Приказки та прислів’я про українську мову. Портал «Пустунчик».
Рідна мова — найкраща, наймелодійніша, найсолодша й «найсмачніша» для кожної людини. Рідна мова — це не просто засіб спілкування. Це — дух батьківської хати, національна ознака й символ кожного народу.
7 212 т.
Прислів’я і приказки про рідну мову й слово
Кажуть, мова — це душа народу. Скільки пісень і віршів складено про неї: рідну мову опоетизовують так само, як кохання, природу, рідний край… Солов’їна, барвінкова, калинова — якими ще епітетами можна «прикрасити» українську мову ? Кожен народ цінує і дбає про материнську мову — ось чому про неї складено так багато прислів’їв і приказок.
- Для кожного його мова — найкраща й найсолодша.
- Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
- Птицю пізнати по пір’ю, а людину по мові.
- Рідна мова — не полова: її за вітром не розвієш.
- Слово до слова — зложиться мова.
- Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
- Як овечка: не мовить ні словечка.
- Слово до ради, а руки — до звади.
- Не кидай слова на вітер.
- Слово старше, ніж гроші.
- Від красних слів язик не відсохне.
- Будь господарем своєму слову.
- Красне слово — золотий ключ.
- Слово — не полова, язик — не помело.
- Мовивши слово, треба бути йому паном.
- Слово — вітер, письмо — грунт.
Прислів’я і приказки про силу доброго й злого слова
Згадай, як приємно Тобі було, коли мама хвалила Тебе за хорошу оцінку в щоденнику, і як засмутився Ти, коли вона сварилася за зроблену шкоду. А все тому, що слово має велику силу: ним можна заспокоїти чи порадувати, а можна й образити чи засмутити. Про силу доброго і злого слова — наступна підбірка прислів’їв і приказок.
- Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
- Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
- Впік мене тим словом, не треба й вогню.
- Гостре словечко коле сердечко.
- Добре слово краще, ніж готові гроші.
- Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
- За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
- Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
- Кого не б’є слово, тому й палиця не поможе.
- Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
- Краще переконувати словами, як кулаками.
- М’які слова і камінь крушать.
- На його слові можна мур мурувати.
- На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
- Не так то він діє, як тим словом сіє.
- Слова пристають, як горох до стінки.
- Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
- Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
- Словом можна й місто збудувати.
- Удар забувається, а слово пам’ятається.
- Чиєсь одне слово губить діло.
- Шабля ранить тіло, а слово — душу.
- Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
- І від солодких слів буває гірко.
- Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
- Язиком без ножа ріже.
Прислів’я про базік
Із попередньої добірки прислів’їв і приказок про силу слів — добрих і злих, Ти, очевидно, зрозумів, яку цінність вони в собі несуть. Словом потрібно дорожити, оберігати його й не кидати на вітер. А що думали люди про тих, хто багато говорить, повідає Тобі наступна підбірка прислів’їв і приказок про базік.
- Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.
- Дурний язик попереду розуму біжить.
- Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.
- Язиком вихати — не ціпом махати.
- Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
- Перше погадай, потім повідай.
- Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.
- Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.
- Де багато слів, там мало діла.
- Говори лише про те, що знаєш.
- Говори менше — думай більше.
- Говорити легко, робити важко.
- Млин меле — мука буде, язик меле — біда буде.
- Зайве говорити — тільки собі шкодити.
- Меле день до вечора, а послухати нічого.
- На словах густо, а в голові пусто.
- Не спіши язиком, квапся ділом.
- Гострий язик — дарування, довгий язик — покарання.
- З базіками тримай язик за зубами.
- Говорити не думаючи — це стріляти не цілячись.
- Хто багато говорить, той мало творить.
- Язик без кісток, що хоче, те й меле.
- Бесіди багато, а розуму мало.
- Добра голова не каже пусті слова.
- Менше говори – більше вчуєш.
- Найменше діло – балакать.
- Розбалакались, як свиня з гускою!
- Треба знати, де що сказати.
- Не говори, що знаєш, але знай, що говориш.
- Не знаєш, то мовчи, а знаєш – не кричи.
Читай також:
Помітили орфографічну помилку? Виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Українські прислів’я та приказки про мову
Українські народні прислів’я та приказки про мову. Їм не одна сотня років, вони несуть мудрість народу, його дотепність й красномовність. Мова — це найвище багатство, скарб кожного народу. Наші предки звертали увагу на чистоту, щирість, вагу слів. Бажаємо з насолодою прочитати цю унікальну скарбничку приказок, які ми підібрали спеціально для Вас.
Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
Птицю пізнати по пір’ю, а людину по мові.
Рідна мова — це музика й малювання душі людської.
Рідна мова — не полова: її за вітром не розвієш.
Більше діла — менше слів.
Будь господарем своєму слову.
Мовивши слово, треба бути йому паном.
Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
Від красних слів язик не відсохне.
Від солодких слів кислиці не посолодшають.
Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
Від теплого слова і лід розмерзається.
Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
Впік мене тим словом, не треба й вогню.
Де мало слів, там більше правди.
Діла говорять голосніше, як слова.
Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
Добре слово краще, ніж готові гроші.
Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
І від солодких слів буває гірко.
Кого не б’є слово, тому й палиця не поможе.
Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
Красне слово — золотий ключ.
Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.
Краще переконувати словами, як кулаками.
М’які слова і камінь крушать.
На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
Не кидай слова на вітер.
Не так то він діє, як тим словом сіє.
Шабля ранить тіло, а слово — душу.
Слово — не полова, язик — не помело.
Слова пристають, як горох до стінки.
Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
Слово — вітер, письмо — грунт.
Слово до ради, а руки — до звади.
Слово до слова — зложиться мова.
Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
Слово старше, ніж гроші.
Удар забувається, а слово пам’ятається.
Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
Чиєсь одне слово губить діло.
Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
Як овечка: не мовить ні словечка.
Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.
Перше погадай, потім повідай.
Що кому треба, той про те й теребить.
Байка байкою, а борщ стигне.
Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.
Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.
Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.
Дурний язик попереду розуму біжить.
Дурний язик — голові не приятель.
Будь господарем своєму слову.
Від солодких слів кислиці не посолодшають.
Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
Від теплого слова і лід розмерзається.
Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
Гостре словечко коле сердечко.
Де мало слів, там більше правди.
Держи хліб на обід, а слово — на одвіт.
Діла говорять голосніше, як слова.
Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
Для красного слівця не жалує ні матері, ні вітця.
Добре слово краще, ніж готові гроші.
Добре слово варт завдатку.
Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
За словом в кишеню не полізе.
З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
Кажи не кажи, а своє слово держи.
Коли б твоє слово та богові в вухо.
Кого не б’є слово, тому й палиця не поможе.
Кого слова не беруть, з того шкуру деруть.
Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
Красне слово — золотий ключ.
Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова —завзятих ворогів.
Ласкаве слово — що весняний день.
Ліпше переконувати словами, як кулаками.
М’які слова і камінь крушать.
На його слові можна мур мурувати.
На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.
Не кидай слова на вітер.Не мни слова, говори просто.
Не пиво — диво, а слово.
Не так то він діє, як тим словом сіє.
Шабля ранить тіло, а слово — душу.
Пусті слова, правди в них нема.
Слово — не полова, язик — не помело.
Слова пристають, як горох до стінки.
Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
Слово — вітер, письмо — грунт.
Слово до ради, а руки — до звади.
Слово до слова — зложиться мова.
Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
Слово старше, ніж гроші.
Удар забувається, а слово пам’ятається.
Холодним словом серце не запалиш.
Хоч чоловік і вбогий, та слово в нього чисте.
Хто не додержує свого слова, той сам себе зневажав.
Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
Чиєсь одне слово губить діло.
Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
Балакай, слухачам вуха не болять.
Балакала покійниця до самої смерті та все казна-що.
Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
Балакай, пане Свириде, побачим, що з того вийде.
Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.
Набалакав — і в торбу не вбереш.
Набалакав три міхи правди.
Набалакала много, та нема нічого з того.
Набалакала, наговорила, взяла мисницю, за медом пішла.
Набесідувала, наговорила: дайте жолобчистого Данила.
Як балакать, так його і в п’ять лантухів не вбереш, а як до діла, то й в торбинку зложити можна, ще й мотузкою перев’язати.
Бесіди багато, а розуму мало.
Де багато бесіди, там мало користі.
Гладкі бесіди — сухі долоні.
Масної бесіди чоловік.
Не щодня бридня, деколи й правда.
Не сяка, не така бридня та й стій до півдня.
Постережуть брехню хутко.
Добрі вісті не лежать на місці.
Погані вісті не сидять на місці.
Доходять до нас вісті, що хотять нам дати їсти.
Приїхала баба з міста, привезла вістей триста.
Сорока на хвості принесла вістку.
Таке верзе, що й купи не тримається.
Верзи, верзище, поки верзеться.
Воркотіла — не хотіла, потім сіла та й поїла.
Хай воркоче, як хоче, лиш хай моєї голови не мороче.
Багато говорити, а мало слухати.
Багато казати, а нема що слухати.
Більше слухай, а менше говори.
Менше говори — більше вчуєш.
Він йому зуби заговорить.
Говорив би, та слів нема, плакав би, та сліз нема.
Говорив газда псові, а пес хвостові.
Розказав Мирон рябої кобили сон.
Говори до гори, а гора горою.
Говори до гори, попробуй до низу.
Говори, говори, до чогось договоришся.
Говори, дідьку, за попом.
Йому говорити, що горох об стінку кидати.
Говори до нього, як до стовпа.
Говори до неї, а в неї маковеї.
Говори, доню, виговоришся.
Говори з другими поменше, а з собою побільше.
Говори й на хату лізь.
Говори, Климе, нехай твоє не згине.
Говорила баба до самої смерті та все чорт знає що.
Говорила смілянська баба, а чорт вдарив у губу і перебив рахубу.
Говорила баба, як літала жаба.
Говорила покійниця, поки й пуп розв’язався.
Говорила сама в хаті, бо ні з ким було.
Говорила три дні, а все про злидні.
Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.
Говори, та назад оглядайся.
Говори, та не проговорюйся.
Говорити було мало, та розуму не стало.
Говорити і не думати — те саме, що стріляти і не цілити.
Говорити — не горох молотити.
Говорити про Химині кури.
Говорить, а немає про що й слухати.
Говорить прямо, а робить криво.
Говорить п’яте через десяте.
Говорить таке, що купи не тримається.
Говорить, що слина до губи принесе.
Говориш як чоловік, а робиш як дурень.
Говорили на вовка, скажім і за вовка.
Говорім за вовка і поза вовка, не болить його головка.
Говорять, що курей доять, тільки молока не видко.
Добре тому жити, хто вміє говорити.
Договорились до синього пороху.
До нього говори, а йому все одно, що прутом по воді.
До тебе говорити так, як до того пня.
Знай більше, а менше говори.
З ним говорити, що решетом воду носити.
З ним говорити, тільки гороху наївшися.
І Марина говорила.
Коли сам говорить, то й собаці не дасть слова мовити.
Красно говорить приятель, а правду каже неприятель.
Легше говорити, ніж зробити.
Лихо говіркому, та не добре й мовчазному.
Мало говори, а правдою дорожи.
Много говорить — голова заболить.
Наговорив стільки, що і в шапку не збереш.
Наговорив, що і на воловій шкурі все не списати.
Наговорив сім бочок арештантів.
Най говорить, коли його язик свербить.
Не все говорене — творене.
Не завжди говори, що знаєш, а завжди знай, що говориш.
Не говори пишно, щоб тобі на зле не вийшло.
Не говори про страшне, а то присниться.
Не заговорюй зуби.
Що там говорити, коли нічого і балакати.
Не так він добре діє, як говорить.
Не так хутко діється, як хутко говориться.
Не тобі б говорить, не мені б слухать.
Та це ж різдвяний сон вороної кобили!
Слухай кожного, але не з кожним говори.
Слухай багато, а мало говори.
Слухай тисячу разів, а говори один раз.
Солодко говорить, але нудно слухати.
Так говорить, наче з писаного читає.
Такого наговорив, що і в головах низько.
Такого говорить, що і собака з маслом не з’їсть.
Там такого наговорив, що і класти нікуди.
Тепер день не весняний, щоб двічі говорити.
Ти-бо вже коли говориш, то говори одно, а то разом хочеш бути і за попа, і за дяка.
У кого що болить, той про те й говорить.
Учений шпак говорить всяк.
Хоч варила, не варила, аби добре говорила.
Хто багато говорить, той мало правди каже.
Хто багато говорить, той мало творить.
Хто багато говорить, той договориться до лихого кінця.
Хто менше говорить, той довше живе.
Хто масно говорить, той пісно їсть.
Хто нічого не говорить, той на все пристає.
Чи його хто переслухає, що люди говорять.
Шкода того й говорити, що не варити.
Що люди говорять, те й виговорять.
Що йому не говори, а він усе догори.
Якби стіни вміли говорити, то би не одно сказали.
Як ріпу гризе, так гладко говорить.
Як тут говорити, коли не дають і рота розкрити.
Або розумне казати, або зовсім мовчати.
Вдома як хочеш, а між людьми як скажуть.
Вкусися перше за язик, поки що скажеш.
Вмієш казати, вмій і мовчати.
І сорока розказує, та толку мало.
Замотати, зав’язати та й нікому не казати.
Каже рідко, та їдко.
Каже чортзна-що, аби даром пара з рота не йшла.
Казав, та не зав’язав.
Народ скаже, як зав’яже.
Казав пан псові, а пес хвостові.
Кажи йому що хочеш, а він своє робить.
Казали люди: «Квач притикою не буде!»
Казаному кінця нема.
Казала біла, що не буде діла.
Казало щось, що прийде хтось.
Наговорив сто міхів горіхів, гречаної вовни, та всі неповні.
Намолов сім міхів гречаної вовни, і всі неповні.
Наказала й наговорила: «Вибий об пліт, щоб було, як дріт».
Нарозказував міх, торбу і три оберемки.
П’ять раз подумай, а один раз говори.
Не вмивався ти, щоб так говорити.
Не до ладу сказати — краще мовчати.
Не кажи: зроблю, а кажи: зробив!
Не ти б казав, не я б слухав.
Нехай так буде, як скажуть люде.
Нікому не скажу, тільки кумі та в млині.
Один скаже, другий прикаже.
От тобі далі й нічого казати: цвірінь — та й у стріху!
Про свято держав, а у будень сказав.
Розкажи другу — піде по кругу.
— Культурно-історичний портал «Спадщина Предків»
загрузка…
Прислів’я та приказки про мову
Прислів’я та приказки про мову — Українські традиції- Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
- Птицю пізнати по пір’ю, а людину по мові.
- Рідна мова — не полова: її за вітром не розвієш.
- Більше діла — менше слів.
- Будь господарем своєму слову.
- Мовивши слово, треба бути йому паном.
- Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
- Від красних слів язик не відсохне.
- Від солодких слів кислиці не посолодшають.
- Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
- Від теплого слова і лід розмерзається.
- Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
- Впік мене тим словом, не треба й вогню.
- Гостре словечко коле сердечко.
- Де мало слів, там більше правди.
- Діла говорять голосніше, як слова.
- Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
- Добре слово краще, ніж готові гроші.
- Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
- За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
- З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
- І від солодких слів буває гірко.
- Кого не б’є слово, тому й палиця не поможе.
- Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
- Красне слово — золотий ключ.
- Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.
- Краще переконувати словами, як кулаками.
- М’які слова і камінь крушать.
- На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
- Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.
- Не кидай слова на вітер.
- Не так то він діє, як тим словом сіє.
- Шабля ранить тіло, а слово — душу.
- Слово — не полова, язик — не помело.
- Слова пристають, як горох до стінки.
- Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
- Слово — вітер, письмо — грунт.
- Слово до ради, а руки — до звади.
- Слово до слова — зложиться мова.
- Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
- Слово старше, ніж гроші.
- Удар забувається, а слово пам’ятається.
- Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
- Чиєсь одне слово губить діло.
- Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
- Як овечка: не мовить ні словечка.
- Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
- Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.
- Перше погадай, потім повідай.
- Що кому треба, той про те й теребить.
- Байка байкою, а борщ стигне.
- Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.
- Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.
- Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.
- Дурний язик попереду розуму біжить.
- Дурний язик — голові не приятель.
Прислів’я та приказки про мову.
Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
Птицю пізнати по пір’ю, а людину по мові.
Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш.
Більше діла — менше слів.
Будь господарем своєму слову.
Мовивши слово, треба бути йому паном.
Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
Від красних слів язик не відсохне.
Від солодких слів кислиці не посолодшають.
Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
Від теплого слова і лід розмерзається.
Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
Впік мене тим словом, не треба й вогню.
Гостре словечко коле сердечко.
Де мало слів, там більше правди.
Діла говорять голосніше, як слова.
Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
Добре слово краще, ніж готові гроші.
Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
І від солодких слів буває гірко.
Кого не б’є слово, тому й палиця не поможе.
Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
Красне слово — золотий ключ.
Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.
Краще переконувати словами, як кулаками.
М’які слова і камінь крушать.
На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.
Не кидай слова на вітер.
Не так то він діє, як тим словом сіє.
Шабля ранить тіло, а слово — душу.
Слово — не полова, язик — не помело.
Слова пристають, як горох до стінки.
Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
Слово — вітер, письмо — грунт.
Слово до ради, а руки — до звади.
Слово до слова — зложиться мова.
Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
Слово старше, ніж гроші.
Удар забувається, а слово пам’ятається.
Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
Чиєсь одне слово губить діло.
Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
Як овечка: не мовить ні словечка.
Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.
Перше погадай, потім повідай.
Що кому треба, той про те й теребить.
Байка байкою, а борщ стигне.
Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.
Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.
Доведе язик не тільки до Києва, але й до кия.
Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.
Дурний язик попереду розуму біжить.
Дурний язик — голові не приятель.
Прислів’я та приказки про мову
сайт про українську мову
Primary Navigation Menu
Menu
- Аз — били мене раз, буки — набили руки.
- Байка байкою, а борщ стигне.
- Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
- Без буков та граматики не вчать і математики.
- Більше діла — менше слів.
- Будь господарем своєму слову.
- Великої треба хусти, щоб зав’язати людям усти.
- Від красних слів язик не відсохне.
- Від ласкавих слів утихає гнів.
- Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
- Від солодких слів кислиці не посолодшають.
- Від теплого слова і лід розмерзається.
- Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
- Впік мене тим словом, не треба й вогню.
- Всяку їжу можна їсти, а не всяке слово можна сказати.
- Гарне слово язикові не вадить.
- Гірше болить від язика, як від ножа.
- Гляди, щоб своїм язиком сам себе не зарізав.
- Говори мало, слухай багато, а думай іще більше.
- Говорити не думаючи — все одно, що стріляти не цілячись.
- Говоріть так, щоб словам було тісно, а думкам просторо.
- Гостре словечко коле сердечко.
- Грамоті вчиться — завжди пригодиться.
- Добра слава варта спадщини.
- Де багато слів, там мало мудрості.
- Де мало слів, там більше правди.
- Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
- Діла говорять голосніше, як слова.
- Для правди багато слів не треба.
- Добре говорить, та зле робить.
- Добре слово краще, ніж готові гроші.
- Добре, що зуби стережуть язика.
- Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
- Довгий язик у того, у кого короткі руки.
- Дурний язик — голові не приятель.
- Дурний язик попереду розуму біжить.
- Душа мудреця в його мові.
- З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
- За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
- За слова більше людей кається, ніж за мовчанку.
- І від солодких слів буває гірко.
- Кинув слово — як на вітер.
- Кого не б’є слово, тому й палиця не поможе.
- Коли голова думає, язик відпочиває.
- Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
- Красная мова находить добрії слова.
- Красне слово — золотий ключ.
- Краще не обіцяти, як слова не здержати.
- Краще переконувати словами, як кулаками.
- Краще послизнутись ногою, ніж язиком.
- Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.
- Ласкаве слово лучче карбованця.
- Менше говори, більше почуєш.
- Мова — не полова.
- Мова, як мед, точиться.
- Мовивши слово, треба бути йому паном.
- Мовлене полетить, писане зостанеться.
- М’які слова і камінь крушать.
- На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
- Наймогутніша зброя — слово.
- Народ скаже — як зав’яже.
- Не бий дубцем, а карай слівцем.
- Не вислухана мова не варта нічого.
- Не говори, що знаєш, але знай, що говориш.
- Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.
- Не давши слова — кріпись, а давши — держись.
- Не кидай слова на вітер.
- Не кидай словами, як пес хвостом.
- Не стидно мовчать, коли нема чого сказать.
- Не так то він діє, як тим словом сіє.
- Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.
- Не хочеш почути поганих і дурних слів, не кажи їх сам.
- Охочому сперечатись слів не бракує.
- Перше погадай, потім повідай.
- Пташку пізнають по пір’ю і пісні, а людину — по мові й мислі.
- Птицю пізнати по пір’ю, а людину по мові.
- Пуста мова не варта доброго слова.
- Рана загоїться, лихе слово назавжди залишиться.
- Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш.
- Розумну річ приємно й слухать.
- Сім раз поверни язиком, перш ніж сказати.
- Сказане слово — було і нема, а написане живе вічно.
- Сказане слово — срібне, не сказане — золоте.
- Слова ласкаві, а думки лукаві.
- Слова пристають, як горох до стінки.
- Слова щирого вітання дорожчі від частування.
- Слово — вітер, письмо — грунт.
- Слово — до ради, а руки — до звади.
- Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
- Слово — не полова, язик — не помело.
- Слово — не стріла, а глибше ранить.
- Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
- Слово вилетить горобцем, а вернеться яструбом.
- Слово вчинкові — як брат.
- Слово до ради, а руки — до звади.
- Слово до слова — зложиться мова.
- Слово людину підіймає.
- Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
- Слово на гору може підняти, а може у болото кинути.
- Слово скаже, як снопа зав’яже.
- Слово старше, ніж гроші.
- Словом, як шовком вишиває, а ділом — як шилом шпигає.
- Словом і місто можна здобути.
- Спочатку аз та буки, а тоді вже й до науки.
- Стережися людини, що не говорить, і собаки, що не гавкає.
- Сьогодні подумай, а завтра скажи.
- Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.
- Так зав’яже вузла язиком, що не розв’яже й зубами.
- Тисячу раз пожалієш, що сказав, а раз, що змовчав.
- У дурня язик попереду ніг біжить.
- Удар забувається, а слово пам’ятається.
- Уста промовляють, та серця не торкають.
- Холодним словом серця не зігрієш.
- Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
- Хто говорить — сіє, хто слухає — жне.
- Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
- Хто мовчить, той двох навчить.
- Чиєсь одне слово губить діло.
- Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.
- Шабля ранить тіло, а слово — душу.
- Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
- Що кому треба, той про те й теребить.
- Що на думці, те й на язиці.
- Язик говорить — голова розплачується.
- Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.
- Язик мій — ворог мій.
- Язик перед розумом біжить.
- Язик — мій найтяжчий ворог.
- Язиком без ножа ріже.
- Язиком вихати — не ціпом махати.
- Як овечка: не мовить ні словечка.
- Як питали, так і відповідали.
- Як привітаєшся, так і відкажуть.
- Який “Добрий день”, такий і “Доброго здоров’я”.
2017-02-23
Пошук
Українські прислів’я | TEKA.ks.ua
Глибинна народна мудрість і досвід об’єдналися в українських прислів’ях і приказках про добро і зло, розум і неуцтво, дружбу і ворожнечу, що увійшли до цієї книжки. Крім того, тут уміщено усталені вирази про людські чесноти й вади, тлумачиться їх значення.
Який Сава, така й слава.
***
Риба шукає, де глибше, а людина —
де краще.
***
Ні Богу свічка, ні чорту кочерга.
***
Не смійся з старих, сам такий будеш.
***
Тримай голову в холоді, живіт у голоді,
а ноги в теплі.
***
Зустрічний вітер навіть вороні заважає.
***
Подумай двічі, а тоді скажи слово.
***
Хто вище злізе, дужче падає.
***
Кров — не водиця, проливати
не годиться.
***
Не такий страшний чорт, як його
малюють.
***
Гладь коня вівсом, а не батогом.
***
Дарованому коневі в зуби не дивляться.
***
Кінь на чотирьох ногах і то спотикається.
***
І на гладкій дорозі люди ноги ламають.
***
Коза на базар не хотіла йти, та її повели.
***
Коли б кізка не скакала, то і ніжки не
зламала б.
***
Підождіть: прийде коза до воза
сіно смикати.
***
Краще погана дорога, ніж поганий
супутник.
***
Тихше їдеш — далі будеш.
***
Не рубай тієї гілки, на якій сидиш.
***
Клин клином вибивають.
***
За малим поженешся — велике загубиш.
***
За солодкі ночі гіркі дні приходять.
***
У решеті води не наносиш.
***
За водою підеш, то й не вернешся.
***
З брудної води ще ніхто чистим не вийшов.
***
У каламутній воді рибу ловлять.
***
Що з воза впало, те пропало.
***
Краще раз побачить, як тричі почуть.
***
Сім раз відмір, один раз відріж.
***
Як ідеш, дивись під ноги:
хоч грошей не найдеш, так носа
не наб’єш.
***
Тиха вода греблю рве.
***
Непроханий гість гірше татарина.
***
Гість лави не засидить.
***
Коли не піп, то не смикайся в ризи.
***
Хто любить музику,
той не може не любити життя.
***
Гадка за морем, а смерть за плечима.
***
З панським не рівняй свого язика.
Коли довгий, то прикоротять,
коли короткий, то витягнуть.
***
Попався, жучку, панові в ручку.
***
Хто в біді дав, дав два рази.
***
Нехай буде гречка, аби не суперечка.
***
Одне «зараз» краще трьох «потім».
***
Смерть не справник — не підкупиш.
***
Писаного сокирою не вирубаєш.
***
Де хто літував, хай там і зимує.
***
Від жару і камінь трісне.
***
По заячому сліду іноді находять ведмедя.
***
Близько лікоть, та не вкусиш.
***
Без перевесла і віник розсиплеться.
***
Було б корито, а свині знайдуться.
***
Голодній курці просо сниться.
***
Любиш кататись — люби і саночки возити.
***
На хорошу квітку і бджола летить.
***
Не за те вовка б’ють, що він сірий,
а за те, що вівцю з’їв.
***
Нема диму без вогню.
***
Одна ластівка весни не робить.
***
Не тепер по гриби ходить—восени,
як будуть родить.
***
Про дорогу скажеш, кума, як пройдеш
по ній сама.
***
З миру по нитці — голому сорочка.
***
Пошануй одежину раз,
вона тебе — десять раз.
***
Будь сильний духом, а не новим
кожухом.
***
Де двоє, там рада, а де третя, там зрада.
***
Від гніву старієш, від сміху молодієш.
***
Люди не раки: з лиха
не почервоніють.
***
Не місце людину красить, а людина
місце.
***
Єва та й та грішна, а про нас
і балакать нічого.
Прислів’я та приказки про рідну мову
Прислів’я та приказки про мову, про слово, про мову.
Прислів’я та приказки про рідний мови
Без прислів’я не проживеш, від прислів’я не втечеш.
Бесіда дорогу коротає.
Минуле не казка: з неї слова не викинеш.
Бути по сказаному, як по писаному.
У добрий час мовити, в найгіршому — промовчати.
Багатослів’я не без пустослів’я.
Вітер руйнує гори, слово народи піднімає.
Видно птаха по пір’ю, а людина — з промов.
Востер мову, та дурний голові дістався.
Де двоє працюють, там і пісня чути.
Де пісні, там і молодість.
Де пісня співається, там щасливо живеться.
Дурна мова — не прислів’я.
Гол, як сокіл, а гострий, як бритва.
«Господи, помилуй!» — не важко говорити і легко носити.
Два запору — губи та зуби, а мови упину немає.
Для мови немає ні замку, ні заборони.
Йому на зуб не попадайся.
Живе слово дорожче мертвої букви.
Жив-був цар Овес, так і казки все забрав.
Жив-був цар Тафута — казка вся тута.
Жити в сусідів бути в бесідах.
Заговорив, так треба договорювати.
Затягнув пісню — допевай, хоч трісни.
І про твою пиху прислів’я є.
З пісні слова не викинеш.
З порожньої кліті — сич та сова, з порожньої голови — порожні слова.
Юда словом Господа зрадив.
Яка думка, така й пісня.
Яке життя, такі й пісні.
Яка голова, така й мова.
Коротко та ясно, тому й прекрасно.
Коротку промову слухати, під довгу промову думати добре.
Красна мова з прислів’ям.
Хто говорить, той сіє, хто слухає — пожинає.
Хто словом скор, той у справах рідко спір.
Зайве слово прикрості завдає і до сорому доводить.
Краще оступитися, ніж обмовитися.
Людських промов не переслушаешь.
Меле з ранку до вечора, а послухати нічого.
Багато сказано, та послухати нічого.
Багато слів — поклажу для ослів, а коротке слово — окраса світу.
Можна багато сказати і короткої промови.
На всякого Єгорку є приказка.
На одному віче, та не одні мови.
На чужий роток не накинеш хустку.
Наговорив сім верст до небес і все лісом.
Не кидай слова на вітер.
Не всяка пісня до кінця допевается.
Не всяка прислів’я до місця мовиться.
Не всяке слово ставлять в рядок.
Не давай волі язику в хмелю, в бесіді і в гніві.
Не багато думано, а добре сказано.
Не сквернит в уста, а сквернит з вуст.
Не дивно, що переговорено, а те, що недоговорено.
Немає казки без правди.
Ніхто за язик не тягне.
Він за словом у кишеню не полізе.
Від одного слова — » так » на століття сварка.
Пень — не околиця, пуста мова — не прислів’я.
Переливати з пустого в порожнє.
Піснею душа радіє.
Піснею душа росте.
Співати добре разом, а говорити — порізно.
По промові дізнаються людини.
Прислів’я — квіточка, а приказка — ягідка.
Співаєш ти мотивно, та слухати гидко.
Прислів’я — не покормица, а з нею добро.
Прислів’я під повік не сломится.
Прислів’я ведеться — як хата віником метется.
Прислів’я всіх справах помічниця.
Прислів’я до речі мовиться.
Прислів’я не дарма мовиться.
Прислів’я не повз мовиться.
Прислів’я не на вітер мовиться.
Прислів’я не докір, а почухається і злодій.
Прислів’ями на базарі не торгують, а всім вони потрібні.
Прислів’я не обійти, не об’їхати.
Перш ніж вживати прислів’я, треба знати, з чим її їдять.
Мова без прислів’я, що суп без солі.
З піснею і праця йде на лад.
Своя мова — перший супостат.
Скажеш курці, а вона всій вулиці.
Скажеш з нігтик, а переказували з ліктик.
Скажеш слово, а додадуть десять.
Сказав би словечко, та вовк недалечко.
Сказав червоно — за хат пішло, а смолчится — собі згодиться.
Сказав, як вузлом зав’язав.
Сказане слово не може повернутися.
Сказане сто рублів коштує, невимовне і ціни немає.
Сказано — не доведено, що треба зробити.
Сказати легко, та зробити важко.
Казка — солодка, а пісня — бувальщина.
Казка вся, більше говорити не можна.
Казка від початку починається, до кінця читається, в середині не перебивається.
Казка про білого бичка.
Казка гарна складом, пісня — добре.
Казка гарна приповідкою.
Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться.
Слів багато, а складу немає.
Слово — не горобець: вилетить — не спіймаєш.
Слово — срібло, мовчання — золото.
Слово не стріла, а тхне.
Слово слово родить, третє сама біжить.
Слово речі ворожнечу: словом Господь створив світ.
Слухай більше, а менше говори.
Слухайте — послухайте! Розповім вам казку добру-прехорошую, довгу-предовгу.
Спочатку скаже, після думає, що сказав.
Солов’я байками не годують.
Сорока від свого язика гине.
Дарма сказано, на неспроста слушано.
Твоїми б вустами мед пити.
То ж слово, не так би мовити.
У всякого слівця чекай кінця.
У дурня що на умі, те й на язиці.
У нього язик добре підвішений.
У нього мова, як бритва.
Умій сказати, умій і змовчати.
Розумні промови і в пітьмі чути.
Розумні промови приємно й слухати.
Хліб-сіль їж, а розумні промови слухай.
Гарна пісня дух бадьорить.
Гарна приказка не в брову, а в око.
Хороша мова солодше меду.
Доброї справи — хороша пісня.
Хоч слово не обух, а від нього люди гинуть.
Худого слова і солодким медом не зап’єш.
Що написано пером, того не вирубаєш сокирою.
Що не складно, то не ладно.
Це приказка, а казка попереду.
Мова дружину водить.
Мова — жорнів: меле, що на нього попало.
Язик без кісток, а кістки ламає.
Мова попереду ніг біжить.
Мова і то розкаже, чого голова не відає.
Мова малий, до горами хитає.
Язик мій — ворог мій: перш розуму нишпорить, біди шукає.