Байка крилова на українській мові вовк і ягня: Вовк і Ягня – Іван Крилов байка Українською, – читати онлайн – Іван Крилов, байка «Вовк та Ягня»

Іван Крилов, байка «Вовк та Ягня»

Байки Івана Крилова українською, байка Вовк та Ягня

 

 

             Іван Крилов 

          ВОВК ТА ЯГНЯ

(Переклад Миколи Терещенка)

У сильного безсилий винен завсігди:
Багато прикладів з історії ми знаєм.
Та ми історій не складаєм,
А в Байці можем це розповісти.
У спеку до струмка зайшло ягня напитись;
І треба ж тут біді лучитись,
Що поблизу тих місць голодний Вовк бродив.
Ягнятко бачить він і хоче поживитись,
Та він цьому надать законних прав хотів
І каже: «Як, нахабо, смієш ти мутити
Потік цей прохолодний мій,
Напій
Піском бруднити? За це-бо, далебі,
Зірву я голову тобі!» —
«Якщо пресвітлий Вовк дозволить,
Насмілюся сказать, що воду в ручаю
На кроків сто я нижче Вовка п’ю;
І гніватися він даремно зволить,
Бо каламутити пиття ніяк не можу я».—
«Так це брехня моя?
Негіднику! Звідкіль таке нахабство в світі?
Пригадую, як ти в позаторішнім літі
Зі мною надто грубий був:
Цього я, друже мій, ще не забув!» —
«Та згляньсь, і року ще нема мені від роду»,
Промовило Ягня. «То, певно, був твій брат».—
«Не маю я братів». — «То, може, кум чи сват,
Чи інший хто-небудь із вашого ж бо роду.
Самі ви, ваші пси і ваші пастухи
Мене б воліли збути,
І шкодите мені ви всі по змозі всюди:
Та розквитаюсь я за ваші всі гріхи!» —
«Ах, чим же винен я?»
— «Мовчи, гоноровисте!
Чи час тут розбирать провини всі, щеня?
Ти винен тим уже, що захотів я їсти».
Сказав — і в темний ліс Вовк поволік Ягня.

 

За матеріалами:  Іван Крилов. Байки. Малюнки Амброза Жуковського. Київ, видавництво «Веселка», 1979 рік, стор. 5 — 7.

 

 

Більше байок Івана Крилова на нашому сайті:

Байки Івана Крилова (українською) Іван Андрійович Крилов

Творчість Крилова зіграла важливу роль в історії літератури. Традиції великого байкаря цілком відчутні у творчості багатьох наступних поетів і прозаїків; досить згадати хоча б сатиричні казки Щедріна. Криловські байки зіграли чималу роль і в розвитку літератур народів. З особливим інтересом було сприйнято баєчне новаторство російського поета в українській літературі. Тарас Григорович Шевченко добре знав і високо цінував байки Крилова. Його традиції сприяли розвитку й зміцненню байки як одного із провідних жанрів української поезії XIX сторіччя. У першу чергу тут варто назвати Євгена Гребінку і, особливо, —  Леоніда Глібова, з іменами яких пов’язане остаточне утвердження реалістичної байки в українській літературі.

І. А. Крилов. Байки Крилова українською мовою

І. А. Крилов. Байки Крилова українською мовою

Вовк і ягня

Муха й подорожні

Лебідь, щука і рак

Цікавий

Мисливець

Пліточка

1. Вовк і ягня.
Байка Крилова

У сильного безсилий винен був завжди:
Цих прикладів в Історії ми досить знаєм.
Та ми Історій не складаєм,
А в Байці можемо про це розповісти.
Напитися у спеку до струмка Ягня зайшло;
І треба ж, трапилось такеє зло,
Що поблизу тих місць голодний Вовк бродив.
Ягнятко бачить він і хоче поживитись,
Та він цьому надать законних прав хотів І каже:
«Як, нахабо, смієш ти мутити
Потік цей прохолодний мій,
Напій

Піском бруднити?
За це бо, далебі, Зірву я голову тобі!» —
«Якщо пресвітлий Вовк дозволить,
Насмілюсь вам сказать, що воду в ручаю
Від Світлості я нижче кроків на сто п’ю;
І гніватися він даремно зволить:
Адже мутить пиття ніяк не можу я». —
«Так це брехня моя? Негіднику!
Звідкіль таке нахабство в світі?
Пригадую, як ти в позаторішнім літі
Зі мною надто грубий був:
Цього я, друже мій, ще не забув!» —
«Та згляньтеся, нема мені ще й року зроду, —
Відмовило Ягня. — «То, певно, був твій брат». —
«Не маю я братів». — «То, може, кум, чи сват,
Чи інший хтось такий із вашого ж бо роду.
Самі ви, ваші пси і ваші пастухи
Мене б хотіли збути,
І шкодите мені ви всі по змозі всюди:
Та розквитаюсь я за ваші всі гріхи!» —
«Ах, чим же винен я?» — «Мовчи, гоноровисте!
Чи час тут розбирать провини всі, щеня?
Ти винне тим уже, що хочу я, бач, їсти».
Сказав — і поволік у темний ліс Ягня.

2. Муха й подорожні.
Байка Крилова

У спеку, в літній день, в південну саме пору,
Піском розсипчастим, під гору,
Тяжкий, з родиною дворян
Вчотирикінь ридван
Ледь пхався.
Геть коні змучились; хоч кучер як старався,
Спинилися. Він з козел скік умить
І, коней злий мучитель,
Удвох з лакеєм їх нещадно батожить.
Усе дарма! Повзуть із брички мимохіть
Боярин, бариня, служниця, син, учитель.
Однак вантаж в ридвані ще лежить,
Та й не малий, — тож коні хоч смикнули,
Насилу зрушили і ледве-ледь тягнули.
Тут Муха трапилась. В пригоді як не стать?
На всю мушину міць взялась вона дзижчать,
Навколо брички прудко в’ється,
То наліта впритул на корінну,
То в лоб укусить припряжну,
То замість кучера на козла враз береться,
А то від коней відлетить
І посеред людей кружляє і дзвенить;
Ну, ніби той купець на ярмарку гасає,

І тільки скаржиться вона,
Що в праці тій — одна,
Ніхто не помагає!
Йдуть слуги, цвенькають, і горя їм нема,
Учитель з панею воркують тайкома,
Господар сам, хоч він про лад би мусив дбати,
Із наймичкою вдвох пішов грибів шукати, —
І Муха всім дзижчить, що вся заслуга їй
Належить в халепі тяжкій.
Тим часом коники з горба того крутого
Сяк-так на рівну вибрались дорогу.
«Ну! — Муха мовила, — тепера слава богу!
Сідайте на місця, і хай усім щастить!
Мені ж пора вже відпочить:
Мене насилу крила носять».

Чимало і людей ми зможемо знайти,
Які ладні себе усюди приплести
І сунуть носа скрізь, хоч зовсім їх не просять.

3. Лебідь, щука і рак.
Байка Крилова

Де згоди доброї в товаришів нема,
До діла братись там дарма,
Бо вийде, далебі, не діло, тільки мука.
Раз якось Лебідь, Рак та Щука
Везти підводу узялись

І в неї троє всі мерщій впряглись.
Щосили смикають, — та ба, немає ходу!
Воно, здавалось би, і не який тягар:
Та Лебідь рветься аж до хмар,
Рак сунеться назад, а Щука тягне в воду.
Хто винен серед них, хто ні, — судить не нам,
А тільки віз і досі там.

4. Цікавий.
Байка Крилова

   «А, друже мій, здоров! Де був ти, що
робив»? —
«Годин ізо три я в кунсткамері ходив;
До всього приглядавсь, хотів усе
спізнати, —
І признаюсь, що й сам не знаю, брате,
Яких там лиш немає див.
Ну й правда, що чудес отам скарбниця!
Ох, і вигадлива ж природа-чарівниця!
І птаство, й звірина з усіх тобі країн!
Які метелики, мурашки,
Бджілки, комарики, комашки, —
Одні немов смарагд, а інші — як рубін!
Їй-богу, кузька є химерна,
Дрібніша, не брешу, від макового зерна!» —
«А бачив ти слона? Ото так справді звір!

Подумав ти, мабуть, що із горою стрівся?» —
«Він там хіба?» — «Авжеж!» — «Ну, братику,
повір,
Я до слона й не додивився».

5. Мисливець.
Байка Крилова

Не раз ми чуємо: ще встигну, час я маю.
Та знаймо, що такі слова
Людині щоразу не розум навіва,
А лінощі без краю.
Отож, як діло є, мерщій його кінчай
І виправдань собі ніяких не шукай,
Коли прогавиш час — на себе нарікай.
Для прикладу я вам сказати байку маю.

Стрілець рушницю взяв, патронницю й сакви
І друга вірного по вдачі та звичаю,
Гекто?ра, та й пішов до гаю,
Рушниці ж не набив, з дурної голови,
Хоч радили зробить це вдома.
«Дурниці! — мовив він,- дорога нам відома,
На ній і горобця ніколи не знайти:
До місця ще годину йти,
Навіщо ж набивать без жодної мети!»
Та тільки він із хати
(Фортуна із людьми, бач, любить жартувати)

По озерцю
Качки гуляють цілим стадом;
От нашому б тоді Стрільцю
Було з півдюжини зарядом
Убить
І цілий тиждень їсти й пить,
Коли б устиг в свій час рушницю він набить.
До ладівниці він, та хитрощі людини
Зна рід качиний!
Тож поки там вовтузивсь він,
Вони із криком піднялися
Та, ніби рівний шнур, за гай і подалися,
І зникли в синяві долин.
Даремне по лісах Мисливець наш тинявся,
Там навіть горобець йому не попадався.
В додаток бід отих
Ще й дощ застиг
У полі.
Отож вернувся в дім
Він мокрим ніби хлющ, сумним,
Та ще й з нічим, —
А нарікав, однак, лиш на недобру долю.

6. Пліточка.
Байка Крилова

  Хоч я і не пророк,
Та як метелика, що біля свічки в’ється,
Побачу, то мені пророцтво удається:
Обпалить крильця він в найближчий строк.
Це приклад, друже мій, для тебе і урок:
Усім би згадувать про нього хоч і зрідка.

Невже вся байка тут? — спитаєш; відповім:
Ні, це ще тільки приповідка,
А байка буде вслід за цим,
І я мораль її заздалегідь розкрию.
Та сумнів твій новий я добре розумію:
Боявсь короткості, тепер же ти
Боїшся довготи.
Що ж, друже, потерпи і май надію!
Хоча не потаю,
Що я на старості базікалом стаю;
Густішають на осінь тучі,
А сиві люди — балакучі.
Але щоб не забуть важливих дуже справ,
Ти вислухай: я від людей чував,
Що, забуваючи малі провини,
За них себе прощає всяк
І каже так:
Це ж пустощі, як у дитини!
Та до падіння нас ті пустощі ведуть,
Стають нам звичкою, а далі, крок по кроку,
Зростають пристрасно і тягнуть до пороку,
І ми ступаємо на згубну путь.
Щоб ясно міг ти уявити,
Чим самопевність нам бува страшна,
Дозволь мені себе ти байкою розважить.
Тепер із-під пера сама іде вона,
І може стать в пригоді, як то кажуть.

       Колись на березі ріки,
Гроза для царства водяного,
Притулок мали рибаки.
В воді, близесенько від берега крутого,
Весела Пліточка жила.
Моторна і на вдачу гриста.
Не боязка була та Пліточка сріблиста:
Круг вудочок вона крутилась, як бджола,
Отож не раз її, а з нею й чисті води.
Рибалка гнівно кляв, бо, ждавши нагороди
За довгий свій терпець, очей від поплавка
Не відриваючи, вже думав: О! береться!
Взялася! — Що ж? Смикнув — гачок без
черв’яка.
Пустунка, річ ясна, із рибака сміється,
Наживку з’їла, далі в’ється,
І, хоч би що, одурить рибака.
«Послухай,- каже їй Краснопірка-сестриця, —
Таке, їй-богу, не годиться!
Чи ж мало є тобі води,
Що ти все крутишся поміж вудками?
Боюсь, що скоро ти розлучишся із нами,
Що ближче до вудок, то ближче до біди.
Чи вийде завтра так, як пощастило вчора?»
Та умовлять дурних — це ж діло-бо пусте!

«Ет! — каже Пліточка на те, —
Чи я ж короткозора?
Хоч хитрі рибаки, але відкинь ти страх!
Читаю все я в їх очах.
Он бачиш вудку? Он і друга там, сестриці!
А он іще, іще! Тепер лише дивіться,
Свою вам спритність доведу!»
І круг вудок заметушилась;
Рвонула там і там, на третій зачепилась
І, ах, потрапила в біду!
Далось запізно їй дізнати,
Що краще б небезпек раніше уникати.

І. А. Крилов. Байки Крилова українською мовою

Повернутись на сторінку Байки Езопа, Федра, Ла Фонтена, І. А. Крилова, Г. Сковороди, Л. Глібова, Є. Гребінки, П. Гулак-Артемовсього, Народні байки

ВОВК І ЯГНЯ — ІВАН КРИЛОВ

У сильного безсилий винен завсігди:

Цих прикладів в Історії ми досить знаєм.

Та ми Історій не складаєм,

А в байці можем це розповісти.

Олексій Лаптев. Вовк і Ягня

У спеку до струмка зайшло Ягня напитись;

І треба ж тут біді лучитись,

Що поблизу тих місць голодний Вовк бродив.

Ягнятко бачить він, і хоче поживитись,

Та він цьому надать законних прав хотів,

І каже: «Як, нахабо, смієш ти мутити Потік цей прохолодний мій,

Напій

Піском бруднити?

За це бо, далебі,

Зірву я голову тобі!» —

«Якщо пресвітлий Вовк дозволить,

Насмілюсь вам сказать, що воду в ручаю

Від Світлості я нижче кроків на сто п’‎ю;

І гніватися він даремно зволить:

Адже мутить пиття ніяк не можу я».—

«Так це брехня моя?

Негіднику! Звідкіль таке нахабство в світі?

Пригадую, як ти в позаторішнім літі

Зі мною надто грубші був.

Цього я, друже мій, ще не забув!» —

«Та згляньсь, нема мені ще й року з роду»,—

Відмовило Ягня.— «То, певно, був твій брат».

«Не маю я братів».— «То, може, кум, чи сват,

Чи інший хтось такий із вашого ж бо роду.

Самі ви, ваші пси і ваші пастухи Мене б хотіли збути,

І шкодите мені ви всі по змозі всюди:

«Та розквитаюсь я за ваші всі гріхи!» —

«Ах, чим же винен я?» — «Мовчи, гоноровисте!

Чи час тут розбирать провини всі, щеня?

Ти винен тим уже, що хочу я, бач, їсти».

Сказав — і в темний ліс Вовк поволік Ягня.

Переклад Миколи Терещенка

Запитання й завдання

1. Визначте, зі скількох частин складається байка «Вовк і Ягня». Чи можна композицію байки назвати традиційною? Обґрунтуйте свою думку.

2. Якими ви уявляєте героїв твору? Які риси Вовка та Ягняти відобразив російський художник Олексій Лаптев, ілюструючи байку?

3. З якою метою Вовк розпочав розмову з Ягням? Чи довело Ягня в суперечці свою невинність? Чи прагнув Вовк знати істину?

4. З’‎ясуйте алегорію байки, вдаючись до конкретних прикладів з тексту.

5. Знайдіть у творі Крилова антитезу. З якою метою автор використовує її у творі?

6. У розділі «Цікава наука про літературу» перечитайте статтю «У справу вступає Поштовий Диліжанс». Використовуючи матеріали статті, підготуйтесь до виразного читання байки в особах.

Чим байка «Вовк і Ягня» Івана Крилова відрізняється від подібної за сюжетом байки Езопа? Чи є в цих творах спільні ознаки?

1. Якби струмок, біля якого зустрілися герої байки, міг говорити, то що він сказав би про цей випадок? Сформулюйте думку кількома реченнями.

2. Хто переміг у суперечці: Вовк чи Ягня?

Пригадайте головні ознаки байки. Доведіть, що твір Крилова «Вовк і Ягня» — байка.

1. Підготуйте переказ байки від імені Вовка («Як я поквитався з Ягням») або від імені Ягняти («Як я виправдовувався перед Вовком»).

2. Вивчіть байку «Вовк і Ягня» напам’‎ять. Спробуйте передати за допомогою інтонації особливості вдачі кожного персонажа.

Прочитайте мовою оригіналу

ВОЛК И ЯГНЁНОК

У сильного всегда бессильный виноват:

Тому в Истории мы тьму примеров слышим,

Но мы Истории не пишем;

А вот о том как в Баснях говорят.

Ягнёнок в жаркий день зашёл к ручью напиться;

И надобно ж беде случиться,

Что около тех мест голодный рыскал Волк

. Ягнёнка видит он, на добычу стремится;

Но, делу дать хотя законный вид и толк,

Кричит: «Как смеешь ты, наглец, нечистым

рылом

Здесь чистое мутить питьё Моё

С песком и с илом?

За дерзость такову

Я голову с тебя сорву».—

«Когда светлейший Волк позволит,

Осмелюсь я донесть, что ниже по ручью

От Светлости его шагов я на сто пью,

И гневаться напрасно он изволит:

Питья мутить ему никак я не могу».—

«Поэтому я лгу!

Негодный! слыхана ль такая дерзость в свете!

Да помнится, что ты ещё в запрошлом лете

Мне здесь же как-то нагрубил:

Я этого, приятель, не забыл!» —

«Помилуйте, мне ещё и от роду нет году»,—

Ягнёнок говорит. «Так это был твой брат».—

«Нет братьев у меня».— «Так это кум иль сват

И, словом, кто-нибудь из вашего же роду.

Вы сами, ваши псы и ваши пастухи,

Вы все мне зла хотите

И, если можете, то мне всегда вредите,

Но я с тобой за их разведаюсь грехи».—

«Ах, я чем виноват?» — «Молчи! Устал я слушать,

Досуг мне разбирать вины твои, щенок!

Ты виноват уж тем, что хочется мне кушать».

Сказал и в тёмный лес Ягнёнка поволок.

Запитання й завдання

1. Порівняйте оригінал байки з її перекладом. Чи зберіг перекладач побудову твору?

2. Поміркуйте, наскільки точно Микола Терещенко відтворив авторську мову та інтонацію.

3. Виберіть із текстів байки Крилова в оригіналі та перекладі крилаті вислови і запишіть їх до зошитів.

1 Твори яких відомих вам зарубіжних письменників перекладав Микола (а Терещенко? Що ви сказали б перекладачеві байки «Вовк і Ягня» про свої враження від твору?

Запитання й завдання до розділу «Байка у світовій літературі»

1. Пригадайте, з яких джерел брали сюжети та образи для своїх байок Лафонтен і Крилов. Прокоментуйте слова українського поета-байкаря, перекладача Микити Годованця:

Сократ і Бабрій, Федр і Лафонтен,

Сковорода, Крилов — всім вистачило тем:

Всім шлях премудрий розкривався,

Хто до Езопа добувався,

Хто позичав сюжетів та ідей,

Щоб байкою збагачувать людей…

2. З’‎ясуйте спільні риси байок Езопа, Лафонтена і Крилова. Що об’‎єднує твори українського байкаря Леоніда Глібова з творами згаданих авторів?

3. Поміркуйте, що відрізняє байки Езопа, Лафонтена і Крилова. Наведіть приклади з текстів.

4. Які художні засоби використовують байкарі? Наведіть відповідні цитати з творів.

5. У якій формі висловлюють мораль у байці? Яка її роль у творі?

6. Розгляньте перший форзац підручника. Пригадайте, хто найчастіше виступає героями байок Езопа, Лафонтена і Крилова. Дайте характеристику «звіриному царству» байок.

7. Користуючись довідкою, продовжіть подані вислови з байок.

• У спеку до струмка зайшло Ягня напитись:

• Хоч як би ти виправдовувалось,

• О Круче, коли б ти мав також розум,

• Я маю на душі великий гріх:

• Отак і ви, діти, якщо будете дружні, вас не подолають вороги,

• Якщо ти співала влітку.

Довідка:

… я все одно тебе з’‎їм.

… і треба ж тут біді лучитись.

… то потанцюй узимку.

… коли ж житимете в незгоді, вас легко переможуть.

… я стільки з’‎їв овець невинних!

… тобі більше не бракувало б нічого, щоб стати царем.

8. Вкажіть автора і назву байки, якій належить мораль.

• У сильного безсилий винен завсігди…

• Не слід зневажати нічого, щоб згодом не довелося шкодувати.

• …Є гроші — маєш право,

Немає — то під суд іди.

• …коли згода між людьми — їх важко перемогти, коли незгода — легко.

• Ця байка стосується нерозумної людини.

• …навіть справедливий захист не має сили для тих, хто заповзявся чинити кривду.

9. Знайдіть у поданому ряду «зайвий» за логікою викладу твір: «Зачумлені звірі», «Хліборобові діти», «Авгієві стайні», «Вовк і Ягня». Обґрунтуйте свою думку.

10. Прочитайте з пам’‎яті байку зарубіжного чи українського автора (за вибором).

11. У розділі «Цікава наука про літературу» прочитайте присвячені байкам статті «Чому ворона каркнула?» й «У справу вступає Поштовий Диліжанс». Дайте відповіді на поставлені запитання.

12. Інсценізуйте одну з прочитаних байок. Спробуйте за допомогою інтонації передати особливості кожного з її персонажів.

Глібов. Вовк та Ягня

Вовк та Ягня

(1854)

Скачати текст твору: txt (3 КБ) pdf (57 КБ)
  • Times New Roman
  • Arial
  • Calibri

На світі вже давно ведеться,
Що нижчий перед вищим гнеться,
А більший меншого кусає та ще й б’є —
Затим що сила є…
Примір не довго б показати,
Та — цур йому! Нащо чіпать?..
А щоб кінці як-небудь поховать,
Я хочу байку розказати.
Улітку, саме серед дня,
Пустуючи, дурне Ягня
Само забилося до річки —
Напитися водички.
От чи пило, чи ні — глядить:
Аж суне Вовк — такий страшенний
Та здоровенний!
Та так прямісінько й біжить
До бідного Ягняти.
Ягняті нікуди тікати;
Стоїть, сердешне, та дрижить…
А Вовк, неначе комісар, кричить
(Він, щоб присікаться, знайшов причину):
— Нащо се ти, собачий сину,
Тут каламутиш берег мій
Та квапиш ніс поганий свій
У чистую оцюю воду?
Та я тобі за сюю шкоду
Ти знаєш, що зроблю?..
Як муху, задавлю!
— Ні, паночку, — Ягня йому мовляє, —
Водиці я не сколотив,
Бо ще й не пив;
А хоч би й пив, то шкоди в тім немає,
Бо я стою зовсім не там,
Де треба пити вам,
Та ще й вода од вас сюди збігає…
— Так себто я брешу? — тут Вовк йому гукнув. —
Чи бач! Ще і базікать стало…
Такого ще поганця не бувало!..
Здається, ти й позаторік тут був
Та капості мені робив… Тривай же!
Ти думаєш, що я забув?
— Помилуйте! — йому Ягнятко каже,—
На світі я ще й году не прожив.
— Так брат твій був.
— Нема братів.
— Так, може, батько,
Коли не дядько…
Або ж хто-небудь з ваших був…
Хіба не знаю я, не чув,
Що ви усі мене б із’їли,
Якби вловили?
Собаки й вівчарі твої,
Усі ви — вороги мої:
Од вас мені життя немає…
Ще мало я терпів?
— Так чим же я вам досадив? —
Ягнятко, плачучи, питає.
— Цить, капосне! Либонь, не знає…
Ще й огризається, щеня!
Що ти за птиця?! Ти — Ягня!
Як сміло ти мене питати?
Вовк, може, їсти захотів!..
Не вам про теє, дурням, знати! —
І — Вовк Ягнятко задавив…
Нащо йому про теє знати,
Що, може, плаче бідна мати
Та побивається, як рибонька об лід:
Він Вовк, він пан… йому не слід…

1854

Леонід Глібов. Байка «Вовк та Ягня»

Леонід Глібов

ВОВК ТА ЯГНЯ

Байка

 

Байка Леоніда Глібова, Вовк та ЯгняНа світі вже давно ведеться,
Що нижчий перед вищим гнеться,
А більший меншого тусає та ще й б’є —
Затим що сила є…
Примір недовго б показати
Та — цур йому! Нащо чіпать?..
А щоб кінці як-небудь поховать,
Я хочу байку розказати.
Улітку, саме серед дня,
Пустуючи, дурне Ягня
Само забилося до річки —
Напитися водички.
От чи пило, чи ні — глядить:
Аж суне Вовк — такий страшенний
Та здоровенний!
Та так прямісінько й біжить
До бідного Ягняти.
Ягняті нікуди тікати;
Стоїть, сердешне, та дрижить…
А Вовк, неначе комісар, кричить
(Він, щоб присікаться, знайшов причину):
—  Нащо се ти, собачий сину,
Тут каламутиш берег мій
Та квапиш ніс поганий свій
У чистую оцюю воду?
Та я тобі за сюю шкоду —
Ти знаєш, що зроблю?..
Як муху, задавлю!
—  Ні, паночку,— Ягня йому мовляє,—
Водиці я не сколотив,
Бо ще й не пив;
А хоч би й пив, то шкоди в тім немає,
Бо я стою зовсім не там.
Де треба пити вам.
Та ще й вода од вас сюди збігає…
—  Так себто я брешу? — тут Вовк йому гукнув.
Чи бач! Ще і базікать стало…
Такого ще поганця не бувало!..
Здається, ти й позаторік тут був
Та капості мені робив?..
Тривай же!
Ти думаєш, що я забув?
—  Помилуйте! — йому Ягнятко каже,—
На світі я ще й году не прожив.
—  Так брат твій був.—
Нема братів.
—  Так, може, батько,
Коли не дядько…
Або ж хто-небудь з ваших був…
Хіба не знаю я, не чув,
Що ви усі мене б із’їли,
Якби вловили? Собаки й вівчарі твої,
Усі ви — вороги мої;
Од вас мені життя немає…
Ще мало я терпів?
—  Так чим же я вам досадив? —
Ягнятко, плачучи, питає… -—
Цить, капосне! Либонь, не знає…
Ще й огризається, щеня!
Що ти за птиця? Ти — Ягня!
Як сміло ти мене питати?
Вовк, може, їсти захотів!..
Не вам про теє, дурням, знати.—
І — Вовк Ягнятко задавив…
Нащо йому про теє знати,
Що, може, плаче бідна мати
Та побивається, як рибонька об лід:
Він Вовк, він пан… йому не слід…
(1854)

За матеріалами: Леонід Глібов. «Цяцькований осел». Вибрані твори. Видавництво дитячої літератури «Веселка», Київ, 1977, малюнки Амброза Жуковсько, стор. 31.

 

 

Читайте твори Леоніда Глібова на «Малій Сторінці»:

Байки Леоніда Глібова Леонід Глібов, портретЛеонід Іванович Глібов — це ім’я відоме кожному українцеві. Воно стоїть в одному ряду із іменами всесвітньо-відомих байкарів: Езопа, Лафонтена, Крилова. Саме як байкар Глібов здобув широке визнання в українській літературі. Він виставляв на посміховисько одвічні суспільні біди, надаючи їм українського забарвлення. Жива, багата мова, легкість діалогів та дотепність байок зробили їх популярними серед дітей і дорослих. Леонід Глібов, вірші для дітей Леонід Глібов, український письменник

Леонід Глібов народився у українському селі Веселий Поділ на Полтавщині. Змалку мав добру душу і чутливе серце. Захоплювався книгами, і сам почав писати: поезії, казки, байки.

Загадки Леоніда Глібова

Загадки Леоніда ГлібоваЧитайте віршовані загадки Леоніда Глібова про книжку, телятка, руки, скрипочку, бджілку і медок, повний місяць і зорі, про сонце, ніч і комара, колесо у возі, дощову хмару, про піч, багаття і димок, кавуна і ножа, млинці, вареники, цибулю, сокиру, косу, віник і деркач, всесвітню дорогу, про голову людську і правдивого чоловіка, про блоху та горох.

 

 

Дивіться також:

Життєвий шлях Леоніда Івановича Глібова Докладна біографія Леоніда Глібова

Багатомільйонний український читач з глибокою любов’ю і повагою згадує ім’я Леоніда Івановича Глібова, талановитого байкаря, видатного майстра художнього слова, твори якого зайняли почесне місце в українській класичній літературі. Життя поета було сповнене напруженої творчої праці, щирого прагнення допомогти рідному народові «живим словом правди і просвіти».

Байки Івана Крилова (українською) — Мала Сторінка

Іван Андрійович КриловТворчість Івана Андрійовича Крилова почалася ще в XVIII сторіччі, коли він видавав відомі сатиричні журнали «Пошта парфумів» і «Глядач», які зіграли важливу роль у розвитку демократичної літератури. Наприкінці XVIII — початку XIX ст. Крилов написав кілька драматичних творів. Його комедії «Модна крамниця» і «Урок дочкам» мали великий успіх у глядачів. Однак у пам’яті цілого ряду поколінь Крилов залишився насамперед як байкар.
Джерела байки сходять до глибокої стародавності. Цей жанр почав посилено розроблятися в XVIII столітті: досить згадати байки Сумарокова, Хемніцера, Дмитрієва. Але тільки байки Крилова вирізняються справжньою народністю, сатиричною спрямованістю, високою художньою досконалістю. У свідомість мільйонів читачів давно вже ввійшли не тільки байки, але й сам вигляд Крилова — мудрого дідуся, що з лукавою простодушністю говорив суворі істини своїм сучасникам і моральні уроки якого так важливі й актуальні і сьогодні. Байки Крилова внесли новий, свіжий струмінь у літературу початку XIX сторіччя.
По своїй природі байки завжди дидактичні, тому вони природні в системі просвітницького реалізму. Однак велич Крилова полягає у тому, що він переростає ці рамки. Його байки — абстрактне викриття пороків. З разючим лаконізмом Крилов відтворює типові життєві ситуації. Персонажі криловських байок завжди колоритні, індивідуальні, неповторні, але, разом з тим, вони рельєфно передають особливості певних соціальних або психологічних типів. За численними баєчними звірятками, пташками та комахами легко вгадуються люди з їхніми характерами, звичками, учинками, навіть зовсім певні особистості або події.

 

Підказка для найменшеньких читачів: тисніть на назву байки (синє посилання) або на картинку, щоб відкрити повний текст байки!!!

 

Літературна вікторина (Байка І.А.Крилова»Вовк і Ягня»)

  • Яка мораль байки?(«У сильного безсилий винен завсігди»).

  • Як звертаються герої один до одного?(Вовк грубо, обзиває, ображає, а Ягня ввічливо та розумно йому заперечує).

  • Які слова використовує в своїй мові Вовк, а які Ягня?(Вовк – «Нахабо, нечистим рилом, голову зірву, негідник, щеня», Ягня – «Пресвітлий вовк, насмілюсь сказати, згляньтеся, від Світлості його»).

  • У чому Вовк звинувачує Ягня?(Що каламутить воду, що був грубий з ним в позаторішнім літі, якщо не він, то брат, кум, сват, що пси і пастухи шкодять Вовку).

  • Доведіть несправедливість звинувачень.(Ягня п’є воду нижче по течії, вода біжить від Вовка до Ягняти, тому не може воно каламутити воду; в позаторішнім літі його не було ще на світі і не могло воно образити Вовка; вівці не можуть шкодити хижакові, перед яким беззахисні, а пси і пастухи стережуть стадо і тому неугодні Вовку, але чи повинне за це розплачуватися Ягня?).

  • Чому сердиться Вовк?(Бо не може знайти причини і доказати вину ягняти).

  • Як же врешті Вовк пояснює причину такого ставлення до Ягняти?(«Ти винен тим уже, що хочу я, бач, їсти»).

  • Які риси характеру уособлюють герої байки?(Вовк – підступність, грубість, брехливість, наглість, злість, нахабство; Ягня – доброта, вихованість, розум, логічність, беззахисність).

  • В образі Вовка – негативні риси, а Ягня – позитивні. Парадокс: позитивний герой страждає, а негативний живе далі як ні в чому не бувало. Чому? («У сильного безсилий винен завсігди»: сила уособлює владу, гроші, соціальне становище).

  • Чи поширене таке явище, чи поодиноке?(Крилов підкреслює: «Цих прикладів в Історії ми досить знаєм»).Чи знаєте ви приклади із життя, які підтверджують слова великого байкаря?

  • Тема байки. ( Зображення всевладного Вовка, який висуває неправдиві обвинувачення безневинному Ягняті.)

  • Ідея байки. (Засудження несправедливості людського життя, несправедливої влади сили.)

  • Які художні засоби та прийоми використовує Крилов при зображенні Вовка та Ягняти?(Ця байка – сатиричний твір. У ньому є алегоричні образи. Автор використовує багато епітетів, діалог, у якому будова реплік допомагає розкрити характери героїв.)

  • Як ви розумієте мораль байки «У сильного безсилий винен завсіди…»?(У байці Крилова «Вовк і Ягня» змальовуються виправдовування Ягняти та несправедливі обвинувачення Вовка. На всі випади Вовка Ягня дає переконливі докази своєї безневинності. Ягня слабке, беззахисне, воно не має сили довести свою невинність. Як би не виправдовувалось Ягня, але Вовк сильніший, всемогутній. Тому Ягня винне в тому, що Вовк хоче їсти. Всемогутній Вовк перемагає безсиле Ягня. Тому: «У сильного безсилий винен завсігди».)

    Добавить комментарий

    Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *