Лічилки для дітей дошкільного віку на українській мові: Дитячі лічилки – Збірка лічилок та жмурилок для дітей — Забавлянки, Лічилки, Мирилки — Читаємо з дітками — Каталог статей

Дитячі лічилки

Дитячі лічилки на українській мові, цікаві і прості для дітлахів різного віку. Ми всі пам’ятаємо лічилочки з далекого дитинства. Лічилки використовуються в дуже багатьох іграх. Деякі згадали і ми і вирішили поділитися ними з іншими.

* * *

Еники-беники їли вареники.

Еники-беники, квас:

вийшов маленький Тарас.

* * *

Десять, дев’ять,

Вісім, сім –

Замовкає в небі грім.

Линуть хмари де-не-де.

Далі цифра шість іде.

В лузі скошена трава –

П’ять, чотири, три і два.

Після двійки – одиниця.

От і йди тепер жмуриться!

* * *

Тікав заєць через міст.

Довгі вуха, куций хвіст,

А ти далі не тікай,

рахувати починай,

раз, два,три — вийди ти.

 

* * *

Раз, два, три, чотири, п’ять!

Вийшов зайчик погулять.

Як нам бути, що робити?

Треба зайчика зловити.

Будем знову рахувати:

Раз, два, три, чотири, п’ять.

Зараз я іду шукать!

 

* * *

Сорока-ворона

На дубі сиділа,

Боярів лічила:

Калина-малина,

Суниця-чорниця,

В’яз.

Хто буде жмуриться,

Той буде князь.

 

* * *

Раз і два. Раз і два.

В нас лічилка – лісова!

В лісі – дерево дуплисте,

А в дуплі живе сова,

Що жовтаві очі має,

Спить – удень. Вночі – літає.

Добрий сон, сові приснись!

Я – ховаюсь! Ти – жмурись!

(Г. Чубай)

 

* * *

Біля річки, на лузі,

Першоцвіт розцвіта.

А хто останній, друзі, —

Той з кола виліта!

 

* * *

Раз, два, три!

Раз, два, три!

Дули, дмухали вітри.

Дули, дмухали щосили

І горіхів натрусили.

Натрусили так багато,

Поспішаймо їх зібрати!

Раз, два, три!

Ловиш ти!

 

* * *

Котилася торба

З високого горба,

А в тій торбі

Хліб, паляниця.

Кому доведеться,

Тому і жмуриться.

 

* * *

Йшла Маринка по стежинці,

Загубила там корзинку.

А в корзинці паляниця,

Хто з’їв – тому жмуриться!

 

* * *

Десять, дев’ять,

Вісім, сім –

Замовкає в небі грім.

Линуть хмари де-не-де.

Далі цифра шість іде.

В лузі скошена трава –

П’ять, чотири, три і два.

Після двійки – одиниця.

От і йди тепер жмуриться!

(С. Шаповалов)

 

* * *

Бігли коні під мостами

З золотими копитами.

Дзень, брязь — вийшов князь!

 

* * *

Діти, діти, дітвора,

Утікайте із двора.

Хто не заховався,

Хай кричить: «Ура!»

 

* * *

Сітка, вітка,

дуб, дубки —

поставали козаки,

Шабельками брязь —

вийди, князь.

 

* * *

За горами, за лісами

cтоїть бочка з пирогами.

Раз, два, три —

то жмурити будеш ти!

* * *

 

Збірка лічилок та жмурилок для дітей — Забавлянки, Лічилки, Мирилки — Читаємо з дітками — Каталог статей


Лічилка «Котилася торба»

Котилася торба
З великого горба,
У торбі: хліб-паляниця,
Ведмідь і лисиця.
Ведмідь гарчить,
Лисиця пищить,
Торба тріщить.
Трісь, трісь, трісь,
Тікай у ліс.

***

Котилася торба
З великого горба.
Що в теї торбі?
Хліб, паляниця,
Кому доведеться,
Той поженеться.

***

Котилася торба
З високого горба.
А в тій торбі
Хліб-паляниця,
З ким захочеш,
З тим поділися.

***

Котилася торба
з високого горба
У тiй торбi — паляницi,
хто знайшов,
той жмуриться..

Лічилки

Раз, два, три, чотири,
Козі дзвоника вчепили.
Коза бігає, кричить,
Просить дзвоник відчепить.

***

Тут циганка ворожила,
Кусок сала положила,
Тут воно є,
Щастя моє.

***

Попіл, попіл, попільниця,
А де ж наша зозулиця?

Понад морем літає,
Сивим оком киває.
Що кивай, не кивай,
А від мене утікай.

***

Раз, два, три, чотири.
Кицю грамоті навчили:
Не читати, не писати,
А за мишками ганяти.

***

Бігли коні під мостами
З золотими копитами,
Дзень-брязь —
Вийшов князь.

***

Сів метелик на травичку,
Пригадав собі дурничку.
Раз, два, три,
Ти, метелику, лети!

***

За горою кам’яною,
За стіною кістяною,
Там щука-риба грала,
Золоту пір’їну мала,
Сама собі дивувала,
Що хороше вигравала.

***

Ішов кіт
Через сто воріт,
До кінця дійшов,
Котеня знайшов —
Няв!

***

Сіла качка на гніздечко,
Золоті несе яєчка.
Скільки їх там, відгадай?
Раз, два, три — і утікай!

***

Зайчик-зайчик-побігайчик,
Виніс хліба нам окрайчик,
Виніс свіжої води,
Ой, виходь жмуритись ти.

***

Йшла зозуля біля саду,
Наступили на розсаду.
І сказала: «Ку-ку-мак,
Вибирай один кулак».

***

У зеленому садочку
Сидить котик в холодочку.
Лапкою він чеше вуса,
Язичком він лиже пузо.
Мишенята, не зівайте,
Від коточка утікайте!

***

Йшла Маринка на стежинку
Загубила там корзинку,
А в корзині паляниця,
Хто її з’їв, тому жмуриться.

Лічилки

Гулі-гулі-гулі,
Такі очі, як моргулі.
Чинки-чинки-чинки,
Такі очі як мисчинки.
Чата-чата-чата,
Такі очі, як горнята.

// Варвара Гринько

***

Сидить дід на кілку,
Курить люльку табаку,
А бабуля-лебедуха
Не злюбила того духа,
Раз, два, три — жмури!

// Варвара Гринько

***

Джміль, оса та бджілка —
Ось і вся лічилка.

// Варвара Гринько
Еники-беники їли вареники.
Еники-беники, квас:
вийшов маленький Тарас.
Раз, два, три!

Раз, два, три!
Біжимо ми як вітри,
А жмурити будеш ти!

***

Федір, Сидір і Каленик
Збудували тут куреник.
У куренику сидять,
По варенику їдять.
В нас вареників немає,
Хто жмуритись починає?

***

Раз, два –
дерева,
три, чотири –
вийшли звірі,
п’ять, шість –
падолист,
сім, вісім –
птахи в лісі,
дев’ять, десять –
це сунички
підвели червоні личка

***

– На чому стоїш?
– На камені,
– Що п’єш?
– Квас
– Ану злови нас!

***

Бiля двору – дві Федори,
біля ґанку – дві Тетянки,
а на лузі – дві Ганнусі,
біля річки – дві Марічки.
Ой, дівчаток тих багато!
Порахуймо їх, друзяки!

***

Тікав заєць через міст.
Довгі вуха, куций хвіст,
А ти далі не тікай,
рахувати починай,
раз, два,три – вийди ти.

***

П’ять зайчаток вийшли з дому.
Спершу стали по одному,
Потiм – в пари, топчуть снiг,
Хто без пари – геть побiг.

Лічилки та жмурилки

Лісова лічилка

Раз і два.
Раз і два.
В нас лічилка — лісова!
В лісі — дерево дуплисте,
а в дуплі живе сова,
що жовтаві очі має,
Спить — удень. Вночі — літає.
Добрий сну, сові приснись!
Я — ховаюсь! Ти — жмурись!

// Грицько Чубай

Лічилки, жмурилки

Ходила квочка
коло кілочка.
Водила діточок
біля квіточок! Квок!

***

Сітка, вітка,
дуб, дубки —
поставали козаки,
Шабельками брязь —
вийди, князь.

***

Ходить бусол по болоту
просить хлопців на роботу.
Хлопці кажуть:
— Не піду!
Бусол каже:
— Заплачу.

***

Котьо, котьо, котьоло
через море їхало,
золото, срібло везло.
Подоляночко, вставай,

свого перстеня шукай.

***

Сидить жаба під корчем,
зачинає рити,
На кого це слово впаде,
той буде жмурити.

***

— Ласю-Парасю,
Де була?
— У лісі,
— Що їла?
— Горісі,
— Чим кусала?
— Зубами,
— Куди клала?
— До мами.

***

За горами, за лісами
cтоїть бочка з пирогами.
Раз, два, три —
то жмурити будеш ти!

***

Стоїть верба над потоком.
Похилилась трохи боком.
Похилилась до води,
Ти лови.

***

Тікав заєць через міст.
Довгі вуха, куций хвіст,
А ти далі не тікай,
рахувати починай,
раз, два,три — вийди ти.

***

Раз, два, три,
чотири, п’ять-
п’ять горобчиків летять,
Раз, два, три, п’ять —
йду четвертого шукать.

***

Лізла баба по драбині
та й упало межи свині.
Не кусайте мене, свині,
буду ваша господиня.

***

— На чому стоїш?

— На камені,
— Що п’єш?
— Квас
— Ану злови нас.

***

— Де стоїш?
— На калині.
— Що п’єш?
— Квас.
Лови нас!

***

Іде коза рогата,
веде діток, кошлата.
А хто козу туркне,
того коза штурхне.

***

Біг заєць по льоду,
рвав траву лободу
Що набрав — то в пучок,
мій, мій сірячок.

***

Йшла собака через міст —
чотири лапи,
п’ятий хвіст.

***

Стоїть півень на току
у червонім чобітку
Будем півника просити:
ходи жито молотити.

***

Їхав лис через ліс,
поламав сто коліс,
Треба стати, погадати,
скільки йому грошей дати.

***

Сидить зайчик під липкою,
сіє муку калиткою.
Ведмідь каже:
«На хліб? На хліб?»
Зайчик вушками —
тріп-тріп.

***

Первінчики, червінчики,
дзвенять, гримлять кремінчики.
По свіжій травиці,
по чистій водиці.
Там ягоди, горішки,

медок, сахарок.
Мовчок.

***

Стоїть півень на току
У червонім чобітку.
Будем півника просити:
Ходи жито молотити!

***

Раз, два, три!
Раз, два, три!
Біжимо ми як вітри,
А жмурити будеш ти!

***

А Іван-копитан,
Чим ти коні копитав?
Сріблом-золотом — дзень, брязь,
Вийди, князь

***

Їхала карета,
Дзвоном дзвонить.
Вийшла панi,
Лiчить конi:
Раз, два, три, вийди ти.

***

Якало, тикало, микало, викало,
Хтокало, шокало, кликало, кудикало.
Тобi жмуритись випало.
Ану рукою затулись, не дивись.

***

Раз, два, три, чотири —
Вийшли звірі,
П’ять, шість — пада лист,
Сім, вісім — птахи в лісі,
Дев’ять, десять — полуниці:
Хто знайде — тому й жмуритися.

Лічилки

Аки — маки, таки — паки, завелися в рiчцi раки, стали раки, воду пити-ти виходь, тобi водити.

Енi — бенi, люки — паки, тюль — буль — буль, каляки — смаки, еус — деус, кiсла — деус, еус — деус — бац.

Еники-беники їли вареники, еники-беники кльоц — вийшов вусатий матрос.

Ерлички-перлички, червоні ґудзички, на кого випаде, на того бенц.

 

Їхав-їхав хлоп хлоп на конику гоп-гоп, а за хлопом пан пан, на конику сам сам, а за паном жид-жид, на конику плиг-плиг, а за жидом жиденята, погубили портенята.

 

Котилася торба з високого горба, а в тiй торбi — хлiб паляницi, хто знайде, той буде жмуриться.

 

Одене-бубене, рекеке — мекеке, сандер — пандер, бiбки — рiпки, мiпки — зiпки — кльоц.

 

Мала баба три сини — були вони русини: один ходив до школи, другий робив підкови, а третій був розпусняк — вкрав він в баби капусняк.

 

Раз, два, три, чотири — мене грамотi учили, i читати i писати i на конику скакати.

 

Сiв метелик на травичку, i сказав таку  дурничку — раз, два, три — напевно вийдеш ти.

 

Уно — дуно раба, квiнтер — пiнтер жаба, уно — дунорекс, квiнтер — пiнтерзекс.

 

Бігли коні під мостами
З золотими копитами.
Дзень, брязь — вийшов князь!
Тут циганка ворожила,
Шматок сала положила.
Ось воно є — щастя твоє!

 

Раз, два —
дерева
три, чотири —
вийшли звірі,
п’ять, шість —
падолист,
сім, вісім —
птахи в лісі,
дев’ять, десять-
це сунички
підвели червоні личка.

 

Раз, два, три, чотири, п’ять!
Вийшов зайчик погулять.
Як нам бути, щоробити?
Треба зайчика зловити.
Будем знову рахувати:
Раз, два, три, чотири, п’ять.
Зараз я іду шукать!

 

Стоїть верба над потоком.
Похилилась трохи боком.
Похилилась до води,
Ти лови.

 

Тікав заєць через міст. 
Довгі вуха, куций хвіст,
А ти далі не тікай,
рахувати починай,
раз, два, три — вийди ти.

 

Летів рій бджілок 
зі ста лічилок. 
Зійшлися діти, 
давай лічити, 
бо кожна бджілка, 
немов  лічилка: 
кого укусить — 
жмурити мусить.

 

Качка з річки йшла, 
гурт качок вела: 
це — качатко сиве, 
це — як жовта слива, 
це — брудненький квачик, 
це — м’якенький  м’ячик,
це — як вовни жменька,
це — кривеньке,
це — сніжок побіг… 
Скільки ж їх усіх? 

 

Бігла лялька
коло ковалька 
в семи кожухах, 
в трьох капелюхах, 
в небо гляділа — 
злетіти хотіла. 

Раз, два, три, 
чотири, п’ять- 
п’ять горобчиків летять, 
Раз, два, три, п’ять — 
йду четвертого шукать.

 

Бiля двору — дві  Федори,
біля ґанку — дві Тетянки,
а на лузі — дві Ганнусі,
біля річки — дві Марічки.
Ой, дівчаток тих багато.
Порахуйте їх, малята.

 

Гулі, гулі — 
такі очі, 
як моргулі. 
чинки, чинки — 
такі очі,
як мисчинки,
чата, чата — 
такі очі,
як горщата.

 

Лізла баба по драбині 
та й упала межи свині. 
Не кусайте мене, свині, 
буду ваша господиня.

 

— Ласю-Парасю, 
Де була? 
— У лісі, 
— Що їла? 
— Горісі, 
— Чим кусала? 
— Зубами, 
— Куди клала? 
— До мами. 

 

Нашa совонька-сова 
позабула всі слова. 
На пеньку сидить, 
очима лупає, 
ногами тупає. 
Туп-туп!

 

Ходила квочка 
коло кілочка.
Водила діточок 
біля квіточок! Квок!

 

Сітка, вітка, 
дуб, дубки — 
поставали козаки, 
Шабельками брязь — 
вийди, князь.

 

— На чому стоїш? 
— На камені, 
— Що п’єш? 
— Квас 
— Ану злови нас.

 

Ходить бусол по болоту 
просить хлопців на роботу.
Хлопці кажуть: 
— Не піду!
Бусол каже: 
— Заплачу.

 

Котьо, котьо, котьоло
через море їхало,
золото, срібло везло.
Подоляночко, вставай,
свого перстеня шукай.

 

Іде коза рогата,
веде діток, кошлата.
А хто козу туркне,
того коза штурхне.

 

Сидить жаба під корчем,
зачинає рити,
На кого це слово впаде,
той буде жмурити.

 

 За горами, за лісами 
cтоїть бочка з пирогами. 
Раз, два, три — 
то жмурити будеш ти!

 

Федір, Сидір і Каленик
Збудували тут куреник.
У куренику сидять,
По варенику їдять.
В нас варениківнемає,
Хто жмуритись починає?

 

Бігзаєць по льоду,
рвав траву лободу
Що набрав — то в пучок,
мій, мій сірячок.

 

Покололо, покотило, 
по дорозі волочило. 
Сонце, місяць і зірки — 
на кілочку вийдеш ти.

 

Лічилки на ведучого. Дитячі лічилки.

— Лелека-чорногуз, лелека — птах,
Що тобі ночами сниться?
Мені болотні узлісся,
— А ще?
Ще жаби.
Їх ловити, не зловити.
Ось і все, тобі водити!

Ахи, ахи, ахи, ох,
Маша сіяла горох,
Уродився він густий,
Ми помчимся, ти постій!

Бігають навколо маслянки
Симпатичні дівчата.
Раз, два, три —
Наздоганяти їх будеш ти!

Без жодних без затій
Закрутилися каруселі,
Порахувати на них дітей,
Ми, звичайно, не встигли.
Чи То десять, чи то п’ять?
Треба їх перерахувати!
Як дійдемо до десяти,
Так десятому вести!

Бубонці, дзвіночки,
Летіли голубенчики
По ранковій росі,
По зеленій смузі.
Сіли на сарай.
Біжи, доганяй!

У нашій маленькій компанії
Хтось сильно навонял.
Раз, два, три —
Це вірно будеш ти!

В полі сіяли боби,
В саду виросли гриби.
Раз, два, три, чотири, п’ять —
Ми прийшли сюди грати.
В саду дерева і кущі,
А знайти нас зможеш ти?

Вдалину біжить річка лісова,
Уздовж неї ростуть кущі.
Всіх в гру я запрошую,
Ми граємо — ти водиш!

Велетень сидить у печері,
Кажуть у лісі всі звірі,
Велетень сидить у печері,
Велетень голодний шукає,
Хто йому згодиться в їжу,
Звірі сховалися в кущі —
Значить водою будеш ти!

Віники, віники,
Метуть сміття мельники,
А нам сміття ні до чого,
Ми включилися в гру.
Раз, два, три —
Гру ведеш ти!

Біля будинку на майданчику
Ми вирішили грати в хованки.
Скоро ховатися почнемо,
А тебе водити кличемо.

Вийшов місяць із туману,
Вийняв ножик з кишені,
Буду різати, буду бити,
Все одно тобі водити.

Вийшов німець з туману,
Вийняв руку з кишені.
Раз, два, три, чотири, п’ять —
Будеш водити знову.

Вийшла Яна
Вранці-рано
Поливати квіти.
Раз квіточку, два квіточка!
Всім, і кожному, ковточок!
А водити-то будеш ти!

Гномик шукав золото
І ковпак втратив!
Сів, заплакав: «Як же бути?!»
Виходь! Тобі водити!

Їжачок, Їжачок, чудачок,
Пошив колючий піджачок.
Встав в гурток і ну вважати-
Нам водилку вибирати!

Їжачок з голками,
У нього голки дуже колки,
Хто його зловить,
Той гру і починає!

Жили-були у бабусі
Два веселих гуся:
Один білий,
Інший сірий —
Два веселих гуся.
Один бігав, інший стрибав —
Два веселих гуся.
Один не міг літати,
Інший — ходити.
Якщо не віриш —
Будеш водити.

За високими горами
Варто Ведмедик з пирогами.
— Здрастуй, Михасю-дружок,
Скільки коштує пиріжок?
— Пиріжки не продаються,
Вони самі в рот кладуть,
Але а той, хто їх візьме,
Той водити у нас піде.

За скляними дверима
Варто Ведмедик з пирогами.
— Здрастуй, Михасю-дружок,
Скільки коштує пиріжок?
— Пиріжок не продається,
А водити тобі доведеться!

Кади, бади, налий води.
Корові пити, тобі водити.

Як у нас на сіннику
Дві жаби ночували,
Дві жаби ночували,
На подушці задрімали,
Вранці встали, щей поїли,
А тобі водити веліли!

Як-то крихта крокодил
Від батьків поплив.
Загуляв він, загубився
І від страху розгубився.
Ми допоможемо, так і бути!
Виходь, тобі водити!

Кан кан, капітан,
Чим коней ти просочив?
Я не житом, не вівсом,
Тільки білим калачем.
З копита, під копита,
З воза прямо в грязь.
Залишайся, білий князь!

Котилося яблуко по страві,
Я водити не буду.

Котився горох по страві.
Ти води,
А я не буду.

Кізка у хліві,
Скоринка на хлібі,
Хто їх знайде,
Той гру поведе.

Коси, коса, поки роса.
Роса геть, а ми додому.
Раз, два, три, чотири, п’ять —
А тобі нас наздоганяти.

Кіт, кіт Ананас,
Ти лови три роки нас!
Ти лови три роки нас,
Не розв’язуючи очей!

Кішка сіла на вікно.
Позевнула: «Все одно,
Хоч сиджу я не на даху,
Всіх, хто є навколо, я вище.
І ніхто зі мною не сперечається!
Той, кому скажу, той водить!»

Крадькома, крадькома,
В полі біля гори
Вийшла мишка із нори.
А за нею сірий кіт…
Тобі водити — ось!

Хто з’їв аличу?
Я не їв — і мовчу.
Ти не їв аличі.
І ти мовчи.
Алича незріла…
І ніхто не їв її.
А хто з’їв її,
Кислу, неспелую,
Кісточку проковтнув,
Той давно не водив.

Лебідь, щука, рак,
Хто з нас дурень?
Раз, два, три —
Це, мабуть, ти!

Лижі, сани і ковзани —
Доганяй сьогодні ти!

Лебеді летять з лебедятами,
Будемо ми грати з хлопцями.
Раз, два, три — ти водиш!

Лисиця по лісу ходила,
Лисиця голосом волала.
Лисиця лички драла,
Лисиця лапотки плела —
Чоловікові двоє, собі троє,
І дітворі по лаптишкам!
Хто лаптишки знайде,
Той водити піде.

Місяцехід, місяцехід,
По місяцю йде вперед.
Довго там йому ходити.
А зараз тобі водити!

Мак-мак, волошка,
Водить жовтенький квітка.
Раз, два, три —
Водиш з ним і ти!

Материнка, Катеринка і Оля,
Тут побудували курінь.
В курені сидять
І вареники їдять.
Вареників більше немає.
Поведе хто цю гру?

Ми веселі хлопці,
Любимо бігати і скакати,
Раз, два, три, чотири, п’ять —
Ти, спробуй нас наздогнати.

Ми ділили апельсин,
Багато нас, а він один.
Ця часточка — для їжака,
Ця часточка — для стрижа,
Ця часточка — для каченят,
Ця часточка — для кошенят,
Ця часточка — для бобра,
А для вовка — шкірка.
Він сердитий на нас — біда!!!
Розбігайтеся хто-куди!

Ми їмо цукерки — раз,
Ми їмо печиво — два,
Ми їмо варення — три.
Ти за нами повтори
І всю гру поведи.

Ми уявимо, що ми білки;
Будемо ми грати в пальники;
Ми зібрали купу листя,
Я водити вже не буду!

Ми зібралися у дворі,
Справа була у вересні.
Раз, два, три, чотири, п’ять,
Ми вирішили пограти.
Скільки буде два плюс три?
Якщо знаєш, то води!

Ми зібралися пограти.
Ну кому ж починати?
Раз, два, три —
Починаєш водити ти!

На горі ґелґочуть гуси,
Під горою вогонь горить,
Розпалила вогонь дівчисько Дуся,
Їй гру водити.

На дорозі, скрючив ноги,
На цвяхах сиділи йоги.
Тридцять днів не їсти, не пити
Все одно тобі водити.

На зеленому на кущу,
На дубовому на мосту
Лебеді крилаті,
Журавлі смугасті.
Полетять — не наздогнати.
Родіон, тобі шукати!

На вербі галка,
На березі галька.
Під ногами пісок,
Ти наш перший гравець.

На узліссі будують будинок,
Буде жити там старий гном,
Гном, гномиха, гномьи дітки
Пригощають всіх цукеркою,
Хто цукерку є не став,
Той ведучі потрапив.

Над горою сонце встало
Яблуко впало з неба,
По лугах лазоревым
Покотилася прямо до нас!
Покотився, покотився,
В річку з містка звалилося,
Хто побачив — не дрімай,
Мерщій лови його!
Хто зловив, той молодець,
Адже считалочке кінець!

Не ходжу і не літаю,
А спробуй наздожени!
Я буваю золота,
Але ти не слухай, а води!

Один чобіт,
Другий чобіт —
Два чоботи пара.
Один за поріг,
Другий за поріг,
А у дворі отара.
Раз, два, три —
Отару пасеш ти!

Осип кричить і кричить,
Архип не відстає.
Осип на горло бере,
Хто його переорет?
Осип захрип, Архип осип,
Архип грає, Осип спить —
Але все одно тобі водити.

 

Перший дан,
Другий дан,
На колоді
Барабан
Постукаю,
Взовьюсь —
Полечу
З моря
У морі,
З поля
В полі,
У ліс,
На пень,
Води
Весь день!

Перший день — я на полювання ходив,
Другий день — бродив по воді,
Третій день — у лісі побував,
Нічого не знайшов, нікого не зловив.
Раз, два, три — ловиш ти!

Пила пиляла дуб,
Не один зламала зуб,
А дуб як стояв, так і стоїть.
Ти виходь, тобі водити!

Погляньте на небо,
Зірки горять.
Журавлі кричать:
— Гу-гу! Втечу!
Раз, два — не воронь!
А біжи, як вогонь!

Покотилося колесо,
Покотилося далеко,
І не в жито,
І не в пшеницю,
А до самої
До столиці.
Колесо хто знайде,
Той веде.

Прилетіла до нас галочка,
Стала по травичці ходити.
Галочка-галочка,
Кому з нас водити?

Стриб та скік,
Стриб та скік,
Скаче зайчик —
Сірий бік.
За лесочку
Стриб-стриб-стриб,
За снежочку
Тик-тик-тик.
Під кусточек присів,
Схоронитися захотів.
Хто його зловить, той і керує.

З’явився натюрморт —
На столі величезний торт,
Дев’ять свічок в ньому горять,
Потушкуй нас. Кажуть,
Хто все задуває свічки —
Той гру і починає.

Раз, два — ать, два.
Три, чотири — ноги ширше!
Чотири, п’ять — будем ми бігти.
Хто наздожене — той і керує.

Раз, два, три —
Водити будеш ти!

Раз, два, три —
Ти водиш!

Раз, два, три.
На галявинку виходь,
Хороводи заплави,
Хто залишився,
Той води.

Раз, два, три, чотири,
Жили мишки на квартирі.
До них унадився сам один
Хрестовик — великий павук.
П’ять, шість, сім, вісім,
Павука ми запитаємо:
«Ти, обжора, не ходи!»
Ну-ка, Машенька, води!

Раз, два, три, чотири.
Жили мишки на квартирі.
Чай пили, чашки мили,
По три гроші платили.
Хто не хоче платити,
Тому і водити.

Раз, два, три, чотири —
Заєць вуха оттопырил.
Ось він сірий вовк, вовк,
Він зубами клац, клац!
Розбігаємося в кущі!
На ти постій, вовчика,
Сховаємося, тоді пошукаєш!

Раз, два, три, чотири, п’ять,
Будемо в хованки ми грати.
Небо, зірки, луг, квіти —
Ти піди-ка приводом!

Раз, два, три, чотири, п’ять —
Будемо в хованки ми грати,
Сховаюсь я, тобі вважати
І мене скрізь шукати.

Раз, два, три, чотири, п’ять —
Будемо в хованки ми грати!
Ти пишатися постривай,
А піди-но, приводом!

Раз, два, три, чотири, п’ять,
В будинку номер двадцять п’ять
Веселилися до ура
І сказали: «Нам пора!»
Перший вийшов мураха,
Другий вийшов соловей,
Третій вийшов папуга,
А четвертий: «Доганяй!»

Раз, два, три, чотири, п’ять —
В хованки ми хочемо грати.
Треба тільки нам знати,
Хто з нас піде шукати.

Раз, два, три, чотири, п’ять —
Всім вибігати з будинку.
Хто не вибіжить —
Того виберемо!

Раз, два, три, чотири, п’ять —
Вийшов зайчик погуляти.
Тут ворона прилетіла
І тобі водити веліла.

Раз, два, три, чотири, п’ять —
Вийшли хлопці грати,
Встали в коло і ну вважати,
На водилку вибирати.
Став їм Спиря-Спиридон,
Вийшов він з кола геть!

Раз, два, три, чотири, п’ять,
Вийшли мишки погуляти —
У садок ходили в ліс ходили,
І на річку приходили.
Купувалися трошки —
Раптом йде на зустріч кішка
Миші кішці кажуть:
«Ставай-но з нами в ряд,
Будемо ми зараз вважати,
Все одно тобі шукати!»

Раз, два, три, чотири, п’ять,
Ми виходимо пограти.
Треба воду вибирати,
Будемо ми тоді вважати.
Топ, топ, топоты,
Водою точно будеш ти.

Раз, два, три, чотири, п’ять.
Ми вирішили пограти,
Але не знаємо, як нам бути,
Не хотів ніхто водити!
На тебе ми вкажемо:
Це вірно будеш ти!

Раз, два, три, чотири, п’ять,
Ми зібралися пограти.
Раптом козеня вибігає,
І до хлопців підбігає,
А кого козел боднет,
Отже, водою буде той.

Раз, два, три, чотири, п’ять,
Ми зібралися пограти.
До нас прилетіла сорока
І тобі водити веліла.

Раз, два, три, чотири, п’ять,
Ніде зайчику скакати,
Усюди ходить вовк, вовк,
Він зубами — клац, клац!
А ми сховаємося в кущі,
Ховайся, зайченя, і ти.
Ти, вовк, постривай,
Як попрячемся — іди!

Родіон, піди геть,
А Ватута — сиди тута!

З поля, з моря, з далеких гір
Вітри до нас летять у двір.
Перший вітер вербу гніт,
А другий березу гніт.
Хто вітри наздожене —
Той гру веде.

Сів комарик під кусточек,
На ялиновий на пенечек, —
Звісив ноги на пісочок,
Сунув носик під листочок.
Трохи позадкував назад
І потім весь сховався.
А хто його знайде,
Гру нашу поведе.

Сива, верба,
Дуба, клен,
Шуга-півдня,
Вийшов геть!

Сидів король на лавочці,
Вважав свої булавочки:
Раз — два — три,
Королевою будеш ти!

Сидить біля миски кицька,
Інша кішка біля віконця,
А біля воріт кіт їх чекає —
Він на гру їх поведе.

Суп варили Тобики,
Допомагали Бобики.
Вдавалися кішки,
Приносили миски.
Стали кішки миски мити,
Виходь — тобі водити!

Суп варили курочки,
Допомагали качечки,
Прибігли кішки,
Приносили миски!
Стали кішки миски мити,
Виходь — тобі водити!

Тара-бару,
Додому пора,
Хлопців годувати,
Телят напувати,
Корів доїти —
Тобі водити!

Тара-тара-тара-ра!
Вийшли в поле трактори!
Стали ріллю боронити,
Нам бігти, тобі водити!

Тілі-бом, тілі-бом,
Відкривається альбом,
А в альбомі твій портрет,
Ти водиш, а ми — ні.

«Тілі — ки», —
Пташки співали.
Знялися вгору, до лісу полетіли.
Стали пташки гнізда вити.
Хто не в’є, тому водити.

Три веселих карапуза
На базар пішли юрбою
І купили три кавуна —
Темний, світлий і рябий.
Хто рябий кавун приніс,
Той і водить всіх за ніс.

У Иванушки жар-птиця
Поклювала всю пшеницю.
Він її ловив, ловив
І царівну подарував.
Ні жар-птиці, ні пера,
А тобі водити пора!

Біля ганку один ходив,
Нікого не знаходив.
Набридло мені ходити,
Всі! Тепер тобі водити!

Качка, качка-рибалка,
Розкажи, який улов?
— Я зловила п’ять уклеек.
— Скільки коштують?
— П’ять копійок.
Нам бігти —
Тобі шукати.

Хороший пиріжок
Хороший пиріжок —
Всередині сирок.
Хто його їсть —
Той гру веде.

Йшов баран по крутих горах,
Вирвав травку, поклав на лавку.
Хто травичку візьме,
Той водити піде!

Йшов котик по лавочці,
Роздавав булавочки.
Йшов по лавочці —
Роздавав копієчки:
Кому десять, кому п’ять,
Виходь, тобі шукати!

Йшла зозуля мимо мережі,
А за нею малі діти,
Зозуленята просять пити,
Виходь — тобі водити!

Йшла Маринка по стежині,
Загубила там корзинку.
А в кошику паляниця,
Хто з’їв — той мружитися.

Йшла Маринка по стежині,
Загубила там корзинку,
А в корзинці хліб, пшениця,
Хто з’їсть — того мружитися.

Щічка до щічці,
Два кружечки,
Точка до точки,
Два крючочка.
Щічка до точки,
Точка до щічці,
Виходить особа,
Як круте яйце.
Хто його розіб’є,
Той гру і поведе.

Я граю з вами в хованки,
Я рахую до п’яти.
На кого я потрапляю,
Виходь, давай води.

Я піду куплю дуду,
Я на вулицю піду,
Голосніше, сопілочка, дуді,
Ми граємо, ти — води!

Якало,
Тикало,
Микало,
Выкало,
Ктокало,
Кликало,
Кудакало,
Тобі мружиться випало.
А ну, руками закрийся,
Замри, не дивись!

Нова добірка лічилок для малят

дитячий фольклор, лічилки для дітей, лічилки для 2 класу школи. Малюнок Тетяни Юрченко

 

ЛІЧИЛКИ ДЛЯ МАЛЯТ


Котилася торба
З великого горба.
А в тій торбі
Хліб-паляниця.
Кому доведеться,
Той буде жмуритися.    


* * *


Бігли коні під мостами
З золотими копитами.
Дзень, брязь — вийшов князь!
Тут циганка ворожила,
Шматок сала положила.
Ось воно є — щастя твоє!


* * *


Летів рій бджілок 
зі ста лічилок. 
Зійшлися діти, 
давай лічити, 
бо кожна бджілка, 
немов лічилка: 
кого укусить — 
жмурити мусить.    


* * *


Раз, два, три, чотири, п’ять!
Вийшов зайчик погулять.
Як нам бути, що робити?
Треба зайчика зловити.
Будем знову рахувати:
Раз, два, три, чотири, п’ять.
Зараз я іду шукать!


* * *


Качка з річки йшла, 
гурт качок вела: 
це — качатко сиве, 
це — як жовта слива, 
це — брудненький квачик, 
це — м’якенький м’ячик,
це — як вовни жменька,
це — кривеньке,
це — сніжок побіг… 
Скільки ж їх усіх?     


* * *


Бiля двору — дві Федори,
біля ґанку — дві Тетянки,
а на лузі — дві Ганнусі,
біля річки — дві Марічки.
Ой, дівчаток тих багато.
Порахуйте їх, малята.


* * *


Гулі, гулі — 
такі очі, 
як моргулі. 
чинки, чинки — 
такі очі,
як мисчинки,
чата, чата — 
такі очі,
як горщата.    


* * *


Нашa совонька-сова 
позабула всі слова. 
На пеньку сидить, 
очима лупає, 
ногами тупає. 


* * *


Туп-туп!
Ходила квочка 
коло кілочка.
Водила діточок 
біля квіточок! Квок!    


* * *


Сітка, вітка, 
дуб, дубки — 
поставали козаки, 
Шабельками брязь — 
вийди, князь.


* * *


Ігдики, цигдики,
цигдики де,
Абель, фабель, дурмане,
Ікі, тікі, граматікі,
Оц,
клац,
заєць.    


* * *


Ходить бусол по болоту 
просить хлопців на роботу.
Хлопці кажуть: 
— Не піду!
Бусол каже: 
— Заплачу.


* * *


Котьо, котьо, котьоло
через море їхало,
золото, срібло везло.
Подоляночко, вставай,
свого перстеня шукай.    


* * *


Сидить жаба під корчем,
зачинає рити,
На кого це слово впаде,
той буде жмурити.


* * *


Раз, два —
дерева,
три, чотири —
вийшли звірі,
п’ять, шість —
падолист,
сім, вісім —
птахи в лісі,
дев’ять, десять-
це сунички
підвели червоні личка.    


* * *


— Ласю-Парасю, 
Де була? 
— У лісі, 
— Що їла? 
— Горісі, 
— Чим кусала? 
— Зубами, 
— Куди клала? 
— До мами. 


* * *


За горами, за лісами 
cтоїть бочка з пирогами. 
Раз, два, три — 
то жмурити будеш ти!    


* * *


Стоїть верба над потоком.
Похилилась трохи боком.
Похилилась до води,
Ти лови.


* * *


Тікав заєць через міст. 
Довгі вуха, куций хвіст,
А ти далі не тікай,
рахувати починай,
раз, два,три — вийди ти.    


* * *


Бігла лялько
коло ковалька 
в семи кожухах, 
в трьох капелюхах, 
в небо гляділа — 
злетіти хотіло.


* * *


Раз, два, три, 
чотири, п’ять — 
п’ять горобчиків летять, 
Раз, два, три, п’ять — 
йду четвертого шукать.    


* * *


Лізла баба по драбині 
та й упало межи свині. 
Не кусайте мене, свині, 
буду ваша господиня.


* * *


— На чому стоїш? 
— На камені, 
— Що п’єш? 
— Квас 
— Ану злови нас.    


* * *


Іде коза рогата,
веде діток, кошлата.
А хто козу туркне,
того коза штурхне.


* * *


Федір, Сидір і Каленик
Збудували тут куреник.
У куренику сидять,
По варенику їдять.
В нас вареників немає,
Хто жмуритись починає?    


* * *


Біг заєць по льоду,
рвав траву лободу
Що набрав — то в пучок,
мій, мій сірячок.


* * *


Покололо, покотило, 
по дорозі волочило. 
Сонце, місяць і зірки — 
на кілочку вийдеш ти.    


* * *


Йшла собака через міст —
чотири лапи, 
п’ятий хвіст.


* * *


Стоїть півень на току 
у червонім чобітку 
Будем півника просити:
ходи жито молотити.    


* * *


Їхав лис через ліс,
поламав сто коліс,
Треба стати, погадати,
скільки йому грошей дати.


* * *


Еники-беники їли вареники.
Еники-беники, квас:
вийшов маленький Тарас.    


* * *


Тут баба ворожила — 
кусок сала положила, 
Тут воно є, 
щастя моє.


* * *


Сидить зайчик під липкою,
сіє муку калиткою.
Ведмідь каже:
«На хліб? На хліб?»
Зайчик вушками —
тріп-тріп.    


* * *


Первінчики, червінчики,
дзвенять, гримлять кремінчики. 
По свіжій травиці, 
по чистій водиці. 
Там ягоди, горішки, 
медок, сахарок. 
Мовчок.


* * *


Мала баба три сини — 
були вони русини:
один ходив до школи,
другий робив підкови,
а третій був розпусняк-
вкрав він в баби капусняк.    


* * *


Попіл, попіл, попільниця,
а де ж наша зозулиця?
Понад морем літала,
сивим оком кивала.
А ти, киве, не кивай,
а ти з города втікай.


* * *


Ходила квочка біля кілочка,
Водила діток-одноліток.
Дзень, бом, брязь,
Хто виходить в перший клас?    


* * *


Стоїть півень на току
У червонім чобітку.
Будем півника просити:
Ходи жито молотити!


* * *


Діти, діти, дітвора,
Утікайте із двора.
Хто не заховався,
Хай кричить: «Ура!»    


* * *


Раз, два, три! 
Раз, два, три! 
Біжимо ми як вітри, 
А жмурити будеш ти!


* * *


— Де стоїш?
— На калині.
— Що п’єш?
— Квас.
Лови нас!    


* * *


А Іван-копитан,
Чим ти коні копитав?
Сріблом-золотом — дзень, брязь,
Вийди, князь.


* * *


— Попіл, попіл, попільниця,
— А де ж твоя зозулиця?
Попід небом літає,
Сивим оком киває.
Хоч кивай, не кивай,
З цього місця утікай!


* * *

     
П’ять зайчаток вийшли з дому.
Спершу стали по одному,
Потiм — в пари, топчуть снiг,
Хто без пари — геть побiг.    


                                     Джерело: http://loippo.lviv.ua/

 

 

Більше лічилок на нашому сайті:

Лічилки та жмурилки для дітей Ігри

Дивіться Різдвяну «Лічилку» від Лесі Храпливої-Щур, «Новорічну лічилку Василя Зайця; лічилку від Володимира Підпалого; лічилку, записану Іваном Манжурою; лічилки Варвари Гринько, Ганни Чубач, Василя Зайця, Лесі Храпливої-Щур, Володимира Підпалого, Сергія Цушка, Людмили Савчук, Наталії Любиченко, Анатолія Камінчука, Грицька Чубая; добірку українських народних лічилок, а також кілька різних збірочок лічилок та жмурилок для дітей.

Дитячі лічилки | Міні Рівне

Гра – не тільки найулюбленіший вид діяльності дитини, а й провідний спосіб пізнання світу. За допомогою ігор дітвора вчиться взаємодіяти та спілкуватися у колективі. Як правило, більшість дитячих ігор розпочинається з дитячих лічилок, які  допомагають визначити роль та порядок учасників у грі.

Пропонуємо вашій увазі добірку дитячих лічилок, які допоможуть не тільки весело та цікаво проводити час з дитиною, а й потренувати пам’ять.

Вийшов місяченько з хати,

Зірочки став рахувати:

– Раз – срібненька,

Два – маленька,

Три пестлива і грайлива,

А чотири – полохлива,

П’ять – у ніжному серпанку

Шість – дріма собі на ґанку,

Сім – чудова, яснолиця,

Вісім – сяюча зірниця,

Дев’ять – спить у холодочку,

Десять – в рутянім віночку.

Місяченько міркував:

– Десять вже нарахував.

Радо так потер долоні:

– Ну й чудові в мене доні!

Раз, два, три, чотири, п’ять —

Вийшов зайчик погулять.

Як нам бути, що робити?

Треба зайчика зловити.

Будем знову рахувать:

Раз, два, три, чотири, п’ять…

Три гриби на товстих ніжках

Виросли біля доріжки,

Поряд них — ще три грибочки

Одягли нові сорочки.

Пощастило рудій білці:

Сушить шість грибів на гілці.

Раз – краплинка,

Два – краплинка

Вилетіли із хмаринки,

Три – ромашки біля хати

Узялися танцювати,

А чотири – ясне сонце

Зазирнуло у віконце.

П’ять – веселий вітерець

Вгомонився накінець.

Шість – брикливе козенятко,

Сім – рогатий його татко,

Вісім – спритна сіра мишка

На кота полює нишком,

Дев’ять – яблуня розлога,

Що стоїть біля дороги.

Десять – молода калина

Нахилилася над тином.

Ось тепер вже вмієш ти

Рахувать до десяти.

А лічилочці кінець,

Ти ж бо – справжній молодець!

Раз і два — росла трава

три, чотири — покосили,

п’ять — на сонечку сушили ,

шість — в копичку поскладали,

сім — корівку годували,

вісім — молочко давала,

дев’ять — діток напувала,

десять — привела телятко,

починаймо все спочатку.

Вісім вишеньок дозріли,

Дві – ледь-ледь почервоніли,

Стала сойка щебетати,

Взялась вишні рахувати –

Полічити всі не може,

Ну, а ти їй допоможеш?

Раз, два, три,

чотири, п’ять-

п’ять горобчиків летять,

Раз, два, три, п’ять –

йду четвертого шукать.

Троє сірих баранців 

Шили братикам штанці,

Двоє всілись біля мами,

У білесеньких панамах.

Троє клопіт добрий мали –

З татом у футбол гуляли.

Порахуй-но за хвилину

Всю баранячу родину.

Качка з річки йшла,

гурт качок вела:

це – качатко сиве,

це – як жовта слива,

це – брудненький квачик,

це – м’якенький м’ячик,

це – як вовни жменька,

це – кривеньке,

це – сніжок побіг…

Скільки ж їх усіх?

 

Десять, дев’ять,

Вісім, сім –

Замовкає в небі грім.

Линуть хмари де-не-де.

Далі цифра шість іде.

В лузі скошена трава –

П’ять, чотири, три і два.

Після двійки – одиниця.

От і йди тепер жмуриться!

 

Раз і два. Раз і два.

В нас лічилка – лісова!

В лісі – дерево дуплисте,

А в дуплі живе сова,

Що жовтаві очі має,

Спить – удень. Вночі – літає.

Добрий сон, сові приснись!

Я – ховаюсь! Ти – жмурись!

(Г. Чубай)

Раз, два, три, чотири.

Кицю грамоті навчили:

Не читати, не писати,

А за мишками ганяти.

Джміль, оса та бджілка –

Ось і вся лічилка.

Якщо у Вас є новини, питання, пропозиції щодо співпраці – пишіть на [email protected]

Дитячі лічилки

* * *
Десять, дев’ять,
Вісім, сім –
Замовкає в небі грім.
Линуть хмари де-не-де.
Далі цифра шість іде.
В лузі скошена трава –
П’ять, чотири, три і два.
Після двійки – одиниця.
От і йди тепер жмуриться!
С. Шаповалов

* * *
Тікав заєць через міст,
Довгі вуха, куций хвіст.
А ти далі не тікай,
Рахувати починай.
Раз, два, три – вийди ти.

* * *
Зайчик-зайчик-побігайчик
Виніс хліба нам окрайчик,
Виніс свіжої води.
Ой, виходь жмурися ти!


* * *
Котилася торба
З високого горба,
А в тій торбі
Хліб, паляниця.
Кому доведеться,
Тому і жмуриться.


* * *
Йшла Маринка по стежинці,
Загубила там корзинку.
А в корзинці паляниця,
Хто з’їв – тому жмуриться!


* * *
Сорока-ворона
На дубі сиділа,
Боярів лічила:
Калина-малина,
Суниця-чорниця,
В’яз.
Хто буде жмуриться,
Той буде князь.


* * *
Раз, два, три!
Раз, два, три!
Дули, дмухали вітри.
Дули, дмухали щосили
І горіхів натрусили.
Натрусили так багато,
Поспішаймо їх зібрати!
Раз, два, три!
Ловиш ти!


* * *
Біля річки, на лузі,
Першоцвіт розцвіта.
А хто останній, друзі, —
Той з кола виліта!

* * *
Сидить жабка під корчем,
Починає рити.
Хто до неї доторкнеться,
Той буде жмурити.

* * *
Раз і два. Раз і два.
В нас лічилка – лісова!
В лісі – дерево дуплисте,
А в дуплі живе сова,
Що жовтаві очі має,
Спить – удень. Вночі – літає.
Добрий сон, сові приснись!
Я – ховаюсь! Ти – жмурись!
Г. Чубай

Помоги другим! Жми

< Предыдущая   Следующая >

Отправить ответ

avatar
  Подписаться  
Уведомление о