Дощик глухий тому що: ГЛУХИЙ ДОЩИК – Скринька пісень-забавлянок ❤️

Содержание

СКРИНЬКА ПІСЕНЬ-ЗАКЛИЧОК. ГЛУХИЙ ДОЩИК ❤️

І семестр

З НАРОДНОГО ДЖЕРЕЛА

НАРОДНІ ДИТЯЧІ ПІСНІ ТА МАЛІ ЖАНРИ

Урок 5. СКРИНЬКА ПІСЕНЬ-ЗАКЛИЧОК. ГЛУХИЙ ДОЩИК

Мета: удосконалювати навички свідомого, виразного читання; учити ставити запитання за прочитаним, порівнювати прочитані твори; розвивати зв’язне мовлення, уміння висловлювати оцінні судження.

II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА

Вибіг Гришка на доріжку,

На доріжці сидить кішка.

Хай впіймає кішка мишку.

Ав-ав-ав – не лови гав.

Ва-ва-ва – книжка нова.

Ву-ву-ву – вип’ємо каву.

Ув-ув-ув – новину

почув.

Ві-ві-ві – здивувались паві.

Ів-ів-ів – льон зацвів.

Во-во-во – намальовано криво.

Ов-ов-ов – накололи дров.

Ив-ив-ив – я квіти полив.

Ви-ви-ви – чорні брови.

III. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Презентація малюнків до пісеньок-закличок.

IV. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Вийди, вийди, сонечко,

На широке полечко,

На наше подвір’ячко,

На бабине зіллячко.

Там дід косить,

Сонця просить,

Хмару розбиває,

Сонця добуває.

Бий, дзвоне, бий,

Хмару розбий!

– Про що просять сонечко?

– Навіщо проганяють хмару?

– Часто дощ приходив

невчасно. Він не давав змоги висушити сіно, заливав поля, псував урожай. Якщо дощик зачастив, то просили його зупинитися.

V. СПРИЙМАННЯ Й УСВІДОМЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

– Про що діти просять дощик?

– Що йому обіцяють?

– Чому не хочуть, щоб він ішов?

– Порівняйте пісеньки “Іди, іди, дощику” та “Не йди, не йди, дощику”. Чим вони відрізняються?

Фізкультхвилинка

Ми копали ямку.

Води лили склянку.

Саджанця садили І його ростили.

Біля нього ми ходили,

Ми земельку розпушили.

Ти рости до неба,

Бо ж нам яблук треба.

Вітре, гілок не ламай,

Краще гусінь обмітай.

Яблуньку широку

Підстрижу щороку.

1) Гра “Бджілки”. Самостійне, напівголосне читання тексту учнями.

– Чому текст називається “Глухий дощик”?

– Назвіть слова, що не дочув і замінив дощик. (Просять – косять, чорно – учора, ждуть – жнуть)

2) Робота в парах.

Розігрування розмови дітей з дощиком без слів автора.

– Дощику, дощику, іди туди, де просять.

– Де косять? Побіжу на косовицю.

– Дощику, дощику, іди туди, де чорно.

– Побіжу туди, де лив учора.

– Дощику, дощику, іди туди, де ждуть.

– Біжу туди, де жнуть.

3) Робота в групах.

– Перетворіть текст на закличку. Чиї слова не слід промовляти і що необхідно додати, щоб дощик послухався?

Дощику, дощику, іди туди, де просять.

Не ходи туди, де косять.

Дощику, дощику, іди туди, де чорно.

Не біжи туди, де лив учора.

Дощику, дощику, іди туди, де ждуть.

Не ходи туди, де жнуть.

Зварю тобі борщику в полив’янім горщику.

Дам тобі я кашу й холодного квасу.

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

– Яким був сьогоднішній урок?

– Що було повчального?

– Що найбільше вам сподобалося?

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Вивчити напам’ять закличку, що найбільше сподобалася.

Легенда про дощ – Дитина Waldorf

Господь Бог наш тримає на краю світу величезні склади дощу. Коли треба пускати дощ на землю, то Бог посилає пророка Іллю та глухого янгола. Вони набирають дощ у хмару і розносять його по світу. І при цьому нерідко буває так, що як почнуть вони пускати дощ, то пускають його безперервно декілька днів поспіль. Так стається тому, що глухий янгол запитує в Бога, куди потрібно пускати дощ. Бог каже йому: «Ходи там, де чорно», а він, не розчувши, ходить там, де вчора. Бог каже: «Іди туди, де просять», а він, не розчувши, іде туди, де косять. Бог каже: «Іди туди, де ждуть», а він, не розчувши, іде туди, де жнуть.

Кажуть, що людина, зростаючи, проминає усі етапи розвитку людства… Кажуть, що сучасні дитячі заклинки були колись «дорослими» магічними формулами… Напевне, справді в наших дітях ми можемо відчути ту прадавню свідомість, що єднала людину з всесвітом.

***

Дощику, дощику, полини, полини,
Щоб калюжі були.
Дощику, дощику, перестань, перестань,
Да поїдем на Вордань.
Дощику, дощику, я наварю борщику
Й у синьому горщику,
Да поставим на дубочку,
Будем стреляти, дощик спиняти.
Сонце блисне, яйце трісне,
Дубочок хитнувся, дощик минувся.

***
Ой дощику, поливайнику,

Поливай, поливай.
Поливай, поливай
Та і нас не минай.

***
Дощику, припечи, припечи,
А нам хліба напечи, напечи.
Дощику, дощику, перестань,
перестань,
Ми поїдем на Йордань
Богу молиться,
Христу поклониться.
Наш бог Саваоф,
Він силу має:
Дощик запирає
Золотим замочком,
Шовковим платочком.

***
Сонечко, сонечко,
Виглянь у віконечко.
Я малейший, хлопчик
Віліз на стовпчик,
На дудочку граю,
Христа забавляю.

***
Сонечко, сонечко,
Божеє оконечко,
Не ховайся за гору,
Візьмем тебе до бору
Да вгостимо ягодою, Да умиємо росою,
Щоб світило нам.

***
Ой сонечко, сонечко,
Засвіти!
Буду краще я рости.

***
Коли находить хмара, діти нагромадять з піску чи землі дзвіницю і, б’ючи по ній паличками, приспівують:
Бій, дзвоне, бій!
Хмару розбій!
Нехай хмара на татара,

А сонечко на хрестяне!
Бій, дзвоне, бій!
Хмару розбій!

***
Як купаються діти, то одягаються і співають:
Течи, течи, водо, з мене,
А я буду рости з тебе,
А ти будеш витікати,
А я буду виростати.

***
Як купаються і вийдуть із води, та праве вухо затуляють і на одній нозі скакають:
Доду, доду,
Вилий воду.
Чи на дощ,
Чи на погоду?

***
Щоб журавлі закрутились на однім місці і спустились додолу, говорять:
Журавлі, журавлі,
Колесом, колесом!
Ваші діти
За лісом, за лісом.

***
Равлику-павлику,
Вистав рожки
На чотири стожки.
Тобі два, мені два –
Поділимось обидва.

***
Говорять про літній теплий дощ, під час якого світить сонце:
Сонце світить, дощ іде,

Чарівниці масло б’є.

***
Сонце світить,
Дощик кропить,
Чарівниця масло робить.

***
Як зозуля кує, то діти — візьме кийка у руку, щоб на однім пальці (на пучці) стояв стойме й приказує.
…І скільки він видержать палку, щоб не упала, як вона кукає, то він считає, що стільки год йому жити.
Зозулю, кавулю,
Скажи мені правду:
Скілько год жить?

***
Зозуле рябая,
Сім літ не кувала.
Закуй мені в цьому літі,
Скільки житиму на світі.

***
Побачивши вперше весною ластівку, так промовляють, а потім умиваються, щоб позбутися веснянок:
Ластівко, ластівко!
На тобі веснянки,
Дай мені білянки!

***
Мурашки, мурашки,
Забирайте подушки,
Бо татари ідуть,
Подушки заберуть.

***

Говорять, торкаючи наслиненим прутиком між мурашок, що бігають по розритій зверху купі:
Мурашка, мурашка,
Садовая кашка,
Дай мені кваску,
А я тобі — медку.

***
Як випаде у дитини зуб, то його викидають на горище і так приговорюють:
Мишко, мишко,
Озьми зуба!
Озьми собі кісцяний,
Дай мені залізний.
Мишко, мишко,
На тобі мій зуб старий,
А дай мені свій новий.
Тоді виросте новий зуб.

***

Побачивши божу корівку:
Коровко, коровко,
Дай мені сира,
Дай мені масла,
Я тебе, коровко,
Ціле літо пасла.

 

Вперше 

Багряний листопад/Смерть Віссаріона Бєлінського — Вікіджерела

СМЕРТЬ ВІССАРІОНА
БЄЛІНСЬКОГО

I

Тяжкі тумани тьмарили й смутили
початок петербурзької весни.


Ішли дощі; Неву скували сни;
у вікна густо краплі стукотіли;
і линув час, як дощ з височини,
одноманітно.

 Глухо по торцях
гриміли візники; сміялись діти,
а в вікна зазирали голі віти,
і — дощик, дощик, дощик без кінця.
Де сонце? Де блакить? Немає.

 Квітень
минався, як мина весняна туга,
коли в виру людськім шукає серце друга
і не знаходить.


 Журавлів ключі
пролинули і щезли десь у млі, —
і знову дощ, і знову на землі
туман, туман…

 Так дівка недолуга
обранця-юнака даремно жде,
і вигляда, й не спить, ночами мріє,
а очі плачуть, і коса сивіє,
і серце в’яне, а юнак не йде.

Так тяжко хворий дожидає дня,

коли одужає й на ноги стане
й навколо себе, ніби вперше, гляне
любовно й радісно. І вся бредня
і гіркота життя із серця сплине,
і він, як той плавець, що в бурю лине
назустріч хвилям, в їх зрадливий вир,
промовить знов біді наперекір:
„Привіт тобі, життя! Хвала і мир!
Завжди й навік!“

 Але тяжка недуга!
І ні слова́, ні вболівання друга
недужого із ліжка не зведуть.
Він знає: прийде час — скінчиться путь,

а жаль бере, бо серце просить діла,
але рука — безвладна і безсила,
перед очима — тьма і каламуть.
Тамуючи тяжке зітхання й кашель,
прикований до ліжка, він мовчить,
а мозок точить думка, ніби шашель.
А дощ на вулиці мрячить…
І знов туман…

 Безлисті дерева
у вікна стукотять, мов просяться в кімнату
промоклі путники. Дощем приб’є крилату
залітну гостю часом до вікна,
і, крильцями стріпнувши, знов вона,
з’явившись з безвісті, у безвісті десь гине,
як видиво минуще і хвилинне
у світі діл і явищ, як мана, —
і знов нікого.

 Так минають дні.
А ночі безгомінні й мовчазні,
безсонні ночі! Ніби голос долі,
глухий і темний, в тиші, у півсні
вони проходять. Та про це доволі,
бо клич, як прапор, хворий підійма:
„Хай зійде сонце, хай загине тьма!“

II

Чуткий, короткий і тривожний сон
розвіяв ранок сонячно-прозорий.
На білім ліжку безнадійно хворий
лежить „неистовый Виссарион“.
Останні числа травня.

 У кутку
ляльками бавиться дитя біляве,
візок цяцьковий на килимку,

а в вікна сонце дивиться ласкаве,
і вулицю рухливу й гомінку
угадує до тиші звикле вухо.
Віссаріон безмовний. Кашля глухо.
На столику, що поруч коло ліжка,
лежить розрізана недавно книжка,
папір, перо гусине, каламар
та свіже листя.

 Хворобливий жар
зсушив обличчя; на губах смага,
а на худих щоках червоні плями.
Він стежить поглядом, підпершись подушками
за донькою любимою.


 Пурга
думок і спогадів. Ось устає Чембар —
містечко поліцейського розбою,
міщанського достатку і спокою,
містечко тьми, де скривлений ліхтар
один освітлював глухі завулки,
де хамство з ницістю звили притулки.
І над усім — хрести церков, немов кошмар.
Пригадує сім’ї своєї лоно, —
і тьмариться чоло Віссаріона.
Ось батько — містечковий вільнодум,
незадоволений життям невдаха,
лихий від горя і самотніх дум,
Вольтер чембарський з бідним серцем птаха,

тиран дітей, чия сувора тінь
упала на дитинство неповторне.

Ах! Дні дитинства світлі, золоті!
Що ви дали? Лишень тяжке й потворне:
приниження, образи та побої
людини дріб’язкової і злої,
брутальні лайки замість слова ласки,
а замість дружби — ницість холуїв,
убогу дійсність замість мрії й казки
та ще самотність у своїй сім’ї.

Ні, добре, що пройшло. Не надто втішно
не знать поваги до батьків ні в чім,
їх смерть вважать визволенням своїм,
а не утратою.
 А вітер ніжно
хитає за вікном сплетіння віт
і злегка стукає в зелений ставень.
У шумах, у піснях проходить травень,
і за вікном шумить великий світ.
Віссаріон зітхнув. Яка журба!
Яка печаль тісниться в серці в нього!
Як жаль, що не скінчилась боротьба,
а вже його перемага знемога!
Як він би скинув цю тяжку утому
і рушив знов проти неправди й зла
з мечем в руках, що доля подала
ще на порозі батькового дому!
Ще в нім не згас священний трепет мрії
і запал гладіатора-бійця,
готовий він боротись до кінця
проти дикунства, рабства й тиранії,
супроти ладу, де в огидний бруд
душа дитини топчеться зарані,
де всюди рабство, де невільний труд,
а владарі — тупі, бездушні, п’яні.

Віссарон здригнув. Рукою скроню
погладжує, а синій зір горить,
мов прозирає в далечінь століть.
Він ледве чутно промовляє: „Доню!“
Дитя підбігло — ластівка метка,
всміхається, а батькова рука
ласкаво гладить їй білявий волос,
і очі повні ніжності й надій.
Так добрий ратай в полудень ясний
на полі гладить тонкостеблий колос
і оглядає ниву з краю в край,
плекаючи надію на врожай.

А урожай ще буде! Прийде час —
раб скине пута кривди і образ
і піде в бій, і на землі усюди
не буде більш рабів, багатіїв,
німих підданців і дурних царів,
а будуть браття скрізь, і будуть люди.
І в тій прекрасній далечіні літ,
куди він пристрасно думками лине,
засвітиться, засяє на весь світ
і гордо зазвучить ім’я: людина!

Віссаріон відсторонив дитя
і знов затих в якімсь непевнім стані

напівсвідомості чи забуття,
а перед ним, неначе у тумані,
проходять образи його життя.

III

Ще на Сенатській площі пахнув дим
повстання чотирнадцятого грудня,
ще з мурів не зітерлися сліди
від куль і ядер, ще в сибірських руднях
кайданами гриміли в глибині,
царем закуті мученики мрії,
в аудиторії ж, в холодній тишині,
текли слова, байдужі і нудні,
про інверси, автоніяни, хрії.
Російської словесності солдат,
сухий схоласт, педант нудний і строгий
читав свої безбарвні монологи,
і сипався труський пісок цитат,
крутилася словесна веремія.

Мов заговорена, жила Росія
в приниженні, у безпросвітній млі,
і всюди — на полях, на Волзі, на Уралі
лилися сльози і пісні печалі,
як стогін многострадної землі.

То плакало селянство у ярмі,
то чувся стогін скутого поета.
І в темних казематах у тюрмі,
і в світлих стінах університету —
скрізь був один закон царя-псаря:
„Не рассуждать“, — закон ганьби й неволі.
Мовчіть, раби, заковані і голі!
Вам батогів, церков, шинків доволі,
а волі й прав не ждіть!
 Смутна зоря
російської свідомості в тумані
ледь-ледь ясніла. Кари безнастанні
її туманили.
 Минали дні,
здавалося, без віри, без надії
на просвіток. А на полях Росії
нависла тінь од шибениць.
 Та ні!
Безсмертний дух народу! Він живе!
Не закувати душу у кайдани!
І муза Пушкіна узяти меч зове,
і клич її почуто полум’яний.
Вже чулась демократова хода,
і гнівний голос вже лунав суворо:
„Народ царів на суд покличе скоро!“

Надія батьківщини молода,
бентежна молодь, прагнула ознаки…
Так спрагле поле влітку дожида
грози. Шепочуться пониклі злаки,
порожній колос хилять до землі,
а на межі, на чорному шпилі,
громадою стоять дуби похмурі,
листва на їх вершинах гомонить,
і гомін над полями ген летить,
немов віщує про початок бурі.

Ах, юність, юність! Неповторні дні!
Ви — як весняні води, буйні й повні…
Книжки. Навчання. Лекції нудні.
Перерви. Коридори многомовні.
Віссаріону згадуються знов
гарячі спірки, пристрасні розмови,
таємні вірші, що будили кров
і кликали до щастя і обнови;
обличчя юні, молоді серця,
готовії заради слова вмерти;
розмови й ще розмови без кінця
про волю, про потребу саможертви.
Як часто в запалі ввижались їм,
цим юнакам гарячим, молодим,

і лаври слави, і вінець терновий
Рилєєва і Пестеля.
 І знову
Віссаріонові думки летять
в минувшину. Він а друзями своїми
вдивляється жадібними очима
у темряву російського життя.
Над ними темна ніч, і хмари звислі,
і окрики підозри і цькувань,
вони ж відчули свіжий вітер мислі
й прийдешнього передсвітанну рань…
Ось перед ним убога комірчина,
стілець, і стіл, і стіни без окрас,
та книги ще — його любов єдина,
де мислі й пристрасті огонь не гас.
Внизу — там кузня, поруч — темна пральня,
з якої линуть випари тяжкі
білизни мокрої, а молоти дзвінкі
невтомно стукають по наковальнях.
Як часто за освітленим столом
у мерехтінні свічки лойової
над книгами схилявся він чолом,
мов дослухався мови їх живої!
Як часто, прихилившись до вікна,

питав він марно ніч глуху осінню,
чи скоро буде випита до дна
велика чаша горя і терпіння
народного? Він чув призивний голос
замучених, нужденних кріпаків,
і зріла мисль його, як зріє колос,
і клались на папір слова палкі:
„Хто дав вам, владарі, те згубне право
своєю волею неволить люд,
пити кров, і пожинати труд?
Закон? Не говоріть брехні лукаво!
Противний ваш закон святим правам
природи, й людства, й розуму самого,
боротись, повставати проти нього
людина може й мусить“.
 Та словам —
словам правдивим, щирим і простим —
немає волі там, де над усім
тяжіє дух казарми й каземату,
де люди злі, а добрі лиш за плату,
де куриться брехні і лесті дим.

Віссаріон пригадує, як мусив
покинути товаришів своїх,
тепло аудиторій гомінких
і бесіди палкі у колі друзів.

Минуло все, пройшло чимало часу,
але примир’я і тепер нема;
він тяжко зніс вигнання і образу
російського суспільства.

 Та дарма.
Хто ще з дитинства зненавидів гніт,
приниження, і рабство, і сваволю,
хто зрозумів тяжку кріпацьку долю
й прокляв пролитий у неволі піт,
хто виплекав у серці світлу мрію,
хто полюбив по-справжньому Росію, —
в зневір’ї той на півпуті не став,
а пристрасно, із запалом плебея
мечем шукати відповіді став
на всі питання, й зброєю своєю
життю прийдешньому готовив путь.
Він знав сучасне й прозирав в майбутнє,
він, мабуть, крила відчував могутні
і чув, що інші вслід за ним ідуть.

IV

В кімнату тихо увійшла дружина.
Віссаріон немов крізь сон пізнав
знайомі кроки. На якусь хвилину

вона спинилася проти вікна,
поглянула немов незрячим зором
на дерева, на сонце, на блакить
і підійшла до ліжка.
 Що він — спить?
Чи так затих? Схилилася над хворим,
прислухалась, як дише часто й хрипло,
відкинула з чола волосся злипле,
смагу зітерла на сухих губах,
стоїть, замислилась. Яка журба!
Яка утома всю її змагає!..
Невже кінець? Надія відлітає.
А далі? Невідомість.
 Так верба
схиляється над висохлим річищем,
торкається гілками до землі,
а листя в’яне на її гіллі,
хмарки летять над нею вище й вище,
і тільки вітер кружиться і свище,
і гасне сонце в поросі і млі.

Віссаріон прокинувсь. Очі сині
розплющив, подивився навкруги
і, осміхнувшись, руку стис дружині…
Нехороше йому. Нема снаги.

Як добре б зараз ось із ліжка встати,
струхнути неміч, знов узять перо;
ще в нього є що людям розказати,
і в серці в нього ще живе добро.
Але недугу не перебороти…
Так прикро, що нема в ньому снаги
ділить з дружиною усі турботи,
і бідність, і нестатки, і борги,
так прикро!..
 Та дружина щось говорить:
хай клопотами сил не надрива,
він ще одужа, перестане хворіть…
Одужає?.. Слова! Пусті слова!
Він добре знає, що уже не встане,
що він в огні, як лист опалий, в’яне
й життя в ньому, як іскра, дотліва.
Але — дружині легше від омани.
Нехай же вірить!
 Хворий ожива,
говорить про весну, про сонце й трави,
про вітер свіжий, сонячно-ласкавий,
про повні ріки, збурені до дна, —
все марно: жінка слухає сумна,
задумавшись, постелю поправляє
й, не відповівши, вийти поспішає.

Яка мовча́зна й стримана вона!
Як розуміє він її печаль,
непевну віру і мовчазну тугу!
Що дав би він, щоб втішити подругу!
Та мало є веселого, на жаль.
Ну, от він жив… боровся із нуждою,
витримував з життям тяжкий двобій,
багато втратив сили і надій
і сам, здається, пада в тім двобою.
Пригадує: як часто в світлу мить,
коли приходила свідомість сили
і тепла віра хворе серце гріла,
знов починали владно говорить
турботи про крамничку, про борги,
про сюртуки, штани та про квартиру,
вбивали силу і глушили віру,
висушували джерело снаги.
І він, розбитий, стомлений украй,
що почував? Безвір’я і відчай.
Доволі ж! Годі! Відійдіть, примари!
Ще меч не випав із руки бійця,
готового змагатись до кінця
і завдавать вражаючі удари!
Ти, бідність! Ти, нужда! І ви, нестатки!
Ти, самовластя, й ти, жорстокий гніт!

Ви всі прийшли? Підходьте ж по порядку,
свої удари від бійця прийміть.
Так, так! Ви всі підходите юрбою,
панки, самовдоволені собою,
ділки брудні без сорому і честі,
однак умілі в підлості і лесті,
невігласи наівно — добродушні,
глушителі добра, раби послушні,
своїх панів, нікчеми й холуї,
удари вам призначено мої!
Ідіть, — ще сила в в твердій руці!..
А хто там в філософськім ковпаці
схилився осторонь, з чолом високим,
мудрець відлюдний з поглядом глибоким,
чужий юдолі й суєті земній,
величний у відлюдності своїй?
Це ти, учителю? Привіт і шана!
Розвіялася слів твоїх омана
і ореол твоєї слави зблід,
лишивши в серці невигойний слід.
Був час — ми вірили тобі бездумно,
але навчились потім розуміть:
в російській дійсності не все розумно,
а що розумне — в тюрмах цар гнобить.
Приймай же за науку наш чолом,

але й удар також приймай по тому:
вмирає і гниє, що віджило,
щоб місцем поступитися живому.
Вмирай і ти!
 А чий там гострий профіль?
То хто в крилатці, наче Мефістофель,
з усмішкою знайомою? То він,
землі російської великий син,
її надія, честь її і слава,
кого збентежила душа лукава
й намови божевільного попа…
Чого ти тут? О, як ти низько впав,
суддя, що вибрав зброю Ювенала,
співець, кого земля сумлінням звала!
Як міг ти проповідувать батіг,
невігластво, попівщину й сваволю?
Як міг забути про тяжку недолю
закутого селянства? Як ти міг!
І рвучко до грудей приклавши руки,
з обличчям, скривленим від болю й муки,
Віссаріон закашлявся… й затих.

Так ранений орел із скель крутих
в долину падає, ламає крила, —
стікає кров, орла лишає сила,

та затуманений гарячий зір
летить до верховин знайомих гір,
де пропливає хмарка чиста й біла…

А за вікном гуде, шумить весна
й палає сонце на блакитних гонах.
І ясно в пам’яті Віссаріона
давно забутий спогад вирина.
Вечірка. Свічі. Гості гомоніли.
Розмови непримушено текли.
Запально очі у гостей горіли,
хоч вислови їх стримані були.
Всі прагнули заглянути в майбутнє —
і говорили різне.
 Між присутніх
був шумний Герцен і якийсь магістр,
педант і доктринер, бундючний понад міру.
Змагались про філософічний лист
і Чаадаєва. Слова, немов рапіри,
дзвеніли в запалі рвучких атак,
стикались доводи, як у бою солдати.
І ось магістр, уставши, мовить так
самовдоволено й незрівняно пихато:
„В освічених країнах тюрми є
для божевільних, котрі ображають

основи, що усі їх поважають:
закон, царя і віру“. — Й додає:
„І це прекрасно!“
 І тоді встає
Віссаріон. У нього зір горить.
Увесь він — мов струна напнута туго.
Він, кажуть, був страшний у тую мить,
як промовляв, схрестивши руки, глухо:
„А ще в освіченіших — гільйотина
ножем стинає голови у тих,
хто це вважа прекрасним“.
 І затих.
Настала довга і тяжка хвилина.
Схвильований господар дому зблід,
а гості змовкли.

 Виснаження вид
у хворого немов просяв.
 Дружина,
ввійшла в цю мить. Поквапно йде до нього
стурбована й бліда. Біля порога
стоїть прямий, як статуя, жандарм,
посланець Дуббельта.
 Так, значить, цар
про нього не забув? Так, жде розплата

його в холодних стінах каземата
або в сибірських руднях? Що ж! Дарма!
Живого духу не злама тюрма
Його не закувати у кайдани.
Він з підземелля, з попелу устане
й, безсмертний, оживе в народі знов,
щоб битись за братерство і любов,
за рівність уселюдську і свободу.
Вже чутно грізні поклики народу!
Він устає! Він твердо й грізно йде, —
і рабство і сваволя упаде!
Так швидше гинь, насильство і тюрма!
Хай зійде сонце, хай загине тьма!

Росіє! Бачу путь твою ясну:
розвіявши мару пітьми страшну,
розбивши ланцюги сваволі й гніту,
ти — на чолі освіченого світу —
даєш закони вченим і митцям,
натхнення будівничим і співцям,
приймаєш дань поваги і пошани,
хвалу і славу людства усього.
Я бачу даль майбутнього твого!
Я заздрю вам, майбутні громадяни!
Привіт же вам, творці життя нового,

за щастя, одвойоване в бою!
Я вам з мого минулого тяжкого
через століття руку подаю!

Віссаріон простяг в нестямі руку.
Над ним дружина злякана й смутна…
Жандарм…
 А за вікном шумить весна
і буйний тепловій у вікна стука…

1939 р.

Урок з літературного читання на тему «СУМНО ХЛЮПАЄ ДОЩ. ЛІНА КОСТЕНКО «СОЛОВЕЙКО ЗАСТУДИВСЯ»

Про матеріал

Тема. СУМНО ХЛЮПАЄ ДОЩ. ЛІНА КОСТЕНКО «СОЛОВЕЙКО ЗАСТУДИВСЯ»

Мета: вдосконалювати техніку правильного, свідомого, виразного читання; формувати в учнів уміння аналізувати, узагальнювати, робити посильні висновки з прочитаного, вчити визначати настрій твору; виховувати любов і бережливе ставлення до природи.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Знову день почався, діти,

Всі зібрались на урок.

Тож пора нам поспішати –

Кличе в подорож дзвінок

II. АРТИКУЛЯРНІ ВПРАВИ

  • 1.Фонетична зарядка
  • -Як гарчить собака?
  • -Як шипить гусак?
  • -Як цокає годинник?
  • -Як шипить змія?
  • -Як виє вовк?
  • 2.Робота над чистомовкою

Ка-ка-ка, ка-ка-ка –

Бігла ящірка прудка.

Ку-ку-ку, ку-ку-ку –

Я зустрів її в садку.

Ки-ки-ки, ки-ки-ки –

Ти хвоста їй відпусти

Ках-ках-ках, ках-ках-ках

Бо лишиться він в руках.

III. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Читання вірша Ліни Костенко з пам’яті.

IV. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

1.Відгадайте загадку.

• Хтось відкрив на небі душ,

Повно на землі калюж.

І на нас водиця л’ється.

Як це явище зоветься? (Дощ)

Перед вами хмарки. За кожну правильну відповідь я вам даватиму по краплинці і ви будите класти їх нижче хмарки. Чим сильніший дощ буде на вашому малюнку тим вища оцінка.

2.Актуалізація життєвого досвіду дітей

— Які бувають дощі?

(Грибний дощ, злива, грозовий, дощ із градом, мряка, косий, смуговий)

— Буває, що дощ ллє і ллє. Кінця-краю йому немає. Не чути співу пташок. Сумно хлюпає дощ — сумно на душі.

Бог має особливі склади дощу на краю світу… Коли з’являється потреба пускати дощ на землю, Бог посилає пророка Іллю і глухого янгола. Вони набирають дощ у хмару і розносять його по світу. При цьому буває нерідко так, що як почнуть вони пускати дощ, то пускають його безперервно декілька днів поспіль. Так стається тому, що глухий янгол запитує в Бога, куди потрібно пускати дощ. Бог каже йому: «Ходи там, де чорно»; а він, не розчувши, ходить там, де вчора. Бог каже: «Іди туди, де просять», а він, не розчувши, іде туди, де косять. Бог каже: «Іди туди, де ждуть», а він, не розчувши, іде туди, де жнуть.

V. СПРИЙМАННЯ Й УСВІДОМЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Повідомлення теми і завдань уроку

1) Вступне слово вчителя.

— Сьогодні ми ознайомимося із віршем Ліни Костенко, у якому через один з дощів застудилася маленька пташка.

Яка — відгадайте!

• Маленький, сіренький

По гаях літає,

Уночі співає.

Як сонце заходить,

Він чарівний спів заводить.

— Тьох-тьох-тьох,

Тіву-тів…—

Лине радісно з гаїв.

То співаночка чия?

Голосного… (солов’я).

— Що вам відомо про цих пташок?

(Авторське крісло. Розповідь про соловейка заздалегідь підготовленим учнем)

Соловей — невеличка пташка коричнево-сірого кольору.

Попри звичайний вигляд спів пернатого неповторний. Соловей дуже моторний і спритний, його побачити серед природи дуже важко. Тільки солов’їні трелі вкажуть, що він десь поблизу. Птахи перелітні, з вирію повертаються пізно навесні. Співають від весни до початку літа. Потім зайняті клопотами про пташенят. Співає птах дуже старанно. Сидить непорушно, тільки тремтить його горлечко. Кожний соловей має свою особисту пісню.

Цікаво, що за солов’їним співом люди здавна роблять погодній прогноз. Якщо навесні пернатий співає всю ніч, значить буде тепла сонячна погода.

2)Робота із заголовком та ілюстрацією (с.84)

— Хто зображений на малюнку?

— Де знаходиться соловейко?

— Як ви гадаєте, чому він у ліжку?

— Що свідчить про те, що він захворів?

— Прочитайте назву твору. Про що йтиметься у вірші?

3) Виразне читання вірша вчителем.

— Чи сподобався вам вірш? Що саме сподобалося?

— Чи справдилися ваші передбачення?

— Яким ви уявляєте соловейка?

Фізкультхвилинка

4) Перегляд відео з віршем, читання вірша хором

5) Словникова робота

— Чи трапилися незрозумілі слова чи вислови?

— Як вирозумієте вислів «дощик періщить заходився» (Сильно, безперервно йде дощ)

— Що таке плед? (Ковдра) ( З хмарки читається тлумачення слова)

6) Виразне читання вірша учнями.

а)Робота в парах. Читання способом «Обличчя до обличчя»

б)Поглиблене усвідомлення фактичної інформації

— Які слова у вірші свідчать про те, що дощ дуже сильний?

— Прочитайте рядки, що можуть бути підписом до ілюстрації

— Що у вірші казкового? Доведіть рядками вірша.

— Визначте настрій вірша. Чим зумовлений такий настрій?

— Знайдіть і прочитайте рими, що використала поетеса.

7) Робота в групах

— Складіть казку про те, як друзі допомогли Соловейкові одужати. (3-4 речення) і малюнок

Підсумок з вивчення поезії Ліни Костенко

1) Вступне слово вчителя.

— Поезії Ліни Костенко відкрили вам таку таємницю: персонажами твору, крім людей, можуть бути також явища природи, дерева, птахи, звірі, наділені людськими властивостями. Пригадайте вірші з такими персонажами.

2) Гра «З якого твору рядки?».

• Вже напряла хуртовин

На шапки для верховин,

На сувої полотна

На завісу для вікна… («Пряля»)

• Сині пальчики — мерзне житечко.

Нема решета, дайте ситечко!

(«Баба Віхола»)

• Поки дні іще хороші,

Поки є іще тепло,

А як випадуть пороші,

Заберу їх у дупло. («Білочка восени»)

• Дощик, дощик, ти вже злива!

Плаче груша, плаче слива.

(«Соловейко застудився»)

Виконання пісні про дощик (карооке).

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

— Чи цікавим був урок?

— Що вам найбільше сподобалося на уроці?

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Навчитися виразно читати вірш (с.84)

Вітер зі сходу України — LiveJournal

Румунія. Ніч. Накрапає дощик. Дорога додому. Пасажири автобуса сплять (чи роблять вигляд, що сплять). Окрім водіїв не сплять (чи роблять вигляд, що не сплять) тільки два хлопаки. Вони вирішили вийти раніше кордону, і діставатися свого міста самостійно. Час від часу, особливо коли дощ посилюється, вони сумніваються у доцільності свого плану. Але автобус проїжджає поворот на Ясси, і вони прохають водія зупинитись. Водій зупиняється, плескає по плечу одного із них і жартує щодо можливості стати вечерею вовків. Чувакам від цього стало трохи не по собі. Але вони виходять. Виходять вони в полі в пляжних шортах, сланцях і футболках.

Дощ, на щастя, припиняється, але тепліше від цього не стає. Тож вони в темряві почали діставати із своїх рюкзаків теплі речі. Стали вздовж дороги і простягнули витягнуті руки із великим пальцем догори. Несподівано, але стоплять вони всього хвилин із 5, може, 10. Гальмує фура, один з хлопів залазить до середини (так, туди ще треба лізти) і питає про можливість скласти компанію водієві до Ясс. Водій із якимось типовим румунським ім’ям на кшталт Міхай радо погоджується взятии попутників. Водій говорить по телефону, хлопці почергово то сплять, то споглядають на освітлену фарами дорогу, то слухають румунську мову водія. Поговорити із водієм мандрівники не можуть, бо Міхай (чи як його звати) англійською ні бум-бум. Проходить півгодини-година і починає сходити сонце. Стає цікавіше.
Вже близько до Ясс, вони дізнаються від водія пункти перетину кордону, дякують йому, роблять фото із ним і йдуть  дивитись на стародавню столицю Молдови.

1. Вони бачать місто, що три століття було столицею середньовічної держави — Молдови


2. Місто, яке захоплював Іван Підкова, проголошуючи себе господарем країни.


3. Місто, яке захоплював Северин Наливайко

4. Місто, яке брав Богдан Хмельницький і в якому брав шлюб його син

5. Місто, де провів свої останні роки Пилип Орлик

6. Словом, місто, що культурно та історично пов’язане із їхньою історичною батьківщиною

7. Також вони не змогли не помітити охайності цього міста

8. Мандрівники бачать чудові будівлі і пам’ятники

9. Чудові храми

10. Що зроблені зі смаком і неабияк оформлені

11. Ясси стали для них відкриттям

12. Коли не очікуєш чогось цікавого, а це постає перед тобою — це неймовірно приємне відчуття. Та і взагалі, вони не планували відвідувати це місто, тому це відчуття було приємнішим вдвічі.

13. Вони блукали небагато де, але цього виявилося достатньо, щоб вподобати місто

14. Цікава штука історія — не зрозумієш, де і ким ти будеш за якийсь час. Так і з містами, столиця Ясси стає звичайним містом. Проте дух столиці важко втратити, незважаючи ні на що.

15. Це як людина — якщо вона народилася шляхетною, то жодні життєві умови цього від неї не заберуть

16. Також українцям було приємно прогулятися ранком із відсутністю люду

17. Це той момент, коли ніщо не може завадити відчути місто

18. Проте в планах у наших героїв було до кінця доби встигнути до Одеси

19. Тому вони ще півгодинки-годину поблукали

20. І потрошки стали йти відшуковувати собі маршрут для автостопу

21. Попутно всмоктуючи у себе ще і ще вражень

22. Особливе захоплення у них викликали храми. Перший — дуже незвичної архітектури

23. І другий — такий собі акуратний взірець храмової архітектури.

24. Також дорогою з міста вони не могли не звернути уваги на паркан з колючого дроту Що це таке подумали вони, але відповіді не знайшли.

25. Переходячи міст, вони помітили маштабну реконструкцію місцевої річки. Так, ЄС — це дуже погано

26. Коло кожного будинку купа автівок. Так, ЄС — це дуже погано

Поблукавши містом ще із годину, вони вирушають до пунктів перетину кордону. Румунських леїв у них нема, банки ще не працюють, люди їх не розуміють через мовний бар’єр. Із горем навпіл вони дізнаються в який бік їм їхати. Вони наївно думають, що пункт перетину недалеко на відстані кілької кілометрів. Вони під’їжджають на трамваї зайцями в обраному напрямку, якимось дивом, вони їдуть саме туди, куди треба. Стають вздовж дороги, що хоч якось нагадує  трасу і, простоявши хвилин із 20-30, сідають до автівки  румуна, що, дякувати богу, знає і російську, і англійську. Тож в дорозі їм цікаво і весело. Вони говорять про музику, геополітичну ситуацію, жінок, алкоголь, національну кухню тощо.
Автівка під’їжджає до кордону, з неї виходять хлопці. Автівка поїхала далі вздовж кордону.
Хлопці, задоволені вдалим вояжем, йдуть до митниці. Вони йдуть і чують палку промову румунського прикордонника, не знаючи румунської, вони розуміють, що перетинати кордон можна тільки на транспортному засобі. Це відкриття загоняє їх у глухий кут. А кут був глухим через те, що тут на кордоні в пункті перетину Альбіца не видно жодного руху автівок. Вони стоять і думають, що ж нам, курва, робити. Але їм знову щастить. До них підходить чоловік років 35 на ймення Іван, розпитує що до чого. І пропонує їм допомогти. Іван їм розповідає, що він вже 10 років мешкає у Франції, і 5 років не був у Молдові, хоче відвідати батьків. Приїхав він сюди на власній автівці із дружиною та донькою. Автівку,  щоправда, не пустили через те, що вона куплена у кредит. Івану не залишалося нічого іншого, як знайти якогось таксиста і за гроші перевезти родину. На той час, коли мандрівники прийшли до кордону, родина вже поїхала. Тож таксист мав повернутись ще і забрати Івана. Із хлопцями.
Кордон Румунії і Молдови всі пройшли без проблем, хоча таксист трохи наводив паніку через корупційність митниці і можливий непропуск через неї, навіть якщо документи в порядку.
Таксист виявився доволі балакучим. І неймовірним русофобом. Він звинувачував росіян у тому, що ті навчили молдаван пити із великих стаканів, у тому, що молдавани навчились матюкатись ітеде.
В кінці, коли українці вже виходили із автівки, він їм сказав, що хай живе Степан Бандера і його жінка Параска.
Іван же дав їм 50 леїв на їжу і побажав вдало дістатись додому.  Тож хлопаки отримали духовні настанови і фінансове підкріплення.
За трохи більше, ніж одну добу вони встигли побувати в чотирьох країнах, перетнути купу кордонів і поспілкуватися із купою людей і отримати купу вражень.

Струцюк Йосип Георгійович — Вікіпедія

Струцю́к Йо́сип Ґео́рґійович (17 липня 1934 року) — український письменник-шістдесятник, Заслужений діяч мистецтв України, Почесний громадянин Луцька.

Народився 17 липня 1934 року в українському селі Стрільці на Холмщині. 1 листопада 1944 року разом із батьками депортований у село Новослобідка Верхнє-Хортицького району Запорізької області. У червні 1946 року, рятуючись від голоду, разом із батьками переїхав на Волинь у село Глинище (нині Ужова) Рожищенського району. Навчався у Глинищенській початковій, Копачівській семирічній школах. Працюючи в тракторній бригаді, відвідував Рожищенську вечірню середню школу робітничої молоді. У 1958 році закінчив Луцький державний педагогічний інститут імені Лесі Українки, після чого вчителював у середній школі в Білостоці, що поблизу Торчина, був науковим співробітником Колодяжненського музею-садиби Лесі Українки та Волинського краєзнавчого музею. Працював у місцевих газетах. Обіймав посаду старшого редактора Волинського обласного Будинку народної творчості, режисера народної самодіяльної кіностудії «Джерела» Ківерцівського РБК, очолював обласну молодіжну літературну студію «Лесин кадуб»[1].

Перша збірка поезій «Освідчення» вийшла 1965 році[2]. Член Національної Спілки письменників України з 1970 року[1].

Автор збірок «Засвідчення» (1969 рік), «Досвідчення» (1982), «Поезії» (1984) та інших. Всього понад 60 поетичних, прозових та драматичних книжок. Твори Йосипа Струцюка перекладалися польською, білоруською, російською мовами. Він -заслужений діяч мистецтв України, лауреат кількох міжнародних і всеукраїнських літературних премій. В пісенному жанрі співпрацював з такими відомими композиторами як Анатолій Кос-Анатольський, Олександр Білаш, Анатолій Пашкевич, Олександр Некрасов, Віктор Ліфанчук, Петро Свист, Віктор Тиможинський, Володимир Лич, Олександр Синютин та іншими. Зібрав і упорядкував до друку кілька сотень холмських і підляських народних пісень.

За сценаріями і режисурою Йосипа Струцюка створено до десятка кінофільмів. Зокрема, по телебаченню демонструвався кінофільм на тему Холмщини «Ти незгасна, зоре ясна». Ряд кінострічок Струцюка були відзначені на республіканських, всесоюзних і міжнародних кіноконкурсах.

Йосип Ґеорґійович Струцюк активно займається громадською діяльністю — він один із ініціаторів створення громадсько-культурного товариства «Холмщина», багато років був заступником голови цього об’єднання[3], очолював Волинську крайову організацію Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка.

У жанрі поезії[ред. | ред. код]

Вже вихід першої поетичної збірки «Освідчення» схвально привітала критика[1], а на другу «Засвідчення» написала закриту видавничу рецензію Ліна Костенко, де зокрема відзначила[4]:

«Головне, що перед нами справжній поет… в основі своїй він (Й.Струцюк) не ординарний, він чесний перед собою і перед людьми, він шукає свого фарватеру на глибинах».

Після такої оцінки тодішні «літературні цербери» почали пильно приглядатися до «глибинних пошуків» волинського автора і помітили в них те, що дозволило їм одразу ж «зарізати» третю книжку підозрілого поета попри те, що її підтримав лауреат Шевченківської премії Дмитро Павличко, котрий зокрема у закритій видавничій рецензії зазначив[5]:

«Творчість Йосипа Струцюка часто поєднує фольклорні елементи з елементами поетичної школи, яку найкраще репрезентують Микола Вінграновський, Іван Драч… Йосип Струцюк — митець тендітний, мислячий півтонами, структури його поезій не завжди відкриті навстіж, але того, хто увійде в них, чекає справжня радість».

«Справжньої радості» у автора не було навіть після підтримки Миколи Вінграновського і Бориса Олійника, котрі переконували головного редактора «Радянського письменника» в доцільності видати непересічну книжку волинського автора, і її вихід було відкладено аж на 13 років. Тільки після появи в «Літературній Україні»[6] добірки віршів із переднім словом лауреата Ленінської премії Михайла Стельмаха поетичну збірку «Досвідчення» поставили у видавничий план.

Ще пізніше, до свого 50-ти річчя Йосипу Струцюку вдалося у видавництві «Дніпро» випустити у світ томик свого вибраного «Поезії». Але збірник був значно «порізаним» і підредагованим цензурою. Згодом дещо з того, що було вилучено, автор помістив у збірках «Глибока живиця» і «Терпкі сторінки». Про них зокрема однокласник Йосипа, письменник Володимир Лучук пізніше написав[7]:

«Хоч за «Освідченням» видав-таки обчикрижені «Засвідчення» і «Досвідчення» — своєрідний триптих, — проте більшість з написаного лишилось у сховах. Тільки тепер ті терпкі сторінки — найсокровенніше, чим хоче поет поділитися з людьми, — з’явилося перед допитливі очі. Але далеко не все, що створене в різних жанрах».

Саме за поетичні збірки «Глибока живиця», «Терпкі сторінки», п’єсу «Роман Мстиславич — великий князь Волинський і Галицький», поставлену на сцені Волинського обласного музично-драматичного театру ім. Тараса Шевченка, та за національно-патріотичні пісні митець першим удостоєний 1992 року вже в незалежній Україні звання лауреата найпрестижнішої обласної літературно-мистецької премії ім. Агатангела Кримського.

Пізніше Йосип Струцюк видав декілька збірок із так званої «шухлядної» поезії. Прочитавши одну з них («Сторожові вежі») на той час молодий поет Василь Слапчук зазначив[8]:

«Це своєрідні нотатки, які творилися не подорожнім, а історією на вразливій душі поета, а подекуди і на його шкірі. Як шрами на тілі вояка розповідають про бойове минуле, так само у віршах Й. Струцюка закодована біографія і самого митця, і всього українського народу».

Дуже широкий розголос із тими «шрамами» мала й наступна збірка «Потойбіч тиші».

Своєрідним ліричним одкровенням стала книга «Вогонь предків». Після її виходу зокрема академік М. Г. Жулинський звернувся до автора з такими словами[9]:

«Ви — великий і особливий талант! Мені так прикро, гірко, що Ваша лірика, особливо й обов’язково з цим делікатним, чутливим до найменшого поруху сердечного подиву і захоплення магією кохання інтимом, не розпросторюється широко, на всю Україну! Такі поезії справжніх, високих поетів, таких, які торкаються почуттями найвищих піків інтимних переживань та духовності, не слід ні з ким порівнювати, проте Ваші поезії «загорнуті» любовно в досконалі шати образності, своєю оригінальною метафоричністю «туляться» до висоти безоглядного захоплення красою жінки, її коханням і власним зануренням у вир почуттів Миколи Вінграновського».

Твори Йосипа Струцюка перекладаються й на інші мови. Зокрема, в Польщі у видавництві «Prymat» вийшла «Po tamtej stronie ciszy» («Потойбіч тиші») польською мовою. Були підготовлені дві книжки для дітей і білоруською мовою (переклади зробив Василь Вітка), але на початку 90-х минулого століття в Білорусі видати їх вже не було можливості.

Знаковою у творчості поета є збірка «Десятий день тижня». Писалася вона в політично піднесені роки Помаранчевої революції. Поет, ніби зазирнувши у майбутнє, стримано застеріг:

Хай то буде
і не в унісон,
але мова все-таки про вірші.
Захопившись возвеличенням персон,
ми пропустим, мабуть, важливіше.

Цей вірш датований 27 січня 2005 року — саме в розпал народного протесту.

Нині вибрані поетичні твори Йосипа Струцюка (без драматичних поем) поміщено у двотомнику «Фарватер». Кожен із розділів двотомного видання — мов чисте джерело, що струменіє в ріку його поезії. У творчій палітрі поета з оригінальною та цікавою метафорикою — і вірші у формі традиційних катренів, і вишукані верлібри. У циклах «Погонич подорожника» та «Візія осені на фронтоні понеділка» — поліфонія буття з найнесподіванішими персоніфікаціями. Енергетика поетичного слова Йосипа Струцюка — життєдайно-молода, осонцена, світла, потужна, молитовно окрилена. Про неї дуже точно відгукнувся відомий поет і науковець Ігор Павлюк, зв’язаний з автором родинними узами, що як дехто відмічає, лише додає об’єктивності його словам[10]:

«Правила співжиття на землі, перейняті від предків, прості, як біблійні заповіді, але жити з ними непросто. Особливо поетам. Особливо — коли стараєшся писати так, як живеш, а жити — як пишеш. У цьому суть благородства, без якого всяке мистецтво втрачає смисл, а значить — втрачає смисл саме життя-буття».

У жанрі прози[ред.

| ред. код]

У 1980 році Йосип Струцюк дебютував невеличкою прозовою книжкою оповідань та етюдів «Червень — місяць тиші». І хоч з неї були вилучені найдорожчі автору твори, проте це не завадило відомому майстрові слова Роману Федоріву признатися[11]:

«Проза Йосипа Струцюка така ж цікава, як і поезія. Опріч того, вона — чесна, правдива, безкомпромісна».

Наступна книжка «Вернісаж» була відхилена, як і збірка оповідань, новел і образків «Зустріч із війною». Але досвідчений прозаїк порадив молодому письменнику не впадати в розпач, а поступово наполегливо освоювати новий для себе жанр.

Після того, як Михайло Стельмах «вирвав нашого автора з 13-ти річного мовчання», будучи вже тяжко хворим, він ще встиг благословити у світ і прозову збірку Йосипа Струцюка «Лінія життя», на яку було навішано чимало ярликів-підозр у видавництві «Радянський письменник».

На окрему згадку заслуговує перший роман волинського автора «Круцю, круцю, журавлі», котрий, незважаючи на активну підтримку завідувача відділом прози в тому ж «Радянському письменнику» Романа Андріяшика, був усе-таки відхилений від друку, а вийшов аж через 10 років у Луцькому видавництві «Надстир’я». Цей роман — багатоплановий і багатогранний. За скупою авторською розповіддю чи описом читач відкриє для себе глибокі пласти, у яких давні й сьогочасні звичаї і традиції, норми моралі, пам’ять землі і народу. Дарма, що в ньому чимало драматизму, загалом він сприймається як твір оптимістичний, його герої ніби пробудились, роздивляються, куди йти, чого шукати в цьому непростому житті[12]. Згодом Струцюк видав кілька повістей і романів, серед яких чи не найбільш знаковою стала дилогія «Од Гучви до Стоходу». Зокрема відомий поет і критик Віктор Вербич зазначав[13]:

«Нова книга письменника — яскраве свідчення таланту і громадської мужності. Як ніхто досі, Йосип Струцюк зумів крізь призму доль показати і трагедію народу Холмщини й Волині в період Першої і Другої світових воєн, і звитягу істинних патріотів України, і суперечливі нинішні реалії».
Й.Струцюк, пропонуючи читацькому загалу свою дилогію, не надягає невластиву митцеві тогу ясновидця, пророка, діяча, котрий сподівається на певні політичні дивіденди. Заради майбутнього торжества істини, і як християнин, і як патріот, він каже виболену правду. Мусить робити це, повсякчасно пам’ятаючи про обов’язок перед пам’яттю тисяч і тисяч помордованих, порозстрілюваних лише за те, що були українцями. Окрім непідробного хисту, Й.Струцюк має моральне право мовити правду. Його попередні творчі набутки (а це півтора десятка поетичних збірок, книги прози та драматургії) творилися без намагання ставити водночас свічку Господу і князю пітьми, без загравання з режимом і штампування славослів’їв антилюдській імперській системі і розсилання проклять на адресу тих, хто не зрадив власному народу. Коли більшість колег по перу віддавали данину Мамоні і за це отримували відповідні привілеї, Й.Струцюк наче замикався в собі, ніби згадуючи Хосе Ортегу-і-Гассета:»Лише в нашій самотності ми — це істтині ми». Струцюкова самотність — це самозаглиблення, осягнення сутності власного народу, відмова від бутафорності, лжі.

У післямові до збірника «Сповідь із зеленим натяком» один із найприскіпливіших дослідників творчості Й. Струцюка той же Віктор Вербич зазначає: «Істинний Митець, навіть зібравши щедрий врожай досвіду та осягнувши правікові закони мудрості, приречений назавше залишатися у весні своєї душі. У такій, нерідко беззаперечній, аксіомі автор цих рядків, перебуваючи у щасливій та вдячній ролі читача, переконувався під час перебування ще в світі «Червня – місяця тиші». Першої книги Поета, в якій він потужно засвідчив себе в іпостасі Прозаїка. Не випадково той 94-сторінковий «Червень – місяць тиші», що побачив світ у «Каменярі» 1980-го, благословили, перебуваючи в ролі рецензентів, Роман Іваничук і світлої пам’яті Михайло Стельмах. Адже Йосип Струцюк у лаконічних текстах зумів умістити такий Всесвіт людської любові та болю, якому немислимо малі обшири великих прозових полотен. Коли читаєш книгу повістей, оповідань новел «Сповідь із зеленим нятяком», знову наче стаєш бранцем незабутніх вражень від зустрічі з «Червнем – місяцем тиші». Однак сила цих відчуттів помножена на художні набутки, сумлінно й талановито напрацьовані за третину століття. Й у той же час, Йосип Струцюк зумів не розтратити дитинно-юний дар любити, радіти, страждати, відкривати, бачити, не зрікшись сили зеленобарвної всемогутньої весни. Тому й цілком закономірно, що новий збірник його прози (після таких знакових видань, як романи «Круцю, круцю, журавлі» і «Чорний припс», книги повістей та оповідань «Лінія життя», «Під арештом ночі», «Цвіт дикої шандри», «Помста Салмакиди», «Усе не так просто», дилогія «Од Гучви до Стоходу») — «Сповідь із зеленим натяком».Читаючи прозу Йосипа Струцюка, вкотре ловиш себе на думці, що ті долі та шляхи, які він з такою максималістською чесністю являє у своїх полотнах, — це й намагання майстра слова не дати канути у небуття тому, чого не маємо права забути, це сувора правда, від якої гріх зрікатися, якщо хочемо залишитися собою, не віддати у безвість та безімення мільйоннолику, страдницьку й незнищенну, гріховну та праведну Україну».

До постаті українського гетьмана Богдана Хмельницького Йосип Струцюк звертався не раз. Одначе, натикаючись на все нові й нові архівні документи і, переосмислюючи їх, він відтворив державного діяча на широкому історичному тлі, письменник показав неабиякий талант гетьмана як полководця на початку війни і разом з тим не побоявся вказати на його пізніші прорахунки, котрі згодом відкинули на довгі роки наш народ від визволення. Сміливо і доволі переконливо в романі подано стосунки гетьмана зі своїми найближчими соратниками Максимом Кривоносом, Данилом Нечаєм, Іваном Богуном, Іваном Виговським… Дехто з цих відомих державних мужів в окремих воєнних ситуаціях дивився, можливо, навіть трохи далі, ніж гетьман. Цікаво і по-новому інтригуюче подані стосунки батька й сина Хмельницьких з молодою покоївкою Оленою (Хелєною), що згодом переросли в драму, котра тяжко відгукнулася в козацькому таборі, особливо на полі під Берестечком. Водночас у книзі «Бог задумав інакше» (наклад 100 прим.) перед сучасним читачем постає драма унікальної особистості, з її злетами й падіннями, з фатальною запрограмованістю особистісних моральних і психологічних комплексів. Йосип Струцюк, виношуючи впродовж кількох десятиліть творчий задум щодо створення розлогого епічного полотна про Богдана Хмельницького, попередньо неодноразово звертався до образу цього гетьмана у своїх поезії та драматургії. Він намагався наблизитися до усвідомлення парадоксальної сутності цієї величної та, разом із тим, трагічної особистості, яка стала чи не найвизначнішим провідником українського народу. Проте наслідком діянь Хмельницького став і той геополітичний «глухий кут», в якому опинилася Україна, будучи у лабетах Московської (з 18 століття – Російської імперії). Навіть тлінні останки видатного українця було викинуто з могили, аби стерти з лиця землі згадку про славетного сина нашого народу, аби забрати цю постать з історії, витравити з національної пам’яті. Йосип Струцюк, пишучи роман про Богдана Хмельницького, прискіпливо вивчив досвід попередників. Зокрема – й тих, які інтерпретували постать гетьмана в художній літературі, передовсім – у прозових творах (Миколи Костомарова, Михайла Старицького, Павла Загребельного, Івана Ле, Раїси Іванченко, Юрія Косача). Звичайно, не оминув ні Шевченкового гостро полемічного осягання ролі Богдана Хмельницького, ні акцентацій Ліною Костенко (роман у віршах «Берестечко»). До того ж він скрупульозно попрацював над історичними джерелами, які стали доступними у новітній період вітчизняної історії. Хоча і в художніх творах, і в історичних розвідках зазвичай давалися взнаки як ідеологічні комплекси, так і намагання вписати визначного українця у «прокрустове ложе», продиктоване часом, владними режимами, авторською зорієнтованістю. Йосип Струцюк, на відміну від попередників, не намагався ні ідеалізувати, ні «поховати» постать гетьмана. Письменник не мав жодного наміру прилаштувати діяння Богдана — Зиновія Хмельницького до тих чи інших кон’юнктурних забаганок. Як уже зазначалося вище, автор роману «Бог задумав інакше…» концептуально не сумнівається у тому, що гетьман виконав свою місію, будучи, з одного боку, — надзвичайно сильним лідером, а з іншого – звичайною земною людиною, яка хотіла любові, умиротворення, щастя.

Роман «Інфамія»- це художньо-документальне свідчення, як своя і чужа олігархія забирала владу в народу і, що найбільш прикро,як окремі ура-патріоти сприяли цьому.Зрозуміло, що народ не зміг стерпіти цього… Якщо коротко, то ця книжка-документ про переддень кривавого українського Євромайдану і Революції гідності.

Тут доречно згадати, що роман «Бог задумав інакше…» вийшов накладом у 100 примірників за свій рахунок, а про новий роман-хроніку «Інфамія» (теж 2014 р.) і говорити нічого — побачило світ усього-на-всього 5 примірників.

Новий твір Йосипа Струцюка «По дорозі до Савур-могили» (наклад 50 прим.)– це оповідь, часто побудована на документах, про подвиг і відступництво, про перші здобутки і втрати на фронті,про небачену самопожертву в окопах і нечувану зраду в тилу;про те, з чим зовсім несподівано зіткнулися ми, українці, виборюючи самостійність і створюючи нашу національну армію,котра перед тим була, по суті, знищена промосковським президентом-ренегатом і його поплічниками-манкуртами. Якщо коротко, то це роман про теперішню російсько-українську війну,яка несподівано почалася і хтозна, коли закінчиться.

У романі «Отаман Болбочан та інші» (2017) висвітлено ім’я одного з найталановитіших воєначальників минулого століття Петра Болбочана. Але, на жаль, через людську гординю і заздрість до вишколеної військової постаті безстрашного лицаря на тлі буремних революційних нуртів, вписувалися почасти суперечливі та неоднозначні сторінки з його іменем у нашу історію. Хай там що, а отаман Болбочан таки мав право сказати: «Ми перед батьківщиною свій обов’язок виконали чесно». Це й основна сюжетна лінія роману. Недарма академік М.Жулинський відзначив: «Ваш «майже документальний» роман «Отаман Болбочан та інші» – це «видатне явище історичної романістики».

На особливу увагу заслуговує повість «Операція «Burza», або ми їх спільно винищимо» (2017), де автор стверджує, що трагічне протистояння українців і поляків почалося не в 1943 році й не на Волині. Воно – наслідок міжнародної політики Польщі, сумнозвісної репресивної політики так званої «пацифікації», заселення українських етнічних територій «осадниками», намагання «ополячити» й «окатоличити» населення Західної України (в тому числі й Холмщини), що після поразки УНР опинилося під польським гнітом. Треба сказати, що в польсько-українські події активно втрутилися не лишень німецькі фашисти, а й московські комуністи. Це переконливо відтворив автор, спираючись не лишень на спогади, а й на документи.

Ознайомившись із творчістю волинського автора, письменник і науковець із Тернопіля Петро Сорока признався:

«Коли читаєш Йосипа Струцюка, засвічується душа і поривається дух, хочеться жити і працювати для України. Така в них латентна сила. У Струцюка кожне слово, ба навіть титла, дихає Україною. І головне, звичайно, добротний художній рівень, ота стилістична викінченість, яку знаходимо тільки в справжніх майстрів. Нині з’являється чимало творів про Україну і Бога, але більшість з них тільки профанує святу тему. Й.Струцюк пише так, ніби з кожної букви на нього дивляться суворі очі Вседержителя. Для нього неприпустимо — схибити чи злукавити у слові. В його душі і мислі немає місця для такого популярного нині означення — «кон’юнктура». Є чимало працьовитих і плідних письменників. Але не всі вони викликають захват. Тому що в талановитого письменника ця риса безцінна, а в бездарного — небезпечна. Усе, що пише Йосип Струцюк, позначене небуденним хистом. А кількість написаного ним – чимала бібліотечка. За жанрами це великі романи, повісті, оповідання і новели, а ще написано чимало (видано навіть ювілейний збірник на його пошану), він залишається недостатньо визнаним автором. Це тому, що його книжки виходять мізерними накладами і навряд чи долітають у різні регіони України. Хоча його повісті з давнього і недавнього минулого України мали б розходитися щонайменше стотисячними тиражами. Чому ж тоді не виходять? Тому що за нинішніх умов книжка (навіть найкраща) вимагає розкрутки. І ми є свідками ситуації, коли значно слабші з художнього боку твори розходяться сто- і двохсоттисячними накладами, а справжні шедеври часто не мають жодного ходу.»
.»Кур’єр Кривбасу». 2013, січень-лютий.

У жанрі драматургії[ред. | ред. код]

Звертають на себе увагу драматичні поеми Йосипа Струцюка «Смерть Хмельницького», «Свідчимо перед Богом» (про гетьмана Івана Виговського), «Анафема» (про гетьмана Івана Мазепу), а також п’єса «Декалог самопосвяти», де відтворено бій у Гурбинському лісі між українськими повстанцями і енкаведистами. В них автор торкнувся найболючіших точок нашої як давньої, так і відносно недавньої історії. І виразив він їх у слові в несподіваному ракурсі досить переконливо. Вистава за драматичною поемою Йосипа Струцюка «Роман» з великим успіхом ішла під назвою «Роман — великий князь Волинський і Галицький» на початку 90-х у Волинському музично-драматичному театрі ім. Т. Г. Шевченка.

Є у автора дуже цікава п’єса, з прозорим підтекстом, про юнацькі роки імператора Нерона «Найкращій матері — смерть», а також твір за грецькими міфами «Теогонія», в якому розкрито людиноненависницьку продажну тоталітарну систему.

Для дітей[ред. | ред. код]

З сином Богданком. 1976.

Серед виданих книжок автора з Волині є кільканадцять і для дітей. Це — «Я не шевчик і не кравчик», «Безконечна казочка», Гомін Турового урочища», «Романко і Трубач» «Помста козацька» та ін.На особливу увагу заслуговує поема-казка «Славен витязь Кожум’яка», що вже виражена в музичному варіанті. Його твори друкувалися в багатьох часописах, збірниках, читанках і таких відомих зібраннях творів, як антології української літератури для дітей, що виходили у видавництві «Веселка», а також «Ад круч дняпроу́скіх» (білоруською мовою)та інших. Збірки «Бузьків вогонь», «Гостинець од зайця» перекладені на білоруську мову класиком білоруської літератури Василем Віткою.

Чимало текстів Й.Струцюка для дітей покладено на музику. Вони поміщені в пісеннику «Жайвірковий великдень» і широко використовуються у навчанні на уроках співу та на концертах.

Як помітила дослідниця дитячої літератури Міла Хомич:

«… він (Й.Струцюк) завжди з великою приємністю пише для дітей. То ж не дивно, що в його творчому доробку багато книг, присвячених дітям. Вірші його — це спогади дитинства, тієї світлої пори, коли особливо чутливо сприймаються голоси природи, пройняті почуттям споконвічного єднання людини, природи і космосу. Ці вірші для дітей писала добра і світла людина. .. Отож, якщо за вашим вікном сіро й незатишно або просто маєте вільний час, вкладіть свою долоню в добру руку автора і йдіть з ним у яскравий і чарівний світ, сповнений цікавих пригод».

До двотомника («Місячний зайчик» і «Воронько») увійшли твори, що були поміщені як у попередніх збірках, так і чимало нових, зокрема про героїчну боротьбу Української повстанської армії на теренах Волині. Струцюком ця тема чи не вперше піднімається в дитячій літературі пострадянського періоду.

У 2012 р. вийшла знакова книжка для дітей Й.Струцюка «Пригоди за всілякої погоди», куди увійшли найкращі повісті письменника.

Все це засвідчує, що письменник зробив свій вагомий внесок і в дитячу літературу.

Цікавий факт — його книжка для дітей «Вареники» була видана накладом аж у 400 000 примірників[14].

Йосип Струцюк і нині плідно працює для дітей.

Як справедливо зазначає відома поетеса й журналістка Валентина Штинько[15]:

«Сам же письменник постійно залишається у глибокому фарватері творчості, далекий від суєтності буднів, погоні за регаліями й нагородами, епатажності літературних тусовок».


ПІДГОТОВЛЕНІ ДО ДРУКУ:

  • Повість «Потомок Ілька Муровця»;
  • Збірка оповідань для дітей середнього шкільного віку «Передсвяток із татарським зіллям»;
  • Повість Живі душі»;
  • Стаття «Чорне і біле, або ж житіє благословенного серед поодиноких друзів і групове, довготривале цькування його всюдисущими щирими недругами» ВДА;
  • «У завулку мого імени» — поезії, котрі не увійшли до жодних збірок;

Пісня народна й авторська пісня[ред. | ред. код]

На рахунку письменника два авторських пісенних збірники: для дорослих «Ти — моє терпке пісенне диво» і для дітей «Жайвірковий великдень». Зокрема видатний композитор Анатолій Кос-Анатольський писав[16]:

«Йосип Струцюк — один із найкращих наших поетів, слово котрого природно лягає на музику».

А великий поціновувач народної пісні Михайло Стельмах свого часу зазначав[17]:

«Справді красне, справді неповторне слово! З власною піснею увійшов Йосип Струцюк в поезію».

Автор з Волині плідно співпрацював (а з деким і понині співпрацює) з Анатолієм Кос-Анатольським, Олександром Білашем, Анатолієм Пашкевичем, Олександром Некрасовим, Віктором Ліфанчуком, Петром Свистом і багатьми іншими композиторами. Окремі пісні Йосипа Струцюка широко відомі, а деякі вже сприймаються, по суті, як народні. Так пісня «Нас весна не там зустріла» (музика Олександра Гаркавого) виголошується на концертах та часто друкується у збірниках як повстанська, а нещодавно використана у телефільмі «Жіночі обличчя революції».

З дзвонкової народної криниці письменник вибрав сотні народних перлин, упорядкував їх і видав збірник «Ти не згасла, зоре ясна. Пісні Холмщини і Підляшшя». На відміну від багатьох своїх попередників він записував не лише тексти, а й мелодії. Цей збірник пісень є одним з найповніших у порівнянні з тими, що до того часу видавалися, i упорядкований таким чином, аби був доступний до виконавців. Треба звернути увагу на те, що фольклор цього краю найменш досліджений. За активну збиральницьку роботу і пропаганду пісень із Забужжя Волинське громадсько-культурне товариство «Холмщина» нагородило письменника премією «Корона Данила».

Кінематографічні роботи[ред. | ред. код]

За сценаріями і режисурою Йосипа Струцюка створено до десяти короткометражних аматорських кінострічок. Майже усі вони відзначені на республіканських і всесоюзних кіноконкурсах. Так фільм «В обійсті чорного самітника» (про рідкісного птаха — чорного лелеку) удостоївся головного призу на республіканському кінофестивалі, а на всесоюзному — ще й золотої медалі (1980). Режисерський сценарій цієї кінострічки у методичному посібнику для кіноаматорів[18] подавався як зразковий. Найвищі нагороди здобули також такі кінофільми, як «На відстані пострілу» (про знищеного людиною тура) і «Помилка Тарзана» (про вовків), а кінофільм про волинське диво-озеро Свитязь отримав на міжнародному конкурсі «Кіномарина-77» бронзову медаль.

Про самого Йосипа Струцюка створено кінострічку «Повернення самітника».

Разом із «Лесиним кадубом»[ред. | ред. код]

На засіданні літстудії «Лесин кадуб». Зліва направо: Вікторія Литвак, Ганна Луцюк, Оксана Гундер, Йосип Струцюк, Софія Стасюк, Ольга Ляснюк, Марія Марченкова, Олена Пашук, Юлія Хвас і Тетяна Бондар. 2005 рік

Йосип Струцюк організував і майже 20 років керував Луцькою молодіжною літературною студією (з 2000 року організація творчої молоді) «Лесин кадуб». Про неї не раз згадували на всеукраїнських творчих семінарах, нарадах і з’їздах як про «літературне диво», «літературний феномен», «волинську школу».

Тут заслуга письменника у підборі й формуванні молодих талантів незаперечна, чимало з них нині вже не тільки члени Національної спілки письменників України, а й яскраві творчі особистості.

Беручи до уваги літературний доробок волинського автора, ось що каже зокрема перекладач його поезії на польську мову Тадей Карабович[19]:

«Коли задумуєшся над перцепцією поезії Йосипа Струцюка, то думаю, що вписується вона в загальне тло поезії української років шістдесятих і сімдесятих. Поряд творчості Ліни Костенко, Ігоря Калинця, Василя Голобородька, Миколи Воробйова і Василя Стуса творчість та виражає спільний процес літературний, ніби додаючи контекст луцький (волинський) до тієї поезії».

Окремі видання творів[ред. | ред. код]

Поезія[ред. | ред. код]

  • Освідчення: поезії. — Львів: Каменяр, 1965.
  • Засвідчення: поезії. — К.: Молодь, 1969.
  • Досвідчення: поезії. — К.: Рад. письменник, 1982.
  • Поезії. — К.: Дніпро, 1984.
  • Глибока живиця: поезії. — Львів: Каменяр, 1989.
  • Терпкі сторінки: поезії. — К.: Рад. письменник, 1991.
  • Сторожові вежі: поезії 1953–1993 років. — Луцьк: Надстир’я, 1993.
  • Потойбіч тиші: поезії. — Луцьк: Надстир’я, 1996.
  • Po tamtej ctronie ciszy. — Bialystok: Prymat, 2000.
  • Віть розчахнутої блискавки. — Луцьк: Волин. обл. друк., 2002.
  • Десятий день тижня: поезії .  — Луцьк: Твердиня, 2006.
  • Сон рябої кобили (і сміх і гріх): гумор і сатира. — Луцьк: Твердиня, 2006.
  • Вогонь предків: лірика . — Луцьк: Твердиня, 2007.
  • Фарватер: поезії (в 2-х томах).- Луцьк: Волин. обл. друк., 2009.

Проза[ред. | ред. код]

  • Червень — місяць тиші: оповідання та етюди . — Львів: Каменяр, 1980.
  • Лінія життя: повість, оповідання. — К.: Рад. письменник, 1985.
  • Круцю, круцю, журавлі…: роман. — Луцьк: Надстир’я, 1996.
  • Гучва. Повість печальних літ: роман. — Луцьк: Волин. обл. друк., 2001.
  • Під арештом ночі: оповідання, новели, есеї. — Луцьк: Вісник і К°, 2004.
  • Стохід. Повість жорстоких літ: роман. — Луцьк: Волин. обл. друк., 2004.
  • Од Гучви до Стоходу: дилогія: романи. — Луцьк: Волин. книга, 2007.
  • Цвіт дикої шандри: повісті, оповідання. — Луцьк: Твердиня, 2008.
  • Чорний припс : роман, повісті.  — Луцьк : Терен, 2008.
  • Помста Салмакиди: повісті й оповідання. — Луцьк: Терен, 2010.
  • Усе не так просто: повісті й оповідання. — Луцьк: Терен, 2010.
  • Сповідь із зеленим натяком: повісті й оповідання. — Луцьк: Твердиня, 2012.
  • Бог задумав інакше…: роман. — Луцьк: Твердиня, 2014.
  • Інфамія: роман. — Луцьк,2014.
  • По дорозі до Савур-могили:роман. — Луцьк: Вежа-Друк, 2015.
  • Коливо: белетристика і публіцистика . — Луцьк: Твердиня, 2015.
  • На березі крутіжу: повісті й оповідання; — Луцьк: Вежа-Друк, 2016.
  • Отаман Болбочан та інші: роман;- Київ: Український пріоритет, 2017.
  • Операція «Burza» або Ми їх спільно винищимо»: роман;- Київ: Український пріоритет, 2017.
  • Коридор: белетристика і публіцистика;- Київ: Український пріоритет, 2019.

Драматичні твори[ред. | ред. код]

  • Смерть Хмельницького: драм. поема на 1 дію. — Луцьк: Надстир’я, 1994.
  • Роман і Романовичі: драм. поеми. — Луцьк: Волин. обл. друк., 2002.
  • Найкращій матері — смерть!: трагедія. — Луцьк: Волин. обл. друк., 2003.
  • Свідчимо перед Богом…: драм. поеми. — Луцьк: Волин. обл. друк., 2003.

Твори для дітей[ред. | ред. код]

  • Бузьків вогонь: вірші. — К.: Веселка, 1969.
  • Гостинець од зайця: вірші та казки. — Львів: Каменяр, 1971.
  • Я не шевчик і не кравчик: вірші. — К.: Веселка, 1973.
  • Вареники: вірші. — К.: Веселка, 1977.
  • Гомін Турового урочища: повість. — К.: Веселка, 1981.
  • Романко і Трубач: повісті. — К.: Веселка, 1984.
  • Безконечна казочка: вірші. — Львів: Каменяр, 1984.
  • Іди, іди, дощику: вірші. — Дубно: Незабудка, 1992.
  • Буб: повість. — Луцьк: Надстир’я, 1997.
  • Помста козацька: оповідання. — Луцьк: Вісник і К°, 2003.
  • Зозулині черевички: вірші. — Луцьк: Волин. обл. друк., 2004.
  • Крилата квітка: казки. — Луцьк: Волин. обл. друк., 2004.
  • Йде у гості Миколай: поезія. — Луцьк: Твердиня, 2004.
  • Лісовий гість: розмальовки з лічилками, загадками та відгадками. — Луцьк: Твердиня, 2005.*
  • Чорногузка або ж Пригоди за всілякої погоди: повість. Луцьк: Терен, 2009.
  • Пригоди за всілякої погоди: повісті. Луцьк: Надстир’я, 2012.
  • Волинська абетка: вірші. Київ: Виданичий дім «Сам», 2017.

Твори для дітей у 2-х томах:

  • Місячний зайчик: драм. поеми та вірші. Т. І.
  • Воронько: повісті, оповідання, новели та казки . Т.ІІ. — Луцьк: Волин. обл. друк., 2005.

Антології[ред. | ред. код]

  • Антологія української літератури для дітей «Веселка» (в 3-ох томах) . К.: Веселка, 1984.
  • Бібліотека дитячої літератури «Ад круч дняпроу́скіх» (білоруською мовою). Мінськ: Юнацтва, 1984.
  • Антологія української поезії (в 6-ти томах). К.:Дніпро, 1984–1986.
  • Антологія літератури для дітей та юнацтва «Дивосвіт «Веселки». К.: Веселка, 2005.
  • Антологія української поезії для дітей «Зелене око». К.: Навчальна книга — Богдан, 2008.
  • Антологія сучасної малої прози «Сила малого». Луцьк: Твердиня, 2008.
  • Антологія українського верлібру. «Ломикамінь». Львів: Літературна агенція «Піраміда», 2018.

Інші видання[ред. | ред. код]

  • Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки: путівник / Й. Струцюк, І. Чернецький. — Львів: Каменяр, 1984.
  • Музей-усадьба Леси Украинки в Колодяжном: петеводитель / И. Струцюк, И. Чернецкий. — Львов: Каменяр, 1976.
  • Ти — моє терпке пісенне диво: пісні на вірші Йосипа Струцюка — Луцьк: Медіа, 1998.
  • Жайвірковий великдень: пісні для дітей на вірші Йосипа Струцюка. — Луцьк, Терен, 1999.
  • Ти не згасла, зоре ясна: пісні Холмщини та Підляшшя — Луцьк: Ініціал, 2006.
  • М.Стефанишин: Пісне, здвени! (Вокальні твори на слова Й. Струцюка). — Луцьк, Терен, 2009.
  • Події — в анфас, а постаті — в профіль: есеї, статті, рецензії. — Луцьк, Твердиня, 2011.

Виступи, інтерв’ю[ред. | ред. код]

  • Вічності достойний (про іконописця Іова Кондзелевича). Луцьк: газ. Слава праці. 1969. — 10 червня.
  • Поборник справедливості (про Давнила Братковського). Луцьк: Рад. Волинь. — 1973. — 3 березня.
  • Про Кирила Кожум’яку, змія і ще про дещо.- Луцьк: газ. Молода Волинь. — 1991. — 29 листопада.
  • Письменник може зробити більше, ніж Президент. — Луцьк. Віче. — 1996. — 7 листопада.
  • Мій друг Терпило-Гнівний (Володимир Лучук). Віче. — 1997. — 21 серпня.
  • Крута дорога Крут. Віче. — 1998. — 29 січня.
  • Вище голову, Маестро! (Про Анатолія Пашкевича). Віче. — 1998. — 5 лютого.
  • Комендант Холмської самооборони. Віче. — 1999. — 25 березня.
  • Ти не згасла, зоре ясна, або ж Як об’явилася Холмська чудотворна в Луцьку. Віче. — 2000. — 14 вересня.
  • У пошуках слів пісні: до 60 — річчя утворення УПА. — Луцьк: газ. Аверс-прес. 2002. — 10 жовтня.
  • Вітер часу і нашу вітрила. (Про Миколу Вінграновського та ін.). — Луцьк: газ. Слово і діло. — 2003. — 3 жовтня.
  • Золота стебловись поета (про Віктора Вербича). — Луцьк: ж. Терен. — 2003. Ч. 3.
  • Україна наша малоросійськая. — Луцьк: газ. Слово і діло. — 2004. 19 березня.
  • Перший ешелон (про депортацію українців із Холмщини). — Луцьк: газ. Сім’я і дім Народна трибуна. 2004. — 18 листопада.
  • З висоти Данилової гори. Зб. пісень «Ти не знасла, зоре ясна. Пісні Холмщини і Підляшшя» — Луцьк: Ініціал. — 2006.
  • Моє Колодяжне: з книги «Під арештом ночі». Луцьк. — 2006.
  • Нині в «Лесиного кадуба» хвіст новаторський — Луцьк: ж. Світязь. 2007. ч.13.
  • Чия б кричала, або кілька міркувань з приводу так званої «волинської різанини». Газ. Слово Просвіти. — 2010. — 6-12 травня.
  • Щемлива фермата Ігоря Павлюка…. ж. Дзвін. 2010. — Ч.10.
  • Не до пісень — «Всегда, везде и всюду». Молода Волинь. — 1992. — 14 лютого.
  • «Заслуженого треба заслужити, а я не вмів служити». Віче. — 1998. — 16 квітня.
  • Мисливці з кінокамерою, або ж Про чорного лелеку, який прославив Волинь. — Луцьк: Аверс-прес,. — 2002. — 11 квітня.
  • Мої Стрільці. Зб. Усе не так просто. — Луцьк: Терен. — 2010.
  • Тріумф і драма Гоголя, або ж Для кого і кому ми жертвуємо всім. Зб. Події — в анфас, а постатті — в профіль. — Луцьк: Твердиня. — 2011.
  • Крізь сніги і бурі (про поета, вояка УПА Петра Гетьманця). Зб. Події — в анфас, а постатті — в профіль. — Луцьк: Твердиня. — 2011.
  • 25-ий кадр Олени Пашук. Зб. Події — в анфас, а постатті — в профіль.  — Луцьк: Твердиня. — 2011.
  • Спиною до ворога: повість. Одеса, часопис «Море». 2013
  • На Середній Хортиці: стаття. Запоріжжя, часопис «Хортиця». 2014
  • На березі річки, назву якої вже мало хто пам’ятає»: повість. Львів, часопис «Дзвін», №11-12. 2014
  • Чорний припс: роман. Київ, часопис «Київ», № 1-2, 3-4. 2015
  • По дорозі до Савур-могили»: роман. Львів, часопис «Дзвін», №4. 2015
  • 363-ій: повість. Запоріжжя, часопис «Хортиця», №4, 2016
  • Операція «Burza», або Ми їх разом знищимо», повість. Львів, часопис «Дзвін»,№6. 2015
  • У сірій зоні: оповідання. Київ, часопис «Київ», № 5-6. 2018

Переклади[ред. | ред. код]

Йосип Струцюк перекладав на українську мову з інших мов, одначе в першу чергу вартим уваги вважає кілька книжок для дітей, перекладених ним, володаря Міжнародного почесного диплома ім. Ганса-Крістіана Андерсена, класика білоруської літератури Василя Вітки. Зокрема в його перекладі вийшла покищо лишень «Мишка» Василя Вітки накладом 150 000 (К.: Веселка, 1979). Інші — у Волинському державному архіві.

  • Ад круч дняпроускіх: оповідання, вірші, казки українських письменників у перекладі на білоруську мову. Мінськ, Юнацтва — 1984. С — 405–407.
  • Josyp Struciuk.Po tamtej stronie ciszy: поезії на польській мові, Бялисток, Prumat — 2000.
  • Думы і песні Валыні. Збірник: твори роетів і прозаїків Волині у перекладах на білоруську мову. Луцьк, Твердиня — 2013.

Кінофільми[ред. | ред. код]

На кінозйомках у Біловезькій Пущі. 1977.
  • В обійсті чорного самітника. — Золота медаль і головний приз на Першому всесоюзному фестивалі народної творчості (Москва, 1980).
  • Світло витязя. — Бронзова медаль на міжнародному кіноконкурсі «Кіномарина-77».
  • Помилка Тарзана. — Дипломи лауреата та головний приз на республі- канському і диплом лауреата на всесоюзному кінофестивалях.
  • На відстані пострілу. — Дипломи лауреатів на республіканському і всесоюзному кіноконкурсах.
  • Штрихи до портрета. — Диплом лауреата республіканського кіноконкурсу.
  • Пам’ять. — Диплом лауреата міжрегіонального кіноконкурсу.
  • Ой на Івана та на Купала. — Диплом лауреата республіканського кінофестивалю.
  • Новорічний подарунок (мультфільм).— Диплом лауреата республіканського і всесоюзного кінофестивалів.
  • Ти не згасла, зоре ясна.

КІНОСТРІЧКИ ПРО Й.СТРУЦЮКА:

  • Повернення самітника.
  • Нерозгаданий світ Йосипа Струцюка». Телесерія «Видатні волиняни».
  • Про себе — про Україну.

Театральні постановки за творами[ред. | ред. код]

  • Роман Мстиславич — великий князь Волинський і Галицький.
  • Смерть Хмельницького.
  • Славен витязь Кожум’яка.
  • В урочищі чорного диявола.
  1. а б в Біографія Йосипа Струцюка на порталі «Українська література»
  2. ↑ Енциклопедія «Українська література». Архів оригіналу за 10 грудень 2013. Процитовано 30 серпень 2011. 
  3. ↑ Струцюк Йосип Георгійович на сайті Волинського товариства «Холмщина»[недоступне посилання з липня 2019]
  4. ↑ Цит. по: Завжди і у всьому залишатися собою. — Луцьк: Твердиня, 2010. стор. 32 — 36
  5. ↑ Цит. по: газета «Молода Волинь» від 14 лютого 1992 року
  6. ↑ Тижневик «Літературна Україна». 7 вересня 1979 року
  7. ↑ Лучук В. «Терпкі сторінки» Йосипа Струцюка. — Київ, 1991. — стор. 3 — 4.
  8. ↑ Слапчук В. Нечувані герої, небачені раби. — Луцьк: Народна трибуна. — 1994. − 16 липня. — С.4.
  9. ↑ Газета «Віче». 8-9 вересня 2010 р.
  10. ↑ Павлюк І. Родоводу мого неспокій… — Львів: Дзвін, 2010. — № 5-6. — С.9.
  11. ↑ Цит. по: Завжди і у всьому залишатися собою.  — Луцьк: Твердиня, 2010. стор. 54 — 55
  12. ↑ Завжди і у всьому залишатися собою (штрихи до літературного портрета): зб. спогадів, статей, рецензій та інших матеріалів про життя і творчість Й.Струцюка. — Луцьк: Твердиня, 2010.
  13. ↑ Вербич В. Третє тисячоліття — під карбом його слова. Карб єдиної дороги: есеї та діалоги. — Луцьк, 2008. — С.43-49.
  14. Кравчук П. А. Книга рекордів Волині. — Луцьк : Волинська обласна друкарня ; Любешів : Ерудит, 2005. — 304 с. — ISBN 966-361-079-4.
  15. ↑ Газета «Волинь». 21 травня 2010 р.
  16. ↑ Горик Н. Я — це мої твори: газ. «Слово Просвіти» 23-29 липня 2009 р.
  17. ↑ Стельмах М. Про творчість Йосипа Струцюка. Літературна Україна. — 1979. — 7 вересня.
  18. ↑ В.Смородін, А.Ципенюк. Проміння малого екрана. К.: Мистецтво. — 1980
  19. ↑ Карабович Т. Коли читаю вірші Йосипа Струцюка…: післямова до книжки поезій Й.Струцюка польською мовою «Po tamtej stronie ciszy». — Bialystok: Prymat, 2000. 71 s
  • Письменники Радянської України.  — Київ: Рад. письменник. — 1988.
  • Письменники України (бібл. довід.) — Київ: Укр. письменник. — 2006.
  • Костенко Л. Закрита видавнича рецензія на поетичну збірку Й.Струцюка «Засвідчення» [скорочено]. — 1967.
  • Лучук В. Од засвідчення до досвідчення. — Львів: Жовтень. 1970. — 24 липня.
  • Пашкевич А. Неповторне слово: передмова до зб. пісень на слова Й.Струцюка «Ти — моє терпке пісенне диво». — Луцьк: Медіа. — 1998.
  • Рисак О. Повноголосся слова. Зб. Філологічні студії. — Луцьк, 2002.
  • Кравцова Л., Рарата Л. Урок-презентація книг Й.Струцюка «Помста козацька» та «Жайвірковий великдень». К.: Українська мова та література в школі. — 2004. — № 5, № 6.
  • Пашук О. Верлібровий Всесвіт поета, або Як спіймати мелодію за останню ноту. Струцюк Йосип. Десятий день тижня. — Луцьк: Твердиня. — 2006.
  • Коробчук П. Творча фермата. Зб. Авалон та інші території: рецензії та статті. — Луцьк: Твердиня.  — 2007.
  • Вербич В. Третє тисячоліття — під карбом його слова. Карб єдиної дороги: есеї та діалоги. — Луцьк, 2008. — С.43-49.
  • Оляндер Л. Людина та її доля в романі Йосипа Струцюка «Стохід». Українці Холмщини і Підляшшя. Зб. наук. праць. — Луцьк, 2008. — С. 478–159.
  • Бойко Т. Літературні сценарії. Збірник. — Луцьк: Твердиня, 2009.
  • * Воробей Ж. Структурно-семантичний аналіз ойконімів Холмщини, зафіксованих у романі Й. Г. Струцюка «Гучва» / Науковий вісник ВНУ ім. Лесі Українки.
  • Жулинський М. Про творчість Йосипа Струцюка. Луцьк: Віче. — 2010. — 14-20 жовт. — С. 4.
  • Мартинюк М. Рецепція образу Богдана Хмельницького у творчості Йосипа Струцюка. К.: Слово і час. 2011. — № 4.
  • Яручик В. Цілющий цвіт дикої шандри від Йосипа Струцюка. Завжди і у всьому залишатися собою: зб. спогадів, статей, рецензій… — Луцьк: Твердиня. — 2010.
  • Єфименко В. Різнобічний талант. Завжди і у всьому залишатися собою: зб. спогадів, статей, рецекнзій та інших матеріалів про життя і творчість Й.Струцюка. — Луцьк: Твердиня, 2010.
  • Завжди і у всьому залишатися собою (штрихи до літературного портрета): зб. спогадів, статей, рецензій та інших матеріалів про життя і творчість Й.Струцюка. — Луцьк: Твердиня, 2010.
  • Вербич В. Волинсько-донецький дуумвірат: і піснею, і словом.(Зб. Творчий шлях Олександра Некрасова). — Донецьк, Юго-Восток, 2011.
  • Воробей Ж. Особливості літературно-художньої антропонімії роману «Гучва» Й. Г. Струцюка / Науковий вісник ВНУ ім. Лесі Українки. — Луцьк, 2011.
  • Воробей Ж. Власні імена українців-холмщаків у романі Й. Г. Струцюка «Гучва» / Вісник Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Філологія. Випуск ХХІХ-ХХХІ. — Івано-Франківськ: видавництво Прикарпатського національного університету, 2011. — с.441-443.
  • Воробей Ж. Розширення семантики пропріальних одиниць у романі Й.  Г. Струцюка «Гучва» / Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного інституту ім. В. Винниченка. — Серія: Філологічні науки (мовознавство) — Вип. 100. — Кіровоград, 2011. — с. 33-36.
  • Воробей Ж. Структурно-семантичний аналіз ойконімів Холмщини, зафіксованих у романі Й. Г. Струцюка «Гучва» / Науковий вісник ВНУ ім. Лесі Українки.
  • Воробей Ж. Червенська Русь — давня батьківщина холмщаків./ Альманах Волин. обл. організації НСПУ «Світязь». Луцьк. 2012. С.155 — 160.
  • Сорока П. Йосип Струцюк. / Часопис «Кур’єр Кривбасу», 2013, січень-лютий.- с. 101–103.
  • Масюк Ж. Літературна онімія у творах про долю холмщан (на матеріалі текстів Й.Г. Струцюка)/ Брошура. Луцьк. 2014. С.20.
  • Волинець Ю. Велична місія Богом даного гетьмана. (Струцюк Йосип. «Бог задумав інакше…» : роман. /Й.Г.Струцюк. — Луцьк : ПВД «Твердиня», 2014. -392 с.) //Збірник Черкаського університету. Серія : Філологічні науки. Черкаси, 2015. — №25 (358). — С.130 — 134.
  • Твори Й.Струцюка в електронному каталозі бібліотек ЦАО м. Москви».[недоступне посилання з жовтня 2019]
  • Повість Й.Струцюка «Помста Салмакиди» на мистецько-літературному порталі «Захід-Схід».
  • Твори Й.Струцюка на «Читанці».
  • Твори Й.Струцюка в Українській дитячій онлайн бібліотеці.
  • Твори Й.Струцюка в Антології української поезії для дітей «Зелене око».
  • «Чорний припс», «Слід на снігу», «Усе не так просто», «Бог задумав інакше» (уривок із роману) на сайті «Буквоїд».
  • Поезії із циклу «Реприза самотнього цвіркуна» на сайті «Буквоїд».
  • Твори Й.Струцюка на Інтернет-ресурсі «Поезія та авторська пісня України» (Poezia. org).
  • [недоступне посилання з липня 2019 Твори Й.Струцюка на сайті «Літературне об’єднання Кобзар». (Роботи, які було прийнято на конкурс «Золотий тризуб»).][недоступне посилання з жовтня 2019]
  • Твори Й.Струцюка на сайті «Битва під Берестечком. Берестецька битва в художній літературі».
  • Твори Й.Струцюка і про його творчість на сайті незалежної громадсько-політичної газети «Волинь».
  • Твори Й.Струцюка на сайті Всеукраїнського культурологічного тижневика «Слово Просвіти».
  • Твори Й.Струцюка на сайті «Літературної України»[недоступне посилання з травня 2019]
  • Твори Й.Струцюка на сайті «Історична Волинь».
  • Твори Й.Струцюка на блозі «Сварга».
  • Інтерв’ю В.Вербича з Й.Струцюком.

Блог 1 — Б класу: Уроки літературного читання, 2 клас (за підручником В.Науменко), розділу «З народного джерела»

Тема. Скринька пісень-небилиць. «Два півники». Визначення персонажів твору. Мета. Ознайомити дітей з особливостями дитячої пісні. Зацікавити їх цим жанром, заохотити до спостереження за звучанням, описаними подіями; ввести поняття “персонаж твору”, навчати виділяти в тексті описані події, вчинки персонажів, давати їм оцінку. Визначити жанрові особливості пісні-небилиці: пісенне мелодійне звучання, описані події не можна  спостерігати у житті. Формувати вміння виразно читати, передаючи голосом пісенний характер твору. Виховувати любов до рідної мови. Матеріал до уроку. «Низенькі пороги…» Максим Рильський; «Два півники». Обладнання . Запис пісні «Два півники», мультимедійна презентація. Тип уроку. Урок засвоєння нових знань .                                    Хід уроку I. Організація класу. 1. Хвилинка психологічного настрою. Встаньте, діти, всі рівненько Посміхніться всі гарненько. Посміхніться ви до мене,  Посміхніться сам до себе.  Привітаймось: “Добрий день!” II. Етап «До читання». 1. Підготовка до правильного усвідомленого читання. Розвиваюча гра «Доповни чистомовку».(Слайд 1) Шу-шу-шу чистомовки я … ( пишу ). Ят-ят-ят я пишу для всіх… ( малят ). Ки-ки-ки всі говорять… ( залюбки ). Ло-ло-ло щоб чисте мовлення… ( було) Виконання завдань у зошиті (1, 2). 3. Бесіда за віршем М.Рильського. Читання вірша. — Коли народилися пісні? — Чому вони звучать і сьогодні?  (Діти читають  рядки, з яких вони дізналися, коли ви­никли народні пісні; зосереджую увагу на словах М. Рильського. (Читаючи і відповідаючи на запитання до поетичних рядків, діти зрозуміють: нащадки — це ми. Пісня народилася давно. Але вона й сьогодні звучить, бо її зберегли, відкрили навстіж двері і зробили низенькі пороги.) — Це так гарно сказав поет про нашу душу, серце і пам’ять. Пісня велична, могутня, дзвінка. Будемо читати, співати їх, багато дізнаємося про минуле, про мрії народу). Гра „ Читай швидко і відповідай”. (Слайд 2,3,4) Голосистий, строкатий, з гребінцем – (півник). Біла, мякенька, з ріжками – (коза). Сірий, зубатий, злий – (вовк). — Ці звірятка завітали сьогодні до нас на урок невипадково, а чому , дізнаєтесь пізніше. III. Етап «Під час читання». 1. Робота над темою уроку. Читання дітьми назви скриньки.  — Українська пісенна творчість дуже багата. Познайомимося  з дитячими піснями. Першою відкриємо скриньку пісень для дітей: пісень-небилиць. 2. Самостійне ознайомлення з інформацією. (Читання дітьми самостійно про особливості пісень-небилиць. Обмін враженнями. (с. 5 підручника)) — Що вас  зацікавило з прочитаного, про що захотілося дізнатися? 3. Бесіда за малюнками. (Читання дітьми заголовка: «Два півники». Розглядання малюнків.) —     Що роблять півники? Як вони працюють? Чим молотять горох? (Ціпами. Пояснення значення цього слова за малюнком.) Хто зображений на другому малюнку? Як дивиться коза на козеня? Чому так суворо дивиться цап на вовка? 4. Передбачення подій. Виконання завдань у зошиті до пісні «Два півники» ( 1,2,3,4). Чи здогадалися, що могло трапитися з козенятком? 5.Читання вчителем тексту. Читати текст потрібно мелодійно, дотримуючись пісенної інтонації, ніжно промовляючи слова півника, куроч­ки… Спочатку спокійно, милуючись описаною картиною, а потім, коли з’являється вовчок-сірячок, з тривогою. 6. Бесіда за прочитаним. Гра « Словничок настрою». (Слайд 5) — З яким настроєм слухали пісень­ку? (На дошці перед дітьми — «слов­ничок настрою»: веселий, радісний, святковий, урочистий, сумний, тривожний.) — — Коли хвилювалися? Хто порушив спокій? 7. Розкриття поняття «персонаж твору». — Всі, хто виконує дії у творі – персонажі. Що робить кожен персо­наж? 8. Повторне читання твору та його аналіз. Читання пісні ланцюжком. Про кого ще в ній розповідається? Словникова робота. (За словничком підручника.)(Слайд 6) Назвіть слова, які треба вам пояснити ( з’ясовуючи  значення слів ковші, надерти круп необхідно наголосити, що сьогодні ми купуємо крупу, а не деремо її. Отже, слова такого змісту підтверджують висловлену на початку уроку думку: давно-давно в Україні виникли пісні. ). — Назвіть усіх персонажів твору. Називайте їх так, як у пісні: курочки-чубарочки, вовчок-сірячок. (Якщо діти забувають, потрібно знайти в тексті). — Розкажіть, що робить кожен з них. 9. Фізкультхвилинка. Руханка (Слайд 7) —  В пісні сказано, що працювали всі: і до­рослі, і маленькі. Це характерно для українського народу, а для його творчості притаманне прославлення праці, працелюбства, прагнення працею придбати блага, залучення до праці змалечку. Ще в пісні оспівується вміння працювати й відпо­чивати. 10. Розкриття поняття «Небилиця». — Що тут вигадано?Тому ця пісня називається пісня – небилиця.  Які слова можна вибрати, близькі за значенням до слова небилиця із запропонованих. (Вигадка, фантазія.) 11. Гра « Відшукай за зразком». Відшукайте в тексті слова за зразком : не козеня, а козенятко; не півні, а півники. 12. Слухання в грамзапису пісні «Два півники». 13. Виразне читання тексту учнями. (Кілька разів діти читають пісеньку, дося­гаючи цілковитої правильності, виразності.) 14 . Робота в парах. — Прочитайте один одному з пам’яті ту частину пісні, яку ви запам’ятали. ІІІ. Етап «Після читання». 1. Робота за малюнками. Творчі завдання.(Слайд 8) — Знайти в тексті рядки, які ці малюнки ілюструють; — поміркувати, чому на малюнках немає інших персонажів; — намалювати свої словесні малюнки; 2. Робота в зошиті. Завдання 5 (с.7). 3. « Мікрофон». — З якою скринькою ми сьогодні працювали? — Що ви дізналися нового? — З якими поняттями ми познайомилися? 4. Оцінювання роботи. (Слайд 9) IV. Завдання додому. Придумати рухи до пісеньки « Два півники». Дізнатися, які вам співали пісеньки, коли ви були маленькими.

  

Тема. Скринька пісень – забавлянок. «Зайчику, зайчику». Робота в парі. Мета. Розкрити особливості змісту, побудови тексту пісні-забавлянки. Визначити      призначення пісень-забавлянок, дослідити походження назви. Поглиблювати уявлення про діалог, удосконалювати вміння його читати, розігрувати. Навчати сладати забавлянки за поданими словами. Виховувати любов до рідної мови. Матеріал до уроку. Скринька пісень — забавлянок, «Зайчику, зайчику» з підручника; с. 11 з «Перлинки». Тип уроку. Комбінований. I. Організація класу. 1. Хвилинка психологічного настрою. Дзвоник всім нам дав наказ: До роботи швидше в клас! Біля парти станемо чемно – Плине час хай недаремно. Будемо уважні і старанні всі. Сядемо рівненько на місця свої. IІ. Етап “До читання”. 1. Виконання розвиваючих вправ на розвиток читання .              Промовляємо поєднання двох приголосних з голосним; голосного з приголосними;  приголосного з голосниим і приголосним: бва, джа, кса, нча….;абв, адж, анч…; бав, даж, нач… ( з різною силою голосу, в різному темпі; промовляємо плавно, промовляємо відриваючи злиття одне від одного)  2.Оголошення  теми.  — Пісні бувають різні, і кожна з них має своє призначення: одні розважають, інші забавляють, третіми ми закликаємо когось або щось. 3. Робота  із схемою (с.8 «Перлинки»). — Нам  щодня одна із скриньок дарує свої пісні.  Відшукайте у завданні, яке пропонує жар-птиця, де написано «народні дитячі пісні», які з дитячих пісень ми вже читали, які сьогодні будемо читати. Покажіть, де вони записані. 3.Читання  ( промовляння) дітьми пісень, які їм, маленьким, співали. (Читають ті діти, які підготували пісні.) —  Про кого найчастіше згадується у цих текстах, хто персонажі (зайчик, котик, півник). — Чому так? (Бо маля рано дізнається про них, розуміє, любить їх.) —  Чи завжди розкриваються правдиві історії. 4. Розширення уявлень учнів про пісні-забавлянки. Розповідь вчителя. Дорослі у спілкуванні з дітьми створили  «поезію пестування»— це невеликі поетичні твори, які примовляють дорослі, пестячи немовля. Найближче до колискових пісень за змістом і характером стоять потішки або утішки — невеликі віршики, які промовляють дитині перед тим, як кладуть спати. Їхнє призначення — заспокоїти дитину,  щоб вона швидше заснула. Тексти утішок дуже подібні до колисанок, в них фігурують ті ж дійові особи, що в пісенній ліриці, найчастіше — кіт, який допомагає приспати дитину.  Найбільшу групу забавлянок становлять пестушки — коротенькі віршики, які виконуються у поєднанні із своєрідними рухами чи вправами, якими дорослий пестить дитину, підбадьорює, спонукає до певного виду діяльності і т. ін. 5. Самостійне ознайомлення з інформацією (с.7 підручника). — Який настрій викликають пісеньки – забавлянки? 6. Передбачення змісту пісеньки за малюнком. Бесіда. — Хто персонаж пісні? Де був зайчик? Де він зображений? Який у нього настрій ( зайчик чимось стурбований). —         А що трапилося з ним, дізнаємося, прочитавши текст. ІІI. Етап “Під час читання”. — Що трапилося із зайчиком? 1.Читання тексту пісні-забавлянки вчителем. (Читати зі зміною інтонації промовляння слів, звернених до зайчика, слів-відповідей зайчика.) 2. Відповідь учнів на поставлене перед читанням запитання: що трапилося із зайчиком? 3. Словникова робота.  Тік ( пояснення  за словничком с.8), колода (за малюнком). 4.Читання тексту дітьми напівголосно. (Діти читають кілька разів, щоб навчитися читати без помилок, у міру швидко.) 5.Читання твору вголос. 6. Визначення співрозмовників. — Між ким ведеться діалог?
7. Фізкультхвилинка. Лапки в боки, вушка вгору, Скачуть зайчики по бору. Кожний ранок на галяві        Спритно роблять вільні вправи.

Відпочили звірята

І пішли вже працювати.
8. Різні варіанти читання: читання в особах, читання з пам’яті ляльці (іграшці).
— Як потрібно читати? До кого звертатися? (У результаті діти приходять до висновку, що промовляючи пісню-забавлянку, ми звертаємося до малюка, заохочуємо його до розмови). 8. Творча робота. Самостійне доповнення дітьми за малюнком забавлянки (с. 11 «Перлинки»).  —  Розгляньте діти малюнок, зверніть увагу на задоволене личко дівчинки,  що в дівчинки у мисці,  що ще на столі (мед, молочко). 9. Вивчення  забавлянки напам’ять. 10. Робота в парах. Розігрування діалогу, відтворюючи поведінку зайчика в різних ситуаціях. ІV. Етап «Після читання». 1. Творча вправа «Поміркуй і скажи». Поміркуйте, від якого слова утворене слово забавлянка.Які забавлянки запам’ятали? Прочитайте  з пам’яті забавлянки. 2.  Робота в зошиті. Виконання завдання у зошиті (с.7). ( Текст буде таким: переляканий зайчик тікає від ловців. Біжить через бабин тік. Поспішає, з колоди – шубовсть у воду. Косим виділені слова, які дописують діти). —  Пригадай завдання, у якому треба було промовити і прислухатися до слова шубовсть. Ось тепер ми дізналися, що це зайчик впав хвостиком у воду. Але добре все для нього обійшлося: він живий,  бо у забавлянні про все сам розказав. V. Завдання додому. С. 8 «Перлинки», розігрувати пісні — забавлянки.

Урок 3.

Тема. Скринька пісень-закличок. «Іди. Іди дощику, Не йди, не йди дощику», «Глухий дощик».

Мета.  Ознайомити дітей з особливостями побудови, промовляння пісні-заклички. Сформувати уявлення про виникнення пісень-закличок. Виховувати пильність під час читання, навчати відшукувати значення незрозумілих  слів у виносках, тлумачному словнику. Формувати вміння знаходити спільне і відмінне в текстах пісень-закличок. Заохочувати дітей до запам’ятовування закличок. Виховувати любов до рідної мови.

Матеріал до уроку. Скринька пісень-закличок, «Іди, іди, дощику». «Не йди, не йди дощику». «Глухий дощик» — підручник.

Тип уроку. Комбінований.


                                       Хід уроку I. Організація класу. 1. Хвилинка психологічного настрою. Любі діти, добрий день! Зичу праці і пісень, А ще, друзі, всім бажаю – Сил, натхнення на весь день! ІI. Етап «До читання». 1. Створення ігрової ситуації. Перевірка домашнього завдання.                    — Про які пісні і що розповіла нам жар-птиця? (Розповідь за схемою с. 8 «Перлинка».)                                                                                                     2.Робота в парах: читання пісень-забавлянок.                                 3. Створення ігрової ситуації. Оголошення теми уроку.  — Сьогодні ми завітаємо у гості  до скриньки пісень – закличок.   Памятайте про правила поведінки в гостях, будьте уважними, чемними.                                                                                                                                     4. Виконання завдань, поданих  у зошиті (1-4), с.7-8. ІІI. Етап «Під час читання». 1. Самостійне ознайомлення з інформацією.Прочитайте текст про пісні – заклички. Наголос у слові  робимо на першому складі. 2.Бесіда за запитаннями. — У що вірили люди в прадавні часи? — Куди закликали дощ, вітер, сонце? — Що їм обіцяли? 3.Читання тексту вголос із завданням. —  Знайди, чим обіцяли  в пісні пригостити дощ. 4.Читання першої заклички «Іди, іди, дощику» вчителем. — Для чого діти звертаються до дощу? 5.Читання першої заклички дітьми (напівголосно,  потім вголос). Спостере­ження за побудовою. —         Прочитайте перший рядок. До кого звертаються діти? Що просять? (звертаються до дощу з про­ханням). Промовте цей  рядок. —         Прочитайте  наступні два рядки (про що в них ідеться?)обіцянка щось зробити приємне, задобрити сили природи. —         Прочитайте пісню до кінця. З яких слів видно, що борщику зготуємо багато? (Буде вам, буде й нам, буде всім комарам.) 6.Підготовка до виразного читання пісеньки — заклички. Вибір тону читання, сили голосу (весе­ло, досить голосно, спочатку з проханням, а потім з обіцянкою). 7. Інсценування заклички з пам’яті.

8. Фізкультхвилинка .

Руки вгору підняли, До сонечка потягли. В різні боки розвели, Й полетіли, попливли. Потім їх вперед зімкнули, І в долоні всі сплеснули. Як закінчили плескать, Стали вниз їх опускать, Ніжками затупотіли А за парти тихо сіли. 9.Читання вчителем, учнями другої заклички.  10. Словникова робота. Поливяний (звертаємось до словничка)     цебро (малюнок). 11 Аналіз і порівняння з першою закличкою. — Прочитайте однакові рядки.   Чим відрізняється третій рядок? — Прочитайте у другій закличці ту частину, якої немає в першій. — З яких слів довідалися, що пішов гарний дощ? 12. Інсценування  другої заклички (передача голосом радості, ви­кликаної дощем, гумору в словах тобі каша, мені борщ). 13.Творча робота. Вибір заклички для вивчення напам’ять, обмін вражен­нями: яка сподобалася більше і чому. Вибір мелодії, приспівування закличок. 14. Робота із зошитом. Із другої заклички діти вибирають слова, якими можна підписати малюнки (  поставлю на дубочку; горщик розбився, а дощик полився). 15. Читання учнями мовчки  заклички «Не йди, не йди дощику». — Чим відрізняється ця закличка від попередніх? — Чому дівчинка хоче,щоб зупинився дощик?  16. Міркування  над змістом заголовка «Глухий дощик».  17. Робота в парах . Читання діалогу.  18. Інсценування пісні – заклички «Глухий дощик», використовуючи жести, міміку. ІV. Етап «Після читання». — Зробіть висновок, чому пісні зі скриньки, до якої ми завітали сьогодні, називаються закличками. — Які заклички ви запам’ятали? 2. Гра «Читання Незнайком». Іди, іди дощику, зварю тобі борщику у старому горщику. Та поставлю на сосні, щоб не зїли велетні. Буде вам, буде й нам, буде всім велетням. — Молодці, діти, ви поводились в гостях у скриньки добре, і тому вам сьогодні посміхнулось сонечко, а дощик зупинився.

V. Завдання додому.

Скласти заклички (до сонечка, хмар, вітру, весни, зими, літа, грибів, вишеньок).

Урок 4.

Тема.  Скринька пісень- ігор. «Ходить гарбуз по городу». Розігрування твору.

Мета. Розширити уявлення учнів про пісенний фольклор, його види (інсценівки, ігри), призначення. Поглибити уявлення про діалог, навчати зосереджувати увагу на змісті діалогу в інсценівці, визначати, кому належать репліки, розігрувати інсценівку, передаючи інтонацією характер ведення діалогу, супроводжуючи слова жестами, мімікою. Заохочувати до промовляння слів із пам’яті. Виховувати любов до української мови, повагу до свого народу.

Матеріал до уроку. «Ходить гарбуз по городу» (с. 12-13 підручника),  «А продай, бабусю, бичка» (с.9-10, посібника «Перлинка»).

Обладнання. Презентація «Ходить гарбуз по городу», грамзапис «Подоляночка». 

Тип уроку. Комбінований.

до уроку ходить гарбуз по гор. from Ksenia Shemet
Хід уроку.

I. Організація класу.

1. Хвилинка психологічного настрою.

Продзвенів уже дзвінок,

Починається урок.

Плідно будемо працювати,

Чітко, правильно читати,

У дитячі ігри грати.

II. Перевірка домашнього завдання.

1. Гра  «Впорядкування рядків» пісні «Подоляночка».

Десь тут була молодесенька —

Тут вона впала, до землі припала,

Десь тут була подоляночка,

Личко вмивала, бо води не мала.

2. Рольова гра в групах «Подоляночка». (Під музичний супровід діти грають у гру «Подоляночка».)

ІII. Етап «До читання».

1.Оголошення теми. Створення ігрової ситуації.

Хтось приніс нам на урок чарівний кошик. Давайте побачимо, що в ньому.

2. Гра-розповідь.  У кошику коронки : гарбуз, диня, огірок, морква, буряк, картопля, квасоля, біб.

Що зображено на коронках?

— Як ви думаєте, а кому вони належать?

— А зараз ми дізнаємося, кому вони належать.

ІV. Етап «Під час читання».

1.Читання вчителем пісні «Ходить гарбуз по городу». Діти дивляться презентацію пісні. (Слайд 1 -9)

Хто ходить по городу? Що він запитує? (Слайд 10)

2. Словникова робота. Презентація. (Слайд 11, 12)

3. Перевірка первинного сприймання.

—         Розкласти коронки в такій послідовності, в якій персонажі появляються в пісні.

4. Повторне читання і аналіз пісні.

— Про які городні рослини йдеться у пісні? Чому їх названо гарбузовими родичами?

5. Самостійне читання пісні учнями.

—         Назвіть персонажів пісні.

6. Характеристика персонажів пісні.

З якою інтонацією потрібно читати слова кожного персонажа? (Турботливий гарбуз, можливо, стурбовані  його родичі.)

6. Творча робота учнів в групах: підготовка до гри.

— Підберіть собі костюми для виконання пісні.

7. Розігрування пісні « Ходить гарбуз по городу».

8. Руханка. (Слайд 13)

9. Творча вправа. Словесний малюнок «свято гарбузової каші».

7. Мірку­вання дітей

—  Щ означає слово інсценівка (твір для сцени). Оскільки цей твір для сцени, для його виконання (постановки) потрібні актори.

8. Робота за «Перлинкою»

1) Читання учнями розмови бабусі з покупцем (с.8-9 «Перлинки»), розповідь про бабусю на основі перших вражень.

2) Прогнозу­вання учасників, які будуть розігрувати твір на сцені.

3) Читання вчителем пісні.

Про що і як відбувалася розмова. Визначити, між ким во­на відбувалася.

4) Перевірка первинного сприймання.

(Відповідаючи на сформульовані запитання перед читанням тексту, учні відміча­ють, що для бабусі бички були такі дорогі, що вона нікому їх не хотіла продати.)

5) Словникова робота ( за виносками на сторінці після тексту).

6) Самостійне читання учнями тексту інсценівки.

7)  Аналіз відповіді бабусі.

( Спочатку бабуся називає колір, потім розповідає, чим бичок їй дорогий, закінчує словами: «цього не продам бич­ка». Може, вона якогось іншого продасть? Виявляється, ніякого.)

8) Обмін враженнями.

— Чи сподобалася бабуся? Якщо сподо­балася, то чим?

9.  Рольова гра. ( Розігрування інсценівки)

V. Етап «Після читання».

1. Гра «Добери риму». (Слайд 14)

2. Творче завдання «Продовж речення». (Слайд 15)

3. «Мікрофон».(Слайд 16)

VI. Домашнє завдання.

 Повторити вивчені пісні, за бажанням вивчити нові.


Deaf Fest привлекает сотни посетителей к Boardwalk

0 0

Счастливый

0 0%

Грустный

0 0%

Возбужден

0 0%

Сонный

0 0%

Злой

0 0%

Сюрприз

0 0%

(Посещали 92 раз, сегодня 1 посещали)

Связанные

Комментарии

комментария

Черный, глухой и чрезвычайно онлайн

«Я должна убедиться, что мои руки не пепельные, прежде чем подписать подпись», — объяснила глухая Накия Смит своим почти 400 000 последователям.

В одном из десятков популярных видео, которые она разместила в TikTok в прошлом году, г-жа Смит сравнила свою привычку быстро наносить лосьон на руки перед тем, как начать подпевать к глотку воды, которую слушающий человек делает перед тем, как начать говорить. .

С тех пор, как г-жа Смит создала свою учетную запись в апреле прошлого года, этот небольшой ритуал привлек внимание миллионов людей, привлекая внимание к уголку Интернета, погруженному в историю и практику языка, который, по мнению некоторых ученых, слишком часто игнорируется: черный американский знак Язык, или BASL.

Варианты и диалекты разговорного английского языка, включая то, что лингвисты называют афроамериканским английским языком, были предметом интенсивного изучения в течение многих лет. Но исследования Black ASL, который значительно отличается от американского языка жестов, отстают на десятилетия, затмевая большую часть истории языка жестов.

Около 11 миллионов американцев считают себя глухими или слабослышащими, согласно опросу американских сообществ, проведенному Бюро переписи населения в 2011 году, и чернокожие составляют почти 8 процентов этого населения. Кэролайн Маккаскилл, директор-основатель Центра изучения глухих чернокожих при Университете Галлодета, частного университета в Вашингтоне для глухих и слабослышащих, считает, что около 50 процентов глухих чернокожих используют Black ASL.

Теперь молодые чернокожие подписчики прославляют язык в социальных сетях, знакомя миллионы людей с историей диалекта, сохраненного его пользователями и обогащенного их жизненным опытом.

Нюансы черного ASL

Пользователи Black ASL часто сталкиваются с предположением, что их язык является меньшей версией современного ASL, но некоторые ученые говорят, что Black ASL на самом деле больше соответствует раннему американскому языку жестов, на который оказали влияние Французский язык жестов.

Г-жа Смит, чье имя на вывеске Чармей, дает простое объяснение того, чем отличаются эти два языка: «Разница между BASL и ASL заключается в том, что BASL имеет приправу», — сказала она.

Сравните ASL с Black ASL, и вы увидите заметные различия: пользователи Black ASL склонны использовать больше двуручных знаков, и они часто размещают знаки вокруг области лба, а не ниже на теле.

«Вот вам черный диалект, разработанный в самых суровых условиях, который каким-то образом во многих отношениях оказался более стандартным, чем белый аналог», — сказал Роберт Бейли, профессор лингвистики из Калифорнийского университета в Дэвисе.

По мере того, как школы для белых глухих в 1870-х и 1880-х годах переходили к устной речи, в которой меньше внимания уделялось жестам и больше внимания уделялось обучению глухих студентов разговору и чтению по губам, темнокожие подписывающие лица лучше соблюдали стандарты американского жестового языка и некоторые белые жесты преподаватели языка перешли в школы для глухих для чернокожих.

По словам Сейла Лукаса, социолингвиста и почетного профессора Университета Галлодета, многие школы для белых глухих были безразличны к образованию чернокожих глухих студентов.

«Позиция была такая:« Нам плевать на чернокожих детей », — сказала она. «Нас не волнует, получат ли они устную речь или нет — они могут делать то, что хотят». Таким образом, эти дети выиграли, имея белых глухих учителей в классе ».

Некоторые чернокожие подписывающие лица также склонны использовать большее пространство для подписи и в большей степени проявлять эмоции при подписании по сравнению с белыми подписавшими. Со временем в Black ASL также были включены афроамериканские английские термины. Например, знак Black ASL, означающий «обтягивающий», означающий «крутой», пришедший из Техаса, не то же самое, что концептуальный знак «обтягивающий», означающий облегающий или облегающий фигуру.Есть также некоторые обозначения для повседневных слов, таких как «ванная», «полотенце» и «курица», которые в ASL и Black ASL полностью различаются, в зависимости от того, где подписавший живет или вырос.

По словам Джозефа Хилла, доцента Национального технического факультета Рочестерского технологического института, точно так же, как люди с черным слухом изменяют свою речь «в соответствии с потребностями» своих белых коллег, пользователи Black ASL используют аналогичный механизм в зависимости от их среды. Институт глухих.

Как одна из первых чернокожих учениц, посещающих школу для глухих в Алабаме, доктор Маккаскилл сказала, что переключение кода позволило ей приспособиться к белым ученикам, сохранив при этом ее стиль Black ASL.

«Мы сохранили наш естественный способ общения до такой степени, что многие из нас переключали код бессознательно», — сказала она.

Г-жа Смит сказала, что она заметила, что другие люди общались иначе, чем она, в средней школе, когда она посещала школу, которая в основном состояла из слушателей.

«Я начала расписываться, как и другие глухие студенты, у которых нет семьи глухих», — сказала г-жа Смит, в семье которой в четырех из пяти последних поколений были глухие родственники. «Я подружился с ними и подписал так, как они подписывали, чтобы они чувствовали себя комфортно».

Отмечая, как подписывают ее родственники — ее дедушка Джейк Смит-младший, ее прадедушка Джейк Смит-старший и Мэтти Смит были показаны в ее TikTok — г-жа Смит отмечает, что они все еще склонны использовать знаки, которые узнали, когда росли. .

Различия между поколениями часто возникают, когда старшие родственники г-жи Смит пытаются общаться с ее друзьями или когда им нужна помощь в общении на приемах к врачу, сказала она, демонстрируя, как Black ASL развивалась на протяжении поколений.

Как и любой черный опыт, опыт черных глухих людей с Black ASL варьируется от человека к человеку и редко точно соответствует тому, что другие ожидают.

Язык, рожденный угнетением

Как и большая часть истории чернокожих американцев, Black ASL выросли из аморальных семян расовой сегрегации.

Один из наиболее всеобъемлющих взглядов на язык был сделан в рамках проекта Black ASL Project, шестилетнего исследования, начатого в 2007 году и основанного на интервью с примерно 100 субъектами в шести южных штатах, результаты которого собраны в «Скрытое сокровище черного». ASL. » (Д-р Маккаскилл, д-р Хилл, д-р Бейли и д-р Лукас являются авторами.)

Проект показал, что сегрегация на Юге сыграла большую роль в развитии Black ASL.

Школы для глухих чернокожих детей в Соединенных Штатах начали появляться после Гражданской войны, согласно исследованию группы, в 17 штатах и ​​округе Колумбия были учреждения или отделения для глухих чернокожих.Первая постоянная школа для глухих в Соединенных Штатах, которая позже стала известна как Американская школа для глухих, открылась в 1817 году в Хартфорде, штат Коннектикут, и первоначально не принимала чернокожих учеников.

Разделение привело к тому, что школы для глухих чернокожих стали сильно отличаться от своих школ для белых. Школы для белых, как правило, сосредоточены на устном методе обучения и обеспечивают академическую программу обучения, в то время как школы для чернокожих делают упор на жестовании и предлагают профессиональное обучение.

«От неглухих чернокожих детей не ожидалось, что они будут подготовлены к колледжу или даже продолжат свое образование», — сказал д-р.Маккаскилл, которая начала терять слух примерно в 5 лет и посещала школу для глухих и слепых негров в Алабаме в Талладеге, штат Алабама.

В 1952 году Луиза Б. Миллер, к которой присоединились другие родители из Вашингтона, подала в суд на Совет округа Колумбия. Образование для запрета темнокожим глухим детям в школе Кендалла, единственной в городе школе для глухих.

Суд вынес решение в пользу г-жи Миллер на основании прецедента, согласно которому штаты не могут предоставлять учебные заведения в пределах своего штата для одной расы, а не для другой.Темнокожим учащимся разрешили посещать школу Кендалл в 1952 году, а в 1954 году классы стали полностью интегрированными после решения Верховного суда Браун против Совета по образованию.

Однако десегрегация на юге произошла не сразу, поскольку большинство школ сопротивлялись расовой интеграции, пока им не угрожала потеря федерального финансирования. В Луизиане государственные школы для глухих для белых и чернокожих отложили интеграцию до 1978 года.

В 1968 году доктор Маккаскилл стал участником первого интегрированного класса в школе для глухих Алабамы. В подростковом возрасте в недавно интегрированном классе она осознала ужасающее: она не понимала своих белых учителей.

«Хотя они подписывали, я не поняла», — сказала она. «И я не понимал, почему я не понимал».

Новое поколение становится владельцем

Из-за пандемии, вынуждающей многих устремляться в виртуальные социальные пространства, Исидор Нийонгабо, президент National Black Deaf Advocates, сказал, что он наблюдал рост онлайн-взаимодействия внутри своей организации и в сообществе чернокожих глухих в целом. .

«Мы начинаем наблюдать всплеск признания культуры глухих чернокожих в Америке», — сказал г-н Нийонгабо, добавив, что он ожидал, что она «продолжит распространяться по всему миру».

Видеоблоги и онлайн-дискуссионные форумы — для миллионов людей, составляющих пандемическую жизнь — помогли создать более сплоченное сообщество, — сказал он.

Г-жа Смит сказала, что она могла бы увидеть себя работающей с другими создателями Black глухих в Интернете, чтобы поднять истории о глухих чернокожих людях, внося свой вклад в недавний взрыв контента Black ASL, который, среди прочего, вызывает у экспертов оптимизм ASL и его сохранение.

«История важна», — говорит она в одном видео. «Я пытаюсь разделить язык между ASL и BASL? Нет, я просто нес историю ».

В частности, в социальных сетях молодые глухие чернокожие поколения стали более откровенно высказываться о Black ASL, с гордостью заявляя, что это часть их культуры и своей идентичности, сказал доктор Маккаскилл.

«Исторически сложилось так, что у нас отняли так много, и они, наконец, почувствовали, что« это наше », — сказала она. «‘Это мое. Я кое-что владею.’”

Подпишите шоу | Культура, доступ и развлечения глухих

Исполнительный продюсер и режиссер Кэт Брюэр документальный фильм «Знак шоу: культура глухих, доступ и развлечения» иллюстрирует проблемы, с которыми сталкиваются глухие, пытаясь получить доступ к живым развлечениям с акцентом на музыку, комедию и театр.

Брюэр взял интервью у десятков глухих, переводчиков языка жестов, музыкантов и комиков, включая Найла ДиМарко, Стива Лонго, Трешель Эдмондс, Джошуа Кастилль, Эмбер Галлоуэй Гальегос, Килин Ламберт, Оди Эшфорд, Келли Кларксон, Тони! Тони! Tone !, Train, Грейс Поттер, AWOLNation, X Ambassadors, JoDee Messina, Young the Giant, Eddie Money, Al B. Конечно !, Д.Л. Хьюли, Джей Мор, Аиша Тайлер, Бен Глейб, Синдбад, Сара Колонна и многие другие!

Целью

Брюера является повышение осведомленности и обеспечение равного доступа к развлечениям для глухих и HOH сообществ, демонстрируя, как развлечения объединяют все культуры, независимо от того, из какого мы происхождения.

На сегодняшний день в документальный фильм вошли интервью с:

  • Джеймс Адомян — комик
  • Джо Б. Роуз — переводчик ASL
  • Кэти Бакли — актер, писатель, адвокат
  • Лианна Каррера — комик / актер
  • Келли Кларксон — вокалист
  • Сара Колонна — автор бестселлеров, комик, Челси в последнее время
  • Трой Конрад — промоутер и создатель SetList и суфлера в выставочном зале Nerdmelt
  • Джо ДеРоса — комик, актер
  • Найл ДиМарко — актер, поменяли при рождении, следующая топ-модель Америки
  • Echosmith — группа
  • Грег Фицсиммонс — комик, Как стать взрослым и Челси в последнее время
  • Майкл Франти — музыкант
  • Рон Фанчес — комик, актер, NBC’s Undateable
  • Дэвид Финн — актер, комик, NBC’s Undateable
  • Эмбер Галлоуэй Гальего — переводчик ASL
  • Бен Глейб — комик, ведущий Idiot Test, Chelsea Lately, Ice Age: The Continental Drift
  • Д. Л. Хьюли — комик, актер, The Original Kings of Comedy
  • Tonique Hunter — глухой артист
  • Брэндон Каден-Мэддокс — переводчик ASL
  • Энди Киндлер — комик
  • Джен Киркман — комик, автор Челси в последнее время
  • Мэтт Киршен — комик
  • Джордан Клеппер — комик, The Daily Show с Джоном Стюартом
  • Хари Кондаболу — комик
  • Стив Лонго — музыкант, «Кошмар Бетховена»
  • Аль Мадригал — комик, актер, The Daily Show с Джоном Стюартом
  • Хизер Макдональд — комик, Челси в последнее время
  • Джо Ди Мессина — номинированный на Грэмми певец кантри
  • Джей Мор — комик, актер, Гэри Холост и Джерри Магуайр
  • Пэт Монахан из Train — группа
  • Эдди Мани — музыкант
  • Бен Моррисон- комик, панк
  • В противном случае — полоса
  • Грейс Поттер и ночные события
  • Поль Провенца — комик и продюсер Аристократов и Зеленой комнаты на Showtime
  • Santa Cruz Beach Boardwalk — площадка
  • Эндрю Сантино — комик, актер: Sin City Saints и Mixology
  • Синдбад — комик, актер, Jingle All the Way, First Kid
  • Кабир Сингх — комик
  • Джой Элан Следж — глухой писатель и поэт
  • JB Smoove — комик / актер
  • Аиша Тайлер — комик, актер, Разговор, Арчер, Друзья
  • Tuck & Patti — группа
  • Мэтт Уолш — актер, комик
  • Wang Chung — группа
  • Кейт Ванн — комик
  • Молодой великан
  • ZZ Отделение

20 октября 2020 г.

Пресс-конференция Ghaly

Для пожертвований или спонсирования видео обращайтесь по адресу [email protected]

Заявление об ограничении ответственности: эта стенограмма является обратным переводом скрытой интерпретации и не предназначена для дословного воспроизведения исходного сообщения. С вопросами, комментариями и отзывами обращайтесь по адресу [email protected] Спасибо!

РАСШИФРОВКА:

Изображение доктора Марка Гали, лысого белого человека в прозрачных белых очках. Он стоит перед деревом в сером костюме с красно-серым галстуком и белой рубашке.Он улыбается и смотрит в камеру. БЕЛЫЙ ТЕКСТ: Д-р Марк Гали, 20 октября 2020 г. БЕЛЫЙ ТЕКСТ: видео стало возможным при поддержке Розмари Ванис и друзей]

ГЛУХОЙ ПЕРЕВОДЧИК: Здравствуйте, меня зовут Ромдуол. Я буду переводить пресс-конференцию доктора Гали с сегодняшнего дня, 20 октября 2020 года.

DR. ГАЛИ: Сегодняшняя презентация затронула три ключевых момента: тематические парки, маленькие и большие. Небольшие тематические парки, такие как Santa Cruz Boardwalk или Funderland, или места для маленьких детей, такие как Fairland или Safari — все небольшие тематические парки, куда люди обычно ходят, чтобы хорошо провести время на аттракционах или куда они ходят, чтобы посмотреть на животных.

DR. ГАЛИ: Мы также хотим обсудить более крупные тематические парки, такие как Диснейленд, где обычно бывает много людей.

DR. ГАЛИ: Также подумайте о спортивных открытых аренах, которые имеют много мест, где люди могут сидеть и смотреть игру, например, бейсбол или футбол. Имейте в виду, что эти арены нельзя закрывать, как баскетбольные, они должны быть открыты, когда вы садитесь, смотрите вверх и видите небо.

DR. ГАЛИ: Моя третья тема сегодня касается обновлений COVID-19, которые я делаю каждый вторник.

DR. ГАЛИ: А теперь вернемся к нашей первой теме о тематических парках. У нас есть разные люди, которые много знают о бизнесе, медицине, науке, пандемиях, мы все собираемся вместе и разрабатываем правила для тематических парков. Небольшие тематические парки, такие как Santa Cruz Boardwalk, могут открываться, но все еще ограничены, только если они находятся в округе с оранжевым кодом.

DR. ГАЛИ: По-прежнему не может быть полного количества людей, все еще может быть только 25% или от обычного количества людей. Билеты нужно покупать заранее онлайн (не можете прийти и купить билет там).Причина заказа билетов онлайн заключается в том, чтобы каждый мог ответить на вопросы о здоровье онлайн до прибытия, например, чувствуете ли вы себя больным, есть ли у вас температура и т. Д. Когда вы покупаете билет онлайн, тематический парк будет иметь ваше имя и информацию. Причина этого в том, что COVID-19 действительно распространяется в этом тематическом парке, у них есть имена всех в системе, и они могут быстро связаться со всеми, кто был в парке в тот день, и сообщить им, что они, возможно, были разоблачены. Еще одно ограничение — это, например, дощатый настил Санта-Крус. ТОЛЬКО люди, которые живут в районе Санта-Крус, могут покупать билеты в Интернете и выходить на променад. Но если вы живете в Сакраменто, вы не можете пойти на променад Санта-Крус, потому что вы живете далеко. Он открыт ТОЛЬКО для людей, которые живут в том же районе, что и тематический парк. Тематические парки открыты только для людей, которые живут поблизости, но не для людей из других городов. Мы делаем это, потому что ваша безопасность превыше всего.

DR. ГАЛИ: Для маленьких или больших парков / арен, если они находятся в округе с желтым кодом

.

Все тематические парки могут возобновиться, пока округ находится в желтом ярусе.Диснейленд, например, может открыться только в том случае, если этот округ желтый. Диснейленд не может открыться, если этот округ оранжевый, красный или фиолетовый, потому что это большой тематический парк, куда приезжают люди со всей страны и со всего мира. При таком большом пространстве и большом количестве людей вирус может легко распространяться, если он у кого-то есть. Это отличается от небольших местных тематических парков, которые обычно посещают местные жители и которые имеют меньшее количество посетителей. С меньшей вероятностью распространения вируса.Поэтому в более крупных местах, таких как Диснейленд, нужно быть более осторожными при открытии. Даже с желтым кодом правила одинаковы для желтого и оранжевого. Может пойти меньшее количество людей, придется заказывать билеты онлайн заранее, отвечать на вопросы о здоровье своим именем и многое другое. Как только вы войдете в тематический парк, вы должны носить маску и носить ее весь день, за исключением еды и питья.

DR. ГАЛИ: Для открытых спортивных арен у нас есть новые правила. Опять же, арены ограничены для людей, которые живут в пределах 120 миль от этого места, они единственные, кто может покупать билеты.Северная Калифорния не может пойти в Южную Калифорнию. Вы по-прежнему должны покупать билеты заранее, указывать свое имя, носить маску — все для безопасности, поскольку ваша безопасность является самым важным. Когда вы войдете, вы заметите, что есть места для сидения, чтобы держаться на расстоянии. Раньше, когда вы выходили на арену, вы могли встать, чтобы купить выпивку или еду. Теперь ты не можешь этого сделать. Вы должны ждать, пока кто-нибудь подойдет к вам, принесет еду / питье, и вы останетесь на своем месте.

DR. ГАЛИ: Вечеринки у двери багажного отделения не допускаются, запрещено устраивать барбекю, напитки и еду на стоянке.Это недопустимый период.

DR. ГАЛИ: А теперь новости о COVID-19. Мы видим некоторые улучшения. Мы используем наш веб-сайт, который собирает информацию, которая помогает нам предсказать, что может случиться с COVID-19 в следующие две-три или четыре недели. Мы можем увидеть, могут ли цифры вырасти в будущем или снизятся. Цифры показывают нам с веб-сайта, что в ближайшие несколько недель цифры вырастут, но предсказывают, что они будут еще хуже, как это было в некоторых других штатах.

Если вы хотите самостоятельно посмотреть сайт, перейдите на calcat.covid19.ca.gov. На этом веб-сайте есть разные значки, которые вы можете щелкнуть, чтобы предоставить вам информацию, например, распространяется ли COVID-19 быстро, медленно, на небольшой или большой площади и т. Д. Взгляните.

DR. ГАЛИ: Вот наша последняя информация о округах, которые перешли на другой цветовой код. Мне грустно, что округа Риверсайд и Шаста вернулись на пурпурный уровень. Они были красными, а теперь снова стали фиолетовыми, что означает, что они не улучшились.

DR. ГАЛИ: Мы будем более тесно сотрудничать с южной Калифорнией, включая Лос-Анджелес, Риверсайд и Сан-Бернардино, чтобы работать с ними, чтобы вирус не стал хуже, чем сейчас.Это может означать предоставление им большего количества СИЗ, таких как маски, защитные маски, перчатки, халаты и т. Д. Возможно, это означает изменение некоторых руководящих принципов, чтобы они могли улучшить их. Придумайте ресурсы для изоляции и побудите всех иметь запасной план, например, семью или друга, которые могут помочь, если вы заболели или заболели коронавирусом, но вам нужно место для проживания, еда, чтобы поесть, у вас есть поручения, которые можно выполнить, как в банк и многое другое. Мы также проводим больше тестов в различных областях, чтобы снизить показатели, потому что в некоторых из этих областей, возможно, недостаточно тестов и мест, где люди могут пройти тестирование.Мы разными способами работаем с округами, чтобы уменьшить их количество.

DR. ГАЛИ: Напоследок, еще раз напомни тебе о необходимости носить маску, дистанцироваться от людей, мыть руки, избегать собраний. Даже если у вас нет вируса, вам все равно нужно быть осторожным. Потому что вирус существует и легко распространяется. Опять же, будьте осторожны, не общайтесь со слишком большим количеством людей.

DR. ГАЛИ: Это зимний сезон, а значит, сезон гриппа! Пожалуйста, сделайте прививку от гриппа, чтобы предотвратить распространение гриппа. Спасибо!

Изображение Dr.Марк Гали, лысый белый мужчина в прозрачных белых очках. Он стоит перед деревом в сером костюме с красно-серым галстуком и белой рубашке. Он улыбается и смотрит в камеру.

Отредактировано Xgamil’s Photography & More. БЕЛЫЙ ТЕКСТ: Видео стало возможным при поддержке Розмари Ванис и друзей]

Пожарные превратили глухоту в актив

Q. Вы всегда думали, что станете пожарным, или были ли вы удивлены, когда у вас появилась возможность?

А. Я действительно никогда не «ожидал» стать пожарным. Это всегда было что-то, что было в моей разум. Подобно «Я собираюсь путешествовать по миру» или «Я научусь рисовать что-то большее, чем» раскрасить числа «(что является степенью моих художественных способности .. Мне даже с этим трудно!) «

Я был ОЧЕНЬ удивлен такой возможностью. Я думаю отчасти причина была в firehouse.com нить, где люди были либо ЗА, либо ПРОТИВ идея глухого пожарного.С тех пор я узнал, что кафедра очень прогрессивно подходит к волонтеры: чтобы быть организацией, которая обслуживает общественность, мы должны принять всех и использовать какие бы таланты они ни приносили в организацию.

Q. Как ваша семья и друзья думают об этом?

A. Моему старшему сыну это нравится. Ему 2 года и он получает волнение, когда он приезжает в пожарную часть в гости. Он даже расстраивается, если его любимой Лестнице-18 нет в дом.Моему младшему сыну всего 2 месяца.

Моя жена тоже глухая. Она учит языку жестов время, и она меня очень поддерживала. я очень повезло иметь такую ​​красивую жену, которая понимание. Это не значит, что она любит, когда я уйти из дома с ужасным парнем и нуждающимся младенец, но в целом она меня поддерживает.

Мои друзья недоумевают. Они думают, что я вошел в кризис раннего среднего возраста.(Мне 30) и они терпеливы с моими постоянными разговорами о пожарной службе, но они придут когда-нибудь.

Q. Как опыт оправдал ваши ожидания, когда Это приходит на работу как глухой пожарный или просто стать частью семьи пожарных?

A. Опыт превзошел мои первоначальные ожидания. Я сначала нервничал, что буду дают черную работу или говорят: «эээ, прыгай в фургон там и ждать, пока кто-нибудь придет и отвезет тебя над.»Скорее, мне дают задание, которое обычно Помогает мне в проведении пожарных мероприятий (например, доставить шланги туда, где они должны быть, помочь с гидранты и т. д.), едут на грузовиках и воочию наблюдают за происходящим.

Я больше всего боялся, что меня будут лечить с ребенком перчатки, и они удерживают меня от тренировки упражнения и т.д. Опять же, ничего этого не произошло.

Q. Во время обычного вызова службы экстренной помощи есть ли что-нибудь существенно отличающееся от вашего опыта по сравнению со слышащим пожарным? Например, вы слышите будильники и сирены или кто-то говорит вам, когда поступает звонок?

А. Я не слышу на высоких частотах, поэтому я никогда не уверен, какие тона наши. Когда я на станции и Я вижу парней, бегущих к шкафчикам, это моя реплика. Эта отдел ИДЕАЛЬНЫЙ для меня, потому что они используют текст пейджеры, чтобы я знал, для чего нужен звонок.

Я знаю одного глухого пожарного-добровольца, который использовал Миниторские пейджеры. Он мог слышать достаточно, чтобы знать свое тон в отделе упал, но он не знал что происходило, пока он не прибыл на станцию.Он сказал мне, что слышал, как падают тоны, пока он был купил немного еды, ответил в пожарную часть и они смотрели на него и смеялись: тона сбрасывались напомнить участникам, что было общее собрание та ночь.

Что касается меня в экстренной ситуации звоните, к сожалению, все мои звонки до сих пор были либо звонки с расследованием, либо ложные тревоги. Тот самый «живой» звонок у нас был, я был на втором двигателе и мы прибыли после того, как волнение было улажено на грузовике, прибывшем первым.

Однако весь этот опыт заставил меня разные люди в отделе, и они все УЖЕ знают это: офицер говорит, что передал мне мгновенно один из сидящих парней вернулся со мной. Если лейтенант Хенрикс на пассажирском сиденье говорит: «Нил поможет Джо со шлангами», Джо или Кармен мне точно скажет, что сказал лейтенант без задержка.

После того, как я провела урок невербального / жестового языка, эти ребята смогут сказать мне И любой из другие пожарные используют несколько простых знаков и говорят: «Нил-помоги-мне-шланги.«Это приносит пользу всем, потому что у вас может быть парень, ПОЛНОСТЬЮ одетый с дыхательным аппаратом, готовым к работе, и вам не придется возиться с дыхательным аппаратом, пытаясь сказать что-то парню, который сидит менее чем в 3 футах от вас.

Многие люди не понимают, что мне как пожарному приносит пользу всем пожарные. Сколько у пожарных какие-то звона в ушах от федерального или воздушный рог срабатывает один раз слишком много? Как много пожарные могут честно сказать, что они слышат раньше был?

В. Не могли бы вы описать некоторые из сообщений? решения вы придумали, например, знаки для пожарных использовать в экстренных случаях?

A. В ближайшие несколько недель я буду вести класс в отдел невербального общения. поскольку нет никаких официальных знаков для таких вещей, как Халлиган прутья, челюсти жизненного оборудования, которое я планирую иметь эти парни придумывают жесты или знаки для сами предметы.

Я сказал не одному человеку, что я думаю пожарные знают больше о невербальном общении чем они хотят признать, так как пожарные поля носят места.Они знают, что протягивая руку и двигаясь ваша ладонь вниз означает «опуститься ниже». Они знают что типичный «разрез на шее» означает «стоп». Надеюсь, мой класс даст им инструменты для добиться большего в шумной обстановке и сохранить радио без болтовни.

Однако я все еще пытаюсь понять один признак. Она имеет протянутый средний палец и черт возьми, я не могу кажется, понял это. Любые идеи? 🙂

Boardwalk Empire: 10 лучших моментов Аль Капоне

Наряду с The Sopranos , HBO Boardwalk Empire — одно из двух лучших сериалов о мафии (Мартин Скорсезе в конце концов выступает в роли исполнительного продюсера).Действие сериала происходит в 1920-х годах, в эпоху сухого закона, вокруг политика и гангстера Атлантик-Сити Наки Томпсон (Стив Бушеми). Однако прелесть Boardwalk Empire в том, что в ней есть множество реальных мафиози в качестве второстепенных персонажей, лучшим из которых является печально известный Аль Капоне (Стивен Грэм).

СВЯЗАННЫЙ: Империя дощатых настилов: каждый главный персонаж ранжирован по интеллекту

Капоне — один из самых печально известных мафиози всех времен, но в сериале он все еще находится на подъеме.Он главный приспешник чикагского криминального авторитета Джонни Торрио. Только в конце сериала он становится влиятельным боссом, которым мы его знали. Несмотря на то, что основное внимание уделяется молодости, Капоне выделяется даже больше, чем Наки. Вот его лучшие моменты.

10 Капоне делает заявление

В одной из самых запоминающихся сцен первого сезона молодой Аль Капоне разносит спиртные напитки в своем баре, когда к нему подошел репортер Chicago Tribune и попросил прокомментировать недавнее убийство предыдущего чикагского криминального авторитета Большого Джима Колосимо .Репортер намекает, что босс Капоне, Джонни Торрио, несет ответственность за убийство, и просит Капоне дать комментарий.

Капоне соглашается сделать заявление, и репортер берет ручку.Но, к своему шоку, Капоне продолжает делать заявление в стиле Капоне. Он разбивает бутылку о голову перед тем, как нанести ему несколько ударов ногами. И когда Торрио спрашивает его, что происходит, он отвечает: «Я делаю заявление». Классический Капоне.

9 Переход к его культовой шляпе Fedora

На самых реальных фотографиях легендарного гангстера он изображен в шляпе-шляпе.Но с самого начала это не было его любимым выбором моды. В Boardwalk Empire изменение происходит, когда он посещает бар-мицву. На нем его любимая кепка газетчика, и когда пожилой мужчина видит ее, он зовет его за ней. «Ты мужчина, но ты носишь кепку мальчика».

Это заявление трогает Капоне.Сразу после этого он бросает кепку на шляпу. Он также становится смелее и начинает вести себя как босс, а не просто прихвостень. Это момент, который означает его поворот к зрелости и его путь, который в конечном итоге приведет его к известности.

8 Забить человека до смерти, прежде чем бросить доллары в его труп

Когда бухгалтер Капоне идет забрать деньги у должника, его жестоко избивают и оскорбляют.Должник обращается к нему как к толстому и вонючему. Обезумевший бухгалтер сообщает о случившемся Капоне. Рассерженный, Капоне идет разобраться с этим человеком в кафе. Он набрасывается на него руками и ногами. Когда мужчина пытается вытащить пистолет, Капоне ему не позволяет.

СВЯЗАННЫЙ: 10 лучших исторических сериалов (по версии IMDb)

Он продолжает его избивать и в конце концов бьет табуреткой.оставив его мертвым. Закончив, он бросает в тело долларовые купюры, прежде чем провозгласить: «Вы хотите придираться к людям, которые не могут защитить себя?» Затем он приказывает перепуганной толпе использовать деньги, чтобы «заплатить за его похороны».

7 Поет «Мой приятель» своему глухому сыну

Он может быть многим, но плохой папа не один из них.В один из самых эмоциональных моментов сериала Капоне будит глухого сына ото сна и показывает ему укулеле. Затем он играет на нем, когда поет «My Buddy». Его сын обнимает его за плечи, и, хотя он ничего не слышит, он ценит момент.

На протяжении всего сериала подчеркивается любовь Капоне к своей семье.Он обожает своего сына, и его сын тоже обожает его. Несмотря на то, что он человек неконтролируемой ярости, он, по крайней мере, пытается смягчить ее, когда находится дома. Воистину, у гангстеров тоже есть сердце.

6 Принуждение владельца гостиницы к покупке запасов спиртных напитков

Капоне подходит к владельцу отеля в районе Греческого города и просит его купить спиртное у его банды.Владелец настаивает на том, что греческий гангстер Чарли Шеридан предупреждал его не покупать ни у кого другого. Капоне остроумно отвечает: «Хорошо, потому что мы не все».

Затем он говорит владельцу отеля, что, поскольку он грек, а греки изобрели арифметику, он должен уметь вычислять, что произойдет дальше.Затем он сбивает его с ног и говорит готовиться к поставке. Он также говорит ему, чтобы он сказал Шеридану, чтобы он пришел и навестил его, если у него возникнут проблемы.

5 Война против Розетти

В третьем сезоне Аль Капоне и его банда прибывают в Атлантик-Сити, чтобы оказать Наки Томпсону столь необходимую помощь, в том числе с сицилийским гангстером Джип Розетти.Как только они оказываются в городе, Капоне говорит Наки: «Нам нужна ванна, немного еды, потом мы с тобой сядем и поговорим о том, кто умрет».

СВЯЗАННЫЙ: Империя дощатых настилов: 10 сюжетных линий, которые так и не были раскрыты

Жалко, что спин-офф о Капоне так и не произошел.Он слишком интересен. Буквально все, что вылетало из его уст, можно было назвать золотой цитатой. Хэштег #MakeACaponeSpinoff был бы хорошим началом. Или нет?

4 Стрельба по случайному полицейскому без всякой причины

После того, как брат Капоне Фрэнк убит, он полностью потерял рассудок.Когда он видит полицейского возле полицейского участка, он просто стреляет в него без всякой причины. Явно разгневанный, он винит полицию в смерти своего брата. Это еще и дерзкий момент, потому что он совершенно не боится того же обращения, что и его брат.

Вскоре после этого он преследует лидера конкурирующей банды Дина О’Бэниона, который, по его мнению, сообщил полиции о присутствии братьев Капоне в беспорядках, в которых был убит Фрэнк.Смерть его брата усиливает его безжалостность до конца сериала.

3 Резня мужчин Массерии

В одной из лучших сцен всего сериала банды Капоне и Чалки прячутся в ночном лесу и ждут людей бутлегера Джузеппе «Джо» Массерии, когда они уезжают из города.В ужасной сцене, похожей на то, как власти застрелили двух неразлучников в финальной сцене Bonnie & Clyde , Капоне и Мелки выходят из леса со своими людьми и устраивают внезапную атаку.

СВЯЗАННЫЙ: Империя дощатых настилов: 5 раз Наки Томпсон был гением (и 5 раз, когда он не был)

Они продолжают обстреливать машины пулями, пока все люди Массерии не будут мертвы.После засады Капоне и Челки улыбаются друг другу, прежде чем расстаться. Трудно представить себе такую ​​же резню, как эта в любом фильме про мафию.

2 Ярость, когда его имя неправильно написано в газете

В первом эпизоде ​​четвертого сезона босс Чикаго Джонни Торрио вызывает Капоне со своими братьями Ральфом и Фрэнком в комнату.Там Торрио сидит с кандидатом в мэры Цицерона Джозефом З. Кленха. Это человек, которого мафия хочет победить.

Торрио показывает Капоне газету с заголовком, где демократический кандидат планирует выследить всех преступных элементов.Капоне считает, что это не о чем беспокоиться, потому что он считает, что их кандидат Кленха легко победит. Однако его настроение меняется, когда он понимает, что газета называет его «фактотумом» (главным слугой) Торрио. Он также становится еще веселее, когда понимает, что его имя написано с ошибкой. Кто думал, что гангстеры тоже могут быть грамматическими нацистами?

1 «Кто чувствует себя героем?»

Так как мафия очень хочет кандидата в мэры Цицерона Джозефа З.Кленха, чтобы победить, Аль Капоне делает все, что в его силах, чтобы этого добиться. Он собирает своего головореза и продолжает сорвать митинг, организованный демократами. «Кто чувствует себя героем?» — спрашивает Капоне перед тем, как наброситься на члена толпы со стальной трубой.

Идея ясна: поддержка демократов может привести к гибели или ранению.Все бегут, потому что в эпоху сухого закона герои обычно получали пули. Никто не хочет быть героем. Даже федеральный агент, присутствующий в толпе.

СЛЕДУЮЩИЙ: 10 шоу, которые стоит посмотреть, если вы скучаете по Boardwalk Empire

Следующий Друзья: 10 раз мы не были на стороне банды

Об авторе Филип Этемеси (Опубликовано 577 статей)

Филип Этемеси — писатель, журналист, сценарист и кинокритик из Найроби.Кения. В детстве он предпочитал смотреть такие фильмы, как «Славные парни», а не «Один дома». Его девушке постоянно приходится вытаскивать его из телевизора, но он все время возвращается. Упрямый чувак! У Филиппа, любителя животных, также есть домашний жираф по имени Рефу.

Ещё от Philip Etemesi

Детская книга напоминает о поездке Кони 1930-х годов с глухим папой • Brooklyn Paper