Переказ хліб на столі: ХЛІБ НА СТОЛІ | Українські твори – Attention Required! | Cloudflare

ХЛІБ НА СТОЛІ | Українські твори

Перед тим, як замішувати тісто, мати неодмінно чепурили світлицю: підмітали долівку й черінь, підмазували піч.

Впоравшись, мати витягували з печі макітру з теплою во­дою, ретельно вимивали руки і, висушивши свіжим рушни­ком, казали приповідку: «Бог на поміч». Брали борошно, вне­сене із комори, і починали пересівати.

У неньчиних руках сито ходором ходить, поплескуючись у долонях, і біла пороша настелює пухку ковдру. Зістукавши ночви, висипають борошно в пічну діжу, затим додають кисло­го молока і дерев’яною лопаткою розмішують його.

Розмісивши борошно з молоком, мати розмочують у теплій воді кавалочок тіста, що лишився од минулої випічки, бо без нього замішок не вчиниться, не зійде він пухким тілом. Коли ж кваснець заправлено, висаджуємо діжу на окраїну печі, уку­туємо куфайкою і покриваємо зверху чистим рябчунцем, щоб «хліб не захолов і вчасно зійшов».

Ледь-ледь збиралося на досвіт, і мати, вмившись, зодягали чисту сорочку, підв’язувалися вишитим фартухом.

Доки варилося снідання, мати місили тісто. Коли ж, наре­шті, воно ставало в’язким, як ґума, мати призупиняли робо­ту, а потім починали викачувати хліб.

Легкими помахами рук відривали опецьок тіста, вмокали у воду руки, щоб воно не прилипало, й, перекидаючи з однієї долоні в другу, формували круглу, наче сонце, хлібину. Злегка поплескавши верхівку, ненька клали паляницю на рушник.

Доки мати викачували останню паляницю, я біг за лопатою і, внісши, приставляв її до припечі. Розіславши капустяний лис­ток поверх ясенового язика лопати, вони змащували його олією або притрушували борошном й усаджували хлібину. Зробивши виделкою зверху кілька проштрикнів, мати метко шугнули ло­пату з хлібиною в гарячу утробу печі; потім другу, третю…

Згодом ненька заглядають у піч, витягують буханець, ва­жать у руці — якщо важкуватий, значить ще не надійшла пора виймати. Лише за другим чи третім заходом, коли від легкого постуку низ паляниці одгукнеться подзвоном, почнуть виймати зарум’янілі хлібини й розсаджувати їх вервечкою на розісланий рушник. Кожен буханець неодмінно видмухають, ошкребуть нижню скоринку від залишків капустяного листя, і вони стають чистенькі, зарум’янілі, а зі споду наче людська п’ятірня відбилася…

І як тільки хліб трохи остигне, мати змащують його здо­ром. Верх хлібини робиться блискучим, запашнішим. Затим прикривають святковим рушником, «щоб достигали».

Хліб на столі — то найбільше багатство, і до нього треба зі святістю ставитися.

(350 сл.)    (За В. Скуратівським)

«Контрольний письмовий докладний переказ тексту-роздуму»

Предмет _______________________ Клас ___ Урок № ___ Дата___/___/___

Прізвище вчителя __________________

Тема уроку: РМ № 19, 20. «Контрольний письмовий докладний переказ тексту-роздуму»

Мета: удосконалити мовленнєво-мислительні вміння учнів усвідомлювати тему й основну думку, логіку викладу, тип і стиль мовлення тексту, послідовність викладу матеріалу; розвивати інтелектуальні вміння ділити текст на смислові частини, зіставляти план і первинне висловлювання, мовленнєво-комунікативні вміння здійснювати змістово-композиційний і мовний аналіз тексту-роздуму, сприймати текст, розуміти його; удосконалити вміння шестикласників письмово докладно відтворювати почуте; сприяти підвищенню мовної й мовленнєвої культури школярів; виховувати любов до рідної мови.

Тип уроку: урок розвитку зв’язного мовлення.

Обладнання уроку: зошити для контрольних робіт.

Методика та прийоми проведення уроку: контроль і самоконтроль, індивідуальна робота, «вільний мікрофон».

План уроку:

  1. Організаційний момент.

  2. Мотивація навчальної діяльності, оголошення теми та мети уроку.

  3. Актуалізація опорних знань.

  4. Підготовча робота над текстом контрольного докладного переказу.

  5. Підготовка чорнового варіанта переказу й редагування написаного.

  6. Написання контрольного докладного переказу тексту-роздуму.

  7. Підсумок уроку.

  8. Домашнє завдання.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Подаруйте посмішку собі,

Один одному, мені.

Я дарую посмішку і вам,

Радість допоможе у роботі нам.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності, оголошення теми та мети уроку.

  1. Психологічна настанова учнів і внутрішня мотивація щодо виконання мети уроку.

IІІ. Актуалізація опорних знань.

«Мозковий штурм»

  1. Що таке переказ?

  2. Які види переказів ви знаєте?

  3. Які стилі мовлення вам відомі?Охарактеризуйте особливості кожного з них.

  4. Які типи мовлення ви знаєте? Охарактеризуйте особливості кожного з них.

  5. Що таке роздум? З яких частин він складається?

  6. Що таке тема тексту?

  7. Що таке головна думка тексту?

  8. Що таке мікротема тексту?

  9. Що таке абзац?

Коментар учителя.

Текст-роздум – це текст, у якому за допомогою аргументів доводиться істинність чи хибність певного твердження.

Текст-роздум складається, як правило, з трьох  частин:

  • теза (твердження) – необхідна для доказу думка;

  • аргументи (доведення, спростування) – ланцюг міркувань, аргументів, доведень (спростувань) істинності тези;

  • висновок – оцінка, враження, підсумок сказаного.

ІV. Підготовча робота над текстом контрольного докладного переказу.

1. Читання тексту переказу вчителем перший раз.

Прослухайте уважно текст, намагаючись усвідомити й запам’ятати його зміст.

Хліб на столі

Ще з пелюшок дитину привчали любити й шанувати хліб. Згадаймо, як у давніші часи немовля разом з материнським молоком уживало хліб: замість сучасних сосок давали обгорнуту в полотняну тканину

м’якушку-смоктунця.

Будь-яке свято чи обряд не обходились без паляниці. Народжувалася дитина – йшли з хлібом; виряджали сина в далеку дорогу – і мати ув’язувала в рушник житній окраєць; справляли весілля чи будували хату – неодмінно приходили з книшем; йдучи на поминки, кожен ніс із собою паляничку; дорогих гостей також зустрічали хлібом-сіллю…

Нині нерідко можна почути: той, хто не голодував, ціни хлібу не знає. Може, в цьому справді є частка істини?

Проте, здається мені, основним критерієм ставлення до хліба є рівень нашої культури. Скажімо, а чи в багатьох родинах стало за святе правило не залишати недоїдків? Більшість, з ким вів мову на цю тему, сприймали зауваги як своєрідну образу: що, мовляв, хліба не вистачає, аби ми

скнарами жили? Он у чому, виявляється, скнарість – бережливому ставленні до найсвятішого.

І подвійна біда в тому, що цієї хибної думки дотримуються люди середнього і старшого віку, в котрих свої сім’ї, діти. Чи зуміє немовля освоїти глибоку мораль, перейнятися нею, якщо немає з кого «брати приклад»? Далебі, що ні (За В.Скуратівським, 192 слова). 

  1. Словникова робота.

Запис на дошці незрозумілих слів та їх пояснення.

1. М’якушка-смоктунець. 1. М’яка частина хліба та хлібних виробів, що міститься під скоринкою; давали малим дітям замість соски.

2. Окраєць, айця, чол. 1. Скибка, відрізана від непочатого краю хлібини. 

3. Книш, а, чол. Вид білого хліба з загорнутими всередину краями та змазаного салом або олією. 

4. Скнара, и, чол. і жін. Надміру скупа, жадібна людина. 

5. Далебі, рідко далебіг, невідм., розм. Уживається у значенні  вставних слів: правду кажучи, справді [ж, бо], дійсно і т. ін. 

  1. Бесіда за змістом тексту.

  1. Про що розповідається у тексті?

  2. Про що розмірковує автор?

  3. Як вас навчали з дитинства ставитись до хліба?

  4. Чому ми повинні бережно ставитись до хліба?

  5. Які прислівя чи приказки про хліб ви можете пригадати?

Матеріал для вчителя. Де хліб і вода, там нема голода. Держи хліб на обід, а слово на одвіт.  Добрий хліб, коли нема калача.   З неба хліб не падає. З чого хліб, з того й пироги. І я вчений на хліб печений. їмо хліб троякий: чорний, білий і ніякий. Клади перед людей хліб на столі, будеш у людей на чолі. Кожному хліб не гіркий. Як є хліба край, то і в хліві рай, а як хліба ні куска, так і в горниці тоска. Коли не стане хліба, так грінки грій.

  1. Яка структура тексту?

  2. Яка тема тексту?

  3. Яка головна думка тексту?

  1. Орфографічна робота.

Пояснення написання слів: м’якушку-смоктунця, ув’язувала, недоїдків, бережливому.

  1. Складання плану тексту.

Орієнтовний план

1. Любові до хліба навчали з дитинства.

2. Свята та обряди українців, які не обходилися без хліба.

3. Той, хто не голодував, ціни хлібу не знає.

4. Критерієм ставлення до хліба є рівень нашої культури.

5. Чи зуміє немовля освоїти глибоку мораль, якщо немає з кого «брати приклад»?

6. Читання тексту переказу вчителем другий раз.

V. Підготовка чорнового варіанта переказу й редагування написаного.

Підготувати докладний переказ прослуханого тексту.

VI. Написання контрольного докладного переказу тексту-роздуму.

  1. Переписування контрольного переказу начисто у зошити для контрольних робіт.

  2. Самостійна перевірка написаної роботи.

  3. Збір зошитів.

  4. Відповіді вчителя на запитання учнів.

  1. Підсумок уроку.

Рефлексія. Що для вас було найскладнішим під час написання переказу?

  1. Домашнє завдання.

  1. Відредагувати текст переказу.

  2. Повторити теоретичний матеріал § 54, 55.

Контрольний письмовий докладний переказ

тексту-роздуму

Хліб на столі

Ще з пелюшок дитину привчали любити й шанувати хліб. Згадаймо, як у давніші часи немовля разом з материнським молоком уживало хліб: замість сучасних сосок давали обгорнуту в полотняну тканину м’якушку-смоктунця.

Будь-яке свято чи обряд не обходились без паляниці. Народжувалася дитина – йшли з хлібом; виряджали сина в далеку дорогу – і мати ув’язувала в рушник житній окраєць; справляли весілля чи будували хату – неодмінно приходили з книшем; йдучи на поминки, кожен ніс із собою паляничку; дорогих гостей також зустрічали хлібом-сіллю…

Нині нерідко можна почути: той, хто не голодував, ціни хлібу не знає. Може, в цьому справді є частка істини?

Проте, здається мені, основним критерієм ставлення до хліба є рівень нашої культури. Скажімо, а чи в багатьох родинах стало за святе правило не залишати недоїдків? Більшість, з ким вів мову на цю тему, сприймали зауваги як своєрідну образу: що, мовляв, хліба не вистачає, аби ми скнарами жили? Он у чому, виявляється, скнарість – бережливому ставленні до найсвятішого.

І подвійна біда в тому, що цієї хибної думки дотримуються люди середнього і старшого віку, в котрих свої сім’ї, діти. Чи зуміє немовля освоїти глибоку мораль, перейнятися нею, якщо немає з кого «брати приклад»? Далебі, що ні (За В.Скуратівським, 192 слова). 

Словникова робота

1. М’якушка-смоктунець. 1. М’яка частина хліба та хлібних виробів, що міститься під скоринкою; давали малим дітям замість соски.

2. Окраєць, айця, чол. 1. Скибка, відрізана від непочатого краю хлібини. 

3. Книш, а, чол. Вид білого хліба з загорнутими всередину краями та змазаного салом або олією. 

4. Скнара, и, чол. і жін. Надміру скупа, жадібна людина. 

5. Далебі, рідко далебіг, невідм., розм. Уживається у значенні  вставних слів: правду кажучи, справді [ж, бо],  дійсно і т. ін. 

Твір на тему: «Хліб на столі»

Toggle navigation GDZ4YOU
  • ГДЗ
    • 1 клас
      • Англійська мова
      • Буквар
      • Математика
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Українська мова
      • Я досліджую світ
    • 2 клас
      • Англійська мова
      • Інформатика
      • Математика
      • Основи здоров’я
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Читання
      • Я досліджую світ
    • 3 клас
      • Англійська мова
      • Інформатика
      • Математика
      • Німецька мова
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Українська мова
      • Я і Україна
      • Я у світі
    • 4 клас
      • Англійська мова
      • ДПА
      • Інформатика
      • Літературне читання
      • Математика
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Французька мова
      • Я і Україна
      • Я у світі
    • 5 клас
      • Англійська мова
      • Інформатика
      • Історія
      • Математика
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Світова література
      • Українська література
      • Українська мова
      • Французька мова
    • 6 клас
      • Англійська мова
      • Біологія
      • Географія
      • Інформатика
      • Історія
      • Математика
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Світова література
      • Українська література
      • Українська мова
      • Французька мова
    • 7 клас
      • Алгебра
      • Англійська мова
      • Біологія
      • Географія
      • Геометрія
      • Інформатика
      • Історія
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Російська мова
      • Світова література
      • Українська література
      • Українська мова
      • Фізика
      • Хімія
    • 8 клас
      • Алгебра
      • Англійська мова
      • Біологія
      • Географія
      • Геометрія
      • Інформатика
      • Історія
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Фізика
      • Хімія
    • 9 клас
      • Алгебра
      • Англійська мова
      • Біологія
      • Географія
      • Геометрія
      • ДПА
      • Інформатика
      • Історія
      • Креслення
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Фізика
      • Хімія
    • 10 клас
      • Алгебра
      • Англійська мова
      • Біологія
      • Географія
      • Геометрія
      • Інформатика
      • Історія
      • Математика
      • Німецька мова
      • Правознавство
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Фізика
      • Французька мова
      • Хімія
    • 11 клас
      • Алгебра
      • Англійська мова
      • Астрономія
      • Біологія
      • Геометрія
      • ДПА
      • Економіка
      • Інформатика
      • Історія
      • Математика
      • Німецька мова
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Фізика
      • Хімія
  • Література
    • Аналізи творів
    • Повні тексти
    • Стислі перекази
    • Шкільні твори
  • Презентації
    • Англійська мова
    • Астрономія
    • Біологія
    • Всесвітня історія
    • Географія
    • Інформатика
    • Інші
    • Історія України
    • Математика
    • Мистецтво
    • Німецька мова
    • Світова література
    • Українська література
    • Фізика
    • Хімія
  • Підручники
    • 1 клас
      • Англійська мова
      • Буквар
      • Іспанська мова
      • Математика
      • Мистецтво
      • Музичне мистецтво
      • Німецька мова
      • Образотворче мистецтво

Хліб на столі переказ

Изот

Изот

Ответил Jul 03, 2019

За всіх часів і у всіх народів було найбільшою святіс­тю, коли лежав хліб на столі. Його присутність народжувала поетів і мислителів, сприяла появі пісень і дум, про­довжувала родовід, і навпаки, коли він зникав,— неод­мінно приходило лихо. Нині вже мало хто з молодших вміє випікати хліб. Від­ходить в історію, призабувається це давнє ремесло, хоч по­рівняно недавно кожна сільська господиня готувала в хат­ній печі ні з чим не зрівнянні духмяні паляниці. З давніх часів батьки привчали дітей своїх до традицій берегти хліб. Ще з молоком матері засвоювалися високі пошанівні форми бережливого ставлення до святая святих. Паляниця, за добрим українським звичаєм, мала неодмін­но лежати на статі, і ніхто, навіть діти, не насмілювався покласти її догори. Хліб був мірилом життя, визначальником людських статків, повсякденної культури. Ще з пелюшок дитину привчали любити й шанувати хліб. Будь-яке свято чи обряд не обходилися без паляниці. Народжувалася дитина — йшли з хлібом, виряджали си­на в далеку дорогу — і мати увязувала в рушник житній окраєць, справляли весілля чи будували хату — неодмін­но приходили з книшем. Дорогих гостей також зустрічали хлібом-сіллю… Хліб на столі. Зайшовши до хати, возрадуймося його присутністю, освятімося його терпким запахом, віддаймо­ся пошанівком тим, хто зростив його, рукам, котрі пода­рували духмяні, схожі на сонце паляниці. Хай завжди він — совість наша — буде в хаті, як диво, лежатиме при­критий вишитим рушником, свіжий та святий. Знімімо пе­ред ним капелюхи, уклонімося, аби одвічно він був на на­шому столі, щоб не черствів, бо, як мовлять народні вуста, коли черствіє хліб, то і душі черствіють, а відтак, якщо черствіють душі — неодмінно зачерствіє хліб — наша со­вість. Це одвічне, як життя, мірило має бути нашим гаслом, нашою молитовністю не на сьогодні і не на завтра — крізь усе життя…(В. Скуратівський).

Хліб на столі переказ — ТвоиЗнания.com

За всіх часів і у всіх народів було найбільшою святіс­тю, коли лежав хліб на столі. Його присутність народжувала поетів і мислителів, сприяла появі пісень і дум, про­довжувала родовід, і навпаки, коли він зникав,— неод­мінно приходило лихо. Нині вже мало хто з молодших вміє випікати хліб. Від­ходить в історію, призабувається це давнє ремесло, хоч по­рівняно недавно кожна сільська господиня готувала в хат­ній печі ні з чим не зрівнянні духмяні паляниці. З давніх часів батьки привчали дітей своїх до традицій берегти хліб. Ще з молоком матері засвоювалися високі пошанівні форми бережливого ставлення до святая святих. Паляниця, за добрим українським звичаєм, мала неодмін­но лежати на статі, і ніхто, навіть діти, не насмілювався покласти її догори. Хліб був мірилом життя, визначальником людських статків, повсякденної культури. Ще з пелюшок дитину привчали любити й шанувати хліб. Будь-яке свято чи обряд не обходилися без паляниці. Народжувалася дитина — йшли з хлібом, виряджали си­на в далеку дорогу — і мати увязувала в рушник житній окраєць, справляли весілля чи будували хату — неодмін­но приходили з книшем. Дорогих гостей також зустрічали хлібом-сіллю… Хліб на столі. Зайшовши до хати, возрадуймося його присутністю, освятімося його терпким запахом, віддаймо­ся пошанівком тим, хто зростив його, рукам, котрі пода­рували духмяні, схожі на сонце паляниці. Хай завжди він — совість наша — буде в хаті, як диво, лежатиме при­критий вишитим рушником, свіжий та святий. Знімімо пе­ред ним капелюхи, уклонімося, аби одвічно він був на на­шому столі, щоб не черствів, бо, як мовлять народні вуста, коли черствіє хліб, то і душі черствіють, а відтак, якщо черствіють душі — неодмінно зачерствіє хліб — наша со­вість. Це одвічне, як життя, мірило має бути нашим гаслом, нашою молитовністю не на сьогодні і не на завтра — крізь усе життя…(В. Скуратівський).

Переказ Хліб у нашому домі. (Л.Орел) — ПЕРЕКАЗИ — ГОЛОВНА

загрузка…

Із давніх давен хліб у великій пошані в нашого народу.  Подивіться одинадцятитомний «словник української  мови” (к., «Наукова думка”, 1970–1980), і ви побачите як багато значень має слово «хліб”. Шанобливе ставлення до нього підкреслюють і народні прислів’я: «без хліба суха бесіда”, «хліб усьому голова” тощо.

 

Раніше в  україні на щодень пекли житній хліб. Якщо борошна до нового врожаю не вистачало, домішували висівки, товчену картоплю, гарбуз, суху лободу.  Вчиняли його на заквасці, місили у дерев’яній діжі.  Випікання хліба мало свої правила, було, по суті, цілим обрядом.  Порожню діжу, прикриту рушником, ставили на покуті.  Хліб у кожній хаті обов’язково лежав на столі, а біля нього стояла сіль.

 

У неділю і свята з житнього або пшеничного борошна пекли пампушки, пиріжки з сиром, маком, картоплею, капустою, ягодами, із прісного тіста випікали коржі та млинці. 

 

Їжею і окрасою був хліб на різних святах та в обрядах. І тепер жодне весілля не обходиться без кораваю, а до нього випікають ще шишки, калачі, лежні тощо. 

 

Готування та частування весільних гостей короваєм належать до найбільш поетичних дійств народного весілля. Пекти його запрошували жінок, у сім’ях яких була злагода. На корж («підошву”) наліплювали з тіста шишки, птахів і саджали коровай у піч.

 

А на весіллі в урочистій обстановці староста вирізав верхівку короваю і підносив на тарілці молодим.  дітям дарували шишки.  Оздоблення короваю качечками, голубами, гілочками уособлювало побажання продовження роду, щасливого подружнього життя, достатку і т. ін.

 

Із хлібом ідуть на родини, поминальний обід.

 

У новорічні свята, обов’язково печуть пироги, їх подають колядникам, щедрівникам, несуть разом з кутею родичам. На  волинському  поліссі, як новорічні гостинці дітям, випікають калачики, а на  полтавщині пряники у формі вершників, панянок.

 

Коли дивишся на цих рожевих «коників”, «панянок”, згадуєш і своє дитинство.  У важкі повоєнні роки привозили такі гостинці з базару.  Це було справжнє свято для нас…

 

Для кожної сімейної чи громадської події пряники мали свій малюнок, свій символ. Наприклад, на весілля у селах зіньківського району  полтавської області випікали їх із зображенням сонця, зірок, квітів, дерев.

 

Витиснені дошкою пряники-медяники й нині печуть на весілля, «баранцями” та «кониками” запрошують гостей.

 

В опішні та довколишніх селах пряники нерідко можна бачити у хатах як декоративну прикрасу. На комині, у миснику чи на підвіконні стоять вони розмальовані, привертаючи увагу і викликаючи добру усмішку в кожного, хто зайде до хати.

 

З хлібом на вишитому рушнику ішли навесні оглядати поле, йшли сіяти, жати.  Випікали й балабушки, які годилося давати худобі та класти у засіки з зерном, щоб накликати кра

щий урожай. 9 березня – в день повернення птахів із теплих країв – випікали «сорок”, «жайворонків” і давали їх дітям, які виходили на околицю села кликати весну, вітати її прихід («закликати”).

 

Із хлібом-сіллю ми нині зустрічаємо і проводжаємо гостей, підносимо його ювілярам.

 

Та хочеться, щоб хоч до свят наша хлібопекарська промисловість виявляла більше творчої ініціативи і випікала до хліба ще й різноманітне печиво за рецептами народної кулінарії.  Його охоче купували б до святкового столу, на гос­ти­нець ді­тям, а на­ші гос­ті – ще й як су­ве­нір із Ук­ра­ї­ни.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *