Прислів я для 3 класу про мову: Приказки та прислів’я про мову – Прислів’я та приказки про мову — Українська мова — Готуємо уроки разом з дитиною! — Каталог статей

Содержание

Прислів’я та приказки про мову — Українська мова — Готуємо уроки разом з дитиною! — Каталог статей

Прислів’я та приказки про мову

  • Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
    Птицю пізнати по пір’ю, а людину по мові.
    Рідна мова — не полова: її за вітром не розвієш.
  • Більше діла — менше слів.
    Будь господарем своєму слову.
    Мовивши слово, треба бути йому паном.
  • Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
    Від красних слів язик не відсохне.
    Від солодких слів кислиці не посолодшають.
  • Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
    Від теплого слова і лід розмерзається.
    Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
  • Впік мене тим словом, не треба й вогню.
    Гостре словечко коле сердечко.
    Де мало слів, там більше правди.
  • Діла говорять голосніше, як слова.
    Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
    Добре слово краще, ніж готові гроші.
  • Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
    За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
    З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
  • І від солодких слів буває гірко. 
    Кого не б’є слово, тому й палиця не поможе.
    Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
  • Красне слово — золотий ключ. 
    Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.
    Краще переконувати словами, як кулаками.
  • М’які слова і камінь крушать. 
    На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
    Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.
  • Не кидай слова на вітер. 
    Не так то він діє, як тим словом сіє.
    Шабля ранить тіло, а слово — душу.
  • Слово — не полова, язик — не помело.
    Слова пристають, як горох до стінки.
    Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
  • Слово — вітер, письмо — грунт.
    Слово до ради, а руки — до звади.
    Слово до слова — зложиться мова.
  • Слово може врятувати людину, слово може і вбити. 
    Слово старше, ніж гроші.
    Удар забувається, а слово пам’ятається.
  • Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
    Чиєсь одне слово губить діло.
    Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
  • Як овечка: не мовить ні словечка.
    Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
    Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.
  • Перше погадай, потім повідай.
    Що кому треба, той про те й теребить.
    Байка байкою, а борщ стигне.
  • Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.
    Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.
    Доведе язик не тільки до Києва, але й до кия.
  • Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.
    Дурний язик попереду розуму біжить.
    Дурний язик — голові не приятель.

 

http://petschool.at.ua/

Українські прислів я та приказки про мову і

Transcription

1 Українські прислів я та приказки про мову і Золоті ключі народної мудрості Блок 7. Коли б твоє слово та Богові в вухо. Твоє слово та до Бога. Не пиво диво, а слово. Красне слово золотий ключ. Від красних слів язик не відсохне. Добре слово краще, ніж готові гроші. Добре слово варте завдатку. Добрим словом мур проб єш, а лихим і в двері не ввійдеш. Коня кують уздами, а чоловіка словами. Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова завзятих ворогів. Ласкаве слово що весняний день. М які слова і камінь крушать. Шабля ранить тіло, а слово душу. Слово може врятувати людину, слово може і вбити. Чиєсь одне слово губить діло. Розумне слово з Богом порада. Більше діла менше слів. Діла говорять голосніше, як слова. Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться. Будь господарем своєму слову. Любиш слово, треба бути йому паном. Кажи не кажи, а своє слово держи. Не кидай слова на вітер. Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримає. Менше говори більше вчуєш. Більше слухай, а менше говори. Сказане слово срібло, а мовчання золото. Слово не горобець, як вилетить, то вже не спіймаєш. 48 Леонід Ржепецький

2 Українські прислів я та приказки про красу слова Держи хліб на обід, а слово на одвіт. Не кидай слова на вітер. Слово вилетить горобцем, а повернеться волом. Не базікай, чого не велять. Говори та назад оглядайся. Знай більше, а менше говори. Слухай кожного, але не з кожним говори. Хто менше говорить, той довше живе. Вмієш казати, вмій і мовчати. Чоловік має вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив. Добре тому жити, хто вміє говорити. Нехай так буде, як кажуть люди. Красная мова находить добрії слова. Розум скарб людини. Не краса красить, а розум. Сила та розум краса людини. Розум скарб людини. Не краса красить, а розум. Щастя без розуму торбина дірява. Не перо пише, а розум. Око бачить далеко, а розум ще дальше. І сила перед розумом никне. На те й голов, щоб у ній розум був. Голова без розуму, як ліхтарня без свічки. Кожна голова має свій розум. Скільки голів, стільки й умів! Яка головонька, така й розмовонька! Людей питай, а свій розум май! Не бажай синові багатства, а бажай розуму! Чоловік розуму вчиться цілий вік. Які літа такий розум! Борода не робить мудрим чоловіка. Дарма, що малий, а й старого навчить! Молоде орля, та вище старого літає! Хто людей питає, той і розум має. Кожна пригода до мудрості дорога. Мудрий не все скаже, що знає, а дурень не все знає, що каже. Розумну річ приємно й слухати. Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду. Що в молодості навчишся, то на старість як знайдеш. Нариси з етнопедагогіки українського народу: ідеї, цінності, перспективи 49

3 Українські прислів я та приказки про розум, освіту, науку, Учись змолоду пригодиться на старість! Вік живи вік учись. Грамоти вчиться завжди пригодиться. Книга вчить, як на світі жить. Мудрим ніхто не вродився, а навчився. Грамотний видющий і на все тямущий. Знання робить життя красним. Науки ні вода не затопить, ні вогонь не спалить. Наука в ліс не веде, а з лісу виводить. Хто знання має, той мур зламає. Хто грамоти вміє, той краще сіє. Вченому світ, а невченому тьма. Шануй учителя, як батьків! За одного грамотного сім неграмотних дають. Учений іде, а неук слідом спотикається. Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить. Гарно того вчити, хто хоче все знати. Чого Івась не навчився, того й Іван не буде знати. Казка не йде на бука. Молодиця, як весняне сонце. Ясний, як сонечко. Чистий, як сльоза. Білий, як іній. Зелений, як рута. Червоний, як жар. Синій, як курячий пуп. Чорний, як галка. Холодний, як крига. Сухий, як горіх. Мокрий, як хлющ. Густе, як патока. Круглий, як місяць. Свіжий, як троїжка. Видно, як удень. Так місячно, хоч голки збирай. Ніч хоч око виколи! Далеко, як небо від землі. Спить, хоч з гармати стріляй. Тихо, хоч мак сій. Багато, як трави. Багато, хоч греблю гати! Уклав, як сіно в годину. У нього натура, як у тура. Верткий, мов в юн. Жвавий, аж шкура на йому горить. Старий, як світ. Глухий, як тетеря. Лежить, наче камінь на душі. Без ножа ріже. Стидно, аж вуха в януть! Впав в біду, як муха в борщ. Сів, як рак на мілкому. Сів, як черяк на боці. Сів, як більмо на оці. Заліз, як муха в патоку. Ускочив, як жаба в жар. Схопивсь, як опарений. Крутиться, як дзига. Вертиться, як в юн в ополонці. 50 Леонід Ржепецький

4 Образні порівняння. Характеристики Зав яз, як собака в тину. Завив, як вовк. Везе, як утопленику. Поможе, як мертвому кадило. Гуляє, як риба в морі. Живе, як у батька за пазухою. Згинув, як березневий сніг. Згубилась, як голка в сіні. Пропало, як панщина. Пропав, як у воду впав. Пропав, як камінь у воду. Як вода змила. Оце пропав, як з мосту впав! Пропав, як руда миша. Пропав, як Сірко в базарі. Як корова язиком злизала. Як комар наплакав. Сидить, як кулик на болоті. Насупивсь, як чорна хмара. Надувсь, як сич. Надувся, як індик. Бачить так, як та сова вночі. Як в око вліпив. Говорить, як з рукава сипле. Вишептавсь, як рак у торбі. Гуде, як вода в лотоках. Бубонить, як у бочку дме. Бережи, як ока в лобі! Доглядай, як ока! Дивиться, як кіт на сало. Витріщив очі, як теля на нові ворота. Витріщив очі, як баран. Задивився, наче кіт на каганець. Кива головою, мов сухий опеньок. Кива головою, як кобила в маківку. Скривився, як середа на п ятницю. Пристало, як свині наритники. Іде, як корові сідло. Благородна, як свиня городня. Бере, як вола за роги! Нагло, як сніг на голову. Упав, як грім на голову. Скаче, як теля на мотузку. Розгулявся, як теля на припоні. Жаліє, як кота об лаву. Забив, як ведмедя жолудь. Мовчить, як води в рот набрав. Німа, як риба. Як з гуски вода. Побіг, як собака за возом. Не хоче, як кобила вівса. Не хоче, як коза сіна. Припав до води, як муха до меду. Усолодився, як черв як у хріні. Розібрало, як вовка опеньки. Манить, як кота мишею. Шастає, мов миша у пастці. Як з гілля зірвався. Один, мов з хмари випав! Скучає, як собака за києм. Прилип, як до Ганни Пилип. Так біжить, аж земля дрижить. Збирається, як на обід. Похожає, як пава. Нариси з етнопедагогіки українського народу: ідеї, цінності, перспективи 51

5 Диба, мов муха по сметані. Держиться, як пісок на вилах. Возиться, мов кіт з оселедцем. Розумілися, як руді миші в полі. Розбрелись, як вівці без пастуха. Вмішалася, як середа в тиждень. Не минеться, як бабі жнива. Біжить, як швець з чоботами на торг. Опорився, як муха на окропі. Вхопив, як тилом борщу налив. Досада шкребе, як кішка лапою. Буде утіха, як з дірявого міха. З нього толку, як з козла молока. Справний, як віл до корита. Боїться, як вовк кози. Боїться, як торішнього снігу. Хочеться, як голоміз на вулицю. Божився, як пес макогоном. Добре, як собаці на перелазі. Удалося, як тій Солосі. Побачиш, як свою потилицю. Побачиш, як своє праве вухо. Так просили, так просили та не пускали, а я таки вдерся! Трошки гречки, трошки проса, трошки взута, трошки боса. Дадуть, аби доніс, а доженуть, то й ще дадуть. Сідайте, на чому стоїте, ще й ноги звішуйте. Як гороху, тих знайомих: куди не піду, то випхнуть. Хоч ти іди в ліс по дрова, а я буду дома, а хоч я буду дома, а ти йди в ліс по дрова. Сам голий, а сорочка за пазухою. Купив хрону до лимону! Так чи не так, а перетакувати нема чого. На городі бузина, а в Києві дядько. Ніс так ніс, як через Дніпро міст. Якби та якби, так виросли б і у роті гриби. Хитро, мудро, не великим коштом. Що головою в піч, що в піч головою то все не мед. Балакала, говорила сім мішків гречаного Гаврила. Не знав, не знав, та як на те й забув! Чи програв, чи виграв, аби свіжі гроші! Сухо, піднімайся по саме ухо. Круть-верть в черепочку смерть! Побачиш своїх кланяйся нашим! У сні бачив, а наяву прозівав. Перш ти мене підвези, а потім я на тобі поїду. Аж на небі чути, як мухи кашляють. Це не те, що мете, а те, що зверху йде. Воно б дуже добре, та нікуди не годиться. Жартуй, глечичок, поки не луснув! Ні те, ні се, ні кукуріку! Набрав, що аж голому поза пазухою повно! 52 Леонід Ржепецький

6 Каламбури Казала біла, що не буде діла. Правда твоя, що на вербі груші, на осиці кислиці. Дім — не ворог коли запалиш, то згорить. Що воно за сіно, коли одна суха трава! Тринди-ринди завтра праздник! Нема хліба їж пироги. Що там і говорить, коли нічого й балакать. Жартувала баба з колесом та в спицях застряла. Ви мовчіть, а я буду слухати. Ніхто й не чув, як комар чхнув. Диво у решеті: багацько зірок, а нікуди вилізти. Так дрижав, що аж употів! Пішов у ріст, як заєць у хвіст. Якраз Савці свитка, тільки рукавів нема. Якби кури не замовкали, то ще живий би був. І я колись під школою ночував! Сім верств до небес і все пішки. За капалю молочка та так бити бичка? Хороша пісня, коли б довша. Житній хліб пшеничному калачеві дід. Наївсь, аж лоб твердий. Були вареники та на вербу повтікали. Не для пса ковбаса не для кота сало. Піднімайте, свині, хвости, бо глибоко морем брести! Розібрало, як вовка пиво на третій день. На вовка помовка, а зайці кобилу з їли. Буває, що й теля вовка хапає. Буває, що й слон літає. Мухи коня з їли, а вовк помагав. Чи чорт видав, щоб ведмідь щебетав! З бика не надоїш молока. Не прав ведмідь, що корову з їв, не права корова, що в ліс пішла. І риба співала б, коли б голос мала! Там то глибоко жабі по око! Так жінку бив, що сам насилу втік! Хапай, бабо, решетом сонце! Розсипався б дід, якби баба його не підперезала. Всі дівчата голуб ята, а де ж ті чортові баби беруться? На одно око сліпий, а на друге не бачить. Виміняв сліпий у глухого дзеркало на цимбали. Давай, жінко, перцю мед закушу. Химині кури, що пішли в череду недоєні. Народу багато, а людей мало. А батькові твоєму, щоб жито родило! Нариси з етнопедагогіки українського народу: ідеї, цінності, перспективи 53

7 Бодай на вас добра година та грошей торбина, а до того дітвори сотні півтори! Бувай здорова, як риба, гожа, як вода, весела, як весна, робоча, як бджола, багата, як земля! Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля! Бувайте здорові, майтеся гаразд, як вам не стане, вертайтесь до нас! Будьте здорові! Щасливі будьте! Будем жити, мед вино пити, хліб жувати, добра чекати! Вашими устами та мед пити! Великий рости, щасливий будь, себе не хвали, другого не гудь! Від краю до краю всім добра бажаю! Віншую, віншую, бо пироги чую! Година вам щаслива! Щоб ви бачили сонце, світ і діти перед собою! Дай, Боже, сто кіп, бо був торік один сніп! Дай, Боже, щоб ви довго жили і я також з вами остався! Дай, Боже, щоб усе було гоже! Жити вам, поживати та добра наживати! Не поминай лихом, а добром як хочеш! По сій мові та будьмо здорові! Пошли вам здоров я та з неба дощ, та хліб, та цвіт, та всячину! Біг псище через мостище і через овсище, задрав хвостище, заросився, замочився, вибіг на дорогу, обтрусився і, здається, не було води ні псу, ні овсу! Босий хлопець сіно косить, роса росить ноги босі. Доброзичливі побажання, вітання, тости Був собі Карпо та Полукарпа, да переполукарпився на маленькі полукарпенята! Був собі цебер, перецебрився, мав дітей цебренят перецебренята. Був собі паламар, його діти паламарята перепаламарилися. Варка варила вареники, Василь варив вареники, Варка Василя вареником, Василь Варку вареником. Залізо визалізилось! З редьки п ять блюд: редька мниха, редька триха, редька кришиха, редька з квасом та редька так часом! Їхав піп коло кіп, лічив копи по три снопи: одна копа копаком, друга копа копаком, третя копа копаком! Ми свій фундамент перефундаментували, перефундаментуйте ви свій! На дворі трава, на траві дрова. Раз дрова, два дрова, три дрова! Ваша верба найкорчукуватіша! 54 Леонід Ржепецький

8 Наш Карпо з своїми карпенятами полукарпився! Нашого пономаря ніхто не перепонамарює. Не клюй, курко, не кури, турко, люльку! Перепеличка невеличка під полукіпком випідьпадьомкалась. Писаревого писарця писарчук! Попотурчи, туркоть! Пилип пиляв поліна, притупив пилку. У нас надворі погода розмокропогодилася. У нашого діда капелюх не покапелюховськи. Ковпак під ковпаком. Хитру сороку спіймати морока, а на сорок сорок морок. Ходить посмітюха по смітнику з посмітюшенятами. Шила баба капелюха, та не покапелюховськи. Хай малий малому скаже, хай малий теля прив яже. Чорне сукно лізе у вікно. (Ніч). Чорна корова усіх людей поборола, а біла корова усіх людей позводила. (Ніч та день). Що без рук стучить? (Грім). Шило-мотовило попід небесами ходило, із панами говорило, із князями розмовляло. (Блискавка). Сидить півень на вербі, спустив китиці до землі. (Дощ і сонце). Сиві кабани усе поле залягли. (Туман). Прийшов хтось та взяв щось: бігти за ним, та не знаєш за ким. (Вітер). Зоря-зорениця по церкві ходила, ключі загубила, місяць зійшов, ключі знайшов. (Роса). Скоромовки Летить виє, сяде риє. (Жук). Стоїть при дорозі на одній нозі, голова мала, а в ній тьма. (Мак). У нашого дядька білих курей грядка. (Зуби). Що росте без дощу? (Процент). Шаталося, моталося, під припічком сховалося. (Віник). Чого за гріш повна хата? (Світла). Що треба для обіду? (Ложка). Повен пень головень. (Галушки). Що біжить без повода? (Вода). Од чого гуска пливе? (Від берега). Брат брата вік доганяють та ніколи не догонять. (Колеса у воді). Мовчить, а сто дурнів навчить. (Книжка). Що тій козі буде, як її сім літ мине? (На восьмий поверне). Веселе дерево весело співає, кінь над бараном хвостом махає. (Скрипка). Іди, іди, дощику Іди, іди, дощику, зварю тобі борщику в зеленому горщику. Поставлю на вербі, Нариси з етнопедагогіки українського народу: ідеї, цінності, перспективи 55

9 Загадки для дітей щоб випили горобці, я яєчком забілю, а яєчко прісне, а сонечко блисне. Не йди, не йди, дощику Не йди, не йди, дощику, зварю тобі борщику та поставлю на горі, щоб не їли комарі. Вийди, вийди, сонечко Вода, вода холодная, стечи з мене кругом мене. А з кого не стече, того сонце опече. Зозулю, зозулю, голубонько Зозулю, зозулю, голубонько, скажи мені, зозуленько, скільки років я буду жити? Коровко, коровко Коровко, коровко, дай мені сира, дай мені масла, я тебе, коровко, ціле літо пасла. Мавко, мавко Мавко, мавко, на тобі полинь, а мене покинь. Ой весна, весна та й весняночки Ой весна, весна та й весняночка, Ой рано, рано та й весняночка! Де ж твоя дочка та й паняночка? Ой рано, рано та й паняночка! Погнала бичка за ворітечка! Пасися, бичку, я спряду мичку. Ой рано, рано, я спряду мичку! Старому діду на рукавичку! А бабусеньці на сподничку. Ой рано, рано, на сподниченьку! Мички не спряла й бичка втеряла. Ой рано, рано, й бичка втеряла! Весна наша красна Весна наша красна! Що ж ти нам принесла? Дитячі заклики, примовки, заклинання Дівчатам да по квіточці, хлопцям да по дудочці. Розлилися води Розлилися води на чотири оброди. Ой діти квіти, весна красна, зілля зелененьке. 56 Леонід Ржепецький

10 Тьох-тьох, тьох-тьох, Тьох-тьох, тьох-тьох. На Івана, на Петра На Івана, на Петра мати хліба напекла. А в середу продавала, сім копійьок заробляла. Головатий Іван у воду впав, я ж його не пхав, він сам упав. Коляд, коляд,колядниця Коляд, коляд, колядниця, Веснянки. Пастуші ладканки. Русальні пісні добра з медом паляниця, а без меду не така, дайте, дядьку, п ятака! Щедрівниця Щедрівниця, добра з маком паляниця, а пісная не такая. А я й теї не покину і тую в торбину вкину. Щедрик, щедрик Щедрик, щедрик, щедривніця, добра з маслом паляниця, а сухая не такая. Постіл косий, стою босий, коротка свитка, змерзла литка. Коляда, коляда Коляда, коляда, дай, дядьку, пирога! Як не даси пирога, возьму за рога та виведу на поріг. У ріг буду трубити, волом буду поганять. Добривечір! Колядую, колядую Колядую, колядую ковбасу у печі чую. А ти, мати, не гуляй ковбасу з печі виймай! Два півники, два півники Два півники, два півники горох молотили, дві курочки, дві курочки у млинок носили. Коза насипає, а маленьке козенятко з ковша вигрібає. Старий дід та й ведмідь встав да й припіває. Нариси з етнопедагогіки українського народу: ідеї, цінності, перспективи 57

11 А лисичка майстеричка красні хустки вишиває. А сова із дупла очицями луп, луп: Якби мені не діточки, то я б пішла туп, туп. Й старі коти, й старі коти горох молотили Й старі коти, й старі коти горох молотили, а маленькі котенята до млина носили. Комар місить, комар місить, муха воду носить, а сороки-білобоки на весілля просять. Прийшов жук та й взяв розганяти, а сороки-білобоки взялись на хресті написав: «Була в попа собака…» і т.д. Що то в світі та й за правда була Що то в світі та й за правда була, що курочка та й бичка привела? А той бичок та й наніс яєчок, ті яєчка та й на хмарі поклав. А безрукий ті яєчка взяв та голому їх за пазуху поклав. Як забили комара Як забили комара, Колядки, щедрівки танцювати. Дитячі віршики Їде півник на коні Їде півник на коні, куряву здіймає. Ти куди, ти куди? курочка питає. Їду, курочко, прощай, на війну велику. Кудкуда, кудкуда! Кури голосили. Була в попа собака Була в попа собака, він її любив Собака вкрала сало він її убив. Убив, поховав, напекли печені, а приїхав пан Волянський, забрав у кишеню. А сорока-білобока на цю штуку ласа, біжить, кричить, вигукує: Дайте, пане, м яса. Ішли кози Ішли кози поза лози капусту садити. Найшли муху на кожуху, 58 Леонід Ржепецький

12 дали її забити. З тої мухи два кожухи, треті ногавиці. Що зостане від ногавиць то на рукавиці. Невеличкий чоловік Невеличкий чоловік косив ціпом дуби, вдарив жабу по хвості вибила йому зуби. Наслідування куликання жаб Нум плакать, нум! Небилиці Нум плакать, нум! Де твій кум? На Дону. А твій де? Потонув. Нум плакать, нум. Кум кума, кум кума Кум кума! Кум кума! Принесли мені полотна. Дитина ридає, сорочки немає. Наслідування голосів птахів і звірів Журавлі Журавлі кричать: Кру-кру-цукру-кру, Кругом-кругом-кругом, Кру-кру-цукру, Нема-нема, ключем- Кру-кру-ключем, ключем! Яром, яром, яром Соловей співає так: яром, яром, яром, втік, втік, втік; ловіт, ловіт, ловіт! Кудкудак, кудкудак Курка звичайно говорить: кудкудак, кудкудак знесу яйце, як кулак! Горобці Горобці прилетіли на ячмінь, та, заїдаючи зерно, тваркочуть: Чий, чий, ячмінь? Чий, чий? Їжмо! Їжмо! То шевців! Шевців. Нариси з етнопедагогіки українського народу: ідеї, цінності, перспективи 59

13 Вовк У-у-у-у! Хто буде кобилу їсти, Як я вмру-у-у-у? Побалакали Ходив базаром пан і зайшов туди, де люди свині продають. От бачить пан, що в кожного на возі лежить свиня, він і каже: — Що мужик, то й свиня. А мужик бачить, що як пани йдуть, так за ними й собака біжить, от він і каже: Що пан, той і собака. Цінна знахідка Давно це вже було. Йшов дорогою чоловік, знайшов підкову, зрадів і сказав: От якби ще три підкови знайти та одного коня, ото б щастя! Зима люта Звуконаслідування Ой, то-то, куме, зима люта буде! Невже? Страшенні морози будуть! Та ну. Так буде холодно, що аж-ажаж! А ти звідки те знаєш? Бо ж у мене кожуха нема. Задоволений Знову не вбив жодного зайця?! Не вбив. Але, незважаючи на це, я дуже задоволений. Чого? Бо нагнав на них такого страху, що всі повтікали. Невістка Хто винен? Та, звісно, невістка. Ми з тобою йшли Ми з тобою йшли? Анекдоти, жарти, дотепи Йшли! Хто? Кожух знайшли? Кожух. Знайшли! Та який?.. А де ж він? Між сусідками Хто? А ви, кумо, чому не поставите Кожух. біля грядок страхопудало? Який? Та нащо? Я й так цілий день Як який? Ми з тобою йшли? сама на городі. Йшли! Я нетутешній Кожух знайшли? Двоє п яних сваряться, бо не можуть второпати, що то на небі: Знайшли! місяць чи сонце. Повз них А де ж він? проходить стрічний. 60 Леонід Ржепецький

14 Скажи, чоловіче, що то на небі — місяць чи сонце? питають його п яні. Я не знаю, я нетутешній, — відповів він. Легший вихід Як ви можете з цією людиною так довго розмовляти? Якби не говорив. То мусив би слухати, а то ще тяжче! Як невістка манила свиней Оддавала мати дочку у чуже село і наказувала слухати свекруху і нічого не робить, не спитавшись. Ото уже свекруха і посилає невістку поманити свиней. А як же, мамо, у вас манять? Та як же там манять? каже свекруха. Як у вас, так і у нас. Вийшла невістка на вулицю та й давай кричать: Як у вас, так і у нас, як у вас, так і у нас! Дивно Кумо! Кілько ваша корова дає денно молока? Десять літрів. А скільки продаєте? П ятнадцять. Тіснота Раз їхав чоловік великим шляхом та проїздив повз верству; коло верстви дорога була накочена, то якось він і зачепився. От став тоді, чуха потилицу та каже: Яка ж то тіснота, що ніде й возом проїхати! Їхав святий Петро на білім коні: кінь біжить, аж камінь січе: да буде проклята кров, котра потече! Місяцю-князю! Вас три у світі: один на небі, другий на землі, а третій в морі, камінь білий. Як вони всі не можуть докупи зійтися, так не можуть у мене, раба Божого (вказується ім я), зуби боліти! Нехай тобі золота корона, а мені щастя й здоров я! Понеділок з вівторком, середа з четвергом, п ятниця з суботою, неділька-удовиця, який сон мені присниться? Дай мені, Боже, того повидать, з ким мені вік вікувать. Дубе, дубе! Ти чорний: у тебе, дубе, білая береза, у тебе дубочки синочки, а у березочки дочки. Тобі, дуб і березо, шуміть та густи, а рожденному, хрещеному рабу Божому (вказується ім я) спать та рости! Водичко-йорданичко! Вмиваєш луги-береги, коріння, біле каміння; умий сего хрещеного, чисто вчиненого від гніву, ненависті і від усякого лиха. Ой смійтеся, дівчаточка, та й ви молодиці, Посіяв я файку жита, а цибух пшениці. На причіпку молотив, у зачіпку віяв, Під припічком наорав, пшениці Нариси з етнопедагогіки українського народу: ідеї, цінності, перспективи 61

15 насіяв. Ой Іван-подолян ходив з посторонком, Вперезався комишем, підперався ворком. Тримав став на печі, черпав воду саком, Ловив рибу грабельками, стріляв птахи маком! Як ся став запалив, риби погоріли Попалені щупаком до лісу летіли! Замовляння Жартівливі коломийки Ой дівчинко, дівчинонько, вмієш ся ти шити, А не вмієш до сорочки рукава пришити. Ой ти, білява, білявино, чого така біла? Бо на мені пудерику до півтора кіла. Ой ішов я з вечорниць та попід городи, Замотався в гарбузи та й наробив шкоди. Як зачали старі баби кочергами гнати, То я мусив гачі дерти, гарбузи латати! Утікав я од Параски через перелазки, Якась біда ударила три рази. А я кричу: — Гвалту, люди, чого біда хоче? А по мені четвертий раз: — Не ходи поночі! Як ішов я через село, курка мене вздріла, Якби не та паличенька, була б мене з їла. Ой скрипочка би не грала, якби не той смичок, Не була би жінка бита, якби не язичок. Ой мала я миленького, ой мала я, мала, Поставила на ворота, та й ворона вкрала. Роботящий легінище, нема що казати: До півночі за дівками, до полудня спати. Та чотири легіники сіно обертали, Миша в сіні телеснула вони повтікали. Ой скажіте, добрі люди, чим Андрій хворіє: 62 Леонід Ржепецький

16 На роботі замерзає, коло миски пріє. Сироти за матір ю Мамочко моя пчілочка, мамочка моя ластівочка, словечко моє вірнеє, зезулечко моя лугова нащо ти мене кинула? виглядати? Сонечко моє яснеє, ручечки мої пишнії, ніжечки мої ходулечки! Находились твої ніжечки, наробились твої ручечки! Очечки твої карії, надивились твої очечки. Нема кому мені правди сказати, Ні на кого мені діток бросити маленьких, Нема до кого мені прийти, ні з ким мені поговорити. Откуди ти до мене прилетиш? Із якої сторононьки мені тебе правдиного? Агол (агел) янгол Балта сокира Банда оркестр Банувати тужити Бардо, бардзо добре Бахур волоцуга, хлопець Бербениця дерев яна діжка Бибо — але Білозір ясноочий, мудрий Бірше більше Босоркання відьма Вадаска полювання Валка група підвід Ватра вогнище Вити плакати, тужити Газда господар Голосіння Птичка моя одлетная! одлетіла ти од мене, моя мамочка, не буду вже я тебе бачити, личенько твоє білеє, Чому ти не встанеш та не змовиш словечка свого Газдиня господарка Гамазей будівля для зберігання зерна Ганьбитися соромитися Гемон демон Грань жар Гречний чемний, ввічливий Гринджоли санчата Дєдя тато Досвітки зібрання сілької молоді в осінній чи зимовий період для спільної праці чи розваги Жеб кишеня Жовнір солдат Збойник розбійник Звар ювати збожеволіти Здибати зустріти Нариси з етнопедагогіки українського народу: ідеї, цінності, перспективи 63

17 Словник застарілих, маловживаних та діалектних слів Зимовник зимове житло запорожця за межами Січі Знатник знахар, чарівник Імати брати Кавалок шматок Кагла отвір у димоході нижче стелі, який затуляють для зберігання тепла Кармазин темно-червоне сукно Киселиця страва зі слив та борошна або круп Клебаня капелюх Клец колода Клуня будівля для зберігання снопів, сіна Ковбиця отвір у передній частині селянської печі Когут півень Кодола груба мотузка Колиба зимове житло лісорубів Комин димар Кулеша каша з кукурудзяного борошна Кучма бараняча шапка Лайдак негідник Ланці ланцюги Легінь парубок Лікоть давня міра довжини, приблизно 0,5 м Магазин комора Мажа чумацький віз Мандибурка картопля Маржина худоба Мацур кіт Мелай хліб з кукурудзи Німота німці Ніц нічого Нянько тато Обора відгороджена частина подвір я з приміщенням для худоби Оренда корчма Оруда справа, клопіт Пазити стерегти Паленка горілка Патик палиця Пеня біда, горе Переводина жардина Писок, писки обличчя, рот Піл настил для спання у селянській хаті Піпа люлька Піти співати Плай стежка Покорм материнське молоко Полукіпок 30 снопів збіжжя Портяниці штани Потята пташенята Привиденція пригода Причина непередбачений випадок, скрутні обставини Пуга батіг Пушка рушниця Ріша хмиз Родимий природжений Розказ наказ Розпускатися прийти у відчай Розшибатися кидатися, битися Ропа розсіл Рубель вузька дерев яна дошка з ручкою і поперечними зарубками для качання білизни Рундук ганок Саєт тонке англійське сукно Сарака нещасний Світивка зоря Сливе майже 64 Леонід Ржепецький

18 Сокотити доглядати, стерегти Спреджу спершу Стельмах майстер, котрий робить вози Судина посудина Судоситися зустрічатися Тарниця дерев яне сідло Татом чарівний кінь Ташка шкіряна сумка, яку носили на ремені через плече Титинь тютюн Товар велика рогата худоба Тямувати пам ятати Уберя одяг Файний гарний Фіглі витівки, жарти Фігляр витівник, кривляка Фляшка пляшка Фраїрка кохана, коханка Хамло хмиз, галуззя Хвантина одяг Цебро — дерев яне відро, діжка Цимбори товариші Цуравий обідраний Черінь дно печі, де горять дрова; площина під зводом печі Чіп дерев яна затичка діжки, бочки Шанька торбина Шикований вправний, прудкий Шишки вид весільного печива Шмаття білизна, одяг Шпикміж комора Штудувати навчатися, вивчати Шиф корабель Шкербати скарби Яглова каша погано зварена каша Яриза служка Ячати кричати Юж вже Юпка вид верхнього одягу типу свити Музично-хореографічна композиція «Різдвяне свято» (для фольклорного ансамблю) Мета: захопити школярів красою, благородством і глибиною змісту стародавнього обряду, домогтись високої майстерності виконання колядок і щедрівок. Обладнання: зірка, сокира, маски (півня, корови, киці). Накритий стіл: яблука, горіхи, калачі, узвар з сушених фруктів, кутя. Посередині столу у склянці свічка. Часник, дідух, сіно, лісові горішки. Музичний матеріал: «Павочка ходить»; «Добрий вечір, тобі «; «Прийшли щедрувати»; «Ой сивая та і зозуленька»; «Ой у полі плужок ходить»; «Мала Галя»; «Добрий вечір, щедрий вечір»; «В цьому дворку, як у вінку»; «Старий вік минає». Селянська хата. Всі готуються до святої вечері. Діти одягають ялинку. Дівчина. Подивіться, матусю, чи гарно ми вбрали ялинку? Мати. Гарно, діти. Молодці ви у мене (діти сідають за стіл). Нариси з етнопедагогіки українського народу: ідеї, цінності, перспективи 65

Домашня робота — Шкільні домашні завдання: Рідна мова / Українські народні прислів’я та загадки

Загадки
· Мене не їдять, і без мене не їдять?                        (Сіль)
· Коло носа в’ється — в руки не дається?               (Запах)
· Хоч поруч іде, а сліду не залишає?                       (Тінь)
· Ніхто ні в кого його не бачив, А в кожного є?      (Ім’я)
· Скрізь я буваю; починають говорити — я втікаю?  (Тиша)
· Що можна бачити з заплющеними очима?           (Сон)
· Яким ключем не можна відімкнути замок?           (Журавлиним)
· З якого посуду не їдять?                                       (3 порожнього)
· Як потрібен — викидають, Не потрібен — підіймають?   (Якір)

Про землю
· Земля – наша мати: всіх годує.
· Земля багата – народ багатий.
· Хто на землі сидить – той не боїться, що впаде.
· На чиїй землі живеш – того і воду п’єш.
· На чорній землі білий хліб родить.
· Високі гори мають глибокі доли.
· Дай землі, – то вона й тобі дасть.
· Хто землі дає, тому земля втроє віддає.
· На чужій землі не доробиш хліба.
· Не земля родить, а руки.

Про мову
· Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш.
· Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
· Птицю пізнати по пір’ю, а людину по мові.
· Слово до слова – зложиться мова.
· Пуста мова не варт доброго слова.

Про природу
· Весняне сонце – як дівчини серце.
· Доки сонце зійде, – роса очі виїсть.
· Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.
· Природа одному мама, а другому мачуха.
· Нема тієї драбини, щоб до неба дістала.
· Взимку сонце, як мачуха: світить, та не гріє.
· Якби не було хмар, то ми б не знали ціни сонцю.
· Світить місяць, та не гріє.
· Хто в темряву дивиться, – той од світла кривиться.
· Де тепло, там і добро.

Про працю
· Без праці жити – тільки небо коптити.
· Праця чоловіка годує, а лінь марнує.
· Сталь гартується в огні, а людина – в труді.
· З гори і сани біжать, а на гору і віз не їде.
· Хоч земля хліб родить, чоловік на хліб робить.
· Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
· Їсть за вола, а робить за комара.
· Скупий два рази платить, а дурний два рази робить.

Про родину
· Не послухаєш батька-матері, то навчить тебе лиха година.
· Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько.
· Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріже, то все болить.
· Брати – що коти: погризуться і помиряться.
· Брат – не батько, сестра – не мати.
· Не навчив батько, не навчить і дядько.

Про дружбу
· Людина без друзів – що дерево без коріння.
· Друзі пізнаються в біді.
· Як прийде туга, пізнаєш друга.
· Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.
· Нових друзів май, старих не забувай.
· У друга вода солодша від вражого меду.
· Чоловік без друга — що їжа без солі.
· Дружба — як дзеркало: розіб’єш, не складеш.
· Добре братство миліше, ніж багатство.
· Найти друга, за якого можна померти, — легко, а такого, щоб за тебе помер, — важко.
· Дружба — найбільший скарб.

Чесноти
· Очі – міра, рука – віра, совість – порука.
· Хто чисте сумління має, той спокійно спати лягає.
· Хто відважний, той здобуває, а хто боягуз, той пропадає.
· Посієш вчинок – виросте звичка.
· Добре треба шукати, а зле – прийде саме.
· Зле – не гнися, добре – не пнися.
· Хвалилася вівця, що у неї хвіст, як у жеребця, та ніхто тому не вірив.
· Брехня стоїть на одній нозі, а правда на двох.
· Добре чути далеко, а зле ще далі.

Хто найдальше бачить?          (Розум)
Що старше від розуму?          (Увага)
Що найскорше росте?            (Брехня)
Хто завжди правду каже?       (Дзеркало)

Прислів’я про мову 🐦 | Література

Прислів’я про мову, про слово українською всі нам добре відомі, ми часто їх говоримо, але якщо вам поставлять завдання назвати хоча б 5 прислів’я про мову, то ви напевне будете довго думати перш ніж дати відповідь. Пропонуємо вам підбірку прислів’я про мову, які вам нагадають про всю красномовність української мови.

Прислів’я про мову

Прислів’я про рідну мову

Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
Птицю пізнати по пір’ю, а людину по мові.
Рідна мова — не полова: її за вітром не розвієш.
Більше діла — менше слів.
Будь господарем своєму слову.
Мовивши слово, треба бути йому паном.
Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
Від красних слів язик не відсохне.
Від солодких слів кислиці не посолодшають.
Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
Від теплого слова і лід розмерзається.
Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
Впік мене тим словом, не треба й вогню.

Прислів’я про мову та мовлення

Гостре словечко коле сердечко.
Де мало слів, там більше правди.
Діла говорять голосніше, як слова.
Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
Добре слово краще, ніж готові гроші.
Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
І від солодких слів буває гірко.
Кого не б’є слово, тому й палиця не поможе.
Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
Красне слово — золотий ключ.

Українські приказки та прислів’я про мову

Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.
Краще переконувати словами, як кулаками.
М’які слова і камінь крушать.
На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.
Не кидай слова на вітер.
Не так то він діє, як тим словом сіє.
Шабля ранить тіло, а слово — душу.
Слово — не полова, язик — не помело.
Слова пристають, як горох до стінки.
Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
Слово — вітер, письмо — грунт.
Слово до ради, а руки — до звади.
Слово до слова — зложиться мова.
Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
Слово старше, ніж гроші.
Словом і місто можна збудувати.
Удар забувається, а слово пам’ятається.
Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
Чиєсь одне слово губить діло.

Прислів’я про мову або слово

Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
Як овечка: не мовить ні словечка.
Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.
Перше погадай, потім повідай.
Що кому треба, той про те й теребить.
Байка байкою, а борщ стигне.
Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.
Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.

Прислів’я про українську мову

Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.
Дурний язик попереду розуму біжить.
Дурний язик — голові не приятель.
Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.
Удар забувається, а слово пам’ятається.
Що на думці, те й на язиці.
Язиком без ножа ріже.
Язиком вихати — не ціпом махати.
Як овечка: не мовить ні словечка.
Як питали, так і відповідали.
Як привітаєшся, так і відкажуть.

Тепер ви знаєте різні прислівя про мову, і зможете збагатити свій словниковий багаж.

Прислів’я про мову, про слово українською всі нам добре відомі, ми часто їх говоримо, але якщо вам поставлять завдання назвати хоча б 5 рислів’я про мову, то ви напевне будете довго думати перш ніж дати відповідь. Пропонуємо вам підбірку прислів’я про мову, які вам нагадають про всю красномовність української мови.

Прислів’я про мову

Прислів’я про рідну мову

Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
Птицю пізнати по пір’ю, а людину по мові.
Рідна мова — не полова: її за вітром не розвієш.
Більше діла — менше слів.
Будь господарем своєму слову.
Мовивши слово, треба бути йому паном.
Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
Від красних слів язик не відсохне.
Від солодких слів кислиці не посолодшають.
Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
Від теплого слова і лід розмерзається.
Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
Впік мене тим словом, не треба й вогню.

Прислів’я про мову та мовлення

Гостре словечко коле сердечко.
Де мало слів, там більше правди.
Діла говорять голосніше, як слова.
Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
Добре слово краще, ніж готові гроші.
Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
І від солодких слів буває гірко.
Кого не б’є слово, тому й палиця не поможе.
Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
Красне слово — золотий ключ.

Українські приказки та прислів’я про мову

Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.
Краще переконувати словами, як кулаками.
М’які слова і камінь крушать.
На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.
Не кидай слова на вітер.
Не так то він діє, як тим словом сіє.
Шабля ранить тіло, а слово — душу.
Слово — не полова, язик — не помело.
Слова пристають, як горох до стінки.
Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
Слово — вітер, письмо — грунт.
Слово до ради, а руки — до звади.
Слово до слова — зложиться мова.
Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
Слово старше, ніж гроші.
Словом і місто можна збудувати.
Удар забувається, а слово пам’ятається.
Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
Чиєсь одне слово губить діло.

Прислів’я про мову або слово

Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
Як овечка: не мовить ні словечка.
Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.
Перше погадай, потім повідай.
Що кому треба, той про те й теребить.
Байка байкою, а борщ стигне.
Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.
Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.

Прислів’я про українську мову

Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.
Дурний язик попереду розуму біжить.
Дурний язик — голові не приятель.
Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.
Удар забувається, а слово пам’ятається.
Що на думці, те й на язиці.
Язиком без ножа ріже.
Язиком вихати — не ціпом махати.
Як овечка: не мовить ні словечка.
Як питали, так і відповідали.
Як привітаєшся, так і відкажуть.

Приказки про мову та слово

Всяку їжу можна їсти, а не всяке слово можна сказати.
❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀

Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш.
❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀

Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀

Птицю пізнати по пір’ю, а людину по мові.
❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀

Гостре словечко коле сердечко.
❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀

Пташку пізнають по пір’ю і пісні, а людину — по мові й мислі.
❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀

Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.
❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀

Пуста мова не варт доброго слова.
❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀

Сім раз поверни язиком, перш ніж сказати.
❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀

Без голосу не співець, а без грошей не купець.
❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀

Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.

Як овечка: не мовить ні словечка.
❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀

Рана від меча загоїться, а від лихого слова – ніколи.
❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀

Нема казок кращих за ті, які створює саме життя, У казці тільки казати та в чуда писати.
❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀

Розмова про мед, а справи гіркі, як полин.
❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀

Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.
❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀

Розмова про мед, а справи гіркі, як полин.
❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀

От якби балакливій жінці, та десять язиків? Всі частоти світу були б приглушені…
❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀

За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀

Діла на копійку, а балачок на карбованець.
❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀

Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀

Розмово моя люба! Ти мовчиш, а я слухаю.
❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀

Прислів’я та приказки

Прислів’я та приказки — короткі влучні вислови, які образно та лаконічно передають нащадкам висновки з життєвого досвіду багатьох поколінь предків.
Пословицы и поговорки — короткие меткие выражения, образно и лаконично передают потомкам выводы из жизненного опыта многих поколений предков.

Теми (Темы):


про мову

  1. Рідна мова — не полова: її за вітром не розвієш.
  2. Більше діла — менше слів.
  3. Де мало слів, там більше правди.
  4. Добре слово краще, ніж готові гроші.
  5. Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.
  6. Слово — не полова, язик — не помело.
  7. Слово — вітер, письмо — грунт.
  8. Удар забувається, а слово пам’ятається.
  9. Дурний язик — голові не приятель.
  10. Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.

про працю

  1. Без діла слабіє сила.
  2. Без роботи день роком стає.
  3. Будеш трудиться — будеш кормиться.
  4. Губами говори, а руками роби!
  5. Добрий початок — половина діла.
  6. Заклопотався, як квочка коло курчат.
  7. Лежачого хліба ніде нема.
  8. Не взявшись за сокиру, хати не зробиш.
  9. Труд чоловіка кормить.
  10. Трудова копійка годує довіку.

про добро

  1. Буде добре, як мине зле.
  2. Будь добрим — бідним станеш.
  3. Від добра добра не шукають.
  4. Добре чути далеко, а зле ще далі.
  5. Добре ім’я краще багатства.
  6. Добрий, хоч до рани прикладай.
  7. Добро пушить, а лихо сушить.
  8. Кого добро нагріє, той дуріє.
  9. Як не було добра змалку, то не буде до останку.
  10. Там добре, де нас нема.

про природу та її явища

  1. Природа одному мати, другому — мачуха.
  2. На небо не скочиш, а в землю не закопаєшся.
  3. Не можна на небо злізти та через голову штанів скинути.
  4. Нема тієї драбини, щоб до неба дістала.
  5. Рада б мати до дітей небо прихилити та зорями вкрити.
  6. Як небесна височина, так морська глибина.
  7. Високі гори мають глибокі доли.
  8. Нема гори без долини.
  9. Поле має вуха, а ліс очі.
  10. Поля, що й курці лапкою нема де ступити.

про розум, знання та уміння

  1. Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в’язати.
  2. Вік живи — вік учись.
  3. Вченому світ, а невченому тьма.
  4. Грамоти вчиться — завжди пригодиться.
  5. За битого двох небитих дають, та й то не беруть.
  6. Мудра голова не дбає на лихі слова.
  7. Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже.
  8. Наука не пиво: в рот не віллєш!
  9. Не перо пише, а розум.
  10. Учись — на старість буде як нахідка!

про життя

  1. Життя прожити — не поле перейти.
  2. Вік пройшов — як батогом ляснув.
  3. День довгий, а вік короткий.
  4. Де є життя, там є й надія.
  5. Життя біжить — як музика дзвенить.
  6. Життя любить того, хто за нього бореться, а нищить того, хто йому піддається.
  7. Коли б життя, а смерть прийде.
  8. Яке життя, така й смерть.
  9. Які люди, таке і життя буде.
  10. Живи просто, проживеш років зо сто, а будеш лукавить, так чорт тебе задавить.

про їжу та хліб

  1. Аби душа сита та тіло не наго.
  2. Водою ситий не будеш.
  3. Повар від запаху ситий.
  4. Хто сит, той гадає, що вже ніколи не зголодніє.
  5. Там публіка — сім душ на півбублика.
  6. Плети йому калачі, а він тобі лапті.
  7. Паляниця — хлібові сестриця.
  8. Яка пшениця, така й паляниця.
  9. Без зубів лихо, а без хліба ще гірше.
  10. Без хліба і любов гине.

про взаємини між людьми, дружбу і товаришування

  1. Один у полі не воїн.
  2. Біда, коли один в бороні, а десять в стороні.
  3. Всі одним миром мазані.
  4. Семеро воює, а один горює.
  5. Дружний табун і вовків не боїться.
  6. Гуртом і каша краще їсться.
  7. Були б пиріжки, будуть і дружки.
  8. Друзі – це злодії часу.
  9. З дурнем подружитися — свій розум тратити.
  10. Нема кращого друга, як вірна подруга.

про тварин

  1. Всякої тварі по парі.
  2. І тварина розумна, дарма, що не говорить.
  3. Старий звір ніколи не дрімає.
  4. Добрий баранчик, та по-вовчому виє.
  5. Куди баран, туди й вівці.
  6. І чорна корова біле молоко дає.
  7. Чия корова ричала, а твоя б мовчала.
  8. Кінь на чотирьох ногах і то спотикається.
  9. Кобила за ділом, а лоша без діла.
  10. Дай свині роги — людей поколе.

про сім’ю та родинне життя

  1. Близька рідня — на одному сонці онучі сушили.
  2. Своїх багато, а як прийдеться топиться, то ні за кого ухопиться.
  3. Батьки бережуть дочку до вінця, а чоловік жінку до кінця.
  4. Бритви й жінки не позичай нікому.
  5. Добрий чоловік жінці ліпший від матері.
  6. Жіноча робота ніколи не лягає спати.
  7. Найлучча спілка — чоловік і жінка!
  8. Багато няньок — дитина без носа.
  9. Добрі діти доброго слова послухають,а лихі — й дрючка не бояться.
  10. Дитина плаче, а матері боляче.

про птахів

  1. У всякої пташки свої замашки.
  2. Маленька пташка, та гострий дзьобик.
  3. Не ходи у воду за птицею, а у ліс за рибою.
  4. Нікому сама птаха в руки не вскочить.
  5. Рано б пташка запіла, якби киця не з’їла.
  6. Яка пташка, така й пісня.
  7. Як багато птиць, не буде гусениць.
  8. Всяка пташка своє гніздо знає.
  9. Воля пташці краща від золотої клітки.
  10. Не хотіла чапля рибок, а тепер їсть жаби.

про воду

  1. Не плюй у криницю, бо доведеться з неї ще води напитися.
  2. Без води й борщу не звариш.
  3. Без води і не туди, і не сюди.
  4. Вода ума не мутить та й голови не смутить.
  5. Він, як вода, скрізь просочиться.
  6. Водою воду не загадиш.
  7. Чим глибша вода, тим більша риба.
  8. За водою підеш, то й не вернешся.
  9. Пролиту воду назад не збереш.
  10. Вода крапля по краплі і камінь довбає.

про здоров’я, болячки та все, що з тим в парі йде

  1. Без здоров’я нема щастя.
  2. Здоровому все здорово.
  3. Весела думка — половина здоров’я.
  4. Рухайся більше — проживеш довше.
  5. Добра голова поболить та й перестане.
  6. Чужий біль нікому не болить.
  7. Захворів — не опам’ятаєшся, а щоб здоровим стати — не дочекаєшся.
  8. Хворому і мед гіркий.
  9. Добрий лікар має орлине око, левине серце і жіночу руку.
  10. Сліпий дзеркала не потребує.

про пісню

  1. Де праця, там і пісня.
  2. Пісня складами славна.
  3. Не все тому правда, що в пісні співають.
  4. Пісенька солодка — коротка.
  5. Як з такою піснею, то ліпше без неї.
  6. Без голосу не співець, без грошей не купець.
  7. Як уміє, так і піє.
  8. Співаєш добре, а перестанеш — ще краще.
  9. Хто співає, той журбу проганяє.
  10. Він стільки пісень знає, що й на воловій шкурі не списав би.

про любов та кохання

  1. Дівка красива, та прясти лінива.
  2. Від болещів зілля знаю, від любощів помираю.
  3. Де любов, там і щастя.
  4. Кого люблю, того й терплю.
  5. Любила Якова, та не всякого.
  6. На любов і смак товариш не всяк.
  7. Без сонця не можна бути, без милого не можна жити.
  8. Розлука — теж наука.
  9. Цілувала — не знала, пізнала — перестала.
  10. Серце — не камінь, відійде.

про красу та її цінність

  1. Краса лиця — це половина приданого.
  2. Не те красне, що красне, а те, що подобається.
  3. Хоч не красивий, аби щасливий.
  4. Як хороший, не жаль грошей, а як поганий, копну ногами.
  5. Крий, ховай погане, а воно таки гляне.
  6. Не поможе ні мило, ні вода, коли така врода.
  7. Висушила молодця дівоча краса.
  8. Не показуй пугачеві дзеркала, бо він сам знав, що красний.
  9. Ніс для празника ріс, а він і в будень його носить.
  10. Краса минеться, а розум пригодиться.

про старість та життєвий досвід

  1. Ліпша старого рада, як молодого робота.
  2. Не лай старого — сам старим будеш.
  3. Що старе, що мале, що дурне.
  4. Старі крутяться, а молоді учаться.
  5. Старого чоловіка для поради держи.
  6. Старому брехати — не ціпом махати.
  7. Слухай, слухай та на вус мотай, а під старість як знахідка буде.
  8. Не в час даєш хліба густо, коли зубів у губі пусто.
  9. Добре здоровому вчити хворого.
  10. Молоде — золоте, а як ляже спати, то не може встати.

про господарство і господарів

  1. В доброго хазяїна й соломинка не пропаде.
  2. У дурного хазяїна й колесо з воза украдуть.
  3. Хто землі дає, тому й земля дає.
  4. Хто хоче збирати — мусить добре засівати.
  5. Пропав батіг — пропадай і пужално!
  6. Хату руки держать.
  7. Нова хатка — нова гадка.
  8. Хазяйське око товар живить.
  9. Свій глаз — алмаз, чужі руки — круки.
  10. Дай землі, то й вона тобі дасть.

про біду

  1. Біда бідному — і вмерти не дають.
  2. Бідний багатому косить, а сам їсти просить.
  3. Бідність не гріх.
  4. Бідного й мудрі слова мало важать, бідному вареників не їсти: як є мука, то нема сиру.
  5. Бідному у багатого жить — або плакать, або тужить.
  6. Біда красить, як кип’яток рака.
  7. Біда, що вода: несподівано все до хати приходить.
  8. Тоді любить і сват, як добре мається брат, а коли бідний, то забуде і брат рідний.
  9. Як умер біднячок — тільки піп та дячок.
  10. Розжилась голота коло болота.

про Київ

  1. Язик до Києва доведе.
  2. Доведе язик не тільки до Києва, але й до кия.
  3. Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.
  4. Дурний і в Києві не купить розуму.
  5. Дурень до Києва, дурень і з Києва.
  6. На кого біда нападе, то до Києва йде, а як біда минеться,то він і з Броварів вернеться.
  7. У Києві не женись, а в Ромнах коней не міняй.

Комментарии:

Добавить комментарий

Прислів`я та приказки Українською мовою – читати онлайн

Українські Прислів’я та Приказки супроводжують нас на протязі всього життя: народна мудрість передає досвід народу немовлятам, навчає як жити дітей, підказує, як треба себе вести молоді, та зігріває своїм теплом зрілих та розважливих літніх людей. 

Українські Прислів’я та приказки

Що таке прислів’я та приказки

Появу цього виду фольклору відносять до часів, коли ще не було писемності — він став узагальненою пам’яттю народу, в якій зафіксувалось його відношення до життя та висновки щодо морально-етичних цінностей. 

Приказками та прислів’ями користувались як зводом правил, що дають відповіді на безліч питань, які виникали в повсякденному житті та стосувались різних сфер. Найчастіше ці вислови мають емоційне забарвлення та передають відношення мовця до висловленого: засуджують, застерігають, повчають, схвалюють, направляють та інше. В кожному такому вислові передано авторитет поколінь українського народу, його естетизм, гострий розум та талановитість у володінні словом. 

прислів’я та приказки

Прислів’я та приказки — спільне та відмінне

Усна народна творчість, що являє собою коротку, афористично висловлену думку, іноді з алегоричним змістом має назву прислів’я. А приказкою називають короткий сталий вираз, де думка також передається за допомогою переносного змісту, але немає висновку. Основна відмінність між цими двома жанрами фольклору полягає в тому, що приказці властива синтаксична незавершеність.

В українській мові досить часто можна спостерігати явище, коли прислів’я втрачають свою частину і стають приказками. Прикладом може служити прислів’я про мову: «Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш», чи «Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш», з якого часто використовують лише першу частину, що стала приказкою. 

прислів’я про мову

Види прислів’їв та приказок

Українські народні прислів’я та приказки висвітлюють усі сторони життя:

  • поведінку в суспільстві: «Пильнуй свого носа, а не чужого проса»;
  • цінність родинних стосунків: «Найдорожчий клад, як в родині лад»;
  • моральні чесноти: «Не одяг красить людину, а добрі справи».

Особливе місце в українському фольклорі займають прислів’я про силу дружби: «Одному не під силу — клич товариша», та прислів’я про відношення до праці: «По готовій роботі і обід смачніший». 

Прислів’я та приказки про рідний край передають любов народу до своєї землі як найвищої цінності: «На чужій стороні Вітчизна удвічі миліша», «Без Батьківщини немає людини», «На Батьківщині і шкоринка — пиріг». 

Прислів’я та приказки про Україну часто використовувались письменниками та поетами у своїх творах — згадаймо хоча б Шевченка з його «Нема на світі другої України, немає другого Дніпра». Багато з цих фольклорних зразків використовують такі зрозумілі українцям образи природи, наприклад «На хорошу квітку і бджола летить», «Поле бачить, а ліс чує», «Поля, що й курці лапкою нема де ступити». 

приказки про Україну

Сучасність чи минуле

Дехто помилково вважає, що цей фольклорний жанр сформувався в сиву давнину і належить до стародавньої української літератури. Насправді це не так: процес створення нових влучних висловлювань супроводжує життя народу постійно, але випробування часом витримують лише найвлучніші та цікавіші зразки усної народної творчості. 

Сучасні прислів’я та приказки торкаються тем здоров’я, рідного краю, мови, вічно актуальних моральних цінностей. Наприклад: «Без сім’ї і свого роду – немає нації, народу», «Наша слава – Українська держава». 

Художня довершеність та глибокий зміст народної творчості завжди приваблювали письменників та поетів, що використовували їх у своїх творах. Найяскравіший приклад такого використання — назва роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли як ясла повні». 

Читайте також:

Українські прислів’я

Українські прислів’я та приказки — це глибока духовна криниця, що готова напоїти кожного спраглого до живого слова українця, яка не зміліє та не висохне у віках.

Отправить ответ

avatar
  Подписаться  
Уведомление о