Розповідь неповторний я: НЕПОВТОРНІСТЬ КОЖНОЇ ЛЮДИНИ — ЛЮДИНА – Attention Required! | Cloudflare

Твір на тему: Я – неповторна особистість (1 варіант)

Ти знаєш, що ти – людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя-єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.
В. Симоненко
Я – неповторна особистість! Від цієї думки стає легко й радісно, адже у світі немає людини-копії, схожої на мене. Ніхто не може точно повторити моїх рухів, думок, написати моїми словами твір тощо. Це прекрасно!
Уявіть, що люди почнуть дублювати зовнішність та поведінку одне одного. Від цієї фантастичної картини стає моторошно. Світ переповнився б абсолютно однаковими людьми, які мали б однакові погляди

на життя, захоплювались тими самими речами, читали тільки певні книги. Чи були б ми щасливі від того, що зникли б дискусії? Це ніби й добре, але як нудно стало б на нашій землі!
Перш за все постраждало б мистецтво. Задумав художник намалювати картину, створив шедевр, приніс у галерею, а там висить десь із двадцять точнісінько таких полотен.
Написав письменник книгу, а видавати її навіть сенсу немає: подібний твір давно лежить на полицях книгарень. І так усюди: однакова музика, штамповані фільми, повторювані скульптури… І ніякого польоту думки, фантазії, натхнення, ніякої оригінальності й самобутності.
/> Безумовно, світ прекрасний саме завдяки своїй розмаїтості. Різні галузі науки й освіти розвиваються тільки тому, що люди цікавляться неоднаковими питаннями й проблемами. Навіть на тій самій роботі часто потрібні люди з несхожим світоглядом.
Наприклад, у наукових та виробничих дискусіях народжуються нові ідеї, які сприятимуть розвитку певної галузі. Часто буває й так, що вчений робить певне наукове відкриття, а його колега, поглянувши на винахід з іншої точки зору, покращить і вдосконалить роботу попередника. Виходить, без неповторності неможливий прогрес!
Індивідуальність людини виявляється і в мистецтві. Скільки придумано різних технік малювання, виконання музичного твору, побудови архітектурних споруд! Скільки нових художніх форм у літературі! І кожен музикант, художник, скульптор, письменник зробив свій неповторний внесок в історію мистецтва. Так, ознайомившись із творчими доробками класиків, ми ніколи не переплутаємо композиції Моцарта й Баха, відзначимо оригінальність полотен Клімта й Далі, помітимо й порівняємо особливості авторського стилю Івана Франка й Лесі Українки. Поступ мистецтва відбувається завдяки новим ідеям неповторних талантів.
Що вже тоді казати про сферу почуттів! Неприродно, якби всім подобалися ті самі люди. Мрія про особисте щастя з рідною, духовно близькою людиною була б далекою і нездійсненною.
Тож цінуймо свою і чужу неповторність, поважаймо таланти інших людей і розвиваймо власні. Кожна думка, кожен новий погляд на звичне й застаріле має право на існування. Несхожість – це прекрасно!

Відповіді /сторінка 1-10/ Робочий зошит «Я у світі 4 клас» О В Тагліна, Г Ж Іванова ГДЗ НОВА ПРОГРАМА 2015 року » Допомога учням

Інші завдання дивись тут…

ЛЮДИНА. НЕПОВТОРНІСТЬ кожної людини.

Сторінка 1.

Завдання 1. Допиши речення, користуючись текстом підручника (с. 4)

► Головним чудом світу є людина.

► Кожна істота на Землі є унікальна й неповторна.

► Кожен із нас — неповторна людина.

► Людина може мислити, творити, любити, вірити, цінувати дружбу, оберігати ближнього.

Завдання 2. Розшифруй слово, користуючись шифром, і дізнайся синонім до слова неповторний.

  

Сторінка 2.

Завдання 3. Проведи дослідження «Я і ти. Схожі й різні». Заповни таблицю.

Ми схожі тим, що…

є учнями, маємо батьків, навчаємося в одному класі, відвідуємо гурток, сидимо за одною партою

Ми розрізняємось тим, що

у мене інша зовнішність (світле волосся, я низький), я добре вчуся, займаюся спортом, хлопець

у однокласниці інша зовнішність (темне волосся, висока та струнка), відмінниця, грає на скрипці, вона дівчина

Завдання  4. Заповни анкету.

► Моє улюблене заняття: музика, читання.

► Моя улюблена книжка: «Малий і Карлсон, що живе на даху».

► Моя улюблена страва: торт.

► Моя улюблена пісня: «Нова радість стала».

► Мій улюблений фільм: «Шоколадна фабрика».

 

ЖИТТЯ ЛЮДИНИ — НАЙВИЩА ЦІННІСТЬ.

Сторінка 3.

Завдання 1. Знайди в словничку підручника (с. 141) слово цінність і запиши його значення.

Цінність — це певна матеріальна або духовна вартість; значущість чого-небудь. 

Завдання 2. Проведи дослідження «Що для мене важливо». Заповни таблицю.

Більше за все на світі я люблю…

Свою сім’ю

Мені дуже по­добається…

Відпочивати на озері, співати

Я вважаю, що дуже важли­во…

Виконувати домашні завдання

Завдання 3. Допиши речення, користуючись текстом підручника (с. 10).

Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

 

Сторінка 4.

Завдання 4. Розшифруй прислів’я. Поясни одне з них.

Життя – це скарб, цінуй його.

Де є надія, там є й життя.

Завдання 5. Віднови вислови матері Терези. Упиши пропущені слова. Слова для довідок: захищай, скарб, знищуй.

► Життя — це скарб, цінуй його.

► Життя занадто цінне, не знищуй його.

► Життя — це життя, захищай його.   

   

Мати Тереза була настоятелькою Ордену милосердя. У різних країнах світу вона відкривала школи, медичні пункти, притулки для бідних, допомагала хворим і знедоленим.

    Своїми вчинками вона навчала, що кожна людина може і повинна робити добро на своєму місці.

З настанов Матері Терези

Життя таке чудове — не змарнуй його!

Життя — це краса. Захопися нею!

Життя — це мрія. Здійсни її!

Життя — це багатство. Не розтринькай його!

Життя — це таємниця. Пізнай її!

Життя — це боротьба. Стань борцем!

Життя — це удача. Шукай цю мить!

Завдання 6. Знайди інформацію, підготуй повідомлення та розкажи в класі.

Це журавлик — символ прагнення до миру, у якому життя людини є найвищою цінністю. Дізнайся, як пов’язаний цей символ із японською дівчинкою Садако Сасакі та розкажи про це в класі.

Сасакі Садако народилася 7 січня1943 року в місті Хіросіма. Коли 6 серпня 1945 років американська авіація скинула ядерну бомбу на Хіросіму 2-річна Садако перебувала з мамою вдома, за 1,7 км від епіцентру вибуху. 

   Спочатку вони переїхали у друге місце, а в 1947 році повернулись до Хіросіми.

  У 11 річному віці у дівчинки після легкої простуди діагностували лейкоз. Вона лягла до лікарні, однокласники по черзі відвідували дівчинку. 3 серпня з Наґої до Хіросімської лікарні, де лікувалась Садакі, надіслали кольорових паперових журавликів з побажаннями одужання. Вражені пацієнти почали виготовляти їх самотужки. За народними віруваннями бажання того, хто склав понад тисячу паперових пташок, мало здійснитися. Дівчинка склала з паперу понад тисячу журавликів, сподіваючись одужати. Прожила 4675 днів. (З вікіпедії).

 

ЛЮДСЬКЕ «Я»

Сторінка 5.

Завдання 1. Допиши речення, користуючись текстом підручника (с. 13).

Внутрішній світ кожної людини  індивідуальний і неповторний. У внутрішньому світі людини «живуть» думки, пам’ять, почуття, емоції, бажання, здібності.

Завдання 2. Упиши пропущені слова, користуючись довідкою. Слова для довідок: зовнішність, якості.

Люди відрізняються одне від одного зовнішністю і людськими якостями.

Завдання З.  З’єднай стрілочками слова та їх значення.

Емоції – людські переживання.

Почуття – радість, любов, гордість або сум, гнів, сором тощо.

Особистість — людина, індивідуальність, особа.

 

Сторінка 6.

Завдання 4. Доповни схему, користуючись текстом підручника (с. 11).

Завдання 5. Розвивай увагу. Рухаючись за стрілочками, прочитай ї прислів’я. Що воно означає? Запиши.

Щастя той здобуває, хто в праці розуму набуває.

Завдання 6. Проведи дослідження «Подивись у дзеркальце». Запиши відповіді.

► Яка (-ий) я на уроці? Уважна(-ий), зацікавлена(-ий). 

► Яка (-ий) я вдома? Радісна(-ий), добра (-ий).

► Яка (-ий) я з друзями? Щира(-ий), товариська(-ий)

 

СПРАВЖНЯ ОСОБИСТІСТЬ.

Сторінка 7.

Завдання 1. Знайди в словничку підручника (с. 141) слово успіх і запиши його значення.

Успіх — це значні досягнення, удача; громадське визнання, схвалення чиїхось досягнень.

Завдання 2. Поміркуй, чи є люди, яких ти поважаєш. Запиши їхні імена.

Обговоріть із сусідом по парті, за які якості характеру ви поважаєте цих людей. Запиши ці якості.

Друг (доброта, щирість, щедрість, чесність, розуміння, працьовитість).

Сусідка (доброта, працелюбність, щедрість).

Завдання 3. Розшифруй вислів і запиши його.

Найважча боротьба – самого себе побороти.

 

 

Сторінка 8.

Завдання 4. Чи можна вважати особистістю людину, яка ніколи не бере на себе відповідальність за свої вчинки? Чому?

Справжня особистість — це людина, яка долає перешкоди на шляху до мети, досягає успіху в житті, завжди готова допомогти іншим.

Завдання 5. Користуючись текстом підручника (с. 19-20), запиши відповіді.

Рідне місто Архімеда — Сіракузи.

Острів, на якому знаходиться рідне місто Архімеда — Сицилія.

Ім’я полководця, армія якого напала на рідне місто Архімеда – Марцелла.

Чому римляни не відразу захопили Сіракузи? (Познач правильну відповідь).

• тому що у сіракузців було потужне військо

тому що у сіракузців була потужна зброя, яку винайшов Архімед

Люди стають успішними у хвилину, коли вони вирішили, ким бути (Архімед, давньогрецький учений).

   Видатний учений Архімед народився й жив у Стародавній Греції, у місті Сіракузи на острові Сицилія. Він запропонував зручний спосіб обчислення площі різних геометричних фігур: трикутника, круга, циліндра, конуса.

    Архімед був видатним інженером свого часу. Йому належить понад сорок винаходів, серед яких «архімедів гвинт», планетарій, механізми для підняття важких речей, бойові метальні машини.

    Коли римське військо під командуванням Марцелла напало на Сіракузи, учений став організатором інженерної оборони міста. Потужні катапульти прицільно стріляли каменями. Берегові крани закидали кораблі противника кам’яними та свинцевими брилами.

   Марцелл змушений був відступити: «Що ж, доведеться нам припинити війну проти геометра». Він перейшов до тривалої облоги міста. І тільки зрада допомогла римлянам захопити Сіракузи.

   Полководець Марцелл наказав своїм солдатам зберегти життя вченого. Але римський воїн не впізнав Архімеда й убив його.

   На могилі Архімеда вставлено пам’ятник із зображенням кулі та циліндра — символів його геометричних відкриттів.

 

МОЖЛИВОСТІ людини.

Сторінка 9.

Завдання 1. Допиши речення, користуючись текстом підручника (с. 22).

Від народження кожна людина має певні здібності. 

Щоб удосконалити свої здібності, треба мати бажання , бути працелюбним і наполегливим.

Завдання 2. Поміркуй, що може робити тільки людина. Обери й познач відповідні слова.

Дихати

Їсти

Пити

Читати

Думати

Бачити

говорити

Рухатися

Будувати електростанції

Дивитися телевізор

Допомагати один одному

Створювати механізми

Писати вірші

Мріяти

Завдання 3. Допиши слова – назви якостей людини, які допомогли І. Франкові та Г. Улановій розвити свої здібності.

Працелюбність

Наполегливість

   Прикладом працелюбності й наполегливості є видатний український письменник Іван Франко. Він народився в невеликому селі на Галичині.

У дитинстві в батьківській кузні він прислухався до розповідей простих людей. Співчуття до бідних і покривджених великий Каменяр проніс крізь усе своє життя.

   Івана Франка називають титаном праці, бо саме завдяки наполегливості він досяг великих успіхів: став відомим письменником і казкарем, громадським діячем, перекладачем.

Галина Уланова народилася в Санкт-Петербурзі в сім’ї артистів балету. Уже в дев’ять років вона вступила до Петроградського хореографічного училища. Дівчина зрозуміла, що життя балетного артиста — це постійна важка праця. Вона вражала всіх своєю завзятістю й працьовитістю. Найголовнішим словом у її житті стало «треба». Зовсім скоро маленька балерина стала однією з перших учениць у класі.

Після хореографічного училища Галина Уланова почала танцювати в театрі опери та балету. Не все в неї виходило відразу добре, і вона знову й знову тренувалася так, що в кінці заняття рушник був мокрим від поту. Звичка старанно працювати і принесла їй успіх.

Шанувальники балету називали її богинею. Навіть на вершині слави вона, як і завжди, ставилася до себе дуже вимогливо: рано вставала, старанно працювала, ніколи не спізнювалася на репетиції, шанобливо ставилась до інших людей. Працюючи над роллю, багато читала.

Видатна балерина виховала чимало талановитих артистів балету. Учні згадують про неї як про доброго й терплячого вчителя.

Галина Уланова — єдина балерина, якій за життя було встановлено пам’ятники в Санкт-Петербурзі та Стокгольмі. У Голландії вивели сорт тюльпанів «Уланова». У квартирі, де жила всесвітньо відома балерина, тепер музей Галини У ланової.

 

Сторінка 10.

Проведи дослідження

Дій за поданим планом.

1. Перечитай твердження.

2. Підкресли здібності, які в тебе були від народження.

3. Обведи здібності, які ти набув протягом життя.

4. Допиши бажані тобі здібності, якщо їх немає у тексті.

Я вправно рухаюся, гарно співаю, добре бачу, швидко бігаю, уважно читаю, легко запам’ятовую вірші, улітку швидко загораю на сонці, рідко простуджуюся, умію будувати моделі кораблів, можу вишивати, легко освоюю іноземні мови, легко знаходжу собі друзів.

Здібності від народження.

Добре бачу, легко запам’ятовую вірші, улітку швидко засмагаю на сонці, рідко простуджуюся.

Здібності набуті.

Я вправно рухаюся, гарно співаю, швидко бігаю, уважно читаю, умію будувати моделі кораблів, можу вишивати, легко освоюю іноземні мови, легко знаходжу собі друзів.

Я хотів би (хотіла б) мати такі здібності: уміти танцювати.

Інші завдання дивись тут…

   

Моє улюблене заняття. Розповідь у художньому стилі. » Допомога учням

    Напевно, у кожного з нас є улюблене заняття. Комусь подобається вишивати чи готувати смачні страви. Хлопці, зазвичай, люблять майструвати. Мені особливо приємно малювати.

    Я люблю створювати різноманітні картинки. Особливо мені подобаються вечірні пейзажі, адже природа дужа неповторна і багата. 

     Тихими безвітряними вечорами через вікно вдивляюсь у далечінь і зачаровуюсь таємничістю розлогих дерев, які ростуть у садку. Поринаю у казкову мить. Тоді беру пензлик, сідаю на підвіконня й переношу на папір вечірню красу. Найскладніше малювати людські постаті. Легкий відблиск місячного світла завжди по-різному освічує витвір. Тому щоразу пейзаж виходить зовсім іншим.  

    Раджу брати іншим в руку пензлик чи олівець, щоб переносити природну красу на маленький художній витвір. Він покращує настрій та приносить радість.

 

 ——————————————————————

   Моїм улюбленим заняттям є макраме. Цей вид рукоділля є дуже давнім. Він потребує терпіння, уважності та наполегливості. Водночас є дуже цікавим і надзвичайно захоплюючим.  

    У вільний час я з радістю беруся за улюблену справу. Мені подобається плести різні вироби. Стильними прикрасами можна не тільки доповнити вбрання, але й подарувати друзям. Особливо люблю робити кольє. Кожний мій виріб унікальний і неповторний.  Ця прикраса подобається багатьом і створює чудовий настрій.     

    Перш за все, намагаюсь уявити майбутній виріб. Свою роботу, зазвичай, починаю з добору матеріалів. Для гарного виробу потрібні кольорові нитки, гострі шпильки, пластина пінопласту, буси різної форми та розміру й тканина. Спочатку шпильками закріплюю тканину на пінопласт. Вибираю нитки для основи. Після того починаю уважно плести своє кольє. Коли доходжу до певного місця — вставляю вибрані буси і продовжую плести далі. Якщо виріб готовий, надійно закріплюю нитку. 

     Будь-яка річ, зроблена своїми руками, робить людину щасливою. Я дуже задоволена результатами своєї праці. 

        

Українці, якими я пишаюся Текст-розповідь » Допомога учням

Українці, якими я пишаюся.

   Українська нація дуже багата на знаменитих людей. Кожна епоха висувала свої імена. Я пишаюся відомим князями  Володимиром Великим та Ярославом Мудрим. У давнину вони багато зробили для розвитку Київської Русі.

   Славно боронили рідну землю від татар знамениті козаки Іван Гонта, Іван Сірко, Петро Дорошенко. Проти  гнобителів бідного народу боролися народні месники Довбуш та Кармалюк.

   Палке слово Тараса Шевченка стало нищівною зброєю проти кріпацтва.  

   Україна може пишатися своїми винахідниками Євгеном Патоном, Іваном Полюєм, авіаконструкторами Олегом Антоновим, Ігорем Сікорським, Сергієм Корольовим. Великий вклад у світову науку внесли українські вчені Володимир Вернадський, Ілля Мечніков, Володимир Філатов та багато інших. Українські  композитори Микола Лисенко, Микола Леонтович, Мирослав Скорик, Володимир Івасюк, байкар Леонід Глібов, оперна співачка Соломія Крушельницька, актори  Богдан Ступка, Ада Роговцева, 

   Відомих українців можна ще перелічувати дуже довго. Їхніми іменами названі вулиці та площі, кінотеатри та оперні театри, навчальні заклади, їх прославляють у народній творчості, діяльність вивчають школярі та студенти. 

—————————————-

   Леся Українка.

   Я пишаюся відомою письменницею Лесею Українкою. За своє коротке життя вона написати багато творів різних жанрів. Немеркнучі поетичні рядки цитують і сьогодні. Її творчість охоплює різні теми, вона писала і для дітей, і для дорослих.

   Письменниця захоплює своє мужністю. Будучи дуже хворою, Леся не впала у відчай. Свій великий талант подарувала людям.

———————————————

  Тарас Шевченко.

  Тарас Шевченко — пророк української нації. 

  Палке слово надихало і надихає народ генія до незалежності. Будучи вихідцем з кріпацької родини, як ніхто інший перейнявся долею свого народу. Багата творча спадщина Шевченка. Його «Кобзар» житиме вічно.   

   Шевченка по праву називають Великим Кобзарем. 

 

Розповідь про дитинство Лесі Українки (1871-1913)

Великий Кобзар українського народу Тарас Шевченко – видатний художник.

Текст – розповідь про людину, іменем якої названо вулицю у твоєму місті (селі). 

 

РІДНА МОВА 11 КЛАС. Контрольний диктант — ДИКТАНТИ — ГОЛОВНА

загрузка…

Тема. Контрольний диктант

Мета: перевірити рівень засвоєння знань про основні пунктограми, здобуття умінь і навичок вживати розділові знаки у простих та складних реченнях, відпрацьовувати вміння й навички використовувати здобуті теоретичні знання на практиці; розвивати логічне мислення, орфографічну і пунктуаційну грамотність.

Тип уроку: урок перевірки і обліку здобутих знань, умінь і навичок.

Обладнання: підручник, текст диктанту, текст для аудіювання.

ХІД УРОКУ

I. Повідомлення мети перевірки і способів її проведення.

II. Проведення диктанту.

III. Відповіді вчителя на запитання учнів (після того як зібрано зошити).

IV. Проведення аудіювання.

V. Відповіді вчителя на запитання учнів (після того як зібрано відповіді на запитання до аудіотексту).

VI. Підведення підсумків уроку.

Тексти для диктантів

На п’ятнадцятому році життя Михайло Кравченко, важко захворівши, втратив зір. Щоб заробити на кусень хліба, він, маючи сімнадцять років, почав навчатися кобзарського мистецтва.

З кобзарем познайомився український художник і фольклорист Опанас Сластіон, і згодом знайомство переросло в щиру дружбу. Записавши виконувані Кравченком думи, Сластіон подав їх до журналу «Київська старовина». Художник вважав, що Кравченко був поетично обдарованим та наділеним неабияким мистецьким смаком.

Щоб утримувати сім’ю (Кравченко мав трьох дітей), він, окрім кобзарювання, займався плетенням мотузок. Для незрячого це було нелегко, до того псувалися пальці. «Як пов’єш вірьовки з місяць, то з пальців дванадцять шкір злізе, де там грати!» — журився кобзар.

Спочатку Кравченко виступав у своєму селі Великих Сорочинцях на Миргородщині, пізніше у різних містах: Харкові, Катеринославі, Києві, Одесі, Санкт-Петербурзі.

Творчість кобзаря зацікавила професора Філарета Колессу. Він записав від нього на фонограф і надрукував шість народних дум та чимало історичних пісень. Між іншим, Кравченко виконував також танці, які на той час майже зникли з репертуару кобзарів.

На схилі літ кобзар передавав своє мистецтво учням: Федору Кушнерикові та Терентію Пархоменку.

Злидні, поневіряння, вимушені мандри підірвали здоров’я народного співця, звівши його в могилу на п’ятдесят дев’ятому році життя. (186 слів)

(За В. Корнелюком)

 

Чарівна природа, неповторний фольклор, оригінальні звичаї цього краю завжди приваблювали й дивували мандрівників. З особливою любов’ю писав про цей край Михайло Коцюбинський: «Якби ви знали, який це казковий закуток, з густо-зеленими горами, з гірськими ріками, чистий і свіжий, наче вчора народився. Одяг, звичаї, весь уклад гуцулів настільки своєрідний і барвистий, що почуваєш себе перенесеним в якийсь новий, невідомий світ».

Співцем Гуцульщини справедливо називають Марка Черемшину (Івана Семанюка). Його батько — освічений селянин Юрій Стефанович — був від природи обдарованою людиною: він добре співав, прекрасно знав усну народну творчість.

Про раннє дитинство Черемшина згадував: «Взяли мене на виховання на Залісну гору дід і баба…» З їхньої хати виніс письменник безмежну любов до народної пісні, бо тут завжди звучали співанки, оповідалися легенди й казки.

З дитячих літ Іван, болісно реагуючи на кривду, дав собі слово: «Буду вчитись, щоб своєму народові коли не помогти, то бодай сорому не наробити». Навчаючись у Віденському університеті, юнак зачитувався творами Панаса Мирного, але, певно, найбільше враження справила на нього зустріч із Франком. Каменяр постав перед ним як «велике астральне тіло, що гріє всю Україну, а світить далеко, ще дальше».

Працюючи в суді, Черемшина писав чудові твори з гуцульського життя. (190 слів)

(За М. Кучинським )

 

АНДРІАН КАЩЕНКО

Парадокс полягав у тому, що твори цього письменника друкувалися в Празі, Лейпцигу, Берліні — скрізь, куди доля закидала українців. Тільки в Україні його повісті й оповідання з двадцятих років опинилися під забороною.

Чим же завинив Кащенко? Палкою любов’ю до рідного краю, прагненням популяризувати вітчизняну історію.

Юність Андріана проминула у Катеринославі, де він закінчив гімназію, юнкерське училище, де за кілька років скінчилася його військова кар’єра. Вийшовши в запас, працював службовцем на залізниці.

Переїхавши до Петербурга, Кащенко відчув себе щасливим: українці столиці, об’єднавшись у «Громаду», влаштовували лекції, концерти, вистави… Письменник поринув у національно-культурне життя.

Повернувшись до Катеринослава і заснувавши українське видавництво, Кащенко писав: «Перевтомився, видавши двадцять дві книжки своїх творів, і деякі з них протягом року вийшли двічі». Такі твори, як «Зруйноване гніздо» та «Борці за правду», зробили ім’я Кащенка широковідомим, бо, за словами критиків, «підвищували в молоді національний гонор».

Особливу увагу приділивши добі Хмельницького, автор відтворював волелюбні, героїчні характери палких патріотів, захисників України. Як ніхто, він умів поєднати об’єктивну розповідь з романтичною, лірично забарвленою белетристикою.

Перевтома далася взнаки — не витримало серце. На жаль, могила письменника не збереглася: влада хотіла, щоб забулась не тільки творчість, а й прізвище Кащенка. (186 слів) (З календаря)

 

Раптом поміж листя заворушилось грубе гілляччя. Страх уступив мені в п’яти, а коли гілляччя посунуло через кущі, шарудячи й шелепаючи, душа зовсім обмерла.

— Бач, лось який! — стиха мовив дід.

Це й справді лось подерся через кущі, понісши на голові важкі гіллясті роги.

— Діду, а це що таке чубате?

Смугаста птаха, вся з жовтих та чорних пер, сяяла рудим чубом, сидячи на сучку осики. Ну, не птаха, а цілісіньке тобі свято, що літає, гніздо в’є, пташенят годує.

— Одуд,— сказав дід.— Присів коло свого гнізда.

Трохи далі в дубняку лунав сухий, чіткий перестук: почіплявшись пазурами за стовбури дерев, строкаті дятли довбали дзьобами кору, дістаючи з-під неї поживу. Хазяйновито, з дивною розсудливістю вони трудились, нагадуючи мені і діда, і бабу, і матір, які вже коли заходжувалися коло якогось діла, то так пильно, ніби оці дятли.

Йдучи попереду, мати співала, а баба Килина підспівувала сухим голосом: «Чорні птиці, білі птиці, наче світлі й темні лиця…»

Хочу радісно крикнути — до рідних своїх, до землі, та крик застряє в горлі. Й немає слів, наче пожухли, як весняна розсада в приморозки. Бо якими словами запитаєш про цей світ, розкажеш про цей світ? (185 слів)

(За Є. Гуцалом)

 

ІВАН КРИП’ЯКЕВИЧ

Коли кілька років тому, реорганізовуючи Львівський науково-дослідний інститут суспільних наук на Інститут українознавства Національної Академії наук України, йому присвоїли ім’я Івана Петровича Крип’якевича, українська громадськість сприйняла цей факт радісно. Надання інститутові імені видатного історика— справедлива данина його світлій пам’яті.

Майбутній учений народився на Галичині, в оповитім переказами Львові. Іванів батько походив із давнього роду, що налічував не одне покоління священиків. Зацікавленість минувшиною прийшла до хлопця в гімназії, а в стінах Львівського університету Іван почав формуватися як здібний дослідник. Тут він познайомився з історіографом, що стояв на порозі європейського визнання,— славнозвісним Михайлом Грушевським.

Молодий учений опрацьовував проблематику козаччини — це й визначило його майбутнє як історика. Численні публікації в періодиці загострили перо майстра наукового слова. У часи, малосприятливі для української науки, Іван Петрович обійняв посаду завідувача кафедри історії України. Тріумфом стало присудження йому без захисту ступеня доктора історичних наук.

У часи німецької окупації вчений працював у видавництві, боронячи вітчизняну науку від гітлерівського блюзнірства. Однак після війни саме за це був переведений до Києва, де розпочалося відверте його цькування. Безпідставній критиці піддавалась і дружба Крип’якевича з академіком Грушевським.

Зрештою, високий авторитет ученого подолав політичні заборони, хоч для партократів він лишився «буржуазним ученим». (190 слів)

(3 календаря)

 

ПРОЩАННЯ

Коли востаннє виходив з хати, почувався так, наче душа моя досі була зодягнена в чародійний мальований квітник, а тепер мушу кожну квіточку зняти з душі, з серця, вирвати з думок. Попрощався з садом, із подвір’ям.

Сів у машину, виїхав у вуличку, а потім причинив ворота, що скрипнули жалісно, наче заплакали. Надумавши проїхатись селом, я вів машину повільно, бо до всього хотів приглянутись і все запам’ятати. Яскраві мальви цвіли по обійстях та по узбіччю дороги. На цегляний постамент здерся півень — великий, гребенястий, вогненно-рудий. Чи не цей голосистий будимир перед досвітком озивався полум’яною сурмою, випередивши всіх сільських півнів? Що людина, що птах — одного поля ягоди: і людина, і птах прагнуть самоствердження.

Поминувши луг, озирнувся — Яблунівка віддалялась до обрію, наче в небуття відсувалась. На прощання я всміхнувся їй, наче рідній, і в серці затремтів біль…

Села я сприймав як безмежну книгу рідної землі. І якщо розділ цієї книги, пойменований Яблунівкою, такий казково багатий і невичерпний, то яка ж вся книга, в котрій незчисленна кількість сторінок! Кому до снаги відкрити могутній зміст усієї книги, хто той богатир і велет? Очевидно, сам народ наш. (180 слів)

(За Є. Гуцалом)

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *