Глобальні проблеми людства географія: Глобальні проблеми людства

Содержание

Глобальні проблеми людства

На ранніх етапах свого розвитку нечисленне людство не могло породити жодної глобальної проблеми, тобто проблеми, яка б торкалася будь-якої людини в будь-якому куточку Землі. Унаслідок заселення людством майже всього суходолу та небачених доти масштабів господарського освоєння довкілля почали виникати і дедалі загострюватися глобальні проблеми. Кожна з них і особливо всі вони разом здатні спричинити знищення всього живого на нашій планеті.

Нині до всеосяжних, тобто глобальних, проблем людства відносять: 1) демографічну проблему, яку спричинило швидке зростання населення в найбідніших країнах світу; 2) екологічну проблему — вона пов’язана з інтенсивним руйнуванням довкілля, що робить нашу планету непридатною для життя; 3) проблему забезпечення розвитку людства всіма видами ресурсів, у тому числі й продовольчими; 4) геополітичні проблеми, які породжують воєнні конфлікти і загрожують людству самовбивчою світовою війною; 5) проблему поглиблення нерівності й нерівномірності розвитку різних націй, країн, регіонів тощо, що постійно створює регіональну і світову напруженість.

Це найголовніші комплексні проблеми людства, а розвиток цивілізації на планеті постійно породжує нові й нові. Так, людству почала загрожувати страшна хвороба СНІД. Поширюються наркоманія, злочинність, тероризм, відмирають традиційні духовні цінності. Краще технічно озброюючись, людина не стає кращою морально. У цьому, напевно, криються причини виникнення всіх глобальних проблем людства.

Демографічна проблема

Вивчаючи населення Землі, ви вже ознайомилися з особливостями його відтворення і розміщення. Ці особливості породили демографічну проблему. Вона дедалі загострюється. У цілому демографічна проблема нині полягає в стрімкому зростанні населення в країнах, що розвиваються, і в загрозі депопуляції, тобто перевищення кількості померлих над кількістю народжених, в економічно розвинених країнах. Обидва процеси є негативними для людства. Крім того, до демографічної проблеми можна віднести і швидкі темпи розростання міст і міських агломерацій. Збільшується також неконтрольована міграція.

У наш час найгостріша демографічна ситуація склалася в країнах, що розвиваються. У більшості країн Азії, Африки, Південної і Центральної Америки населення подвоюється за кожні 20—30 років. Це переважно економічно слаборозвинені, бідні країни. Стрімке зростання їх населення — одна з причин існування великої армії безробітних і бездомних. Понад 1 млрд людей у світі постійно недоїдають.

Пік демографічного вибухув багатьох країнах Азії і Латинської Америки, як відзначають демографи, уже минув, однак чисельність людства ще тривалий час зростатиме. Щоб попередити можливі демографічні катастрофи, уряди більш як 100 країн почали реалізовувати програму планування сім’ї. Населення планети перестане зростати лише за умови, що в кожній родині буде не більше трьох дітей.

Відносно новими демографічними проблемами є «псевдоурбанізація» (Індія, країни Латинської Америки), криза великих міст (США), нелегальна міграція (з Азії до Західної Європи, з Латинської Америки до США та Канади тощо).

Продовольча проблема

Останніми роками, як ніколи в останні три десятиліття, увага світу привернута до проблем продовольства. Цілий ряд чинників зумовив підвищення цін на продукти харчування, що досягла нині найвищого рівня з 1970-их років. Ця обставина серйозно позначилася на продовольчій безпеці бідних верств населення світу.
Досі невідома максимальна чисельність населення, яку може прогодувати наша планета. За різними джерелами, вона коливається від 10 до 20 млрд чол. Невідомо, що трапиться, коли цієї межі буде досягнуто. Наразі 2/3 людства відчувають постійний дефіцит продуктів харчування. До того ж харчування часто є недостатньо калорійним і має нераціональну структуру (нестача вітамінів і білків тваринного походження). При цьому у світі виробляється достатньо продовольства, але географія його виробництва далеко не збігається з географією споживання. Північна Америка і Західна Європа мають надлишок продовольства, але країни, що розвиваються, не мають можливості для його закупівлі в достатній кількості.

Найбільш надійний напрямок вирішення глобальної продовольчої проблеми — зростання виробництва продуктів харчування в голодуючих державах — країнах Азії, Африка і Латинської Америки. Він можливий двома шляхами. Один з них — екстенсивний — передбачає подальше розширення орних, пасовищних та інших угідь. За даними ФАО. залишається ще чимало землі для сільськогосподарського використання. Близьюп 1560 млн га можуть бути додані до нинішніх 1,4 млрд га орних земель. Більше половини наявних додаткових земель розташовано в Африці та Латинській Америці. На ці регіони припадає більшість земель, які найкраще придатні для вирощування культур з дощовим зрошуванням.

Перший шлях у багатьох країнах вичерпався або ж потребує значних затрат. Тому основою вирішення продовольчої проблеми є інтенсивний шлях — підвищення біологічної продуктивності вже існуючих угідь. Інтенсифікація сільського господарства в країнах, що розвиваються, пов’язана з біотехнологією, використанням нових високоврожайних сортів (так звана «зелена революція») і нових методів обробітку ґрунту, подальшим розвитком механізації, хімізації, меліорації.

Енергетична і сировинна проблема

Нині людство впритул наблизилося до межі вичерпання найдоступніших, а тому і найдешевших видів органічних і мінеральних ресурсів. Передусім це стосується нафти і газу. Ці найголовніші енергоносії суспільство вимушене добувати з усе більшої глибини (понад 5-6 тис. м). Постійно зростає частка нафти й газу, видобутих з великими затратами на шельфі морів і океанів. Крім того, дедалі більше нафти й газу видобувають у віддалених районах планети з екстремальними природними умовами. Це також різко підвищує собівартість сировини. Унаслідок інтенсивного видобутку починають вичерпуватися і запаси руд металів. Особливо відчутною стає нестача найдоступніших за глибиною залягання та за районами видобутку родовищ залізної, марганцевої, мідної, нікелевої руд. Помітно збідніли ресурси алюмінієвої сировини, насамперед багатих родовищ бокситів. Це створює загрозу поглиблення кризи в галузях господарства, які виробляють такі потрібні Для людства конструкційні матеріали. Образно можна сказати так: сьогодні людство починає шкрябати по дну миски, вибираючи все, що там залишилося. Дуже виснажені й біологічні ресурси Світового океану (риба, кальмари, криль, морські водорості тощо).

Проблема миру і роззброєння

Глобально постала в наш час геополітична проблема збереження миру. Воєнні конфлікти існували завжди. Про це знаєте з шкільного курсу історії. Але вони ніколи так не загрожували всьому людству, як нині. У другій половині XX ст. у зв’язку з подальшим удосконаленням ядерної зброї і ракетної техніки, нагромадженням інших засобів масового знищення (хімічних і біологічних) виникла реальна можливість знищення цілих країн і континентів у випадку розв’язання третьої світової війни. В арсеналах найбільших країн світу зосереджена така кількість зброї, якої достатньо, щоб знищити все живе на планеті. Атомні й водневі бомби, якщо вибухнуть одночасно, здатні розірвати Землю на шматки. Сукупний світовий запас ядерної зброї становить близько 15 тис. мегатонн, що приблизно дорівнює більш як 1 мли бомб, аналогічних тій, що була скинута на Хіросіму.  І хоча ядерна зброя більше не застосовувалась, викликає занепокоєння прагнення окремих держав до безконтрольного з боку міжнародного співтовариства володіння зброєю масового знищення. Нині налічується щонайменше сім «ядерних держав», у т. ч. й таких, що конфліктують між собою (Індія та Пакистан). Ще ряд країн веде активні роботи щодо створення ядерної зброї.

У кінці 80-х — на початку 90-х років XX ст. з припиненням «холодної війни» між двома суспільними системами була знята загроза світового ядерного конфлікту. Однак значна небезпека криється також у локальних конфліктах, що можуть мати регіональне поширення. Так, міжнародні договори про нерозповсюдження ядерної зброї чи про повне припинення виробництва хімічної зброї підписані далеко не всіма країнами світу.
Величезними є також економічні втрати людства від гонки озброєнь. Після Другої світової війни всі країни світу витратили вже близько 10 трлн доларів США на озброєння й утримання армії. Цю величезну суму можна було б використати набагато продуктивніше, наприклад на ліквідацію глобальних проблем людства. Але до цього все ще далеко. Найбідніші, кризові країни, незважаючи на голод і злидні, продовжують вкладати величезні кошти у виготовлення зброї. Так, у 1998 р. КНДР, де панує голод, випробувала балістичну ракету. Кризова Росія в 1998-1999 рр. випустила новий винищувач і найсучасніший військовий корабель. І такі приклади непоодинокі.

Разом із тим на проблему збереження миру на нашій планеті є різні точки зору. Так, багато хто стверджує, що винайдення атомної зброї відвернуло третю світову війну. Бо якщо в цьому конфлікті не буде переможців, то втрачається і сам сенс війни. Армія, воєнна промисловість дали роботу багатьом мільйонам людей, які інакше могли бути безробітними. Технічні досягнення у воєнній промисловості стали надбанням мирних галузей господарства. Потенційні агресори, боячись нищівного удару у відповідь, відмовились від своїх загарбницьких планів. А може, й справді для людей характерна природна агресивність і вони й без зброї кривдитимуть один одного?

І все ж загалом військово-політична конфронтація і гонка озброєнь є вкрай небезпечними для людства. Будь-яка випадковість, технічні неполадки, помилки людей можуть стати причиною виникнення нової світової війни. І тоді щось змінити вже буде пізно.

Лише спільними зусиллями людство зможе вирішити проблему війни і миру. Світове співтовариство, ООН, НАТО, окремі країни та їх лідери намагаються покращити ситуацію у світі, відвернути загрозу війни. Необхідно ліквідувати військові бази, передусім Росії та США, на чужих територіях. Велике значення має підписання міжнародних угод про скорочення озброєння. А найвагомішим внеском у справу миру на Землі є добровільна відмова від ядерної зброї. Першою державою світу, яка зробила це, стала Україна.

Слід зазначити, що початок XXI ст. позначився новою проблемою — проблемою боротьби з міжнародним тероризмом.

Проблема подолання відсталості країн, що розвиваються

Ви вже знаєте, що велика нерівність і нерівномірність у розвитку окремих країн та їх груп є причиною загострення міжнародної напруженості. Врешті-решт таке напруження призводить до бунтів, збройних конфліктів, появи мільйонів біженців тощо.

Проблема подолання відсталості країн, що розвиваються, — одна з найгостріших глобальних проблем сучасності. Адже рівень доходів на душу населення більшості країв, що розвиваються, у десятки, а то й сотні разів нижчий, ніж у розвинутих. Цей розрив ве тільки не скорочується, В й наростає.
У наші дні саме в країнах, що розвиваються, найбільше проявляється гострота продовольчої, демографічної, соціальних, економічних і навіть екологічних проблем. За даними ООН, лише за одну хвилину від недоїдання, голоду і хвороб, що піддаються лікуванню, вмирає від 25 до ЗО дітей, здебільшого в країнах, що розвиваються. Половина жителів країв, що розвиваються, позбавлені елементарних засобів санітарії. У 2007 р. 113 млн дітей шкільного віку не відвідували школи, 97 % з них живуть у країнах, що розвиваються.
Щоб уникнути цих небажаних наслідків, людство повинне навчитися не допускати великої нерівності в розвитку країн 1 регіонів світу. На жаль, до досягнення цієї мети все ще далеко. Контрасти між країнами не зникають. Більше того, вони посилюються. Багаті, розвинені країни стають все багатшими, а бідні — все біднішими. Рівень доходів на душу населення таких країн, як Швейцарія і Норвегія, перевищує відповідний показник Ефіопії та Сомалі у 120 разів. Якщо ж порівняти показники виробництва деяких видів продукції на душу населення в розвинутих країнах і країнах, що розвиваються, то тут різниця іще відчутніша — в тисячі разів.

Зростання кількості бідних, голодних, неписьменних людей, які змушені щоденно боротися за виживання, дестабілізує ситуацію у світі. Виникають локальні конфлікти, які можуть перерости в глобальні. Ви, напевне, по собі знаєте, що сита людина, як правило, спокійна і доброзичлива.

Загалом світ, в якому ми живемо, далекий від справедливості. Та й саме поняття «справедливість» змінюється з часом. Так, у США в минулому було «вигідно» бути «білою» людиною. Це давало такій людині перевагу в житті. Зараз у США «вигідніше» бути багатодітною й самотньою «чорною» жінкою: вона може розраховувати на повне державне утримання.

У 1080 р. промислово розвинуті країни зобов’язалися виділяти 0,7% свого валового національного продукту на офіційну допомогу для розвитку відсталих країн. Проте на сьогодні лише п’ять країн — Данія, Люксембург, Нідерланди. Норвегія і Швеція — послідовно додержуються своїх обіцянок, виділяти означені кошти на допомогу бідним країнам.

Екологічні проблеми

До екологічних проблем належать такі зміни стану довкілля, які можуть погіршити (прямо або опосередковано) умови життєдіяльності людини.

Екологічні проблеми нині поширені практично повсюдно. Це означає, що вони створюють загрозу життєдіяльності не окремим групам людей, а людству загалом, не окремим регіонам чи країнам, а всій планеті.

Екологічні проблеми можуть бути спровоковані стихійними лихами. Так, наприклад, катастрофічні повені часто спричинюють знищення сільськогосподарських угідь, забруднення поверхневих вод і спалах інфекційних захворювань. Аналогічні наслідки можуть спричинювати й землетруси або виверження вулканів тощо.

Водночас екологічна проблема часто є наслідком впливу на природу людства. Упродовж усієї своєї історії людство череа господарську діяльність поступово посилювало тиск на природу, усе більше порушуючи в ній екологічну рівновагу. Наслідком цього є забруднення довкілля і своєрідна «відповідь» на порушення людиною природних зв’язків виснаження ресурсів, видозміни окремих природних компонентів і загалом природних комплексів.

Сучасні принципи організації суспільства та його економічної бази є згубними для довкілля. Практично будь-яка галузь людської діяльності небезпечна для природи. Найбільший внесок у створення екологічної проблеми роблять сільське господарство, чорна й кольорова металургія, хімічна промисловість, транспорт і енергетика, особливо атомна.

Ці та інші галузі світової економіки постійно насичують землю, воду й повітря інертними і хімічно активними елементами, радіонуклідами тощо. Зростає шумове та електромагнітне забруднення. При цьому порушуються природні процеси в біосфері. Наслідком такого «захворювання» та отруєння біосфери може бути її повна деградація і загибель. А з нею загине і цивілізація.

Проблема захисту літосфери під забруднення. «Найміцніша» оболонка нашої планети забруднюється внаслідок «поховання» шкідливих, у тому числі радіоактивних, відходів. Свій негативний вплив чинять і внесені мінеральні добрива та отрутохімікати, завали «пустої» породи в районах гірських розробок і нагромаджені сміттєзвалища.

Проблема захисту під кислотних дощів. В атмосферу щорічно викидається понад 20 млрд т пилогазових відходів, у яких містяться близько 240 явно шкідливих для людини речовин. Особливо чимало їх там, де електроенергетика базується на спалюванні великої кількості вугілля. Результатом такого забруднення стали так звані кислотні дощі. У викопному паливі, крім вуглеводів, завжди є домішки сірки, фосфору та багатьох інших елементів. При спалюванні ці елементи, так само, як і азот, що міститься в повітрі, утворюють окиси. У результаті різноманітних фізико-хімічних процесів окиси сірки, азоту, фосфору перетворюються на кислоти, які разом з атмосферними опадами потрапляють на поверхню землі. Потрапляючи а ґрунти, кислотні дощі зменшують в них кількість поживних сумішей, пригнічують ріст рослин, а інколи призводять до їх повної загибелі. Найбільш чутливо на випадання кислотних дощів реагують хвойні ліси на великих просторах Західної і Центральної Європи та північного сходу США. Негативно впливають кислотні дощі і на органічний світ водойм. Спочатку зникають планктонні організми, потім гине риба, яка не має корму, а також можлива загибель ракоподібних та молюсків.
Значних збитків завдають окиси й кислоти сірки також матеріалам і спорудам. Посилюється корозія чорних і кольорових металів, мармур і вапняки внаслідок хімічних реакцій перетворюються на гіпс. Це особливо несприятливо позначається на стані архітектурно-історичних пам’яток європейських країн, які, простоявши століття або навіть тисячоліття, можуть бути зруйновані за кілька десятків років. Нині кислотні дощі завдають значної шкоди екосистемам Центральної і Східної Європи, Скандинавських країн, багатьох районів Росії, Китаю та Індії.

Проблема захисту від теплового забруднення. Унаслідок згоряння органічного палива вміст вуглекислого газу у повітрі підвищений. Тим самим порушений природний колообіг вуглекислого гвзу в природі. Саме це, на думку багатьох учених, і спричинило так званий парниковий ефект і, як наслідок, загальне потепління клімату. За оцінками, подвоєння вмісту вуглекислого газу у повітрі може призвести до підвищення середньої температури на планеті на 2-4 градуси С.
Сприяє потеплінню клімату і безпосереднє теплове забруднення повітря, зумовлене низьким коефіцієнтом корисної дії більшості машин і механізмів. Це вже яскраво помітно над великими агломераціями, мікроклімат яких значно тепліший, ніж на навколишніх територіях.
Зміни клімату впливатимуть, зокрема, на стан здоров’я людей. Потепління вже призвело до збільшення показника смертності в країнах з низьким рівнем доходу на 150 тис. осіб на рік. Вважається, що показники виживання та відтворення бактерій, що заражають харчові продукти і джерела води, під впливом підвищення температури збільшаться, посилюючи тим самим негативний вплив на стан здоров’я населення.
Наслідком парникового ефекту може бути достатнє для глобальної катастрофи потепління клімату. Викликане ним танення криги в Антарктиді, Гренландії, Північному Льодовитому океані призведе до підвищення рівня Світового океану. Затопленими виявляться найзаселеніші частини суходолу. Сотні мільйонів людей вимушені будуть мігрувати в дуже несприятливі для життя регіони. Можуть статися грандіозні воєнні сутички між державами і народами. Життєвий простір людства звузиться як шагренева шкіра.

Проблема руйнації озонового шару. У 70-80-х роках XX ст. учені все частіше стали фіксувати зменшення концентрації озону у стратосфері, особливо над полярними і приполярними районами. Це явище отримало назву озонових дір. Вони небезпечні тим, що зменшення вмісту озону дає змогу вільно проникати на поверхню Землі ультрафіолетовим променям. Тим часом надмірна кількість ультрафіолетової радіації є шкідливою для живих організмів, зокрема збільшує ризик ракових захворювань населення.

Проблема захисту гідросфери від забруднення. Щорічно до гідросфери надходить близько 1800 млрд м куб викидів неочищених і слабо очищених стічних вод. Найбільш забрудненими у гідросфері є річкові й озерні води. Особливо багато нині нечистот є в річках Східної Європи. Загрозливих масштабів набуває забруднення поверхневих вод також у країнах, що розвиваються.
Води Світового океану регулярно забруднюються з різних джерел. Основну масу забруднювачів приносять річкові води. Утім, багато їх надходить і з атмосферними опадами, а також унаслідок господарської діяльності людини в акваторіях океанів і морів. Найбільшої шкоди завдає забруднення нафтопродуктами, яких викидалося до 10 млн т на рік. Крім того, нерідко всі води після промивання танкерів та інших суден зливалися прямо в океан. Іншим великим джерелом надходження нафти є аварії танкерів.
Найбільш забрудненими районами Світового океану вважаються внутрішні моря Європи (Балтійське, Чорне, Азовське, Північне, Середземне) та Азії (внутрішнє Японське, Жовте, Яванське), а також Перська та Мексиканська затоки.

Проблема дефіциту чистої прісної води. Вона виникла через забруднення багатьох водойм, зміни клімату, а також зростання водоспоживання у зв’язку із зростанням чисельності населення. Як наслідок, нині приблизно 1,1 млрд осіб не мають доступу до чистої води.
Багато країн відчувають брак доброякісної питної води. Тому кожного року в країнах, що розвиваються, від хвороб, які спричинені збудниками, поширеними у неякісній воді, вмирає не менше як 4 млн дітей. Крім того, за даними ООН, загострення проблеми дефіциту води погіршить і без того низький рівень санітарії в цих країнах, що стане причиною понад мільйона смертей на рік.
У багатьох, випадках використання водних ресурсів все більше ускладнюється нестійкістю водопостачання, що є наслідком як зростання чисельності населення, так і зміни клімату.

Проблема деградації земель. Кількість земельних ресурсів на земній кулі обмежена, до того ж їх не можна замінити жодними іншими ресурсами. Щороку з активного використання вилучаються мільйони гектарів земель, а це зменшує можливості людства вирішити продовольчу, сировинну, соціальну та інші глобальні проблеми.
Деградацію земель спричиняє багато чинників. Так, відкритий видобуток корисних копалин і підсилена внаслідок господарської діяльності ерозія призводять до повної втрати родючого шару землі і формування «місячних ландшафтів». Проблемою є і виснаження грунтів, оскільки хімічні добрива не можуть повною мірою компенсувати спожитий культурними рослинами гумус. Крім того, залишки добрив накопичуються в ґрунті і разом з отрутохімікатами стають небезпечними забруднювачами найважливішого дай людей природного ресурсу — грунту.
Складовою проблеми деградації земель є проблема опустелення земель, яка у свою чергу нерідко зумовлена проблемою скорочення площі лісів. Внаслідок нераціонального господарювання спустелення відбувається не лише в посушливих регіонах світу (що прилягають до пустель тропіків і помірного поясу). Діяльність людини на Крайній Півночі вже спричинила деградацію тундри. Загалом під загрозою спустелення опинилося 25 % території планети. Через зниження продуктивності сільськогосподарських і пасовищних угідь засоби для існування може втратити понад 1 млрд осіб у понад 100 країнах.

Міркуючи над подальшим існуванням людства у зв’язку із загостренням екологічних проблем, фахівці ООН розробили концепцію стійкого розвитку людства, яка передбачає два підходи: І) стратегію «тотального очищення», що пов’язує стійкий розвиток людства з екологічно чистою енергетикою, безвідходною технологією, замкненими циклами виробництва тощо; 2) стратегію обмеженого споживання.
Країнами світу вже зроблено деякі конкретні кроки для обмеження забруднення атмосфери: підписано протоколи щодо поступового скорочення викидів вуглекислого газу (головного «винуватця» парникового ефекту), щодо повного припинення виробництва фреонів, які руйнують озоновий шар.
Слід пам’ятати, що всі глобальні проблеми взаємопов’язані й тому можуть бути вирішені тільки в комплексі і тільки спільними зусиллями Світового співтовариства.

Джерела інформації:
1.Пестушко В.Ю., Уварова Г.Ш. Географія: Підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл.: Рівень стандарту, академічний рівень. — К.: Генеза, 2010. — 304 с.: іл.
2. Масляк П.О., Дахно І.І. Економічна і соціальна географія світу: Підручник для 10 кл. загальноосвіт. навч.закл./ За ред. П.О.Масляка. — К.: Вежа, 2003. — 280 с.: іл.
3. Топузов О.М., Тименко Л.В. Економічна і соціальна географія світу: Підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закладів. — К.: Зодіак-ЕКО, 2005. — 208 с.: іл.

Глобальні проблеми людства, причини їхнього виникнення

Географія. 9 клас. Гільберг

Ви дізнаєтесь

  • які є глобальні проблеми людства
  • про причини виникнення глобальних проблем
  • що таке «сталий розвиток» та його складові

і навчитесь

  • наводити приклади конфліктонебезпечних регіонів на карті Європи та світу
  • характеризувати поширення глобальних проблем та їхній прояв на території України
  • аналізувати сутність, причини виникнення, особливості розвитку сучасних глобальних проблем
  • показувати на карті країни, що володіють ядерною зброєю, найбільші у світі райони екологічної катастрофи
  • аналізувати наслідки прояву глобальних викликів для окремих регіонів і країн світу, роль світової громадськості та міжнародних організацій у їхньому розв’язанні
  • обґрунтовувати можливі шляхи подолання глобальних проблем

Як людство впливає на географічне середовище? Чи завжди людська діяльність сприяє виживанню людини як виду? Які небезпеки найбільше загрожують людству та планеті в цілому?

ПОНЯТТЯ ПРО ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА, ПРИЧИНИ ЇХНЬОГО ВИНИКНЕННЯ. У ході розвитку цивілізації перед людством неодноразово виникали складні проблеми, навіть планетарного масштабу. Повного мірою ці проблеми проявилися в другій половині XX ст. Вони викликані цілим комплексом причин.

Ніколи раніше чисельність населення планети не зростала так стрімко — у 2,5 раза за життя лише одного покоління, нарощуючи цим силу «демографічного пресу». Ніколи до цього людство не вступало в постіндустріальний етап розвитку. Ніколи раніше для його життєзабезпечення не було потрібно такої кількості природних ресурсів. Ніколи до цього не виникало такої глобалізації світової економіки, єдиної світової інформаційної системи.

КЛАСИФІКАЦІЯ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ. До головних глобальних проблем належать проблеми:

  • війни і миру;
  • тероризму;
  • екологічна;
  • сировинна й енергетична;
  • демографічна та продовольча;
  • подолання відсталості країн, що розвиваються.

Усі ці проблеми можна назвати пріоритетними, оскільки вони стосуються виживання людства. Вони породжені різними чинниками, поява яких пов’язана з інтернаціоналізацією господарського життя. Глобальні проблеми людства стали важливим об’єктом міждисциплінарних досліджень, у яких беруть участь різні науки.

Дізнайтеся більше

  • • Ліси нашої планети зникають зі швидкістю 6 млн га на рік, у результаті чого атмосфера не отримує щорічно до 15 млрд т кисню.
  • • Протягом усієї історії людства з надр Землі вилучено близько 110 млрд т вугілля, 85 млрд т нафти, 40 млрд т залізної руди.

Доведіть або спростуйте

Чи погоджуєтеся ви з твердженням: «Глобальні проблеми людства не здатна самостійно розв’язати жодна, навіть наймогутніша країна світу»?

ПРОБЛЕМА ВІЙНИ І МИРУ. Збереження миру й усунення загрози смертельної для людства ядерної війни залишається однією з найважливіших. На початку XXI ст. налічується кілька десятків конфліктонебезпечних регіонів на планеті, де велись бойові дії. У світі нині майже 50 локальних конфліктів, де ведуть бойові дії (наприклад, Сирія).

Особливу небезпеку становить неконтрольоване розширення «клубу ядерних держав». Офіційно у світі існує сім таких країн: США, Росія, Велика Британія, Франція, Китай, Індія, Пакистан. Близькі до створення ядерних військ Ізраїль, Іран, КНДР.

ПРОБЛЕМА ТЕРОРИЗМУ. Міжнародний тероризм є однією з найгостріших глобальних проблем сучасності. Суть тероризму — насильство з метою залякування для досягнення певних політичних цілей.

Доведіть або спростуйте

В основі сучасного тероризму лежать суперечності між цивілізаціями. Чи поділяєте ви цю думку?

Міжнародний тероризм набуває поширення на планеті. Він проявляється як у регіонах традиційних міжнародних конфліктів (наприклад, Близький Схід), так і в найрозвиненіших країнах світу (наприклад теракт, у Парижі у 2016 р.).

У XXI ст. тероризм став частиною політичних процесів світу.

Подолання міжнародного тероризму як глобальної проблеми потребує колективних зусиль усієї світової спільноти.

ЕКОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА. Людство дедалі більше турбує стан навколишнього середовища. Із часу появи індустріального суспільства небезпечне втручання людини в природу різко посилилося, що загрожує глобальною небезпекою для людства.

Екологічна проблема — це зміна природного середовища в результаті антропогенного впливу, що веде до порушення структури й функціонування ландшафтів і призводить до негативних наслідків. Сучасна екологічна ситуація у світі — це вже не проблема, а справжня криза. Екологічна криза сьогодні проявляється в невідповідності потреб суспільства можливостям біосфери.

Мал. 151. Екологічні проблем сучасності

Сучасні екологічні проблеми проявляються по-різному, проте можна виділити такі найважливіші їхні аспекти (мал. 151):

  • критичне забруднення майже кожної сфери природи;
  • погіршення стану й деградація компонентів навколишнього середовища;
  • виснаження природних ресурсів;
  • погіршення комфортності проживання людини в природному середовищі.

Основною причиною виникнення глобальних екологічних проблем є нераціональне природокористування. Проблема виснаження природних ресурсів посилюється тим, що країни з низьким рівнем розвитку намагаються подолати своє економічне відставання за рахунок посиленої експлуатації власних природних ресурсів, і як результат — різке погіршення стану довкілля.

Загострена екологічна ситуація — це результат тривалого й неконтрольованого господарського розвитку, а також швидкої урбанізації. Однак в їхній основі лежать також й інші чинники (мал. 152).

Мал. 152. Основні чинники виникнення екологічних проблем

Подумайте, як урбанізація зумовлює екологічні проблеми.

Серед основних шляхів розв’язання екологічних проблем виділяють такі:

  • перехід до матеріало- й енергоощадних технологій, а в перспективі — до замкнених циклів використання ресурсів, що дасть змогу перейти до безвідходного виробництва;
  • використання нагромадженого за тисячоліття людської діяльності досвіду традиційного раціонального природокористування;
  • розосередження екологічно шкідливих виробництв, які не можна закрити;
  • розширення природно-заповідних територій, особливо в тундрі, тропічних пустелях, вологих екваторіальних лісах;
  • екологічна освіта, просвіта та виховання.

СИРОВИННА Й ЕНЕРГЕТИЧНА ПРОБЛЕМИ. Глобальна енергетична проблема — це насамперед проблема надійного забезпечення людства паливом та енергією. Уперше вона проявилась у 70-х роках XX ст., коли вибухнула енергетична криза, яка ознаменувала кінець ери дешевої нафти. Ця криза вплинула на всю світову економіку.

Головною причиною виникнення глобальних енергетичної та сировинної проблем вважають постійне зростання обсягів видобування мінеральної сировини. Як наслідок — виснаження багатьох басейнів і родовищ мінерального палива, збіднення багатьох покладів руд, зростання кількості вилученої з надр пустої породи. Це зумовлює освоєння родовищ у віддалених районах, що призводить до помітного збільшення територіального розриву між центрами видобування й споживання та впливає на збільшення витрат на перевезення видобутої мінеральної сировини. Тому зростає залежність країн Західної Європи, Японії, США від імпорту багатьох важливих видів мінеральної сировини.

Шляхи розв’язання сировинної та енергетичної проблем мають багато спільного (мал. 153).

Мал. 153. Шляхи розв’язання сировинної та енергетичної проблем

Розв’язання сировинної та енергетичної проблем є пріоритетним для людства. Для забезпечення сталого розвитку країнам слід знайти шляхи, які забезпечують економічне зростання і процвітання при одночасному зменшенні витрат енергії та сировини (мал. 153).

Спробуйте визначити пріоритетність шляхів розв’язання сировинної та енергетичної проблем для України.

Пригадайте, у яких країнах світу найбільше використовують нетрадиційні джерела енергії.

Мал. 154. Періоди часу, через які населення Землі досягало кожного наступного мільярда жителів, млрд осіб

Обчисліть за малюнком 154 інтервал подвоєння населення Землі.

Енергозбереження можливе за рахунок удосконалення устаткування, випуску більш економічної техніки тощо.

Найбільших успіхів на шляху енергозбереження домоглись розвинені країни світу. Натомість у СНД економіка залишається ще дуже енергоємною. Це характерно і для більшості країн, що розвиваються. Наприклад, у цих країнах втрати попутного природного газу, що видобувається разом з нафтою, становлять майже 80 % .

Розв’язання енергетичної проблеми, крім економії енергії та вдосконалення енергетики, передбачає широке використання альтернативних джерел енергії, передусім вітрової, сонячної, геотермальної.

ДЕМОГРАФІЧНА ТА ПРОДОВОЛЬЧА ПРОБЛЕМИ. Суть демографічної проблеми полягає в стрімкому зростанні населення Землі. Його можна простежити, аналізуючи періоди часу, через які населення планети досягало кожного наступного мільярда жителів (мал. 154). У другій половині XX ст. розпочався демографічний бум, що характеризує надзвичайно швидке зростання населення планети. Причини глобальної демографічної проблеми подано на малюнку 155.

Мал. 155. Причини глобальної демографічної проблеми

Демографічні проблеми — складні й мають суттєві географічні відмінності. Якщо країни, що розвиваються, відчувають демографічний вибух, то для низки країн світу (у т.ч. для України) характерна демографічна криза. Зниження чисельності населення внаслідок перевищення смертності над народжуваністю спричиняє природне зменшення населення. Таке явище притаманне багатьом країнам світу.

Відповідно до прогнозу ООН до 2025 р. населення Землі зросте до 7,8 млрд осіб. При цьому частка економічно розвинених країн у загальній чисельності людства знизиться, а країн, що розвиваються — зросте.

Дізнайтеся більше

  • • Згідно з даними ФАО нині на планеті голодує понад 500 млн осіб, а ще 1 млрд осіб постійно недоїдають.
  • • За даними ООН, до якісної питної води не мають доступу 1,3 млрд жителів Землі.

Для розв’язання демографічної проблеми ООН ухвалила «Всесвітній план дій щодо народонаселення». Однієї демографічної політики недостатньо. Вона має супроводжуватись поліпшенням економічних і соціальних умов життя людей.

Демографічна проблема тісно пов’язана з продовольчою. До середини XXI ст. для забезпечення постійно зростаючого населення Землі продовольством обсяги сільськогосподарського виробництва необхідно збільшити в п’ять разів. У країнах, що розвиваються, поширені голод і хронічне недоїдання, а в розвинених країнах — навпаки, ожиріння й надмірна вага. Для подолання продовольчої проблеми людство має повною мірою використовувати ресурси рослинництва, тваринництва та рибальства, надавати перевагу інтенсивному шляху ведення сільського господарства.

ПРОБЛЕМА ПОДОЛАННЯ ВІДСТАЛОСТІ КРАЇН, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ. Соціально-економічна нерівність окремих країн світу сягає своїм корінням далекого минулого: багаті й бідні країни, як і багаті й бідні люди, існували в усі часи. Поляризація багатства в сучасному світі не зменшується, а навпаки — зростає.

На початок XXI ст. у світі існує 1,2 млрд бідних людей (ті, хто живе менше ніж на 1 дол. США на день). Більшість бідних людей — це жителі країн, що розвиваються, наприклад Гаїті, Мадагаскара, Зімбабве та ін.

Успіх руху країн на шляху подолання відсталості визначають такі чинники:

  • витрати на освіту та підготовку кадрів;
  • реалізація досягнень науково-технічного прогресу;
  • інтеграція у світове господарство.

Відсталість найменш розвинених країн пояснюється цілим комплексом причин: високі темпи зростання населення, слабкий розвиток ринкового механізму (перевага надається торгівлі), несформованість громадянського суспільства, висока частка неписьменного населення, монокультурність в експорті, відсталість сільського господарства, де частка зайнятих становить понад 80 % усього працюючого населення цих країн, велика зовнішня заборгованість.

Мал. 156. Логотипи організацій, які надають допомогу країнам, що розвиваються

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: СТИСЛО ПРО ГОЛОВНЕ

  • Глобальні проблеми охоплюють увесь світ, усе людство та створюють загрозу для його сьогодення й майбутнього.
  • До головних проблем належать: 1) проблема війни і миру, 2) тероризму, 3) екологічна, 4) сировинна та енергетична, 5) демографічна та продовольча, 6) подолання відсталості країн, що розвиваються.
  • Глобальність проблем потребує таких самих глобальних дій. Жодна проблема не може бути розв’язана індивідуально, адже всі проблеми взаємопов’язані й потребують об’єднаних зусиль, спільних дій усіх держав і народів.

Знаю і вмію обґрунтувати

  • 1. Назвіть глобальні проблеми світу. Які з них стосуються особисто вас?
  • 2. Коли, на вашу думку, виникли глобальні проблеми людства?
  • 3. Назвіть географічні аспекти енергетичної та сировинної проблем. Вкажіть шляхи їхньої подолання.
  • 4. Підготуйте доповідь на тему «Нетрадиційні джерела енергії».
  • 5. Назвіть енергоощадні технології, які впровадили у вас удома (школі).
  • 6. Уявіть, що на Землі зникли запаси нафти. Які зміни стануться в повсякденному житті людей?

Шукаю в Інтернеті

Використовуючи інтернет-ресурси:

  • проаналізуйте показник ІРЛ країн світу. Яке місце посідає Україна в цьому рейтингу? Які пріоритетні напрями в розв’язанні проблем в Україні дозволять піднятись нашій державі в рейтингу за показником ІРЛ?
  • Підготуйте повідомлення про найяскравіші приклади енергозбереження та економії ресурсів.

Генерую ідеї

Прочитайте уривок зі статті «Ідеальна температура для економіки». Пригадайте з курсу фізичної географії України, яка середня річна температура в нашій державі. Встановіть, як зміниться економічна продуктивність у ній у результаті глобального потепління.

«Відповідно до дослідження, проведеного командою науковців зі Стенфордського університету (США), глобальна економічна продуктивність сягає свого піка за середньої річної температури близько 13 °С. На основі аналізу економічних показників 166 країн за період між 1960 і 2010 рр. було встановлено, що зі зростанням температури продуктивність швидко падає… Проблема: якщо підтвердиться, що глобальне потепління триватиме і надалі на всій планеті (температура підвищиться на 4,3 °С у 2100 р.), середні глобальні прибутки можуть скоротитись на 23 %. Лише кілька регіонів, у яких нині холодний клімат, такі як північ Європи чи Росія, можливо, економічно покращать свій стан зі зростанням температури».

Із журналу L’OBS (2015 р., № 2660, с. 20)



ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТА МАЙБУТНЄ ЛЮДСТВА

Розділ 1 Загальна економіко-географічна характеристика світу

Тема 5 ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА

§ 21. ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТА МАЙБУТНЄ ЛЮДСТВА

Виникнення та розвиток глобальних проблем людства. Протягом історії свого існування людство стикалося з багатьма проблемами. Фактично весь розвиток цивілізації є подоланням великої кількості перепон та негараздів. Проте у минулі століття проблеми мали місцевий характер. В епоху середньовіччя епідемії чуми винищували населення Європи, але не доходили до інших регіонів. Раніше війни між народами

були локальними. Сьогодні з появою нових видів озброєння постала загроза існуванню всього живого на планеті. Первісна людина впливала на природу, як будь-яка інша жива істота. З бурхливим розвитком виробництва та прогресом науки і техніки діяльність людини перетворилася на потужну силу, яка вступає у конфлікт з усім навколишнім середовищем та загрожує існуванню людської цивілізації.

Деякі сучасні проблеми набули глобального характеру. Вони виникли у другій половині ХХ ст. і особливо загострилися в його останній чверті.

Глобальні проблеми стосуються всього людства: всіх країн, народів та верств населення.

Вони призводять до великих економічних та соціальних збитків. Тому для подолання глобальних проблем необхідна співпраця в загальнопланетарному масштабі. На початку 70-х рр. ХХ ст. виникла наука про глобальні проблеми людства – геоглобалістика. Її теоретичні основи заклав український учений Володимир Вернадський, який розробив вчення про ноосферу – оболонку де панує розум на нашій планеті, і яка не дозволить їй загинути.

Фахівці виділяють від десяти до сорока проблем, які нині набули глобального характеру. Всі вони замикаються у трикутнику взаємовідносин: людина – природа – економіка. Найактуальнішими проблемами сьогодення є: проблема війни і миру, екологічна, сировинна, енергетична, демографічна, продовольча, подолання відсталості країн, що розвиваються, освоєння Світового океану. Існує й багато інших проблем, які притаманні сучасному світу: дефіцит демократії, бюрократизм, тероризм, криза культури та духовності, поширення “хвороб століття” (СНІДу, серцево-судинних захворювань, раку), проблеми молоді, комп’ютерні злочини тощо.

Усі глобальні проблеми тісно пов’язані між собою, тому подолати їх можна тільки комплексно.

За оцінками фахівців, на це потрібно близько 1 трлн доларів щороку! Але таких грошей немає, адже весь світовий валовий продукт оцінюється у 13 трлн доларів. Тому слід розподілити глобальні проблеми за їх актуальністю. Найгострішими з них учені вважають проблему війни і миру та екологічну.

Сучасні погляди на майбутнє людства. Що чекає на людство в майбутньоми? Це питання (бентежило багатьох прогресивних людей різних часів. Та завжди першими своє бачення майбутнього пропонували письменники – фантасти, які відправляли своїх героїв на сотні й тисячі років уперед. Щось з їх прогнозів уже здійснилося, а щось – ні. Перші ж наукові роздуми про майбутнє з’явилися у 60-х рр. ХІХ ст. А справжній бум передбачень розпочався в середині ХХ ст., саме тоді, коли й постали глобальні проблеми людства. Система поглядів на майбутнє одержала назву футурологія (наука про майбутнє).

Прогресивні вчені всього світу, усвідомлюючи небезпечність ситуації, розробили чимало глобальних прогнозів на найближчу та далеку перспективу. У 1968 р. була створена неурядова інтелектуально-аналітична організація “Римський клуб”, яка залучила до роботи близько десяти найвідоміших науковців. Вони займалися оцінкою перспектив подолання глобальних проблем людства та створенням моделі світу майбутнього.

За своїми поглядами на долю цивілізації вчені розділилися на песимістів та оптимістів (схема 31). Песимісти вважають, що вже до середини ХХІ ст. спостерігатиметься глобальна ресурсна, продовольча та екологічна криза, людство не зможе впоратися з усіма глобальними проблемами і почне поступово вимирати. Їхніми рекомендаціями є обмежити, а краще – призупинити зростання населення і виробництва. Песимісти також вважають, що демографічний вибух несе не меншу загрозу, ніж вибух атомної бомби.

На думку оптимістів, людство зможе успішно подолати глобальні проблеми та гідно вступити у майбутнє в гармонії з природою. Вони вбачають вихід не в обмеженні народжуваності та згортанні господарства, а у використанні новітніх досягнень НТР для соціального та економічного розвитку.

Деякі фахівці доводять, що подолати глобальну кризу можна шляхом суворого обмеження та відмови від зайвих речей. Ними вважають зброю, ювелірні вироби, рекламу, наркотики тощо. Це дозволить спрямувати зусилля на розвиток необхідних людству виробництв.

Пропонується перейти до поміркованого без надмірностей раціонального харчування. Слід згортати хімізацію сільського господарства та поширювати біологічні способи боротьби зі шкідниками. Кожна родина матиме присадибну ділянку, де зможе виростити все необхідне до столу та зробити своє дозвілля (особливо молодь) змістовним.

Схема 31. Глобальні прогнози

Доцільним вважається курс на дезурбанізацію. Це дозволить розв’язати безліч проблем, у першу чергу екологічних. Замість міст люди житимуть у невеликих селищах. На дахах будинків працюватимуть геліоустановки. Згортатиметься і транспортна система. Для цього має бути забезпечена пішохідна доступність місць роботи. Щоб відмовитися від ділових та розважальних поїздок, а також врятувати ліси, пропонується замінити туризм та газети телебаченням нового типу, яке б викликало ефект присутності.

У такому далекому майбутньому все має бути спрямоване на розвиток особистості людини, її гармонію з природою. Прогнозів багато, але які з них справдяться, покаже час.

КОРОТКО ПРО ГОЛОВНЕ:

– Глобальними вважаються проблеми, які стосуються всього людства. Вони виникли у другій половині ХХ ст. і загострилися в його останній чверті. Глобальні проблеми людства призводять до великих економічних та соціальних збитків і несуть загрозу існуванню цивілізації. Для їх подолання необхідна співпраця всіх країн світу. Наука про глобальні проблеми людства має назву “геоглобалістика”.

– Усі глобальні проблеми замикаються у трикутнику взаємовідносин: людина – природа – економіка. До найбільш актуальних належать проблеми війни і миру, екологічна, сировинна, енергетична, демографічна, продовольча, подолання відсталості країн, що розвиваються, освоєння Світового океану. Глобальними проблемами також є дефіцит демократії, бюрократизм, тероризм, криза культури та духовності, поширення небезпечних хвороб, проблеми молоді, комп’ютерні злочини та багато інших.

– Створенням моделі майбутнього світу займається інтелектуально-аналітична організація “Римський клуб”. За характером прогнозів учені розділилися на песимістів та оптимістів. Песимісти вважають: не розв’язавши глобальних проблем, людство поступово почне вимирати з середини ХХІ ст. Оптимісти переконані: використовуючи новітні досягнення НТР, людина успішно подолає проблеми та житиме в гармонії з природою.

Глобальные проблемы человечества и возможные пути их решения

По ходу развития цивилизации перед человечеством неоднократно возникали сложные проблемы, порой и планетарного характера. Но всё же это была далёкая предыстория, своего рода «инкубационный период» современных глобальных проблем.

В полной мере они проявились уже во второй половине и в особенности в последней четверти XX века. Такие проблемы были вызваны к жизни комплексом причин, отчетливо проявившихся именно в этот период.

В самом деле, никогда прежде само человечество не возрастало количественно в 2,5 раза при жизни только одного поколения, наращивая тем самым силу «демографического пресса». Никогда до этого человечество не вступало в период НТР, не доходило до постиндустриальной стадии развития, не открывало дороги в космос. Никогда прежде для его жизнеобеспечения не требовалось такого количества природных ресурсов и возвращаемых им в окружающую среду «отходов». Всё это начиная с 60 — 70-х гг. XX в. привлекло к глобальным проблемам внимание ученых, политиков, широкой общественности.

Глобальные проблемы — это проблемы, которые: во-первых, касаются всего человечества, затрагивая интересы и судьбы всех стран, народов, социальных слоев; во-вторых, приводят к значительным экономическим и социальным потерям, в случае их обострения могут угрожать самому существованию человеческой цивилизации;
в-третьих, могут быть решены только при сотрудничестве в общепланетарном масштабе.

Приоритетными проблемами человечества являются:

  • проблема мира и разоружения;
  • экологическая;
  • демографическая;
  • энергетическая;
  • сырьевая;
  • продовольственная;
  • использование ресурсов Мирового океана;
  • мирное освоение космоса;
  • преодоление отсталости развивающихся стран.

 

Суть глобальных проблем и возможные пути их решения

Проблема мира и разоружения — проблема предотвращения третьей мировой войны остается важнейшей, самой приоритетной проблемой человечества. Во второй половине XX в. появилось ядерное оружие и возникла реальная угроза уничтожения целых стран и даже континентов, т.е. практически всей современной жизни.

Пути решения:

  • Установление жесткого контроля за ядерным и химическим оружием;
  • Сокращение обычных вооружений и торговли оружием;
  • Общее сокращение военных расходов и численности вооруженных сил.

Экологическая — деградация глобальной экологической системы, в результате нерационального природопользования и загрязнение её отходами человеческой деятельности.

Пути решения:

  • Оптимизация использования природных ресурсов в процессе общественного производства;
  • Охрана природы от негативных последствий человеческой деятельности;
  • Экологическая безопасность населения;
  • Создание особо охраняемых территорий.

Демографическая — продолжение демографического взрыва, быстрый рост численности населения Земли и как следствие перенаселение планеты.

Пути решения:

Топливно-сырьевая — проблема надежного обеспечения человечества топливом и энергией, в результате быстрого роста потребления природных минеральных ресурсов.

Пути решения:

Продовольственная — по данным ФАО (организации по продовольствию и сельскому хозяйству) и ВОЗ (Всемирной организации по здравоохранению) в мире голодают и недоедают от 0,8 до 1,2 млрд. человек.

Пути решения:

  • Экстенсивный путь решения заключается в расширении пахотных земель, пастбищных и рыбопромысловых угодий.
  • Интенсивный путь — это увеличение производства сельскохозяйственной продукции за счет механизации, химизации, автоматизации производства, за счет освоения новых технологий, выведения высокоурожайных, болезнеустойчивых сортов растений и пород животных.

Использование ресурсов Мирового океана — на всех этапах человеческой цивилизации Мировой океан был одним из важнейших источников поддержания жизни на Земле. В настоящее время океан это не просто единое природное пространство, но и природно-хозяйственная система.

Пути решения:

  • Создание мировой структуры морского хозяйства (выделение зон нефтедобычи, рыболовных и рекреационных зон), совершенствование инфраструктуры портово-промышленных комплексов.
  • Охрана вод Мирового океана от загрязнения.
  • Запрещение военных испытаний и захоронения ядерных отходов.

Мирное освоение космоса. Космос — глобальная среда, общее достояние человечества. Испытание разного рода оружия может угрожать всей планете сразу. «Замусоривание» и «засорение» космического пространства.

Пути решения:

  • «Немилитаризация» космического пространства.
  • Международное сотрудничество в освоении космического пространства.

Преодоление отсталости развивающихся стран — большая часть населения мира живет в бедности и нищите, которые можно считать крайними формами проявления отсталости. Доход на душу населения в некоторых странах составляет менее 1 долл. в день.

Пути решения:

  • Создание и осуществление программ международной помощи отстающим странам.
  • Безвозмездная экономическая и финансовая помощь (строительство промышленных предприятий, больниц, школ).

Новое время диктует и появление новых проблем, решение которых задача мирового сообщества. Одной из таких проблем можно назвать — международный терроризм. Эта серьезная угроза мирного, благополучного существования всего человечества.

Здоровье населения Земли и появление различных инфекционных заболеваний, которые так же ставят под угрозу саму основу существования жизни на планете Земля.

Доклад «Глобальные проблемы человечества»  Глобальные проблемы современного человечества 

Глобальні проблеми людства



Глоба́льні пробле́ми лю́дства (глобальні проблеми, глобальні проблеми сучасності) — комплекс проблем і ситуацій, що зачіпають життєві інтереси всіх народів світу,характеризуються динамізмом і вимагають для свого розв’язання колективних зусиль світової громадськості (екологічні проблеми, гонка озброєнь, хвороби і т. д.),від вирішення яких залежить подальший прогрес людства і збереження цивілізації.

Глобальні проблеми людства взаємопов’язані охоплюють всі сторони життя людей,стосуються всіх країн народів та верств населення,стосуються як поверхні землі, так і Світового океану, атмосфери планети, навколоземного та космічного простору.Вони призводять до великих економічних та соціальних збитків.

Більшість дослідників схильні вважати, що 60-ті роки XX ст., це умовна дата кінця індустріальної ери і початку нової епохи, для визначення якої вживають багато різноманітних назв. Найбільш вживаними є : «постіндустріальна епоха» (Д. Белл). У зв’язку з цим, перелік та 

диференціацію проблем сучасної доби, можна відраховувати від цього часу, хоча мисленнєво-філософські розробки планетарного мислення та передбачення могли передувати цим часовим рамкам і вони вказуватимуться у контексті теми (мальтузіанство у концепції Вернадського, енергія прогресу у контексті Руденка тощо).

Проблематика

  • Екологія: деградація земель — екологічні проблеми сучасності — озонові діри — парниковий ефект — проблема регулювання промислових викидів — проблеми руйнування екосистем — екологічні лиха — проблеми геоактивності — проблеми геліоактивності — проблеми світового господарства
  • Економіка: Вичерпання факторів виробництва — глобальна конкурентноспроможність — економічна парадигма — Інтеграція та дезінтеграція господарських ринків (інтеграційні утворення в Європі, Азії, Америці) — затратні виробництва — нові моделі економічного розвитку — перерозподіл блага між традиційними та новими економіками — Ресурсний потенціал сучасної цивілізації — Сталий розвиток
  • Енергетика: Енергетична криза — проблема безпеки АЕС, нових енергоблоків та наслідки виведення АЕС з експлуатації — Аварії на атомних електростанціях (Японія, 1997, 2011)
  • Здоров’я: контроль народжуваності та демографічні програми у країнах, що розвиваються — СНІД — старіння людини — санітарно-ветиринарний контроль проти пандемій та їх загроз (грип пташиний, грип свинячий)
  • Космос та космічні технології: космічне сміття та забруднення космосу — Ноосферно-космічна цивілізація
  • Озброєння: контроль озброєнь — контроль атомних технологій («Атомний клуб»)
  • Природа: межі розуміння природи — самозародження речовини
  • Політика: взаємопристосування господарських механізмів та інституціональних структур на міждержавному і міжнародному рівнях — гармонізація національної й міжнародної економічної політики — уніфікація господарського законодавства
  • Промисловість: Постіндустріальна модель розвитку — Третя промислова революція
  • Суспільство: гіпотеза другого демографічного переходу — експорт демократії — зближення націй (асиміляційний характер глобалізації) — перенаселення — продовольча проблема — соціально-економічний розвиток — цивілізаційний розвиток — технологічна революція
  • Технології: інформатизація (у глобальному вимірі) — машинна ера — обмеженість сучасних технологій — технологізація
Видео YouTube

Виходячи з динамічного характеру і складності глобальних проблем сучасності, можна припустити, що спільні зусилля держав не обов’язково швидко приведуть до повсюдного і повного вирішення їх. Зокрема, дедалі зростаючі потреби держав у мінерально-сировинних ресурсах зумовлюють загострення мінерально-сировинної проблеми протягом найближчих десятиліть, а господарська діяльність у багатьох країнах поки що не дає змоги домогтися помітного поліпшення екологічної ситуації.
Для розуміння суті і шляхів вирішення глобальних проблем необхідно з’ясувати їхнє походження і природу, причини загострення протягом останніх десятиліть. Слід зазначити, що з ними, але не в глобальному, а в локальному (чи регіональному) масштабі людство зіткнулося ще за часів своєї молодості і вже тоді змушене було шукати шляхи їх вирішення. До певного часу спостерігалася якась гармонія у діях протилежних процесів: одні з них порушували природну рівновагу, інші — відновлювали. Доки незрілими лишалися суспільні відносини, а також засоби праці, відносна гармонія між людиною і природою зберігалась. Але з розвитком продуктивних сил людина дедалі більше оволодівала мистецтвом боротьби із стихійними силами, підкоряючи собі природу, добивалась таких змін у природі, які відповідали б її зростаючим потребам. Тісний взаємозв’язок у відносинах між людиною і природою, суспільством і природою та всередині суспільства став виступати як загальна закономірність.
Перехід людства від кочового скотарства до осідлого землеробства, тобто від споживання до виробництва продуктів, ознаменувався етапом перетворення природи в предмет і знаряддя життєдіяльності людини. Але прогрес розвитку продуктивних сил супроводжувався і негативними результатами, шкідливими і навіть згубними для людини.
У науковій літературі наводяться цікаві історичні приклади. Коли в Греції, Малій Азії та інших місцях люди викорчовували ліси для одержання в такий спосіб орної землі, вони не уявляли, що тим самим поклали початок нинішньому запустінню цих країн, позбавляю-чи їх центрів нагромадження і збереження вологи.
Видео YouTube


2 География и актуальные вопросы | Новое открытие географии: новое значение для науки и общества

компонент эпидемиологии. С появлением новых вирулентных вирусов важность географической точки зрения на инфекционные заболевания становится более важной, чем когда-либо. Исследования распространения СПИДа (например, Gould, 1993; см. врезку 5.9) обещают улучшить наше понимание не только поведения вируса иммунодефицита человека (ВИЧ), но и социальных и политических условий, которые в наибольшей степени способствовали распространению СПИДа. распространение вируса.

Глобальное изменение климата

Летом 1993 года рекордное количество осадков вызвало разрушительные наводнения на Среднем Западе Америки. Всего несколько лет назад Калифорния пострадала от засухи зимой 1994/1995 годов. Летом 1995 года по всей территории Соединенных Штатов наблюдались рекордные волны тепла и необычно большое количество тропических ураганов. Являются ли эти погодные явления предвестниками долговременных изменений климата, которые предсказывают многие эксперты, исходя из своих оценок изменения концентрации «парниковых газов» в атмосфере Земли? Предвещают ли они более частые климатические бедствия, чем в прошлом?

Ответ на эти вопросы требует понимания природы и динамики изменения климата.Изменение климата включает чрезвычайно сложные взаимодействия между атмосферой, гидросферой и биосферой (см. рис. 2.4). Эти взаимодействия значительно различаются в пространственных масштабах. Таким образом, географические перспективы, учитывающие место и масштаб, необходимы для понимания потенциальных климатических изменений. Например, географы были лидерами, способствовавшими нашему пониманию крупномасштабных климатических моделей, особенно тех, которые связаны с гидрологическим циклом. Например, географические исследования показали, что на поверхность Земли выпадает значительно больше осадков, чем предполагалось в большинстве предыдущих оценок, и на это указывают многие климатические модели (Willmott and Legates, 1991).

Одним из важных аспектов понимания глобального изменения климата является оценка характера климатических изменений с момента последнего ледникового максимума. Отображая прошлые изменения климата, определяя региональную непрерывность и сосредотачиваясь на пространственных отношениях между климатом и растительностью, географический анализ способствует более масштабным междисциплинарным усилиям по пониманию функционирования климатической системы в прошлом, настоящем и будущем. Эти вклады, в свою очередь, имеют решающее значение для разработки численных моделей, которые необходимы, если ученые хотят понять, в какой степени люди могут изменять климатическую систему и последствия этих изменений.

COHMAP — Совместный проект картирования голоцена — является примером недавнего междисциплинарного исследовательского проекта по изменению климата с сильным географическим компонентом (COHMAP, 1988; Wright et al., 1993). Моделирование, разработанное COHMAP, показало, как вариации в макромасштабном контроле климата — например, размер ледяных щитов, температура океана, состав атмосферы, а также широтное и сезонное распределение солнечной радиации — влияют на региональные модели изменения климата (см. 2.5).

(PDF) Проблемы и возможности для социальной географии: несколько замечаний

529

Проблемы и возможности для человеческой географии: несколько замечаний

Geographia Polonica 2020, 93, 4, стр. 525-537

в поведенческой географии, что

можно автоматизировать в искусственном интеллекте.

Существует также много аспектов ИИ, которые помогают нам исследовать наше собственное

поведение, а также человеческие и социальные явления

вокруг нас (Torrens, 2018).

За последние два десятилетия в географии произошел

«цифровой поворот»,

согласованная переориентация фокуса внимания и подхода

(Ash, Kitchin, & Leszczynski, 2018).

Цифровой поворот изменил то, как проводятся географические

исследования, и позволил получить новый опыт

пространства, места, мобильности, ландшафта,

и окружающей среды. Цифровые технологии

переделать экономическую, социальную, культурную, политическую,

и другие географии.

Техническое развитие в области геоинформационных систем создало широкий спектр

возможностей их применения. Gotlib,

Iwaniak и Olszewski (2007) сообщили, например,

проекты инфраструктуры геопространственных данных, реальные

кадастр недвижимости, географические названия и границы системы,

службы определения местоположения и навигации, системы

в сельском хозяйстве, страхование, управление отходами,

, планирование землепользования, логистические системы,

системы геомаркетинга, транспортная инфраструктура,

системы управления и мониторинга,

визуализация и создание электронных карт.

Задача состоит в устранении влияния гео-

графических технологий на принятие решений

и образовательную сферу.

Информационно-

технологии открыли пути для сотрудничества

и обмена исследовательскими данными многими новыми

способами. Вопросы, занимавшие центральное место в

географических исследованиях, теперь стали частью общественного сознания. Многие инструменты и

наборы данных, которые раньше использовались географами, теперь доступны широкой публике.

В этом контексте мы можем наблюдать зарождающуюся

концепцию открытой науки, которую можно

интерпретировать как движение за то, чтобы сделать научные

исследования, данные и их распространение доступными

для всех уровней общества. Потенциал гражданской науки очень высок, как видно из

количества географических проектов, использующих

гражданскую науку в качестве исследовательского подхода.

Серьезной проблемой будет использование общих

географических знаний и их внедрение таким образом, который соответствует местным условиям (Trojan,

Schade, Lemmens, & Frantal, 2019).

Человеческая география вступает в эру

больших данных. Наборы больших данных характеризуются

большим объемом, скоростью, разнообразием, исчерпывающей

полнотой, разрешающей способностью и индексальностью, реляционностью

и гибкостью. Такие данные (пространственные и временные) открывают

географии много возможностей для глубокого понимания социокультурного и пространственного

понимания мира.Большие данные

потребуют контекстных или предметно-

знаний в отношении анализа и интерпретации. Задача революции данных

— это потребность в более широком понимании

разнообразных новых источников и типов данных,

и более широкого набора навыков. Большие данные ставят ряд проблем и поднимают ряд эпистемологических, методологических и этических

вопросов (Kitchin, 2013).В то же время

существует проблема защиты от маргинализации исследований малых данных. С одной стороны,

большие данные обычно охватывают то, что

открыто выражается (например, действия людей и

поведение; движение вещей),

с другой стороны, исследования малых данных сильнее

не только при захвате эмоций, ценностей, мнений и верований, но и в понимании разнообразных, контекстуальных, рациональных и

иррациональных способов взаимодействия людей.Они

потребуют другого набора исследовательских инструментов, и

они должны быть гораздо более точно приспособлены

к ответам на

специфические географические

исследовательские вопросы человека. Несмотря на срочные потребности

к решению проблем с данными в географии человека,

Существует опасность, что некритическая прецедация

с данными может отдать воображение и Creativ-

. Интересно, что Нокс (1989) указал на эту опасность три десятилетия назад.

Ряд исследований в области географии человека

отмечен так называемым пространственным сепаратизмом. Хотя реальность имеет три измерения

(пространство, время и материя), география в соответствии с пространственным сепаратистским взглядом является наукой

первого. Сак (1972) указал

Global Issues Contemporary World Problems Human Geography PBL Course Bundle

Этот плотно сплетенный семестровый курс сочетает в себе гуманитарную географию, современные мировые проблемы и науку об окружающей среде в обязательном обучении, основанном на исследованиях, реальном мире. , проектный опыт.

С помощью этих тематических, ориентированных на запросы блоков, которые дополняют друг друга, попросите учащихся решить для себя, какое место они занимают в этой сложной, конкурентной и взаимосвязанной глобальной деревне. Вы будете направлять их в изучении всего: от роста населения до глобализации и устойчивости природных ресурсов. С каждым блоком связано несколько проектов, которые бросают вызов способности ваших учеников учить своих одноклассников, размышлять и сопереживать, а также укреплять их навыки чтения, письма и исследования.

Загрузите БЕСПЛАТНЫЙ обзор курса Global Issues to Empower и календарь, чтобы увидеть , как эта полная учебная программа бросит вызов и подготовит ваших учеников к тому, чтобы они стали гражданами мира.

Затем просмотрите этот БЕСПЛАТНЫЙ урок моделирования экологических следов , чтобы получить представление о включенных видах деятельности.

Этот курс представляет собой реальное пересечение социальных и естественных наук , исследуя самые насущные проблемы нашего мира о том, как мы, как человеческая раса, взаимодействуем с нашей планетой сейчас и двигаемся вперед.

Кроме того, встроенные проекты привносят в ваши ежедневные уроки строгость и достоверность. Индивидуальные работы студентов так вдохновляют. Это возродило во мне страсть к преподаванию, и я надеюсь, что и в вас тоже!

В каждое объявление включены как печатные PDF, так и цифровые Google Slides .

****************************************

Создайте мощный опыт с этими дополнениями Единицы запроса друг друга:

  • Мы уменьшаемся или расширяемся как мир? 5-6-недельный модуль, посвященный быстрому росту населения и индустриализации нашего мира, потреблению природных ресурсов и углубленному анализу глобализации.

3 комплекта BONUS PBL Projects

***************************************

Что говорят другие учителя

«Если вы хотите сэкономить время и дать своим учащимся множество разнообразных заданий на критическое мышление и оценки на основе проектов, это отличный ресурс. Мне нравится, что он включает в себя исследование и введение более сложных тем с справочной информацией и графикой, прежде чем просить студентов создать продукт.Замечательно!» — сотрудник TPT Seller

«Отличный ресурс! Я обнаружил это, когда был в отчаянии, пытаясь решить, что я хочу использовать на своем уроке экологии. Это отличная учебная программа для начала обсуждения мировых проблем и того, как мы можем использовать образование как расширение возможностей для решения глобальных проблем». Этого мегапакета было более чем достаточно, чтобы покрыть мой 12-недельный триместр множеством хороших учебных мероприятий, основанных на проектах.» — Shauna

«Я с большим успехом использовал это на уроках экологии. Раздаточные материалы были четкими, с рубриками (включая стандарты), примерами, ключами к ответам и т. д. Сочинения были отличными — студенты с большим успехом выполнили предварительную работу и план. Спасибо за подробные планы занятий, проекты и оценки. Молодец!» -Тара

«Рад включить это в свой курс английского языка. Мне нравится читать и применять в реальном мире, и это соответствует нескольким моим стандартам, давая им отличный научно-популярный материал.» — Кортни

****************************************

Примечание от моего Classroom

Я разработал эту учебную программу для старшеклассников, чтобы пройти курс «Современные глобальные проблемы» с целью решения более серьезных проблем, с которыми мы все вместе сталкиваемся и с которыми столкнемся в 21 веке: рост населения, глобализация и изменение климата.

В этих модулях намеренно используется широкий спектр материалов, от фотокниг до научных исследований, от графиков данных до видеодневников, которые привлекут внимание даже самых слабых читателей и бросят вызов даже самым подготовленным к колледжу ученикам, что было необходимо в моем классе.

Если у вас есть какие-либо вопросы о том, как это может вписаться в ваш класс, не стесняйтесь оставлять вопросы! Я всегда рад видеть уникальные способы, которыми другие используют этот курс.

Примечание для домашних школьников

Несмотря на то, что планы уроков каждого раздела написаны для полной поддержки традиционного классного учителя, этот ресурс также отлично подходит для вашего подростка, обучающегося на дому:

  • запрос , тематическая структура каждого раздела благодаря навыкам критического мышления, чтения и письма, а также центральному вопросу, вызывающему большой интерес
  • большинство занятий можно выполнять самостоятельно и они не зависят исключительно от групповой работы или работы всего класса
  • все используемые источники бесплатны, легкодоступны или недороги покупать; либо включены, либо доступны онлайн (предоставлены ссылки)
  • этот модуль не зависит от учебника , хотя его можно использовать для получения дополнительных базовых знаний или в личных интересах

****************************************

Преподавание традиционного современного Курс «Мировые проблемы», «География человека» или «Наука об окружающей среде»?

Попробуйте эти самостоятельных модулей , которые можно легко интегрировать в существующий класс:

  • Рост населения: 3-недельный модуль, посвященный одновременной глобальной проблеме стремительного роста населения. как тревожный спад
  • Крайняя нищета: 3-недельный модуль, изучающий, каково это на самом деле жить на один доллар в день по всему миру
  • Глобализация: 4-недельный модуль, изучающий экспоненциальный рост торговли, технологий, и путешествия, приведшие к невероятным глобальным экономическим и культурным изменениям
  • Водоснабжение и загрязнение: 3-недельный модуль, посвященный нашим ограниченным запасам пресной воды, а также вопросам прав человека, загрязнения и сохранения, которые требуют неотложных решений
  • Ископаемое топливо и Альтернативы: 3-недельный модуль, посвященный изучению нашей зависимости от нефти, ее резкого воздействия на загрязнение воздуха и уровень парниковых газов, d срочная необходимость перехода на чистые возобновляемые источники энергии
  • Пластик и мусор: 3-недельный блок, посвященный современному изобретению мусора, свалок и одноразовых предметов, их влиянию на наши океаны и тому, как безотходный образ жизни возможен
  • Исследовательский проект «Глобальные приоритеты»: исследовательский проект с двумя вариантами, рассчитанный на 2–3 недели, в ходе которого учащиеся заполняют либо одностраничный текст, либо исследовательское эссе по глобальной проблеме, которую они считают наиболее актуальной

Этот список предназначен для одной лицензии для обычного некоммерческого использования в классе только одним учителем.В соответствии с законом об авторском праве ресурсы PDF не подлежат редактированию, а ресурсы, созданные для Google Classroom, имеют некоторые возможности редактирования. Приобретая лицензию на этот ресурс, вы получаете бесплатный доступ ко всем будущим обновлениям, доступным в разделе «Мои покупки». Для покупки доступны несколько лицензий с возможностью передачи. Чтобы запросить полные условия использования перед покупкой или, если они у вас есть, вопросы об этом ресурсе, пожалуйста, оставьте вопрос ниже в разделе «Вопросы и ответы по продукту». «классический период», затем разворачивается в виде линейного повествования о продолжающемся прогрессе «новой», «новейшей» и «новейшей» культурной географии.Это даст читателю чувство комфорта, типичное для линейных, «прогрессивных» историй, и подскажет, что границы культурной географии познаваемы, периодически и фиксированы. Это будет намеренно оспорено в следующих дублях.

Классическая культурная география традиционно восходит к 1920-м годам, когда Карл Зауэр и его коллеги работали в Калифорнийском университете в Беркли, Соединенные Штаты Америки. «Школа Беркли», как ее впоследствии стали называть, заложила понимание культуры как «возделывания» — выращивания или взращивания — и как «образа жизни».Карл Зауэр ввел термин «культурный ландшафт» для описания того, как место было «вылеплено из природного ландшафта культурной группой». Для Зауэра

культура [как образ жизни] была агентом, природная территория — средой, культурный ландшафт… результатом [возделывания]. Под влиянием данной культуры [как образа жизни], изменяющейся во времени, ландшафт претерпевает развитие, проходя фазы и, вероятно, достигая в конце концов своего цикла развития.С внедрением иной, то есть чуждой культуры [или образа жизни] наступает омоложение культурного ландшафта, или новый ландшафт накладывается на остатки более старого. (Sauer, 1925)

Таким образом, возделывание земли и образ жизни были тесно связаны через концепции культурных и природных ландшафтов. Группы людей с дискретными размерами населения, плотностью, мобильностью, стилями жилья, сельскохозяйственными стилями и социальными обычаями — короче говоря, культуры с особым образом жизни — буквально преобразовали дочеловеческий природный ландшафт, взращивая новый культурный ландшафт.В большей части зауэровской культурной географии, даже в 1970-х годах, неизменно присутствовал «сверхорганический» или «культурно-детерминистский» подход. Культура была «целым», а не смесью действий индивидуумов:

Мы описываем культуру, а не индивидуумов, которые в ней участвуют. Очевидно, что культура не может существовать без тел и разумов, наполняющих ее плотью; но культура также является чем-то и вне участвующих членов. Его совокупность ощутимо больше, чем сумма его частей.(Зелински, 1973: 40)

По словам Раунтри, культурные географы Зауэра «изображали личность географического пространства в исторической перспективе». Этот подход, которому особенно следовали в Северной Америке в последующие десятилетия после Зауэра, имел тенденцию к изучению географии материального культурного ландшафта, организованного, структурированного и расположенного обычно в сельском контексте в региональном масштабе. Общие темы включали изучение распространения методов сельского хозяйства, способов аграрной жизни, распределения и моделей материальных культурных продуктов (от народных архитектурных стилей до музыкальных инструментов) и культурно-специфических методов землепользования.

Есть еще один исторический контекст, также заслуживающий краткого пояснения: в 1920-х годах Зауэр выступал против особенно механистического подхода к пониманию отношений между человеком и природой — экологического детерминизма, — который до этого времени доминировал в географии. Экологические детерминисты стремились выявить причинно-следственные связи между экологическими и земными вариациями и культурными проявлениями, чертами и поведением в распределении населения Земли. Экологические детерминисты были видными в Европе (напр.г., Маккиндер и Ратцель) и их ученики вернули ее в Америку (например, Уильям Моррис Дэвис и Эллен С. Семпл) и Австралию (например, Гриффит Тейлор) под лозунгом «антропогеографии» или иногда, проще говоря, « география человека».

Экологические детерминисты стремились не только описать культуру как образ жизни, но также сильно подчеркивали чувство цивилизации или прогресса — культурные различия оценивались через призму экологических детерминистов как моральное и интеллектуальное превосходство, основанное на шкале воспринимаемого развития.Не все люди считались равными. В то время как люди могли «подняться» из «природы», согласно экологическим детерминистам, некоторые из них были менее человечны, чем другие, в зависимости от того, где они были «расположены» на пути вознесения «над» природой. Восхождение над нечеловеческим миром понималось экологическими детерминистами как процесс становления цивилизованным и культурным. Люди были разделены на «расы». Эти классификации регулярно оспаривались и основывались на грубых методах, таких как антропометрия (измерение тела), или основывались на ныне дискредитированных научных идеях 1930-х годов, включая евгенику и социальный дарвинизм.Считалось, что определенные «расы» достигли «более высоких» уровней цивилизации — буквально, приобретая культурные черты (такие как разум, рациональность, технологии и т. д.) — по мере того, как они эволюционировали вдали от природы. Мак-Клинток демонстрирует, как в Европе девятнадцатого века эти идеи расового превосходства были натурализованы посредством изображений человеческого «родового древа», которое надежно помещало белые расы на верхние ветви. Делались причудливые предположения, что окружающая среда каким-то образом определяет культурные различия, в том числе мораль и интеллект.Другими словами, климат, удаленность, топография и доступные экологические ресурсы обусловили различия в образе жизни и позволили (или ограничили) народам стать культурными.

Подобные теории сомнительны не только из-за присущего им расизма и отсутствия межкультурного понимания, характерного для того времени. Они также логически непоследовательны, потому что детерминисты окружающей среды ошибочно принимали материальные культурные свидетельства — степень возделывания (буквально, в случае сложности сельскохозяйственных практик) и сборку материальных объектов и построек (таких как промышленные технологии, здания, города и т. д.).) – как доказательство восхождения (или иного) по иерархическим лестницам цивилизованности и культурного продвижения. Были сделаны громадные предположения о том, какие доказательства составляют культуру как образ жизни, который сам по себе был плохо теоретизирован. Например, сторонники экологического детерминизма слишком быстро расценили отсутствие величественных зданий в некоторых культурах коренных народов как свидетельство отсутствия прогресса. В то же время глубина и сложность местных культурных обычаев и традиций редко признавались или редко могли быть представлены вне доминирующего западного иерархического мировоззрения того времени, которое постулировало такие народы как «низшие» или «менее культурные».Представления о культуре как образе жизни, когда они применялись частично и выборочно, оправдывали ограничение определенных человеческих миров культурными, отдельными от других; остальные классифицируются как менее цивилизованные, примитивные или принадлежащие к миру природы. Такая концепция культуры — «вещи», которой в той или иной степени обладают определенные люди, в отличие от природы (как «без культуры») — стала, пожалуй, наиболее распространенным и влиятельным примером бинарного мышления в географии, поддерживая воображаемые границы между цивилизациями. Европы и дикости «новых» миров.Далее, в этой (европейской) человекоцентричной моральной вселенной права были даны только тем определенным людям, которые сидели выше животных, растений и полезных ископаемых. Права коренных народов на землю и ресурсы в обществах поселенцев не признавались или уступались в договорах – действиях, которые приводили к конфликтам, ставшим предметом политической борьбы на протяжении столетий. Таким образом, географические знания позволили рассматривать европейское колониальное изгнание как «выживание наиболее приспособленных» культур и государств над другими, в то время как миссионерский евангелизм и назначение «защитников» аборигенов можно было оправдать как доброжелательное продвижение коренных и «низших» рас вдоль цивилизационный спектр – распространение цивилизации и «культуры» посредством христианизации.

Хотя современные культурные географы могли бы с понятным моральным негодованием отшатнуться от мысли, что такие идеи были основой их субдисциплины, важно отметить, что экологические детерминисты, по сути, писали культурную географию до того, как она получила название «культурная география». ‘, получивший широкое распространение в школе Беркли. Экологические детерминисты предположили качества культуры, культурные различия и географическое распространение. Логика экологического детерминистского мышления, в свою очередь, имела свой исторический контекст — она тоже не возникла из вакуума.На него оказала влияние западная философия еще во времена Аристотеля и Платона, а затем Локка, Дарвина, Монтескье и Ламарка. Таким образом, можно утверждать, что производство культурно-географических знаний было опорой западных интеллектуальных усилий на протяжении многих сотен лет. Однако в обычном употреблении термин «культурная география» стал заметным только после того, как Карл Зауэр и школа Беркли отвергли экологический детерминизм, ввели понятие культурного ландшафта и ввели в географическую теорию способность людей преобразовывать свое окружение определенным образом. жизни.

Почти полвека сверхорганическое, сауэровское понимание культурного ландшафта доминировало в культурной географии, особенно в Северной Америке, до появления гуманистической географии в 1970-х и так называемого «культурного поворота» в конце 1980-х, который преобразовал субдисциплину и расширил то, что подразумевалось под культурой. На протяжении 1960-х годов география совершала экскурс в математическое моделирование и позитивистское исследование пространственных процессов — так называемую количественную революцию.В 1970-е годы географы отреагировали на это, опираясь на марксистские теории неравномерного развития, классового конфликта и структурных противоречий капиталистической системы, чтобы оживить новую радикальную географическую перспективу. На протяжении этих десятилетий культурная география — все еще широко рассматриваемая, как и в сауэровской традиции, как изучение культурного ландшафта, региона, экологии и распространения — была постоянным, хотя и отодвинутым на второй план. Культурная география действительно внесла свой вклад в растущие междисциплинарные области культурной и политической экологии, но к 1970-м годам она стала менее популярной и менее заметной, специальность, которую многие считали загадочной или несущественной.

Однако к концу 1980-х годов Лестер Раунтри, резюмируя в Progress in Human Geography достижения «новых» культурных географов, таких как Дерек Грегори, Питер Джексон, Джеймс Дункан и Деннис Косгроув, пришел к следующему наблюдению. :

Для географов, привыкших к низкому, но устойчивому профилю, демонстрируемому культурной/гуманистической географией на протяжении десятилетий, силуэту, который иногда вызывал у ее практиков определенную оборонительную позицию, этот последний год характеризовался вместо этого весьма заметной активностью: -известный, преданный и продуктивный культурный географ в качестве президента AAG, признание культурной географии в качестве специальной группы в рамках ассоциации, множество групп и специальных сессий по «новым направлениям» и «появляющимся темам» в культурной географии, даже несколько изданий учебников что свидетельствует о сильном наборе студентов бакалавриата в этом районе.Феникс восстал? (Rowntree, 1988: 575)

Раунтри описывал постмодернистский «культурный поворот» (как его впоследствии стали называть), который в конце 1980-х и начале 1990-х годов проложил свой путь через англоязычную географию и, в некоторой степени, дальше. Время «культурного поворота» может быть связано с более широкой неудовлетворенностью социальных и гуманитарных наук, включая географию, существующими концептуальными инструментами и их способностью помочь понять сложность и изменчивость современных социальных изменений.На культурный поворот повлияли работы теоретиков вне географии, таких как Пьер Бурдье, Раймонд Уильямс и Клиффорд Гирц, и они отражены в серии важных книг о значении, власти и символическом ландшафте. Согласно Cook et al. , основополагающие нарративы и первоначальная энергия поворота в географии исходили в основном от географов из Соединенного Королевства. Они приписали сборнику Криса Фило — New Words , New Worlds — внесение «нового» в «культурную географию», хотя манифестные утверждения о необходимости «новой» культурной географии появлялись и раньше, в частности документы, подготовленные для сессии Косгроува и Джексона на конференции Института британских географов (IBG) 1987 года, посвященной «новым направлениям в культурной географии».В 1990-е годы «новая культурная география» получила импульс в рамках серии конференций, организованных при поддержке Исследовательской группы по социальной и культурной географии Королевского географического общества и IBG.

Любопытство «новых» культурных географов 1980-х и 1990-х годов можно интерпретировать как ряд широких намерений. Во-первых, хотя постмодернизм и был приманкой, большая часть культурной географии после культурного поворота была политически постмарксистской в ​​том смысле, что она либо стремилась продвинуться вперед, либо реагировала на марксистскую политическую экономию, которая доминировала в гуманитарной географии с 1970-х годов.Географы-гуманисты, писавшие в конце 1970-х и начале 1980-х годов, стремились не только более теоретически осмыслить природу напряженности между социально-экономической структурой и человеческой деятельностью, признавая марксистское понимание макромасштабных процессов и условий, которые создают социальные разделения и определяют жизненные шансы. , но и признать, как человеческая деятельность проявляется в ограниченных и структурированных рамках определенных мест и времен. В то время влиятельными были перспективы феноменологии и теории структурирования.Несмотря на то, что марксизм подчеркивал структуру капитализма, он позволил культурным географам отойти дальше от суперорганизма, признав, каким образом оспаривались эстетические и моральные ценности и «сконфигурированные таким образом, что они усиливают экономические и политические структуры [общества]» ( Шурмер-Смит, 2002: 29).

Постмарксистские культурные географы также находились под сильным влиянием феминистской мысли и философии и, в частности, осознания того, что социально-экономический класс был не единственной осью угнетения.В то время как марксистский исторический материализм предоставил полезную теоретическую перспективу для радикальных географов 1970-х годов, которые искали объяснения того, каким образом капитализм несет ответственность за социально-экономические формы угнетения, те, кто искал объяснения расизма, сексизма и гомофобии, нуждались в различных теоретических инструментах. и эмпирические подходы. К этому времени расовые конфликты были широко распространены, и Движение за гражданские права обратило вспять сегрегацию в Соединенных Штатах, сексуальная революция противостояла консервативным нормам о гендерных ролях и расширила возможности женщин, а десятилетия международной миграции и рост туризма привели к более неоднородным города.Идея культуры как стабильного сверхорганического «образа жизни», коллективно поддерживаемого населением, нуждалась в улучшении. Культура стала пониматься более релятивистски как идентичности и модели поведения, принадлежащие некоторым представителям культурно-географической группы (а не другим) и используемые отдельными людьми в разное время и по-разному в зависимости от контекста. Этот теоретический сдвиг был необходим исследователям, заинтересованным в противостоянии угнетению, чтобы понять человеческие культурные различия, бросить вызов идее «расы», раскрыть гендерную природу социальных институтов и расшатать консервативные представления о «нормальной» сексуальности и семье.

Например, понятие «квир» (понимаемое и как прилагательное, и как глагол) стало решающим для постановки под сомнение и оспаривания нормативных предположений о сексуальности, гендере и пространстве, побуждая исследователей заменять предположения, считающиеся «фиксированными» и «естественными». ‘ с более плавными и неограниченными перспективами. Белл и др. . продемонстрировал, как пространство часто считается гетеросексуальным, обсуждая враждебность, которую испытывают те, кто действовал вне кодексов и норм гетеросексуальности, например, однополые поцелуи на улице.Совсем недавно обсуждались проблемы, связанные с дружественным к геям маркетингом стран, городов и фестивалей, в частности, как такие усилия действуют, чтобы ассимилировать определенное понимание гомосексуальности в основную жизнь. Другие связанные с этим дебаты включали практические аспекты создания и написания квир-географии, а также возможные политические вмешательства, которые заключают в себе философскую приверженность идеям проскальзывания, промежуточности и лиминальности.

Вторая и родственная цель культурного поворота заключалась в том, чтобы раскрыть, как идеи, знания и социальные практики производятся, поддерживаются и распространяются, особенно в сфере повседневной жизни.В то время как марксистские географы, стремясь объяснить социально-экономическое угнетение, стремились понять структуру и политику мировой капиталистической системы, культурные географы, интересующиеся сексизмом, расизмом, гомофобией и другими направлениями угнетения, должны были выйти за пределы сверхорганических представлений о «системах». и «структурирует» и более тонко понять, каким образом идеи и отношения к людям и местам проникали в социальную жизнь и были ответственны за то, как материализовались репрессии и жестокость.Влияние постструктуралистской литературной теории проникло в географию: значения для культуры больше не воспринимались как фиксированные или стабильные; вместо этого анализу стали подвергаться изображения и изображения мест и народов. Идея Фуко о знании как силе и связанная с ней концепция «дискурса» (понимаемого как набор утверждений, делающих людей, растения, места и вещи понятными) оказали особое влияние. Репрезентации и дискурсы могут быть зафиксированы как «данные» в официальных документах, таких как государственная политика и утверждения планов, а также в «повседневных» источниках, таких как газеты, фильмы, телешоу и песни.Анализ этого может выявить истоки и контуры дискурсивных образований — идей, знаний, убеждений, взглядов, представлений и представлений «здравого смысла», которые пронизывают общество и формируют культурную географию современного мира. Например, расизм по отношению к «азиатам» в Британии или мусульманам в Соединенных Штатах можно выявить, если понять, как обе группы изображались (часто демонизирующим образом) на телевидении и в газетах. Методологические достижения включали литературную технику деконструкции и развитие анализа скрытого и явного содержания — более числового, основанного на кодировании подхода к репрезентативному анализу с использованием языка и изобразительного материала в повседневных медиа в качестве доказательства.

Таким образом, открыто опираясь на постструктуралистскую семиотику, географы могли «считывать» из повседневных дискурсов знаки и символы, воплощающие смысл. Утверждалось, что эти значения — и, следовательно, как их интерпретировали исследователи — открыты для политических и идеологических процессов, поскольку различные группы стремились сохранить или оспорить доминирующие значения или заменить их альтернативными или плюралистическими интерпретациями. Культурные репрезентации в повседневности были результатом отношений власти, борьбы между гегемонистскими интересами (которые устанавливают доминирующие значения) и подчиненными группами, которые в той или иной степени сопротивляются этим доминирующим значениям и идеологиям и выражают свои собственные интерпретации.

Одновременно с этим сдвигом в сторону репрезентативного и повседневного происходила рекультивация в анализе «народных» форм культуры. Вдохновленные тем, как культурные исследования возникли как новая междисциплинарная область, стремящаяся бросить вызов скучным ортодоксам литературной критики, классики и музыковедения, географы приняли массовую культуру — когда-то считавшуюся причудливой, эскапистской или обыденной — новой областью исследований для восприниматься серьезно. Значение культуры «как искусства» было разоблачено как элитарное и тесно связанное с имперскими представлениями о европейской цивилизации как о более «культурной», чем другие общества.Вместо этого популярная культура во всех ее формах, от хип-хопа до ситкомов, журналов и комиксов, стала возможным источником репрезентативного материала для культурно-географического анализа.

Несмотря на захватывающие возможности, открывающиеся при работе вне общепринятых парадигм, достижения в «новой» культурной географии не обошлись без критики. Предположительно совершенные правонарушения можно свести как минимум к пяти. Культурных географов обвиняли в том, что они пренебрегали непосредственными политическими аспектами — в отходе от заботы об угнетении.В лучшем случае «новая» культурная география представляла собой сплошную шумиху и никаких действий. Во-вторых, культурную географию обвиняли в игнорировании вопросов, касающихся строгости, морали и истины. Культурной географии не хватало методологической строгости, и она превратилась в субдисциплину «все возможно». В-третьих, культурной географии было предъявлено обвинение в том, что она говорила на исключающем языке постструктуралистского «жаргона», наполненного собственной важностью. В-четвертых, движимый теорией культурный поворот превратил слово в мир. Скудные эмпирические данные стали ширмой, позволяющей теории как моде свирепствовать.И наоборот, последняя критика предположила, что культурный поворот отбросил возможность интегративной или целостной теории, релятивистски преобразовав мир в серию тематических исследований с мягкой теоретической оболочкой. В лучшем случае культурный поворот привел к ряду крайне рефлексивных тематических исследований. Thrift предупредил нас, что такие сборы приносят пользу. Что особенно важно, он указал на важность применения анализа повседневной географии в государственной политике посредством инициатив как в обучении, так и в обучении.Другие утверждали, что культурные географы продолжали политическую работу (над формами угнетения помимо капиталистической эксплуатации), что методологические эксперименты были именно тем, что требовалось, чтобы раздвинуть барьеры знания за пределы проблематичных предположений и устоявшихся условностей. Кроме того, современная терминология культурной географии была уместна и ничем не отличалась от технического языка физических наук, имея собственное теоретическое происхождение и конкретные предполагаемые цели и значения.

Тем не менее, на протяжении 1990-х и вплоть до 2000-х годов сами культурные географы выражали недовольство господством ставшего мейнстримом репрезентативного направления культурной географии. Аргумент заключался в том, что культурная география стала слишком полагаться на анализ текста и культурный дискурс без необходимой этнографической работы, необходимой для понимания того, как эти представления влияют на людей, социальную политику и материальный ландшафт. Вместо этого географам было рекомендовано продвигать усилия по «рематериализации» географии посредством «новейшей» культурной географии, призванной заменить «новую» культурную географию 1980-х и 1990-х годов.

Одним из ответов был импорт еще одного набора внешних теоретических влияний, на этот раз из истории и философии науки и работ таких авторов, как Бруно Латур: так называемая «акторно-сетевая теория» с ее акцентом не на репрезентациях или дискурсе, а на отношениях, постоянно складывающихся между людьми, предметами, растениями и животными. Ядром этой теоретической точки зрения было признание того, что у людей нет монополии ни на культуру, ни на деятельность; вместо этого нечеловеческие объекты, животные и растения теоретически рассматривались как агенты с равной способностью существовать и действовать в сетевых наборах отношений с людьми и другими существами.Эти наборы отношений — часто описываемые как «ассамбляжи», «акторные сети» или «гибридные географии» — уводят культурную географию от чисто дискурсивного фокуса и способствуют пониманию мира, в котором дуалистические идеи о человечестве и природе отдельные сферы больше не предполагаются.

В то время как акторно-сетевая теория предоставила превосходный инструмент для оспаривания дуализма природы и человека, были высказаны опасения по поводу того, как понимание места основывается на этой концептуальной структуре.Клоук и Джонс расширили понятие сетей, обратившись к понятию жилища. Он предложил более глубокое понимание того, как (не)человеческие акторы реляционно конституируются в ландшафтах и ​​местах, а также в сетях. Примерами могут служить «город», «сад» или «задний двор», концептуализированные не как ограниченные географические объекты, а как набор постоянно изменяющихся отношений между людьми, материальными объектами (такими как автомобили, дороги и порты, в случай города) и экологические системы, содержащие растения, птиц, насекомых и т.Трефт также указал на неспособность теории акторно-сетевой концепции концептуализировать место, используя термин «экология», чтобы показать, что размышление об относительных местах включает в себя понимание взаимодействий между широким спектром сущностей, некоторыми человеческими, некоторыми физическими, некоторыми биологическими и некоторыми человеческими объектами. сделанный. Кроме того, Трифт утверждал, что акторно-сетевая теория отдает концептуальный приоритет техническим аспектам человеческого тела, то есть его механизмам восприятия, памяти и различным телесным навыкам. Следовательно, Thrift расширяет реляционное мышление о пространстве, обращая внимание на концепцию перформативности Джудит Батлер.С этой точки зрения идентичности нестабильны, а не врожденны; вместо этого они повторяются субъектами, взаимодействующими (сознательно или на воплощенном бессознательном уровне) с исторически укоренившимися дискурсами, нормами и идеалами. Пол — это не данный биологический факт; скорее это осуществляется субъектами по отношению к социальным нормам и идеалам. Это позволило переосмыслить отношения между масштабом, субъективностью, телом и мобильностью. Например, Кнопп переосмысливает роль мобильности в жизни негетеросексуальных людей.Вместо того, чтобы объяснять мобильность людей с однополыми желаниями исключительно атрибутами города или деревни (как пунктов назначения и/или мест происхождения), решающую роль также играют воплощенные мотивы отдельных людей. С одной стороны, определенные сексуальные желания могут быть воспроизведены через различия, которые представляют себе негетеросексуальные люди между городом и деревней. С другой стороны, идентичности создаются и реализуются через опыт и акты физического перемещения в пространстве. Сосредоточение внимания на воплощенном (смещении) является постоянным напоминанием о том, что формирование личностной идентичности является пространственно со-конституированным, прогрессивным и текучим, а не завершенным или фиксированным.

Человеческая география — обзор

Культурная география. Первый дубль: в начале

Наш первый дубль следует обычному повествовательному сюжету, который начинается с «происхождений» и «классического периода», а затем разворачивается в виде линейного повествования о продолжающемся прогрессе. «новой», «новейшей» и «новейшей» культурной географии. Это даст читателю чувство комфорта, типичное для линейных, «прогрессивных» историй, и подскажет, что границы культурной географии познаваемы, периодически и фиксированы.Это будет намеренно оспорено в следующих дублях.

Классическая культурная география традиционно восходит к 1920-м годам, когда Карл Зауэр и его коллеги работали в Калифорнийском университете в Беркли, Соединенные Штаты Америки. «Школа Беркли», как ее впоследствии стали называть, заложила понимание культуры как «возделывания» — выращивания или взращивания — и как «образа жизни». Карл Зауэр ввел термин «культурный ландшафт» для описания того, как место было «вылеплено из природного ландшафта культурной группой».Для Зауэра

культура [как образ жизни] была агентом, природная территория — средой, культурный ландшафт… результатом [возделывания]. Под влиянием данной культуры [как образа жизни], изменяющейся во времени, ландшафт претерпевает развитие, проходя фазы и, вероятно, достигая в конце концов своего цикла развития. С внедрением иной, то есть чуждой культуры [или образа жизни] наступает омоложение культурного ландшафта, или новый ландшафт накладывается на остатки более старого.(Sauer, 1925)

Таким образом, возделывание земли и образ жизни были тесно связаны через концепции культурных и природных ландшафтов. Группы людей с дискретными размерами населения, плотностью, мобильностью, стилями жилья, сельскохозяйственными стилями и социальными обычаями — короче говоря, культуры с особым образом жизни — буквально преобразовали дочеловеческий природный ландшафт, взращивая новый культурный ландшафт. В большей части зауэровской культурной географии, даже в 1970-х годах, неизменно присутствовал «сверхорганический» или «культурно-детерминистский» подход.Культура была «целым», а не смесью действий индивидуумов:

Мы описываем культуру, а не индивидуумов, которые в ней участвуют. Очевидно, что культура не может существовать без тел и разумов, наполняющих ее плотью; но культура также является чем-то и вне участвующих членов. Его совокупность ощутимо больше, чем сумма его частей. (Зелински, 1973: 40)

По словам Раунтри, сауэровские культурные географы «изображали личность географического пространства в исторической перспективе.Этот подход, которому особенно следовали в Северной Америке в последующие десятилетия после Зауэра, имел тенденцию к изучению географии материального культурного ландшафта, организованного, структурированного и расположенного обычно в сельском контексте в региональном масштабе. Общие темы включали изучение распространения методов сельского хозяйства, способов аграрной жизни, распределения и моделей материальных культурных продуктов (от народных архитектурных стилей до музыкальных инструментов) и культурно-специфических методов землепользования.

Есть еще один исторический контекст, также заслуживающий краткого пояснения: в 1920-х годах Зауэр выступал против особенно механистического подхода к пониманию отношений между человеком и природой — экологического детерминизма, — который до этого времени доминировал в географии. Экологические детерминисты стремились выявить причинно-следственные связи между экологическими и земными вариациями и культурными проявлениями, чертами и поведением в распределении населения Земли. Экологические детерминисты были видными в Европе (напр.г., Маккиндер и Ратцель) и их ученики вернули ее в Америку (например, Уильям Моррис Дэвис и Эллен С. Семпл) и Австралию (например, Гриффит Тейлор) под лозунгом «антропогеографии» или иногда, проще говоря, « география человека».

Экологические детерминисты стремились не только описать культуру как образ жизни, но также сильно подчеркивали чувство цивилизации или прогресса — культурные различия оценивались через призму экологических детерминистов как моральное и интеллектуальное превосходство, основанное на шкале воспринимаемого развития.Не все люди считались равными. В то время как люди могли «подняться» из «природы», согласно экологическим детерминистам, некоторые из них были менее человечны, чем другие, в зависимости от того, где они были «расположены» на пути вознесения «над» природой. Восхождение над нечеловеческим миром понималось экологическими детерминистами как процесс становления цивилизованным и культурным. Люди были разделены на «расы». Эти классификации регулярно оспаривались и основывались на грубых методах, таких как антропометрия (измерение тела), или основывались на ныне дискредитированных научных идеях 1930-х годов, включая евгенику и социальный дарвинизм.Считалось, что определенные «расы» достигли «более высоких» уровней цивилизации — буквально, приобретая культурные черты (такие как разум, рациональность, технологии и т. д.) — по мере того, как они эволюционировали вдали от природы. Мак-Клинток демонстрирует, как в Европе девятнадцатого века эти идеи расового превосходства были натурализованы посредством изображений человеческого «родового древа», которое надежно помещало белые расы на верхние ветви. Делались причудливые предположения, что окружающая среда каким-то образом определяет культурные различия, в том числе мораль и интеллект.Другими словами, климат, удаленность, топография и доступные экологические ресурсы обусловили различия в образе жизни и позволили (или ограничили) народам стать культурными.

Подобные теории сомнительны не только из-за присущего им расизма и отсутствия межкультурного понимания, характерного для того времени. Они также логически непоследовательны, потому что детерминисты окружающей среды ошибочно принимали материальные культурные свидетельства — степень возделывания (буквально, в случае сложности сельскохозяйственных практик) и сборку материальных объектов и построек (таких как промышленные технологии, здания, города и т. д.).) – как доказательство восхождения (или иного) по иерархическим лестницам цивилизованности и культурного продвижения. Были сделаны громадные предположения о том, какие доказательства составляют культуру как образ жизни, который сам по себе был плохо теоретизирован. Например, сторонники экологического детерминизма слишком быстро расценили отсутствие величественных зданий в некоторых культурах коренных народов как свидетельство отсутствия прогресса. В то же время глубина и сложность местных культурных обычаев и традиций редко признавались или редко могли быть представлены вне доминирующего западного иерархического мировоззрения того времени, которое постулировало такие народы как «низшие» или «менее культурные».Представления о культуре как образе жизни, когда они применялись частично и выборочно, оправдывали ограничение определенных человеческих миров культурными, отдельными от других; остальные классифицируются как менее цивилизованные, примитивные или принадлежащие к миру природы. Такая концепция культуры — «вещи», которой в той или иной степени обладают определенные люди, в отличие от природы (как «без культуры») — стала, пожалуй, наиболее распространенным и влиятельным примером бинарного мышления в географии, поддерживая воображаемые границы между цивилизациями. Европы и дикости «новых» миров.Далее, в этой (европейской) человекоцентричной моральной вселенной права были даны только тем определенным людям, которые сидели выше животных, растений и полезных ископаемых. Права коренных народов на землю и ресурсы в обществах поселенцев не признавались или уступались в договорах – действиях, которые приводили к конфликтам, ставшим предметом политической борьбы на протяжении столетий. Таким образом, географические знания позволили рассматривать европейское колониальное изгнание как «выживание наиболее приспособленных» культур и государств над другими, в то время как миссионерский евангелизм и назначение «защитников» аборигенов можно было оправдать как доброжелательное продвижение коренных и «низших» рас вдоль цивилизационный спектр – распространение цивилизации и «культуры» посредством христианизации.

Хотя современные культурные географы могли бы с понятным моральным негодованием отшатнуться от мысли, что такие идеи были основой их субдисциплины, важно отметить, что экологические детерминисты, по сути, писали культурную географию до того, как она получила название «культурная география». ‘, получивший широкое распространение в школе Беркли. Экологические детерминисты предположили качества культуры, культурные различия и географическое распространение. Логика экологического детерминистского мышления, в свою очередь, имела свой исторический контекст — она тоже не возникла из вакуума.На него оказала влияние западная философия еще во времена Аристотеля и Платона, а затем Локка, Дарвина, Монтескье и Ламарка. Таким образом, можно утверждать, что производство культурно-географических знаний было опорой западных интеллектуальных усилий на протяжении многих сотен лет. Однако в обычном употреблении термин «культурная география» стал заметным только после того, как Карл Зауэр и школа Беркли отвергли экологический детерминизм, ввели понятие культурного ландшафта и ввели в географическую теорию способность людей преобразовывать свое окружение определенным образом. жизни.

Почти полвека сверхорганическое, сауэровское понимание культурного ландшафта доминировало в культурной географии, особенно в Северной Америке, до появления гуманистической географии в 1970-х и так называемого «культурного поворота» в конце 1980-х, который преобразовал субдисциплину и расширил то, что подразумевалось под культурой. На протяжении 1960-х годов география совершала экскурс в математическое моделирование и позитивистское исследование пространственных процессов — так называемую количественную революцию.В 1970-е годы географы отреагировали на это, опираясь на марксистские теории неравномерного развития, классового конфликта и структурных противоречий капиталистической системы, чтобы оживить новую радикальную географическую перспективу. На протяжении этих десятилетий культурная география — все еще широко рассматриваемая, как и в сауэровской традиции, как изучение культурного ландшафта, региона, экологии и распространения — была постоянным, хотя и отодвинутым на второй план. Культурная география действительно внесла свой вклад в растущие междисциплинарные области культурной и политической экологии, но к 1970-м годам она стала менее популярной и менее заметной, специальность, которую многие считали загадочной или несущественной.

Однако к концу 1980-х годов Лестер Раунтри, резюмируя в Progress in Human Geography достижения «новых» культурных географов, таких как Дерек Грегори, Питер Джексон, Джеймс Дункан и Деннис Косгроув, пришел к следующему наблюдению. :

Для географов, привыкших к низкому, но устойчивому профилю, демонстрируемому культурной/гуманистической географией на протяжении десятилетий, силуэту, который иногда вызывал у ее практиков определенную оборонительную позицию, этот последний год характеризовался вместо этого весьма заметной активностью: -известный, преданный и продуктивный культурный географ в качестве президента AAG, признание культурной географии в качестве специальной группы в рамках ассоциации, множество групп и специальных сессий по «новым направлениям» и «появляющимся темам» в культурной географии, даже несколько изданий учебников что свидетельствует о сильном наборе студентов бакалавриата в этом районе.Феникс восстал? (Rowntree, 1988: 575)

Раунтри описывал постмодернистский «культурный поворот» (как его впоследствии стали называть), который в конце 1980-х и начале 1990-х годов проложил свой путь через англоязычную географию и, в некоторой степени, дальше. Время «культурного поворота» может быть связано с более широкой неудовлетворенностью социальных и гуманитарных наук, включая географию, существующими концептуальными инструментами и их способностью помочь понять сложность и изменчивость современных социальных изменений.На культурный поворот повлияли работы теоретиков вне географии, таких как Пьер Бурдье, Раймонд Уильямс и Клиффорд Гирц, и они отражены в серии важных книг о значении, власти и символическом ландшафте. Согласно Cook et al. , основополагающие нарративы и первоначальная энергия поворота в географии исходили в основном от географов из Соединенного Королевства. Они приписали сборнику Криса Фило — New Words , New Worlds — внесение «нового» в «культурную географию», хотя манифестные утверждения о необходимости «новой» культурной географии появлялись и раньше, в частности документы, подготовленные для сессии Косгроува и Джексона на конференции Института британских географов (IBG) 1987 года, посвященной «новым направлениям в культурной географии».В 1990-е годы «новая культурная география» получила импульс в рамках серии конференций, организованных при поддержке Исследовательской группы по социальной и культурной географии Королевского географического общества и IBG.

Любопытство «новых» культурных географов 1980-х и 1990-х годов можно интерпретировать как ряд широких намерений. Во-первых, хотя постмодернизм и был приманкой, большая часть культурной географии после культурного поворота была политически постмарксистской в ​​том смысле, что она либо стремилась продвинуться вперед, либо реагировала на марксистскую политическую экономию, которая доминировала в гуманитарной географии с 1970-х годов.Географы-гуманисты, писавшие в конце 1970-х и начале 1980-х годов, стремились не только более теоретически осмыслить природу напряженности между социально-экономической структурой и человеческой деятельностью, признавая марксистское понимание макромасштабных процессов и условий, которые создают социальные разделения и определяют жизненные шансы. , но и признать, как человеческая деятельность проявляется в ограниченных и структурированных рамках определенных мест и времен. В то время влиятельными были перспективы феноменологии и теории структурирования.Несмотря на то, что марксизм подчеркивал структуру капитализма, он позволил культурным географам отойти дальше от суперорганизма, признав, каким образом оспаривались эстетические и моральные ценности и «сконфигурированные таким образом, что они усиливают экономические и политические структуры [общества]» ( Шурмер-Смит, 2002: 29).

Постмарксистские культурные географы также находились под сильным влиянием феминистской мысли и философии и, в частности, осознания того, что социально-экономический класс был не единственной осью угнетения.В то время как марксистский исторический материализм предоставил полезную теоретическую перспективу для радикальных географов 1970-х годов, которые искали объяснения того, каким образом капитализм несет ответственность за социально-экономические формы угнетения, те, кто искал объяснения расизма, сексизма и гомофобии, нуждались в различных теоретических инструментах. и эмпирические подходы. К этому времени расовые конфликты были широко распространены, и Движение за гражданские права обратило вспять сегрегацию в Соединенных Штатах, сексуальная революция противостояла консервативным нормам о гендерных ролях и расширила возможности женщин, а десятилетия международной миграции и рост туризма привели к более неоднородным города.Идея культуры как стабильного сверхорганического «образа жизни», коллективно поддерживаемого населением, нуждалась в улучшении. Культура стала пониматься более релятивистски как идентичности и модели поведения, принадлежащие некоторым представителям культурно-географической группы (а не другим) и используемые отдельными людьми в разное время и по-разному в зависимости от контекста. Этот теоретический сдвиг был необходим исследователям, заинтересованным в противостоянии угнетению, чтобы понять человеческие культурные различия, бросить вызов идее «расы», раскрыть гендерную природу социальных институтов и расшатать консервативные представления о «нормальной» сексуальности и семье.

Например, понятие «квир» (понимаемое и как прилагательное, и как глагол) стало решающим для постановки под сомнение и оспаривания нормативных предположений о сексуальности, гендере и пространстве, побуждая исследователей заменять предположения, считающиеся «фиксированными» и «естественными». ‘ с более плавными и неограниченными перспективами. Белл и др. . продемонстрировал, как пространство часто считается гетеросексуальным, обсуждая враждебность, которую испытывают те, кто действовал вне кодексов и норм гетеросексуальности, например, однополые поцелуи на улице.Совсем недавно обсуждались проблемы, связанные с дружественным к геям маркетингом стран, городов и фестивалей, в частности, как такие усилия действуют, чтобы ассимилировать определенное понимание гомосексуальности в основную жизнь. Другие связанные с этим дебаты включали практические аспекты создания и написания квир-географии, а также возможные политические вмешательства, которые заключают в себе философскую приверженность идеям проскальзывания, промежуточности и лиминальности.

Вторая и родственная цель культурного поворота заключалась в том, чтобы раскрыть, как идеи, знания и социальные практики производятся, поддерживаются и распространяются, особенно в сфере повседневной жизни.В то время как марксистские географы, стремясь объяснить социально-экономическое угнетение, стремились понять структуру и политику мировой капиталистической системы, культурные географы, интересующиеся сексизмом, расизмом, гомофобией и другими направлениями угнетения, должны были выйти за пределы сверхорганических представлений о «системах». и «структурирует» и более тонко понять, каким образом идеи и отношения к людям и местам проникали в социальную жизнь и были ответственны за то, как материализовались репрессии и жестокость.Влияние постструктуралистской литературной теории проникло в географию: значения для культуры больше не воспринимались как фиксированные или стабильные; вместо этого анализу стали подвергаться изображения и изображения мест и народов. Идея Фуко о знании как силе и связанная с ней концепция «дискурса» (понимаемого как набор утверждений, делающих людей, растения, места и вещи понятными) оказали особое влияние. Репрезентации и дискурсы могут быть зафиксированы как «данные» в официальных документах, таких как государственная политика и утверждения планов, а также в «повседневных» источниках, таких как газеты, фильмы, телешоу и песни.Анализ этого может выявить истоки и контуры дискурсивных образований — идей, знаний, убеждений, взглядов, представлений и представлений «здравого смысла», которые пронизывают общество и формируют культурную географию современного мира. Например, расизм по отношению к «азиатам» в Британии или мусульманам в Соединенных Штатах можно выявить, если понять, как обе группы изображались (часто демонизирующим образом) на телевидении и в газетах. Методологические достижения включали литературную технику деконструкции и развитие анализа скрытого и явного содержания — более числового, основанного на кодировании подхода к репрезентативному анализу с использованием языка и изобразительного материала в повседневных медиа в качестве доказательства.

Таким образом, открыто опираясь на постструктуралистскую семиотику, географы могли «считывать» из повседневных дискурсов знаки и символы, воплощающие смысл. Утверждалось, что эти значения — и, следовательно, как их интерпретировали исследователи — открыты для политических и идеологических процессов, поскольку различные группы стремились сохранить или оспорить доминирующие значения или заменить их альтернативными или плюралистическими интерпретациями. Культурные репрезентации в повседневности были результатом отношений власти, борьбы между гегемонистскими интересами (которые устанавливают доминирующие значения) и подчиненными группами, которые в той или иной степени сопротивляются этим доминирующим значениям и идеологиям и выражают свои собственные интерпретации.

Одновременно с этим сдвигом в сторону репрезентативного и повседневного происходила рекультивация в анализе «народных» форм культуры. Вдохновленные тем, как культурные исследования возникли как новая междисциплинарная область, стремящаяся бросить вызов скучным ортодоксам литературной критики, классики и музыковедения, географы приняли массовую культуру — когда-то считавшуюся причудливой, эскапистской или обыденной — новой областью исследований для восприниматься серьезно. Значение культуры «как искусства» было разоблачено как элитарное и тесно связанное с имперскими представлениями о европейской цивилизации как о более «культурной», чем другие общества.Вместо этого популярная культура во всех ее формах, от хип-хопа до ситкомов, журналов и комиксов, стала возможным источником репрезентативного материала для культурно-географического анализа.

Несмотря на захватывающие возможности, открывающиеся при работе вне общепринятых парадигм, достижения в «новой» культурной географии не обошлись без критики. Предположительно совершенные правонарушения можно свести как минимум к пяти. Культурных географов обвиняли в том, что они пренебрегали непосредственными политическими аспектами — в отходе от заботы об угнетении.В лучшем случае «новая» культурная география представляла собой сплошную шумиху и никаких действий. Во-вторых, культурную географию обвиняли в игнорировании вопросов, касающихся строгости, морали и истины. Культурной географии не хватало методологической строгости, и она превратилась в субдисциплину «все возможно». В-третьих, культурной географии было предъявлено обвинение в том, что она говорила на исключающем языке постструктуралистского «жаргона», наполненного собственной важностью. В-четвертых, движимый теорией культурный поворот превратил слово в мир. Скудные эмпирические данные стали ширмой, позволяющей теории как моде свирепствовать.И наоборот, последняя критика предположила, что культурный поворот отбросил возможность интегративной или целостной теории, релятивистски преобразовав мир в серию тематических исследований с мягкой теоретической оболочкой. В лучшем случае культурный поворот привел к ряду крайне рефлексивных тематических исследований. Thrift предупредил нас, что такие сборы приносят пользу. Что особенно важно, он указал на важность применения анализа повседневной географии в государственной политике посредством инициатив как в обучении, так и в обучении.Другие утверждали, что культурные географы продолжали политическую работу (над формами угнетения помимо капиталистической эксплуатации), что методологические эксперименты были именно тем, что требовалось, чтобы раздвинуть барьеры знания за пределы проблематичных предположений и устоявшихся условностей. Кроме того, современная терминология культурной географии была уместна и ничем не отличалась от технического языка физических наук, имея собственное теоретическое происхождение и конкретные предполагаемые цели и значения.

Тем не менее, на протяжении 1990-х и вплоть до 2000-х годов сами культурные географы выражали недовольство господством ставшего мейнстримом репрезентативного направления культурной географии. Аргумент заключался в том, что культурная география стала слишком полагаться на анализ текста и культурный дискурс без необходимой этнографической работы, необходимой для понимания того, как эти представления влияют на людей, социальную политику и материальный ландшафт. Вместо этого географам было рекомендовано продвигать усилия по «рематериализации» географии посредством «новейшей» культурной географии, призванной заменить «новую» культурную географию 1980-х и 1990-х годов.

Одним из ответов был импорт еще одного набора внешних теоретических влияний, на этот раз из истории и философии науки и работ таких авторов, как Бруно Латур: так называемая «акторно-сетевая теория» с ее акцентом не на репрезентациях или дискурсе, а на отношениях, постоянно складывающихся между людьми, предметами, растениями и животными. Ядром этой теоретической точки зрения было признание того, что у людей нет монополии ни на культуру, ни на деятельность; вместо этого нечеловеческие объекты, животные и растения теоретически рассматривались как агенты с равной способностью существовать и действовать в сетевых наборах отношений с людьми и другими существами.Эти наборы отношений — часто описываемые как «ассамбляжи», «акторные сети» или «гибридные географии» — уводят культурную географию от чисто дискурсивного фокуса и способствуют пониманию мира, в котором дуалистические идеи о человечестве и природе отдельные сферы больше не предполагаются.

В то время как акторно-сетевая теория предоставила превосходный инструмент для оспаривания дуализма природы и человека, были высказаны опасения по поводу того, как понимание места основывается на этой концептуальной структуре.Клоук и Джонс расширили понятие сетей, обратившись к понятию жилища. Он предложил более глубокое понимание того, как (не)человеческие акторы реляционно конституируются в ландшафтах и ​​местах, а также в сетях. Примерами могут служить «город», «сад» или «задний двор», концептуализированные не как ограниченные географические объекты, а как набор постоянно изменяющихся отношений между людьми, материальными объектами (такими как автомобили, дороги и порты, в случай города) и экологические системы, содержащие растения, птиц, насекомых и т.Трефт также указал на неспособность теории акторно-сетевой концепции концептуализировать место, используя термин «экология», чтобы показать, что размышление об относительных местах включает в себя понимание взаимодействий между широким спектром сущностей, некоторыми человеческими, некоторыми физическими, некоторыми биологическими и некоторыми человеческими объектами. сделанный. Кроме того, Трифт утверждал, что акторно-сетевая теория отдает концептуальный приоритет техническим аспектам человеческого тела, то есть его механизмам восприятия, памяти и различным телесным навыкам. Следовательно, Thrift расширяет реляционное мышление о пространстве, обращая внимание на концепцию перформативности Джудит Батлер.С этой точки зрения идентичности нестабильны, а не врожденны; вместо этого они повторяются субъектами, взаимодействующими (сознательно или на воплощенном бессознательном уровне) с исторически укоренившимися дискурсами, нормами и идеалами. Пол — это не данный биологический факт; скорее это осуществляется субъектами по отношению к социальным нормам и идеалам. Это позволило переосмыслить отношения между масштабом, субъективностью, телом и мобильностью. Например, Кнопп переосмысливает роль мобильности в жизни негетеросексуальных людей.Вместо того, чтобы объяснять мобильность людей с однополыми желаниями исключительно атрибутами города или деревни (как пунктов назначения и/или мест происхождения), решающую роль также играют воплощенные мотивы отдельных людей. С одной стороны, определенные сексуальные желания могут быть воспроизведены через различия, которые представляют себе негетеросексуальные люди между городом и деревней. С другой стороны, идентичности создаются и реализуются через опыт и акты физического перемещения в пространстве. Сосредоточение внимания на воплощенном (смещении) является постоянным напоминанием о том, что формирование личностной идентичности является пространственно со-конституированным, прогрессивным и текучим, а не завершенным или фиксированным.

Географическое исследование глобальных проблем (GIGI)

Оригинальное издание: 1995 г., авторы А. Дэвид Хилл, Джеймс М. Данн и Фил Кляйн 

Авторские права: 1992 Регенты Университета Колорадо

Географическое исследование глобальных проблем  было разработано в Центре географического образования Университета Колорадо, Боулдер. Национальный научный фонд предоставил средства вместе с А.Дэвид Хилл, как директор проекта. Модули были составлены учителями и учеными, а затем протестированы в классах по всей территории Соединенных Штатов. В оригинальной публикации учителя получил классный набор Студенческих Информационных Книг и одну папку, содержащую данные Учителя. Руководство и вспомогательные материалы. Профессор Хилл недавно получил разрешение на распространение модули бесплатно для всех, кто может использовать их в образовательных целях.Персонал члены Университета Северного Колорадо отсканировали каждый модуль и карту и создали PDF-файлы, которые впоследствии были сжаты для уменьшения размера файла. Отдельное спасибо Аманда Ливингстон, неустанно работавшая над сканированием тысяч страниц, Элизабет Буллер, и Кристен Канофф за то, что помогли сделать это возможным.

Подтверждение NSF : Этот материал основан на работе, поддержанной Национальным научным фондом в рамках Грант №ESI

04. Правительство имеет определенные права на этот материал. Любые мнения, выводы, выводы или рекомендации, изложенные в этом материале, являются теми, авторов и не обязательно отражают точку зрения Национального научного фонда.

Примечание для пользователей : эти модули были написаны в начале 1990-х годов. В большинстве случаев данные больше не ток. В некоторых случаях вопросы уже не актуальны.Модули, для большую часть, по-прежнему актуальны, задавая вечные вопросы, и четко демонстрируют географический подход к исследованию. Вы можете увеличить полезность материалов заставляя студентов находить новые данные для уроков. Искать данные теперь намного проще чем это было в 1990-е годы.

Разрешение на использование : Вы можете бесплатно использовать эти модули в образовательных целях.Вы не можете переиздавать их по любой причине. Вы не можете использовать их в коммерческих целях.

Предупреждение о размере файла : Каждый файл представляет собой PDF-файл, который включает книгу данных учащихся, руководство для учителя, все мастера действий, накладные расходы и ключи ответов. Оригиналы документов были отсканированы. и сжаты, но файлы по-прежнему находятся в диапазоне 15–20 МБ. Высокоскоростная загрузка время составляет примерно 5-10 минут на модуль, но может потребоваться более низкая скорость соединения. больше времени.

Отсутствующие компоненты : модули изначально сопровождались компакт-диском и руководством пользователя, а также, по желанию, комплект видеодисков. Ни один из этих элементов недоступен.

Контактное лицо [email protected]

 

ключевых проблем географии | Книга серии дом

Эта серия книг посвящена актуальным темам в широкой области географии, которая объединяет физические, гуманитарные и технические науки для улучшения преподавания, исследований и принятия решений.География дает ответы на то, как аспекты этих наук взаимосвязаны и формируют пространственные модели и процессы, которые влияют на глобальные, региональные и локальные проблемы и, таким образом, влияют на нынешнее и будущие поколения. Кроме того, имея дело с местами, людьми и культурами, география исследует международные проблемы, начиная от физической, городской и сельской среды и их эволюции до климата, загрязнения, развития и политической экономии.

Ключевые вызовы в географии  является инициативой Европейской ассоциации географов (EUROGEO), организации, занимающейся изучением географических вопросов с европейской точки зрения, представляющей европейских географов, работающих в различных сферах профессиональной деятельности и на всех уровнях образования.Цель EUROGEO и основная часть ее уставной деятельности – сделать европейскую географию всемирным справочником и стандартом. Эта серия книг служит платформой для членов EUROGEO, а также дочерних национальных географических ассоциаций в Европе, но в равной степени открыта для вкладов и от лиц, не являющихся членами.

Серия книг посвящена актуальным темам в широкой области географии. Он имеет глобальный охват и включает в себя материалы из широкого круга теоретических и прикладных географических дисциплин.

Ключевые проблемы географии  предназначены для:

  • представления сборников глав по темам, отражающим значение географии как дисциплины;
  • предоставляют дисциплинарные и междисциплинарные названия, связанные с географическими, экологическими, культурными, экономическими, политическими, городскими и технологическими исследованиями с европейским измерением, но не исключительные;
  • предоставляют пищу для размышлений, связанную с междисциплинарными подходами и взаимосвязанными работами, которые исследуют сложные взаимодействия между географией, технологиями, политикой, окружающей средой и условиями жизни человека;
  • публиковать тома по актуальным темам как для географов, так и для политиков;
  • публиковать обширные монографии, отредактированные тома и учебники, рекомендованные европейскими и мировыми экспертами, специализирующимися на предметах и ​​темах книг;
  • предоставляет географам со всего мира форум для общения по всем аспектам исследований и применения географии с европейским, но не исключительным аспектом.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.