

Барви літа: чотири книжки про канікули

Творці дитячої літератури написали достатньо історій про «шкільне життя» своїх героїв. Якщо вже місце пригодам знайшлося під час сидіння за учнівською партою, годі й казати про канікули. Щоправда, літо у кожного своє. Для когось воно проходить у думках про перше кохання, а хтось вигадує стратегію усунення набридливого залицяльника. Хтось добровільно вирушає на відпочинок до маленького села, а хтось мріє якнайшвидше опинитися у центрі галасливої столиці. Про те, як канікули можна провести не лише за комп’ютером пропоную дізнатися з книжкового огляду.

 

 

 

11+

 

«Вода забирає усі негаразди» та «плавати – це очищати думки і вимивати дурниці», — розмірковує 10-річна Данка, яка мріє переплисти місцевий ставок Сахарку.  Дивні думки як для дитини такого віку, чи не так? Однак цілком виправдані. Про те, що в житті буває важко Данка знає не з книжок і не з теленовин. Дівчинці вистачає «живих прикладів». Перший — стомлений і зажурений тато, який не може влаштуватися на роботу за фахом та вимушений підробляти таксистом, щоби приносити у сім’ю хоч небагато грошей. Другий приклад — її сусід Сашка, який нещодавно повернуся додому після року війни на Донбасі. Дитинство Данки не є безтурботним, однак більшості проблем вона навчилася давати раду. Окрім однієї – їй досі невідомо, як боротися із надмірною увагою на два роки молодшого залицяльника Боді. Достатньо того, що через хлопця вона вимушена терпіти кепкування, так він іще може зірвати усі плани на підкорення Сахарки! Данка розуміє, що так далі тривати не може і вирішує підговорити розбишаку на прізвисько Скретч позбутися Боді. З цього моменту і починається найцікавіше, однак не спішіть лякатися – жодного криміналу.

 

Епізод, коли дитина зображає на мосту гранату та підписує картину «Ні війні!», значо красномовніший за будь-які уроки патріотичного виховання у школі.

«З води у воду» – це, насамперед, книжка про справжню дружбу, про почуття, яке було, є і залишиться вічним за будь-яких обставин. Навіть якщо історія відбувається не у мирний час. Авторка Оксана Лущевська, розповідаючи в одному з інтерв’ю про свою книгу, наголошувала – свідомо позбавила героїв інфантильності, адже далеко не в кожного роки дитинства проходять райдужно. Не кажучи вже про сьогоднішні реалії, коли певні території України є тимчасово окупованими, а на Сході йде війна. Жага зобразити все реалістично простежується протягом усієї книги. Навіть Скретч, чиї графіті-роботи викликають у Данки захоплення, не просто розмальовує стіни, а «закладає меседжі». Епізод, коли дитина зображає на мосту гранату та підписує картину «Ні війні!», значо красномовніший за будь-які уроки патріотичного виховання у школі. Втім, деякі судження звучать з уст маленьких героїв – нехай і передчасно дорослих – доволі своєрідно. Як приклад наведу розмірковування Данки: «Я теж, може, хотіла б у когось закохатися, але якось поки не траплялося. Не те, щоб я геть байдужа. Але ж мені не до цього. У мене є плавання. І ще раз плавання». Безтурботність, що межує з інфантильністю і виникає у дітей, чиї проблеми вирішують виключно батьки – це одне. Але навіть за складних реалій, хіба може зникнути дитяча безпосередність? Можливо, проблема вибору між кар’єрою та коханням у Данки таки виникне, але, ймовірніше за все, років через сім.

 

Оксана Лущевська З води у воду / текст Оксани Лущевської, ілюстрації Оксани Були. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. — 128 с.

 

 

 

9+

 

Літні канікули – пора, яка у багатьох дітей та підлітків асоціюється з тотальним байдикуванням. У хлопчика Увве з невеличкого шведського містечка навпаки – разом зі збільшенням вільного часу додалося і клопотів.  Адже, як зізнається сам герой, «кохання – це така штука, що весь час спонукає людину щось пригадувати: чийсь погляд, стрибки у воду, сміх…». Усе би нічого, але через думки про дівчинку  Пію Увве геть забуває, що запросив найкращого друга Персі в село до свого дідуся. Старигань Ґотфрід – людина специфічна і непередбачувана. Буревій негативних емоцій може спровокувати будь що: і равлики на полуничній грядці, і джміль, що заважає спати, і намет біля двору будинку. Тож, цілком логічно припустити, що приїзду галасливого розбишаки він не зрадіє. Втім, Персі без надмірних зусиль вдається завоювати прихильність і дратівливого діда Увве, і, найголовніше, – Пії. Відтоді дружба хлопчаків, які разом рахують кількість дідусевих «пуків» та лякають дорослих розповідями про черв’яків у шматочках смаженого м’яса, тільки міцнішає. Вони не змагаються між собою за серце Пії – Персі намагається довести щирість своїх почуттів, роздаючи другу поради, як швидше забути дівчину. Увве, тим часом, поводиться так, як і належить нещасному закоханому: сумує і боїться повторити долю свого похмурого дідуся…

 

Окрім клопотів довкола любовного трикутника, Увве і Персі проводять час за «типовими» хлопчачими розвагами: ловлять рибу, полюють на жуків, грають в індіанців. А ще – з захопленням слухають історії діда Ґотфріда про хороброго мисливця Баффало Білла. Цьому загадковому персонажеві у книжці Старка відведено окрему роль. Але щоб розгадати цю інтригу, вам доведеться прочитати книжку.

 

На завершення хочеться сказати, що цю книжку Ульфа Старка можна впевнено поставити на одну поличку з «Алісою у Країні Див» Керолла, «Маленьким принцом» Екзюпері та новелами О. Генрі. Тобто поряд із такими творами, які за програмою чомусь рекомендують читати дітям у середній школі, хоча всю глибину цих книжок починаєш розуміти у більш дорослому віці.

 

Єдине, що навряд чи заслуговує на схвалення, так це те, як часто у тексі згадуються сигарети «Честерфільд». Причому палять їх діти. Хтось може заперечити, ніби така практика існує і в Україні, а книжки Старка лише відображають дійсність і позбавлені моралізаторства. Однак все одно не зрозуміло, навіщо акцентувати увагу на згубній звичці так часто. Хіба що для того, щоби змусити читачів побачити проблему, а не заплющувати на неї очі?

 

Ульф Старк Мій друг Персі, Баффало Білл і я / Ульф Старк ; пер. з швед. Галина Кирпа. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. — 208 с.

  

 

11+

 

Уміння  турбуватися про дитину, не обмежуючи свободу її дій, є одним з найважчих і водночас найважливіших для батьків. От і письменники доволі часто називають процес написання книжки «народженням», а літературних героїв своїми «дітьми». Тож, і я надалі дозволятиму собі такі паралелі.

 

 

Головна героїня книжки «Тринадцятий місяць у році» десятирічна Катруся – дуже цікава персонажка. Вона кмітлива, добра і співчутлива дівчина. Катруся не схожа на сучасних дітей, що живуть у великих містах. Через зайнятість батьків, вона проводить майже весь час у селі із дідусем та бабусею, яку називає Баболею. Дівчинка любить писати паперові листи і страшенно не хоче дорослішати, бо обожнює сидіти у тата на плечах і ловити пальцями небо. А ще Катруся любить «думати про те, чого не буває» – зокрема, про равликів узимку і як найстарший з них вирушає у мандри, коли йде дощ.

 

У книзі повісті не йдеться про якісь карколомні пригоди, немає тут ані чарівних створінь, ані казкових гаджетів. Лише історія дівчинки, чий щирий, безпосередній погляд на світ зворушує читачів і заохочує їх читати далі. Однак періодично голос персонажа витісняється авторським. Катруся, яка щиро дивується, чому тато не називає маму «жабкою» (може боїться, щоб мамі не закортіло знову стати царівною-жабою?), так само вільно може сказати, що вічно зайняті батьки її на хутір до бабусі «спровадили». При тому, що прояви злостивості дівчинці абсолютно не притаманні. Найчастіше, саме тоді, коли є ризик, що Катрусю образять, голос Галини Кирпи починає звучати гучніше. Пам’ятаєте люблячих мам, які у житті можуть за своїх дітей і «вуха надерти»? Якщо ж ти письменниця, провчити кривдників можна взявши їх на кпини у своєму тексті: «одна пані так дивилася на той малюнок і так скривила носа, що мені здалося, він у неї ніколи не вирівняється».

 

У самому тексті Катруся розповідала, що один із татових друзів постійно дарує їй книги «на виріст», за які вона неодмінно візьметься, коли підросте. Мабуть, «Тринадцятий місяць у році» теж можна було би віднести до таких книжок. Адже є велика ймовірність, що історією про дитинство маленької дівчинки, яка лише починає пізнавати життя зацікавляться не лише однолітки Катрусі, а і ті, хто захоче відчути ностальгію за роками, коли тобі належав цілий світ.

 

Галина Кирпа Тринадцятий місяць у році / Галина Кирпа. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. — 224 с.

 

«Файні тОвсті дівки, ЙО!», Тетяна Стрижевська

 

13+

 

Часом буває так, що геть усе у житті йде не за твоїм сценарієм, а шкереберть. Так сталося у подруг Міли і Зоряни. Мрії дівчат про літній відпочинок з комфортом враз зіпсували батьки. Особливо лютувала Зоряна: як можна радіти поїздці до бабусі у карпатське «глухе» село, якщо ти сучасна панянка зі столиці і не уявляєш свого життя без гламуру, макіяжу та Wi-Fі? Та й узагалі, якій дівчинці сподобається, коли постійно сидиш на дієті, слідкуєш за фігурою, але навіть рідна бабця називає тебе «товстою»?! Цей комплімент, судячи з книги, доволі поширений серед жителів села Ясінь, але від того не менш специфічний.

 

На подив дівчат у селі починають відбуватися такі події, що сумувати їм не доводиться. Вони і подумати не могли, що за межами великого міста є життя! Більш того, не підозрювали, що бабця Зоряни виявиться мольфаркою (бо як інакше пояснити, що вони до крихти з’їдають її масні та солодкі страви попри всі дієти?!) і зустрінуть у селі «абрикосового снайпера».

 

…така література просто створена для того, щоб читати її влітку на відпочинку. 

«Файні товсті дівки, ЙО!» – це книга з необтяжливим змістом та прекрасною мовою. Чого тільки варті поетичні порівняння на сучасний штиб «береги вузькі-вузькі, як джинси-скінні». Окрім того, завдяки великій кількості діалектизмів, книга стане прекрасною можливістю поповнити свій словниковий запас. Зокрема дізнатися, що означають такі слова як «леквар», «хвища», «паланчіти» та інші. Одним словом, така література просто створена для того, щоб читати її влітку на відпочинку.

 

Тетяна Стрижевська Файні товсті дівки, йо! / Тетяна Стрижевська. Художник Ольга Кузнецова. — Київ: Фонтан казок, 2017. — 192 с.

 

 

Барви слова: Моїм учням 8-х класів

07.04.2020

Українська література

Здоровенькі були. Тема уроку української літератури «Володимир Дрозд. «Білий кінь Шептало».  Проблема людини в суспільстві, її знеособлення, свободи і неволі, особистості й натовпу, дійсності та мрії». 

Опрацюйте за підручником матеріал на С.243-245, 252-253.

Оповідання прочитайте на С. 245-251. 

Доберіть 10 запитань за змістом, обговоримо їх на відеоконференції 10.04.2020

Прикріпляю відеоурок Горяної Л. С., який ви можете преглянути після прочитання твору. До зустрічі.

06.04.2020

Українська мова

Вітаю! Сподіваюсь, ви здорові й щасливі від можливості побути вдома)))

Ми продовжуємо вивчати українську мову. Тема уроків на цьому тижні «Розділові знаки при відокремлених означеннях». Ми працювавтимемо таким чином: у понеділок ви повторите теоретичний матеріал про правила відокремлення поширених і непоширених означень, переглянете відео з Ігорем Хворостяним, який допоможе вам розібратися в правилах і краще їх запам’ятати; у робочих зошитах виконаєте завдання, які я прикріпила до цього повідомлення. Фото цих виконаних завдань  надсилати не треба. Ми їх обговоримо у четвер, коли зустрінемось на відеоуроці у додатку Zoom. Код конференції я вам повідомлю у Viber

Практичні завдання Спишіть речення, поставте розділові знаки, підкресліть відокремлені означення, зясуйте, за якими правилами їх відокремлено Гола земля бита крилами вітру безнадійно сіріла під оливяним небом. Сивий полин пянив повітря гіркими пахощами густими і задушливими. Пливли дощі дрібні та безперестанні з сивими непроглядними туманами. Схвильовані і вражені веселі й замислені дивились вони на перетворені свої простори. Збентежений з такої зустрічі хлопець ледве не випустив хлібини. Розбуджений подихом весни Дніпро гнівно трусонув могутніми плечима й скинув із себе крижаний панцир зими. Над ставком стояла Довбишева хата вся в черешнях.     Виконайте повний синтаксичний розбір речення Хлоп’ячі голоси, дзвінкі та тоненькі, лунали під крайньою хатою поблизу млина.

17.03.2020

Доброго  здоров’ячка!





 Сподіваюсь, що теорію з теми ви вже опрацювали. У Google-klassroom я надіслала практичні завдання. Виконайте їх В ОКРЕМОМУ зошиті. Зробіть по можливості якісне фото й відправте мені на адресу [email protected]  Крім того, прикріпила форму з тестом, проте вона ще закрита для відповідей.  Завтра у Viber повідомлю час і відкрию її на 15 хвилин. Оцінки перенесу в журнал після карантину, тому опрацюйте добре теорію й виконайте тест теми 34 в посібнику А. Авраменка. Це покращить ваші результати. Завдання з української літератури з інструктажем до їх виконання також знайдете у віртуальному класі. Будьте здорові.

16.03.2020

Вітаю! Ну що, здатні на здоровий оптимізм і супротив паніці? Я — так! Тому пропоную ударити інтелектом по карантину й продовжити освітній процес з української мови. Ви знаєте, що у нас повинна була бути контрольна робота, проте дистанційно її провести покищо немає можливості. Тому рухаємось далі, а всі контрольні будуть після карантину. 

Тема двох уроків на цьому тижні «Поняття про відокремлення. Відокремлені означення». За традицією, цей матеріал ви опрацюєте за підручником на С.144-145, 147, 149. Також теоретичний матеріал гарно подано у знайомому вам посібнику О. Авраменка. Це тема 34 на С. 141. І контрольний постріл — це коротенький, проте змістовний відеоурок. Відео  не моє (я не фотогенічна), стягнула його в Мережі, але воно досить змістовне, щоб, уважно прослухавши урок, розібратись у темі (дякую авторові!) У наступному повідомленні будуть практичні завдання, звичайно ж, тести також будуть! І нагадую, тут я лише дублюю завдання. Основна платформа для навчання під час каратниту  — Google-klassroom, слідкуйте за повідомленнями. Натхнення, любі мої, і, як говорить наш президент, 36,6 вам. 

Завдання на час карантину

Добрий день. Гарно, щоє можливість відпочити, проте час не чекає.

УКРАЇНСЬКА МОВА

Тема «Однорідні й неоднорідні означення». Опрацювати матеріал підручника на С. 107, виконати вправи 238, 241. За посібником О. Авраменка С. 116-117, виконати тести до теми.

Тема «Узагальнювальні слова в реченнях з однорідними членами». Опрацювати матеріал підручника на С.115, виконати вправи 260, 262. За посібником О. Авраменка С. 122, виконати тести до теми.Завдання виконувати на ЧЕРНЕТКАХ, бо зошити призначені для роботи під час навчального процесу. За тестами О. Авраменка буде самостійна робота після карантину. За правилами буде лінгвістичний диктант. Успіхів!УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА1. Опрацювати сторінки підручника 176 — 182. За біографією М, Коцюбинського скласти резюме в сервісі  https://www.canva.com/uk_ua/ Зробіть скріншот створеного продукту й надішліть мені на пошту [email protected]com2. Прочитати за підручником повість М. Коцюбинського «Дорогою ціною» (С. 183-200).Створити паспорт твору. 

До речі, завдання я продублювала в Google-класі. Успіхів!

Вітаю!

Ваші вчителі у 2019 — 2020 навчальному році:

Українська мова Білера-Ісупова Галина Іванівна, Денисенко Наталія Василівна
Українська література Білера-Ісупова Галина Іванівна
Англійська мова Деменко Марина Миколаївна, Шестакова Ірина Олександрівна
Зарубіжна література Жукова Любов Павлівна
Історія України Зінченко Світлана Миколаївна
Всесвітня історія Зінченко Світлана Миколаївна
Мистецтво Слюсар Тамара Григорівна
Алгебра Чмут Ольга Григорівна
Геометрія Чмут Ольга Григорівна
Хімія Кравченко Світлана Миколаївна
Фізика Шпакова Лариса Миколаївна
Географія Філатова Світлана Юріївна
Біологія Семенюченко Олена Анатоліївна
Інформатика Бабенко Інна Вікторівна                       
Гладишев Олександр Петрович
Фізична культура Безкоровайний Артем Сергійович
11.10.2018

18.09.2018

09.09.2018

Привіт, друже!

Продовжимо подорож теренами української мови та літератури? Думаю, ти знаєш, що успішна людина повинна вміти, перш за все, красиво й грамотно говорити. І писати, звісно. Тож уперед!

Завдання з української літератури


05.03.2018

Привіт, не втомилися відпочивати? Тож продовжимо роботу. Сподіваюсь, що ви сумлінно попрацювали над матеріалом минулого тижня, хоча активність у Google класі невелика, хочу вірити, що правила вчите. Тому завдання на поточний тиждень.

З української мови залишаю на доопрацювання ті ж самі правила за підручником  С.Я. Єрмоленка  правила на сторінках 173 – 174 з теми «Написання прикметникових суфіксів», на сторінках 176-179 з тем «Написання частки не з прикметниками»,  «Написання –н- і – нн- у прикметниках», на сторінках 181-186 з тем «Написання складних прикметників разом і через дефіс», «Написання прізвищ прикметникової форми».

У Google класі будуть з’являтися нові тести. Слідкуйте за оновленнями. Важливо! У кожному тесті ставлю «ловушки» (неправильні відповіді), щоб не потрапити у такий капкан, треба аналізувати кожне слово відповідно до правил та винятків. На уроках проаналізуємо відповіді й напишемо лінгвістичний диктант!!!. Тому правила вчити ОБОВ‘ЯЗКОВО.

Корисним буде відео про прикметник

 

Українська література 1.У зошитах розписати композицію вже прочитаної вами повісті Я.Стельмаха «Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера» 2.Прочитати оповідання Євгена Гуцала «Сліпий Сень» за цим посиланням  Текст оповідання Опрацювати §§ 40, 41. Усно відповідати на питання після тексту, зробити усно висновки за прочитаним. Англійська мова 1.   Повторити види магазинів, назви товарів, кількість грошей, необхідних для покупок. 2.   Повторити Pfst+Simple (минулий неозначений час) 3.   Підготуватись до контрольної роботи. 4.   Підготувати текст (письмово на чернетках) «Мій останній візит до магазину» або «Магазини мого міста»

Як відпочивається? Сподіваюсь, усі здорові. Тоді активізуйтесь до роботи. Не всі ще виконали завдання. Після карантину проведу самостійну письмову роботу за нижчевказаним матеріалом.


Увага! Дистанційне навчання! Завдання з української мови на час карантину Опрацювати за підручником  С.Я. Єрмоленка  правила на сторінках 173 – 174 з теми «Написання прикметникових суфіксів» Опрацювати за підручником  С.Я. Єрмоленка  правила на сторінках 176-179 з тем «Написання частки не з прикметниками»,  «Написання –н- і – нн- у прикметниках» Опрацювати за підручником  С.Я. Єрмоленка  правила на сторінках 181-186 з тем «Написання складних прикметників разом і через дефіс», «Написання прізвищ прикметникової форми» Увага, це важливо! Щодня за кожною темою в Google класі буде доступним тест для виконання. Слідкуйте за оголошеннями  у блозі «Барви слова» та у Google класі Завдання з української літератури на час карантину

1     Опрацювати за підручником О.М. Авраменка матеріал на сторінках 155 – 156 «Комічне. Засоби творення комічного» 

    Заповнити табличку, користуючись текстом повісті В. Нестайка «Тореодори з Васюківки». У робочі зошити записати проблематику повісті
  • повага до ближнього, вміння розуміти його;
  • дружби;
  • турбота про власне здоров’я як одну з людських цінностей.
2.   До 06.03.2018 прочитати за підручником повість Я.Стельмаха «Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера» на С.157-184. Після прочитання усно здійснити самоперевірку за запитаннями на сторінках 171-172, 184-185.
Завдання з математики від Ольги Григорівни Опрацювати матеріал  § 28. Виконати №№ 1267, 1268, 1270, 1273, 1275, 1279, 1281, 1285, 1287, 1291.


08.01.2018

Увага! Оголошення!

        09.01.2018 року проведемо весело час разом за веселими розвагами на ролердромі чи на катку (вирішимо на місці). Збираємося о 11.30 центрального входу до ТРЦ «Лавина»


16.12.2017

Шановні шестикласники!

Я створила віртуальний клас на платформі Google за електронними адресами, котрі ви в минулому році використали для реєстрації на ресурсі «Майстер-тест», і послала Вам запрошення приєднатися. У кого нема облікового запису (електронної пошти) на gmail.com, створіть, будь ласка, і надішліть мені на пошту (унизу цієї сторінки). Важливо саме на цьому ресурсі створити, їнші електронні адреси не приєднаються. За допомогою віртуально класу ми зможемо обмінюватися інформацією, створювати спільні презентації, виконувати тести, спілкуватися в онлайн-режимі.

 Послідовність морфологічного розбору іменника

15.12.2017

Тверда та м’яка група іменників чоловічого роду на -р-

Вправа для виконання

Розподіліть іменники в три колонки за групами Саніта́р, бригади́р, букси́р, кобза́р, пусти́р, ко́зир, комар, хабар, варвар, долар, апте́кар,  панцир, пластир,гончар, Ігор, кучер, єгер, школя́р, бджоля́р, бетоня́р, човня́р, ювіля́р, капіля́р, сто́ляр, якір, муляр, столяр, ювіляр, корса́р, мадяр, ма́ляр, зброяр, сміттяр, картяр, футляр, перпендикуляр, екземпляр.



20.11.2017 

Шановні учні!
Департамент освіти і науки проводить онлайн опитування у рамках проекту «Вчимося жити разом» про умови навчання учнів у нашому закладі. Вам необхідно до 28 листопада 2017 року відповісти на запропоновані запитання за посиланням


Алгоритм проведення онлайн опитування «Вчимося жити разом» для учнів

  1. Введіть посилання http://opros.autta.org.ua
  2. Виберіть  «Авторизація»
  3.  На головній сторінці натисніть «Пройти опитування»
  4. Введіть  email: [email protected]
  5. Введіть  пароль cy9R3IMVhA
  6. Далі натисніть «Оберіть, хто Ви»
  7. Виберіть клас, і відкриється анкета
  8. По завершенню натисніть «Відправити анкету»


Пам`ятайте: на відповіді у Вас 30 хвилин!

На жаль, робота сайту не стабільна, тому спробуйте через певний час, якщо не вийде з першого разу.



Це повинен знати кожен шестикласник
24.10.2017

Сьогодні ми працюємо зі змістом дуже зікавого й захоплюючого твору В.Рутківського «Джури козака Швайки», якого, на жаль, немає у ваших підручниках. Про автора твору ви можете дізнатись за посиланням http://litakcent.com/2011/07/26/15394/comment-page-1/    або  http://wz.lviv.ua/interview/128326

Роман можна прочитати тут http://www.rulit.me/books/dzhuri-kozaka-shvajki-read-320930-1.html


Крім того, група кінематографістів працює наразі над зйомками однойменного фільму, який прогнозовано вийде у світ у червні наступного року. Тож будемо чекати!



27.09.2017


10.09.2017 року
Перепрошую за затриману інформацію (не було з’єднання з мережею Інтернет з причин, що від мене не залежать) Подаю список учителів, номери кабінетів та адміністрації школи, який треба вписати у відповідні сторінки щоденника. Велике прохання до батьків допомогти зробити це дітям охайно й красиво. Українська мова Білера-Ісупова Галина Іванівна Українська література Білера-Ісупова Галина Іванівна Зарубіжна література Жукова Любов Павлівна Англійська мова Аносова Людмила Олександрівна                                Совенко Олена Олександрівна Історія Зінченко Світлана Миколаївна Математика Чмут Ольга Григорівна Біологія Семенюченко Олена Анатоліївна Географія Філатова Світлана Юріївна Музичне мистецтво Нестеренко Федір Павлович Образотворче мистецтво Слюсар Тамара Григорівна Інформатика Мироненко Ірина Олександрівна       Бабенко Інна Вікторівна Трудове навчання Авраменко Василь Іванович                                    Ніколова Ольга Миколаївна Основи здоров’я Добровольська Марина Володимирівна Фізична культура Безкоровайний Артем Сергійович Адміністрація школи Директор школи Авраменко Любов Михайлівна Заступник директора з навчально-виховної роботи Бабій Лариса Михайлівна Заступник директора з навчально-виховної роботи Деменко Олена Валентинівна Заступник директора з виховної роботи Бондаренко Олена Миколаївна Педагог–організатор Тубальцева Тетяна Михайлівна Соціальний педагог Могілат Дар’я Олегівна Практичний психолог Ярова Ліліана Вікторівна Класний керівник Білера-Ісупова Галина Іванівна
Крім того, нагадую, що 14.09.2017 року о 18:00 у кабінеті №223 відбудуться батьківські збори. Явка одного з батьків обов’язкова (удвох також можна).

Теми для складання діалогу з української мови 

Деякі правила телефонного етикету

06 квітня 2017 року

Домашнє завдання з української мови на 07 березня 2017 року

1. З-поміж двох висловів вибрати нормативний. Вибране словосполучення записати.

Громадянські права, громадські права; передплата на журнал, підписка на журнал; пам’ятник архітектури і мистецтва, пам’ятка архітектури і мистецтва; акварельні барви, акварельні фарби; втратити свідомість, знепритомніти; замовити каву, заказати каву; нехтувати звичаї, нехтувати звичаями.


2. Виписати пароніми з даного джерела  http://shkola.ostriv.in.ua/publication/code-10E673DDDE15E/list-B407A47B26

28 березня 2017 року

Увага, екскурсія!

        Для учнів 5-Г класу 31 березня  2017 року організовано екскурсію до „Сумського центру еколого — натуралістичної творчості учнівської молоді”. Запрошую всіх, хто любить тварин і цікавиться їх життям. Збираємось біля школи о 10:00. Вартість екскурсії — 5 гривень.


26 березня 2017 року

До уваги учнів!

28 березня о 10:00 в кабінеті №223 відбудеться майстер-клас «Паперова майстерня». Запрошуються всі охочі. З собою мати ножиці, клей ПВА, спицю для в’язання, форму для обплітання, наприклад, склянку без ручки чи невелика піалу.


19 березня 2017 року




07 березня 2017 року


Виконайте на окремих аркушах тестові завдання з теми «Орфографія»
07 березня 2017 року

Виконайте завдання на вживання апострофа




04  березня 2017 року

Нагадую, що на сайті Майстер-тест усі зареєстровані учні отримали запрошення виконати тест. Поки що тільки один учень пройшов тестування.

Пропоную переглянути відеоурок про вживання м’якого знака та апострофа

24 лютого 2017 року

Увага!

На сайті Майстер-тест активне нове завдання з української мови. Раджу повторити акцентуаційні норми (наголошування слів), скориставшись розділом «Говори правильно». Термін виконання — до 22:00 26 лютого. 



11 лютого 2017 року

Усім дякую за зустріч! Було весело і позитивно! 

Можу сказати, що в класі міцний учнівський і батьківський колектив.  Відпочиньте трішки й беріться до роботи. 

Домашнє завдання з української мови на 14.02.2017 року

1. Уставте пропущені літери й запишіть слова фонетичною транскрипцією
Д…ректор, пр…з…дент, п…л…на, ос…ні, бр…ніти, ст…лити, заст…лати, б…р…зневий, тримати, л…вада, к…шеня, справ…дливий, з…зуля, зд…рати, віт…р, л…б…диний.
2. Виконайте фонетичний розбір слова ущільнення.



05 лютого 2017 року

Любі діти!

Незабаром ви почнете вивчати з української літератури повість Зірки Мензатюк «Таємниця козацької шаблі». З об’єктивних причин цього твору немає в підручнику, тому прочитати ви його зможете, натиснувши на ілюстрацію і перейшовши за відповідним посиланням.

Крім того, ви повинні будете вивчити прозовий уривок з цього твору. Нижче подано текст цього уривка.

А Наталочка повільно пішла навкруг майдану, озираючись на всі боки. Тут було гарно! У зеленому вінку ясенів здіймалися дві церкви: старенька дерев’яна, в якій козаки молилися перед битвою, і велика церква-пам’ятник, змурована над останками загиблих. Ото перед нею й правили Службу Божу. Лився спів, густо курився ладан, м’який пахучий дим стелився довгими пасмами, огортав людей, дерева, і ті в ньому ставали інакшими, мовби нетутешніми. Дим клубочився, вогко торкав Наталочці лице — дим чи туман? Авжеж туман, білий, як молоко, і в ньому по груди стояло… козацьке військо. Вся похоловши, Наталочка збагнула, що вона якимсь дивом бачить саме ту трагічну п’ятницю ЗО червня 1651 року, третій день Берестецької битви. 

Для того, щоб Ваше читання напам’ять було виразним, пропоную передивитись відео виступу школярки Марії Притули

03 лютого 2017 року


На сайті Майстер-тест для зареєстрованих учнів доступний тест з української літератури за творчістю Л.Глібова та за літописними оповіданнями. 

Важливо! Перед тестуванням опрацюйте матеріал підручника. Можливість пройти тестування буде до 05 лютого до 22:00. На виконання відведено 06 хвилин. Бажаю успіху!


21 січня, четвер

Домашнє завдання з української мови на 24.01.2017 року Поставте розділові знаки. Усно поясніть їх уживання.

А що, коли я й справді лісова мавка запитала дівчина грайливо (І. Цюпа). Скільки кілометрів до міста запитав мене супутник (В. Ващенко). Богдан розсміявся Що ж я вам дам коли маю тільки один пейзажний вірш (М. Стельмах). І я зважився Дідусю, а ви візьмете мене з собою в море. То правда згодився дідусь Генеральського чину безвусим не доскочиш. Ось де місце для твердині! з уст зірвалися слова. На мій погляд пише О.Гончар у творах справжнього митця мусить виявлятися той високий ідейно-естетичний ідеал людини, котрий є у житті.


14 січня 2017 року

Увага!

На сайті Майстер-тест для зареєстрованих учнів доступний тест за казкою Галини Малик «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії». Термін виконання — до 15 січня 23:45. Слідкуйте за часом під час виконання. Він обмежений. Бажаю успіхів.


28 грудня 2016 року

УВАГА! ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ!

Любі друзі!

Пропоную вам зареєструватися на сайті   http://master-test.net/ru, щоб мати можливість проходити тестування з української мови та літератури он-лайн.  Після цього надішліть, будь ласка, свою електронну адресу, під котрою ви зареєструвались на цьому ресурсі, на мою електронну пошту [email protected], щоб я мала змогу створити онлайн-клас. Обов’язково вкажіть своє справжнє прізвище та ім’я. 

Увага! Якщо ви вже зареєструвались, ви можете додати мене у список своїх учителів, скориставшись спеціальним кодом     28396b17

У разі карантину таким чином можна організувати дистанційне навчання, що дасть можливість вивчати предмет, не гаячи часу. Обов’язково вкажіть своє справжнє прізвище та ім’я. У разі карантину таким чином можна організувати дистанційне навчання, що дасть можливість вивчати предмет, не гаячи часу. Бажаю успіхів!

25 грудня 2016 року

Домашнє завдання з української мови на 27.12.2016 року 

Виконайте повний синтаксичний розбір (підкресліть усі члени речення, надпишіть частини мови, дайте характеристику реченню за схемою)

Спинюся я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй. Дощ пройшов, і день такий полив’яний… А сонний гриб в смарагдовій куфайці дощу напився і за день підріс. Блищить ріка, метляє вітер чуба, і сонце світить гаряче.


23 грудня 2016 року

Твір для підготовки до позакласного читання ви можете знайти за цим посиланням Марко Черемшина «Сльоза»

21 грудня 2016 року

Пропоную виконати завдання, що допоможуть у підготовці до контрольної роботи з української мови

1. Однорідні члени речення – це:

А   члени речення, що становлять його граматичну основу; Б   усі члени речення, крім головних; В   члени речення, які відповідають на одне й те питання та відносяться до одного й того   самого члена речення; Г  слова, що називають того, до кого звертаються. 2. Укажіть речення, у якому після узагальнюючого слова треба ставити двокрапку (деякі знаки пропущені): А  Низькі ділянки полісся займають болота, торфовища, заболочені землі. Б  Альпіністи продовжували рухатися за маршрутом. В  У Карпатах багато рідкісних рослин тис ягідний, ялиця біла, рододендрон східно-карпатський. Г  Тріщинки в емалі зубів виникають від розкушування горіхів, кісточок слив, вишень, абрикос. 3. Укажіть речення, в яких правильно розставлені розділові знаки: А  Тріщинки в емалі зубів виникають від розкушування: горіхів, кісточок слив, вишень, абрикос. Б  Ми споживаємо різні продукти —  м’ясо, молоко, сир, картоплю, огірки. В  Для використання лікувальних властивостей мінеральних вод створено курорти: Трускавець, Моршин, Свалява та інші. Г  Зимове сонце з’явилося на мить, і заховалося за хмари. 4. Укажіть речення, в якому є звертання (розділові знаки пропущені): А   Дозволь батьку отамане нам на башти стати. (Народна творчість.) Б   Та це ж садівникова донька Наталка маленька помічниця. В  Моя подруга Ганнуся якось зайшла до мене. Г  Мої найкращі друзі завжди мене підтримують. 5. Укажіть речення, в якому є вставне слово або словосполучення (розділові знаки пропущені): А  Дивна річ лежить переді мною. Б  Дивна річ лелеки залишились зимувати в селі. В  Ранньою весною буває на річці повінь. Г  Буває й узимку соловей співає. 6. Визначте правильне твердження: А  звертання членом речення не буває; Б   вставні слова не виділяються комами; В   вставні слова виступають членами речення; Г   у складному реченні одна граматична основа.

7.    Джерело повідомлення виражають вставні слова:

А    я думаю, як кажуть, як відомо; Б    мабуть, може, ймовірно; В    будь ласка, перепрошую, вибачте; Г    на щастя, на диво, слава Богу. 8. У якому варіанті представлено речення з однорідними підметами?
А  Над широкими сіножатями, над зеленими ярами встав легесенький туман.
Б  Праця чоловіка годує, а лінь марнує.
В  Блакитними очами дивляться мені в очі весна й небо.
Г Сонно й непорушно про щось мріє засніжений ліс. 9.У якому варіанті при узагальнювальному слові ставимо двокрапку? (Розділові знаки не розставлені) А   Зима це період зимових свят, подарунків та канікул. Б   Дерева кущі птахи все завмерло навколо. В   Я зробив усі завдання розв’язав задачі, написав вправу. Г   За вікном колюча віхола вила, скавчала й плакала, мов голодна вовчиця. 10.  У якому варіанті представлено речення зі звертанням?
А   Мабуть, весна принесе з собою і радість.
Б   Сподіваюся, сину мій, ти усе зробив правильно.
В   Поля, ліси, гори — усе сяяло після дощу.
Г   Мої найкращі друзі завжди мене підтримують. 11.  У якому варіанті правильно розставлені розділові знаки? А  Усі: вовки, білки, зайці — бігають по снігу і мимоволі мабуть залишають свої сліди. Б  Усі: вовки, білки, зайці — бігають по снігу і мимоволі, мабуть, залишають свої сліди. В Усі: вовки, білки, зайці бігають по снігу і мимоволі, мабуть,залишають свої сліди. Г Усі —  вовки, білки, зайці бігають по снігу і мимоволі, мабуть, залишають свої сліди.

12.  Укажіть, який розділовий знак і де саме потрібно поставити в поданому реченні:

        Радощі і чорну днину все я з вами розділю (П. Тичина). А тире після слова «днину»; Б  двокрапку після слова «все»; В кому після слова «радощі»; Г тире після слова «все».

13.       Установіть відповідність між реченням та наявністю в ньому даної синтаксичної конструкції (Розділові знаки не розставлені):

А однорідні члени
Б звертання В вставне слово Г  дві граматичні основи 1   Я посміхнувся і ліс вже не був похмурим. 2  Зігрій мене сонечко своїм теплом. 3  Зима напевне буде суворою. 4  Раптом вітерець прошумів над зимовим лісом 5   Пролетіла ворона і змахнула сніг на доріжку.


14.Установіть відповідність між реченнями та ускладню вальними елементами   (розділові знаки пропущені)
А   Новий рік без сумніву найкраще свято.
Б  Я люблю тебе зимова казко.            
В  Тепло й затишно на душі в різдвяний вечір.
Г  Клени й тополі виструнчились понад шляхом.
1.    Речення з однорідними обставинами
2.    Речення з однорідними підметами.
3.    Речення із вставним словом.4.    Речення із звертанням.
5. Складне речення


15. Продовжіть речення, увівши до нього однорідні члени і поставивши розділові знаки: 

Все тут радує зір _____________.


16. Запишіть речення, розставивши розділові: 

Чарівний світ пливе переді мною: сині води, білі піски, хати на високих берегах. (О.Довженко). Та ти, напевно, дякувать відвик, бо це для тебе завелика жертва. (М.Руденко). Місяченьку, наш голубоньку, ходи до нас вечеряти! (Т.Шевченко). А літо йде полями і гаями і вітер віє і цвіте блакить. (А.Малишко)  І земля і вод і повітря  все поснуло.  Все усміхалося Ганнусі і небо й квіти й дерева і озера блакитні води. 

17. Продумайте , що б ви написали у міні-творі на одну з тем: «

У шкільній бібліотеці«, «На уроці української мови«. У твір необхідно увести речення з однорідними членами, звертаннями, вставними словами.

Бажаю успіхів при підготовці!

20 грудня 2016 року Корисною для підготовки до контрольної роботи буде схема синтаксичного розбору речення







Карантин продовжено!

Отже, щоб легше було  засвоїти велику кількість мтеріалу, з української мови  попрацюйте самостійно над темою «Пряма мова. Діалог».

Для цього вивчіть правила за підручником на С. 86-87, 90.

Виконайте такі вправи: 195, 197, 198, 203, 204.

З української літератури підготуйтесь до переказування епізоду казки Г. Малик «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії», що найбільше сподобався. Подбайте про виразність, пригадавши основні засоби виразного читання.


Доброго дня, мої любі! 

Пропоную під час карантину виконати наступні завдання з української мови та літератури. 

 Української мова

1. Повторити за підручником з української мови  правила на  С. 67-83
2. Виконати вправи №№ 155, 165, 172, 180, 186.
3. Виконайте практичні завдання
1.    Знайти речення з однорідними членами:

а) Ліс якусь хвилину стояв нерухомо.

б) Лагідно світить сонце, голубіє небо, стоять у барвистих шатах дерева.

в) Полохливий заєць пригина вуха, витріща очі і порина у море лісових звуків. 2. Знайти речення, в якому однорідні члени – означення: а) Зерно і камінь, суша і вода достойні буть зображені на картині. б) Була весна весела, щедра, мила. в) Мавка йде до калини, ламає червоні кетяги ягід. 3. Виділіть речення з узагальнюючим членом: а) Все бачить співець у широкім роздоллі: і небо, і море, красу світову. б) На високих горбах шуміли під вітром дуби, липи, клени. в) З берега на берег можна добутися баржами, човнами. 4. У якому реченні є звертання?   а) Поблискують черешеньки в листі зелененькім. б) Мама співає дитині першу пісню, відводить уперше до школи. в) Вийди, вийди, сонечко, на дідове полечко. 5. Знайдіть речення із поширеним звертанням: а) Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали. б) Спи, синочку, спи, дитя. в) Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим. 6. Визначте рядок, у якому всі слова – іменники в кличному відмінку: а) сестрицею, Інно, чайка; б) Андрію, козаче, учителю; в) весна, жінко, калина. 7. Якщо звертання вимовляється з особливою силою, то виділяється:   а) тире; б) комою; в) знаком оклику. 8. Виділіть речення, у якому вставне слово виражає впевненість: а) Отже, що тут багато говорити і сперечатися. б) Звісно, хлопцям не було чого боятися. в) Відступати нам, по-перше, пізно, а , по-друге, немає підстав.

9. Слово чи група слів, які називають того, до кого звернена мова, називаються:  

а) вставним словом;

б) звертанням; в) граматичною основою.

10.    Установити відповідність.

    1. У нашому лісі ростуть і берези,               А. Однорідні означення

   і дуби, і вільхи.

2. Реве та стогне Дніпр широкий.                Б. Однорідні обставини

3. Ніч була якась таємнича, темна,             В. Однорідні підмети

4. На землі, у траві, на деревах —                   Г. Однорідні присудки

   скрізь вирує життя.

                                                                           Д. Однорідні додатки  

11.    Поставити розділові знаки в реченнях:

Вони були скрізь і на подвір’ї і на деревах і на клумбах. І земля і вода і повітря все поснуло. Легка біла прозора постать обличчям нагадувала Мавку. 12.    Виписати звертання.
Ти постаєш в ясній обнові, як пісня линеш, рідне слово. Ти наше диво  калинове, кохана материнська мово! Умивайтеся, дівчатонька молоді, цвіт-калину розпускайте на воді. Не журися, козаченьку, ти ще молоденький.

Української література

1. Прочитати казку Галини Малик. «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» (С. 99 — 137 )

2. Виконати завдання на С. 138-139.

3. Дібрати 10 запитань за змістом казки у форматі літературного диктанту.

4. Написати листа одному з героїв казки з порадими, як стати кращим (до 1 сторінки).

Бібліографічні видання — КЗ»Публічна бібліотека» Оржицької селищної ради

Наші видання: буклети, рекомендаційні списки, інформаційні бюлетні, списки, пам’ятки читачу, краєзнавчі розвідки.»Барви українського слова»ЛепбукІнформаційні видання по медійній грамотностіНаші видання за Iкв. 2021 рокуДо 150 — річчя від дня народження Л.УкраїнкиКраєзнавча розвідка «Віталій Вікторович Жайворонок — український мовознавецьАнотований рекомендаційний список літератури «Володимир Малик — Дюма української літератури»Пам’ятка для батьків «Книга, читання, дитина» ( в рамках промоції читання)»Як виховати у дитини інтерес до читання»»Якщо ваша дитина не хоче читати»»Якщо дитина застряла на одному місці»Користувачам про медичну реформуБібліографічні видання для юнацтваКраєзнавчі розвідки про земляків — ювілярів 2018 рокуКраєзнавча розвідка до 100 річчя від дня народження та 60 років пам’яті Т.М.Микиші — укр піаніста, композитора.12 лютого виповнилося б 70 років від дня народження М.Н. Ткаченка (Чорновуса)70 років від дня народження Г.О.Ковтуна вченого — хіміка, уродженця с. СазонівкаНаші виданняЗапочаткували серію «Пізнай свій рідний край». Каєзнавча розвідка «Художник — графік Реута Олександр Васильович», пам’ятка читачу «Український філософ, етнограф, меценат», рекомендаційний список «Стара ктиниця — то душі світлиця»»Передчасно обірвана пісня» рекомендаційний список літератури для широкого кола користувачів до 80 річчя від дня народження В. ПідпалогоКраєзнавча розвідка «М. Номис»» Чорнобиль стукає у серця» рекомендаційний список літератури для широкого кола користувачів до 30 роковин аварії на ЧАЕС» На довомогу вивченню англійської мови» вебліографічний список для старшокласників та студентів до року англійської мови в Україні.Буклет «Великий пересмішник»Оржицька ЦРБ продовжує випуск матеріалів про життєвий шлях кращих бібліотекарів району з нагоди їх ювілеїв, щоб віншувати та ще раз нагадати про важливість обраної професії, їх професійний і творчий ріст.Ось цже і весна!!! І хоч за вікном погода ще зовсім не радує, але вже так хочеться сонечка, співу птахів, квітів.. Але весняний настрій собі можна навіяти і створити за допомогою книг. До Вашої уваги інформаційний плакат, де представлено 7 книг, які допоможуть Вам створити цей чудовий весняно — романтичний настрій і відчути перші подихи весни із сторінок книг.Відтак до вашої уваги список книг, які на наш погляд, якнайкраще підходять для читання восени – вони або стосуються осені або ж найкраще підходять під осінній настрій. Від меланхолійної та романтичної прози до захоплюючих детективних історій та моторошних розповідей – на будь-який смак та вік. Осінь – найкнижковіша пора року. Осінньої пори хочеться відпочити саме так: загорнувшись у щось тепле та зручне, взявши в руки горнятко запашної кави і з доброю, цікавою чи настроєвою книжкою. Дайджести




Рекомендаційні списки літератури: «Прочитай це негайно», «Творець казкових країн В.Нестайко», «В серцях і книгах — пам*ять про війну»

Рекомендаційні списки літератури: «Жіноча преса», «Жіночі обличчя літературного краю», «Вона несе любов і диво калиниве» до 85 річчя від дня народження Л.Костенко, «Тема Батьківщини у творчості В.Симоненка», «Людина праці у творчості В.Симоненка», «Інтимна лірика у творчості В.Симоненка» до 80 річчя від дня народження.




Бібліографічні видання Оржицької ЦРБ 2014 року.

Кiлькiсть переглядiв: 770

Творчість українського новеліста С. В. Васильченко. Реферат – Освіта.UA

Твори про вчителів. Селянська тема. Твори про дітей. Новели про війну. Пожовтневі твори. Ім’я йому-народний письменник

Творчість

Художні твори Степана Васильченка, які стали відомі читачам у 1910 році, позначенні яскравою майстерністю, оригінальністю; вони свідчать про тонкий художній смак автора. Знаменно, що вже одне з перших оповідань – «Мужицька арихметика» – стало в ряд найкращих творів письменника.

Звичайно, творчій зрілості передували літературно-мистецькі впливи, що їх зазнав молодий Васильченко. Йдеться не про примітивні учнівські наслідування і запозичення, а про органічне засвоєння певної естетичної системи, певного художнього методу. Саме такий характер мав вплив на Васильченка народної пісні, творів Шевченка і Гоголя, тобто вплив фольклору, української та російської літератури – вплив, якому сам письменник надав вирішального значення.

У творчості Васильченка виразно відчувається її співзвучність з народно-пісенною поетикою. Ця співзвучність виявилась у мові і стилі, у принципах побудови художніх образів. Уся його творчість наскрізь перейнята мотивами народних казок, пісень, народно-поетичною фантастикою.

Матеріалом Васильченкової творчості була сучасна йому дійсність; народна пісня «озвучувала» роздуми його героїв, створювала у читача настрій, який відповідав ідеї твору.

Народно-поетичні традиції в творчості Васильченка органічно поєднувалися з традиціями української і російської літератури. Не випадково саме ті письменники, які близько стояли до народно-поетичних джерел (Кольцов, Гоголь, Короленко і особливо Шевченко) справили на молодого літератора найсильніше враження.

Творчість велетня поетичної думки, сповнена мотивів рішучого соціального протесту, була для Степана Васильченка високим взірцем, коли він обстоював ідеї громадянського звучання і в своїх літературно-критичних висловлюваннях, і в художній творчій практиці. Органічно увійшовши в свідомість Васильченка, у світ його художніх образів, «Кобзар» створив, так би мовити, імунітет проти впливу на нього естетичних принципів різних занепадницьких течій.

Творчий контакт Васильченка з російською літературою був зумовлений спорідненістю двох літературних процесів. Згадаймо зв’язки Тараса Шевченка з російською революційною демократією, творчу співдружність Марка Вовчка і Некрасова, неослаблений інтерес, що його виявляли до Росії і її культури Франко, Леся Українка, Коцюбинський. Зміцнюючи російсько-українське літературне єднання в нових історичних умовах, Васильченко тим самим продовжив традиції своїх попередників.

     

Безперечно, тяжіння до російської літератури не обмежувало коло мистецьких симпатій і уподобань Васильченка. Будучи людиною освіченою, він знав найкращі твори світової літератури, вбачав у них досконалі взірці техніки письма, художньої майстерності.

Твори про вчителів

Працюючи в школах, Васильченко зібрав багатий матеріал про життя сільської інтелігенції, зокрема вчителів. Його серце обкипало кров’ю, коли він бачив, як учитель поневіряється, але замість протесту іноді ламає шапку перед начальством, згинається в три погибелі перед попом та жандармом, запобігає ласки в багатіїв, пристосовується до підлоти. Таким вивів письменник героя оповідання «Вова». У нього «русяві кучері, сірі соромливі, повні темного огню очі, юнацьке лице та ніжний на губах пух». Всього кілька портретних барв, але вони дають читачеві змогу чітко уявити зовнішність юнака, сповненого світлих надій і поривань до прекрасного і благородного життя.

Приїхавши в село працювати вчителем, Антін Вова хоче познайомитися з місцевою інтелігенцією. Але після того, як пани «інтелігенти» з погордою і зневагою відвернулись від нього, селюка, Антін Вова опиняється в гурті п‘яниць і розпусників. Письменник не виправдовує свого героя.

Учитель мусить бути борцем, подвижником, іти до трудового народу, до своїх братів по класу, з ними єднатися, їм, темним і зневаженим, нести «розумне, добре, вічне». Вова тільки на якийсь час знехтував своїми обов’язками справді народного вчителя і жорстоко поплатився за це. Правда, поки що він ступив тільки перший крок по слизькій стежці. Новела не викликає безнадійно-песимістичних почуттів. Людина здібна, чесна й правдива, Вова, може, видряпається з прірви, в яку почав сповзати.

Дечим схожий урок панської погорди і зневаги дістав також молодий, енергійний і роботящий учитель Яків Малинка (новела «З самого початку»). Про нього відразу полинули добрі чутки: «За тиждень усе село знало вже нового вчителя». Але своєю зовнішністю та невмінням поводитися межи панами він не сподобався попечительці школи сільській багатійці Олександрі Андріївні.

Вірний служака власті імущих, «підстаркуватий, сухий інспектор з гостреньким носом і з обличчям старого лиса» переводить учителя в інше село, «як можна далі з вишнівської школи». Що далі жде Малинку? Чи він розділить долю завжди напівголодних злидарів Недбая та Петльованого, які навіть у різдвяне свято не мають чого їсти і збирають дитячі недоїдки в класі під партами (новела «Вечеря»), чи, може, Малинка піде шляхом непокірного протестанта, невтомного шукача правди, як старий учитель Райко з новели «Над Россю»?

Про Феодосія Райка змолоду «слава гуляла по всьому повіту» — слава непокірного правдолюба. Усі прикрощі учительського життя випали на його долю. Вісімнадцять разів перегонили його з місця на місце: «там з квартирою зле приходилося, там піп був лихий чоловік, там урядник чіплявся, там з голоду пропадав, звідтіль вигнали…, а радощів, ясних днів – як не було…»

Художньою удачею автора був образ другого вчителя – хитрого кар’єриста Воблого. На фоні образу Воблого стає очевиднішим благородство Райка. Образ Райка стверджує думку, що в антагоністичному суспільстві шлях чесної людини устелений тернами.

Нарешті, третя дійова особа оповідання «Над Россю» — автор, молодий учитель, що тільки розпочинає свою нелегку працю. Саме в світлі його сприймання постають образи Райка і Воблого, як дві долі, два життя. І він запитує себе: «Яким же шляхом я маю йти? Чи мені піти слідом за Воблим і починати будувати собі тепленьке місце в житті; чи, кинувшись назустріч молодим пориванням, піти тернистим шляхом, по якому йшов Райко; чи, може, поки не пізно, лишити зрадливу, обшарпану вчительську долю іншим, самому ж помандрувати світами шукати собі кращої…»

В оповіданні відсутні авторські сентенції. Читачеві не підноситься готова відповідь на питання про дальший шлях героя. Проте з оповідання ясно, який життєвий шлях обере ліричний герой: усі симпатії автора і читача на боці непокірного Райка; його життя – подвиг, який варто наслідувати.

Оповідання «Над Россю» посідає центральне місце серед творів Васильченка про вчителів. Це визначається насамперед тим, що авторові вдалося на конкретних образах показати широку картину «обшарпаної вчительської долі» в дореволюційний час, — картину, що набуває узагальненого значення. Васильченко осуджує вчителів, які по-казенному ставляться до праці в школі (оповідання «Роман»), карає кар’єристів (Воблий в оповіданні «Над Россю»), розвінчує мерзенну роль душителів живої думки – церковників (оповідання «Божественная Галя», повість «Талант»).

Новели та повісті Степана Васильченка з учительського життя – визначне творче надбання української літератури.

Селянська тема

Однією з соціально найгостріших тем Васильченкової творчості є так звана селянська тема. Найкращий твір на цю тему, безперечно, славнозвісна «Мужицька арихметика». Ще в 20-ті роки це оповідання стало хрестоматійним.

Сюжет «Мужицької арихметики» нескладний. Замість книги «про землю і волю», яку селяни просять прочитати, місцевий панок дає їм старий задачник. Дає з явним наміром поглузувати з них. Проте цей своєрідний поєдинок закінчується поразкою не селян, а пана.

Оповідання позначене чіткістю класових симпатій автора, його непохитним демократизмом. Васильченко виразно протиставляє «мужицьку» правду панському праву, праву, за яким один поміщик володіє такою кількістю землі, що, як кажуть селяни, «коли б оце на всіх хоч один той кусочок, то було б нам, і дітям нашим». Васильченко певен, що такий стан речей – не вічний, що земля зрештою буде власністю селян. Звідси і оптимістичне звучання твору.

В суто комедійній ситуації, показуючи, як селяни трактують умови задач з підручника Євтушевського, Васильченко вдало передає вплив революційних подій на пробудження класової свідомості українського селянства. Всією своєю поведінкою селяни доводять свою перевагу над монопольщиком Василем Івановичем. Вони вищі за нього своїм здоровим світосприйняттям, своєю розсудливістю, своїм іскрометним гумором. Васильченко не дбає про детальну характеристику всіх селянських образів.

Кожен з них наділений одним-двома характерними штрихами, що не повторюють один одного, складаючи враження яскравого, барвистого цілого. «Руденький і жвавий» Охрім дотепно посміюється над панськими настановами; хурщик Антін з червоним від напруги лицем і веселими очима долає книжну премудрість; «дід у білих штанях» доповнює читання задачника бувальщинами; «похмурий чоловік» коментує їх згадками про гіркі пригоди селянського життя. Ці напрочуд майстерно виписані образи вражають лаконічністю, економністю барв, влучністю портретних рис щирим гумором. Лагідний доброзичливий гумор пов’язаний тільки з селянськими образами. Там, де йдеться про представників експлуататорського класу, гумор стає саркастичним, межуючи з нищівною іронією.

Образ пана-монопольщика Василя Івановича викликає певні асоціації з героєм новели Коцюбинського «Коні не вині». І там і тут маємо «народолюбця», котрий охоче віддає данину поширеній в роки першої російської революції моді прикидатись «братом і приятелем» трудящих.

У вступній частині оповідання перед нами «панок середнього віку, червоненький, з круглим животиком»; розмовляючи,. Він кумедно супить «рідненькі брови», скошує набік око, закушує губу, сам до себе осміхається «у руденьку борідку» або самовдоволено «хихикає». Але той Василь Іванович, що постає перед читачем у дальших розмовах з селянами, у вчинках, нарешті, у внутрішніх монологах, — то вже цілком визначений суспільний тип. І в читача немає сумніву, що Василь Іванович – це прихований ворог бідноти, який люто її ненавидить.

Є в «Мужицькій арихметиці» ще один персонаж – селянин Литовка, «здоровенний мужичура», який «покірно кланяється» Василю Івановичу, «мов той дуб у час негоди». А негода ця – його борги, його залежність від лихваря. Монопольщикові здається, що селяни кланяються йому з пошани. Але вони, наче між іншим, раз у раз розкривають своє справжнє ставлення до панка. Іронічні знизування плечима, уїдливі погляди, нарешті, спокійно-грізна обіцянка розділити панську землю «по своїй, по мужицькій арихметиці» – усе це виявляє справжнє ставлення народу до свого гнобителя.

Піднята в «Мужицькій арихметиці» тема селянського безземелля набула свого дальшого розвитку в новелі «На чужину». При створенні цієї новели Васильченко, як і завжди в таких випадках, ішов від життєвих фактів. У нарисі «Мій шлях», згадуючи своє вчителювання в селі Потоки на Київщині (1898-1902), він писав, що тоді хвилювало селян: «Говорили про селянське безземелля, про попів та про мандри поточан на поселення – події, які справили на мене велике враження».

Ця пекуча проблема того часу і знайшла художнє втілення в новелі «На чужину», в якій письменник виявив себе майстром психологічного, «настроєвого» трактування тем.

«Тиха і смутна весняна ніч, мов молода черниця. Не чути на селі ні гомону, ні співу. Все повилося в тіні. Біліють проти місяця хати з темними вікнами, — не то дрімають, не то щось думають».

Так починається розповідь. Цією картиною автор підводить читача до сприйняття тяжких роздумів людей, які незабаром помандрують «з рідного села в далеку, невідому чужину – туди, де серед диких степів, як кажуть люди, гуляє з хуртовиною мужицька доля». Село має покинути мало не половина громади.

Проблему розлуки з рідним краєм Васильченко вирішує не з вузько національних, а з соціальних позицій. Автор не осуджує тих, хто змушений покинути своє село, але з таким же співчуттям становиться й до тих, хто, не зважаючи ні на що, не пориває зв’язків з ним. Дівчина нізащо не хоче кидати рідних місць, а для парубка дорожча над усе – воля, незалежність: «То миліше тобі жити по наймах, — докоряє він дівчині, — панам догоджати, ніж працювати на себе? Що нам рідна сторона, коли немає в ній нам життя.

Радісне і трагічне перебувають у новелі в надзвичайно виразній, художньо вмотивованій взаємодії. Ось точиться суперечка між двома селянами про те, що краще: вмерти на батьківщині чи жити на чужині; п’яненька і заплакана баба, пританцьовуючи й приспівуючи, раптом починає тужити; у світлі кольори сонячного дня вплітаються тужливі мелодії народних голосінь («Там і сонечко не сходе, і зірки не сяють, і вітер туди не довіє з рідної сторононьки») — весь цей калейдоскоп кольорів та звуків сприймається як єдина тканина справжнього художнього витвору.

Переживання героїв подано в новелі з тонким ліризмом. Це стосується і картин природи. Пейзажеві тут відведено особливу роль. Він то імпонує тяжким думам людей («сумує тернина і, немов слізьми, осипає засмучену пару своїм білим цвітом»), то виступає різким контрастом душевному станові від’їжджаючих: сцена відбувається на тлі весняного ранку, буйного квітування садів.

Є тут і яскраві метафоричні порівняння, що надають творові підкреслено трагічного звучання. Ось одне з них: «Вся юрба людей розтягнулася в довгу стрічку, потім стрічка робилась усе тонша й тонша і розірвалась. Здавалося, що цілий живий організм розірвався на дві половини».

Багатство особистих вражень письменника, вміння типізувати соціальні явища в художніх образах, майстерність художника-пейзажиста, введення у твір, поряд з пейзажем, народної пісні і голосіння, майстерне відтворення цілої гами кольорів та звуків, — усе це становить творчу оригінальність Васильченка, і завдяки їй новела «На чужині» не загубилася серед численних «переселенських» творів, на які була досить багатою українська література початку ХХ століття.

Поетичною чарівністю пройняте оповідання «На хуторі». Важко уявити майстерніше поєднання зорових та звукових вражень. Акварельно прозора картина літньої ночі. У німій тиші сріблом дзвенить голос дівчини. Її спів зачаровує людей. А сама ж вона сирота, наймичка в старому лахмітті. Тільки з «купи ганчірок визирає мармурове дівоче личко з дуже великими пречудними очима». Новела звучить як поетичний гімн усім «талантам рідного люду». Серце письменника краяла думка, що вони «з найбідніших бідні, з найтемніших темні».

Гіркій долі здібних синів і дочок свого народу Васильченко присвятив також новелу «У панів» та зворушливу повість «Талант», опубліковану вже в радянській час.

Героїня повісті «Талант» – сільська вчителька Тетяна – має неабиякі артистичні здібності. Вона відчуває, що жити не можна без пісні, без театру. Тетяна виступає на кону поміщицького театру, співає в церковному хорі, та цього мало. Вона хоче вчитися, прагне до вершин мистецтва. Тільки не збулися її мрії. Пани поглумилися над Тетяною. Зацькована попом, ошукана й зневажена, талановита дівчина накладає на себе руки.

Твори про дітей

Гірка, часом трагічна доля героїв Васильченка залежить не від них самих, а від оточення, обставин, суспільного ладу, які й визначають їхній життєвий шлях.

А шлях починається в дитинстві. Степан Васильченко, письменник і учитель, завжди любив дітей і присвятив їм чимало щирих і правдивих творів, у яких подав цілу галерею дитячих образів.

Вболіваючи за долю дітей з народу, Васильченко вважав, проте, «за неприродне малювати їхнє життя одними сумними фарбами… Не слід навмисне гасити бадьорість, життєздатність, радість життя…»

Діти — герої Васильченкових оповідань – жваві, дотепні, сповнені енергії, кмітливі, допитливі. Життя бідняцьких дітей – безхлібне й невеселе, від недоїдання вони худі аж світяться, стають сумними й зажуреними, але досить їм ласкаве слово сказати, приголубити, і вони щиро, по-дитячому втішаються. Та це лише початок шляху, на якому їх чекатимуть розчарування, зіткнення з соціальною кривдою і боротьба за людську гідність. Дитячий світ маленьких героїв, немов крапля чистої джерельної води, вбирає в себе і віддзеркалює промені сонця і хмари життєві.

Дівчина Устина («Волошки») з любов’ю збирає букет ніжних польових волошок, щоб подарувати його вчителеві. Але, довідавшись про його аморальність, шпурнула квіти до порога. Чиста дитяча душа виповнилася гнівом і почуттям рішучого протесту. Устина піде з дому, наймитуватиме, аби не бачити нікчемних людей, які облипли брудом.

З м’яким, доброзичливим гумором письменник змальовує образ Василька, який любить «старувати», тобто серйозно, по-дорослому повчати старших («Свекор»). За зовнішньо благополучним родинним затишком криється соціальна кривда: не так уже безжурно живеться батькам і старшим братам та сестрі Василька, які з ранку й до ночі важко працюють. Їхнє життя повне всіляких знегод, але вони вміють пожартувати, посміятися.

Хлопчика життєрадісної вдачі, котрий любить пофантазувати і хоче збагнути допитливим дитячим розумом та серцем навколишній світ, бачимо в новелі «Басурмен». Мати. Сама не дуже богомільна, примушує Семена ревно молитися. А малого зовсім не надять поклони та нудне моління перед іконами. В ньому підсвідомо народжується протест проти бога. Його не лякає і картина «страшного суду», що висить у хаті.

Небагатослівні, але глибокі змістом, проникненням у внутрішній світ персонажа, оповиті світлим ліричним серпанком – такі Васильченкові новели про дітей.

Новели про війну

Новела «Чорні маки» починається картиною: «Сплять мої товариші, як мерці, стогнуть у сні – мучать їх мертвячі сни». Ліричному героєві здається, що «все на світі холоне й кам’яніє, і кам’яний жах проймає мозок і кістки». Не змінює загального похмурого тону і сцена братання, яка закінчується трагічно: по солдатах, що вийшли на зустріч одні одним, б’ють з гармат.

Серед руїн і німої пустині живими здаються тільки «мовчазні чорні маки – сумні, священні квітки».

Настрій відчаю і безперспективності панує в творах Васильченка про чужу й ворожу трудящим імперіалістичну війну. Гнітюче враження справляє оповідання «Отруйна квітка». Іде полк царської армії – довжелезна валка змучених людей, «якихось потвор з людськими очима». Триста верст до фронту – пішки по розгаслій дорозі. Солдати затамували гнів і обурення. Біль і втома, патоки бруду спотворили їхні обличчя. Спробували пожартувати з дівчиною, що випадково зустрілася, але з того нічого не вийшло: вони й людський сміх забули.

А ось мініатюра «На золотому лоні» – твір наскрізь символічний. Поле – немов бойовище: «трупом лежить жито, побите й потолочене», все знищено й понівечено, тільки будяччя та бур’янища вціліли.

Страхіття війни вирвали на якийсь час із рук Васильченка перо оптиміста. Зі сторінок його новел зникли сильні, впевнені в своїй долі герої. Замість них появилися покірні, знесилені, розгублені люди, які не знаходять виходу. Щоправда, Васильченко співчуває селянинові, одягнутому в шинель царського солдата. У новелах відбилися настрої і погляди, характерні для народних мас, які проклинали війну. Письменник по-своєму протестував проти кривавої бойні. Але далі глухого протесту проти страхіть війни, далі проклять Васильченко, на жаль, не пішов. Він не побачив і не відобразив у своїх оповіданнях нових борців за волю, за мир, за перетворення імперіалістичної війни в громадянську.

Пожовтневі твори

Про інтерес Васильченка до всього нового, що з’являлося в житті і мистецтві, переконливо свідчить його звернення до такого жанру, як кіносценарій. Письменника захопила думка подати мовою і засобами кіно цілу серію українських народних пісень. Дещо з цих задумів йому вдалося реалізувати, однак задумано було значно більше. У зошитах Васильченка знаходимо розроблені плани таких кіносценаріїв, як «Голота», «Ганджа-Андибер», «Лимерівна», «Морозенко», «Чечітка», «Киселик». Він мріяв створити кілька кіносценаріїв за творами визначних російських та українських письменників, зокрема підготувати до екранізації низку чеховських новел, оповідання В. Короленка «Ліс шумить».

Теми для своїх творів Степан Васильченко черпав передусім з життя радянської школи. Тут він знаходив цікаві сюжети, гострі конфлікти, яскраві повнокровні характери героїв. А новий матеріал – письменник добре розумів це – не вкладався у рамки вже виробленої ним образно-стилістичної системи.

Але при цьому він завжди підкреслював необхідність використання реалістичних традицій прогресивних митців минулого. Васильченкова публіцистика початку 20-х років, як і ряд рукописних його матеріалів, переконує в тому, що вчителювання в радянській школі було для нього нерозривно зв’язане з творчими письменницькими шуканнями. Не можна не бачити, що саме в оповіданнях «Приблуда» (1922), «Червоний вечір» (1924) і ще більшою мірою в повістях «Авіаційний гурток» (1924) та «Олив’яний перстень» (1926) виявилось прагнення Васильченка до нової, висунутої життям проблематики, до нових форм зображення.

Своїми творами радянського часу Васильченко остаточно утвердився як письменник, що пише для дітей. До революції він не був власне дитячим письменником, — писав «про дітей», але не «для дітей». У радянську епоху учні Васильченка стають і прототипами героїв його оповідань, і читачами; у творчість письменника владно й тактовно входить дидактичний струмінь – важлива прикмета дитячої літератури.

Нові риси, зумовлені прагненням письменника показати нове в людських стосунках і в людській психології, відчутні вже в першому його «дитячому» творі радянських часів – оповіданні «Приблуда».

Пригадаймо, що в дореволюційних творах Васильченка образами дітей здебільшого був притаманний, хай і глибоко прихований, але безперечно трагічний смисл, і доля їхня викликала тільки співчуття. Герої оповідання «Приблуда» знають уже про свої можливості, перспективи, і це надає їм впевненості, оптимізму.

Уже спостерігаючи вихованців дитячого будинку, які живуть у досить скрутних матеріальних умовах, письменник бачить у їхній психології, в їхніх взаєминах паростки нової моралі. Не можна без хвилювання читати, якою зворушливою увагою і піклуванням оточують діти майбутнього «Моцарта» Мишка, дізнавшись, що цей співучий хлопчик, як і вони, — сирота. Оце почуття колективізму, товариськості стає визначальною рисою маленьких героїв у Васильченкових творах радянського часу.

В оповіданні «Приблуда» якісно інше, порівняно з дореволюційними творами, розв’язання дістала проблема взаємин дітей з педагогами. По-новому письменник ставить у своїх пожовтневих творах і проблему світосприймання дітей. Тепер природні якості юних героїв – радісність, дотепність, кмітливість – не вступають у суперечність з умовами їхнього життя. І Васильченків гумор уже не межує з трагізмом. Оптимістичне звучання, приглушене колись відчуттям безвиході, тепер, у пожовтневих творах, посилюється, свідомо протиставляється мотивам зневіри і розпачу.

Оповідання «Приблуда» своїм художнім рівнем поступається перед іншими шкільними творами Васильченка 20-х років. Але це оповідання цінне для нас тим, що воно поставило в літературі таку нагальну проблему того часу, як ліквідація дитячої безпритульності, і водночас засвідчило якісні видозміни Васильченкового художнього методу.

Ще виразніше виявилися риси Васильченка як радянського письменника у повісті «Авіаційний гурток». В ній, як і в усіх творах Васильченка на теми з радянського життя, письменник вдається до композиційної структури, яку можна окреслити так: «мрія – дійсність – мрія» (від мрій юні герої ідуть до її здійснення, яке породжує у них новий запал, нові плани). Герої «Авіаційного гуртка» вміють мріяти. Мрія освітлює всю їхню діяльність, викликає трудовий ентузіазм. І це вже мрія не про те, щоб «вийти в люди», а про політ у стратосферу, на Марс.

Романтична окриленість, ентузіазм шкільної молоді протиставляється селянському консерватизмові. Романтизм Васильченкових героїв радянського часу став, так би мовити, прикметою соціальною. Це, безумовно, нова властивість методу письменника, який дедалі впевненіше стає на позиції соціалістичного реалізму. У твір владно увійшли нові явища тогочасного життя. Написана більш як півстоліття тому, повість «Авіаційний гурток», завдяки широкій масштабності авторського погляду на дійсність, сприймається як твір і про сучасну шкільну молодь. Повість Васильченка своїм щирим словом живить благородні поривання, кличе до творчості.

Порушена в «Авіаційному гуртку» тема трудового єднання міста й села дістала свою дальшу розробку в «Олив’яному персні». Замінюючи початкову назву повісті «Гості із міста» («Змичка») на «Олив’яний перстень», Васильченко, треба гадати, не хотів розкривати тему вже в назві (як це було в творах «Мати», «Приблуда», «Авіаційний гурток» тощо).

Життя давало для літератури колосальний матеріал, але, як відзначав А. Луначарський, у молодих класів при величезному багатстві змісту часто не вистачає художньо-оформлювальних засобів. У 20-х роках з’являється багато творів-агіток, в яких або нехтувався художній бік, або відшукувалась особлива, «пролетарська» форма. Шукання такої художньої форми призводило часто до формалістичних викрутасів. Виступаючи за розвиток нових художніх засобів передачі змісту, Васильченко обстоював необхідність вивчення досконалих форм дожовтневого мистецтва.

Він пише: «Нова форма, нові художні засоби – річ, виявляється, не така проста, по суті, ще не опановані форми Чехова, Короленка, Стефаника».

Можна сміливо твердити, що повість «Олив’яний перстень» письменник увійшов у радянську літературу як новатор, причому новаторство його виявилось і в ідейному змісту твора, і в художній майстерності.

Творчості Степана Васильченка на всіх етапах був притаманний гумор. У дожовтневий час він був виявом співчутливо-доброзичливого ставлення письменника до маленьких героїв; у творах радянського часу, починаючи з «Приблуди», гумор набув якісно нових рис, позбувшись мотивів трагізму і прихованого розпачу, заграв новими барвами, став засобом позитивної характеристики. У повісті «Олив’яний перстень» безліч гумористичних сцен. Ось наші мандрівники влаштовують суд над ступою. Ось школяр оголошує про свій намір одружитися з Настею, зворушений її піклуванням і гостинністю. Ось дід Маркіян з міною міжнародного оглядача веде бесіду про Чемберлена і Лігу Націй… всі ці епізоди перейняті м’яким, доброзичливим гумором, що служить засобом позитивної характеристики героїв.

Гумор в «Олив’яному персні» неодмінно поєднується з ліризмом. Лірична стихія владно входить у повість, проявляючись і в характерах героїв, і в змалюванні побуту радянського села, і в описі картин природи.

Тісний зв’язок з життям письменник виявляє своїм відчуттям самого духу часу, розумінням змін у людській психології. Тема трудового єднання міста і села була, без сумніву, історично далекосяжною. Своїм твором Васильченко стверджує моральне оздоровлюючий вплив на дітей фізичної праці, стверджує поетичну красу і моральну необхідність способу життя, який ведуть його юні герої в радянській школі.

У повісті «Олив’яний перстень» дістала своє дальше опрацювання тема колективної праці. Одним з перших в українській радянській літературі Степан Васильченко показав працю як творчість. Це вже не підневільна виснажлива робота селян, про яку писав Васильченко в «Мужицькій арихметиці», у новелах «В темряві» та «Дощ», — це праця-радість, праця-творчість. Письменник показує, що саме в колективній праці народжується нове радянське село, нове життя.

Носії того нового – це Валерій Ліщина, Вітя Барановський, Кость Ясинський, Василь і Настя Бондарі, піонерка Соня – повнокровні художні образи, які створив письменник.

«Олив’яний перстень» знаменував собою утвердження в творчості Васильченка таких рис і ознак, які засвідчили, що письменник оволодів методом соціального реалізму. В його творі поєдналися романтичне та реалістичне начало, і конкретно історично зображено процеси та явища радянської дійсності.

Отже, одна з найулюбленіших тем Васильченка – «дитяча», «шкільна», відбила зміни в його творчому методі особливо наочно й відчутно.

Проте в інших творах 20-х – початку 30-х років, написаних на матеріалі минулих часів, яскраво відчутний свіжий подих ідейно-творчого піднесення. Це особливо помітно у славнозвісному циклі «Осінніх новел», тематично пов’язаних з подіями 1905 року. Тільки одна з новел – «Осінній ескіз» – написана і надрукована була в 1912 році. Всі інші – «Фіалки», «Чайка», «На калиновім мості», «Лісова новела», «Вітер» – друкувалися в радянський час, переважно в 1928-1932 роках.

Можливо, задуми багатьох з них у письменника виникали раніше, але здійснити їх він зміг тільки після революції, коли збагатилась його творча уява і вдосконалився художній метод. Старі сюжети сприймала вже нова свідомість художника, і вони діставали нову інтерпретацію. Так проходив процес оновлення принципів відображення дійсності, викликаний тим, що ідейні засади митця стали чіткіше, а класові симпатії і антипатії – вирзливіші.

Змінюється передусім така постійна ознака Васильченкової новелістики, як ліризм. Лірика «Осінніх новел» – неспокійна, динамічна, перейнята відчуттям революційного перетворення землі. Не випадково за початковим задумом назву циклові мала дати новела «Вітер». Символіка вітру, що в українській радянській літературі означала революційне оновлення (згадаймо, наприклад, тичинське «вітру вітровіння»), у Васильченка поширюється й на людину, котра, як назвав Тичина, «слухає революцію». Герої письменника – Тася і Марко з новели «На калиновім мості», сини матері Ковалихи з «Чайки», оповідач з «Вітру» і «Фіалок – перебувають у стані душевного неспокою, гарячого бажання рішуче змінити своє життя.

Ідейна зрілість Васильченка виявилась у тому, що герої його «Осінніх новел» – революціонери. Письменник показує їх моральну чистоту, відданість своїй справі. Це люди, свідомі свого суспільного призначення і своєї життєвої мети. Вони вірять, що «буде правда на землі». Однак Васильченко уникає зображення гостроконфліктних класових зіткнень, не змальовує революційного руху в його наочних проявах (як це ми бачимо у близькій Васильченкові знаменитій повісті О. М. Горького «Мати»), він обирає вужчу, але теж, без сумніву, дуже важливу сферу людської долі – сферу інтимну, і дає відчути, як у цій сфері відлунюються бурхливі події часу.

Одне з найпомітніших оповідань циклу – «Чайка» (1930).

…Багато незгод випало на долю простої української селянки, матері трьох синів. Усі троє «пішли в революцію» і зазнали тяжких випробувань: «Один село проти пана поставив – сидить у Києві, другий не пішов цареві служити – посадили в Катеринославі, а третій, той Андрійко безталанний, все дошукувався правди, поки дали йому правди такої, що тепер лежить у Лубнах у лікарні, помирає». З жодним із ув’язнених синів не пощастило матері поговорити: один помер, до другого не пустили, третього світ за очі заслали. І віддалася мати-чайка своїй тузі, аж поки гніве Тарасове слово – «Буде правда на землі» – не вивело її з того стану.

До краю простий сюжет. Стефаників лаконізм розповіді. «Мозаїчна» побудова в дусі Коцюбинського. Але в кожній з цих прикмет – Васильченків стиль.

Ліричне забарвлення авторської розповіді досягається. Зокрема, найулюбленішим засобом письменника – введенням у твір пісні. Народно-пісенний лад позначився на самій манері авторського викладу.

Персонажі «Осінніх новел» («На калиновім мості», «Фіалки», «Лісова новела») – передові інтелігенти, вчителі – люди, що визначили своє місце в лавах революційних борців. Ні заслання, ні муки катувань, ні холод тюремних грат – ніщо не зупиняє мужніх Васильченкових героїв. Письменник розкриває їхній багатий духовний світ, оспівує нездоланну енергію народу, його велич, красу і силу.

В «Осінніх новелах» постійно перегукуються, перехрещуються і поєднуються тема революції і тема юності. Герої всіх новел – молодь, у якої думки про особисте щастя невіддільні від думок про щастя загальне. Навіть згадки автора про весілля Тасі і Марка («На калиновім мості») постійно супроводяться згадками про революційні події.

«…Так от весілля… Коні воронії, бубни, музики…
Загрібай, мати, жар-жар,
Буде тобі дочка жаль-жаль…
Разом: — Радість, воля… Маніфестації, співи, мітинги, організації…
А далі, як сніг серед літа, — драгуни!..

А далі козаки! А далі засвистіли лютим вітром нагаї, закружили вихрі. Ось тобі весілля! Ясну молодість, карі очі, співи – все закружило, понесло-понесло, як у бурю зорваний лист…»

Вміння в поразці побачити майбутню перемогу, яке чітко виявилося в «Осінніх новелах», — це вміння розглядати події у їхньому «зв’язку з ходом життя», вміння, яке ми помічали і в «шкільних творах» Васильченка, назвавши його серед найважливіших ознак методу соціального реалізму.

В останні роки життя Степан Васильченко звернувся до образу Т. Г. Шевченка. він хотів написати повість «Широкий шлях» – невелике полотно про генія українського народу, яке мало складатися з п’яти частин, але встиг завершити тільки першу частину – «В бур’янах», що стала одним з найкращих художніх творів про дитинство Тараса Шевченка.

«Широкий шлях» – одна з «недоспіваних пісень» Васильченка, як називав він свої незакінчені твори. Але з першої частини, планів і начерків рукопису ясно бачимо прагнення автора до нового для нього жанру біографічної чи навіть соціально-психологічної повісті. Розширення жанрових меж теж ознака творчої еволюції, властивої Степану Васильченкові.

Визначний прозаїк час від часу брався і за перо драматурга. Першу п’єсу «Чарівниця» він написав ще в 1902 році. Спроба не вдалася (невисока сценічність, рихла композиція, бліді характери дійових осіб). Зате друга його п’єса – водевіль «На перші гулі» (1911) – річ високохудожня. Вона привернула увагу визначного майстра українського театру Миколи Садовського, ставилась на професійних і аматорських сценах. Однією з характерних рис Васильченка-новеліста є майстерність драматургічної організації матеріалу. Гортаючи сторінки драматичних творів письменника, можна помітити і зворотне явище: характерний ряд прикмет, що видають в авторові новеліста.

Та й сам Васильченко погоджувався, що деякі з його п’єс, «як справедливо зазначала критика, швидше скидаються на новели, ніж на драматичні твори, і їх… більше читають, ніж виставляють». До новелістичних ланок драматичних творів насамперед слід віднести одноактовість, тобто стислість обсягу, лаконізм сюжету, значимість сюжетних ситуацій і мізансцен. «Одноактовність» як ознака драматургічної майстерності Васильченка полягає не лише в «короткості» його п’єс. Це і вкрай сконцентрована дія, і змалювання характерів, що дає можливість глядачеві сприймати їх одразу ж, а не в процесі їх повільного розвитку і вияву; це, нарешті, лірична стихія, що наскрізь переймає сюжет.

Усі ці риси особливо відчутні у п’єсі, яку вважають найкращою в драматичній спадщині письменника, — «На перші гулі».

У п’єсі все невимушене, до краю просте: від невибагливою інтриги до чіткої окресленості характерів. Васильченкові характери вражають колоритністю, духовним багатством, життєвістю. В центрі уваги автора – представники двох поколінь: з одного боку – літній Савка і його дружина, а з другого – сімнадцятилітня Оленка і парубок Тиміш. Савка не пускає Оленку на перші гулі, хоч і розуміє, що нічого протиприродного в бажаннях дочки немає. Олена ж, хоч і поважає батька, чинить йому «недозволенно» різкий опір. Обидва покоління, хоч якими антиподами вони видаються з першого погляду, — об’єднані органічною спадковістю долі і характерів. «Конфлікт» не має якоїсь серйозної, сказати б, класової основи, — тому й розв’язується він у доброзичливо-гумористичних ситуаціях.

Це не конфлікт пана-монопольщика з селянами («Мужицька арихметика») – це суперечка молодості зі старістю, суперечка, у якій перемагає молодість і яка, незважаючи на це, закінчується їхнім примиренням. Звідси – м’який гумор усіх сюжетних колізій, гумор характерів і стосунків. Гумор поєднується з ліризмом. Це поєднання – невід’ємна особливість творчого стилю Васильченка – виразно втілюється і усій його драматургії і споріднює її з новелістикою.

У окопах світової війни, під гуркіт гармат народилася лірична комедія «Не співайте, півні, не вменшайте ночі» (1917). Васильченко – автор п’єс «Зіля королевич», «Недоросток». Він багато і натхненно працював над створенням народного героя України – Кармалюка.

Працюючи в школі, Степан Васильченко пише невеликі драматичні твори, призначені для учнівської самодіяльності. Заслуговують, зокрема, на увагу його п’єси-мініатюри про Тараса Шевченка.

У феєрії «Минають дні» (1923) сюжетна колізія ґрунтується на темі відстоювання народом пам’яті великого поета від блюзнірських наскоків хулителей його революційних ідей. Царські поліцаї, які намагаються перепинити шлях трудящим до дорогої могили, розуміють роль «поета в селянській одежі» у наростанні визвольної боротьби народу. Клятвою вірності великій справі боротьби за новий світ, за світле майбутнє звучать слова Дівчини, звернені до монумента поетові. Дівчина прикрашає могилу Кобзаря червоним прапором, пронесеним на грудях через кордони охоронців. Драматург органічно поєднав Шевченків текст з діями і вчинками своїх героїв. Взявши за назву своєї п’єси Шевченкова рядки, акцентувавши на думці поета революціонера про боротьбу самовідданої боротьби за волю, Васильченко показав ті нові сили, які виступали за революційне оновлення світу.

Драматична композиція «Під Тарасове свято» (1924) викликає інтерес не тільки майстерним використанням шевченкових текстів, а й правдивим показом того нового, що з’явилося в післяжовтневому селі. Різким дисонансом у нудне читання селянином Михайлом якоїсь церковної книжки вривають живі голоси школярів, що декламують полум’яні Шевченкові вірші.

Виступав Степан Васильченко і як перекладач. Особливо захоплювали його твори російських авторів, які в формуванні письменницького хисту Васильченка відіграли першорядну роль. Степан Васильченко перекладав М. Лескова, М. Гоголя, О. Серафімовича, В. Короленка і робив це з великою любов’ю та натхненням.

Дожовтнева творчість Степана Васильченка глибоко демократична. Письменник створив правдиві картини життя трудового народу, картини, романтично забарвлені, соціально загострені. Герої Васильченка не поступаються своїми гуманістичними принципами, не перетворюються в моральних покручів, не стають жалюгідними й нікчемними. Навпаки, мужні й далекоглядні, вони глибоко вірять у світлий завтрашній день.

Оптимістичним звучанням, красою колективної праці, романтичним сприйняттям дійсності позначені твори, написані в роки Радянської влади, коли Васильченко перейшов на позиції соціалістичного реалізму. Його герої – мрійники і романтики – земні й правдиві, як саме життя.

В радянський час творчість Васильченка ідейно та художньо збагачується, поглиблюється політичний світогляд письменника. Нових рис набуває його індивідуальний художній стиль. Краса образного вислову, мелодійність мови, задушевний ліризм, точність і глибина психологічної характеристики, народно-пісенні мотиви – всі ці ознаки стилю Степана Васильченка стають ще яскравіші, виразніші, чіткіші. Твори письменника останніх літ відзначаються стрункішим сюжетом, ясністю ідейно-художньої характеристики, глибокою, емоційно наснаженою думкою, лаконізмом і досконалістю мови.

Ім’я йому-народний письменник

«Він був для нас як батько, — згадує вчитель 187-ї школи міста Києва П. М. Крупський. — Завжди спокійний, лагідний. Коли, здавалось, треба було гримнути, він іронічне щось скаже, і це впливало незрівнянно більше. А з яким задоволенням слухає, було, і привітно посміхається, коли хто гарно розказує урок, а коли хто не вивчить, він похитає головою і скаже: «Хай так буде, як вирішили ви, бо ж громада – великий чоловік».

Чергував часто Степан Васильченко у дитбудинку вечорами і дуже любив слухати коли ми співали. А то й сам, бувало, просить: «Дівчатка й хлопці, ану давайте разом що-небудь заспіваємо». А ми знали, що він дуже любив співати українських народних пісень, і особливо «Запрягайте коні в шпори». Ну, а співали ми так, що люди на тротуарах зупинялись і слухали нас.

Степан Васильович був справжнім режисером. Він не тільки писав п’єси, інсценізації для нашого драмгуртка, але й сам ставив їх, вкладаючи в цю справу всю душу. А хто з нас сам робив спроби писати, завжди радився з учителем. Він почитає, вкаже, що не так, і завжди підбадьорить: «На перший раз – добре!».

Для письменників-реалістів, що виступали в літературу 20-х роках, високохудожня і демократична творчість Васильченка була надійним орієнтиром. Чи не тому академік О. Білецький знаходив барви Васильченкової палітри у творчості молодого П. Тичини? чи не тому Максим Рильский, який називав Васильченка поетом української природи, залюбленим у слово і в пісню народу, відчув його вплив у пейзажних зарисовках Остапа Вишні і в пісенному ритмі новел Г. Косинки? що ж до літератури для дітей і юнацтва, то тут і Головка, і Копиленка, і Донченка, і багатьох інших єднає з Васильченком безпосередній спадкоємний зв’язок.

Талант Степана Васильченка неповторний, невмирущій. Його твори озвучують в людських серцях найпотаємніші ліричні струни, оживляють веселі усмішки, утверджують високі пориви до краси і гуманізму.

Література

  1. О. Непорожній, В. Олійник. Степан Васильченко. – Твори.
  2. Б. Деркач. Степан Васильченко. – Вибрані твори.
  3. П. Хропко. З виру народного життя.
  4. Майстер прози поетичної Степан Васильченко — (збірник).


18.09.2011

Проверка утверждений Путина о том, что Украина и Россия — «один народ» : NewsCenter

3 марта 2022 г.

Демонстранты собираются в Вашингтоне, округ Колумбия, в знак протеста против вторжения России в Украину. Историк из Рочестера Мэтью Леноу анализирует некоторые утверждения Владимира Путина, оправдывающие вторжение. (фото Getty Images)

Историк из Рочестера объясняет, как история Украины переплетается с историей России, а также с историей многих других наций, империй, национальностей и религий.

«Это сложная история. Но я хочу четко заявить, что то, что сейчас происходит на Украине, — это жестокий акт агрессии, которому нет абсолютно никакого оправдания», — говорит Мэтью Леноу, доцент истории Рочестерского университета, эксперт по истории России и СССР. Сталинская культура и политика, история средств массовой информации и советские солдаты во Второй мировой войне.

Хотя история украинского государства, вероятно, не может быть прослежена до 1918 года, Леное говорит, «для ясности: сегодня Украина является национальным государством», где опросы на выборах показывают, что «подавляющее большинство украинцев» хотят сохранить свою независимость. .

Президент России Владимир Путин выдвинул несколько сомнительных исторических аргументов, в первую очередь в своем эссе объемом 5000 слов «Об историческом единстве русских и украинцев», опубликованном на сайте Кремля в июле 2021 года. В нем он развивает свое утверждение о том, что украинцы а русские — «один народ» как предвестник и защита украинского вторжения.

Например, Путин утверждает, что Украина как отдельное государство не существовала и никогда не была нацией. Вместо этого, утверждает он, украинская национальность всегда была неотъемлемой частью триединой национальности: русской, белорусской и украинской.Путин также пишет, что русские, украинцы и белорусы имеют общее наследие — наследие государства, известного как Киевская Русь (862–1242 гг.), которое представляло собой свободную средневековую политическую федерацию, расположенную на территории современной Беларуси, Украины и части России. .

«Когда Путин говорит, что это наследие этих трех славянских народов — в каком-то смысле он прав. Но от этой рыхлой речной конфедерации до Российского государства нет непрерывной линии. Также нельзя проследить непрерывную линию от этой рыхлой конфедерации к украинскому государству», — говорит Леноэ, автор книги « Ближе к массам: сталинская культура, социальная революция и советские газеты » (Harvard University Press, 2004). и Убийство Кирова и советская история (издательство Йельского университета, 2010).В настоящее время он заканчивает свою третью книгу под рабочим названием « Эмоции, опыт и апокалипсис в Красной Армии, 1941–1942 ».

Украина, со своей стороны, также указывает в своей декларации о независимости на постоянно существующее государство с 1000 г. н.э. Леное говорит: «Сегодня и русские, и украинцы делают заявления о своем прямом происхождении от Киевской Руси, которые просто мифичны и неверны».

В течение столетий территория, которая сегодня является Украиной, попеременно поглощалась, контролировалась или захватывалась Монгольской империей, позже Речи Посполитой, Австро-Венгерской империей и Российской империей, в то время как Крым был в какой-то момент государство-клиент Османской империи.В период между мировыми войнами части западной Украины находились под властью Польши, Румынии и Чехословакии.

Прибывающая и убывающая территория Украины только в первой половине 20-го века «сложна и сложна», говорит Мэтью Леное. (Университетская иллюстрация / Михаил Осадцив)

Короче говоря, территориальная и этническая история Украины «сложна и сложна», говорит Леное. Конечно, его история тесно переплетена с историей России, добавляет он. Но она также переплетена с польской историей, с историей Греческой православной церкви, даже с историей Румынии и историей тюркских народов в евразийской степи.

Здесь историк из Рочестера проверяет некоторые исторические утверждения Путина и обсуждает идеи нации и государственности, особенно в отношении Украины.


Вопросы и ответы с Мэтью Леное
Что историки подразумевают под «нацией» или «национальностью»?
  • Вопреки распространенному мнению, нация — это не то, что существовало веками или тысячелетиями, а его истоки уходят в далекое прошлое.

  ЛЕНОЕ : Историки не думают, что нации существовали с незапамятных времен. Вместо этого нации возникают в результате процесса, который иногда является очень преднамеренным. Часто рождение нации идет рука об руку с повышением грамотности людей, введением всеобщего школьного образования; государство имеет определенные границы, профессионализированную центральную бюрократию, а не дворянскую свиту. Одним из наследий Просвещения является идея о том, что каждая нация заслуживает государства.


Когда Россия и Украина впервые появились как государства?
  • Русское государство возникло около 1450-х гг. Украина как государство не существовала до начала 20 века.

ЛЕНОЕ: История Российского государства, в отличие от нации, восходит примерно к 1450-м годам в княжестве под названием Московия. Между тем, история украинского государства, вероятно, не может вестись ранее 1918 года.Так что говорить о том, что в 1000 году нашей эры была украинская нация, — это анахронизм. Украинской нации не было, как не было русской нации в 1000 году нашей эры.

«Путин утверждает, что нет украинской истории, отдельной от российской. Но это неправда».

Из травм ХХ века возник массовый украинский национализм. Как и Украина, сейчас в Европе много государств, не имеющих давних традиций государственности. Путин утверждает, что украинской истории нет отдельно от русской.Но это не так. Среди носителей украинского языка и на землях, ныне входящих в состав Украины, было много разного опыта. Иногда они принадлежали разным государствам и царствам. Но на протяжении большей части этой истории между говорящими на украинском языке существовало взаимодействие, и у них сформировалась общая идентичность, особенно после середины 19 века.


Что сделало Украину исторически местом «границ и смешения»?
  • Украина является территорией проживания различных национальностей, в том числе кочевников, без четких религиозных или физических границ.

  ЛЕНОЕ: Слово «Украина» происходит от славянского корня, который может означать «рубеж», «край», «граница» или «запределье». Это всегда было место границ и смешения, хотя самой страны еще не существовало, в том числе границы между степной и лесной зоной, что крайне важно с точки зрения рода людей, которые здесь жили. У вас смешение многих этносов: разных славянских этносов, тюркских народов. В конце концов, вы получаете евреев, немцев, людей, которых стали называть поляками, греками, людей, говорящих на иранских языках, и так далее.Религиозные границы были одинаково нечеткими между Православной и Католической христианской церковью, с добавлением ислама.


  Какую роль играют казаки в истории и государственности Украины?
  • Путем восстания они основали Украинское казацкое государство, Казацкую Гетманщину, существовавшую с 1648 по 1764 год.

ЛЕНОЕ: Казаки были людьми, которые жили в степи и начинали, вероятно, как многоэтнические воинские отряды; они довольно быстро стали православными и в значительной степени славянами.Они были рыбаками или земледельцами; они часто жили в защищенных крепостях и реках, и большую часть своего существования зарабатывали набегами на крымских татар и османов.

Вся территория степи называлась дикими полями и представляла собой своего рода свободную зону. Казаки считали себя свободными людьми. Это очень важно. Они рано практиковали форму военной демократии. Контролировать степь хотели и Москва, и Польша. И те, и другие пытались использовать казаков: Москва нанимала их в качестве наемников и снабжала оружием, то же самое делала Речь Посполитая.

Важно отметить Богдана Хмельницкого, казака, который возглавил восстание против Речи Посполитой в 1648 и 1649 годах, что привело к созданию Украинского казачьего царства, известного как Гетманщина. Вы не можете точно проследить современное украинское государство до этого, но украинцы помнят его как важную часть своего наследия. Хмельницкому приходилось лавировать между Россией, Польшей и Османской империей, чтобы сохранить независимость. В конце концов, под сильным давлением Гетманщина связала свою судьбу с русскими.Путин утверждает, что русские «освободили» казаков, но на самом деле это был вынужденный «выбор».

«Ответ запорожских казаков» — известная картина Ильи Репина (1844–1930) изображает украинский идеал диких, свободных казачьих воинов. На картине, написанной маслом, предположительно изображена сцена 1676 года, основанная на легенде о том, как казаки послали оскорбительный ответ, сдобренный пошлостями и ненормативной лексикой, на ультиматум султана Османской империи Мехмеда IV, который требовал от казаков подчиниться Османское правление.(изображение с Викисклада)


Путин утверждает, что отдельная украинская идентичность — искусственное изобретение. Он прав?
  • Путин прав примерно на четверть — отчасти потому, что он знаком с современными исследованиями украинской идентичности.

  ЛЕНОЕ: Путин имеет в виду миф о том, что отдельная украинская идентичность была создана в середине 1800-х годов поляками и несколькими «заблуждающимися» украинскими интеллектуалами.

Теперь, как и многое из того, что говорит Путин или кто-то из его окружения, он знаком с некоторыми видами современной науки.Здесь четверть правды. В середине 19 века, когда интеллигенция заговорила об идентичности и составила украинскую грамматику, крестьянам было все равно: они были почти сплошь неграмотны, они не считали себя украинцами, они считали себя украинцами. Православные люди, идентифицированные своей деревней, могут быть идентифицированы своим положением в жизни — крестьянином или горожанином. И то же самое относилось и к России, возможно, с той разницей, что после наполеоновского нашествия 1812 года дворяне стали сильно думать о себе как о русских.

К 1816 году вы найдете зачатки письменного украинского языка в сочетании с растущим романтическим интересом к казакам как к благородным пиратам, авантюристам и борцам за свободу. И хотя казаки являются общей памятью как для русских, так и для украинцев, они становятся центральным элементом украинской идентичности. К середине 19-го века у вас есть интеллектуалы и писатели, такие как Тарас Шевченко (1814–1861) и Николай Костомаров (1817–1885), опирающиеся на то, что они считают украинским наследием, восходящим к казачьему Гетманщине и, действительно, , говорят назад в Киевскую Русь.Вопреки Путину, эти люди не поляки, а украинцы, живущие в Российской империи.

Костомаров действительно является одним из основоположников украинского национализма. Его видение интересно, потому что он также был тем, кого мы могли бы назвать «либералом». Он сказал, что украинский народ по своей природе свободный народ, что он отвоюет свою свободу у Российской империи и поведет к свободе народы мира.


Путин утверждает, что Германская империя и Австро-Венгерская империя по сути создали современную Украину.Это правда?
  • Центральные державы представляли собой коалицию времен Первой мировой войны, в которую в основном входили Германская империя и Австро-Венгрия. Заявление Путина о том, что эта коалиция спонсировала независимую Украину, неверно.

  ЛЕНОЕ: В общем, это полная ерунда. Путин основывает это на том факте, что украинские лидеры в определенный момент искали поддержки центральных держав, чтобы спасти свое движение за независимость от большевиков.Но на тот момент уже существовало трехпоколенческое движение за украинскую автономию или независимость. Так что это утверждение ерунда.


Является ли современная Украина продуктом большевистской эпохи, как утверждает Путин?
  • Путин доводит до крайности тонкое исследование о том, что Советы спонсируют разные национальности, в том числе Украину, которая позже отделилась от Советского Союза.

LENОЕ: Ранняя большевистская национальная политика на самом деле была направлена ​​на культурное построение различных наций, потому что они хотели предотвратить угрозу национализма коммунистической власти.Они хотели убедиться, что не вызовут националистических восстаний. Вместо того, чтобы полагаться на грубую силу, идея заключалась в том, чтобы иметь разные республики, которые политически контролировались бы Москвой, но имели бы культурную автономию. В каком-то смысле можно говорить о непрерывном украинском государстве с 1918 года, потому что номинально Украина была своего рода суверенным государством в составе Советской Федерации.

«Путин сам сотворил себе самый страшный кошмар. Если раньше был слабый украинский национализм, то он уже никогда не будет слабым.Украина станет похожей на Польшу, которую можно захватить, но не удержать».

Теперь, как мы знаем, идея автономии во многом была ложной, но все же стоит отметить. Первоначально большевики фактически продвигали украинский язык и культуру, создавая сеть украинских, а не русских языковых школ. К 1930-м годам, конечно, политика Сталина в отношении национальностей и меньшинств стала очень репрессивной. Однако во многом политика продвижения нерусской национальной идентичности сохранялась на протяжении всей советской истории.Так вот, Путин тут утверждает, что большевики своей национальной политикой фактически создали новые нации.

Путин грубо использует гораздо более тонкую науку. Недавние ученые утверждали, что Советы в некоторой степени создали свою собственную национальную проблему, спонсируя эти разные национальности, которые позже отделились от Советского Союза. И Путин доводит эту точку зрения — он или кто-то из его окружения знает об этой науке — до крайности, говоря, что Украины не было до тех пор, пока большевики не создали ее, спонсируя украинскую культуру.Как мы видели, это ложное утверждение.


Приветствовали ли украинцы вторжение нацистской Германии в 1941 году?
  • В крайнем западе Украины — да, но только на первых порах. Быстро выяснилось, что нацисты были еще хуже сталинистов.

ЛЕНОЕ: Одна из историй, которую вы услышите, это то, что, когда пришли немецкие войска, украинские крестьяне размахивали флагами со свастикой, раздавая им хлеб и цветы. Украинские крестьяне ненавидели советскую коллективизацию, поэтому на крайнем западе немцев, вероятно, приветствовали.Хотя непонятно, что произошло на остальной Украине, быстро выяснилось, что нацисты были еще хуже, чем сталинисты.

украинца в целом ненавидели оккупацию Оси. Однако среди украинцев в Холокосте существовало довольно широкое сотрудничество, основанное на давнем антисемитизме. Несомненно, были полицейские отряды, в которые добровольцами входили украинцы, которые занимались массовыми убийствами евреев. Сейчас это беспокоит, потому что и Польша, и Украина, где нацисты активно сотрудничали, приняли законы о памяти, направленные на запрет обсуждения этого сотрудничества, а украинские националисты действительно не хотят об этом говорить.

Конечно, также верно и то, что около 2500 украинцев были идентифицированы Яд Вашем [Всемирный центр памяти жертв Холокоста] как принадлежащие к «праведникам народов мира» — почетное звание для неевреев, которые помогали евреям во время Холокост.


А как насчет заявления Путина о том, что Украина должна быть денацифицирована сегодня? Есть ли в Украине неонацистская проблема?
  • Заявление Путина о борьбе за денацификацию в Украине искажает историю.Это еще один предлог для оправдания его вторжения.

ЛЕНОЕ : Очень сложная ситуация. Память о Холокосте и крайне правая ОУН, Организация украинских националистов, основанная в 1928 году, частично объясняет, почему Путин утверждает, что в Украине есть фашистские или неонацистские элементы. Действительно, вызывает тревогу тот факт, что в 2012 году Степан Бандера [лидер украинских ультранационалистов-антисемитов, участвовавший в террористической деятельности и известный пособник нацистов] был официально назван правительством «Героем Украины».Но я должен также отметить, что в Украине было много либеральной оппозиции этому. И да, это правда, что было и есть своего рода украинское национальное/неонацистское движение, которое оглядывается, например, на СС во Второй мировой войне как на позитивное воспоминание. Поддержка этих людей на выборах достигла своего пика в 2012 году и составила около 10 процентов; с тех пор он упал ниже 5 процентов.

«[Путин] — человек отчаянный: международные позиции России до этого вторжения были слабыми, а теперь еще более слабыми.

Во Владимире Зеленском в Украине теперь еврейский президент, который потерял родственников во время Холокоста. Так что да, антисемитизм в Украине есть, но не запредельный. А заявление Путина о том, что еврей Зеленский — своего рода неонацист — ну, тут мы вступаем в какую-то действительно нелепую область.


Как вы думаете, Путин верит в свои заявления об истории Украины?

ЛЕНОЕ: Я думаю, что Путин верит в то, что он сказал. Он был воспитан в этом отношении к Украине, когда вырос в Советском Союзе, и он сочетает это со своим пониманием продолжающегося существования НАТО после распада СССР и гегемонии США, и сочетает это с идеей о том, что Украина является неотъемлемая часть России.И, по его словам, если европейцы собираются расширяться в Украину — будь то в качестве членов ЕС или НАТО — это, по сути, вторжение НАТО в Россию.

Он человек отчаянный: международное положение России до этого вторжения было слабым, а теперь еще более слабым. Путин сам создал свой самый страшный кошмар. Если раньше был слабый украинский национализм, то он уже никогда не будет слабым. Украина станет как Польша, которую можно захватить, но не удержать. Он непреднамеренно объединил Запад вместе с такими странами, как Япония и Корея, в необычный блок против России.Просто чтобы привести вам пример того, насколько это необычно: немцы решили существенно увеличить свои расходы на оборону. Это было немыслимо до вторжения Украины, отчасти из-за немецкого наследия Второй мировой войны.


Как бы вы описали решение Путина о вторжении?
  • Это иррациональный шаг, вызванный восприятием Путиным угрозы для России.

ЛЕНОЕ : Это поступок отчаявшегося человека, который на самом деле думает, что России угрожает существование из-за возможного расширения НАТО.И это его высокомерие. Это признак того, что люди не обязательно рациональны и что простодушные версии теории рационального выбора не работают. Это иррациональный во всех отношениях шаг, который может даже привести к свержению Путина, например, в результате военного переворота. В некотором смысле, это его эмоциональная привязанность к такого рода историческим утверждениям, а также ощущение, что распад Советского Союза был унижением, за которое нужно отомстить.


Подробнее

Почему США вступили в Первую мировую войну?

6 апреля 1917 года Конгресс проголосовал за объявление войны Германии.Политолог из Рочестера Хайн Гоеманс объясняет, почему Германия была готова рискнуть вступлением Америки в войну.

Вторгнется ли Россия в Украину?

Рэндалл Стоун, профессор политологии и директор Скального центра польских и центральноевропейских исследований, говорит, что Путин «устроил себе ловушку».

Почему Путин вторгается в Украину?

Политолог Хайн Гоэманс, эксперт по международным конфликтам из Рочестера, объясняет, почему судьба Украины может быть связана с выживанием Путина и почему это самая опасная геополитическая ситуация со времен Второй мировой войны.

 

Теги: Искусство и наука, Департамент истории, Департамент современных языков и культур, избранный пост, Мэтью Леноу, идейное лидерство

Категория : Общество и культура

История напряженности между Украиной и Россией

Две бывшие республики Советского Союза — Россия и Украина — снова в конфликте. Вот несколько ключевых моментов за годы, предшествовавшие вторжению России в Украину 20 февраля.24, а также краткий обзор их отношений в 20 веке.

Февраль 2014 — Протестующие на Украине свергли президента Виктора Януковича, который был дружественно настроен к интересам России. Во время революции более 100 человек были убиты в ходе протестов, которые проходили на главной площади столицы Киева, которую часто называют Майданом.

Временное правительство, которое следует за этой прозападной революцией, в конце концов подписывает торговое соглашение с Европейским Союзом, которое рассматривается как первый шаг к членству в блоке.

Апрель 2014 г. — Россия вторгается, а затем аннексирует Крымский полуостров. Сепаратисты на востоке Украины при поддержке России объявляют себя независимыми, как Донецкая Народная Республика и Луганская Народная Республика, и начинают войну против Украины.

Сепаратистская война продолжается в восточном регионе, известном как Донбасс. Затем он распространяется на запад. В конечном итоге в ходе конфликта погибает около 13 000 украинских солдат и мирных жителей. Линия фронта почти не менялась в течение многих лет.

2014 и 2015 — Россия, Украина, Франция и Германия подписывают ряд соглашений о прекращении огня, известных как Минские соглашения. Многие считают эти соглашения двусмысленными.

Апрель 2019 — Бывший комик Владимир Зеленский подавляющим большинством голосов избран президентом Украины на обещании заключить мир с Россией и вернуть стране Донбасс.

2021-2022 — Президент России Владимир Путин стремится предотвратить дрейф Украины в сторону США и их союзников.Г-н Путин требует «гарантий безопасности», в том числе заверений НАТО в том, что Украина никогда не присоединится к группе и что альянс выводит войска, дислоцированные в странах, присоединившихся после 1997 года.

Многие россияне считают украинскую столицу Киев родиной своей нации и ссылаются на многочисленные культурные связи между двумя странами.

Вот краткий обзор их отношений в 20-м веке:

1918 — Украина провозглашает независимость от России во время конфликта, который велся несколькими странами и армиями в течение нескольких лет.Ее независимость и суверенитет получили международное признание по Брест-Литовскому договору. Позже советские войска свергли независимую Украину. Украинская Советская Социалистическая Республика основана в 1921 году, а в следующем году Украина входит в состав Советского Союза.

1932 и 1933 — Голод, вызванный сталинской политикой коллективизации, убивает миллионы людей, в основном этнических украинцев в республике, известной как житница Советского Союза. Катастрофа известна как Голодомор, от украинского слова «голод».

1939-1944 — Советский Союз аннексирует то, что сейчас является западной Украиной у Польши и Румынии. Позже нацистская Германия и державы Оси вторгаются в Советский Союз и оккупируют Украину, которая терпит огромные разрушения.

1991 — Украина провозглашает независимость, шаг, поддержанный на референдуме 92 процентами избирателей. Россия, Украина и Беларусь подписывают соглашение о распаде Советского Союза. Украина начинает переход к рыночной экономике и получает значительный запас ядерного оружия, принадлежавшего Советскому Союзу.

1994 — В соответствии с Будапештским меморандумом Украина отказывается от своего ядерного арсенала в обмен на обязательство Москвы «уважать независимость и суверенитет и существующие границы Украины».

Встревоженные украинцы вспоминают последние слова с близкими в осажденном Мариуполе

  • Сотни тысяч укрываются без воды и света
  • Мариуполь отрезан от мира из-за пропадания телефонной связи , Украина, 9 марта (Рейтер) — Виктория Забурина призвала свою 76-летнюю мать бежать от российских войск, которые сейчас осаждают Мариуполь на юго-востоке Украины.Она ответила, что город все еще был спокоен и остался на месте.

    Затем позвонила ее мать, чтобы сказать, что она укрылась в коридоре после того, как бомба или снаряд разрушили ближайшую школу, засыпав ее многоквартирный дом обломками.

    «Сейчас как-то тихо, так что я, наверное, вернусь домой», — сказала ее мать Тамара Усенко. «Не волнуйся». С тех пор от нее не было ни слова.

    Зарегистрируйтесь сейчас и получите БЕСПЛАТНЫЙ неограниченный доступ к Reuters.com

    Зарегистрируйтесь

    Сотни тысяч жителей Мариуполя под обстрелами уже более недели укрываются без воды и электричества.Телефонные сигналы также отключены, что фактически отрезает промышленный город от мира.

    Забурина стала одной из тысяч украинцев, которые отчаянно ищут информацию о близких, которые могли быть отрезаны, перемещены и, возможно, убиты на войне.

    Старший брат Олега Максимчука Виктор, 63 года, пенсионер, живет в селе к востоку от Мариуполя. Они не разговаривали с 26 февраля, когда Виктор укрылся в подвале.

    — Началась бомбежка, — сказал Виктор Олегу во время последнего телефонного звонка.— Я тоже вижу военный самолет.

    Олег, живущий за сотни километров, пытался на следующий день дозвониться до Виктора, но не смог. «Надеюсь, мой брат жив», — сказал он агентству Reuters.

    После этого Олег опубликовал сообщение на странице в Facebook, посвященное воссоединению украинцев с родственниками в Мариуполе. «Любая информация будет оценена», — написал он, добавив: «Слава Украине».

    Также создана группа в Telegram для помощи в поиске украинцев, пропавших без вести из Мариуполя и других городов, подвергшихся интенсивным обстрелам.У него около 70 000 подписчиков.

    ГУМАНИТАРНЫЙ КОРИДОР

    Россия обещала открыть гуманитарный коридор, чтобы позволить жителям осажденного Мариуполя бежать, но план провалился после того, как правительство Украины обвинило российские силы в обстреле города.

    Украинские власти во вторник сообщили, что шестилетняя девочка умерла в одиночестве от обезвоживания после того, как российские снаряды разрушили ее дом и убили ее мать.

    Россия характеризует свои действия на Украине как «спецоперацию» по разоружению соседа.[ подробнее

    До 1989 года, когда Советский Союз начал распадаться, Мариуполь носил имя Жданова в честь высокопоставленного коммуниста, руководившего Ленинградом (ныне Санкт-Петербургом) во время изнурительной осады Германией во время Второй мировой войны.

    Сейчас Мариуполь переживает собственную осаду.

    Ольга Уга не получает известий от своего 82-летнего дяди Анатолия Мулика уже восемь или девять дней. Он жил один в квартире на востоке Мариуполя.

    Уха уговаривала дядю покинуть город.Она живет под Ровно, на противоположном углу Украины.

    Но Мулика, родившаяся во время Второй мировой войны, не сдвинулась с места. «Он был оптимистичен и и слышать не хотел о побеге», — сказал Уха, вспоминая их последний телефонный разговор.

    Он сказал, что пережил Вторую мировую войну и события 2014 года, когда Россия аннексировала соседний Крым. «И я снова выживу», — сказал он Ухе. «Я никогда не сдамся.»

    Уха позвонила на следующий день и не смогла дозвониться. Теперь настала ее очередь оставаться позитивной.«Я не хочу думать о худшем, — сказала она.

    Ираида Дзюбенко разыскивала свою невестку Ольгу Пономаренко, которая жила с двумя детьми в многоквартирном доме на восточной окраине Мариуполя.

    Ольга пыталась бежать из города, но решила подождать день или два, потому что вокзал был переполнен, а ее сын заболел.

    Восемь-девять дней назад, посреди ночи, Дзюбенко получила последнее сообщение от Ольги, но при попытке его открыть случайно удалила.

    «Я хотела бы получить его, но не могу», сказала она.

    Дзюбенко, которая тоже жила за сотни километров от Мариуполя, несколько раз срывалась, рассказывая о своих родных.

    «Пожалуйста, помогите их найти», — всхлипнула она.

    Зарегистрируйтесь сейчас и получите БЕСПЛАТНЫЙ неограниченный доступ к Reuters.com

    Зарегистрируйтесь

    Отчет Эндрю Р.К. Маршалл; Под редакцией Эмилии Ситхоул-Матарис

    Наши стандарты: Принципы доверия Thomson Reuters.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.

2022 © Все права защищены.